Меморандум про взаєморозуміння щодо контролю державою порту у Чорноморському регіоні

Морські адміністрації(1):

(1) Морські Адміністрації - це національні морські Адміністрації, призначені імплементувати цей Меморандум (Додаток 1).

Республіки Болгарії

Грузії

Румунії

Російської Федерації

Республіки Туреччини та

України

(далі - "Адміністрації")

ВИЗНАЮЧИ необхідність підвищення безпеки на морі, захисту морського середовища і важливість поліпшення умов проживання і праці на суднах;

ПОСИЛАЮЧИСЬ НА План стратегічних дій по реабілітації і захисту Чорного моря, зокрема, на параграф 38;

з вдячністю ПРИЙМАЮЧИ ДО ВІДОМА прогрес, досягнутий у цих сферах, зокрема, Міжнародною Морською Організацією (ІМО) і Міжнародною Організацією Праці (МОП);

УСВІДОМЛЮЮЧИ, що основна відповідальність за ефективне застосування стандартів, що містяться в міжнародних документах, покладена на Адміністрації Держав, під прапором яких судно має право плавання;

ВИЗНАЮЧИ не зважаючи на це, що з метою припинення експлуатації суден, які не відповідають стандартам, необхідні ефективні дії з боку Держав порту;

ВИЗНАЮЧИ також необхідність запобігання шкідливої конкуренції між портами;

ПЕРЕКОНАНІ в необхідності мати для цих цілей більш досконалу і гармонізовану систему контролю з боку Держави порту, в необхідності зміцнення співробітництва та обміну інформацією;

ДОСЯГЛИ наступного порозуміння:

1.1. Кожна Адміністрація вводить в дію положення цього Меморандуму і Додатків до нього, що складають невід'ємну частину Меморандуму, і здійснює всі необхідні кроки для ратифікації документів, що стосуються цілей чинного Меморандуму.

1.2. Кожна Адміністрація встановлює і підтримує ефективну систему контролю Державою порту з метою забезпечення, без будь-якої дискримінації прапору, того, щоб іноземні торговельні судна, що відвідують порти їхніх Держав відповідали нормам, що встановлені відповідними документами, переліченими у Розділі 2.

1.3. Кожна Адміністрація протягом 3 років з моменту набуття чинності Меморандумом досягне того, щоб щорічною загальною кількістю оглядів охоплювалося, принаймні, 15% від загальної кількості індивідуальних іноземних торгових суден (далі - "судна"), що відвідують порти їхньої Держави протягом показового останнього періоду в 12 місяців. Комітет, заснований відповідно до Розділу 7.1, буде спостерігати за інспекційною діяльністю та її ефективністю в регіоні. Комітет буде також змінювати норму перевірок, виходячи з досягнутого досвіду і успіхів в імплементації Меморандуму про взаєморозуміння.

1.4. Кожна Адміністрація для досягнення цілей Меморандуму буде консультуватися, співпрацювати та обмінюватися інформацією з іншими Адміністраціями.

2.1. Для цілей Меморандуму "відповідними документами", разом із Протоколами і поправками до них, а також з відповідними чинними Кодексами з обов'язковим статусом, є наступні документи:

1. Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 р. ( Load Lines 66) ;

2. Міжнародна конвенція про охорону людського життя на морі 1974 р. ( SOLAS 74) ;

3. Міжнародна конвенція про запобігання забрудненню з суден 1973 р., змінена Протоколом до неї 1978 р. (MARPOL 73/78);

4. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р. ( STCW 78) ;

5. Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнень суден у морі 1972 р. ( COLREG 72) ;

6. Міжнародна конвенція про обмірювання суден 1969 р. ( TONNAGE 69) ;

7. Конвенція про мінімальні норми на торговельних суднах 1976 р. ( N 147) .

2.2 Стосовно Конвенції МОП про мінімальні норми на торговельних суднах 1976 р. (N 147), кожна Адміністрація буде застосовувати інструкції, викладені у Додатку 2 щодо використання публікації МОП "Перевірка умов праці на борту судна: керівництво про порядок її проведення".

2.3. Кожна Адміністрація буде застосовувати відповідні документи, які набули чинності і стороною яких є її Держава. При внесенні поправок до відповідного документу, кожна Адміністрація буде застосовувати такі поправки після набуття ними чинності і прийняття їх своєю Державою. Документ з такими поправками буде після цього вважатися відповідним документом для Адміністрації.

2.4. Адміністрації, що є сторонами таких Конвенцій або зміненого відповідного документу, інспектуючи судно, яке плаває під прапором Держави, яка не є стороною Конвенції або зміненого відповідного документу, для цілей контролю Державою порту, забезпечують, що режим, який застосовується до таких суден, не є більш сприятливим, ніж той, що застосовується до суден, які плавають під прапором Держав, які є сторонами такої Конвенції або відповідного документу.

2.5. У випадку, коли валовий реєстровий тоннаж судна є нижчим ніж 500 т, Адміністрації будуть користуватися такими вимогами відповідних документів, які можуть бути до них застосовані, і, у разі, якщо вони не можуть застосовуватися, вживати таких заходів, які є необхідними для забезпечення того, щоб такі судна не представляли загрози для безпеки, здоров'я та довкілля, дотримуючись, зокрема, Додатку 3.

3.1.1. З метою імплементації цього Меморандуму, Адміністрації проводять інспектування, які полягають у відвідуванні судна для перевірки чинності сертифікатів і інших документів, які відповідають цілям Меморандуму, а також для перевірки стану судна, його обладнання та екіпажу, житлових і робочих умов тощо.

