Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

переміщення після затримання засудженого, який вчинив втечу з-під варти (охорони) або самовільно залишив місце обмеження волі;

при виведенні з камер та переміщенні на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників та нападу;

у разі переміщення за межами установи виконання покарань чоловіків та жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.

Кайданки на руки і ноги з обмежувачем можуть бути застосовані персоналом установ виконання покарань за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та його заступників, начальника варти та його помічників до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, у випадках, обґрунтованих нагальною потребою їх застосування.

Кайданки застосовуються до засуджених у положенні "руки за спиною", а кайданки на руки і ноги з обмежувачем у положенні "руки перед собою" з обов'язковим урахуванням фізичних вад та стану здоров'я засудженого.

Забороняється приковування засуджених кайданками та кайданками на руки і ноги з обмежувачем до будь-яких конструкцій, споруд тощо.

Через кожні дві години персоналом установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров'я засудженого. Кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем застосовуються доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.

Кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем знімаються за вказівкою медичного працівника та за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою.

Застосовувати кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем більше ніж дві години безперервного використання або без послаблення їх тиску заборонено.

У разі доцільності подальшого застосування кайданків або кайданків на руки і ноги з обмежувачем складається рапорт на ім'я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту. При цьому в рапорті вказуються підстави їх подальшого застосування.

3. Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати засоби сльозогінної та дратівної дії для:

захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;

припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;

звільнення заручників.

Забороняється застосування засобів сльозогінної та дратівної дії до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного опору.

4. Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати гумові (пластикові) кийки та заходи фізичного впливу для:

захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;

припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;

затримання засуджених, які вчинили втечу з місць позбавлення волі або самовільно залишили місце обмеження волі;

звільнення заручників.

Забороняється застосування заходів фізичного впливу та гумових (пластикових) кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного опору.

Забороняється нанесення ударів гумовим (пластиковим) кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт.

5. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства було вичерпано й безрезультатно.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково у присутності медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів чергової зміни) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується.

6. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу установи виконання покарань чи інших осіб, або збройного опору.

1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі залучення до неї, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї виправної колонії або шляхом переведення до виправної колонії (сектору) іншого рівня безпеки.

2. Зміна умов тримання шляхом переведення до іншої структурної дільниці в межах однієї виправної колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення постановою начальника виправної колонії.

У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією.

Засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться з ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки у звичайні жилі приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки після фактичного відбуття не менше однієї четвертої частини призначеного судом строку покарання. Підставою для такого переведення в межах однієї установи є постанова про переведення засудженого з приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки у звичайне жиле приміщення у тій самій виправній колонії (додаток 35), винесена начальником установи виконання покарань.

Переведення засуджених, які стають на шлях виправлення, з ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки до колонії середнього рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником міжрегіонального управління.

У виправних колоніях мінімального із загальними умовами тримання і середнього рівнів безпеки засуджені, які стають на шлях виправлення, з дільниці ресоціалізації переводяться до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття частини строку покарання і з урахуванням тяжкості злочину, що визначено частиною першою статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України. Підставою для такого переведення є постанова про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації виправної колонії мінімального (середнього) рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї виправної колонії (додаток 36), винесена начальником установи виконання покарань.

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації особи, визначені частиною другою статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації. Засуджені, які систематично (два і більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб, можуть бути переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, дільниці ресоціалізації або дільниці соціальної реабілітації до дільниці посиленого контролю. Підставою для таких переведень є постанова про переведення засудженого за формою згідно з додатком 37 до цих Правил, винесена начальником установи виконання покарань та погоджена зі спостережною комісією.

Засуджені можуть бути переведені із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в ПКТ цієї самої установи на підставі постанови про переведення засудженого, який злісно порушує режим відбування покарання, із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки до приміщення камерного типу цієї виправної колонії (додаток 38), винесеної начальником установи та погодженої зі спостережною комісією.

3. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником міжрегіонального управління. Якщо зміна умов тримання передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг встановлених правообмежень, подання погоджується зі спостережною комісією.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені:

з виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих виправних колоній, де вони раніше відбували покарання;

з виправної колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки.

Абзац п'ятий пункту 3 розділу XXVII виключено

До подання адміністрації виправної колонії, погодженого з начальником міжрегіонального управління та спостережною комісією, долучаються матеріали відповідно до переліку матеріалів, які надсилаються до центральної комісії для розгляду питання про переведення засуджених до установ виконання покарань інших областей (додаток 39).

4. Переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, із виховної колонії (сектору) для подальшого відбування покарання до виправної колонії (сектору) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або середнього рівня безпеки здійснюється центральною комісією за рішенням педагогічної ради і поданням адміністрації виховної (виправної) колонії, погодженим із службою у справах дітей.

