Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

2. Митні органи держав-членів можуть надавати дозвіл, зазначений у параграфі 1, на будь-яких умовах, що, на їх думку, є належними.

Такий дозвіл повинен надаватися, тільки якщо шляхом використання методу, зазначеного в параграфі 1, можна забезпечити, щоб у будь-який час кількість отриманих продуктів, які можна вважати такими, "що походять із Союзу", дорівнювала кількості, що була б отримана внаслідок застосування методу фізичного відокремлення запасів.

Якщо дозволено, такий метод застосовується і його застосування реєструється на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, застосовних у Союзі.

3. Бенефіціар методу, зазначеного у параграфі 1, повинен скласти або, до застосування системи зареєстрованих експортерів, подати заяву на підтвердження походження щодо кількості продуктів, що можуть вважатися такими, що походять із Союзу. На вимогу митних органів держав-членів бенефіціар повинен надати звіт про управління кількостями.

4. Митні органи держав-членів повинні здійснювати моніторинг використання дозволу, зазначеного в параграфі 1.

Вони можуть відкликати дозвіл у таких випадках:

(a) власник неправомірно використовує дозвіл у будь-який спосіб, або

(b) власник не виконує будь-які інші умови, встановлені в цій підсекції, підсекції 2 та у всіх інших положень щодо імплементації правил походження;

1. Для цілей положень стосовно преференційних тарифних інструментів, ухвалених Союзом в односторонньому порядку для певних країн, груп країн або територій (далі - країна-бенефіціар або територія-бенефіціар), за винятком тих, що зазначені в підсекції 2 цієї секції, а також закордонних країн і територій, пов’язаних із Союзом, указані нижче продукти вважаються продуктами, що походять із країни-бенефіціара або території-бенефіціара:

(a) продукти, повністю отримані в такій країні-бенефіціарі або на такій території-бенефіціарі, у розумінні статті 60;

(b) продукти, повністю вироблені в такій країні-бенефіціарі або на такій території-бенефіціарі, при виробництві яких використані продукти, інші ніж ті, що зазначені у пункті (a), за умови, що такі продукти зазнали достатнього оброблення або перероблення в розумінні статті 61.

2. Для цілей цієї підсекції продукти, що походять із Союзу, у розумінні параграфа 3 цієї статті, які піддані у країні-бенефіціарі або на території-бенефіціарі обробленню або переробленню, що виходить за межі, описані у статті 62, вважаються такими, що походять із такої країни-бенефіціара або території-бенефіціара.

3. Параграф 1 застосовується mutatis mutandis для встановлення походження продуктів, вироблених у Союзі.

1. Указані нижче продукти вважаються повністю отриманими у країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або в Союзі:

(a) мінеральні продукти, видобуті з її надр або з її морського дна;

(b) продукти рослинного походження, зібрані на їхній території;

(c) живі тварини, які народилися та були вирощені в такій країни або на такій території;

(d) продукти, отримані від живих тварин, які вирощені на їхній території;

(e) продукти від забитих тварин, які народжені та вирощені на їхній території;

(f) продукти мисливського або рибальського промислу на її території;

(g) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані їхніми суднами з моря за межами територіальних вод;

(h) продукти, виготовлені на борту їхніх рибопереробних суднах виключно з продуктів, зазначених у пункті (g);

(i) зібрані на їх території використані вироби, які підходять лише для регенерації сировини;

(j) відходи та брухт, які є результатом виробничих операцій, проведених на їхній території;

(1) продукти, видобуті з морського дна або грунту під ним за межами їхніх територіальних вод, за умови, що країна-бенефіціар, територія-бенефіціар або держава-член має виключне право на використання цього дна або грунту;

(1) товари, виготовлені виключно з продуктів, визначених у пунктах (a)-(k).

2. Терміни "їхні судна" та "їхні рибопереробні судна" у параграфі 1(h) та (i) застосовуються тільки до суден та рибопереробних суден, які відповідають таким вимогам:

(a) вони зареєстровані або стоять на обліку у країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або у державі-члені;

(b) вони плавають під прапором країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держави-члена;

(c) вони принаймні на 50% є власністю громадян країни-бенефіціара, території-бенефіціара, держави-члена чи компанії, головний офіс якої розміщений у країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або в одній із держав-членів, де директор або директори, голова правління чи наглядової ради, а також більшість членів таких органів є громадянами країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держави-члена, а також, у випадку компаній, де принаймні половина капіталу належить такій країні-бенефіціару, території-бенефіціару або державам-членам чи органами публічної влади або громадянам такої країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держав-членів;

(d) капітан і особи командного складу на суднах та рибопереробних суднах є громадянами країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держави-члена;

(e) принаймні 75% команди яких є громадянами країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держави-члена.

