• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про оцінку майна

Верховна Рада України  | Закон від 14.10.2026 № 5020-IX
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 14.10.2026
  • Номер: 5020-IX
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 14.10.2026
  • Номер: 5020-IX
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про оцінку майна
Цей Закон ухвалено з метою створення єдиної, прозорої, професійної та адаптивної до економічних змін системи оцінки майна, а також встановлення єдиних засад провадження професійної оцінювальної діяльності в Україні.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон визначає правові, організаційні та методичні засади здійснення оцінки майна, розташованого на території України, що належить фізичним та/або юридичним особам, майна, розташованого за межами території України, що належить громадянам України, іноземцям та/або особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, та/або юридичним особам, які мають місцезнаходження в Україні, а також майна державної і комунальної власності.
2. Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення оцінки майна, рецензування звітів про оцінку майна, професійної підготовки та підвищення кваліфікації оцінювачів, а також регулювання та професійного самоврядування у сфері оцінки майна.
3. Цей Закон також встановлює правила визначення розміру майнової шкоди, у тому числі шкоди, завданої пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо такого майна внаслідок воєнного конфлікту.
4. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов’язані з бонітуванням ґрунтів та нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок, що здійснюються відповідно до Закону України "Про оцінку земель".
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) близькі особи – члени сім’ї оцінювача, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідні брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням оцінювача;
2) витяг з Державного реєстру звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна (далі – витяг з Реєстру звітів та рецензій) – документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Державного реєстру звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна і містить інформацію про зареєстровані звіт про оцінку майна чи рецензію, що є актуальною на дату та час формування витягу, або інформацію про відсутність таких відомостей у зазначеному реєстрі;
3) витяг з Єдиного реєстру оцінювачів України – документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного реєстру оцінювачів України та містить інформацію про оцінювача, що є актуальною на дату та час формування витягу, або інформацію про відсутність таких відомостей у зазначеному реєстрі;
4) Державний реєстр звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна (далі – Реєстр звітів та рецензій) – державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, зберігання, відображення, оброблення та надання інформації про звіти про оцінку майна та рецензії на звіти про оцінку майна;
5) електронний кабінет користувача – персоніфікована вебсторінка (програмний інтерфейс) у авторизованого користувача Єдиного реєстру оцінювачів України, який пройшов електронну ідентифікацію та автентифікацію, що призначена для забезпечення можливості створення, перегляду, обміну інформацією та документами у зазначеному реєстрі;
6) Єдиний реєстр оцінювачів України – державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, зберігання, відображення, оброблення та надання інформації про оцінювачів, зокрема про професійну підготовку, підвищення кваліфікації та членство в саморегулівних організаціях оцінювачів, а також подання та внесення відомостей Фондом державного майна України, закладами освіти, саморегулівними організаціями оцінювачів, оцінювачами та особами, які мають намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, обмін інформацією та документами відповідно до цього Закону;
7) іноземний оцінювач – іноземець або особа без громадянства, які мають право на здійснення оцінки майна в іноземній державі;
8) майно – об’єкти цивільних прав, що мають майнову (грошову) цінність, у тому числі рухомі речі, земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, цифрові речі, цінні папери, майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності;
9) незалежна оцінка майна – процес, урегульований міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, спрямований на визначення кваліфікованим і незалежним суб’єктом оцінки вартості майна на дату оцінки шляхом формування професійного судження про таку вартість, що відображається у звіті про оцінку майна;
10) офіційний канал зв’язку – поштова адреса, адреса електронної пошти та/або контактний телефон, зазначені оцінювачем, особою, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, закладом освіти, суб’єктом освітньої діяльності або саморегулівною організацією оцінювачів у документах, поданих до Фонду державного майна України, у тому числі через Єдиний реєстр оцінювачів України, як засоби зв’язку, за допомогою яких Фонд державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів та саморегулівна організація оцінювачів здійснюють обмін інформацією та документами з такими особами;
11) оцінка майна – виконання комплексу процедур, передбачених міжнародними стандартами оцінки, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, результатом якого є визначення суб’єктом оцінки вартості майна шляхом формування професійного судження про вартість майна на дату оцінки (у разі незалежної оцінки майна) або розрахунок вартості майна (у разі стандартизованої оцінки майна);