З метою закріплення результатів виправлення, завершення здобуття повної загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років.

Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради за постановою начальника виховної колонії, погодженою зі службою у справах дітей.

На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.

5. Засуджені до довічного позбавлення волі у порядку, встановленому статтями 100, 151-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, можуть бути переведені:

з ПКТ, у яких тримаються дві особи, до багатомісних ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки - після відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п'яти років строку покарання;

з багатомісних ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п'яти років строку покарання.

Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі в межах однієї установи виконання покарань здійснюється за постановою про переведення засуджених.

Якщо у виправній колонії (секторі) максимального рівня безпеки відсутні камери для тримання засуджених до довічного позбавлення волі по дві особи і якщо з дати прибуття до установи засуджений тримався у багатомісному ПКТ, після відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п'яти років строку покарання начальник установи виконання покарань зобов'язаний винести постанову про можливість тримання засудженого у багатомісних ПКТ. З дати винесення такої постанови здійснюється відлік строку для подальшого переведення засудженого до довічного позбавлення волі з багатомісних ПКТ до звичайних жилих приміщень.

У разі якщо у виправній колонії (секторі) максимального рівня безпеки відсутні багатомісні ПКТ чи звичайні жилі приміщення, переведення у багатомісні ПКТ чи звичайні жилі приміщення іншої виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки здійснюється центральною (міжрегіональною) комісією.

До подання адміністрації виправної колонії про зміну умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі, погодженого з начальником міжрегіонального управління, долучаються матеріали відповідно до переліку матеріалів, які надсилаються до центральної комісії для розгляду питання про переведення засуджених до установ виконання покарань інших областей.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують встановлений порядок відбування покарання, за постановою начальника установи виконання покарань, погодженою зі спостережною комісією, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до ПКТ.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, туберкульоз із бактеріовиділенням та мають психічні розлади.

6. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засудженого, щодо якого згідно із законодавством у зв'язку з його участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, необхідності захисту його від розправи з боку інших засуджених або за заявою засудженого з проханням про забезпечення особистої безпеки, якщо він не допустив порушення режиму, а також у разі необхідності ізоляції засудженого на час підготовки необхідних матеріалів на переведення його до іншої установи виконання покарань дозволяється тримати його в окремій камері ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері на загальних підставах до закінчення перевірки, усунення небезпеки, остаточного розв'язання конфлікту або отримання наряду на переведення, але не більше 30 діб. Підставою для такого тримання є постанова про поміщення засудженого в окрему камеру дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (одиночну камеру) на загальних підставах (додаток 40), винесена начальником установи виконання покарань.

Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України та цими Правилами.

1. Засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Засуджені до обмеження волі мають право одержувати невідкладну правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правничу допомогу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години.

Усім засудженим, які відбувають покарання у виправному центрі, видаються посвідчення особи, яка відбуває покарання у виправному центрі, особи, яка проживає із сім'єю, особи, якій надано право пересуватися без нагляду, за зразками згідно з додатком 41 до цих Правил.

У кожному виправному центрі визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено.

Межа виправного центру встановлюється наказом начальника міжрегіонального управління за погодженням з органами місцевого самоврядування з урахуванням особливостей установи виконання покарань та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території виправного центру.

Межа місця відбування покарання для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у закладах охорони здоров'я, встановлюється по території цього закладу.

Межа виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Засуджені після відбуття шести місяців строку покарання в установі виконання покарань за умови, що вони не допускали порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, з дозволу адміністрації виправного центру можуть мешкати зі своїми сім'ями в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи.

У разі проживання зі своїми сім'ями засуджені зобов'язані до чотирьох разів на тиждень у встановлений розпорядком дня час з'являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань (додаток 42). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватись за місцем проживання.

Працевлаштування засуджених до обмеження волі за межами виправного центру можливе після всебічного вивчення їх особистостей після перебування ними в установі виконання покарань не менше одного місяця.

Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім'ями, проводяться лише за рішенням суду.

2. Порядок надання засудженим до обмеження волі дозволу на короткочасний виїзд за межі виправного центру визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

1. Засуджені до позбавлення волі, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та дільницях соціальної адаптації, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Межі виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Після відбуття шести місяців покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання або дільниці соціальної реабілітації в разі відсутності порушень режиму відбування покарання засуджені можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована виправна колонія, зі своїми сім'ями.

Працевлаштування за межами установи виконання покарань засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, можливе після фактичного перебування ними у цій виправній колонії (дільниці) не менше одного місяця.

Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницею соціальної реабілітації у зв'язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають зі своїми сім'ями, видаються посвідчення.

У разі проживання зі своїми сім'ями засуджені зобов'язані щодня у встановлений розпорядком дня час з'являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань. У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватися за місцем проживання.

Порядок надання засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволу на короткочасний виїзд за межі установи визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

2. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах виховної колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

Приймання їжі, миття засуджених, відвідування бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах виховної колонії або за межами виховної колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

1. Абзац перший пункту 1 розділу XXX виключено

1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці, у разі її наявності, і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії (додаток 43) за погодженням із спостережною комісією дозволяється проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку.

Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення особи, яка проживає із сім'єю.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі. Користування засудженими жінками, які проживають за межами виправної колонії, мобільними телефонами здійснюється у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV цих Правил.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким розглядаються адміністрацією виправної колонії на загальних підставах.

2. Засуджені жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

3. Засуджені жінки, які мешкають за межами виправних колоній у період звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами та які мають дитину до трьох років, повинні не менше одного разу на день у встановлений час з'являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації в журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань.

У дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.

У виправних колоніях для тримання жінок дільниці посиленого контролю не створюються.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

Миття цих засуджених здійснюється за окремим графіком.

1. Відповідно до статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених та осіб, узятих під варту, в окремих камерах залежно від жилої площі, психологічної сумісності проживання за визначенням адміністрації установи виконання покарань. Особи, яким вироком суду призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, забезпечуються одягом спеціального зразка. Переміщення таких осіб територією установи виконання покарань та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.

Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов'язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов'язки засуджених до позбавлення волі, визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами.

Порядок та умови тримання засуджених до довічного позбавлення волі жінок встановлюються, як для осіб, які відбувають покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, із забезпеченням ізоляції від інших категорій засуджених.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються.

Для засуджених до довічного позбавлення волі, які не мають повної загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Після відбуття п'яти років строку покарання засуджені до довічного позбавлення волі можуть брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXI цих Правил.

Засуджені до довічного позбавлення волі у визначений розпорядком дня час можуть користуватися телевізорами, придбаними за власний рахунок або за рахунок родичів, за наявності можливості розміщення їх у камері.

Користуватися релігійною літературою та відправляти релігійні обряди засуджені до довічного позбавлення волі можуть тільки в межах камери або окремого приміщення, розташованого в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки (сектору середнього рівня безпеки), у вільний час та якщо це не порушує права інших засуджених.

У необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового кримінального правопорушення або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.

З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку кримінальних правопорушень засуджені до довічного позбавлення волі, схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов'язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.

Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються в ПКТ, надається щоденна прогулянка тривалістю одна година. З урахуванням останньої наявної оцінки поведінки засуджених дозволяється проведення прогулянки в одному прогулянковому дворику засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються в різних камерах.

До осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу установи виконання покарань, виявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя у порядку, передбаченому пунктами 1 - 5 розділу XXVI цих Правил, відповідно до статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України.

2. При виведенні з камер або переміщенні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров'я. У разі переміщення за межами установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, застосовуються кайданки. При застосуванні кайданків руки засуджений тримає за спиною.

Переміщення на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, здійснюється по одному в супроводі не менше двох представників адміністрації установи виконання покарань.

Для переміщення на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, залучається кінолог зі службовим собакою з урахуванням фізичних вад засуджених та стану їхнього здоров'я.

При переміщенні чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки кінолог зі службовим собакою не залучається.

У разі переміщення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, територією установи виконання покарань кайданки до них не застосовуються. У разі переміщення за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. Переміщення цих засуджених здійснюється по одному в супроводі трьох представників адміністрації установи виконання покарань без залучення кінолога зі службовим собакою.

При виведенні з камер та переміщенні на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, а також у разі переміщення за межами установи виконання покарань чоловіків та жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, рапорт про застосування кайданків не складається, прокурор не повідомляється.

1. У секторі для тримання осіб, узятих під варту, можуть триматися особи, які перебувають під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили (далі - ув'язнені).

2. Сектор для тримання осіб, узятих під варту, створюється на базі капітально побудованих приміщень і розташовується в окремому ізольованому локальному секторі виправної колонії.

Територія сектору для тримання осіб, узятих під варту, відгороджується парканом суцільного заповнення і посилюється відповідними інженерними засобами. Вхідні двері локального сектору та дільниці обладнуються механічним замком і блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини виправної колонії.

Приміщення та камери сектору для тримання осіб, узятих під варту, обладнуються необхідними технічними засобами нагляду і контролю.

