Про затвердження Інструкції про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань

Відповідно до статей 59, 67 та 111 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою правового врегулювання порядку надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань

1. Затвердити Інструкцію про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, що додається.

2. Начальникам територіальних органів Державної пенітенціарної служби України забезпечити вивчення вимог цієї Інструкції персоналом підпорядкованих органів і установ виконання покарань.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України генерал-майора внутрішньої служби Сидоренка С.М. та начальників територіальних органів Державної пенітенціарної служби України.

4. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Зеркаль О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція розроблена відповідно до статей 59, 67 та 111 Кримінально-виконавчого кодексу України та регулює порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі виправних колоній мінімального рівня безпеки, дільниць соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки, виховних колоній та виправних центрів.

2. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами:

смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї;

одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана установою виконання покарань, за наявності відповідного висновку лікаря.

3. Засудженим до обмеження волі може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, визначених у пункті 2 цієї Інструкції, а також з таких причин:

за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

для складання іспитів у навчальному закладі;

за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду - на період здійснення кримінального провадження;

для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;

у разі необхідності оформлення документів для призначення та виплати пенсії;

у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого (народження у засудженого дитини за наявності свідоцтва про її народження тощо).

Крім того, за сумлінну поведінку і ставлення до праці засудженим до обмеження волі як заохочення може бути надано дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні не більше одного разу на місяць.

4. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволено короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше як три доби).

5. Виїзд засудженого віком до 16 років може бути дозволений тільки за умови супроводження його у дорозі (в обидва кінці) родичами або, з дозволу начальника установи, опікунами.

6. Засуджені, які працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних діб.

7. Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником установи з урахуванням особи і поведінки засудженого під час відбування покарання.

Тривалість короткочасного виїзду встановлюється начальником установи з урахуванням підстав, відповідно до яких надається короткочасний виїзд, та віддаленості установи від населеного пункту, до якого виїжджає засуджений.

8. Рішення про надання засудженому дозволу на короткочасний виїзд приймається начальником установи (особою, яка виконує його обов'язки) не пізніше доби з часу одержання документів (висновку або довідки закладу охорони здоров'я про тяжку хворобу близького родича, яка загрожує життю хворого, довідки місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про стихійне лихо, довідки або відповідно оформленої телеграми про смерть близького родича).

Підставою надання засудженому до обмеження волі дозволу на короткочасний виїзд для складання іспитів у навчальному закладі є довідка-виклик навчального закладу, в якому навчається засуджений або до якого він вступає.

Про необхідність короткочасного виїзду засуджений подає на ім'я начальника установи письмову заяву, до якої додається документ, що підтверджує наявність особистих обставин (за винятком вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення). Такі документи зберігаються в особовій справі засудженого.

9. У разі неналежного оформлення довідки, висновку або телеграми адміністрація установи зобов'язана терміново повідомити листом відправника такого документа про необхідність відповідного оформлення та повторного направлення цього документа, зазначивши при цьому причини повернення. Копія листа долучається до особової справи засудженого.

10. За результатами розгляду питання про надання засудженому короткочасного виїзду персоналом відділу по контролю за виконанням судових рішень установи складається висновок про короткочасний виїзд засудженого (додаток 1), який підписується начальником установи (особою, яка виконує його обов'язки).

При позитивному вирішенні адміністрацією установи питання про надання засудженому короткочасного виїзду видається відповідний наказ. При відмові засудженому у короткочасному виїзді у висновку зазначаються причини відмови.

Висновок доводиться під підпис засудженому і долучається до його особової справи.

11. Згідно з наказом начальника установи (особи, яка виконує його обов'язки) засудженому, якому було надано дозвіл на короткочасний виїзд, видається посвідчення встановленого зразка (додаток 2), яке завіряється гербовою печаткою установи.

12. Начальник установи (особа, яка виконує його обов'язки) проводить із засудженим бесіду про правила поведінки під час його перебування поза установою та попереджає про відповідальність за неповернення до установи у встановлений строк, про що бере від нього розписку (додаток 3), яка долучається до особової справи засудженого.