12) оціночна вартість – вид вартості майна, що розраховується за результатами стандартизованої оцінки майна;
13) оцінювач – фізична особа, яка отримала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру оцінювачів України;
14) професійне судження про вартість майна – об’єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок суб’єкта оцінки про вартість майна на дату оцінки, що міститься у звіті про оцінку майна та відповідає вимогам міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна;
15) рецензент – суб’єкт оцінки, який здійснює рецензування звіту про оцінку майна;
16) стандартизована оцінка майна – розрахунок оціночної вартості майна з використанням стандартизованої методології, визначених вхідних даних і припущень та визначених процедур розрахунку, у тому числі автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів, що здійснюється з метою визначення бази оподаткування та в інших випадках, встановлених законодавством України;
17) члени сім’ї – особа, яка перебуває у шлюбі з оцінювачем, діти оцінювача до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання з оцінювачем; інші особи, які спільно проживають з оцінювачем, пов’язані з ним спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних, включно з особами, які проживають спільно з оцінювачем, але не перебувають з ним у шлюбі.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі в таких значеннях:
терміни "інформація", "інформація з обмеженим доступом", "документ" – у значеннях, наведених у Законі України "Про інформацію";
термін "інформаційно-комунікаційна система" – у значенні, наведеному в Законі України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";
терміни "іноземець", "особа без громадянства" – у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
термін "воєнний конфлікт" – у значенні, наведеному в Законі України "Про національну безпеку України";
термін "електронна торгова система" – у значенні, наведеному в Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна";
термін "фінансові інструменти" – у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";
термін "незалежна професійна діяльність" – у значенні, наведеному в Податковому кодексі України;
термін "судова експертиза" – у значенні, наведеному в Законі України "Про судову експертизу";
термін "фінансова установа" – у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";
терміни "автентифікація", "електронна ідентифікація", "електронна довірча послуга", "кваліфікований електронний підпис" – у значеннях, наведених у Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";
термін "електронний документ" – у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Стаття 3. Правове регулювання оцінки майна, професійної оцінювальної діяльності
1. Здійснення оцінки майна, провадження професійної оцінювальної діяльності, а також інші суспільні відносини у сфері оцінки майна та професійної оцінювальної діяльності регулюють Цивільний кодекс України, цей Закон, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна та міжнародні стандарти оцінки.
2. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж визначені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України у межах своїх повноважень приймають інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна відповідно до цього Закону.
Інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна розробляються з урахуванням вимог міжнародних стандартів оцінки, за винятком правового регулювання здійснення стандартизованої оцінки майна.
4. Прийняття, набрання чинності, оскарження, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері оцінки майна та професійної оцінювальної діяльності здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Стаття 4. Оцінка майна
1. Оцінку майна здійснює суб’єкт оцінки з метою формування професійного судження про вартість майна (визначення вартості) або розрахунку вартості майна.
2. Видами вартості майна, що визначаються шляхом здійснення оцінки майна, є:
1) ринкова вартість;
2) справедлива вартість;
3) інвестиційна вартість;
4) інші види вартості, передбачені міжнародними стандартами оцінки, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.
Поняття ринкової, справедливої, інвестиційної вартості, а також порядок їх визначення встановлюються міжнародними стандартами оцінки і реалізуються шляхом здійснення незалежної оцінки майна.
Якщо законом, договором про надання послуг з оцінки майна або іншим актом, що є підставою для здійснення оцінки майна, не визначено вид вартості, що має бути визначена за результатами оцінки майна, визначається ринкова вартість такого майна.
3. Ціна майна за договорами купівлі-продажу, укладеними за результатами електронного аукціону в електронній торговій системі відповідно до закону, є ринковою вартістю (ціною) такого майна на момент вчинення правочину.
Така ціна є ринковою вартістю цього майна незалежно від:
1) попередньої вартості майна, визначеної за результатами оцінки майна;
2) балансової або залишкової вартості майна;
3) стартової ціни, визначеної організатором електронного аукціону.
Визначення вартості (ціни) продажу майна на електронному аукціоні в електронній торговій системі як ринкової не потребує додаткових підтверджень, здійснення оцінки майна або погодження органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
4. За суб’єктом оцінки та видом вартості майна оцінка майна поділяється на:
1) незалежну оцінку майна;
2) стандартизовану оцінку майна.
