Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку.

6. Банк здійснює оцінку кредитного ризику станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу банку (файл 02X), визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації статистичної звітності, що подається до Національного банку, використовуючи при цьому наявну в Кредитному реєстрі інформацію на звітну дату, що передує даті, станом на яку здійснюється оцінка кредитного ризику.

Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активної банківської операції.

Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).

Банки визначають кредитний ризик за всіма активними банківськими операціями, крім:

1) активів, які утримуються в торговій книзі та включені банком до розрахунку мінімального розміру ринкового ризику відповідно до вимог Положення про порядок визначення банками України мінімального розміру ринкового ризику, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2021 року № 162 (зі змінами);

2) активів (їх частини), які включені до вирахувань з капіталу банку відповідно до вимог Положення про порядок визначення банками України розміру регулятивного капіталу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 грудня 2023 року № 196 (зі змінами) (далі - Положення № 196).

7. Банк за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківське положення щодо оцінки активу та розрахунку розміру кредитного ризику за таким активом (далі - внутрішньобанківське положення).

Банк розробляє внутрішньобанківські положення, а також на підставі судження встановлює оптимальні, економічно обґрунтовані значення показників оцінки фінансового стану боржників/контрагентів, визначає події/ознаки дефолту, додатково до тих, що встановлені в розділі XVIII цього Положення, що забезпечують своєчасну та адекватну оцінку розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, особливостей, видів, обсягів та складності здійснюваних операцій.

Методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, є обов'язковими і мінімально необхідними для визначення банком у внутрішньобанківських положеннях.

8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника із паперових та/або електронних документів відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Банк використовує для формування кредитної документації (справи) електронні документи, які відповідають вимогам Законів України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про споживче кредитування" та нормативно-правових актів Національного банку, що визначають порядок використання електронного підпису та електронної печатки під час створення, оброблення та зберігання електронних документів у банківській системі України, або створені з використанням державних реєстрів, що є у вільному доступі.

Банк у разі формування кредитної документації (справи) боржника з електронних документів повинен забезпечити виконання вимог законодавства України щодо виготовлення та засвідчення їх копій на папері.

8-1. Кредитна документація (справа) боржника має містити дані, які є обов'язковими та мінімально необхідними для належної оцінки кредитного ризику. Перелік документів, які мають міститись у кредитній документації (справі), наведено в додатку 2 до цього Положення.

Банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо визначивши їх у внутрішньобанківському положенні.

Банк накопичує та зберігає ці дані в хронологічному порядку.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін.

9. Банк запроваджує ефективні процеси та контроль, що забезпечують своєчасну ідентифікацію та визначення адекватного розміру кредитного ризику за активом, у тому числі спричиненого належністю боржника/контрагента до групи юридичних осіб під спільним контролем або групи пов'язаних контрагентів, опис яких має міститися у внутрішньобанківському положенні та відповідати вимогам цього Положення.

10. Відповідність внутрішньобанківських положень щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику вимогам цього Положення є предметом оцінки Національним банком.

Банк подає внутрішньобанківські положення щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику Національному банку на його запит, а також уповноваженим працівникам Національного банку під час здійснення інспекційної перевірки.

11. Національний банк має право під час здійснення банківського нагляду вимагати від банку приведення розміру кредитного ризику за активом/активами у відповідність до вимог цього Положення.

Національній банк має право прийняти рішення про неефективність та неадекватність систем управління кредитним ризиком у банку, а також застосування до банку адекватних заходів впливу в разі відсутності в банку чи неподання для ознайомлення Національному банку на його запит або уповноваженим працівникам Національного банку під час здійснення інспекційної перевірки внутрішньобанківських положень, кредитної документації (справи) боржника/контрагента, суджень банку.

12. Банк із метою визначення розміру кредитного ризику за активом ураховує наявну в нього інформацію щодо кредитної історії боржника/контрагента згідно з вимогами цього Положення.