3. Терміни "країна-бенефіціар або територія-бенефіціар" та "Союз" повинні також охоплювати територіальні води такої країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держав-членів.

4. Судна, які використовуються для судноплавства у відкритому морі, у тому числі рибопереробні судна, на яких виловлену рибу обробляють або переробляють, вважаються частиною території країни-бенефіціара, території-бенефіціара або держави-члена, яким вони належать, у разі дотримання умов, визначених у параграфі 2.

Для цілей статі 59 продукти, що не повністю отримані у країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або в Союзі, вважаються достатньо обробленими або переробленими в разі дотримання умов, визначених у списку додатка 22-11.

У таких умовах вказується, для всіх продуктів, охоплених цією підсекцією, оброблення або перероблення, якому повинні бути піддані матеріали, що не походять з відповідної країни, які були використані для виробництва, і вони застосовуються тільки до таких матеріалів.

Якщо продукт, який отримав статус походження з відповідної країни шляхом виконання умов, визначених у списку, використовується для виробництва іншого продукту, умови, які застосовні до продукту, до складу якого його включили, не застосовуються до нього, а також не враховуються матеріали, що не походять з відповідної країни, які могли бути використані для його виробництва.

1. Без обмеження параграфа 2, указані нижче операції необхідно вважати як недостатнє оброблення або перероблення для отримання статусу продуктів, що походять з відповідної країни, незалежно від того, чи виконані вимоги статті 61:

(a) операцій із забезпечення цілості, щоб гарантувати належний стан продуктів під час транспортування та збереження;

(b) розбирання та складання пакунків;

(c) прання, чищення; видалення пилу, окису, олії, фарби або інших покриттів;

(d) прасування або пресування текстильних матеріалів та текстильних виробів;

(e) операції простого фарбування та полірування;

(f) лущення, часткове або повне відбілювання, шліфування та полірування злакових і рису;

(g) операції з надання цукру кольору або смаку або формування грудкового цукру; часткове або повне подрібнення цукру;

(h) зняття шкірки, видалення кісточок і шелушіння фруктів, овочів та горіхів;

(i) точіння, просте подрібнення або просте нарізання;

(j) просіювання, відбір, сортування, класифікування, калібрування, упорядкування (у тому числі укомплектування виробів);

(k) простий розлив і фасування у пляшки, банки, балони, пакети, ящики, коробки, фіксація на лотках або картоні та всі інші прості операції з пакування;

(l) прикріплення або нанесення марковань, етикеток, логотипів та інших подібних розмежувальних знаків на продукти або на їх паковання;

(m) просте змішування однотипних або різнотипних продуктів; додавання цукру до будь-яких матеріалів;

(n) просте додавання води, розведення, дегідратація або денатурація продуктів;

(o) просте збирання частин виробів для отримання повного виробу або демонтаж продуктів на частини;

(p) забій тварин;

(q) поєднання двох або більше операцій, вказаних у пунктах (a)-(p).

2. Усі операції, виконані з відповідним продуктом у країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або в Союзі, необхідно враховувати при визначенні того, чи оброблення або перероблення, якому було піддано такий продукт, вважається недостатнім у розумінні параграфа 1.

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цієї підсекції є конкретний продукт, який вважається базовою одиницею при класифікації на основі номенклатури Гармонізованої системи.

Відповідно:

(a) якщо продукт, складений з групи або комплекту виробів, класифікований згідно з умовами Гармонізованої системи за однією позицією, він повністю становить одиницю кваліфікації;

(b) якщо відправлення складаються з ряду ідентичних продуктів, класифікованих за тією самою позицією Гармонізованої системи, при застосуванні положень цієї підсекції необхідно враховувати кожен продукт індивідуально.

2. Якщо, згідно із Основним правилом інтерпретації 5 Гармонізованої системи, паковання вважається частиною продукту для цілей класифікації, його необхідно враховувати для цілей визначення походження.

1. Як відступ від положень статті 61, матеріали, що не походять з відповідної країни, можуть бути використані при виробництві певного продукту за умови, що їх загальна вартість не перевищує 10% від ціни франко-завод продукту.

