Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. На всі товари, що їх буде поміщено під митну процедуру, за винятком процедури вільної зони, повинно бути подано митну декларацію, відповідну конкретній процедурі.

2. В окремих випадках, крім зазначених у статті 6(3), митну декларацію може бути подано з використанням засобів, відмінних від засобів електронного опрацювання даних.

3. Товари Союзу, задекларовані для вивозу, внутрішнього транзиту Союзу або перероблення за межами митної території, підлягають митному нагляду з моменту прийняття зазначеної в параграфі 1 декларації до моменту їх переміщення за межі митної території Союзу, або відмови від них на користь держави, або їх знищення, або визнання недійсною митної декларації.

1. Якщо в законодавстві Союзу не передбачено інше, держави-члени визначають місцезнаходження та компетенцію різних митниць, розташованих на їхній території.

2. Держави-члени забезпечують встановлення для таких митниць розумного і доцільного офіційного робочого часу з урахуванням як характеру руху товарів і самих товарів, так і митних процедур, під які їх буде поміщено, щоб не перешкоджати міжнародному руху товарів і не спотворювати його.

3. Якщо не передбачено інше, компетентною митницею для поміщення товарів під митну процедуру є митниця за місцем пред'явлення товарів митниці.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати випадки, в яких митну декларацію може бути подано з використанням засобів, відмінних від засобів електронного опрацювання даних, відповідно до статті 158(2).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) визначення компетентних митниць, окрім зазначеної в статті 159(3) митниці, в тому числі визначення митниць прибуття і митниць вибуття;

(b) подання митної декларації у випадках, зазначених у статті 158(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

Стандартні митні декларації повинні містити всі дані, необхідні для застосування положень, що регулюють митну процедуру, для якої декларуються товари.

1. Підтвердні документи, необхідні для застосування положень, що регулюють митну процедуру, для якої декларуються товари, повинні бути у володінні декларанта і в розпорядженні митних органів на момент подання митної декларації.

2. Підтвердні документи надаються митним органам, якщо це вимагається законодавством Союзу або необхідно для митного контролю.

3. В окремих випадках економічні оператори можуть складати підтвердні документи, за умови що вони мають на це дозвіл митних органів.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, що встановлюють правила видачі дозволу, зазначеного в статті 163(3).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) подання стандартної митної декларації відповідно до статті 162;

(b) надання підтвердних документів відповідно до статті 163(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Митні органи можуть дозволити поміщення особою товарів під митну процедуру на підставі спрощеної декларації, в якій можуть бути відсутні деякі із зазначених у статті 162 даних чи зазначених у статті 163 підтвердних документів.

2. Для регулярного використання спрощеної декларації згідно з параграфом 1 необхідний дозвіл митних органів.

1. У разі спрощеної декларації відповідно до статті 166 або запису в обліку декларанта відповідно до статті 182 декларант повинен протягом встановленого строку подати до компетентної митниці додаткову декларацію, що містить необхідні для відповідної митної процедури дані.

У разі спрощеної декларації відповідно до статті 166 необхідні підтвердні документи повинні бути у володінні декларанта і в розпорядженні митних органів протягом встановленого строку.

Додаткова декларація може мати загальний, періодичний або підсумковий характер.

2. Зобов'язання подавати додаткову декларацію не діє у таких випадках:

якщо товари поміщено під процедуру митного складу;

в інших визначених випадках.

3. Митні органи можуть не вимагати подання додаткової декларації за таких умов:

(a) спрощена декларація стосується товарів, вартість і кількість яких є нижчою за статистичне граничне значення;

(b) спрощена декларація вже містить усю інформацію, необхідну для відповідної митної процедури; та

(c) спрощена декларація не має форми запису в обліку декларанта.

4. Спрощена декларація відповідно до статті 166 або запис в обліку декларанта відповідно до статті 182 і додаткова декларація вважаються такими, що складають єдиний, неподільний інструмент, що відповідно набуває чинності на дату прийняття спрощеної декларації згідно зі статтею 172 і на дату запису товарів в обліку декларанта.

5. Місцем, де потрібно подати додаткову декларацію, для цілей статті 87 вважається місце, де подано митну декларацію.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) умови видачі дозволу, зазначеного в статті 166(2);

(b) зазначений у першому підпараграфі статті 167(1) встановлений строк подання додаткової декларації;

(c) зазначений у другому підпараграфі статті 167(1) встановлений строк, протягом якого підтвердні документи повинні бути у володінні декларанта;

(d) визначені випадки, в яких зобов'язання подавати додаткову декларацію не діє згідно з пунктом (b) статті 167(2).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо подання:

(a) спрощеної декларації відповідно до статті 166;

(b) додаткової декларації відповідно до статті 167.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Без обмеження статті 167(1), митну декларацію може подавати будь-яка особа, здатна надати всю інформацію, необхідну для застосування положень, що регулюють митну процедуру, щодо якої декларуються товари. Така особа також повинна бути здатна пред'явити відповідні товари митниці або забезпечити їх пред'явлення митниці.

Однак якщо прийняття митної декларації призводить до виникнення особливих зобов'язань у певної особи, таку декларацію повинна подавати така особа чи її представник.

2. Декларант повинен мати осідок на митній території Союзу.

3. Як відступ від параграфа 2, вказані нижче декларанти не зобов'язані мати осідок на митній території Союзу:

(a) особи, що подають митну декларацію для транзиту чи тимчасового ввозу;

(b) особи, що час від часу подають митну декларацію, в тому числі для кінцевого використання чи перероблення на митній території, за умови що митні органи вважають це обґрунтованим;

(c) особи, що мають осідок у країні, територія якої прилягає до митної території Союзу, та що пред'являють товари, яких стосується митна декларація, прикордонній митниці Союзу, що прилягає до такої країни, за умови що країна, в якій такі особи мають осідок, надає взаємні пільги особам, що мають осідок на митній території Союзу.

4. Митні декларації повинні бути засвідченими.

Митну декларацію може бути подано перед очікуваним пред'явленням товарів митниці. Якщо товари не пред'явлено протягом 30 днів після подання митної декларації, то вважається, що митну декларацію не подано.

1. Митні органи повинні негайно приймати митні декларації, що відповідають викладеним у цій главі умовам, за умови що товари, яких вони стосуються, пред'явлено митниці.

2. Якщо не передбачено інше, дата прийняття митної декларації митними органами є датою, що її необхідно використовувати для застосування положень, що регулюють митну процедуру, для якої декларуються товари, і для всіх інших ввізних або вивізних формальностей.

1. Декларанту за заявою дозволяється вносити зміни до даних митної декларації після прийняття митницею такої декларації. Унаслідок внесення змін сфера дії митної декларації не може поширюватись на товари, на які вона не поширювалась на момент її подання.

2. Внесення таких змін не дозволяється, якщо заяву на їх внесення подано після настання будь-якої з таких подій:

(a) митні органи повідомили декларанта про те, що вони мають намір оглянути товари;

(b) митні органи встановили, що дані митної декларації є неправильними;

(c) митні органи випустили товари.

3. Протягом трьох років із дати прийняття митної декларації декларанту за його заявою може бути дозволено внести зміни до митної декларації після випуску товарів для того, щоб такий декларант міг дотриматись своїх зобов'язань щодо поміщення товарів під відповідну митну процедуру.

1. Митні органи за заявою декларанта визнають недійсною вже прийняту митну декларацію в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо вони переконалися, що товари потрібно негайно помістити під іншу митну процедуру;

(b) якщо вони переконалися, що внаслідок особливих обставин поміщення товарів під митну процедуру, щодо якої їх задекларовано, більше не є обґрунтованим.

Проте якщо митні органи повідомили декларанта про свій намір оглянути товари, заява на визнання митної декларації недійсною не приймається до проведення огляду.

2. Митна декларація не визнається недійсною після випуску товарів, якщо не передбачено інше.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати випадки, в яких митна декларація визнається недійсною після випуску товарів згідно зі статтею 174(2).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) подання митної декларації відповідно до статті 171;

(b) прийняття митної декларації відповідно до статті 172, в тому числі застосування таких норм у випадках, зазначених у статті 179;

(c) внесення змін до митної декларації після випуску товарів відповідно до статті 173(3).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Якщо вантаж складають товари, що підпадають під різні тарифні субпозиції, та поводження з кожним із цих товарів згідно з його тарифною субпозицією для цілей складання митної декларації призвело б до ускладнень у роботі та витрат, непропорційних ввізному чи вивізному миту, що підлягає стягненню, митні органи можуть за заявою декларанта надати згоду на стягнення ввізного чи вивізного мита з усього вантажу на основі тарифної субпозиції товарів, що обкладаються ввізним чи вивізним митом за найвищою ставкою.