13. Банк визначає кредитний ризик за активами з дотриманням таких принципів:

1) переваги сутності здійснюваних банком активних операцій над їх формою, який, зокрема, передбачає, що банк:

забезпечує повну та адекватну оцінку кредитного ризику під час здійснення розрахунку розміру кредитного ризику за активом;

установлює для боржника/контрагента економічно обґрунтовані періодичність та розмір сплати ним боргу;

2) своєчасності та повноти виявлення кредитного ризику, який, зокрема, передбачає, що під час оцінки кредитного ризику за активом банк ураховує:

наявну інформацію про боржника/контрагента, у тому числі публічну; інформацію щодо зловживань і шахрайства; репутацію боржника/контрагента; якість менеджменту; відносини боржника/контрагента з іншими банками-кредиторами/контрагентами, у тому числі його кредитну історію;

мету проведення боржником кредитної операції та її відповідність профілю його господарської діяльності;

ступінь взаємозв'язку банку з боржником/контрагентом, включаючи наявність розрахункового рахунку в банку, разові відносини тощо;

макро- та мікроекономічні фактори, що впливають на фінансовий стан та/або бізнес-діяльність боржника/контрагента, поточний стан економіки, стан галузі, до якої належить боржник/контрагент, включаючи його спроможність виконувати свої зобов'язання перед банком, іншими банками-кредиторами/контрагентами, залежність діяльності боржника/контрагента від (специфічних) ринків постачання/збуту продукції/послуг, фактори ризику, пов'язані з об'єктом кредитування тощо;

усю наявну інформацію, необхідну для здійснення банком адекватної оцінки кредитного ризику, у тому числі достовірну фінансову звітність боржника/контрагента;

схильність боржника/контрагента до діяльності в нових, високоризикових сферах діяльності тощо;

ступінь впливу групи юридичних осіб під спільним контролем або групи пов'язаних контрагентів на фінансовий стан боржника - юридичної особи;

прогноз макро- та мікроекономічних факторів, ринкових умов, що впливають на майбутні умови діяльності боржника/контрагента та можуть погіршити його здатність виконувати свої зобов'язання перед банком, зокрема, очікувані: підвищення процентних ставок, збільшення рівня безробіття, зміни в правовому, економічному або технологічному середовищі функціонування боржника/контрагента, зниження попиту на товари/послуги боржника/контрагента;

3) адекватності оцінки розміру кредитного ризику, яка, зокрема, передбачає, що банк під час оцінки кредитного ризику за активом ураховує:

надійність та стабільність платоспроможності боржника/контрагента, що, зокрема, підтверджується результатами аналізу його платоспроможності за останні кілька років, надійності та стабільності бізнесу;

зіставлення розміру боргу боржника/контрагента, валюти та строків погашення боргу з обсягами його діяльності, очікуваними грошовими потоками, що ґенеруватимуться такою діяльністю, що, зокрема, підтверджується фінансовою звітністю/доходами боржника/контрагента, відповідними статистичними даними. Якщо валюта боргу відрізняється від валюти очікуваних грошових потоків для погашення боргу банк ураховує ризик перерахунку однієї валюти в іншу;

позитивний досвід щодо фактичного стану виконання укладених боржником/контрагентом контрактів/угод, спроможність контрагентів боржника/контрагента забезпечувати виконання зобов'язань перед ним тощо;

спрямування боржником отриманих кредитних коштів на цілі, що відповідають виду, обсягу та складності здійснюваної ним господарської діяльності;

готовність акціонерів/власників боржника/контрагента брати на себе відповідальність за виконання боржником/контрагентом зобов'язань перед банком, що, зокрема, підтверджується наявністю достатнього обсягу власного (акціонерного) капіталу боржника/контрагента, наданими акціонерами/власниками боржника/контрагента гарантіями щодо погашення боргу (за потреби) тощо;

4) застосування банком способів (методів) зниження кредитного ризику, що об'єктивно, з дотриманням принципу обережності, забезпечують його мінімізацію. Зокрема, щодо отриманого банком забезпечення є об'єктивні докази існування (наявності); доступності; оцінки ринкової вартості; страхування; контролю банком за належністю стану, схоронністю, вибуттям/заміною забезпечення; можливістю відчуження забезпечення на користь банку;

5) урахування власного досвіду банку під час оцінки кредитного ризику шляхом застосування судження управлінського персоналу/колегіального органу банку в частині:

розширення за потреби переліку факторів, передбаченого цим Положенням, що впливають на клас боржника/контрагента та спричиняють його коригування в бік пониження (погіршення);

визначення значень компонентів кредитного ризику (PD та LGD) за активом у межах діапазонів, передбачених цим Положенням, а також складової компонента LGD - обсягу інших надходжень від боржника, крім вартості наданого заставодавцем забезпечення (RC);

визначення значень субфакторів, компонентів субфакторів багатофакторної моделі за спеціалізованим кредитом у межах діапазонів, передбачених цим Положенням;

оцінки впливу на фінансовий стан боржника - юридичної особи ризиків унаслідок його участі в групі юридичних осіб під спільним контролем та/або групі пов'язаних контрагентів;

доведення відсутності впливу однієї або більше ознак дефолту, визначених цим Положенням, на дефолт боржника/контрагента;

формування висновків про спроможність боржника/контрагента попри наявні фінансові труднощі обслуговувати борг;

розширення за потреби переліку подій та/або ознак дефолту боржника/контрагента, передбачених цим Положенням;

6) достатності та адекватності розроблених банком внутрішніх положень (правил, процедур, контролів), застосування яких забезпечує належну оцінку кредитного ризику за активними банківськими операціями і унеможливлює її викривлення.

14. Банк визначає кредитний ризик за активом починаючи з дня його визнання в бухгалтерському обліку до дня припинення такого визнання.

15. Банк визначає кредитний ризик за активами, що надані таким боржникам/контрагентам:

1) підприємствам та організаціям (крім банків), які відповідно до вимог законодавства України віднесені до категорії великих, середніх та малих підприємств, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам (далі - юридичні особи);

2) органам державної влади та органам місцевого самоврядування (далі - бюджетні установи);

3) фізичним особам, у тому числі фізичним особам - суб'єктам господарювання;

4) банкам.

16. Банк визначає кредитний ризик за такими видами активних операцій:

1) кредити, надані юридичним та фізичним особам, бюджетним установам;

2) кредити та вимоги до банків (включаючи операції зворотного репо, розміщення коштів на кореспондентських рахунках, кошти в розрахунках);

3) фінансова дебіторська заборгованість;

4) дебіторська заборгованість за господарською діяльністю;

5) боргові цінні папери (далі - цінні папери);

6) акції та інші фінансові інвестиції (далі - цінні папери);

7) похідні фінансові активи.

17. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на індивідуальній, груповій основі або за спрощеним підходом.

18. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику на груповій основі об'єднує фінансові активи в групи з однорідними характеристиками кредитного ризику відповідно до порядку, установленого розділом XI цього Положення.

19. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику за активом відповідно до вимог цього Положення та внутрішньобанківського положення визначає значення кожного з компонентів кредитного ризику (PD, LGD та EAD) залежно від виду боржника/контрагента (юридична особа, фізична особа, бюджетна установа, банк, боржник - емітент цінних паперів), виду активу, виду забезпечення, валюти боргу (національна або іноземна), способу оцінки активу (на індивідуальній, груповій основі або за спрощеним підходом).

20. Банк установлює значення коефіцієнта PD виходячи з класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі оцінки своєчасності сплати боргу та з урахуванням інших характеристик, визначених у відповідних розділах цього Положення:

1) боржника за кредитом, оцінка якого здійснюється на груповій основі або за спрощеним підходом;

2) контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, що не перевищує трьох місяців.

21. Банк установлює значення коефіцієнта PD боржника/контрагента:

1) за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю - виходячи з класу контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі кількості календарних днів її визнання в балансі банку;

2) за цінними паперами, зазначеними в пункті 153 розділу XV цього Положення, - виходячи з класу боржника, що є емітентом цінних паперів, визначеного на підставі кредитного рейтингу за міжнародною шкалою.

22. Банк установлює за іншими боржниками/контрагентами значення коефіцієнта PD виходячи з класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі оцінки його фінансового стану та скоригованого з урахуванням факторів, наведених нижче:

1) належності боржника/контрагента до:

групи юридичних осіб під спільним контролем (не враховується для боржника - фізичної особи, у тому числі який є суб'єктом господарювання, та боржника - бюджетної установи);

групи пов'язаних контрагентів (не враховується для боржника - бюджетної установи);

2) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, установлених розділом XVII цього Положення (ураховується для боржників - емітентів цінних паперів у частині, що не суперечить додатковим характеристикам, визначеним у підпункті 5 пункту 22 розділу II цього Положення);

3) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента, установлених розділом XVIII цього Положення та внутрішньобанківським положенням;

4) своєчасності сплати боргу боржником/контрагентом - кількості календарних днів прострочення погашення боргу (ураховується для боржника/контрагента, в оцінці фінансового стану якого не передбачено врахування цього фактора);

5) додаткових характеристик, визначених у додатку 3 до цього Положення (ураховується для боржників - емітентів цінних паперів);

7) інформації з Кредитного реєстру про клас боржника в інших банках (не враховується для банку-боржника), використовуючи, за потреби, таблицю додатка 4 до цього Положення;

8) характеристик, визначених у пункті 67- 4 розділу IV-1 цього Положення (ураховується для боржника - юридичної особи за спеціалізованим кредитом).