3.1.2 Адміністрація забезпечує, що інспектор контролю державою порту (ІКДП) буде, як мінімум, перевіряти сертифікати і документи, перелічені в Додатках 2 і 3 настільки, наскільки це необхідно, а також пересвідчитися в загальному стані судна, включаючи машинне відділення, житлові приміщення та умови гігієни.

3.2.1. Якщо виникають очевидні підстави для висновку, що стан судна, його обладнання або екіпаж не в достатній мірі задовольняють вимогам відповідних документів, то проводиться більш ретельне інспектування, включаючи подальшу перевірку виконання на борту судна експлуатаційних вимог.

3.2.2. Очевидні підстави існують, коли ІКДП виявляє підстави, які на його професійну думку, вимагають більш ретельного огляду судна, його обладнання чи екіпажу. Адміністрації будуть розглядати як очевидні підстави, наряду з іншими, ті, що викладені в Додатку 4.

3.2.3. Ніщо в цих процедурах не повинно розглядатися, як обмеження повноважень Адміністрацій щодо вживання заходів у межах своєї юрисдикції відносно будь-якого питання, що стосується відповідного документу.

3.2.4. Повинні також застосовуватися відповідні процедури і керівництва з контролю суден, зазначені в Додатках 2 і 3.

3.3. При визначенні судна для перевірки, Адміністрації повинні віддавати пріоритет суднам, переліченим у розділі 6 Додатку 2.

3.4. Адміністрації намагаються уникати перевірок суден, які перевірялися будь-якою іншою Адміністрацією протягом попередніх шести місяців, якщо для інспектування немає очевидних підстав. Ця процедура не застосовується до суден, згаданих у пункті 3.3., які можуть перевірятися, коли Адміністрація вважає це необхідним. Шестимісячний період не заважає проводити інспектування так часто, як це вважає необхідним Адміністрація.

3.5.1. Перевірки здійснюються виключно особами, належним чином уповноваженими Адміністрацією для проведення перевірок Державою порту, які несуть відповідальність перед цією Адміністрацією і які задовольняють вимогам пункту 3.5.3 і критеріям кваліфікації, зазначеним у Додатку 5.

3.5.2. ІКДП при здійснені процедур КДП може користуватися допомогою осіб зі спеціальними знаннями, якщо такі знання не можуть забезпечуватися Адміністрацією.

3.5.3. ІКДП при здійсненні процедур КДП і особа, яка допомагає йому, не повинні мати ніякого комерційного інтересу ні стосовно порту інспектування, ні стосовно суден, що перевіряються, ІКДП також не може бути особою, яка працює по найму чи від імені неурядових організацій, які видають встановлені чинним законодавством класифікаційні сертифікати або здійснюють інспектування, необхідні для видачі цих сертифікатів суднам.

3.5.4. Кожен ІКДП повинен мати особистий документ у формі посвідчення особи, виданого Адміністрацією, яка підтверджує, що інспектор має повноваження здійснювати перевірки. Зразок такого посвідчення наведено у Додатку 6.

3.6.1. По закінченні інспектування капітану судна інспектором КДП вручається документ за зразком, указаним у Додатку 7 Меморандуму про взаєморозуміння, який містить результати інспектування і подробиці кожного прийнятого інспектором рішення, а також заходи щодо усунення недоліків, які повинні бути здійснені капітаном, власником чи оператором судна.

3.6.2. Адміністрація повинна переконатися, що недоліки, які підтвердилися чи були виявлені перевіркою, усунені.

3.6.3. У випадку, коли недоліки явно загрожують безпеці, здоров'ю чи навколишньому середовищу, Адміністрація затримує судно або припиняє операцію, під час якої були виявлені недоліки. Розпорядження про затримку чи припинення операції не повинні скасовуватися доти, поки загроза не буде усунена, за винятком умов, передбачених у пункті 3.8.1. нижче.

3.6.4. Застосовуючи своє професійне судження про наявність чи відсутність необхідності затримувати судно, інспектор повинен керуватися критеріями, встановленими в Додатках 2 і 3.

3.7. У випадку затримки судна Адміністрація повинна негайно сповістити про прийняті заходи в письмовій формі Адміністрацію Держави, під прапором якої плаває судно, та консула, а у разі його відсутності - найближчого дипломатичного представника цієї Держави. При необхідності, мають бути проінформовані організації, відповідальні за видачу сертифікатів.

3.8.1. Якщо недоліки, вказані в пункті 3.6.3, не можуть бути усунуті в порту інспектування, Адміністрація може дати судну дозвіл на прохід до іншого порту чи найближчого судноремонтного заводу за будь-яких відповідних умов, визначених Адміністрацією з метою забезпечення того, що перехід пройде без ризику для безпеки, здоров'я і навколишнього середовища. При таких обставинах Адміністрація повідомляє Адміністрацію Держави регіону, у якій знаходиться наступний порт заходу судна чи судноремонтний завод, а також усі сторони, перелічені у пункті 3.7, і, якщо необхідно, будь-яку іншу Адміністрацію. Повідомлення Адміністрацій повинно здійснюватися відповідно до Додатку 8. Адміністрація, яка одержує таке повідомлення, інформує Адміністрацію, яка повідомляє, про вжиті заходи.

3.8.2. Адміністрації вживають заходів для забезпечення того, щоб судна, згадані у пункті 3.8.1., що виходять у море, не виконавши умов, визначених Адміністрацією, яка затримала судно, або які не заходять до узгодженого порту чи до судноремонтного заводу для ремонту, не отримували дозвіл на захід в будь-який порт регіону, на який поширюється дія цього Меморандуму доти, поки власник або оператор і Держава прапору не нададуть свідчення, які б задовольнили Адміністрацію Держави, в якій судно було визнано таким, що не відповідає стандартам, про те, що судно відповідає всім відповідним вимогам відповідних документів. У такому випадку Адміністрація, яка одержала свідчення, сповіщає всі інші Адміністрації про таке виконання вимог.

3.8.3. У винятковому випадку "форс-мажор", доступ до конкретного порту може бути дозволений з метою подолання ризику для життя чи забруднення.

3.9. Положення розділів 3.7 і 3.8 не впливають на вимоги відповідних документів чи процедур, установлених міжнародними організаціями, стосовно процедур повідомлень і доповідей, пов'язаних з контролем Державою порту.

3.10. При здійсненні контролю відповідно до Меморандуму, Адміністрації будуть докладати всіх можливих зусиль, щоб уникнути необґрунтованої затримки чи відстрочки відходу судна. Ніщо в Меморандумі не вливає на права, що надаються положеннями відповідних документів, і стосуються компенсації за необгрунтовану затримку чи відстрочку.

3.11. У випадку, коли капітан, власник або агент судна повідомляють Адміністрацію контролю Державою порту до прибуття судна в порт або негайно після прибуттям судна в порт, про будь-які пошкодження, поломку чи недоліки судна, його машини чи обладнання, які підлягають ремонту або виправленню перш ніж судно вийде з цього порту, затримка повинна бути зареєстрована тільки у тому разі, якщо недоліки, що є причиною затримки, були знайдені після того, як капітан повідомив, що судно готове до огляду. Та ж сама процедура застосовується, коли Адміністрація контролю Державою порту сповіщається про те, що судно намічено бути оглянутим у порту стосовно чинності прапору, статутних та класифікаційних вимог.

3.12. Власник або оператор судна мають право апеляції проти рішення про затримку у вищестоящому адміністративному органі чи суді компетентної юрисдикції, відповідно до законодавства кожної країни. Однак, апеляція не спричиняє припинення затримки.

3.13. Якщо інспектування виявляє недоліки, які спричиняють затримку судна, усі витрати, що стосуються інспектування, повинні сплачуватися судновласником чи оператором. Затримка не припиняється, доки не буде здійснена повна оплата, або не буде дана достатня гарантія компенсації витрат.

4.1. Кожна Адміністрація повідомляє про інспектування відповідно до Меморандуму і про його результати відповідно до процедур, передбачених в Додатку 9.

4.2. Адміністрації надаватимуть Секретаріату, заснованому відповідно до розділу 7 Меморандуму, наступну інформацію:

(а) кількість інспекторів контролю Державою порту, що працюють від її імені в портових Державних інспекціях. Якщо інспектори КДП працюють по сумісництву, підсумкові дані переводяться у відповідну кількість інспекторів КДП, зайнятих повний робочий день.

(в) кількість окремих іноземних суден, що відвідують їхні порти на протязі показового року до року набуття Меморандумом чинності.

Ця інформація буде оновлюватися, принаймні, кожні три роки.

4.3 Чорноморська інформаційна система (ЧМІС) засновується в м. Новоросійськ, Російська Федерація, для обміну інформацією стосовно інспектування Державою порту з метою:

.1 зробити інформацію Адміністрацій щодо огляду суден в інших регіональних портах доступною, для того, щоб допомогти їм у виборі суден під іноземним прапором для інспектування і в здійсненні контролю Державою порту на відібраних суднах; та

.2 забезпечити ефективні засоби обміну інформацією щодо контролю Державою порту в регіоні.

Функції та методика діяльності ЧМІС визначені в Додатку 9 до Меморандуму.

Адміністрації, на запит інших Адміністрацій, роблять усе можливе для подання свідчень, які стосуються підозрюваних порушень вимог експлуатаційних питань Правила 10 Міжнародних правил запобігання зіткнень суден у морі 1972 р., і Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден 1973 р., зміненої Протоколом 1978 р. до неї. У випадку передбачуваних порушень, що стосуються скидання шкідливих речовин, Адміністрації на запит іншої Адміністрації відвідують в порту судно, яке підозрюється в такому порушенні, для одержання інформації і, у разі необхідності, відбору проб будь-якого передбачуваного забруднювача. У випадках, згаданих у цьому розділі, Адміністрація, яка запитує, повинна зазначити, що Держава прапору судна вже сповіщена стосовно передбачуваного порушення.

Адміністрації зроблять усе можливе для здійснення відповідних програм навчання і організації семінарів.

7.1. Засновується Комітет, який складається з представників кожної з Адміністрацій, які є стороною Меморандуму. В роботі Комітету запрошуються брати участь без права голосу представники Міжнародної морської організації і Міжнародної організації праці Представникам будь-якої іншої Організації або Адміністрації, якщо Комітет визнає це доречним, може бути надано статус спостерігача без права голосу.

7.2. Комітет скликається один раз на рік, а також в будь-який інший час, якщо він так вирішить.

7.3. Комітет:

.1 виконує конкретні завдання, покладені на нього відповідно до Меморандуму;

.2 сприяє всіма необхідними заходами, включаючи семінари для інспекторів, гармонізації процедур і методів, що стосуються інспектування, очищення і затримки відходу судна і застосування розділу 2.4;

.3 розробляє і переглядає керівництва щодо здійснення інспектування відповідно до Меморандуму;

.4 розробляє і переглядає процедури, зокрема такі, що забезпечують обмін інформацією;

.5 тримає під наглядом інші питання, що відносяться до дії і ефективності Меморандуму;

.6 сприяє всіма необхідними способами гармонізації дії та ефективності цього Меморандуму з подібними угодами для інших реґіонів;

.7 приймає бюджет і вирішує питання щодо внесків кожної Сторони Меморандуму згідно з прийнятим порядком; та

.8 засновує, у разі необхідності, робочі групи.

7.4. Комітет приймає свої рішення більшістю в дві третини.

7.5. Секретаріат засновується відповідно до наступних принципів:

.1 Секретаріат - неприбутковий орган, розташований у Стамбулі (Туреччина);

.2 Секретаріат є цілком незалежним від будь-якої морської адміністрації чи організації;

.3 Секретаріат діє під керуванням Комітету і є підзвітним йому;

.4 Секретаріат має рахунок у банку, на який вноситимуться всі збори і внески;

.5 Секретаріат здійснює операції з заснованого банківського рахунку відповідно до бюджету, визначеного Комітетом.

7.6. Секретаріат, діючи за вказівками Комітету, в межах своєї компетенції, визначеної у Додатку 11, і в межах наданих йому ресурсів:

.1 готує засідання, розсилає документи і забезпечує необхідну допомогу Комітету у виконанні його функцій;

.2 сприяє обміну інформацією і здійснює підготовку доповідей, які можуть знадобитися для цілей Меморандуму;

.3 виконує інші роботи, які можуть бути необхідними для забезпечення ефективної дії Меморандуму.

Витрати на фінансування Секретаріату та Інформаційного центру фінансуються:

- фінансовим внеском кожної Сторони Меморандуму;

- якщо можливо, добровільними внесками і дотаціями країн чи організацій - донорів.

Розміри фінансових внесків Сторін Меморандуму щодо витрат на фінансування Секретаріату та Інформаційного центру встановлюються відповідно до рішень і процедур, прийнятих Комітетом.

9.1. Будь-яка Адміністрація, що прийняла Меморандум, може запропонувати зміни до Меморандуму.

9.2. При наявності пропозицій щодо внесення змін до розділів Меморандуму застосовується наступна Процедура:

(a) запропоновані зміни надаються через Секретаріат для розгляду на Комітеті;

(b) зміни приймаються більшістю в дві третини голосів представників Адміністрацій, присутніх і голосуючих у Комітеті.

Прийняті зміни розсилаються Секретаріатом всім Адміністраціям для прийняття.

9.3. Зміни розділу 2.1, приймаються більшістю в дві третини голосів присутніх і голосуючих представників Адміністрацій, які є сторонами нової Конвенції, запропонованої для включення як "відповідний документ".

9.4. Зміни вважаються прийнятими через 6 місяців після дати їх прийняття представниками Адміністрацій в Комітеті або після закінчення іншого періоду, визначеного одностайно представниками Адміністрацій в Комітеті під час їх прийняття, якщо протягом відповідного періоду будь-яка з Адміністрацій не направить своє заперечення Секретаріату.

9.5. Зміни набувають чинності через 60 днів після дати їх прийняття, або після закінчення іншого періоду, встановленого одностайно представниками Адміністрацій в Комітеті.

9.6. При внесенні змін до Додатків до Меморандуму буде застосовується наступна процедура:

(a) запропоновані зміни надаються через Секретаріат для розгляду всіма Адміністраціями;

(b) зміни вважаються прийнятими через три місяця після дати їх розсилання Секретаріатом, якщо будь-яка Адміністрація не здійснить запит у письмовому вигляді про розгляд зміни Комітетом. У цьому випадку застосовується процедура, зазначена в п. 9.2;

(c) зміни набувають чинності через 60 днів після дати її прийняття, або після закінчення іншого періоду, встановленого одностайно Адміністраціями.

10.1. Меморандум не впливає на права і обов'язки, які випливають з будь-якої міжнародної угоди.

10.2. Меморандум залишається відкритим для підпису в Штаб-квартирі Секретаріату(*) Комітету з 07 квітня 2000 р. до 07 жовтня 2000 р. Морські Адміністрації, які відповідають вимогам, зазначеним у Додатку 10, можуть стати сторонами Меморандуму шляхом:

а) підписання без будь-яких застережень щодо прийняття, чи

б) підписання з застереженнями про прийняття з наступним прийняттям.

10.3. Прийняття або приєднання здійснюється шляхом подання Адміністраціями письмового повідомлення Секретаріату.

10.4. Цей Меморандум набуває чинності для кожної Адміністрації індивідуально з дати, про яку належним чином повідомлено Секретаріату. Меморандум вважається таким, який набув чинності, з дати набуття ним чинності для третьої індивідуальної Адміністрації.

10.5. Секретаріат повідомляє Морські Адміністрації, які підписали Меморандум, про будь-яке підписання або письмове повідомлення, або приєднання, а також про дату, коли це сталося.

10.6. Будь-яка Морська Адміністрація чи Організація, яка бажає брати участь як спостерігач, повинна надати письмову заяву до Комітету і, за умови одностайної згоди представників Адміністрацій, присутніх і голосуючих на засіданні Комітету, буде прийнята як спостерігач.

10.7. Будь-яка Адміністрація може вийти з Меморандуму шляхом письмового повідомлення Комітету за 60 днів.

10.8. Офіційною і робочою мовою Меморандуму є англійська.

Підписано у Стамбулі 7 квітня 2000 р., в одному примірнику англійською мовою.

Болгарія

Болгарська Морська Адміністрація

Міністерство транспорту і зв'язку

9, V.Levski Str.

