Конвенція про запобігання виробничим нещасним випадкам серед моряків N 134 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 14 жовтня 1970 року на свою п'ятдесят п'яту сесію,

беручи до уваги положення чинних міжнародних трудових конвенцій та рекомендацій, що застосовні до роботи на борту суден і в порту і стосуються запобігання виробничим нещасним випадкам серед моряків, зокрема Рекомендації 1926 року щодо інспекції праці моряків, Рекомендації 1929 року щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, Конвенції (переглянутої) 1932 року про захист докерів від нещасних випадків, Конвенції 1946 року про медичний огляд моряків та Конвенції і Рекомендації 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями,

беручи до уваги положення Конвенції 1960 року про охорону людського життя на морі та Правил, доданих до міжнародної Конвенції про вантажні марки, переглянутої 1966 року, в яких передбачається ряд заходів щодо безпеки на борту суден з метою забезпечення захисту людей, котрі на них працюють,

ухваливши прийняти ряд пропозицій, котрі стосуються запобігання нещасним випадкам на борту суден у морі та портах, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

зазначаючи, що для успішних дій у галузі запобігання нещасним випадкам на борту суден треба здійснювати тісне співробітництво у відповідних галузях між Міжнародною організацією праці та Міжурядовою морською консультативною організацією,

зазначаючи, що нижченаведені норми було відповідно розроблено у співробітництві з Міжурядовою морською консультативною організацією і що пропонується здійснювати постійне співробітництво з цією Організацією у справі застосування цих норм,

ухвалює цього тридцятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1970 року про запобігання нещасним випадкам (моряки):

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "моряк" охоплює всіх осіб, зайнятих будь-якою роботою на борту якого-небудь судна (за винятком військового судна), зареєстрованого на території, де чинна ця Конвенція, яке звичайно використовується для морського плавання.

2. У разі будь-яких сумнівів щодо того, чи вважаються які-небудь категорії осіб моряками згідно з метою цієї Конвенції, питання вирішує компетентна влада в кожній країні-члені Організації після консультації з відповідними організаціями судновласників і моряків.

3. Для потреб цієї Конвенції термін "виробничі нещасні випадки" охоплює нещасні випадки, що сталися з моряком під час роботи, або пов'язані з нею.

1. Компетентні органи влади в кожній морській країні-члені Організації вживають заходів для забезпечення того, щоб виробничі нещасні випадки належним чином розслідувалися і про них подавалися відповідні відомості, а також щоб здійснювався детальний статистичний облік та аналіз даних щодо таких нещасних випадків.

2. Про всі виробничі нещасні випадки подаються відомості, і статистичний облік не обмежується лише нещасними випадками зі смертельним наслідком або нещасними випадками, причиною яких є судно.

3. Статистичний облік охоплює кількість, тип, причини та наслідки нещасних випадків з чітким поділом їх за службами на боргу судна, наприклад: палубна, машинна, господарська, із зазначенням місцезнаходження судна, наприклад: у морі чи в порту.

4. Компетентні органи влади вдаються до розслідування причин та обставин виробничих нещасних випадків зі смертельним наслідком або таких, що спричинили серйозні тілесні ушкодження, та інших нещасних випадків, які може бути вказано у національних законодавстві чи правилах.

З метою створення міцної основи запобігання нещасним випадкам, причиною яких є окремі небезпеки, властиві умовам праці моряків, проводиться вивчення загальних тенденцій і тих небезпек, на які вказують статистичні дані.

1. Положення, що стосуються запобігання виробничим нещасним випадкам, встановлюються законодавством чи правилами, зведеннями практичних правил або іншими належними засобами.

2. Ці положення містять посилання на всі загальні положення про запобігання нещасним випадкам та виробничу гігієну, котрі може бути застосовано до праці моряків, і визначають заходи щодо запобігання нещасним випадкам, характерним для умов праці моряків.

3. Зокрема, ці положення охоплюють такі питання:

a) загальні та основні положення;

b) конструктивні особливості судна;

c) машини;

d) спеціальні заходи безпеки на палубі та у внутрішніх приміщеннях судна;

e) вантажно-розвантажувальне обладнання;

f) протипожежні заходи і гасіння пожеж;

g) якорі, ланцюги, троси;

h) небезпечні вантажі та баласт;

i) індивідуальні засоби захисту для моряків.

1. Положення щодо запобігання нещасним випадкам, згадані у статті 4, чітко вказують на обов'язок судновласників, моряків та інших відповідних осіб виконувати ці положення.

2. Як правило, будь-яке взяте судновласником зобов'язання, що стосується надання захисного обладнання або інших засобів запобігання нещасним випадкам, поєднується з положенням, котре зобов'язує моряків використовувати це обладнання та ці засоби і вимагає дотримання з їхнього боку відповідних заходів щодо запобігання нещасним випадкам.

1. Треба вживати належних заходів для забезпечення за допомогою відповідної інспекції або іншими шляхами правильного застосування положень, передбачених у статті 4.

2. Треба вживати належних заходів для забезпечення дотримання цих положень.

3. Слід вживати усіх потрібних заходів з тим, щоб органи, які здійснюють інспекцію або забезпечують впровадження в життя цих положень, були обізнані з умовами праці моряків та з практикою, котра є в цьому питанні.

4. Для полегшення застосування цих положень їх у повному або стислому вигляді доводять до відома моряків, наприклад, вивішуючи на видному місці на борту судна.

Треба вживати заходів для призначення зі складу членів екіпажу судна належної особи чи належних осіб, або належного комітету, підпорядкованих капітану і відповідальних за заходи щодо запобігання нещасним випадкам.

1. Компетентні органи влади, у співпраці з організаціями судновласників і моряків, розробляють програми щодо запобігання нещасним випадкам.

2. Здійснення цих програм організується таким чином, щоб у них могли брати активну участь компетентні органи влади, судновласники і моряки та їхні представники, а також інші відповідні органи.

3. Зокрема, створюються національні чи місцеві об'єднані комітети або спеціальні робочі групи з питань запобігання нещасним випадкам, де репрезентовано як організації судновласників, так і організації моряків.

1. Компетентні органи влади заохочують і, наскільки це доречно з урахуванням національних умов, забезпечують введення курсів з питань запобігання нещасним випадкам і тих, що стосуються заходів виробничої гігієни до навчальних програм установ професійної підготовки моряків усіх категорій та рангів як елемента професійної підготовки.

2. Треба вживати також усіх відповідних практично здійсненних заходів для доведення до відома моряків інформації про конкретні небезпеки за допомогою, наприклад, офіційних повідомлень, котрі містять належні інструкції.

Члени Організації, за сприяння, в міру потреби, міжурядових та інших міжнародних організацій, прагнуть співробітничати один з одним з метою досягнення найбільшої погодженості інших заходів щодо запобігання виробничим нещасним випадкам.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості стосовно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.