5. Незалежну оцінку майна здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, за такими напрямами:
1) оцінка об’єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них;
2) оцінка об’єктів рухомого майна;
3) оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти права інтелектуальної власності.
Поняття бізнесу, інтересів у бізнесі, нематеріальних активів визначаються міжнародними стандартами оцінки.
За результатами незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна відповідно до статті 11 цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.
Обов’язковість застосування звіту про оцінку майна для вчинення правочинів, здійснення повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, вчинення інших дій, що спричиняють виникнення, зміну або припинення відносин, встановлює законодавство України.
6. Стандартизовану оцінку майна здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктом 4 частини другої статті 5 цього Закону, або така оцінка здійснюється автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів.
Порядок здійснення стандартизованої оцінки майна та форма документа, що складається за результатами такої оцінки майна, визначаються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, крім випадків, встановлених цим Законом.
Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють стандартизовану оцінку майна у порядку, визначеному іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.
Стаття 5. Професійна оцінювальна діяльність
1. Суб’єкти оцінки провадять професійну оцінювальну діяльність шляхом практичного здійснення оцінки майна та рецензування звітів про оцінку майна, крім випадків, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.
2. До суб’єктів оцінки належать:
1) оцінювачі, які провадять професійну оцінювальну діяльність як фізичні особи – підприємці;
2) оцінювачі, які провадять незалежну професійну діяльність;
3) оцінювачі, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі юридичних осіб;
4) працівники органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, до посадових (службових) обов’язків яких належить здійснення стандартизованої оцінки майна.
3. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, не можуть здійснювати іншої професійної оцінювальної діяльності, ніж рецензування звітів про оцінку майна для виконання відповідним органом державної влади, його територіальним органом, органом місцевого самоврядування функції з управління об’єктами державної та комунальної власності, крім випадку, визначеного абзацом третім цієї частини.
Дія цієї частини не поширюється на суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України.
Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі Фонду державного майна України, можуть здійснювати рецензування звітів про оцінку майна для здійснення Фондом державного майна України покладених на нього повноважень.
4. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 4 частини другої цієї статті, можуть здійснювати лише стандартизовану оцінку майна. Здійснення незалежної оцінки майна та рецензування звітів про оцінку майна зазначеними суб’єктами оцінки заборонено.
5. Судові експерти здійснюють визначення вартості майна у межах судової експертизи відповідно до законодавства України про судову експертизу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна.
6. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють оцінку майна на загальних засадах з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна та міжнародними стандартами оцінки.
Інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна, що регулюють діяльність суб’єктів оцінки, визначених абзацом першим цієї частини, приймає Фонд державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.
7. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюють таку діяльність на загальних засадах з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна та міжнародними стандартами оцінки.
Стаття 6. Визначення розміру майнової шкоди
1. Майнова шкода, завдана пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо майна, у тому числі внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених воєнним конфліктом, а також розмір витрат на відновлення майна визначаються шляхом здійснення незалежної оцінки майна, а у випадках, встановлених законодавством України, – стандартизованої оцінки майна.
2. Визначення майнової шкоди та витрат на відновлення майна, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, крім стандартизованої оцінки майна та інших випадків, встановлених законом.
Розділ II. ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 7. Підстави та випадки здійснення оцінки майна
1. Незалежна оцінка майна здійснюється на підставі договору про надання послуг з оцінки майна, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Здійснення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках:
1) створення юридичних осіб на базі державного чи комунального майна, крім випадків, встановлених законом;
2) реорганізації (крім випадків безоплатної передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій у комунальну власність, а також єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій у державну власність), банкрутства, ліквідації державних, комунальних суб’єктів господарювання та господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що належать державі або територіальній громаді, крім випадків, встановлених законом;
3) виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка та/або частка комунального майна;
4) визначення вартості внесків засновників (учасників) господарського товариства, до статутного (складеного) чи додаткового капіталу якого вноситься майно господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що належать державі або територіальній громаді, а також у разі виходу (виключення) засновника (учасника) із складу такого товариства;
5) приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, міни, страхування державного та/або комунального майна, а також повернення такого майна на підставі рішення суду;
6) передання державного та/або комунального майна у забезпечення виконання зобов’язання;
7) визначених податковим законодавством України;
8) визначення майнової шкоди, розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
9) визначення розміру майнової шкоди, завданої пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених воєнним конфліктом;
10) повернення (витребування) майна у державну або комунальну власність;
11) примусового відчуження майна;
12) оцінки скарбу, що передається державі або територіальній громаді;
13) оцінки майна, що переходить у власність територіальної громади (крім випадків безоплатної передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність);
14) в інших випадках, визначених законом або договором.