Банк коригує клас боржника на підставі інформації з Кредитного реєстру тільки за умови, якщо зазначений у Кредитному реєстрі клас боржника був визначений унаслідок коригування на фактори, зазначені в підпунктах 1- 6 пункту 22 та в пункті 23 розділу II цього Положення.

Банк за наявності щодо боржника/контрагента двох або більше факторів, що зумовлюють коригування визначеного на підставі оцінки фінансового стану класу такого боржника/контрагента до різних класів, відносить такого боржника/контрагента до нижчого (гіршого) класу.

23. Перелік коригуючих факторів, визначених у пункті 22 розділу II цього Положення, не є вичерпним. Банк, ураховуючи види, обсяг та складність здійснюваних операцій, керуючись судженням банку, має право доповнити перелік факторів та ознак з метою забезпечення своєчасності і повноти виявлення та оцінки кредитного ризику.

Урахування банком таких додаткових факторів не може призводити до підвищення (поліпшення) класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення.

24. Банк визначає клас боржника - юридичної особи та боржника - емітента цінних паперів, що є юридичною особою, за одним із 10 класів.

25. Банк визначає клас контрагентів за дебіторською заборгованістю, що є фінансовим активом, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, та контрагентів за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю за одним із двох класів.

26. Банк визначає клас інших боржників/контрагентів за одним із 5 класів.

27. Якщо за результатами оцінки визначений банком клас щодо одного боржника за кількома активами відрізняється, то банк визначає клас такого боржника/контрагента за найнижчим (найгіршим) з них і встановлює значення коефіцієнта PD, що відповідає активу з найнижчим (найгіршим) класом, за винятком, якщо:

1) клас боржника/контрагента визначений на підставі вимог пункту 41 розділу III, пункту 103 розділу IX, пункту 140 розділу XIII, пункту 151 розділу XV та пункту 158 розділу XVI цього Положення;

3) клас боржника визначений виходячи з оцінки активів на груповій основі, за спрощеним підходом;

4) клас боржника визначений на підставі вимог підпункту 1 пункту 153, абзацу третього пункту 153-2 розділу XVI цього Положення.

28. Банк із метою визначення класу боржника/контрагента, щодо якого є два або більше активів виходячи з найнижчого (найгіршого), користується таблицею, зазначеною в додатку 4 до цього Положення.

29. Банк установлює значення коефіцієнтів PD, виходячи з визначеного класу боржника/контрагента, ґрунтуючись на судженні банку.

Установлені банком значення коефіцієнтів РD не можуть бути нижчими (кращими) значень коефіцієнтів PD, ніж середні значення діапазонів, визначені цим Положенням для відповідних класів боржника/контрагента (крім боржника за цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади України/інших країн, органами місцевого самоврядування України/інших країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою).

Банк має право застосовувати нижчі (кращі) значення коефіцієнтів PD, ніж середні значення діапазонів, визначені цим Положенням для відповідних класів боржника/контрагента, у разі одночасного виконання таких умов:

значення коефіцієнтів РD ґрунтуються на власному досвіді банку щонайменше за п'ять років;

внутрішнє положення/внутрішні положення щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику за такими активами погоджене/погоджені Національним банком.

Установлені банком значення коефіцієнтів PD для боржників за цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади України/інших країн, органами місцевого самоврядування України/інших країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не можуть бути меншими, ніж нижчі (кращі) граничні значення діапазонів PD для відповідних класів таких боржників, передбачених цим Положенням.

Порядок погодження внутрішнього положення/внутрішніх положень банку встановлюється Національним банком окремим розпорядчим актом.

30. Банк, який здійснює банківську діяльність більше трьох років, установлює значення коефіцієнтів LGD, виходячи з виду застави та рівня покриття боргу заставою, ґрунтуючись на судженні банку. Установлені банком значення коефіцієнтів LGD не можуть бути меншими, ніж нижчі (кращі) граничні значення діапазонів, передбачених цим Положенням.

Банк, який є новоствореним та здійснює банківську діяльність менше трьох років, установлює значення коефіцієнтів LGD, виходячи з виду застави та рівня покриття боргу заставою, ґрунтуючись на судженні банку, але установлені банком значення коефіцієнтів LGD не можуть бути нижчими (кращими), ніж середні значення діапазонів, передбачених цим Положенням.

