Конвенція
про мінімальну кваліфікацію капітана та інших осіб командного складу торговельних суден N 53
Статус Конвенції див.
( Конвенцію переглянуто Конвенцією від 23.02.2006 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 жовтня 1936 року на свою двадцяту сесію,
постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо встановлення кожною морською державою мінімальної кваліфікації, яка вимагається від капітанів, вахтових помічників капітана і вахтових механіків на борту торговельних суден, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять четвертого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот тридцять шостого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1936 року про свідоцтва щодо кваліфікації осіб командного складу торговельних суден:
1. Ця Конвенція поширюється на будь-які судна, зареєстровані на території, відносно якої ця Конвенція застосовується, та зайняті у морському судноплавстві, за винятком:
a) військових суден;
b) державних суден і суден, які перебувають у розпорядженні державних органів влади та не використовуються для торгівлі;
c) дерев'яних кораблів примітивної будови, таких як плоскодонки і джонки.
2. Національні закони або постанови можуть передбачати повні або часткові вилучення відносно суден місткістю менше, ніж 200 брутто-реєстрових тонн.
З метою застосування цієї Конвенції нижчеперелічені терміни мають таке тлумачення:
a) "капітан або шкіпер" означає будь-яку особу, котрій доручено командування або управління судном;
b) "вахтовий помічник капітана" означає будь-яку особу, крім лоцмана, яка на даний час виконує обов'язки щодо керування або маневрування судна;
c) "головний механік" означає особу, постійно відповідальну за управління двигуном судна;
d) "вахтовий механік" означає особу, яка на даний час виконує обов'язки щодо управління двигуном судна.
1. Жодна особа не може бути допущена чи залучена до виконання функцій капітана або шкіпера, вахтового помічника капітана, головного механіка чи вахтового механіка на судні, на яке поширюються положення цієї Конвенції, без наявності свідоцтва про кваліфікацію, яке засвідчує її здатність обіймати таку посаду і видане або затверджене відповідним органом влади території, на якій зареєстровано судно.
2. Винятки з положень цієї Конвенції дозволяються тільки у разі нездоланних обставин.
1. Право на отримання свідоцтва про кваліфікацію мають лише особи:
a) які досягли віку, встановленого для видачі такого свідоцтва;
b) які мають мінімальний професійний стаж, встановлений для видачі такого свідоцтва;
c) які успішно склали екзамени, організовані та контрольовані компетентними органами влади з метою перевірки наявності потрібної кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву, кандидатами на отримання якого вони є.
2. Національні закони або постанови повинні:
a) визначити мінімальний вік і професійний стаж кандидатів, потрібний для отримання свідоцтва про кваліфікацію кожної категорії;
b) передбачити організацію і контроль, здійснювані компетентними органами влади щодо екзаменів для перевірки наявності в осіб кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву, кандидатами на отримання якого вони є.
3. Будь-який член Організації може протягом трирічного періоду від дати його ратифікації цієї Конвенції видавати свідоцтво про кваліфікацію особам, які не склали екзаменів, що були організовані відповідно до пункту b) параграфа 2 цієї статті, за умови, що:
a) ці особи справді мають достатній практичний досвід роботи на посаді, яка відповідає даному свідоцтву;
b) за цими особами немає ніяких грубих технічних помилок.
1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується забезпечити її ефективну реалізацію шляхом дійової системи нагляду.
2. Національні закони або постанови мають передбачити випадки, коли органи влади будь-якого члена Організації можуть затримувати судна, зареєстровані на його території, за порушення цієї Конвенції.
3. Якщо органи влади члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, помічають порушення її положень судном, зареєстрованим на території іншого члена Організації, який також ратифікував цю Конвенцію, ці органи влади повідомляють про це консула того члена Організації, на території якого зареєстровано судно.
1. Національні закони або постанови визначають кримінальні та дисциплінарні санкції за недотримання положень цієї Конвенції.
2. Зокрема, кримінальні та дисциплінарні санкції передбачаються у випадках, коли:
a) судновласник, агент судновласника, капітан або шкіпер наймають особу, яка не має свідоцтва про кваліфікацію, потрібного за цією Конвенцією;
b) капітан або шкіпер дозволили виконувати функції, визначені у статті 2 цієї Конвенції, особам, що не мають свідоцтва, яке відповідає певній посаді або вищій за неї;
c) особа за допомогою обману або фальшивих документів поступає служити на визначених у статті 2 цієї Конвенції посад без потрібного для цього свідоцтва про кваліфікацію.
1. Щодо територій, указаних у статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, повинен додати до документа про ратифікацію заяву із зазначенням:
a) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції без змін;
b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції зі змінами, і деталей цих змін;
c) територій, відносно яких ця Конвенція не буде застосовуватись, із зазначенням причин, через які вона не буде застосовуватися;
d) територій, відносно яких він резервує своє рішення.
2. Зобов'язання, згадані в пунктах a) і b) параграфа 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і спричиняють однакові з ним наслідки.
3. Будь-який член Організації може через нову заяву відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених у попередній заяві, на підставі пунктів b), c) і d) параграфа 1 цієї статті.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральним директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати її після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 11, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 29 квітня 1939 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева