1) керівник підприємства, який призначається (обирається) суб’єктом управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);
2) наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.
Наглядова рада державного унітарного підприємства утворюється за рішенням суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством. Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства (крім підприємств оборонно-промислового комплексу) та її комітетів визначається Кабінетом Міністрів України та переглядається не менше одного разу на п’ять років. Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Посадові особи державного унітарного підприємства визначаються відповідно до Цивільного кодексу України. Статутом державного унітарного підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи державного унітарного підприємства мають обов’язки перед державним унітарним підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління державним унітарним підприємством (фідуціарні обов’язки).
Особливості управління державним унітарним підприємством оборонно-промислового комплексу визначаються законами України "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" та "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
6. Законом можуть визначатися особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, у тому числі встановлюватися підвищена відповідальність керівника за результати роботи підприємства.
7. Річна фінансова звітність державного унітарного підприємства підлягає обов’язковій перевірці суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до законодавства.
Державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов’язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
1) цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення;
2) квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
3) аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
4) статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
5) біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
6) біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним;
7) річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства;
8) структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням. Термін "додаткове благо" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України;
9) рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства;
10) опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
11) відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
12) інформація про операції та зобов’язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті публічно-приватного партнерства.
Державне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник державного унітарного підприємства відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
( Щодо введення в дію частини сьомої статті 9-2 див. пункт 5 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )( Закон доповнено статтею 9-2 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-3. Особливості діяльності державних комерційних підприємств
1. Державне комерційне підприємство є юридичною особою, що діє на основі статуту і несе відповідальність за результати своєї діяльності усім майном, належним їй на праві господарського відання або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, згідно із законом.
2. Державне комерційне підприємство (крім банків) зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційні плани на рік та на середньострокову перспективу (три - п’ять років) відповідно до закону та у строки, встановлені цією статтею.
3. Фінансовий план державного комерційного підприємства та інвестиційний план на рік підлягають затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому (крім електроенергетичних підприємств та суб’єктів ринку природного газу, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), якщо інше не встановлено законом, та можуть переглядатися протягом усього планового періоду.
Стратегічний план розвитку, інвестиційний план на рік та інвестиційний план на середньострокову перспективу, фінансовий план державного комерційного підприємства затверджуються наглядовою радою такого підприємства. Протягом п’яти робочих днів після затвердження фінансового плану наглядова рада подає фінансовий план та зведені основні фінансові показники державного комерційного підприємства до органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, а також до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку та строки, передбачені законодавством. Стратегічний план розвитку після його затвердження підлягає оприлюдненню на веб-сайті державного комерційного підприємства та офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, а також розміщується для ознайомлення із забезпеченням постійного вільного доступу в повному обсязі, крім інформації, віднесеної відповідно до законодавства до інформації з обмеженим доступом.
Фінансовий план, стратегічний план розвитку, інвестиційний план на середньострокову перспективу державного комерційного підприємства, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Державні комерційні електроенергетичні підприємства, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щороку складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких державних комерційних електроенергетичних підприємств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, затверджує типову форму подання зведених показників фінансових планів та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного комерційного підприємства.
6. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно державного комерційного підприємства, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням наглядової ради такого державного комерційного підприємства. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється згідно із законом за рішенням виконавчого органу такого державного комерційного підприємства.
Відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство, якщо ринкова вартість майна, що підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, які є державною власністю, здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися за рішенням наглядової ради такого підприємства, якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням виконавчого органу державного комерційного підприємства.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство.
9. Державне комерційне підприємство може утворювати за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю.
Порядок використання коштів таких фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог законодавства.
11. У складі фінансового плану затверджується прогнозований фінансовий результат, включаючи прогнозований розрахунок частини чистого прибутку (доходу), а також прогнозовані суми податків і зборів, що підлягають сплаті до державного бюджету, що визначаються на основі прогнозованого рівня прибутку з урахуванням оцінювання ризиків діяльності державного комерційного підприємства та листа очікувань власника.
12. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату державних комерційних підприємств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі державних комерційних підприємств для врахування при формуванні державного бюджету.
13. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства наглядова рада має право ініціювати проведення незалежного аудиту або державного фінансового аудиту діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
14. Державні унітарні підприємства, господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями - за погодженням органу виконавчої влади, що здійснює функції з управління державною власністю. Порядок надання таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Закон доповнено статтею 9-3 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-4. Особливості діяльності державних некомерційних підприємств
1. Державне некомерційне підприємство є юридичною особою, діяльність якої спрямована на досягнення соціальних та інших результатів, що утворюється у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.
Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств забороняється.
2. Державне некомерційне підприємство зобов’язано приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний фінансовий план з поквартальною розбивкою.
Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до:
1) виробничих завдань, визначених органом, до сфери управління якого воно належить;
2) самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами про надання відповідних послуг;
3) державних замовлень.
3. Основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів.
Фінансовий план державного некомерційного підприємства підлягає затвердженню органом, до сфери управління якого належить таке підприємство, до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не встановлено законом.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні некомерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Форма та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного некомерційного підприємства затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Державне некомерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Відчуження майнових об’єктів, що належать до основних фондів, здійснюється державним комерційним підприємством за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, та лише на конкурентних засадах - шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне некомерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Відчуження нерухомого майна (у тому числі єдиних майнових комплексів) здійснюється за умови додаткового погодження у встановленому порядку з Фондом державного майна України, крім випадків, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Будь-яке обтяження майна державного некомерційного підприємства здійснюється за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого належить таке підприємство.
9. Джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. У разі зміни керівника державного некомерційного підприємства обов’язково проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
( Закон доповнено статтею 9-4 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-5. Особливості діяльності казенних підприємств
1. Казенні підприємства здійснюють діяльність у галузях економіки, в яких:
1) законом дозволено здійснення діяльності лише державним підприємствам;
2) основним (понад 50 відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;
3) за умовами діяльності неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
4) переважаючим (понад 50 відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
5) приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.
2. Казенне підприємство здійснює діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно належить.
3. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
4. Орган, до сфери управління якого належить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
5. Казенне підприємство не має права відчужувати або в інший спосіб розпоряджатися переданим йому майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.
Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
6. Джерелами формування майна казенного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
7. Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно належить.
8. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, наявними у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.
9. Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому цим Законом для державних комерційних підприємств.
( Закон доповнено статтею 9-5 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-6. Особливості діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі
1. Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційний план та інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п’ять років) у порядку та строки, визначені цим Законом.
Фінансовий та інвестиційний плани, стратегічний план розвитку затверджуються наглядовою радою, якщо утворення наглядової ради є обов’язковим відповідно до закону та/або передбачено статутом. Фінансовий план, стратегічний план розвитку та інвестиційний план на середньострокову перспективу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке відповідно до закону зобов’язано складати та подавати консолідовану фінансову звітність, на кожний наступний рік складає і виконує консолідований фінансовий план, який включає показники дочірніх підприємств та господарських товариств, що входять до його консолідованої фінансової звітності. Консолідований фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому.
Термін "дочірнє підприємство" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб".
( Частину першу статті 9-6 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
Господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких господарських товариств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
Фінансові плани господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, затверджуються відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
2. Органи, до сфери управління яких належать господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату таких господарських товариств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі для врахування при формуванні державного бюджету.
3. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені суб’єктом аудиторської діяльності.
Річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, підлягає обов’язковій перевірці суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до закону.
Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави в такому товаристві, у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України.
Доступ до веб-сторінок та веб-сайтів, зазначених у цій статті, є цілодобовим і безоплатним.
Обов’язковому оприлюдненню відповідно до абзаців третього і четвертого цієї частини підлягає така інформація:
цілі діяльності господарського товариства та стан їх досягнення;
квартальна та річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) господарського товариства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності (у тому числі консолідованої) господарського товариства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради господарського товариства чи суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави або територіальної громади в такому господарському товаристві;
статут господарського товариства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
структура власності господарського товариства;
біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) голови та членів виконавчого органу господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради є незалежним;
річні звіти наглядової ради та виконавчого органу господарського товариства;
структура, принципи формування і розмір винагороди голови та членів виконавчого органу та членів наглядової ради господарського товариства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням;
рішення загальних зборів господарського товариства;
опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності господарського товариства, та заходи щодо управління такими ризиками;
відомості про договори, учасником яких є господарське товариство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
інформація про операції та зобов’язання господарського товариства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання господарського підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті публічно-приватного партнерства.
Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, оприлюднює річну фінансову звітність (у тому числі консолідовану) разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит є обов’язковим відповідно до закону або проводиться за рішенням наглядової ради такого господарського товариства чи суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави в такому господарському товаристві, до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе голова виконавчого органу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
Господарське товариство, яке не є замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснює закупівлю товарів, робіт або послуг, вартість яких дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", з дотриманням таких умов:
1) господарське товариство здійснює закупівлі відповідно до положення про закупівлі, затвердженого уповноваженим органом такого господарського товариства відповідно до вимог цієї статті, яке оприлюднює на своєму веб-сайті;
2) господарське товариство оприлюднює на своєму веб-сайті оголошення про здійснення закупівлі в порядку та строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства;
3) господарське товариство оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про публічні закупівлі", звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт або послуг та інформацію про зміну його істотних умов у строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства. У звіті зазначаються назва договору, дата укладення договору, номер договору (за наявності), найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, ціна договору та інша інформація, передбачена положенням про закупівлі такого господарського товариства.
Керівник господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несе відповідальність за дотримання порядку здійснення закупівель, визначеного законодавством та внутрішніми документами такого господарського товариства.
( Щодо введення в дію частини третьої статті 9-6 див. пункт 5 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )( Закон доповнено статтею 9-6 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-7. Особливості діяльності державних некомерційних товариств
1. Для забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах, в інших сферах, визначених законом, суб’єкти управління об’єктами державної власності можуть створювати державні некомерційні товариства, які діють на підставі статуту без мети одержання прибутку. Державне некомерційне товариство є непідприємницьким товариством, єдиним учасником якого є держава. Орган державної влади, до сфери управління якого належить державне некомерційне товариство, не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених цим Законом. Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних товариств забороняється.
( Частина перша статті 9-7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4795-IX від 25.02.2026 )
Державне некомерційне товариство може бути створене в результаті реорганізації юридичної особи, єдиним учасником (засновником) якої є держава. Державне майно (його частина), що перебуває в користуванні юридичної особи, єдиним учасником (засновником) якої є держава, за рішенням уповноваженого органу управління такої юридичної особи може бути передане у власність державного некомерційного товариства шляхом внесення його до статутного капіталу такого державного некомерційного товариства.
( Частину першу статті 9-7 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
Майно, права та обов’язки юридичної особи, єдиним учасником (засновником) якої є держава, що припиняється в результаті перетворення в державне некомерційне товариство, переходять до правонаступника такої юридичної особи – державного некомерційного товариства, крім випадків передбачених законом.
( Частину першу статті 9-7 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
2. Державне некомерційне товариство зобов’язано приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний фінансовий план з поквартальною розбивкою. Державне некомерційне товариство здійснює свою діяльність відповідно до виробничих завдань, визначених єдиним учасником товариства, самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами щодо надання відповідних послуг, державних замовлень.
3. Основним плановим документом державного некомерційного товариства є фінансовий план, відповідно до якого товариство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів. Фінансовий план підлягає затвердженню уповноваженим органом управління до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не визначено законом. За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного товариства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
4. Суб’єкти управління об’єктами державної власності, які здійснюють управління корпоративними правами держави (єдині учасники) в державних некомерційних товариствах, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних товариств, що належать до сфери їх управління.
5. Форма та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Майно, внесене до статутного капіталу державного некомерційного товариства, належить такому державному некомерційному товариству на праві власності.
( Частину шосту статті 9-7 доповнено новим абзацом першим згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
Державне некомерційне товариство може бути узуфруктарієм державного майна.
7. Відчуження та передача в користування державного майна, що перебуває на балансі державного некомерційного товариства, здійснюються за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого належить таке державне некомерційне товариство, та лише на конкурентних засадах шляхом продажу або передачі в користування на електронному аукціоні у дворівневій електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом.
Відчуження нерухомого майна, що належить державі та перебуває на балансі державного некомерційного товариства, здійснюється за попереднім погодженням з Фондом державного майна України, крім випадків, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає організатором продажу такого нерухомого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відчуження та передача в користування майна, що є власністю державного некомерційного товариства, здійснюються на конкурентних засадах шляхом продажу або передачі в користування на електронному аукціоні у дворівневій електронній торговій системі.