31. Банк установлює значення коефіцієнтів PD та LGD, що відповідають вищим (гіршим) граничним значенням діапазону, передбаченим цим Положенням для відповідного класу боржника/контрагента та виду забезпечення:

1) якщо немає власного досвіду банку - для банку, який здійснює банківську діяльність більше трьох років;

2) у разі нездійснення/неналежного накопичення власного досвіду банку - для банку, який є новоствореним та здійснює банківську діяльність менше трьох років.

32. Банк визначає розмір експозиції під ризиком (EAD), виходячи з суми боргу за активом, визначеної відповідно до вимог підпункту 4 пункту 5 розділу I цього Положення.

Банк визначає EAD за наданим фінансовим зобов'язанням як суму боргу, визначену згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу I цього Положення, зменшену на суму отриманої банком винагороди (без урахування амортизації) і зважену після цього на коефіцієнт кредитної конверсії (CCF) згідно з додатком 5 до цього Положення.

33. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на індивідуальній основі за такою формулою:

яка ґрунтується на такій формулі: CRінд = PDінд х LGDінд х EADінд,

де CRінд - розмір кредитного ризику за активом на індивідуальній основі;

PDінд - коефіцієнт імовірності дефолту боржника/контрагента за активом, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDінд = 1 - RRінд,

де RRінд - коефіцієнт, що відображає рівень повернення боргу за активом за рахунок реалізації забезпечення та інших надходжень,

EADінд - експозиція під ризиком за активом на дату оцінки;

CVi - вартість i -го виду забезпечення, що береться до розрахунку кредитного ризику (у разі наявності кількох видів забезпечення за одним активом). Якщо забезпечення немає або не відповідає переліку, критеріям та принципам прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення, то до розрахунку береться значення CV, що дорівнює "0";

ki - коефіцієнт ліквідності i -го виду забезпечення, що визначається банком згідно з додатком 6 до цього Положення. Банк на підставі сформованого судження щодо обсягу витрат на реалізацію забезпечення застосовує нижче (менше) значення коефіцієнта ліквідності забезпечення;

RC - інші надходження, розраховані на основі статистичних даних банку за непрацюючими активами, включаючи страхові виплати (страхове відшкодування); сплату за фінансовою порукою; надходження від реалізації майна боржника/майнового поручителя, крім майна, уключеного до розрахунку значення CV; обсяг грошових надходжень боржника від операційної діяльності.

Розмір RC, що включається до розрахунку розміру кредитного ризику, визначається на підставі судження банку, але не може перевищувати п'яти відсотків від суми боргу, що не покрита вартістю забезпечення (з урахуванням коригування на коефіцієнт ліквідності).

34. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику на індивідуальній основі за активами, боржниками за якими є емітенти цінних паперів, визначені в пункті 153 розділу XVI цього Положення, та/або юридичні особи, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів прямо та/або опосередковано є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу та одночасно має право вирішального впливу на господарську діяльність боржника, застосовуючи формулу 1 або таку формулу:

де CRінд - розмір кредитного ризику за активом на індивідуальній основі;

PDінд - коефіцієнт імовірності дефолту боржника, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDінд = 0,60 - 1,0 - для визначених у пункті 34 розділу II цього Положення боржників, які є емітентами цінних паперів;

LGDінд = 0,45 - для визначених у пункті 34 розділу II цього Положення інших боржників;

EADінд - експозиція під ризиком за активом на дату оцінки.

Банк обирає формулу 1 або формулу 2 для розрахунку розміру кредитного ризику за активами визначених боржників, ґрунтуючись на сформованому банком судженні.

35. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на груповій основі за такою формулою:

де CRгруп - розмір кредитного ризику за групою фінансових активів;

n - загальна кількість кредитів у групі фінансових активів;

m - порядковий номер кредиту в групі фінансових активів;

EAD - експозиція під ризиком на дату оцінки;

PDгруп - коефіцієнт імовірності дефолту боржників/контрагентів, включених до групи фінансових активів, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDгруп - коефіцієнт, що відповідає рівню збитків за групою фінансових активів у разі дефолту, визначений згідно з вимогами цього Положення.

35-1. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за спрощеним підходом за активами боржника - юридичної особи, боржника - фізичної особи за такою формулою:

де СRспрощ - розмір кредитного ризику за активом за спрощеним підходом;

PDспрощ - коефіцієнт імовірності дефолту боржників/контрагентів, визначений банком згідно з вимогами розділу XI- 1 цього Положення;

LGDспрощ - коефіцієнт, що відповідає рівню збитків за активом у разі дефолту, визначений згідно з вимогами розділу XI-1 цього Положення;

EAD - експозиція під ризиком за активом на дату оцінки.

36. Банк визначає своєчасність сплати боржником/контрагентом боргу виходячи з кількості календарних днів прострочення погашення боргу, що є на дату оцінки активу та розміру простроченої заборгованості за активом.

Банк визначає кількість календарних днів прострочення погашення боргу починаючи з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося його погашення в термін, передбачений договором, та в розмірі, що перевищує 250 грн. для боржників - фізичних осіб/500 грн. для боржників - юридичних осіб, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату визначення розміру кредитного ризику.

Банк визначає кількість календарних днів прострочення погашення боргу за кредитами овердрафт/кредитними картками з дня, наступного за днем, коли не відбулося внесення/перерахування боржником/контрагентом коштів (не за рахунок кредитних коштів банку) в обсязі, не меншому, ніж сума нарахованих доходів, що визнана банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку, у термін, що настав раніше з двох:

1) граничний термін погашення обов'язкового регулярного платежу, установлений умовами договору;

2) 30 календарний день від дня нарахування доходів.

Якщо кількість календарних днів прострочення за основною сумою боргу та за нарахованими доходами є різними, то банк визначає кількість календарних днів прострочення боргу виходячи з більшої кількості календарних днів прострочення.

37. Банк із метою визначення кредитного ризику за активами використовує кредитні рейтинги за міжнародною шкалою у порядку, визначеному цим Положенням, залежно від виду боржника.

38. Банк під час визначення кредитного ризику використовує кредитні рейтинги за міжнародною шкалою таким чином. За наявності одночасно:

1) рейтингу боржника та рейтингу цінних паперів - ураховує нижчий (гірший) рівень рейтингу;

2) рейтингу країни місцезнаходження боржника та рейтингу боржника - ураховує нижчий (гірший) рівень рейтингу;

3) двох різних рейтингів боржника - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), рівень якого є нижчим (гіршим);

4) трьох різних рейтингів боржника - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), рівень якого є нижчим (гіршим) із двох найвищих.

39. Активи, клас боржників/контрагентів за якими з урахуванням вимог пунктів 24 - 26 розділу II цього Положення визначений банком як 10, 2 та 5, є непрацюючими активами.

40. Банк визначає кредитний ризик за: кредитами, наданими юридичним особам, банкам, бюджетним установам, фізичним особам; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, коштами банків за рахунками умовного зберігання (ескроу) і коштами банків у розрахунках (далі - кошти, розміщені в інших банках), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

1) строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

2) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

3) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

4) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

5) кошти на вимогу інших банків (активні залишки);

6) кошти на вимогу в інших банках;

6-1) кошти банків у розрахунках;

7) кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

8) кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

9) вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

10) придбані (створені) знецінені кредити суб'єктів господарювання, що обліковуються за амортизованою собівартістю;

11) кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

12) фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб'єктам господарювання, який обліковується за амортизованою собівартістю;

13) іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

14) кредити, що надані органам державної влади, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

15) кредити, що надані органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

16) іпотечні кредити, що надані органам державної влади, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

17) іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

18) придбані (створені) знецінені кредити, що надані органам державної влади та органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

19) кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

20) фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам, який обліковується за амортизованою собівартістю;

21) кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

22) іпотечні кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

23) придбані (створені) знецінені кредити фізичних осіб, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

24) кредити в поточну діяльність суб'єктів господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

25) кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

26) кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

27) вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

28) фінансовий лізинг (оренда) суб'єктів господарювання, який обліковується за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

29) іпотечні кредити суб'єктів господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

30) кредити органам державної влади, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

31) кредити органам місцевого самоврядування, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

32) кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

33) кредити, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

34) кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

35) фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам, який обліковується за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

36) кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

37) іпотечні кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

38) кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

39) кошти на вимогу суб'єктів господарювання (активні залишки);

40) кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);

41) кошти небанківських фінансових установ (активні залишки);

42) кредити, що надані за операціями репо фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

43) кредити, що надані за операціями репо фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

41. Банк визначає клас 1 боржника та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0" за:

1) коштами в Національному банку;

2) операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності;

3) коштами в центральних банках країн, що мають інвестиційний рівень кредитного рейтингу за міжнародною шкалою;

4) операціями з Національним банком.

42. Банк визначає клас боржника на підставі оцінки його фінансового стану.