Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

3. Як відступ від параграфа 2, митні органи не повинні вимагати гарантію, якщо встановлено, що надання гарантії, ймовірно, створить серйозні економічні або соціальні труднощі для боржника.

Митним органам повинні тимчасово зупинити перебіг строку сплати суми ввізного або вивізного мита, що відповідає митному боргу, якщо товари ще перебувають під митним наглядом та підлягають конфіскації, знищенню або відмові на користь держави і митні органи вважають, що умови для конфіскації, знищення чи відмови, імовірно, будуть виконані, до ухвалення остаточного рішення про їх конфіскацію, знищення чи відмову від них.

1. Митні органи повинні тимчасово зупинити перебіг строку сплати особою, зазначеною у статті 79(3)(a) Кодексу, суми ввізного або вивізного мита, що відповідає митному боргу, якщо митний борг виник внаслідок невиконання вимог, як зазначено у статті 79 Кодексу, до ухвалення рішення за заявою про звільнення від сплати у разі виконання таких умов:

(a) визначений принаймні ще один боржник відповідно до статті 79(3)(b) або (c) Кодексу;

(b) сума відповідного ввізного або вивізного мита повідомлена боржнику, зазначеному у пункті (a), згідно зі статтею 102 Кодексу;

(c) особа, зазначена у статті 79(3)(a) Кодексу, не вважається боржником відповідно до статті 79(3)(b) або (c) Кодексу і не може вважатися відповідальною за введення в оману або грубу недбалість;

2. Тимчасове зупинення надається за умови, що особа, на користь якої воно встановлене, надасть гарантію на суму ввізного або вивізного мита, за винятком однієї з таких ситуацій:

(a) гарантію, що охоплює всю суму ввізного або вивізного мита, уже надано, і гаранта не звільнено від його зобов’язань;

(b) встановлено на підставі задокументованої оцінки, що вимагання такої гарантії, ймовірно, створить серйозні економічні або соціальні труднощі для боржника.

3. Тривалість тимчасового зупинення не повинна перевищувати один рік. Однак митні органи можуть подовжити цей період з обґрунтованих причин.

1. Як відступ від третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу, заяву про повернення або звільнення від сплати ввізного або вивізного мита, зазначеного у статті 116 Кодексу, необхідно подавати до компетентного митного органу держави-члена, у якій повідомлено про митний борг;

2. Заява, зазначена в параграфі 1, може бути подана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, згідно з положеннями у відповідній державі-члені.

Загальні вимоги до даних для запиту про надання додаткової інформації, якщо товари перебувають в іншій державі-члені, визначені в додатку 33-06.

Запит про надання додаткової інформації, зазначений в першому підпараграфі, може бути поданий з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Рішення про повернення або звільнення від сплати ввізного або вивізного мита може бути повідомлено відповідній особі з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Загальні вимоги до даних для відповіді на запит про надання інформації стосовно виконання формальностей, якщо заява про повернення або звільнення від сплати стосується товарів, що перебувають у державі-члені, відмінній від тієї, у якій повідомлено про митний борг, визначені в додатку 33-07.

Відповідь, зазначена у статті 95, може бути надіслана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Якщо застосовується перший підпараграф статті 116(3) Кодексу або пункт (b) другого підпараграфа статті 116(3) Кодексу, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати тимчасово зупиняється, доки відповідна держава-член не отримає повідомлення про рішення Комісії або повідомлення Комісії про повернення справи через підстави, зазначені у статті 98(6) цього Регламенту.

2. Якщо застосовується пункт (b) другого підпараграфа статті 116(3) Кодексу, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати тимчасово зупиняється, доки відповідна держава-член не отримає повідомлення про рішення Комісії у справі, що стосується порівнянних питань фактичного і правового характеру.

3. Якщо на рішення про повернення або звільнення від сплати може вплинути результат однієї з таких поточних адміністративних процедур або судових проваджень, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати, за згодою заявника, може бути подовжений таким чином:

(a) Якщо триває розгляд справи, що стосується ідентичних або порівнянних питань фактичного або правового характеру в Суді Європейського Союзу відповідно до статті 267 Договору про функціонування Європейського Союзу, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати може бути подовжений на період, який закінчується не пізніше ніж через 30 днів з дати ухвалення рішення Судом;