3. Стандартизована оцінка майна здійснюється на підставі рішення відповідного органу державної влади, його територіального органу, органу місцевого самоврядування, за винятком стандартизованої оцінки майна, що здійснюється автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів. Випадки здійснення стандартизованої оцінки майна встановлюються законодавством України.
4. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють оцінку майна у випадках і на підставах, визначених внутрішніми документами відповідних фінансових установ.
5. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюють оцінку майна у випадках і на підставах, визначених Національним банком України.
Стаття 8. Обмеження щодо провадження професійної оцінювальної діяльності
1. Незалежна оцінка майна може бути здійснена, за умови відсутності обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об’єктивності професійного судження про вартість майна.
Незалежно від підстави здійснення незалежної оцінки майна оцінювач є самостійним у формуванні професійного судження про вартість майна та несе відповідальність за результати оцінки відповідно до цього Закону.
2. Не допускається здійснення оцінки майна суб’єктом оцінки в умовах конфлікту інтересів, якщо:
1) таке майно належить суб’єкту оцінки, який її здійснює, або його близьким особам;
2) таке майно належить юридичній особі, у складі якої суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність, або працівникам (оцінювачам), посадовим (службовим) особам та/або засновникам (учасникам) такої юридичної особи;
3) існує заінтересованість суб’єкта оцінки у майні, що оцінюється, у тому числі у разі потенційного отримання ним доходу у зв’язку з таким майном, крім компенсації вартості послуг з оцінки майна.
3. Звіт про оцінку майна, складений в умовах конфлікту інтересів, є недійсним.
4. Рецензування звіту про оцінку майна не може бути здійснено суб’єктом оцінки, який вважається таким, що притягався до дисциплінарної відповідальності відповідно до цього Закону.
Не допускається рецензування звіту про оцінку майна суб’єктом оцінки в умовах конфлікту інтересів, якщо:
1) таке майно належить рецензенту або його близьким особам;
2) таке майно належить юридичній особі, у складі якої рецензент провадить професійну оцінювальну діяльність, або працівникам, посадовим (службовим) особам та/або засновникам (учасникам) такої юридичної особи;
3) така особа склала звіт про оцінку майна, що підлягає рецензуванню;
4) рецензуванню підлягає звіт про оцінку майна, складений суб’єктом оцінки, який провадить професійну оцінювальну діяльність у складі юридичної особи, в якій працевлаштований рецензент;
5) існує заінтересованість рецензента у майні, що оцінювалося у такому звіті про оцінку майна, у тому числі у разі потенційного отримання рецензентом доходу у зв’язку з таким майном, крім компенсації вартості послуг з рецензування звіту про оцінку майна.
5. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.
6. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.
7. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України.
Стаття 9. Методичне регулювання оцінки майна
1. Порядок здійснення незалежної оцінки майна, зокрема визначення завдання щодо здійснення оцінки майна, проведення обстеження (огляду) майна, види вартості, методологія оцінки майна, складання звіту про оцінку майна, а також здійснення рецензування звіту про оцінку майна визначаються міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.
2. Міжнародні стандарти оцінки становлять:
1) Європейські стандарти оцінки (European Valuation Standards), затверджені Європейською групою асоціацій оцінювачів;
2) Міжнародні стандарти оцінки (International Valuation Standards), затверджені Радою з міжнародних стандартів оцінки.
3. Міжнародні стандарти оцінки застосовуються в офіційному перекладі на державну мову, оприлюдненому Фондом державного майна України на своєму офіційному вебсайті.
Фонд державного майна України визначає дату, з якої застосовуватимуться міжнародні стандарти оцінки, але не раніше дати початку їх застосування, визначеної у відповідних стандартах.
4. Оцінювач (за погодженням із замовником оцінки – у разі здійснення оцінки майна на підставі договору про надання послуг з оцінки майна) застосовує Європейські стандарти оцінки або Міжнародні стандарти оцінки з урахуванням особливостей, передбачених цією частиною.
Застосування Європейських стандартів оцінки або Міжнародних стандартів оцінки визначається з урахуванням мети оцінки майна, вимог законодавства України, що поширюється на відповідні суспільні відносини, а також завдання щодо здійснення оцінки майна.
Система міжнародних стандартів оцінки, обрана для виконання відповідного завдання щодо здійснення оцінки майна, зазначається у звіті про оцінку майна та застосовується послідовно протягом усього процесу його виконання.
Одночасне застосування до одного завдання щодо здійснення оцінки майна окремих положень Європейських стандартів оцінки та Міжнародних стандартів оцінки не допускається.
Якщо Європейськими стандартами оцінки передбачено інші правила, ніж встановлені Міжнародними стандартами оцінки, застосовуються Європейські стандарти оцінки.
5. До настання визначеної Фондом державного майна України дати початку застосування міжнародних стандартів оцінки, якщо відсутній офіційний переклад на державну мову міжнародних стандартів оцінки, що застосовуються відповідно до цієї статті, порядок здійснення незалежної оцінки майна визначається іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Кабінетом Міністрів України.
6. Особливості здійснення оцінки майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, визначаються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.
7. Оцінка майна банку, акцій банку у випадках, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється з урахуванням особливостей та обмежень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
8. Фонд державного майна України за зверненнями оцінювачів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших заінтересованих осіб у межах повноважень, встановлених законом, надає інформаційно-рекомендаційні роз’яснення щодо застосування інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.
Роз’яснення, передбачені абзацом першим цієї частини, оприлюднюються на офіційному вебсайті Фонду державного майна України.
Стаття 10. Договір про надання послуг з оцінки майна
1. Згідно з договором про надання послуг з оцінки майна одна сторона (суб’єкт оцінки) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) виконати оцінку майна (надати послугу з оцінки майна), а замовник або інша визначена договором особа зобов’язується оплатити суб’єкту оцінки зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. У разі якщо оцінка майна замовляється у суб’єкта оцінки, визначеного пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, стороною договору замість суб’єкта оцінки є юридична особа, у складі якої такий суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність.
Інша особа, ніж замовник, яка повністю або частково оплачує послуги за договором, може бути стороною такого договору як платник.
3. Договір про надання послуги з оцінки майна укладається в письмовій формі.
4. Істотними умовами договору про надання послуг з оцінки майна є:
1) найменування майна, що підлягає оцінці;
2) мета оцінки майна;
3) вид вартості майна, що підлягає визначенню;
4) дата оцінки майна;
5) застосовані стандарти оцінки та інші умови, визначені законом та міжнародними стандартами оцінки.
Під час укладення договору про надання послуг з оцінки майна сторони договору складають завдання щодо здійснення оцінки майна, яке є невід’ємною частиною такого договору.
У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, завдання щодо здійснення оцінки майна підписують суб’єкт оцінки, який виконуватиме оцінку майна згідно з таким завданням, та замовник.
5. Розмір і порядок оплати послуг з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін.
Не допускається встановлення у договорі про надання послуг з оцінки майна розміру оплати послуг з оцінки майна як частки вартості майна, що підлягає оцінці, або будь-якої іншої умовної винагороди, що залежить від результату оцінки.
6. Один примірник договору про надання послуг з оцінки майна зберігається суб’єктом оцінки протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.
Примірник договору, укладеного у спосіб, передбачений частиною другою цієї статті, підлягає зберіганню такою юридичною особою протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.
Стаття 11. Звіт про оцінку майна
1. Звіт про оцінку майна є документом, складеним за результатами незалежної оцінки майна, що містить професійне судження про вартість майна на дату оцінки та підтверджує виконані суб’єктом оцінки процедури з оцінки майна.
2. У звіті про оцінку майна обов’язково зазначаються:
1) завдання щодо здійснення оцінки майна;
2) вихідна інформація, надана суб’єкту оцінки замовником та/або іншою особою, за завданням якої здійснюється оцінка майна;
3) інша необхідна інформація, зібрана оцінювачем самостійно;
4) припущення та застереження щодо оцінки майна;
5) застосована методологія, у тому числі застосовані міжнародні стандарти оцінки;
6) розрахунки, на підставі яких сформовано професійне судження про вартість майна;
7) інша інформація, передбачена міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.