2. Митні органи відмовляють у використанні зазначеного в параграфі 1 спрощення щодо товарів, що є предметом заборон або обмежень чи що обкладаються акцизним збором, якщо правильна класифікація є необхідною для застосування заходу.

Комісія шляхом імплементаційних актів ухвалює інструменти для визначення тарифної субпозиції для застосування статті 177(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. За заявою митні органи можуть дозволяти особі подавати до митниці за місцем, де така особа має осідок, митну декларацію на товари, що їх пред'явлено в іншій митниці.

Отримання зазначеного в першому підпараграфі дозволу може не вимагатись, якщо подання митної декларації та пред'явлення товарів митниці здійснюється під відповідальністю одного митного органу.

2. Особою, що подає заяву на отримання зазначеного в параграфі 1 дозволу, повинен бути авторизований економічний оператор щодо митних спрощень.

3. Митниця, до якої подається митна декларація:

(a) здійснює нагляд за поміщенням товарів під відповідний митний режим;

(b) здійснює митний контроль для перевірки митної декларації згідно зпунктами (а) та (b) статті 188;

(c) якщо доцільно, вимагає, щоб митниця, якій пред'явлено товари, здійснювала митний контроль для перевірки митної декларації згідно з пунктами (с) та (d) статті 188; та

(d) виконує митні формальності для стягнення суми ввізного чи вивізного мита, що відповідає будь-якому митному боргу.

4. Митниця, до якої подано митну декларацію, та митниця, якій пред'явлено товари, повинні обмінюватись інформацією, необхідною для перевірки митної декларації та для випуску товарів.

5. Митниця, якій пред'явлено товари, повинна, без обмеження її власного контролю стосовно товарів, переміщуваних на митну територію Союзу або за межі митної території Союзу, здійснювати митний контроль згідно з пунктом (с) параграфа 3 і надавати митниці, до якої подано митну декларацію, результати такого контролю.

6. Митниця, до якої подано митну декларацію, повинна здійснювати випуск товарів відповідно достатей 194 та 195, беручи до уваги:

(а) результати здійснення нею власного контролю для перевірки митної декларації;

(b) результати контролю, що його здійснює митниця, якій пред'явлено товари, для перевірки митної декларації, та контролю, що стосується товарів, переміщуваних на митну територію Союзу або за межі митної території Союзу.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати умови видачі дозволу, зазначеного в першому підпараграфі статті 179(1).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) централізованого митного очищення, в тому числі відповідних митних формальностей і контролю, зазначених у статті 179;

(b) звільнення від зобов'язання пред'явлення товарів згідно зі статтею 182(3) в контексті централізованого митного очищення.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. За заявою митні органи можуть дозволити особі подати митну декларацію, в тому числі спрощену декларацію, у формі запису в обліку декларанта, за умови що дані такої декларації перебувають у розпорядженні митних органів в електронній системі декларанта на час подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта.

2. Митна декларація вважається прийнятою на момент запису товарів в обліку.

3. За заявою митні органи можуть звільнити від зобов'язання пред'явити товари. У такому разі товари вважаються випущеними на момент запису в обліку декларанта.

Таке звільнення може бути надано, якщо виконано всі такі умови:

(a) декларант є авторизованим економічним оператором щодо митних спрощень;

(b) характер і потік відповідних товарів виправдовують це та відомі митному органу;

(c) наглядова митниця має доступ до всієї інформації, яку вона вважає необхідною для здійснення нею за потреби свого права на огляд товарів;

(d) на момент запису в обліку товари більше не є предметом заборон або обмежень, якщо інше не передбачено в дозволі.

Однак наглядова митниця може в окремих випадках вимагати пред'явлення товарів.

4. Умови, за яких дозволяється випуск товарів, повинні бути викладені в дозволі.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати умови видачі зазначеного в статті 182(1) дозволу.

Комісія шляхом імплементаційних актів визначає процедурні норми щодо запису в обліку декларанта згідно зі статтею 182, включаючи відповідні митні формальності і контроль.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. За заявою митні органи можуть дозволити економічному оператору виконати певні митні формальності, що їх повинні виконувати митні органи, для визначення суми ввізного та вивізного мита, що підлягає сплаті, та здійснити певний контроль під митним наглядом.

2. Особою, що подає заяву на отримання зазначеного в параграфі 1 дозволу, повинен бути авторизований економічний оператор щодо митних спрощень.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) умови видачі дозволу, зазначеного в статті 185(1);

(b) митні формальності і контроль, які здійснює володілець дозволу згідно зі статтею 185(1).

Комісія шляхом імплементаційних актів визначає процедурні норми щодо митних формальностей і контролю, які здійснює володілець дозволу відповідно до статті 185(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

Митні органи можуть для цілей перевірки правильності даних прийнятої митної декларації:

(a) перевіряти декларацію та підтвердні документи;

(b) вимагати від декларанта надання інших документів;

(c) оглядати товари;

(d) відбирати зразки для аналізу або детального огляду товарів.

1. Транспортування товарів до місць їх огляду і відбору зразків, а також будь-яку транспортну оброблення, що пов'язана з таким оглядом або відбором зразків, здійснює декларант, або вони здійснюються під його відповідальністю. Витрати, що виникають, несе декларант.

2. Декларант має право бути присутнім особисто або через свого представника під час огляду товарів і відбору зразків. Якщо митні органи мають обґрунтовані підстави для цього, вони можуть вимагати від декларанта бути присутнім особисто або через свого представника під час огляду товарів або відбору зразків або надати їм допомогу, необхідну для полегшення такого огляду чи відбору зразків.

3. За умови що зразки відібрано згідно з чинним законодавством, митні органи не зобов'язані сплачувати будь-яке відшкодування у зв'язку з таким відбором, але несуть витрати, що виникають унаслідок проведення ними аналізу чи огляду.

1. У разі проведення огляду лише частини товарів, на які подано митну декларацію, або відбору зразків результати часткового огляду чи результати аналізу або огляду зразків застосовуються до всіх товарів, на які подано цю декларацію.

Проте декларант може вимагати додаткового огляду чи відбору зразків, якщо він вважає, що результати часткового огляду чи результати аналізу або огляду відібраних зразків не є дійсними щодо решти задекларованих товарів. Така вимога підлягає задоволенню, за умови що товари не випущено або, якщо їх випущено, що декларант доведе, що їх жодним чином не змінено.

2. Для цілей параграфа 1, якщо митна декларація включає товари, що підпадають під дві чи більше товарних позицій, то вважається, що дані щодо товарів, що підпадають під кожну товарну позицію, становлять окрему декларацію.

1. Результати перевіряння митної декларації використовуються для застосування положень, що регулюють митну процедуру, під яку поміщено товари.

2. Якщо митна декларація не перевіряється, параграф 1 застосовується на основі даних, які містить така декларація.

3. Результати проведеного митними органами перевіряння мають однакову доказову силу на всій митній території Союзу.

1. Митні органи або, у відповідних випадках, економічні оператори, що отримали на це дозвіл митних органів, вживають заходів, необхідних для ідентифікації товарів, якщо ідентифікація вимагається для забезпечення дотримання положень, що регулюють митну процедуру, щодо якої такі товари задекларовано.

Такі заходи з ідентифікації мають однакову юридичну силу на всій митній території Союзу.

2. Засоби ідентифікації, нанесені на товари, паковання чи транспортні засоби, видаляють або знищують тільки митні органи чи економічні оператори, якщо останні отримали на це дозвіл митних органів, якщо тільки внаслідок непередбачуваних обставин або форс-мажору їх видалення чи знищення не є суттєвим для забезпечення захисту цих товарів або транспортних засобів.

Комісія шляхом імплементаційних актів визначає інструменти щодо перевіряння митної декларації, огляду товарів і відбору зразків, а також результатів перевіряння.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Якщо умови поміщення товарів під відповідну процедуру виконано та якщо застосовано будь-яке обмеження і товари не є предметом будь-якої заборони, митні органи здійснюють випуск товарів, як тільки дані митної декларації перевірено або прийнято без перевіряння.