(b) Якщо рішення про повернення або звільнення від сплати залежить від результату опрацювання запиту про подальшу перевірку підтвердження преференційного походження, поданого відповідно до статей 109, 110 або 125 Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447 чи поданого згідно з відповідною преференційною угодою, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати може бути подовжений на строк перевірки, як зазначено у статтях 109, 110 або 125 Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447 або у відповідній преференційній угоді, але в будь-якому разі не більше ніж на 15 місяців з дати надсилання запиту; та

(c) Якщо рішення про повернення або звільнення від сплати залежить від результату консультаційної процедури, спрямованої на забезпечення, на рівні Союзу, правильної та однакової тарифної класифікації або визначення походження відповідних товарів, що проводиться відповідно до статті 23(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447, строк ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати може бути подовжений на період, який закінчується не пізніше ніж через 30 днів після повідомлення Комісією про скасування тимчасового зупинення ухвалення рішень щодо BTI та BOI, як передбачено у статті 23(3) зазначеного Імплементаційного регламенту.

1. Держава-член повинна повідомити відповідну особу про свій намір передати матеріал до Комісії до передачі та надати відповідній особі 30 днів для підпису заяви, яка засвідчує, що вона ознайомилася з матеріалами та стверджує, що не вважає за потрібне щось додавати або вказує всю додаткову інформацію, яку вона вважає за потрібне додати. Якщо відповідна особа не надає такої заяви протягом 30 днів, вважається, що відповідна особа ознайомилася з матеріалами і не бажає нічого додати.

2. Якщо держава-член передає матеріали до Комісії для ухвалення рішення у випадках, зазначених у статті 116(3) Кодексу, матеріали повинні містити принаймні таку інформацію:

(a) резюме справи;

(b) детальну інформацію, що встановлює факт виконання умов, зазначених у статті 119 або статті 120 Кодексу;

(c) заява, зазначена в параграфі 1, або заява держави-члена, яка засвідчує, що відповідна особа вважається такою, що прочитала цей матеріал та не бажає нічого додати.

3. Комісія повинна підтвердити одержання матеріалів відповідній державі-члену, як тільки вона його одержить.

4. Комісія повинна надати всім державам-членам копію резюме справи, зазначеного в параграфі 2(a), протягом 15 днів з дня отримання матеріалів.

5. Якщо інформації, переданої державою-членом недостатньо для того, щоб Комісія ухвалила рішення, Комісія може вимагати надання додаткової інформації від держави-члена.

6. Комісія повинна повернути матеріали державі-члену і справа вважається такою, що ніколи не була подана Комісії, у будь-якому з таких випадків:

(a) матеріали явно неповні, оскільки не містять відомостей, які б обґрунтовували їх розгляд Комісією;

(b) згідно з другим підпараграфом статті 116(3) Кодексу, справа не повинна була подаватися до Комісії;

(c) держава-член передала Комісії нову інформацію, здатну істотно змінити представлення фактів або юридичну оцінку справи, поки Комісія розглядає справу.

1. Якщо Комісія має намір ухвалити несприятливе рішення у випадках, зазначених у статті 116(3) Кодексу, вона повинна повідомити свої заперечення в письмові формі відповідній особі разом із покликанням на всі документи та інформацію, на яких ґрунтуються її заперечення. Комісії повинна повідомити відповідну особу про її право на доступ до матеріалів.

2. Комісія повинна повідомити відповідну державу-член про свій намір та надсилання повідомлення, як вказано в параграфі 1.

3. Відповідній особі необхідно надати можливість висловити свою точку зору Комісії в письмовій формі протягом 30 днів з дати отримання повідомлення, зазначеного в параграфі 1.

1. Комісія повинна ухвалити рішення про те, чи повернення або звільнення від сплати є обґрунтованим, протягом дев’яти місяців з дати, у яку вона отримала матеріали, зазначені у статті 98(1).

2. Якщо Комісія вважає за потрібне вимагати додаткову інформацію від держави-члена, як встановлено у статті 98(5), строк, зазначений у параграфі 1, подовжується на такий самий період часу, як період між датою, у яку Комісія надіслала запит про надання додаткової інформації, і датою отримання такої інформації. Комісія повинна повідомити відповідну особу про подовження строку.

3. Якщо Комісія проводить розслідування для ухвалення рішення, строк, зазначений у параграфі 1, подовжується на період часу, необхідний для завершення таких розслідувань. Такий подовжений строк не повинен перевищувати дев’яти місяців. Комісія повинна-повідомити державу-члена та відповідну особу про дати початку та завершення розслідувань.