Якщо у списку передбачені одне або кілька відсоткових значень максимальної вартості матеріалів, такі значення не можна перевищувати при застосуванні першого підпараграфа.

2. Параграф 1 не застосовується до продуктів, що підпадають під групи 50-63 Гармонізованої системи.

Аксесуари, запасні частини та інструменти, відправлені разом з обладнанням, машиною, апаратом або транспортним засобом, які є частиною звичайного обладнання та включені до його ціни або які не охоплені окремим рахунком-фактурою, необхідно розглядати як одне ціле з відповідним обладнанням, машиною, апаратом або транспортним засобом.

Комплекти, як означено в Основному правилі інтерпретації 3 Гармонізованої системи, вважаються такими, що походять з відповідної країни, за умови, що всі їх складові є продуктами, що походять з відповідної країни. Однак, якщо комплект складається з продуктів, що походять і не походять з відповідної країни, такий комплект у цілому вважається таким, що походить з відповідної країни, за умови, що вартість продуктів, що не походять з відповідної країни, не перевищує 15% від ціни франко-завод комплекту.

Щоб визначити, що продукт походить з відповідної країни, необов’язково визначати походження таких продуктів, які можуть бути використані для його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) устатковання та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) товари, що не входять до кінцевого складу продукту і не призначені для цього.

"Умови отримання, визначені в підсекції 4 і в цій підсекції для отримання статусу походження з відповідної країни, повинні бути виконані у відповідній країні-бенефіціарі, на території-бенефіціарі або в Союзі.

У разі повернення продуктів, що походять з відповідної країни, які були вивезені з країни-бенефіціара, території-бенефіціара або Союзу до іншої країни, їх вважають продуктами, що не походять з відповідної країни, якщо тільки компетентним органам не буде доведено, що виконані такі умови:

(a) повернені продукти є такими самими, що й ті, які були вивезені;

(b) вони не зазнали жодної операції, окрім тієї, яка необхідна для збереження їх у належному стані, поки вони перебувають в такій країні або поки їх вивозять.

1. Указані нижче продукти вважаються такими, що прямо перевезені з країни-бенефіціара або території-бенефіціара до Союзу або із Союзу до країни-бенефіціара або території-бенефіціара:

(a) продукти, транспортовані без проїзду через територію будь-якої іншої країни;

(b) продукти, що складають одне відправлення, перевезені через територію країн, інших ніж країна-бенефіціар, територія-бенефіціар або Союз, із, за необхідності, перевантаженням, тимчасовим складським зберіганням у таких країнах, за умови, що продукти залишаються під наглядом митних органів у країні транзиту або складського зберігання і не піддаються іншим операціям, окрім розвантаження, перезавантаження або будь-якої операції, призначеної для їх підтримання в належному стані;

(c) продукти, які безперервно транспортовані по трубопроводах через території, окрім країни-бенефіціара, території-бенефіцара або Союзу, що їх вивозить.

2. Доказ виконання умов, визначених у параграфі 1(b), надається компетентним митним органам шляхом складання будь-якого з таких документів:

(a) єдиний транспортний документ, що охоплює перевезення з країни, що вивозить, через країну транзиту;

(b) свідоцтво, видане митними органами країни транзиту:

(i) що надає точний опис продуктів,

(ii) містить дату розвантаження та перезавантаження продуктів та, у відповідних випадках, назви суден або інших використаних транспортних засобів, та

(iii) засвідчує умови, на яких продукти перебували у країні транзиту;

(c) або, за відсутності указаних вище, будь-які підтвердні документи.

1. Продукти, що походять з відповідної країни, відправлені з країни-бенефіціара або території-бенефіціара на виставку в іншій країні та продані після виставки для ввезення до Союзу, при ввезенні підпадають під дію тарифних преференцій, зазначених у статті 59, за умови, що вони відповідають вимогам підсекції 4 та цієї підсекції, що дає право вважати їх такими, що походять з відповідної країни-бенефіціара або території-бенефіціара, і за умови, що митним органам Союзу продемонстровано, що:

(a) експортер відправив продукти з країни-бенефіціара або території-бенефіціара безпосередньо до країни, де проводиться виставка, і виставив їх там;

(b) продукти були продані або іншим чином відчужені цим експортером особі на території Союзу;

(c) продукти були відправлені під час виставки або відразу після неї до Союзу в тому стані, у якому вони були відправлені на виставку;

(d) після того, як продукти були відправлені на виставку, вони не були використані для будь-яких цілей, крім демонстрації на виставці.

2. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен бути поданий до митних органів Союзу у звичайний спосіб. У ньому необхідно вказати назву та адресу відповідної виставки. Якщо необхідно, може вимагатися додатковий документальний доказ характеру продуктів та умови, на яких вони були виставлені.

3. Параграф 1 застосовується до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської виставки та виставки кустарних виробів, ярмарки або подібного публічного показу чи демонстрації, які організовані не для приватних цілей у магазинах або господарських приміщеннях з метою продажу іноземних продуктів і під час яких продукти залишаються під митним контролем.

1. Дозвіл, зазначений у статті 73 Кодексу, може бути наданий у разі виконання таких умов:

(a) застосування процедури, зазначеної у статті 166 Кодексу, за цих обставин потягло б за собою непропорційні адміністративні витрати;

(b) визначена митна вартість суттєво не відрізнятиметься від тієї, що визначена за відсутності дозволу.

2. Надання дозволу залежить від виконанням заявником таких умов:

(a) заявник відповідає критерію, встановленому у статті 39(a) Кодексу;

(b) він застосовує систему бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у державі-члені, де ведеться облік, що сприятиме проведенню митного контролю на основі аудиту. Система бухгалтерського обліку повинна підтримувати облік даних за минулі періоди, що забезпечує аудиторський слід з моменту введення даних до файлу;

(c) заявник має адміністративну структуру, яка відповідає типу та розміру бізнесу та придатна для управління потоком товарів, а також має внутрішній контроль, здатний виявляти незаконні транзакції.

1. Для визначення суми ввізного мита, яку нараховують за перероблені продукти відповідно до статті 86(3) Кодексу, кількість товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, що вважається наявною у перероблених продуктах, щодо яких виник митний борг, необхідно визначати відповідно до параграфів 2-6.

2. Метод кількісної шкали, встановлений у параграфах 3 та 4, застосовується у таких випадках:

(a) якщо в результаті переробних операцій отримано тільки один вид перероблених продуктів;

(b) якщо в результаті переробних операцій отримано різні види перероблених продуктів та всі складові або компоненти товарів, поміщених під процедуру, виявлені в кожному з таких перероблених продуктів.

3. У випадку, зазначеному в параграфі 2(a), кількість товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, що вважається наявною в перероблених продуктах, щодо яких виник митний борг, визначається шляхом застосування відсотка, що його становлять перероблені продукти, щодо яких виник митний борг, від загальної кількості перероблених продуктів, отриманих у результаті переробної операції, до загальної кількості товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території.

4. У випадку, зазначеному в параграфі 2(b), кількість товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, що вважаються присутніми у перероблених продуктах, щодо яких виник митний борг, необхідно визначати шляхом застосування до загальної кількості товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, відсотка розрахованого шляхом множення таких показників:

(a) відсотку, який перероблені продукти, щодо яких виник митний борг, складають від загальної кількості перероблених продуктів одного виду, отриманих у результаті переробної операції;

(b) відсотку, який загальна кількість перероблених продуктів одного виду, незалежно від того, чи виник митний борг, складає від загальної кількості всіх перероблених продуктів, отриманих у результаті переробної операції;

5. Кількість товарів, поміщених під процедуру, які знищені або втрачені в ході переробної операції, зокрема шляхом випарювання, зневоднення, сублімації або витікання, не враховується при застосуванні методу кількісної шкали.

6. У випадках, крім зазначених у параграфі 2, застосовується метод вартісної шкали згідно з другим, третім та четвертим підпараграфами.

Кількість товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, що вважається наявною в перероблених продуктах, щодо яких виник митний борг, необхідно визначати шляхом застосування до загальної кількості товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, відсотка, розрахованого шляхом множення таких показників:

(a) відсотку, який перероблені продукти, щодо яких виник митний борг, складають від загальної вартості перероблених продуктів одного виду, отриманих у результаті переробної операції;

(b) відсотку, який загальна вартість перероблених продуктів одного виду, незалежно від того, чи виник митний борг, складає від загальної вартості всіх перероблених продуктів, отриманих у результаті переробної операції.

Для цілей застосування методу вартісної шкали вартість перероблених продуктів необхідно встановлювати на основі поточних цін франко-завод на митній території Союзу або, якщо такі ціни франко-завод неможливо визначити, на основі поточних цін продажу на митній території Союзу для ідентичних або подібних продуктів. Ціни між сторонами, які виявились пов’язаними або мають між собою компенсаційні угоди, не можуть використовуватися для визначення вартості перероблених продуктів, якщо тільки не визначено, що вказані відносини не впливають на такі ціни.

Якщо вартість перероблених продуктів неможливо визначити відповідно до третього підпараграфа, її необхідно визначити за допомогою будь-якого обґрунтованого методу.

1. Для цілей застосування статті 86(3) Кодексу при визначенні суми ввізного мита, що відповідає митному боргу щодо перероблених продуктів, який виник у результаті процедури перероблення на митній території, поміщені під таку процедуру товари звільняються від сплати мита або для них діє знижена ставка мита у зв’язку з їх спеціальним використанням, що застосувалися б для таких товарів, якби їх було поміщено під процедуру кінцевого використання згідно зі статтею 254 Кодексу.

2. Параграф 1 застосовується, якщо виконано такі умови:

(a) міг би бути виданий дозвіл на поміщення товарів під процедуру кінцевого використання, та

(b) умови звільнення від сплати мита або застосування зниженої ставки мита у зв’язку зі спеціальним використанням таких товарів, були б виконані на момент прийняття митної декларації для поміщення товарів під процедуру перероблення на митній території.

Для цілей застосування статті 86(3) Кодексу, якщо на момент прийняття митної декларації для поміщення товарів під процедуру перероблення на митній території ввезені товари задовольняють умови застосування преференційного тарифного режиму в межах тарифних квот або стель, такі товари повинні підпадати під будь-який преференційний тарифний режим, передбачений для ідентичних товарів на момент прийняття декларації випуску для вільного обігу.

Якщо застосовується спеціальне ввізне мито щодо перероблених продуктів, отриманих у результаті процедури перероблення за межами митної території, або замінних продуктів, суму ввізного мита необхідно розраховувати на підставі митної вартості перероблених продуктів на момент прийняття митної декларації для випуску для вільного обігу, мінус статистична вартість відповідних товарів тимчасово вивезення в момент, коли вони поміщені під процедуру перероблення за межами митної території, помножено на суму ввізного мита, застосовну до перероблених продуктів або замінних продуктів, поділено на митну вартість перероблених продуктів або замінних продуктів.

Кодексу застосовується без запиту декларанта, якщо виконані всі такі умови:

(a) перероблені продукти, отримані в результаті процедури перероблення на митній території, прямо чи опосередковано ввезені відповідним власником дозволу протягом одного року після їх зворотного вивезення;

(b) на момент прийняття митної декларації для поміщення товарів під процедуру перероблення на митній території, товари підпадали б під дію інструмента аграрної або комерційної політики, тимчасового або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, захисного заходу або додаткового мита внаслідок тимчасового зупинення концесій, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу;

(c) не вимагалася жодна перевірка економічних умов відповідно до статті 166.

Для товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу, зазначений у статті 87(2) Кодексу, застосовується один із таких строків:

(a) сім місяців з останньої дати, на яку товари слід було пред’явити в митниці призначення, якщо тільки до закінчення цього строку не було надіслано запит про передачу стягнення митного боргу до органу за місцем, де, згідно з підтвердженням, отриманим митним органом держави-члена відправлення, відбулись події, внаслідок яких виник митний борг, у такому випадку такий строк подовжують не більше ніж на один місяць;

(b) один місяць після закінчення строку, встановленого суб’єкту процедури для відповіді на запит про надання інформації, необхідної для закриття процедури, якщо митному органу держави-члена відправлення не було повідомлено про надходження товарів і суб’єкт процедури надав недостатню інформацію або не надав інформації.

Для товарів поміщених під транзит відповідно до Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП, включно з будь-якими подальшими змінами (далі - Конвенція МДП), строк, зазначений у статті 87(2) Кодексу, повинен становити сім місяців з останньої дати, у яку товари слід було пред’явити на митниці призначення або виїзду.

Для товарів поміщених під транзит відповідно до Митної конвенції про книжку ATA для тимчасового ввезення товарів, вчиненої у Брюсселі 6 грудня 1961 року, включно з будь-якими подальшими змінами (далі - Конвенція АТА), або Конвенції про тимчасове ввезення, включно з будь-якими подальшими змінами (далі - Стамбульська конвенція), строк, зазначений у статті 87(2) Кодексу, повинен становити сім місяців з дати, у яку товари слід було пред’явити на митниці призначення або виїзду.