1000 Sofia Bulgaria

Тел.: +359 2 9300910

+359 2 9300930

Факс: +359 2 9885537

e-mail: ppetrov@mt.government.bg

Грузія

Морська Адміністрація Міністерства транспорту Грузії

4, Shavsheti Street, Batumi, 384517, Georgia

Тел.: + 995 222 74925 - Голова ГМА

+ 995 222 73926 - Перший заступник Голови

+ 995 222 73909 - Відділ з правових і міжнародних питань

+ 995 222 73917 - Відділ безпеки

Факс: + 995 222 73929

e-mail: MAGHEADOF@FSC.GOV.GE

Румунія

Інспекція з цивільного судноплавства

Berth 0, Port of Constanta 8700 Constanta

Romania

Тел.: +40 41 60 22 29

Факс: +40 41 60 19 96

Російська Федерація

Російська Морська Адміністрація Міністерства транспорту

1/4, Rozhdestvenska Str.,

Moskow 103759, Russia

Тел.: + 7 095 926 13 11

+ 7 095 926 12 87

Факс: + 7 095 924 12 68

Телекс: 411197 MMF RU

e-mail: memorand@pma.ru

Туреччина

Підсекретаріат з морських питань при прем'єр-міністрі

GMK Bulvari 128

Maltepe 06100

Ankara, Turkey

Тел.: + 90 312 232 3859-60

Факс: + 90 312 232 4770

e-mail: bbdmmust@isnet.net.tr

Україна

Інспекція України з безпеки судноплавства

29, T.Shevchenko Ave.

270058, Odessa, Ukraine

Тел.: +380 482 68 27 84, 42 81 34

Факс: +380 482 42 80 73

e-mail: org@shpnginsp.gov.ua

Розділ 1. Загальна частина

1.1. Керівні принципи, яких слід дотримуватися при інспектуванні іноземних суден.

1.2. Принципи, що застосовуються для усунення недоліків або затримання судна.

1.3. Застосування положення "припинення сприятливого ставлення".

Розділ 2. Безпека судна відповідно до вимог SOLAS 74, LOAD LINES 66, COLREG 72 і MARPOL 73/78

2.1. Більш детальне інспектування.

Розділ 3. Мінімальні стандарти комплектування екіпажу та дипломування

3.1. Вступ.

3.2. Контроль комплектування екіпажу.

3.3. Контроль дипломування.

3.4. Затримання.

Розділ 4. Конвенція про мінімальні норми на торговельних суднах 1976 р. (МОП N 147)

Розділ 5. Міжнародна конвенція про обмірювання суден 1969 р. ( TONNAGE 69)

Розділ 6. Судна, які підлягають інспектуванню в першу чергу

1.1. Керівні принципи, яких слід дотримуватися при інспектуванні іноземних суден

Керівні принципи, зазначені в розділі 3.1.2 Меморандуму, посилаються на відповідні положення наступних документів:

1) Процедури контролю Державою порту (Резолюція ІМО А.787(19)) зі змінами;

2) Принципи безпечного комплектування екіпажів суден (Резолюція ІМО А.890(XXI)) з додатками, які складаються зі змісту Документу про мінімальне безпечне комплектування екіпажів суден (Додаток 1) і Керівних принципів для застосування Принципів безпечного комплектування екіпажів суден (Додаток 2);

3) Положення Міжнародного кодексу перевезення небезпечних вантажів морем;

4) Публікація МОП "Інспектування умов праці на борту суден: керівництво для проведення";

5) Процедури, викладені в Додатках до Меморандуму.

1.2. Принципи, що застосовуються для усунення недоліків або затримання судна

При прийнятті рішень щодо усунення недоліків або затримання судна інспектор контролю суден державою порту (ІКДП) приймає до уваги результати поглибленого інспектування, здійсненого відповідно до Розділу 3 Меморандуму. ІКДП користується своєю професійною думкою при прийнятті рішення, чи затримувати судно до виправлення всіх недоліків, чи дозволити судну плавати з певними недоліками, без необґрунтованих загроз безпеці, здоров'ю або довкіллю, враховуючи при цьому конкретні обставини запланованого рейсу. Стосовно мінімальних стандартів комплектування екіпажів і положень Конвенції МОП N 147 необхідно дотримуватися процедур, встановлених в розділах 3 і 4 цього Додатку.

1.3. Застосування положення "припинення сприятливого ставлення"

При застосуванні Розділу 2.4 Меморандуму слід дотримуватися наступного. Судна, які мають право плавати під прапором Держави, яка не є стороною відповідного документу, наведеного в розділі 2 Меморандуму і тому не мають свідоцтв, що надають свідчення prima facie задовільних умов на борту, підлягають більш поглибленому інспектуванню. Здійснюючи таке інспектування, ІКДП дотримується тих самих керівних принципів, що і стосовно суден, до яких застосовуються відповідні документи.

Умови стану такого судна і на самому судні, а також його устаткування і сертифікація екіпажу, його кількість і склад повинні відповідати цілям положень відповідних документів. У протилежному випадку судно підлягає таким обмеженням, які є необхідними для досягнення порівняного рівня безпеки.

2.1. Більш детальне інспектування

При існуючих чітких підставах для більш поглибленого інспектування відповідно до положень SOLAS 74 і Протоколу до неї, LOAD LINES 66, COLREG 72 і MARPOL 73/78, ІКДП під час проведення такого інспектування враховує рекомендації, щодо Процедур контролю Державою порту (Резолюція ІМО А.787 (19) зі змінами)) положення Міжнародного кодексу перевезення морем небезпечних вантажів і положення розділу 4 цього Додатку стосовно житлових і робочих умов на борту судна.