4. Якщо Комісія має намір ухвалити несприятливе рішення, як зазначено у статті 99(1), строк, зазначений у параграфі 1, повинен бути подовжений на 30 днів.

1. Комісія повинна повідомити відповідну державу-члена про своє рішення якнайшвидше, але в будь-якому разі протягом 30 днів після закінчення строку, зазначеного у статті 100(1).

2. Митний орган, уповноважений ухвалювати рішення, повинен ухвалити рішення на підставі рішення Комісії, повідомленого згідно з параграфом 1.

Держава-член, до якої належить митний орган, уповноважений ухвалювати рішення, повідомляє про це Комісію шляхом надсилання їй копії відповідного рішення.

3. Якщо рішення у випадках, зазначених у статті 116(3) Кодексу, є сприятливим для відповідної особи, Комісія може вказати умови, за яких митні органи повинні повернути мито або звільнити від його сплати у справах, які стосуються порівнянних питань фактичного і правового характеру.

Якщо Комісія не ухвалить рішення протягом строку, передбаченого у статті 100, або не повідомить відповідну державу-члена про рішення протягом строку, передбаченого у статті 101(1), митний орган, уповноважений ухвалювати рішення, повинен ухвалити рішення, що є сприятливим для відповідної особи.

Указані нижче ситуації вважаються порушенням, що не має істотного впливу на правильне здійснення митної процедури:

(a) перевищення строку на період, що не перевищує подовження строку, яке було б надане, якби була подана відповідна заява;

(b) якщо митний борг виник щодо товарів, які поміщені під спеціальну процедуру або перебувають на тимчасовому зберіганні відповідно до статті 79(1)(a) або (c) Кодексу, і такі товари були згодом випущені у вільний обіг;

(c) якщо згодом був відновлений митний нагляд для товарів, які не формально не є частиною процедури транзиту, але які раніше перебували на тимчасовому зберіганні або були поміщені під спеціальну процедуру разом із товарами, які формально поміщені під таку процедуру транзиту;

(d) у випадку товарів, поміщених під спеціальну процедуру, іншу ніж транзит і вільні зони, або у випадку товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні, якщо допущена помилку щодо інформації в митній декларації, що закриває процедуру або завершує тимчасове зберігання, за умови, що така помилка не впливає на закриття процедури або завершення тимчасового зберігання;

(e) якщо митний борг виник відповідно до статті 79(1)(a) або (b) Кодексу, за умови що відповідна особа інформує компетентні митні органи про невиконання вимог, перш ніж буде повідомлено про митний борг або митні органи поінформують таку особу про те, що вони мають намір здійснити контроль.

1. Указані нижче товари звільняються від подання загальної декларації прибуття:

(a) електрична енергія;

(b) товари, що прибувають по трубопроводу;

(c) кореспонденція;

(d) побутові речі, як означено у статті 2(1)(d) Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року про встановлення системи Співтовариства щодо звільнень від сплати мита (- 7), за умови що їх не перевозять за договором перевезення;

(e) товари, щодо яких дозволяється подання митної декларації в усній формі відповідно до статті 135 та статті 136(1), за умови, що їх не перевозять за договором перевезення;

(f) товари, зазначені у статті 138(b)-(d) або у статті 139(1), які вважаються задекларованими відповідно до статті 141, за умови, що їх не перевозять за договором перевезення;

(g) товари, що містяться в особистому багажі мандрівників;

(h) товари, переміщувані на підставі форми 302, передбаченої в Угоді між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, підписаній у Лондоні 19 червня 1951 року;

(i) зброя та військове обладнання, переміщені на митну територію Союзу органами, відповідальними за оборону держави-члена, на військовому транспорті або на транспорті, призначеному для виключного використання військовими органами;

(j) указані нижче товари, переміщені на митну територію Союзу безпосередньо з морських установок, що їх експлуатує особа, що має осідок на митній території Союзу:

(i) товари, що були включені до таких морських установок для цілей їх будівництва, ремонту, обслуговування або переобладнання;

(ii) товари, що були використані для встановлення або обладнання морських установок;

(iii) продовольчі товари, використані або спожиті на морських установках;

(iv) відходи, що не є небезпечними, від зазначених морських установок;

(k) товари, що мають право на звільнення відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року, Віденської конвенції про консульські відносини від 24 квітня 1963 року, інших консульських конвенцій або Нью-Йоркської конвенції про спеціальні місії від 16 грудня 1969 року;