У разі здійснення оцінки об’єкта нерухомого майна, який складається із земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі (споруди), що на праві власності належать різним особам, звіт про оцінку майна повинен містити розподіл вартості об’єкта нерухомого майна на складові у вигляді вартості земельної ділянки та вартості відповідної будівлі (споруди).
Вимоги до форми та змісту звіту про оцінку майна встановлюються міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна з урахуванням частин шостої і сьомої статті 9 цього Закону.
3. Звіт про оцінку майна складає та підписує оцінювач, який здійснив оцінку майна.
Звіт про оцінку майна складається у вигляді документа в паперовій або електронній формі з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна може встановлюватися строк, протягом якого результат оцінки майна може використовуватися для визначеної мети. Після спливу зазначеного строку звіт про оцінку майна не може бути використаний для вчинення правочинів, здійснення повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також для вчинення інших дій, що спричиняють виникнення, зміну або припинення відносин.
Звіт про оцінку майна, що підлягає державній реєстрації відповідно до частини третьої статті 14 цього Закону, може бути використаний з метою, зазначеною у такому звіті, з моменту його реєстрації в Реєстрі звітів та рецензій.
Звіт про оцінку майна, який всупереч частині третій статті 14 цього Закону не зареєстровано в Реєстрі звітів та рецензій, є недійсним.
4. Один примірник звіту про оцінку майна разом із робочою документацією (робочими файлами) щодо виконаного завдання із здійснення оцінки майна в обсязі, достатньому для підтвердження вихідних даних, припущень та застережень, проведених процедур, розрахунків та обґрунтування сформованого професійного судження про вартість майна, підлягає зберіганню протягом щонайменше п’яти років після його складення, якщо більший строк не встановлено законодавством України.
Виконання обов’язку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, покладається на суб’єкта оцінки, який склав звіт про оцінку майна, крім випадку, передбаченого абзацом третім цієї частини.
Зберігання документів, зазначених в абзаці першому цієї частини, якщо звіт про оцінку майна складено суб’єктом оцінки, визначеним пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, який провадить професійну оцінювальну діяльність у складі фінансової установи або Національного банку України, забезпечує така юридична особа.
5. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ або Національного банку України, складають звіти про оцінку майна на загальних засадах відповідно до цієї статті, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.
Іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції, з метою забезпечення ефективної операційної діяльності фінансових установ можуть бути встановлені спеціальні вимоги до форми та змісту звіту про оцінку майна. При цьому такі вимоги не повинні впливати на обґрунтованість професійного судження про вартість майна.
Стаття 12. Рецензування звіту про оцінку майна
1. Рецензування звіту про оцінку майна є професійною оцінювальною діяльністю, що полягає в об’єктивному, неупередженому та критичному розгляді звіту про оцінку майна, виконаного іншим суб’єктом оцінки, на предмет його відповідності вимогам цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, що підлягали застосуванню під час здійснення відповідної оцінки.
Рецензування передбачає перегляд процедури оцінки (правові, організаційні і методологічні аспекти оцінки майна) та/або визначеної вартості майна (кінцевий результат оцінки майна).
Обсяг рецензування визначається завданням щодо рецензування.
Формування рецензентом власного професійного судження про вартість майна допускається лише у разі, якщо це прямо передбачено завданням на рецензування, та здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки майна з дотриманням вимог цього Закону і застосовної системи міжнародних стандартів оцінки.
2. Рецензування є обов’язковим у разі:
1) прийняття рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування на підставі звіту про оцінку майна;
2) вчинення правочину на підставі звіту про оцінку майна державним унітарним підприємством, господарським товариством (крім фінансової установи), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, комунальним унітарним підприємством, господарським товариством (крім фінансової установи), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді;
3) в інших випадках, передбачених законодавством України.
3. Рецензування здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, які мають безперервний досвід здійснення оцінки майна за відповідним напрямом не менше п’яти років до дати здійснення рецензування.
4. Рецензування здійснюється для виконання публічно-владних управлінських функцій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами для виконання таких функцій, у тому числі делегованих повноважень, здійснення повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, виконання функцій саморегулівної організації оцінювачів, а також для задоволення приватних потреб.
Рецензування виконується рецензентом безпосередньо або відповідно до його посадових (службових) обов’язків, визначених юридичною особою (органом), у складі якої (якого) рецензент провадить професійну оцінювальну діяльність та яка (який) забезпечує рецензування звіту про оцінку майна згідно з частиною п’ятою цієї статті.
5. Рецензування звіту про оцінку майна забезпечують:
1) Фонд державного майна України на запит органу державної влади, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або за власною ініціативою, а також в інших випадках, визначених цим Законом;
2) органи державної влади, їхні територіальні органи, органи місцевого самоврядування для цілей виконання функції з управління об’єктами державної та комунальної власності відповідно;
3) експертна рада саморегулівної організації оцінювачів на запит Фонду державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, органу саморегулівної організації оцінювачів або на замовлення заінтересованої особи.
Для забезпечення рецензування експертна рада може залучати суб’єктів оцінки на підставі договорів, укладених з саморегулівною організацією оцінювачів у порядку, визначеному такою організацією.
Порядок забезпечення Фондом державного майна України рецензування звітів про оцінку майна визначає Фонд державного майна України.
Порядок забезпечення рецензування звітів про оцінку майна експертною радою на запит чи на замовлення правомочного суб’єкта визначає саморегулівна організація оцінювачів.
6. Заінтересована особа, яка використовує звіт про оцінку майна для вчинення правочину, прийняття рішення органом управління юридичної особи, здійснення нею публічно-владних управлінських функцій відповідно до законодавства України, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а також інша особа, яка має заінтересованість у неупередженому та критичному розгляді звіту про оцінку майна, зокрема замовник (платник) оцінки майна, суб’єкт оцінки, юридична особа, у складі якої відповідний суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність, може замовити рецензування такого звіту про оцінку майна шляхом укладення договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна з суб’єктом оцінки, який відповідає встановленим цим Законом вимогам, або саморегулівною організацією оцінювачів.
До договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна застосовуються положення статті 10 цього Закону, крім частини четвертої зазначеної статті, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Істотними умовами договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна є предмет, включно з реквізитами звіту про оцінку майна, мета рецензування та інші умови, передбачені законом та міжнародними стандартами оцінки.
7. Рецензування здійснюється на підставі договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
8. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ, Національного банку України, здійснюється відповідно до посадових (службових) обов’язків таких осіб, визначених відповідною юридичною особою.
9. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюється у випадках та на підставах, передбачених внутрішніми документами відповідних фінансових установ.
10. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюється у випадках та на підставах, визначених Національним банком України.
11. Для рецензування звіту про оцінку майна застосовуються міжнародні стандарти оцінки, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна, що діяли на дату здійснення оцінки майна, зазначену у звіті про оцінку майна, який підлягає рецензуванню, та визначені у завданні на здійснення оцінки майна.
12. Рецензенти, залучені експертною радою саморегулівної організації оцінювачів, отримують винагороду за здійснення рецензування звітів про оцінку майна.
Стаття 13. Рецензія на звіт про оцінку майна
1. За результатами рецензування звіту про оцінку майна складається рецензія на звіт про оцінку майна (далі – рецензія) – документ із висновком рецензента про дотримання у звіті про оцінку майна вимог цього Закону, міжнародних стандартів оцінки, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна та/або висновком про обґрунтованість вартості майна, визначеної у звіті про оцінку майна на дату здійснення оцінки майна.
2. Результат рецензування звіту про оцінку майна викладається у рецензії, в якій зазначається:
1) позитивний висновок рецензування, якщо рецензований звіт про оцінку майна не містить значних недоліків, спричинених порушенням цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та/або інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, та визначена вартість майна (кінцевий результат оцінки майна) є обґрунтованою; або
2) негативний висновок рецензування, якщо рецензований звіт про оцінку майна містить значні недоліки, спричинені порушенням цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та/або інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, та/або визначена вартість майна (кінцевий результат оцінки майна) є необґрунтованою.
3. Рецензія складається як документ у паперовій або електронній формі з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Вимоги до форми та змісту рецензії встановлюють міжнародні стандарти оцінки, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна.
Рецензія, що підлягає державній реєстрації відповідно до частини третьої статті 14 цього Закону, може бути використана з метою, зазначеною у такій рецензії, з моменту її реєстрації в Реєстрі звітів та рецензій.
Рецензія, яка всупереч частині третій статті 14 цього Закону не зареєстрована в Реєстрі звітів та рецензій, є недійсною.
4. Один примірник рецензії підлягає зберіганню суб’єктом оцінки протягом щонайменше п’яти років після її складення, якщо більший строк не встановлено законодавством України.
Зберігання рецензій, складених суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ або Національного банку України, забезпечують такі юридичні особи.
Стаття 14. Реєстр звітів та рецензій
1. Реєстр звітів та рецензій створюється з метою забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії.
2. Реєстр звітів та рецензій містить інформацію про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії, а у випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, забезпечує зберігання звітів про оцінку майна та рецензій.
3. Державній реєстрації підлягають:
1) звіти про оцінку майна, в яких об’єктом оцінки є об’єкти права державної або комунальної власності, та рецензії, складені на такі звіти;
2) звіти про оцінку майна, виконані суб’єктами оцінки, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, чи іншими суб’єктами оцінки, якщо такі звіти призначаються для використання у діяльності фінансових установ, та рецензії, складені на звіти, зазначені у цьому пункті;
3) звіти про оцінку майна, виконані для визначення бази оподаткування або в інших випадках, передбачених податковим законодавством України, та рецензії, складені на такі звіти;
4) інші звіти про оцінку майна та рецензії на вимогу відповідно замовника оцінки майна чи замовника рецензування.
4. Державна реєстрація звіту про оцінку майна або рецензії передбачає внесення інформації, що міститься у зазначених документах, до Реєстру звітів та рецензій в обсязі, визначеному Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.
Під час здійснення реєстрації звіту про оцінку майна або рецензії їм за допомогою програмних засобів Реєстру звітів та рецензій автоматично присвоюється унікальний реєстровий номер, що залишається незмінним протягом усього часу існування зазначених документів.
5. У випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, звіт про оцінку майна або рецензія завантажуються до Реєстру звітів та рецензій та зберігаються у ньому у спосіб і протягом строку, що визначені Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.
6. Державну реєстрацію звіту про оцінку майна або рецензії здійснює суб’єкт оцінки, який склав такий звіт чи рецензію, не пізніше трьох календарних днів після їх складення.
Якщо звіт про оцінку майна або рецензія підлягають зберіганню у Реєстрі звітів та рецензій, суб’єкт оцінки завантажує до зазначеного реєстру відповідний документ одночасно з його реєстрацією.
7. Внесення до Реєстру звітів та рецензій інформації про звіт про оцінку майна або рецензію, завантаження зазначених документів до Реєстру звітів та рецензій здійснюються з використанням засобів електронної ідентифікації особи, яка вчиняє відповідну реєстраційну дію, у порядку, встановленому цим Законом та Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.
Звіт про оцінку майна, рецензія, що вноситься до Реєстру звітів та рецензій в електронній формі, підписується кваліфікованим електронним підписом оцінювача або рецензента, який склав такий звіт або рецензію. У разі складення звіту про оцінку майна або рецензії кількома оцінювачами (рецензентами) такий електронний документ підписується кваліфікованими електронними підписами кожного з них.
8. Інформація про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії має відповідати інформації, що міститься у таких документах. У разі їх невідповідності пріоритет має інформація, що міститься в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
9. Інформація, що міститься в Реєстрі звітів та рецензій, є відкритою, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, інформації про замовника оцінки майна та замовника рецензування, а також іншої інформації, визначеної законом, та надається у формі витягу з Реєстру звітів та рецензій та в інших формах, передбачених цим Законом.
Перевірка державної реєстрації звіту про оцінку майна чи рецензії у загальному відкритому доступі здійснюється за реєстраційним номером.
Витяг з Реєстру звітів та рецензій формується програмними засобами Реєстру звітів та рецензій автоматично під час реєстрації звіту про оцінку майна чи рецензії або за запитом особи.
Форма та зміст витягу з Реєстру звітів та рецензій визначаються Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.
Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з метою виконання визначених законом повноважень можуть отримувати інформацію з Реєстру звітів та рецензій у формі бази даних на підставі договору, укладеного з Фондом державного майна України або технічним адміністратором Реєстру звітів та рецензій, визначеним Фондом державного майна України.
Звіти про оцінку майна та рецензії, що зберігаються в Реєстрі звітів та рецензій, є інформацією з обмеженим доступом та не можуть бути оприлюднені чи поширені в інший спосіб, якщо інше не передбачено рішенням суду або слідчого судді.
10. Плата за внесення інформації до Реєстру звітів та рецензій не справляється.