Для товарів, поміщених під спеціальну процедуру, відмінну від транзиту, або товарів, які перебувають на тимчасовому зберіганні, строк, зазначений у статті 87(2) Кодексу, повинен становити сім місяців після закінчення одного з таких періодів:

(a) встановленого періоду закриття спеціальної процедури;

(b) встановленого періоду завершення митного нагляду для товарів, що підпадають під певний режим кінцевого використання;

(c) встановленого періоду завершення тимчасового зберігання;

(d) встановленого періоду завершення переміщення товарів, поміщених під процедуру митного складу, з одного розташування в інше на митній території Союзу, якщо процедуру не було закрито.

Поміщення товарів під процедуру тимчасового ввезення не підлягає наданню гарантії у таких випадках:

(a) якщо митна декларація може бути надана в усній формі або у формі будь-якої іншої дії, як вказано у статті 141;

(b) у випадку матеріалів, які використовують у міжнародних перевезеннях повітряними, морськими чи залізничними транспортними компаніями або надавачами поштових послуг, за умови, що такі матеріали чітко марковані;

(c) у випадку тари, ввезеної порожньою, за умови, що вона має незмивне стійке марковання;

(d) якщо попередній власник дозволу на тимчасове ввезення задекларував товар для процедури тимчасового ввезення згідно зі статтею 136 або статтею 139 і згодом такі товари були поміщені під процедуру тимчасовому ввезення з тією самою метою.

1. Якщо гарантія надається гарантом у формі зобов’язання гаранта та може бути використана в більш ніж одній державі-члені, гарант повинен вказати адресу для вручення документів або призначити агента в кожній державі-члені, у якій можна використати гарантію.

2. Відкликання схвалення гаранта або зобов’язання гаранта набирає чинності на 16-й день після дати, у яку рішення про відкликання отримане або вважається таким, що отримане гарантом.

3. Скасування зобов’язання, виданого гарантом набирає чинності на 16-й день після дати, у яку гарант повідомив про скасування митницю, де була надана гарантія.

4. Якщо гарантія, яка охоплює суму єдиної операції (індивідуальна гарантія) надана у формі ваучерів, вона може бути складена з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

5. Загальні вимоги до даних для зобов’язання гаранта надати індивідуальну гарантію, індивідуальну гарантію у формі ваучерів або комплексну гарантію визначені в додатках 32-01, 32-02 та 32-03, відповідно.

1. Форми гарантії, інші ніж грошова застава або зобов’язання, надане гарантом:

(a) створення іпотеки, застави землі, антихрези або іншого право, яке вважається еквівалентним праву на нерухоме майно;

(b) відступлення права вимоги, застава, з володінням або без володіння, товарів, цінних паперів, вимог, ощадних книжок або запису в реєстрі державного боргу;

(c) прийняття спільної договірної відповідальності на повну суму боргу третьою особою, затвердженою з такою метою митними органами, або подання перевідного векселя, виплата за яким гарантується такою третьою особою;

(d) грошова застава або платіжний засіб, що вважається еквівалентним грошовій заставі, крім виданих у євро або валюті держави-члена, у якій вимагається гарантія;

(e) участь, пов’язана зі сплатою внеску, у загальній гарантійній схемі під управлінням митних органів.

2. Форми гарантії, зазначені в параграфі 1, не підлягають прийняттю для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу.

3. Митні органи повинні приймати форми гарантії, зазначені в параграфі 1, тією мірою, якою такі форми гарантії приймають відповідно до національного права.

1. Дозвіл на використання комплексної гарантії із сумою, зниженою до 50% від референтної суми, надається, якщо заявник демонструє, що він виконав такі умови:

(a) заявник застосовує систему бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у державі-члені, де ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та підтримує облік даних минулих періодів, що забезпечує аудиторський слід із моменту внесення даних до файлу;

(b) заявник має адміністративну структуру, яка відповідає типу та розміру бізнесу та придатна для управління потоком товарів, а також має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки і виявляти незаконні транзакції та запобігати їм;

(c) заявник не перебуває у процесі банкрутства;

(d) протягом останніх трьох років до подання заяви заявник виконав свої фінансові зобов’язання щодо сплати митних зборів та всіх інших зборів, податків або платежів, що стягуються з або у зв’язку з ввезення або вивезенням товарів;