(l) указані нижче товари на борту суден і повітряних суден:

(i) товари, які були постачені для включення як частин або аксесуарів у такі судна та повітряні судна;

(ii) товари для експлуатації двигунів, механічного устатковання та іншого обладнання таких суден і повітряних суден;

(iii) харчові продукти та інші предмети для споживання або продажу на борту;

(m) товари, переміщувані на митну територію Союзу з Сеути та Мелільї, Гібралтару, Гельголанду, Республіки Сан-Марино, Держави-Міста Ватикан, муніципалітетів Лівіньо та Кампіоне-д’Італія або італійських національних вод озера Лугано, які розташовані між берегом і політичним кордоном території між Понте-Треза та Порто-Черезіо;

(n) продукти морського рибальства та інші продукти, отримані з моря за межами митної території Союзу риболовними суднами Союзу;

(o) судна та товари, що ними перевозяться, які заходять у територіальні води держави-члена виключно для поповнення запасів без з’єднання з портовими спорудами;

(p) товари, охоплені книжками ATA або CPD, за умови, що їх не перевозять за договором перевезення.

2. До 31 грудня 2020 року товари у складі поштових відправлень, маса яких не перевищує 250 грам звільняються від подання загальної декларації прибуття.

Якщо товари у складі поштових відправлень, маса яких не перевищує 250 грам, переміщені на митну територію Союзу, але не зазначені в загальній декларації прибуття, санкції не застосовуються. Необхідно провести аналіз ризиків після пред’явлення товарів та, за наявності, на основі декларації тимчасового зберігання або митної декларації, що охоплюють такі товари.

До 31 грудня 2020 року Комісія повинна розглянути ситуацію з товарами у поштових відправленнях, відповідно до цього параграфа, з метою здійснення необхідних адаптацій, враховуючи використання електронних засобів поштовими операторами, що охоплюють переміщення товарів.

3. До дат модернізації системи контролю імпорту, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграф 2 цієї статті не застосовується та подання загальної декларації прибуття не вимагається щодо товарів у поштових відправленнях.

4. До дати модернізації системи контролю імпорту, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, подання загальної декларації прибуття не вимагається щодо товарів у відправленні, внутрішня вартість якого не перевищує 22 євро, за умови, що митні органи згодні, за згодою економічного оператора, здійснювати аналіз ризиків з використанням інформації, що міститься в системі або надана системою, використовуваною економічним оператором.

Якщо товари переміщаються на митну територію Союзу морським транспортом, загальна декларація прибуття повинна бути подана в такі строки:

(a) для контейнерних вантажів, окрім випадків застосування пункту (c) або пункту (d) - не пізніше ніж за 24 години до завантаження товарів на судно, на якому їх буде переміщено на митну територію Союзу;

(b) для навалювальних або генеральних вантажів, окрім випадків застосування пункту (c) або пункту (d) - не пізніше ніж за чотири години до прибуття судна в перший порт прибуття на митній території Союзу;

(c) не пізніше ніж за дві години до прибуття судна у перший порт прибуття на митній території Союзу у випадку товарів, що прибувають з будь-якого з указаних нижче місць:

(i) Гренландія;

(ii) Фарерські острови;

(iii) Ісландія;

(iv) порти на Балтійському морі, Північному морі, Чорному морі та Середземному морі;

(v) усі порти Марокко;

(d) для переміщення, за винятком тих, до яких застосовується пункт (c), між територією за межами митної території Союзу і французькими заморськими департаментами, Азорськими островами, Мадейрою або Канарськими островами, якщо тривалість такого перевезення не перевищує 24 години, - не пізніше ніж за дві години до прибуття у перший порт прибуття на митній території Союзу.

1. Якщо товари переміщуються на митну територію Союзу повітряним транспортом, загальна декларація прибуття повинна бути подана якнайшвидше.

Мінімальний набір даних загальної декларації прибуття повинен бути поданий не пізніше ніж перед завантаженням товарів на повітряне судно, на якому їх буде переміщено на митну територію Союзу;

2. Якщо тільки мінімальний набір даних загальної декларації прибуття був наданий протягом строку, зазначеного в першому підпараграфі параграфа 1, інші дані повинні бути надані в такі строки

(a) для рейсів тривалістю менше чотирьох годин - не пізніше ніж до фактичного відправлення повітряного судна;

(b) для інших рейсів - не пізніше ніж за чотири години перед прибуттям повітряного судна до першого аеропорту прибуття на митній території Союзу.