Перший підпараграф також діє, якщо передбачене статтею 188 перевіряння неможливо здійснити протягом розумного строку і товари більше не потрібні для цілей перевіряння.

2. Випуск всіх товарів, які є предметом однієї декларації, здійснюється одночасно.

Для цілей першого підпараграфа, якщо митна декларація включає товари, що підпадають під дві чи більше товарних позицій, то вважається, що дані щодо товарів, що підпадають під кожну товарну позицію, становлять окрему митну декларацію.

1. Якщо внаслідок поміщення товарів під митну процедуру виникає митний борг, випуск товарів здійснюється за умови сплати відповідної митному боргу суми ввізного чи вивізного мита або надання гарантії на суму такого боргу.

Однак, без обмеження третього підпараграфа, перший підпараграф не застосовується до тимчасового ввозу з частковим звільненням від сплати ввізного мита.

Якщо відповідно до положень, що регулюють митну процедуру щодо якої декларуються товари, митні органи вимагають надання гарантії, випуск таких товарів для відповідної митної процедури не здійснюється до надання такої гарантії.

2. В окремих випадках випуск товарів не залежить від надання гарантії щодо товарів, які є предметом заявки на використання тарифної квоти.

3. У разі застосування спрощення згідно зі статтями 166, 182 і 185 та надання комплексної гарантії випуск товарів не залежить від моніторингу гарантії митними органами.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати зазначені в статті 195(2) випадки.

Якщо митні органи мають обґрунтовані підстави для цього, вони можуть вимагати знищення пред'явлених митниці товарів і повинні повідомити про це володільця товарів. Витрати на знищення несе володілець товарів.

1. Митні органи вживають будь-яких необхідних заходів, у тому числі конфіскацію та продаж або знищення, для розпорядження товарами в таких випадках:

(а) якщо одне з передбачених у митному законодавстві зобов'язань стосовно переміщення товарів з третіх країн на митну територію Союзу не виконано або товари приховано від митного нагляду;

(b) якщо випуск товарів неможливий із будь-якої з таких причин:

(i) провести або продовжити огляд товарів протягом встановленого митними органами строку було неможливо з причин, відповідальність за які несе декларант;

(ii) не надано документів, що підлягають наданню до поміщення товарів під відповідну митну процедуру або до їх випуску для відповідної митної процедури;

(iii) платежі або гарантію, що їх повинно бути здійснено або надано стосовно ввізного чи вивізного мита, у відповідних випадках, не здійснено або не надано протягом встановленого строку;

(iv) товари підпадають під дію заборон або обмежень;

(c) якщо товари не забрано протягом розумного строку після їх випуску;

(d) якщо після випуску товарів встановлено, що вони не відповідають умовам для такого випуску; або

(e) якщо здійснено відмову від товарів на користь держави відповідно достатті 199.

2. Товари з третіх країн, від яких здійснено відмову на користь держави або які арештовано чи конфісковано, вважаються поміщеними під процедуру митного складу. Їх повинно бути внесено до обліку оператора митного складу або, якщо вони перебувають у володінні митних органів, останніми.

Якщо товари, що підлягають знищенню, відмові на користь держави, арешту або конфіскації, вже є предметом митної декларації, то в обліку вказується така митна декларація. Митні органи визнають таку митну декларацію недійсною.

3. Витрати на вжиття зазначених у параграфі 1 заходів несе:

(а) у зазначеному в пункті (а) параграфа 1 випадку, будь-яка особа, що повинна була виконати відповідні зобов'язання або приховала товари від митного нагляду;

(b) у зазначених у пунктах (b) і (с) параграфа 1 випадках, декларант;

(c) у зазначеному в пункті (d) параграфа 1 випадку, особа, що повинна виконувати умови, що регулюють випуск товарів;

(d) у зазначеному в пункті (е) параграфа 1 випадку, особа, що відмовляється від товарів на користь держави.

Суб'єкт митної процедури або, у відповідних випадках, володілець товарів може з попереднього дозволу митних органів відмовитись на користь держави від товарів з третіх країн і товарів, поміщених під процедуру кінцевого використання.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(а) знищення товарів відповідно до статті 197;

(b) продажу товарів відповідно до статті 198(1);

(с) відмови від товарів на користь держави відповідно до статті 199.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Товари з третіх країн, призначені для введення в обіг у Союзі або для особистого використання або споживання на митній території Союзу, поміщаються під процедуру випуску для вільного обігу.