(e) заявник демонструє на підставі документації та інформації, доступних за останні три роки до подання заяви, що він має достатній фінансовий стан для дотримання та виконання своїх зобов’язань, беручи до уваги тип та обсяг бізнесу, у тому числі без негативних чистих активів, окрім випадків, коли вони можуть бути покриті;

2. Дозвіл на використання комплексної гарантії із сумою, зниженою до 30% від референтної суми, надається, якщо заявник демонструє, що він виконав такі умови:

(a) заявник застосовує систему бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у державі-члені, де ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та підтримує облік даних минулих періодів, що забезпечує аудиторський слід із моменту внесення даних до файлу;

(b) заявник має адміністративну структуру, яка відповідає типу та розміру бізнесу та придатна для управління потоком товарів, а також має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки і виявляти незаконні транзакції та запобігати їм;

(c) заявник забезпечує, щоб відповідним працівникам було дано розпорядження повідомляти митні органи щоразу при виявленні труднощів у сфері відповідності, і встановлює процедури для інформування митних органів про такі труднощі;

(d) заявник не перебуває у процесі банкрутства;

(e) протягом останніх трьох років до подання заяви заявник виконав свої фінансові зобов’язання щодо сплати митних зборів та всіх інших зборів, податків або платежів, що стягуються з або у зв’язку з ввезення або вивезенням товарів;

(f) заявник демонструє на підставі звітності та інформації, доступних за останні три роки до подання заяви, що він має достатній фінансовий стан для дотримання та виконання своїх зобов’язань, беручи до уваги тип та обсяг бізнесу, у тому числі без негативних чистих активів, окрім випадків, коли вони можуть бути покриті;

3. Звільнення від гарантії надається, якщо заявник демонструє, що він відповідає таким вимогам:

(a) заявник застосовує систему бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у державі-члені, де ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та підтримує облік даних минулих періодів, що забезпечує аудиторський слід із моменту внесення даних до файлу;

(b) заявник надає митному органу фізичний доступ до своїх систем бухгалтерської обліку та, якщо застосовно, до своєї комерційної та транспортної звітності;

(c) заявник має логістичну систему, що ідентифікує товари як товари Союзу та товари з третіх країн і визначає, у відповідних випадках, їх розташування;

(d) заявник має адміністративну структуру, яка відповідає типу та розміру бізнесу та придатна для управління потоком товарів, а також має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки і виявляти незаконні транзакції та запобігати їм;

(e) якщо застосовно, заявник має задовільні процедури опрацювання ліцензій та дозволів, що надані відповідно до інструментів торговельної політики або пов’язані з торгівлею сільськогосподарськими продуктами;

(f) заявник має задовільні процедури для архівування своєї звітності та інформації, а також для захисту від втрати інформації;

(g) заявник забезпечує, щоб відповідним працівникам було дано розпорядження повідомляти митні органи щоразу при виявленні труднощів у сфері відповідності, і встановлює процедури для інформування митних органів про такі труднощі;

(h) заявник має належні заходи безпеки для захисту комп’ютерної системи заявника від несанкціонованого втручання та для охорони документації заявника;

(i) заявник не перебуває у процесі банкрутства;

(j) протягом останніх трьох років до подання заяви заявник виконав свої фінансові зобов’язання щодо сплати митних зборів та всіх інших зборів, податків або платежів, що стягуються з або у зв’язку з ввезення або вивезенням товарів;

(k) заявник демонструє на підставі звітності та інформації, доступних за останні три роки до подання заяви, що він має достатній фінансовий стан для дотримання та виконання своїх зобов’язань, беручи до уваги тип та обсяг бізнесу, у тому числі без негативних чистих активів, окрім випадків, коли вони можуть бути покриті;

3a. У ході перевірки того, чи заявник має достатній фінансовий стан, з метою надання дозволу на використання комплексної гарантії зі зниженою сумою або звільнення від гарантії, як вимагається в параграфах 1(e), 2(f) та 3(k), митні органи повинні враховувати здатність заявника виконувати свої зобов’язання зі сплати своїх митних боргів та інших платежів, які можуть виникнути та які не покриті такою гарантією.

Якщо це обґрунтовано, митні органи можуть враховувати ризик виникнення таких митних боргів та інших платежів, беручи до уваги тип і обсяг господарської діяльності заявника, пов’язаної з митними операціями, а також тип товарів, для яких вимагається гарантія.