3.1. Вступ

Провідним принципом для інспектування Державою порту комплектування екіпажу іноземного судна має бути встановлення відповідності вимогам Держави прапору щодо безпечного комплектування екіпажу. У разі сумніву слід проконсультуватися з Державою прапору. Такі вимоги безпечного комплектування випливають із:

- Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі ( SOLAS) 1974 р.;

- Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р. зі змінами ( STCW) ;

- Конвенції про мінімальні норми на торговельних суднах 1976 р. (Конвенції МОП N 147) , яка, між іншим посилається на Статті 3 і 4 Конвенції МОП N 53;

- Змісту Документу про мінімальний безпечний склад екіпажу (Резолюція ІМО А. 890 (XXI), (Додаток 1));

- Керівництва щодо застосування принципів безпечного комплектування екіпажу (Резолюція ІМО А.890 (XXI) (Додаток 2)).

Затримання, як дія Держави порту, вживається тільки на підставах, викладених у відповідних документах, і застосовується разом із порадою Держави прапору. Якщо така відповідь не надходить вчасно, а ступінь недоліку безпечного комплектування екіпажу такий, що залишає судно чітко небезпечним для запланованого рейсу чи виконання завдання, єдиним рішенням може бути тільки його затримання.

3.2. Контроль комплектування екіпажу

3.2.1. Якщо судно укомплектовано екіпажем у відповідності до документу про мінімальний безпечний склад екіпажу або еквівалентного документу, виданого Державою прапору, ІКДП погоджується, що судно безпечно укомплектовано екіпажем, якщо тільки цей документ не був явно виданий без чіткого дотримання принципів, що містяться у відповідних документах та в Керівництві ІМО щодо застосування принципів безпечного комплектування екіпажу. В такому випадку ІКДП слід діяти згідно з процедурами, визначеними в пункті 3.2.3.

3.2.2. Якщо дійсна кількість чи склад екіпажу не відповідає документу про мінімальний безпечний склад екіпажу, Держава порту має запитати у Держави прапору поради, стосовно того, чи таке судно може плавати з наявною кількістю екіпажу та його складом. Такий запит слід здійснити якнайскоріше.

Відповідь Держави прапору, якщо така надійде, має бути підтверджена телексом. Якщо дійсну кількість і склад екіпажу не приведено у відповідність із документом про мінімальний безпечний склад екіпажу, або Держава прапору не надає поради щодо можливості судна продовжувати плавання, може розглядатися можливість затримання судна після належного врахування критеріїв, наведених в пункті 3.4 цього Додатка.

3.2.3. Якщо судно не має документа про мінімальний безпечний склад екіпажу чи його еквіваленту, Держава порту має запитати Державу прапора визначити кількість і склад екіпажу, який вимагається і видати такий документ якомога скоріше. Якщо наявна кількість і склад екіпажу не відповідають вимогам, отриманим від Держави прапору, застосовується процедура згідно з п. 3.2.2. Якщо Держава прапору не відповідає на запит, це розглядається як чітка підстава для більш поглибленого інспектування, для впевнення, що кількість і склад екіпажу відповідає принципам, визначеним у п. 3.1. Судну дозволяється продовжувати плавання лише у разі, якщо це безпечно, враховуючи критерії для затримання відповідно до п. 3.4. У будь-якому такому випадку мінімальні стандарти, що застосовуються, не повинні бути більш суворими, ніж ті, що застосовуються до суден під прапором Держави порту. Брак документу про мінімально безпечний склад екіпажу доповідається як недолік.

3.3. Контроль дипломування

3.3.1. Загальний контроль дипломування на суднах здійснюється у відповідності до процедур, визначених в Статті X і в Правилі 1/4 Конвенції STCW.

3.3.2. Контроль дипломування на суднах, зайнятих у перевезенні рідких небезпечних вантажів наливом має бути більш суворим. ІКДП слід упевнитися, що особи командного і рядового складу, на яких покладені особливі обов'язки та відповідальність за їх виконання у зв'язку з вантажем і вантажним обладнанням, володіють чинним документом, що засвідчує кваліфікацію згідно з вимогами Конвенції STCW, Гл. V.

Починаючи з 1 лютого 2002 року таким документом, виданим особам командного складу, має бути відповідний сертифікат та підтвердження від Адміністрації, яка його видала відповідно до пункту 2 Правила V/1 Конвенції STCW зі змінами 1995 р. Якщо особа командного складу плаває на борту судна під іншим прапором, необхідно також мати підтвердження від Держави прапору, яке засвідчує дотримання вимогам Правила V/1, п. 2, Конвенції STCW зі змінами 1995 року, для капітана, старшого механіка, старшого помічника капітана та другого механіка. Підтвердження відповідних сертифікатів для інших осіб командного складу повинне відповідати вимогам Правила V/1, п. 1.

Жодне виключення з вимог такого документального підтвердження не приймається. У разі виявлення недоліку слід повідомити капітана, і недолік має бути виправлено.

3.4. Затримання судна, комплектування екіпажів і дипломування

До затримання судна згідно з пунктами 3.2 чи 3.3 цього Додатка слід розглянути наступні обставини:

* тривалість і особливості передбаченого рейсу чи послуг;

* чи становить недолік загрозу для судна, осіб на його борту або довкілля;

* чи можливо витримати достатні періоди відпочинку для екіпажу;

* розміри і тип судна та устаткування;

* тип вантажу.

Брак особи командного складу, яка потребує сертифікату, не є підставою для затримання у разі, якщо це відповідає будь-яким винятковим положенням, схваленим Державою прапору згідно з положеннями Статті VIII Конвенції STCW 1978 року зі змінами.