2. Випуск для вільного обігу передбачає таке:

(а) стягнення будь-якого належного до сплати ввізного мита;

(b) стягнення, у відповідних випадках, інших зборів згідно з відповідним чинним законодавством стосовно стягнення таких зборів;

(c) застосування заходів торговельної політики та заборон і обмежень, якщо тільки їх не потрібно застосовувати на ранішому етапі; та

(d) виконання інших формальностей, встановлених щодо ввозу товарів.

3. Унаслідок випуску для вільного обігу товари з третіх країн набувають митного статусу товарів Союзу.

1. Якщо перероблені продукти, отримані внаслідок перероблення на митній території, випущено для вільного обігу та суму ввізного мита розраховано відповідно до статті 86(3), то необхідно вживати таких самих заходів торговельної політики, як і в разі випуску для вільного обігу товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території.

2. Дія параграфа 1 не поширюється на відходи і брухт.

3. Якщо перероблені продукти, отримані внаслідок перероблення на митній території, випущено для вільного обігу та суму ввізного мита розраховано відповідно до статті 85(1), то застосовних до таких товарів заходів торговельної політики необхідно вживати лише в тому разі, якщо товари, поміщені під процедуру перероблення на митній території, підпадають під дію таких заходів.

4. Якщо законодавство Союзу встановлює заходи торговельної політики щодо випуску для вільного обігу, такі заходи не поширюються на перероблені продукти, випущені для вільного обігу після перероблення за межами митної території, якщо:

(a) перероблені продукти зберігають своє походження із Союзу у розумінні статті 60;

(b) перероблення за межами митної території включає ремонт, у тому числі стандартну систему обміну, зазначену в статті 261; або

(c) перероблення за межами митної території здійснюється після подальших переробних операцій відповідно до статті 258.

1. Товари з третіх країн, які спочатку вивезено як товари Союзу з митної території Союзу, а потім повернено на таку територію протягом трьох років і задекларовано для випуску для вільного обігу, за заявою відповідної особи звільняються від сплати ввізного мита.

Перший підпараграф застосовується, навіть якщо повернені товари становлять лише частину товарів, попередньо вивезених з митної території Союзу.

2. Зазначений у параграфі 1 трирічний строк може бути перевищено з огляду на особливі обставини.

3. Якщо перед вивозом повернених товарів з митної території Союзу їх було випущено для вільного обігу без стягнення мита чи за зниженою ставкою ввізного мита внаслідок їх особливого кінцевого використання, звільнення від мита згідно з параграфом 1 надається, тільки якщо їх буде випущено для вільного обігу для такого самого кінцевого використання.

Якщо відповідні товари повинні бути випущені для вільного обігу не для такого самого кінцевого використання, суму ввізного мита повинно бути зменшено на будь-яку суму, стягнену з товарів, коли їх вперше було випущено для вільного обігу. Якщо остання сума перевищує суму, стягнену під час випуску для вільного обігу повернених товарів, відшкодування не надається.

4. Якщо товари Союзу втратили свій митний статус товарів Союзу відповідно до статті 154 та їх згодом випущено для вільного обігу, застосовуються параграфи 1, 2 та 3.

5. Звільненнявід сплати ввізного мита надається, тільки якщо товари повернено у стані, в якому їх було вивезено.

6. Звільнення від сплати ввізного мита повинне ґрунтуватись на інформації, що свідчить про виконання умов такого звільнення.

Товари, що отримали переваги внаслідок передбачених спільною сільськогосподарською політикою заходів, що пов'язані з їх вивозом із митної території Союзу, не звільняються відповідно до статті 203 від сплати ввізного мита, якщо в окремих випадках не передбачено інше.

1. Стаття 203 застосовується до перероблених продуктів, які по закінченню процедури перероблення на митній території було спочатку зворотно вивезено з митної території Союзу.

2. За заявою декларанта, і за умови що декларант подає необхідну інформацію, сума ввізного мита на товари, на які поширюється параграф 1, визначається відповідно до статті 86(3). Дата прийняття декларації зворотного вивозу вважається датою випуску для вільного обігу.