( Частина сьома статті 9-7 в редакції Закону № 5020-IX від 14.10.2026 )
8. Кошти, одержані від продажу державного майна, що належить до основних фондів державного некомерційного товариства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
9. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного товариства можуть проводитися лише за згодою єдиного учасника державного некомерційного товариства.
10. Джерелами формування майна державного некомерційного товариства є:
1) державне майно, яке перебуває у товариства на праві узуфрукта державного майна;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) товариства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів товариства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) майно, внесене до статутного капіталу;
( Частину десяту статті 9-7 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
7) майно, набуте товариством у результаті діяльності, передбаченої статутом;
( Частину десяту статті 9-7 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5020-IX від 14.10.2026 )
8) інші джерела, не заборонені законом.
Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
11. Інші особливості діяльності державних некомерційних товариств визначаються законом.
12. Особливості утворення, формування складу, організації та забезпечення діяльності наглядових рад операторів об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, що перебувають у державній власності, які утворюються у формі державного некомерційного товариства, визначаються Законом України "Про меліорацію земель".
( Статтю 9-7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 4795-IX від 25.02.2026 )( Закон доповнено статтею 9-7 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-8. Значний правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі
1. Значний правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства – це правочин, ринкова вартість предмета якого становить 10 і більше відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства.
Статутом державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.
2. Рішення про вчинення державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством значного правочину, ринкова вартість предмета якого становить від 10 до 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, приймається наглядовою радою (радою директорів).
3. Рішення про вчинення державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством значного правочину, ринкова вартість предмета якого перевищує 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, приймається уповноваженим органом управління такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства за поданням наглядової ради (ради директорів) або виконавчого органу, якщо утворення наглядової ради не є обов’язковим відповідно до закону або якщо утворення наглядової ради (ради директорів) не передбачено статутом, або якщо наглядова рада (рада директорів) є неправомочною.
4. Наглядова рада (рада директорів) державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства має право приймати рішення про вчинення значного правочину, ринкова вартість предмета якого перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, за умови що склад наглядової ради (ради директорів) відповідає вимогам частини другої статті 11-2 цього Закону і такий порядок прийняття рішення про вчинення значного правочину передбачено статутом такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства.
5. У разі неприйняття наглядовою радою (радою директорів) державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства рішення про вчинення значного правочину або якщо утворення наглядової ради (ради директорів) не є обов’язковим відповідно до закону, або якщо утворення наглядової ради (ради директорів) не передбачено статутом, або якщо наглядова рада (рада директорів) є неправомочною, питання про вчинення такого правочину може бути винесено на розгляд уповноваженого органу управління такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства за поданням виконавчого органу такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства.
6. Якщо на дату прийняття уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства рішення про вчинення значного правочину неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться таким державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством, уповноважений орган управління може прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися таким державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством протягом не більш як одного календарного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їхньої граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів застосовуються відповідні положення частин третьої та четвертої цієї статті.
7. Для цілей цієї статті вчинення державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством протягом одного року кількох правочинів з одним контрагентом та/або з афілійованими особами такого контрагента щодо одного предмета вважається вчиненням одного правочину.
8. Положення цієї статті не застосовуються у разі:
1) вчинення правочинів за державними регульованими цінами і тарифами відповідно до законодавства;
2) вчинення правочинів у рамках провадження звичайної господарської діяльності, за умови їх вчинення на ринкових умовах.
9. Значний правочин може бути вчинено державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством з відкладальною умовою отримання згоди на його вчинення в порядку, встановленому цим Законом.
10. Порядок вчинення значного правочину господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначається Законом України "Про акціонерні товариства".
( Закон доповнено статтею 9-8 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025; в редакції Закону № 5020-IX від 14.10.2026 )
Стаття 9-9. Правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, щодо вчинення якого є заінтересованість
1. Правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі – правочин із заінтересованістю), – це правочин, у вчиненні якого хоча б одна із зазначених у частині другій цієї статті осіб має заінтересованість відповідно до частини третьої цієї статті, а також правочин, вчинений між афілійованою особою державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства та юридичною особою, що перебуває під контролем такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства.
2. Особою, заінтересованою у вчиненні державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством правочину, може бути особа, яка є:
1) посадовою особою органу державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства або її афілійованою особою;