3b. Якщо виконання умови щодо достатнього фінансового стану вже оцінювалося як передумова для застосування критерію, зазначеного у статті 39(c) Кодексу, митні органи повинні лише перевірити, чи фінансовий стан заявника обґрунтовує надання дозволу на використання комплексної гарантії зі зниженою сумою або звільнення від гарантії.

4. Якщо заявник був створений менш ніж на три роки, виконання умов, встановлених у пунктах (d) та (e) параграфа 1, у пунктах (e) та (f) параграфа 2 і в пунктах (j) та (k) параграфа 3, необхідно перевіряти на основі наявної звітності та інформації.

1. Якщо процедуру транзиту Союзу не було закрито, митні органи держави-члена відправлення повинні, протягом дев’яти місяців після настання встановленого строку пред’явлення товарів на митниці призначення, повідомити гаранту, що процедуру не закрито.

2. Якщо процедуру транзиту Союзу не було закрито, митні органи, визначені відповідно до статті 87 Кодексу, повинні, протягом трьох років із дати прийняття транзитної декларації, повідомити гаранта про те, що він зобов’язаний або може бути зобов’язаний сплатити борг, за який він відповідає, щодо відповідної транзитної операції Союзу.

3. Гарант звільняється від своїх зобов’язань за умови, що будь-яке з повідомлень, передбачених у параграфах 1 і 2, не було надане йому до закінчення строку.

4. Якщо будь-яке з повідомлень було надане, гарант повинен бути поінформований про стягнення боргу або закриття процедури.

5. Загальні вимоги до даних для повідомлення, як зазначено у параграфі 1, визначені в додатку 32-04.

Загальні вимоги до даних для повідомлення, як зазначено у параграфі 2, визначені в додатку 32-05.

6. Згідно з умовамистатті 6(3)(a) Кодексу, повідомлення, як вказано у параграфах 1 та 2 може бути надіслане з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. У разі невиконання одного із зобов’язань відповідно до книжки ATA або книжки CPD, митні органи повинні оформляти документи про тимчасове ввезення (вимога щодо оплати до асоціації-гаранта або повідомлення про відмову від звільнення від зобов’язань, відповідно) згідно зі статтями 9, 10 і 11 додатка A до Стамбульської конвенції або, якщо застосовно, згідно зі статтями 7, 8 та 9 Конвенції АТА.

2. Сума ввізного мита та податків, що виникають на підставі вимоги щодо оплати до асоціації-гаранта, повинні бути розраховані з використанням типової форми оподаткування.

3. Загальні вимоги до даних для вимоги щодо оплати до асоціації-гаранта, зазначеної в параграфі 1, визначені в додатку 33-01.

4. Загальні вимоги до даних для повідомлення про відмову від звільнення від зобов’язань за книжками CPD, зазначеного в параграфі 1, визначені в додатку 33-02.

5. Згідно зі статтею 6(3)(a) Кодексу, вимога щодо оплати до асоціації-гаранта та повідомлення про відмову від звільнення від зобов’язань за книжками CPD можуть бути надіслані відповідній асоціації-гаранту з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Повідомлення про митний борг, згідно зі статтею 102 Кодексу, може бути надане за допомогою засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Митні органи можуть утриматися від надання повідомлення про митний борг, що виник внаслідок невиконання вимог згідно зі статтею 79 або 82 Кодексу, якщо відповідна суми ввізного або вивізного мита становить менше 10 євро.

2. Якщо про митний борг було спочатку повідомлено із сумою ввізного чи вивізного мита, меншою за суму ввізного чи вивізного мита, що підлягає сплаті, митні органи можуть утриматися від повідомлення про митний борг за умови, що різниця між цими сумами становить менше 10 євро.

3. Обмеження суми в розмірі 10 євро, зазначене в параграфах 1 і 2, застосовується до будь-якої дії зі стягнення.

1. Митні органи повинні тимчасово зупинити перебіг строку сплати суми ввізного або вивізного мита, що відповідає митному боргу, до ухвалення рішення за заявою про звільнення від сплати, якщо виконані такі умови:

(a) у випадку подання заяви на звільнення від сплати відповідно до статей 118, 119 або 120 Кодексу - ймовірно, будуть виконані умови, встановлені у відповідній статті;

(b) у випадку подання заяви на звільнення від сплати відповідно до статті 117 Кодексу - ймовірно, будуть виконані умови, встановлені у статтях 117 та 45(2) Кодексу.

2. Якщо на момент подання заяви товари, які є предметом заяви на звільнення від сплати, більше не перебувають під митним наглядом, повинна бути надана гарантія.