3. Як відступ від параграфів 1 та 2 цієї статті, до дати модернізації система контролю імпорту, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, загальна декларація прибуття повинна бути подана в такі строки:

(a) для рейсів тривалістю менше чотирьох годин - не пізніше ніж до фактичного відправлення повітряного судна; та

(b) стосовно рейсів тривалістю чотири години і більше - не пізніше ніж за чотири години до прибуття повітряного судна в перший аеропорт на митній території Союзу.

Якщо товари переміщуються на митну територію Союзу залізничним транспортом, загальна декларація прибуття повинна бути подана в такі строки:

(a) якщо перевезення потягом з останньої станції формування потягу, розташованої у третій країні, до митниці першого в’їзду триває менше ніж дві години - не пізніше ніж за годину до прибуття товарів у місце, для якого ця митниця є компетентним органом;

(b) у всіх інших випадках - не пізніше ніж за дві години до прибуття товарів у місце, для якого митниця першого в’їзду є компетентним органом.

Якщо товари переміщуються на митну територію Союзу дорожнім транспортом, загальна декларація прибуття повинна бути подана не пізніше ніж за одну годину до прибуття товарів у місце, для якого митниця першого в’їзду є компетентним органом.

Якщо товари переміщуються на митну територію Союзу внутрішнім водним транспортом, загальна декларація прибуття повинна бути подана не пізніше ніж за дві години до прибуття товарів у місце, для якого митниця першого в’їзду є компетентним органом.

Якщо товари переміщуються на митну територію Союзу транспортним засобом, що його транспортують на активному транспортному засобі, строком подання загальної декларації прибуття є строк, застосовний до активного транспортного засобу.

Строки, зазначені у статтях 105-109, не застосовуються у випадку форс-мажору.

1. Якщо, у випадку перевезення морським або внутрішнім водним транспортом, щодо тих самих товарів було укладено один або кілька додаткових договорів перевезення, охоплених одним або більше коносаментів, однією або більше особами, за винятком перевізника, і особа, що видає коносамент, не надає дані, що вимагаються для загальної декларації прибуття, своєму контрагенту, який видає коносамент для неї або з яким вона уклала договір про спільне завантаження товарів, особа, що не надала необхідні дані, повинна надати такі дані митниці першого в’їзду відповідно до статті 127(6) Кодексу.

Якщо одержувач, вказаний у коносаменті, що не має первинних коносаментів, не надає відомостей, що вимагається для загальної декларації прибуття, особі, що видає такий коносамент, він повинен надати ці відомості митниці першого в’їзду.

2. Кожна особа, яка надає дані, зазначені у статті 127(5) Кодексу, несе відповідальність за надані нею дані відповідно до статті 15(2)(a) та (b) Кодексу.

3. До дат модернізації системи контролю імпорту, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1 та 2 цієї статті не застосовуються.

1. Якщо, у випадку перевезення повітряним транспортом, щодо тих самих товарів було укладено один або кілька додаткових договорів перевезення, охоплених однією або більше авіаційними вантажними накладними, однією або більше особами, за винятком перевізника, і особа, що видає авіаційну вантажну накладну, не надає дані, що вимагаються для загальної декларації прибуття, своєму контрагенту, який видає авіаційну вантажну накладну для неї або з яким вона уклала договір про спільне завантаження товарів, особа, що не надала необхідні дані, повинна надати такі дані митниці першого в’їзду відповідно до статті 127(6) Кодексу.

2. Якщо, у випадку перевезення повітряним транспортом, товари переміщуються відповідно до правил актів Всесвітнього поштового Союзу, але поштовий оператор не надає дані, що вимагаються для загальної декларації прибуття, перевізнику, поштовий оператор повинен надати такі дані митниці першого в’їзду відповідно до статті 127(6) Кодексу.

3. Кожна особа, що подає дані, зазначені у статті 127(5) Кодексу, несе відповідальність за надані нею дані відповідно до статті 15(2)(a) та (b) Кодексу.

4. До дат модернізації системи контролю імпорту, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1-3 цієї статті не застосовуються.

1. Держави-члени повинні застосовувати статті 115-118 цього Регламенту та статті 133-152 Кодексу до товарів Союзу, що переміщуються з або до спеціальної фіскальної території до або з іншої частини митної території Союзу, що не є спеціальною фіскальною територією та не розташована в межах однієї держави-члена.

2. Якщо товари Союзу відправлені зі спеціальної фіскальної території до іншої частини митної території Союзу, що не є спеціальною фіскальної територією, але розташована в межах однієї держави-члена, вони повинні бути пред’явлені на митниці відразу після прибуття до такої іншої частини митної території Союзу. Однак за згодою митного органу відповідної держави-члена товари можуть бути пред’явлені на призначеній митниці або в будь-якому іншому місці, призначеному або схваленому таким митним органом до їх відвантаження зі спеціальної фіскальної території.

Товари повинні бути пред’явлені на митниці особою, яка переміщує такі товари до іншої частини митної території Союзу або особою, від імені або в інтересах якої товари переміщуються до зазначеної частини митної території Союзу.

3. Якщо товари Союзу відправлені із частини митної території Союзу, що не є спеціальною фіскальної територією, до спеціальної фіскальної території в межах однієї держави-члена, вони повинні бути пред’явлені на митниці відразу після прибуття до такої спеціальної фіскальної території. Однак за згодою митного органу відповідної держави-члена товари можуть бути пред’явлені на призначеній митниці або в будь-якому іншому місці, призначеному або схваленому таким митним органом до їх відвантаження з місця відправлення.

Товари повинні бути пред’явлені на митниці особою, яка переміщує такі товари до спеціальної фіскальної території Союзу або особою, від імені або в інтересах якої товари переміщуються до спеціальної фіскальної території.

4. Товари Союзу, зазначені в параграфах 2 та 3, підпадають тільки під дію митних положень відповідно до статті 134 цього Регламенту.

1. Місце, інше ніж компетентна митниця, може бути затверджена для цілей пред’явлення товарів, якщо виконані такі умови.

(a) виконані вимоги, встановлені у статті 148(2) та (3) Кодексу та статті 117 цього Регламенту;

(b) товари задекларовані для митної процедури або стануть предметом зворотного вивезення не пізніше ніж через 3 дні після їх пред’явлення або не пізніше ніж через 6 днів після їх пред’явлення у випадку уповноваженого одержувача, як зазначено у статті 233(4)(b) Кодексу, крім випадків, коли митні органи вимагають перевірки товарів відповідно до статті 140(2) Кодексу.

Якщо вже надано дозвіл на місце для цілей експлуатації складів тимчасового зберігання, таке затвердження не вимагається.

2. Місце, інше ніж склад тимчасового зберігання, може бути затверджене для тимчасового зберігання товарів, якщо виконані такі умови:

(a) виконані вимоги, встановлені устатті 148(2) та (3) Кодексу та статті 117;

(b) товари задекларовані для митної процедури або стануть предметом зворотного вивезення не пізніше ніж через 3 дні після їх пред’явлення або не пізніше ніж через 6 днів після їх пред’явлення у випадку уповноваженого одержувача, зазначеного у статті 233(4)(b) Кодексу, крім випадків, коли митні органи вимагають перевірки товарів відповідно до статті 140(2) Кодексу.

1. Документація, зазначена у статті 148(4) Кодексу, повинна містити таку інформацію та дані:

(a) покликання на відповідну декларацію тимчасового зберігання для збережених товарів і покликання на відповідне завершення тимчасового зберігання;

(b) дату та дані, які ідентифікують митні документи, що стосуються збережених товарів, і будь-які інші документи щодо тимчасового зберігання товарів;

(c) дані, ідентифікаційні номери, число та вид пакунків, кількість та звичайний комерційний або технічний опис товарів та, за необхідності, ідентифікаційні марковання контейнера, необхідні для ідентифікації товарів;

(d) розташування товарів та дані щодо будь-якого переміщення товарів;

(e) митний статус товарів;

(f) дані про форми транспортного оброблення, зазначеного у статті 147(2) Кодексу;

(g) щодо переміщення товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні, між складами тимчасового зберігання, які розташовані в різних державах-членах, дані про прибуття товарів на склади тимчасового зберігання в місці призначення.

Якщо документація не є частиною основної звітності для митних цілей, така документація повинна містити покликання на основну звітність для митних цілей.

2. Митні органи можуть звільнити від вимоги надавати певну інформацію, зазначену в параграфі 1, якщо це не матиме негативного впливу на митний нагляд та контроль за товарами. Однак у разі переміщення товарів між складами тимчасового зберігання це звільнення не застосовується.