3. Передбачене в статті 203 звільнення від сплати ввізного мита не надається щодо перероблених продуктів, які вивезено згідно з пунктом (с) статті 223(2), якщо тільки не забезпечено, щоб товари не поміщались під процедуру перероблення на митній території.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) випадки, в яких товари вважаються поверненими в стані, в якому їх було вивезено;

(b) окремі випадки, зазначені в статті 204.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо надання інформації, зазначеної в статті 203(6).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Без обмеження статті 60(1), при випуску для вільного обігу від сплати ввізного мита звільняються:

(a) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані з територіального моря країни або території, які не є частиною митної території Союзу, суднами, що зареєстровані тільки в державі-члені та ходять під прапором такої держави;

(b) продукти, отримані із зазначених у пункті (а) продуктів на борту промислових суден, що відповідають викладеним у такому пункті умовам.

2. Звільнення від сплати ввізного мита згідно з параграфом 1 повинне ґрунтуватись на доказах виконання викладених у такому параграфі умов.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо надання доказів, зазначених у статті 208(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

Товари може бути поміщено під будь-яку з таких категорій спеціальних процедур:

(a) транзит, що включає зовнішній та внутрішній транзит;

(b) зберігання, що включає митний склад та вільні зони;

(c) спеціальне використання, що включає тимчасовий ввіз і кінцеве використання;

(d) перероблення, що включає перероблення на митній території та перероблення за межами митної території.

1. Дозвіл митних органів вимагається для такого:

(a) використання процедури перероблення на митній території або процедури перероблення за межами митної території, процедури тимчасового ввозу чи процедури кінцевого використання;

(b) експлуатація складів для митного зберігання товарів, якщо тільки оператором складу не є сам митний орган.

Умови, за яких дозволяється використання однієї чи більше зазначених у першому підпараграфі процедур або експлуатація складів, повинні бути викладені у дозволі.

2. Митні органи надають дозвіл, що має зворотну дію в часі, якщо виконано всі з таких умов:

(a) існує доведена економічна потреба;

(b) заява не пов'язана зі спробою ввести в оману;

(c) заявник довів на основі бухгалтерської звітності чи обліку, що:

(i) всі вимоги процедури виконано;

(ii) у відповідних випадках, товари можна ідентифікувати за відповідний період;

(iii) така бухгалтерська звітність або облік дозволяють контролювати процедуру;

(d) всі формальності, необхідні для врегулювання ситуації з товарами, може бути виконано, в тому числі, за необхідності, визнання відповідних митних декларацій недійсними;

(e) протягом трьох років із дати прийняття заяви заявник не отримував дозволу, що має зворотну дію в часі;

(f) перевірка економічних умов не вимагається, якщо тільки заява не стосується поновлення дозволу для тієї самої операції і тих самих товарів;

(g) заява не стосується експлуатації складів для митного зберігання товарів;

(h) якщо заява стосується поновлення дозволу для тієї самої операції і тих самих товарів, заява подається протягом трьох років із дати закінчення строку дії первісного дозволу.

Митні органи можуть надавати дозвіл, що має зворотну дію в часі, також якщо товари, які поміщено під митну процедуру, більше не є доступними на час прийняття заяви на такий дозвіл.

3. Якщо не передбачено інше, зазначений у параграфі 1 дозвіл надається тільки особам, що відповідають всім таким умовам:

(a) вони мають осідок на митній території Союзу;

(b) вони надають необхідну гарантію належного ведення діяльності; авторизований економічний оператор щодо митних спрощень вважається таким, що виконав цю умову, якщо діяльність, що стосується відповідної спеціальної процедури, враховано у дозволі, зазначеному в пункті (а) статті 38(2);

(c) якщо може виникнути митний борг або інші збори щодо товарів, поміщених під спеціальну процедуру, вони надають гарантію відповідно до статті 89;

(d) у разі тимчасового ввозу або процедури перероблення на митній території вони відповідно використовують товари чи організують їх використання або вони здійснюють операції з перероблення товарів чи організують їх здійснення.

4. Якщо не передбачено інше, і на додаток до параграфа 3, зазначений у параграфі 1 дозвіл надається тільки у разі виконання всіх таких умов:

(a) митні органи здатні здійснювати митний нагляд без запровадження адміністративних заходів, що є непропорційними відповідним економічним потребам;

(b) дозвіл на процедуру перероблення не матиме негативного впливу на суттєві інтереси виробників Союзу (економічні умови).

5. Вважається, що суттєві інтереси виробників Союзу не зазнають негативного впливу згідно з пунктом (b) параграфа 4, крім випадків, коли існують докази протилежного або коли економічні умови вважаються виконаними.

6. Якщо існують докази того, що суттєві інтереси виробників Союзу можуть зазнати негативного впливу, на рівні Союзу проводиться перевірка економічних умов.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) умови надання дозволу на процедури відповідно до статті 211(1);

(b) винятки з умов, зазначених у статті 211 (3) та (4);

(c) випадки, що в них економічні умови вважаються виконаними, відповідно до статті 211(5).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо перевірки економічних умов відповідно до статті 211(6).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Окрім як у разі процедури транзиту, або якщо не передбачено інше, володілець дозволу, суб'єкт процедури та всі особи, що ведуть діяльність, що включає зберігання чи перероблення товарів або продаж чи купівлю товарів у вільних зонах, повинні вести відповідний облік у формі, затвердженій митними органами.

Облік повинен містити інформацію та відомості, що дозволяють митним органам здійснювати нагляд за відповідною процедурою, зокрема щодо ідентифікації товарів, поміщених під таку процедуру, їхнього митного статусу та їх переміщень.

2. Авторизований економічний оператор щодо митних спрощень вважається таким, що виконав зобов'язання, зазначене в параграфі 1, якщо його облік відповідає цілям відповідної спеціальної процедури.

1. Окрім як у випадках процедури транзиту, і без обмеження статті 254, спеціальна процедура виконується, коли поміщені під таку процедуру товари або перероблені продукти поміщено під наступну митну процедуру, вивезено за межі митної території Союзу, знищено, і після такого знищення не залишилось відходів, або від них здійснено відмову на користь держави відповідно до статті 199.

2. Митні органи виконують процедуру транзиту, якщо вони мають можливість встановити на основі порівняння даних, наявних у митниці відправлення, та даних, наявних у митниці призначення, що процедура завершилась правильно.

3. Митні органи вживають усіх заходів, необхідних для врегулювання ситуації з товарами, щодо яких процедуру не виконано відповідно до передбачених умов.

4. Процедуру повинно бути виконано протягом певного строку, якщо не передбачено інше.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати строк, зазначений у статті 215(4).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо виконання спеціальної процедури відповідно до статті 215.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

Права та обов'язки суб'єкта процедури щодо товарів, поміщених під спеціальну процедуру, крім транзиту, може бути повністю або частково передано іншій особі, що виконує встановлені для відповідної процедури умови.

В окремих випадках товари, які поміщено під спеціальну процедуру, крім транзиту, чи у вільну зону, може бути переміщено з одного місця в інше на митній території Союзу.

Товари, поміщені під процедуру митного складу або процедуру перероблення чи у вільну зону, можуть піддаватись звичайним формам транспортного оброблення, що мають на меті їх збереження, покращення їх зовнішнього вигляду чи комерційної якості або їх підготовку до розповсюдження чи перепродажу.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284:

(a) що визначають випадки та умови переміщення товарів, поміщених під спеціальну процедуру, крім транзиту, чи у вільну зону, відповідно до статті 219;

(b) що визначають звичайні форми транспортного оброблення стосовно товарів, поміщених під процедуру митного складу або процедуру перероблення чи у вільну зону, відповідно до статті 220.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) передачі прав та обов'язків суб'єкта процедури щодо товарів, поміщених під спеціальну процедуру, крім транзиту, відповідно до статті 218;

(b) переміщення товарів, поміщених під спеціальну процедуру, крім транзиту, чи у вільну зону, відповідно до статті 219.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Еквівалентними товарами є товари Союзу, що зберігаються, використовуються або переробляються замість товарів, поміщених під спеціальну процедуру.

У рамках процедури перероблення за межами митної території еквівалентними товарами є товари з третіх країн, що переробляються замість товарів Союзу, поміщених під процедуру перероблення за межами митної території.

Якщо не передбачено інше, еквівалентні товари повинні мати такий самий восьмизначний код Комбінованої номенклатури, таку саму комерційну якість і такі самі технічні характеристики, як і товари, які вони замінюють.