4.1. Інспектування на борту суден відповідно до Конвенції про мінімальні норми на торговельних суднах 1976 р. (МОП N 147) пов'язане з:

(a) Конвенцією про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 р. ( N 138) або Конвенцією про мінімальний вік для роботи у морі (переглянутою у 1936 р. ( N 58) або Конвенцією про мінімальний вік для роботи у морі 1920 р. ( N 7) ;

(b) Конвенцією про медичний огляд моряків 1946 р. ( N 73) ;

(c) Конвенцією про попередження нещасних випадків з моряками 1970 р. (N 134) ( Статті 4 і 7) ;

(d) Конвенцією про приміщення екіпажу на борту суден (переглянутою) 1949 р. ( N 92) ;

(e) Конвенцією про приміщення екіпажу на борту суден (додатковими положеннями) 1970 р. ( N 133) ;

(f) Конвенцією про харчування та столове обслуговування екіпажів на борту суден 1946 р. (N 68) ( Стаття 5) ;

(g) Конвенцією про свідоцтва кваліфікації осіб командного складу 1936 р. (N 53) ( Статті 3 і 4) .

Про інспектування стосовно документів про компетенцію йдеться у розділі 3 цього Додатку.

При виконанні контрольних функцій ІКДП, зважаючи на своє загальне враження від судна, керується власним професійним розсудом для вирішення питання щодо більш поглибленого інспектування. Усі скарги стосовно умов на судні повинні ретельно розслідуватись, і мають вживатися заходи, які вважаються необхідними за обставинами. Він також вживає свій професійний досвід для визначення того, чи умови на борту створюють загрозу для безпеки або здоров'я екіпажу, що викликає необхідність затримання судна або припинити його експлуатацію.

4.2. Якщо існують чіткі підстави для більш поглибленого інспектування відповідно до положень Конвенції МОП N 147, ІКДП під час інспектування враховує попередній пункт цього Додатку та міркування, наведені в публікації МОП "Інспектування умов праці на борту суден: керівництво для проведення".

4.3. Конвенції, які мають відношення до положень пункту 4.4, є наступними:

(a) Конвенція про трудові угоди моряків 1926 р. ( N 22) ;

(b) Конвенція про репатріацію моряків 1926 р. ( N 23) ;

(c) Конвенція про зобов'язання судновласників у разі хвороби, травм або смерті моряків 1936 р. ( N 55) ; або Конвенція про страхування моряків у разі захворювань 1936 р. ( N 56) ; або Конвенція про медичну допомогу та допомогу у зв'язку з захворюванням 1969 р. ( N 130) ;

(d) Конвенція про свободу асоціації і захист права на організацію 1948 р. ( N 87) ;

(e) Конвенція про право на організацію та ведення колективних переговорів 1949 р. ( N 98) .

4.4. Якщо ІКДП отримує скаргу про невідповідність стандартам, зазначеним у Конвенціях, визначених у п. 4.3 слід доповісти про це найближчому морському, консульському чи дипломатичному представництву Держави прапору для вжиття подальших заходів. Якщо це вважається необхідним, відповідна Адміністрація може підготувати доповідь Державі прапору, якщо можливо, з наведенням доказів, та надіслати копію до ІМО.

4.5. Частини публікації МОП "Інспектування умов праці на борту суден: керівництво для проведення", які стосуються:

1) процедур контролю суден національного прапору;

2) професійної підготовки;

3) сертифікатів компетентності осіб командного складу;

4) робочого часу та комплектування екіпажів;

повинні розглядатися не як необхідні положення для інспектування суден, а лише як інформація для ІКДП.

5.1 TONNAGE 69 застосовується по відношенню до суден 24 м. довжиною і більше, зайнятих у міжнародних рейсах. Такі судна повинні мати Міжнародне мірильне свідоцтво 1969 р.

5.2. З метою здійснення контролю суден Державою порту ІКДП має впевнитися, що судно забезпечено чинним Міжнародним мірильним свідоцтвом 1969 р. Якщо більш поглиблене інспектування виявляє, що основні характеристики судна відрізняються від тих, що зазначені у Міжнародному мірильному свідоцтві 1969 р., таким чином, що збільшується брутто-тоннаж чи нетто-тоннаж, слід проінформувати Адміністрацію Держави прапору.

5.3. Брутто-тоннаж слід вживати як тоннажний покажчик для всіх відповідних конвенцій, кодексів та інших документів. Однак, ІКДП має усвідомлювати, що "існуючі" судна можуть зберігати свої попередні показники брутто-тоннажу, виміряні за їх національними правилами щодо тоннажу, які були чинними до введення в дію TONNAGE 69 для цілей застосування до них вимог відповідних конвенцій. Для таких суден відповідна графа у відповідному свідоцтві чи іншому офіційному документі, виданому Адміністрацією, може зазначати лише брутто-тоннаж, виміряний за національними правилами щодо тоннажу, які були чинними до набуття чинності Міжнародною конвенцією про обмірювання суден 1969 року з наступною приміткою: "Вищезазначений брутто-тоннаж було обміряно тоннажними органами Адміністрації у відповідності до національних правил щодо тоннажу, які були чинними до набуття чинності Міжнародною конвенцією про обмірювання суден 1969 року".

6.1. При виборі суден для інспектування Адміністрація надає пріоритет наступним суднам:

.1 судна, які відвідують порт Держави, Адміністрація якої підписала Меморандум, вперше чи після відсутності 12 місяців або більше;

.2 судна, які перевозять небезпечні чи забруднюючі вантажі, і які не повідомили компетентним органам Держави порту і прибережній Державі всю доречну інформацію щодо характеристик судна, руху судна і щодо небезпечних чи забруднюючих вантажів, які перевозяться;

.3 судна, яким дозволили залишити порт Держави, Адміністрація якої є стороною Меморандуму, за умови, що відзначені невідповідності повинні бути виправлені в межах зазначеного періоду, після закінчення такого періоду;

.4 судна, про які були зроблені повідомлення лоцманами, адміністраціями порту, капітаном, членами команди, або будь-якою особою чи організацією, які мають законний інтерес у безпечній експлуатації судна, умовах проживання і роботи на борту судна або в запобіганні забрудненню, якщо зацікавлена Адміністрація не вважає таке повідомлення чи скаргу явно необґрунтованими, як про такі, що мають недоліки, які завдають шкоди безпечному плаванню;

.5 судна, стосовно яких протягом попередніх шести місяців була призупинена дія класу на підставах безпеки;

.6 судна, які були предметом доповіді чи повідомлення іншої Адміністрації;

.7 судна, які:

- були залучені до зіткнення, посадки на мілину або викидання на сушу на їхньому шляху до порту,

- були звинувачені в порушенні положень щодо виділення шкідливих речовин чи стічних вод,

- безладно чи небезпечно рухалися, через що заходи з розподілу руху, прийняті ІМО, або практика і процедури безпечного плавання не дотримувалися, або

- експлуатувалися таким чином, що стали причиною небезпеки для людей, майна та навколишнього середовища.

Розділ 1. Судна розміром, меншим ніж встановлений конвенціями

1.1. Нижчевикладене є керівництвом для застосування розділу 2.5 Меморандуму щодо суден розміром, меншим ніж встановлений конвенціями.

1.2. У тій мірі, в якій відповідний документ не застосовується до судна розміром, меншим ніж встановлений конвенціями, завдання ІКДП полягає в тому, щоб оцінити, чи відповідає судно прийнятним стандартам у відношенні безпеки, здоров'я або навколишнього середовища. При здійсненні цієї оцінки ІКДП бере до уваги такі фактори, як тривалість і характер призначеного рейсу або роботи, розмір і тип судна, встановлене устаткування і характер вантажу.

1.3. При здійсненні функцій відповідно до пункту 1.2 ІКДП керується будь-якими сертифікатами та іншими документами, виданими Державою прапору. На підставі таких сертифікатів і документів та загального враження від судна, використовуючи свій професійний досвід, ІКДП приймає рішення щодо необхідності та напрямків більш поглибленого інспектування судна згідно з факторами, вказаними у пункті 1.2. При виконанні більш детального інспектування ІКДП керується вимогами пункту 1.4. Цей список не вважається вичерпним, його метою є наведення прикладів щодо відповідних пунктів.

1.4. Пункти загального значення

1.4.1. Питання, що пов'язані з умовами визначення вантажної марки:

.1 непроникна для опадів (чи водонепроникна, якщо доречно) цілісність відкритих верхніх палуб;

.2 люки і засоби закриття;

.3 непроникні для опадів закриття отворів у надбудовах;

.4 штормові водостічні пристрої;

.5 бортові зливальні отвори;

.6 вентилятори і повітряні труби;

.7 інформація про остійність.

1.4.2. Інші питання, що пов'язані з охороною життя на морі:

.1 рятувальні засоби;

.2 протипожежні засоби;

.3 загальний стан конструкції (корпус, палуба, кришки люків тощо);

.4 навігаційне устаткування, включаючи обладнання для радіозв'язку.

1.4.3. Питання, що пов'язані з запобіганням забрудненню з суден:

.1 засоби для контролю за скиданням нафти і нафтовмістної суміші, наприклад, нафтоводяний сепаратор або фільтруюче устаткування, бак (баки) для збору нафти, нафтовмістних сумішей чи залишків нафтопродуктів);

.2 присутність нафти в л'ялах машинного відділення;

.3 засоби для віддалення нафти, нафтовмістних сумішей чи залишків нафтопродуктів;

.4 контроль небажаних організмів у баластній воді.

1.5 У разі недоліків, що розглядаються як небезпечні для безпеки, здоров'я чи навколишнього середовища, ІКДП вживає необхідних заходів, включаючи затримання судна у разі необхідності, враховуючи фактори, які містяться у пункті 1.2, для усунення недоліків або для того, щоб судно, якщо йому дозволено вийти до іншого порту, не становило явної небезпеки для безпеки, здоров'я чи навколишнього середовища.

1. Адміністрації вважають "чіткими підставами", між іншим, наступне:

.1 доповідь чи повідомлення від іншої Адміністрації;

.2 повідомлення чи скарга капітана, члена екіпажу, або будь-якої особи чи організації, які мають законний інтерес у безпечній експлуатації судна, умовах проживання і роботи на борту судна або в запобіганні забрудненню, якщо зацікавлена Адміністрація не вважає таке повідомлення чи скаргу явно необґрунтованими. Про особу, яка подала повідомлення чи скаргу, не можна повідомляти капітану чи судновласнику відповідного судна;

.3 інші ознаки, що можуть виправдати більш ретельне інспектування, приймаючи до уваги, зокрема, Додатки 2 і 3.

2. З метою контролю дотримання експлуатаційних вимог на борту судна конкретні "чіткі підстави" є наступними:

.1 прояви експлуатаційних недоліків, виявлених під час процедур контролю Державою порту відповідно до вимог SOLAS 74, MARPOL 73/78 і STCW 1978;