Дозволи на експлуатацію складів тимчасового зберігання, зазначених у статті 148 Кодексу, надаються на таких умовах:

(a) склади тимчасового зберігання не використовуються для цілей роздрібної торгівлі;

(b) якщо товари, що зберігаються, становлять загрозу або можуть зіпсувати інші товари чи вимагають спеціальних складів з інших причин, склади тимчасового зберігання спеціально обладнані для їх зберігання;

(c) експлуатацію складів тимчасового зберігання здійснює виключно власник дозволу.

Згідно зі статтею 148(5)(c) Кодексу, митні органи можуть дозволити переміщення товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні, між різними складами тимчасового зберігання, що підпадають під різні дозволи на експлуатацію складів тимчасового зберігання, якщо власниками цих дозволів є АЕОС.

1. Презумпція наявності митного статусу товарів Союзу не застосовується до таких товарів:

(a) переміщувані на митну територію Союзу товари, що перебувають під митним наглядом для визначення їхнього митного статусу;

(b) товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні;

(c) товари, поміщені під будь-які спеціальні процедури, за винятком внутрішнього транзиту, перероблення за межами митної території та процедури кінцевого використання;

(d) продукти морського рибного промислу, виловлені риболовним судном Союзу за межами митної території Союзу у водах, інших ніж територіальні води третьої країни, які переміщують на митну територію Союзу, як встановлено у статті 129;

(e) товари, отримані із зазначених у пункті (d) продуктів на борту такого судна або рибопереробного судна Союзу, для виробництва яких могли бути використані інші продукти, що мають митний статус товарів Союзу, які переміщують на митну територію Союзу, як встановлено у статті 129;

(f) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані або виловлені суднами, що плавають під прапором третьої країни на митній території Союзу.

2. Товари Союзу можуть бути переміщені, без їх поміщення під митну процедуру, з одного пункту в інший у межах митної території Союзу та тимчасово за межі такої території без зміни їхнього митного статусу в таких випадках:

(a) якщо товари перевозять повітряним транспортом і вони були завантажені або перевантажені в аеропорту Союзу для відправлення до іншого аеропорту Союзу за умови, що їх перевозять з використанням єдиного транспортного документа, виданого в державі-члені;

(b) якщо товари перевозять морським транспортом і вони були відправлені між портами Союзу в регулярною судноплавною лінією, уповноваженою відповідно до статті 120;

(c) якщо товари перевозяться залізничним транспортом та були транспортовані через третю країну, що є договірною стороною Конвенції про процедуру спільного транзиту, з використанням єдиного транспортного документа, виданого у державі-члені, за умови, що таку можливість передбачено в міжнародній угоді.

3. Товари союзу можуть бути переміщені, без їх поміщення під митну процедуру, з одного пункту в інший у межах митної території Союзу та тимчасово за межі такої території без зміни їхнього митного статусу у вказаних нижче випадках, за умови, що підтверджено їхній митний статус товарів Союзу:

(a) товари, що були переміщені з одного пункту в інший у межах митної території Союзу та тимчасово залишають цю територію морським або повітряним транспортом;

(b) товари, що були переміщені з одного пункту в інший у межах митної території Союзу через територію, яка не є частиною митної території Союзу, без перевантаження і перевозяться з використанням єдиного транспортного документа, виданого у державі-члені;

(c) товари, що були переміщені з одного пункту в інший у межах митної території Союзу через територію, яка не є частиною митної території Союзу, та перевантажені за межами митної території Союзу на транспортному засобі, іншому ніж той, на який вони були спочатку завантажені, з видачею нового транспортного документа, що охоплює перевезення з території, яка не є частиною митної території Союзу, за умови, що до нового документа додається копія первинного єдиного транспортного документа;

(d) моторизовані дорожні транспортні засоби, зареєстровані в державі-члені, які тимчасово залишили та знову прибули на митну територію Союзу;

(e) паковання, піддони та інше подібне обладнання, за винятком контейнерів, які належать особі, що має осідок на митній території Союзу, і які використовують для перевезення товарів, що тимчасово залишили та знову прибули на митну територію Союзу;

(f) товари у багажі, що перевозиться пасажиром, які не призначені для комерційного використання та тимчасово залишили і знову прибули на митну територію Союзу.

1. Дозвіл може бути наданий митним органом, який компетентний ухвалювати рішення, судноплавній компанії для цілей організації регулярних судноплавних ліній для переміщення товарів Союзу з одного пункту в інший у межах митної території Союзу та тимчасово за межами такої території без зміни митного статусу товарів Союзу.

2. Дозвіл надається, тільки якщо:

(a) судноплавна компанія має осідок на митній території Союзу;

(b) вона відповідає критерію, встановленому у статті 39(a) Кодексу;

(c) вона зобов’язується повідомляти митному органу, який компетентний ухвалювати рішення, інформацію, зазначену у статті 121(1), після видачі дозволу; та

(d) вона зобов’язується не заходити на маршрутах регулярної судноплавної лінії до будь-якого порту на території, що не є частиною митної території Союзу, чи до будь-якої вільної зони в порту Союзу та не здійснювати жодних перевантажень товарів на морі.

3. Судноплавні компанії, що отримали дозвіл відповідно до цієї статті, повинні організувати зазначену в ньому регулярну судноплавну лінію.

Регулярна судноплавна лінія повинна бути організована з використанням суден, які зареєстровані з такою метою відповідно до статті 121.

1. Судноплавна компанія, уповноважена створювати регулярні судноплавні лінії для цілей статті 119(2)(b), повинна зареєструвати судна, які вона має намір використовувати, і порти, до яких вона має намір заходити для цілей такої лінії, шляхом повідомлення митному органу, компетентному ухвалювати рішення, такої інформації:

(a) назв суден, віднесених до регулярної судноплавної лінії;

(b) порт, у якому судно починає обслуговувати регулярну судноплавну лінію;

(c) порти заходу.

2. Реєстрація, зазначена у параграфі 1, набуває чинності з першого робочого дня після реєстрації митним органом, який компетентний ухвалювати рішення.

3. Судноплавна компанія, уповноважена створювати регулярні судноплавні лінії для цілей статті 119(2)(b), повинна повідомляти митний орган, який компетентний ухвалювати рішення, про будь-які зміни інформації, зазначеної в пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1, а також про дату і час набуття чинності такими змінами.

Якщо судно, зареєстроване як регулярна судноплавна лінія для цілей статті 119(2)(b), у результаті непередбачених обставин перевантажує товари на морі, заходить у порт або завантажує чи розвантажує товари в порту за межами митної території Союзу, у порту, що не належить до регулярної судноплавної лінії, або у вільній зоні порту Союзу, митний статус таких товарів не змінюється, якщо тільки вони не були завантажені чи розвантажені в таких місцях.

Якщо у митних органів є підстави для сумнівів у тому, що товари відповідають вказаним умовам, митний статус таких товарів повинний бути підтверджений.

1. До дати розгортання системи рішень митних органів відповідно до Митного кодексу Союзу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, Комісія та митні органи держав-членів, використовуючи електронну інформаційно-комунікаційну систему регулярних судноплавних ліній, повинні зберігати вказану нижче інформацію та мати доступ до неї:

(a) дані заяв;

(b) дозволи регулярних судноплавних ліній та, у відповідних випадках, зміни до них або їх відкликання;

(c) назви портів заходу та назви віднесених до лінії суден;

(d) уся інша відповідна інформація.

2. Митні органи держави-члена, до яких подано заяву, повинні повідомити митні органи інших держав-членів, яких обслуговує судноплавна лінія, за допомогою зазначеної в параграфі 1 електронної інформаційно-комунікаційної системи регулярних судноплавних ліній.

3. Якщо повідомлені митні органи відхилять заяву, повідомлення про це повинне бути надане за допомогою зазначеної в параграфі 1 електронної інформаційно-комунікаційної системи регулярних судноплавних ліній.

4. Зазначена в параграфі 1 електронна інформаційно-комунікаційна система регулярних судноплавних ліній повинна використовуватись для зберігання дозволу та повідомлення митних органів держав-членів, яких обслуговує судноплавна лінія про видачу дозволу.

5. Якщо дозвіл був відкликаний митним органом, до якого було подано заяву, або на вимогу судноплавної компанії, такий митний орган повинен повідомити про відкликання митні органи відповідних держав-членів, яких обслуговує судноплавна лінія, за допомогою зазначеної в параграфі 1 електронної інформаційно-комунікаційної системи регулярних судноплавних ліній.

Підтвердження митного статусу товарів Союзу на бланку T2L, T2LF або митного вантажного маніфесту дійсне протягом 90 днів з дати реєстрації або, якщо, згідно зі статтею 128, зобов’язання реєструвати вантажний маніфест відсутнє, з моменту його встановлення. За заявою відповідної особи та з обґрунтованих причин митний орган може встановити більш тривалий строк дії підтвердження.