13. На час короткочасного виїзду засуджений з обліку в установі не знімається. Контроль за його своєчасним поверненням до установи здійснює персонал відділу по контролю за виконанням судових рішень установи.

14. При виїзді з установи засудженому видається необхідна сума грошей з тих, що є на його особовому рахунку. Проїзд засудженого здійснюється за кошти, які є на його особовому рахунку, або за кошти його родичів. Проїзні квитки засуджений купує сам.

15. На час короткочасного виїзду засудженому видається цивільний одяг, який йому належить. Якщо цей одяг старий або має неохайний вигляд, то він за бажанням засудженого замінюється за його рахунок.

16. Під час перебування за межами установи засуджені зобов'язані:

дотримуватися правил громадського порядку;

повертатися до установи в строк, встановлений адміністрацією установи;

у разі виникнення об'єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до установи в установлений строк, по можливості самі або через інших осіб повідомити про це адміністрацію установи, зазначивши місце свого перебування. Після прибуття до установи засуджений повинен надати адміністрації документи, що підтверджують причину його несвоєчасного повернення.

Під час перебування у короткочасному виїзді засудженим забороняється залишати межі населеного пункту, до якого дозволено виїзд (за винятком випадків відвідування уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації прибуття або вибуття, а також виїзду до лікувального закладу для одержання медичної допомоги), вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

17. Не пізніше доби після прибуття до місця призначення засуджений зобов'язаний з'явитися до уповноваженого органу з питань пробації і повідомити про мету свого приїзду, строк перебування та місце свого проживання.

18. Посадова особа уповноваженого органу з питань пробації робить відмітку у посвідченні засудженого про час його прибуття та реєструє даний факт у журналі обліку засуджених, яким надано короткочасні виїзди за межі установ виконання покарань (додаток 4). Журнал має бути пронумерований, прошнурований і скріплений печаткою.

19. У день закінчення строку перебування в пункті призначення засуджений зобов'язаний прибути до того ж уповноваженого органу з питань пробації для отримання відмітки про свій від'їзд. Якщо від'їзд буде проводитися у нічний час, вихідний чи святковий день, то відмітка про вибуття ставиться у робочий день, що передує дню від'їзду. Відмітки про прибуття та вибуття завіряються печаткою уповноваженого органу з питань пробації за місцем виїзду засудженого.

20. Якщо засуджений під час короткочасного виїзду захворів і виникла потреба у його стаціонарному лікуванні, то він самостійно звертається до найближчого закладу охорони здоров'я. Після одужання засуджений повертається до установи.

21. Якщо за час короткочасного виїзду у засудженого закінчується строк відбування покарання, то з ним перед виїздом проводиться повний розрахунок: видаються його речі та документи, за винятком довідки про звільнення, яка надсилається до уповноваженого органу з питань пробації за місцем його виїзду. У цьому разі персонал установи роз'яснює засудженому, що йому необхідно з'явитися для отримання довідки до зазначеного органу за місцем виїзду.

У випадку, коли засуджений протягом 6 місяців не з'явився до уповноваженого органу з питань пробації для отримання довідки про звільнення, зазначений орган повертає її до установи, в якій відбував покарання засуджений.

22. У випадках, коли під час лікування засудженого закінчується строк відбування покарання, то адміністрація установи, де відбував покарання засуджений, надсилає йому повідомлення про те, що після одужання йому необхідно прибути до установи для проведення з ним повного розрахунку, а також отримання речей, документів та довідки про звільнення.

23. У разі відсутності у засудженого грошей, необхідних для самостійного повернення до установи, він зобов'язаний повідомити про це адміністрацію установи, яка вживає заходів для повернення засудженого.

24. Прибуття засуджених, які виїхали у короткочасний виїзд, фіксується черговою частиною установи. Прийняті від них документи долучаються до особових справ.

25. Черговий помічник начальника установи наступного дня після встановленого терміну прибуття доповідає рапортом начальнику установи про осіб, що не прибули у встановлений термін. Начальник установи вживає заходів щодо встановлення можливого місця перебування засуджених.

26. Про короткочасний виїзд засуджених, а також про повернення засуджених до установи черговий помічник начальника установи інформує чергового міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.