3. Переведення ув'язнених до сектору для тримання осіб, узятих під варту, здійснюється відповідно до вимог глави 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за № 633/33604 (далі - ПВР СІЗО).

Не підлягають переведенню до сектору для тримання осіб, узятих під варту, неповнолітні, жінки з вагітністю понад чотири місяці, жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років, особи, які страждають психічними, тяжкими соматичними захворюваннями, особи з інвалідністю.

Ув'язнені, що підозрюються або обвинувачуються в одному й тому самому кримінальному правопорушенні, за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про їх роздільне тримання не переводяться до сектору для тримання осіб, узятих під варту.

У разі переведення ув'язненого до сектору для тримання осіб, узятих під варту, про це негайно в установленому порядку інформується особа та орган, який здійснює кримінальне провадження, а також родичі ув'язненого.

Порядок приймання, обліку, звернення судових рішень до виконання, контролю за строками тримання, направлення для участі в судових засіданнях, звільнення ув'язнених організовується відповідно до вимог Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (зі змінами).

4. Ув'язнені, які тримаються у секторі для тримання осіб, узятих під варту, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені Законом України "Про попереднє ув'язнення" та ПВР СІЗО.

5. Норма площі на одного ув'язненого, який тримається у секторі для тримання осіб, узятих під варту, не може бути менше, установленої Законом України "Про попереднє ув'язнення".

Камери сектору для тримання осіб, узятих під варту, забезпечуються меблями, інвентарем і предметами господарського призначення відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року № 1118/5 "Про затвердження Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарчого призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1274/21586 (зі змінами).

У приміщенні сектору для тримання осіб, узятих під варту, крім камер, обладнується кабінет начальника сектору, службове приміщення представника чергової зміни, гардероб, сушильні для одягу і взуття, приміщення для зберігання продуктів харчування з холодильниками, інші необхідні побутові приміщення.

Необхідна кількість холодильників у секторі для тримання осіб, узятих під варту, визначається адміністрацією виправної колонії з урахуванням фактичної кількості осіб, які тримаються у секторі.

Ув'язнені мають право користуватися телевізорами (без можливості виходу в мережу Інтернет), електрочайниками потужністю не більше 2 кВт та електрокип'ятильниками промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт з розрахунку: один телевізор на камеру; один електрочайник на камеру; один електрокип'ятильник на 5 осіб.

У секторі для тримання осіб, узятих під варту, ув'язнені тримаються у камерах в умовах суворої ізоляції. Ув'язнені не мають права виходу з камер, крім випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув'язнення" та розпорядком дня.

Ув'язненим забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Прибирання камер здійснюється у порядку черговості виключно ув'язненими, які тримаються у цьому секторі, у години, визначені розпорядком дня.

Щоденні прогулянки ув'язнених проводяться на спеціально обладнаному майданчику, розташованому на території сектору для тримання осіб, узятих під варту.

6. Ув'язнені забезпечуються харчуванням за нормами та в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" (зі змінами), Положенням про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 червня 2021 року № 2160/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2021 року за № 800/36422.

Приймання їжі ув'язненими проводиться в камерах у години, визначені розпорядком дня.

7. Лазне-пральне обслуговування ув'язнених здійснюється у порядку, установленому Положенням про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 849/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 2012 року за № 947/21259 (зі змінами).

Відвідування ув'язненими лазні проводяться за окремим графіком з обов'язковим забезпеченням їх ізоляції від осіб, які відбувають покарання у виправній колонії.

8. Надання ув'язненим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана в медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України "Про попереднє ув'язнення", Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (зі змінами).

Для надання стаціонарної медичної допомоги ув'язненим, які тримаються в секторі для тримання осіб, узятих під варту, у медичній частині виправної колонії обладнуються відповідні ізольовані кімнати-палати.

9. Ув'язнені мають право купувати протягом місяця продукти харчування та предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати у крамниці виправної колонії, а також без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення.

Виводити ув'язнених для придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності забороняється. Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснює персонал виправної колонії. З цією метою кожному ув'язненому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності, видається для заповнення бланк заяви за формою згідно з додатком 9 до цих Правил.

10. Одержання ув'язненими посилок та передач здійснюється в порядку, встановленому розділом XII цих Правил.

11. Надання ув'язненим побачень з родичами або іншими особами здійснюється з урахуванням статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

Такі побачення надаються ув'язненим у кімнатах короткострокових побачень виправної колонії в спеціально відведені години з обов'язковим забезпеченням їх ізоляції від осіб, які відбувають покарання у цій колонії.

12. Ув'язненим гарантується право на правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, захисником (захисниками), який (які) представляють особу в Міжнародному кримінальному суді, з дотриманням вимог статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення".