Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден 1973 року (укр/рос)

Сторони Конвенції,

усвідомлюючи необхідність охорони навколишнього середовища взагалі і морського середовища, зокрема,

визнаючи, що навмисне, випадкове скидання або скидання по недбалості з суден нафти та інших шкідливих речовин є серйозним джерелом забруднення,

визнаючи також значення Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 р. як першого багатостороннього акта, укладеного з першочерговою метою захисту навколишнього середовища, та високо оцінюючи значний внесок, який ця Конвенція зробила у справу охорони морів і узбережжя від забруднення,

бажаючи досягти повного припинення навмисного забруднення морського середовища нафтою та іншими шкідливими речовинами і звести до мінімуму випадкові скидання таких речовин,

вважаючи, що кращим способом досягнення цієї мети є встановлення правил, що не обмежуються запобіганням забруднення тільки нафтою, а мають всеосяжний характер,

погодилися про таке:

1. Сторони Конвенції зобов'язуються здійснювати положення цієї Конвенції і тих Додатків до неї, якими вони зв'язані, з метою запобігання забруднення морського середовища шкідливими речовинами або стоками, що містять такі речовини, шляхом їх скидання з порушенням положень Конвенції.

2. Будь-яке посилання на цю Конвенцію, якщо спеціально не передбачено інше, означає одночасно посилання на її Протоколи і Додатки.

Для цілей цієї Конвенції, якщо спеціально не передбачено інше:

1. "Правила" означають Правила, що містяться в Додатках до цієї Конвенції.

2. "Шкідлива речовина" означає будь-яку речовину, яка при попаданні в море здатна створити небезпеку для здоров'я людей, завдати шкоди живим ресурсам, морській флорі і фауні, погіршити умови відпочинку або перешкодити іншим видам правомірного використання моря, і включає будь-яку речовину, що підлягає контролю відповідно до цієї Конвенції.

3. a) "Скидання" стосовно шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини, означає будь-яке скидання з судна, якими б причинами воно не викликалося, і включає будь-який витік, видалення, розлив, протікання, відкачку, виділення або спорожнювання.

b) "Скидання" не включає:

(i) скидання в значенні, передбаченому Конвенцією по запобіганню забруднення моря викидами відходів та інших матеріалів, укладеною в Лондоні 13 листопада 1972 р.;

(ii) викиду шкідливих речовин, що відбувається безпосередньо внаслідок розвідки, розробки і пов'язаних з ними процесів обробки в море мінеральних ресурсів морського дна; або

(iii) скидання шкідливих речовин для проведення правомірних наукових досліджень з метою боротьби з забрудненням або контролю над ним.

4. "Судно" означає експлуатоване в морському середовищі судно будь-якого типу і включає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, плавучі засоби, а також стаціонарні або плавучі платформи.

5. "Адміністрація" означає уряд Держави, за уповноваженням якого експлуатується судно. Відносно судна, що має право плавання під прапором будь-якої Держави, адміністрацією є уряд такої Держави.

Щодо стаціонарних або плавучих платформ, зайнятих розвідкою і розробкою поверхні і надр морського дна, що прилягає до берега, над яким прибережна Держава здійснює суверенні права в цілях розвідки і розробки їхніх природних багатств, Адміністрацією є уряд відповідної прибережної Держави.

6. "Інцидент" означає подію, що спричинила або може спричинити скидання в море шкідливої речовини або стоків, що містять таку речовину.

7. "Організація" означає Міжурядову морську консультативну організацію.

1. Ця Конвенція застосовується:

a) до суден, що мають право плавання під прапором Сторони Конвенції; і

b) суден, що не мають права плавання під прапором Сторони Конвенції, але експлуатованих під керуванням такої Сторони.

2. Ніщо в цій Статті не повинне тлумачитися як обмеження або розширення суверенних прав Сторін на поверхню і надра морського дна, що прилягає до їхніх берегів, здійснюваних з метою розвідки і розробки їхніх природних багатств згідно з міжнародним правом.

3. Ця Конвенція не застосовується до будь-яких військових кораблів, військово-допоміжних суден або інших суден, що належать державі або експлуатуються нею і використовуються нині винятково для урядової некомерційної служби. Однак кожна Сторона шляхом вживання відповідних заходів, що не завдають збитку експлуатації або експлуатаційним можливостям таких кораблів і суден, що належать їй або експлуатуються нею, повинна забезпечити, щоб ці кораблі і судна діяли, наскільки це доцільно і практично можливо, таким чином, який відповідає цій Конвенції.

1. Будь-яке порушення положень цієї Конвенції, незалежно від місця його здійснення, забороняється, і санкції за таке порушення встановлюються законодавством Адміністрації відповідного судна. Якщо Адміністрація одержить інформацію про таке порушення і переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють порушити переслідування відносно передбачуваного порушення, вона дає розпорядження про порушення такого переслідування якнайшвидше згідно зі своїм законодавством.

2. Будь-яке порушення положень цієї Конвенції, вчинене у межах юрисдикції Сторони Конвенції, забороняється, і санкції за таке порушення встановлюються законодавством цієї Сторони. У випадку здійснення такого порушення ця Сторона:

a) дає розпорядження про порушення переслідування відповідно до свого законодавства; або

b) надсилає Адміністрації судна таку інформацію і такі докази на підтвердження факту порушення, які є в її розпорядженні.

3. У випадку, коли інформація або докази відносно порушення судном цієї Конвенції надсилаються Адміністрації такого судна, ця Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи Сторону, що надіслала їй інформацію або докази, і Організацію.

4. Санкції, передбачені законодавством Сторін згідно з даною Статтею, повинні бути достатньо суворими для припинення порушень цієї Конвенції та однаково суворими незалежно від місця їхнього здійснення.

1. З урахуванням положень пункту 2 цієї Статті Свідоцтво, видане за уповноваженням Сторони Конвенції відповідно до положень Правил, приймається іншими Сторонами і розглядається для будь-яких передбачених цією Конвенцією цілей як таке, яке має таку ж силу, як і видане ними Свідоцтво.

2. Судно, яке зобов'язане мати Свідоцтво згідно з положеннями Правил, під час перебування в портах або віддалених від берега терміналах, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь Сторони, підлягає інспектуванню, яке здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною. Будь-яке таке інспектування обмежується лише перевіркою наявності на судні дійсного Свідоцтва, якщо в цієї Сторони не буде очевидних підстав думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. У цьому випадку або у випадку, якщо судно не має дійсного Свідоцтва, Сторона, що здійснює інспектування, вживає заходів, що забезпечують невихід у море такого судна доти, поки воно не зможе вийти в море, не представляючи надмірної загрози для морського середовища. Однак така Сторона може дозволити судну залишити порт або віддалений від берега термінал для прямування на найближчу підходящу судноремонтну верф.

3. Якщо Сторона відмовляє іноземному судну в заходженні в порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, або вживає які-небудь заходи проти такого судна на підставі того, що це судно не відповідає положенням цієї Конвенції, така Сторона негайно інформує консула або дипломатичного представника Сторони, під прапором якої судно має право плавання, або, якщо це не можливо, - Адміністрацію такого судна. Перш ніж відмовити судну в заходженні або вжити такі заходи, Сторона може провести консультації з Адміністрацією цього судна. Інформація направляється Адміністрації також у випадку, коли судно не має дійсного Свідоцтва відповідно до положень Правил.

4. Сторони застосовують вимоги цієї Конвенції до суден Держави, що не є Сторонами Конвенції, оскільки це необхідно, щоб для таких суден не створювалися більш сприятливі умови.

1. Сторони Конвенції співпрацюють у виявленні порушень і забезпеченні виконання положень цієї Конвенції, використовуючи усі відповідні і практично доступні засоби виявлення і постійного спостереження за навколишнім середовищем, а також відповідні способи передачі повідомлень і збору доказів.

2. Судно, до якого застосовується ця Конвенція, у будь-якому порту або віддаленому від берега терміналі Сторони може бути піддано інспектуванню посадовими особами, призначеними або уповноваженими такою Стороною, щоб перевірити, чи не зробило таке судно скидання шкідливих речовин на порушення положень Правил. Якщо в результаті інспектування буде виявлене порушення положення Конвенції, то Адміністрації надсилається про це повідомлення для вжиття відповідних заходів.

3. Кожна Сторона надає Адміністрації докази, якщо такі є, того, що судно на порушення положень Правил зробило скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Якщо це практично можливо, компетентна влада цієї Сторони повідомляє капітана судна про передбачуване порушення.

4. Після отримання таких доказів Адміністрація проводить розслідування справи і може просити іншу Сторону надати додаткові або більш переконливі докази передбачуваного порушення. Якщо Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють порушити переслідування відносно передбачуваного порушення, вона дає розпорядження про порушення такого переслідування відповідно до свого законодавства якомога швидше. Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи Сторону, що повідомила про передбачуване порушення, а також Організацію.

5. Сторона може піддати інспектуванню судно, до якого застосовується Конвенція, коли воно заходить у порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, якщо від іншої Сторони отримано прохання про таке інспектування разом з достатніми доказами того, що це судно зробило в якому-небудь місці скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Доповідь про таке інспектування надсилається Стороні, що просила про інспектування, і Адміністрації для того, щоб можна було вжити відповідні заходи відповідно до положень цієї Конвенції.

1. При застосуванні Статей 4, 5 і 6 цієї Конвенції вживаються всі можливі заходи для того, щоб уникнути необґрунтованої затримки судна або необґрунтованої відстрочки його відходу.

2. Будь-яке судно, що було необґрунтовано затримане або відхід якого був необґрунтовано відстрочений на підставі Статей 4, 5, 16 цієї Конвенції, має право на відшкодування будь-яких понесених у зв'язку з цим збитків або шкоди.

1. Повідомлення про інцидент передається без затримки й якомога більш повному обсязі відповідно до положень Протоколу I цієї Конвенції.

2. Кожна Сторона Конвенції:

a) вживає всіх необхідних заходів, щоб відповідна посадова особа або організація одержували й аналізували всі повідомлення про інциденти, і

b) повідомляє Організації повні дані про вжиття таких заходів для надсилання іншим Сторонам і Державам - членам Організації.

3. Коли Сторона одержує повідомлення відповідно до положень цієї Статті, така Сторона без затримки передає його:

a) Адміністрації судна, з яким відбувся інцидент, і

b) будь-якій іншій Державі, яку може це торкатися.

4. Кожна Сторона Конвенції зобов'язується дати інструкції своїм суднам і літакам морської інспекції та іншим відповідним службам повідомляти своїм владам про будь-який інцидент, згаданий в Протоколі I цієї Конвенції. Така Сторона, якщо вона вважатиме за потрібне, повідомляє про це також Організацію і будь-яку іншу зацікавлену Сторону.

1. Ця Конвенція після набуття чинності замінить у відносинах між Сторонами цієї Конвенції Міжнародну конвенцію по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 р. з поправками до неї.

2. Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди кодифікації і розвитку морського права Конференцією по морському праву Організації Об'єднаних Націй, що скликається відповідно до резолюції 2750C(XXV) Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, а також нинішнім або майбутнім претензіям і правовим позиціям будь-якої Держави з питань морського права і відносно природи і меж юрисдикції прибережної Держави і Держави прапора.

3. Термін "юрисдикція" в цій Конвенції буде тлумачитися відповідно до міжнародного права, що діє на момент застосування або тлумачення цієї Конвенції.

Будь-який спір між двома або декількома Сторонами Конвенції щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, якщо врегулювання його шляхом переговорів між такими Сторонами виявилося неможливим і, якщо тільки ці Сторони не домовляться про інше, передається на прохання кожної з них на розгляд арбітражу, як це передбачено в Протоколі II цієї Конвенції.

1. Сторони Конвенції зобов'язуються надсилати Організації:

a) тексти законів, наказів, декретів, правил та інших актів, виданих ними з різних питань щодо застосування цієї Конвенції;

b) список неурядових організацій, уповноважених від їхнього імені займатися питаннями проектування, конструкції й устаткування суден, що перевозять шкідливі речовини відповідно до положень Правил;

c) достатня кількість зразків Свідоцтв, виданих ними відповідно до положень Правил;

d) перелік прийомних пристроїв із вказівкою їх місцезнаходження, пропускної здатності, наявних пристосувань та інших характеристик;

e) офіційні доповіді або огляди офіційних доповідей, що відображають результати застосування цієї Конвенції;

f) щорічна статистична доповідь про фактично накладені за порушення цієї Конвенції санкції, складена за розробленою Організацією єдиною формою.

2. Організація повідомляє Сторони про одержання нею будь-якої інформації відповідно до цієї Статті і направляє всім Сторонам будь-яку інформацію, направлену їй відповідно до підпунктів b) - f) пункту 1 цієї Статті.

1. Кожна Адміністрація зобов'язується проводити розслідування будь-якої аварії, що трапилася з будь-яким з її суден, які підпадають під положення Правил, якщо такою аварією морському середовищу заподіяна значна шкода.

2. Кожна Сторона Конвенції зобов'язується передавати Організації інформацію про результати такого розслідування, якщо вона вважає, що така інформація може сприяти визначенню того, які зміни було б бажано внести в цю Конвенцію.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі Організації з 15 січня 1974 р. по 31 грудня 1974 р. і потім буде відкрита для приєднання до неї. Держави можуть стати Сторонами цієї Конвенції шляхом:

a) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або схвалення;

b) підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття або схвалення з наступною ратифікацією, прийняттям або схваленням; або

c) приєднання.

2. Ратифікація, прийняття, схвалення або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання відповідного документа Генеральному секретарю Організації.

3. Генеральний секретар Організації інформує всі держави, що підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, про будь-яке підписання або про здачу на зберігання будь-якого нового документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання і про дату його здачі на зберігання.

1. Під час підписання, ратифікації, прийняття, схвалення цієї Конвенції або приєднання до неї Держава може заявити, що вона не приймає Додатки III, IV і V (іменовані далі "факультативні Додатки") до цієї Конвенції або будь-який з них. З урахуванням вищезгаданого, Сторони Конвенції пов'язані будь-яким Додатком як єдиним цілим.

2. Держава, яка заявила про те, що вона не вважає себе пов'язаною будь-яким факультативним Додатком, може в будь-який час прийняти такий Додаток шляхом здачі на зберігання Організації відповідного документа, передбаченого в пункті 2 Статті 13.

3. Держава, що зробила відповідно до пункту 1 цієї Статті заяву відносно факультативного Додатка і в подальшому не прийняла такий Додаток відповідно до пункту 2 цієї Статті, не несе будь-якого зобов'язання і не має права претендувати на переваги, що витікають з цієї Конвенції з питань, регульованих таким Додатком, і всі посилання в цій Конвенції на Сторони не включають таку Державу в тім, що стосується питань, які відносяться до такого Додатка.

4. Організація інформує Держави, що підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, про будь-яку заяву, зроблену відповідно до цієї Статті, а також про одержання будь-якого документа, зданого на зберігання відповідно до положень пункту 2 цієї Статті.

1. Ця Конвенція набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців з дати, на яку її Сторонами згідно зі Статтею 13 стануть не менше 15 Держав, загальна валова місткість торговельних суден яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту.

2. Будь-який факультативний Додаток набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців з дати, на яку передбачені в пункті 1 цієї Статті умови будуть виконані стосовно такого Додатка.

3. Організація інформує Держави, що підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, про дату її набуття чинності і про дату набуття чинності будь-якого факультативного Додатка відповідно до пункту 2 цієї Статті.

4. Для Держав, що здали на зберігання документ про ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції або факультативного Додатка або про приєднання до неї або до нього в період між датою виконання умов, необхідних для їх набуття чинності, і датою такого набуття чинності, ратифікація, прийняття, схвалення або приєднання набувають чинності або в дату набуття чинності Конвенції або такого Додатка, або після закінчення трьох місяців з дати здачі на зберігання відповідного документа, залежно від того, яка дата наступить пізніше.

5. Для Держав, що здали на зберігання документ про ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції або факультативного Додатка або про приєднання до неї або до нього після дати набуття чинності Конвенції або такого факультативного Додатка, Конвенція або такий факультативний Додаток набувають чинності після закінчення трьох місяців з дати здачі на зберігання відповідного документа.

6. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, схвалення або про приєднання, зданий на зберігання після дати, на яку будуть виконані всі передбачені Статтею 16 умови набуття чинності будь-якої поправки до цієї Конвенції або до факультативного Додатка, відноситься до Конвенції або до такого Додатка, зміненого з такою поправкою.

1. До цієї Конвенції можуть бути внесені поправки відповідно до кожної з процедур, передбачених у наступних пунктах.

2. Поправки після розгляду в Організації:

a) будь-яка запропонована Стороною Конвенції поправка направляється Організації, Генеральний секретар якої розсилає її всім членам Організації і всім Сторонам не менше, ніж за шість місяців до її розгляду в Організації;

b) будь-яка запропонована і розіслана таким чином поправка передається Організацією на розгляд відповідному органу;

c) Сторони Конвенції, незалежно від того, чи є вони членами Організації чи ні, мають право брати участь у роботі цього відповідного органу;

d) поправки схвалюються більшістю в дві третини голосів тільки тих Сторін Конвенції, що є присутніми і голосують;

e) поправки, якщо вони схвалені відповідно до вищезгаданого підпункту d), направляються Генеральним секретарем Організації всім Сторонам Конвенції для схвалення;

f) поправка вважається прийнятою при дотриманні таких умов:

(i) поправка до Статті Конвенції вважається прийнятою в дату, на яку вона прийнята двома третинами Сторін, загальна валова місткість торговельних суден яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту;

(ii) поправка до Додатка до Конвенції вважається прийнятою відповідно до процедури, передбаченої в підпункті f) (iii), якщо тільки відповідний орган у момент її схвалення не вирішить, що поправка вважається прийнятою в день, коли вона буде прийнята двома третинами Сторін, загальна валова місткість торговельних суден яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту. Незважаючи на це, у будь-який час перед набуттям чинності поправки до Додатка до Конвенції, Сторона може надіслати Генеральному секретарю Організації повідомлення, що для набуття чинності для неї такої поправки необхідно її явно виражене схвалення. Генеральний секретар доводить таке повідомлення і дату його одержання до відома Сторін;

(iii) поправка до Доповнення Додатка до Конвенції вважається прийнятою після закінчення періоду, визначеного відповідним органом у момент її схвалення, що не повинен бути менше десяти місяців, якщо тільки протягом цього періоду Організації не повідомлені заперечення не менше однієї третини Сторін або Сторін, загальна валова місткість торговельних суден яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту, залежно від того, яка з цих умов буде виконана першою;

(iv) поправка до Протоколу I Конвенції підпадає під ті ж умови процедури, що і поправки до Додатків до Конвенції, як це передбачено у вищезгаданих підпунктах f) (ii) або f) (iii);

(v) поправка до Протоколу II Конвенції підпадає під ті ж умови процедури, що і поправки до Статті Конвенції, як це передбачено у вищезгаданому підпункті f) (i);

g) поправка набуває чинності при дотриманні наступних умов:

(i) якщо ця поправка до Статті Конвенції, до Протоколу II, Протоколу I або Додатка до Конвенції, приймається не за умовами процедури, передбаченої в підпункті f) (iii), то така поправка, прийнята відповідно до вищезгаданих положень, набуває чинності для Сторін, що заявили про її прийняття, після закінчення шести місяців з дати її прийняття;

(ii) якщо ця поправка до Протоколу I, Доповнення Додатка або Додатка до Конвенції, прийнята за умовами процедури, передбаченої в підпункті f) (iii), то така поправка, прийнята відповідно до вищезгаданих положень, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати її прийняття для всіх Сторін за винятком тих Сторін, що до цієї дати зробили заяву про те, що вони її не приймають, або направили передбачене в підпункті f) (ii) повідомлення про те, що на це необхідно їх явно виражене схвалення.

3. Поправка шляхом скликання Конференції:

a) На прохання Сторони, підтриманої не менше як однією третиною Сторін, Організація скликає Конференцію Сторін Конвенції для розгляду поправок до цієї Конвенції.

b) Кожна поправка, схвалена такою Конференцією більшістю в дві третини присутніх і голосуючих Сторін, надсилається Генеральним секретарем Організації всім Сторонам для її прийняття;

c) Якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка вважається прийнятою і набуває чинності відповідно до умов процедури, передбаченої для цієї мети в підпунктах f) і g) пункту 2.

4. a) Відносно поправки до факультативного Додатка, вираз "Сторона цієї Конвенції" у цій Статті означає Сторону, пов'язану таким Додатком.

b) Сторона, що відхилила прийняття поправки до Додатка, не вважається Стороною тільки для цілей застосування цієї поправки.

5. Схвалення і набуття чинності нового Додатка підпадає під ті ж процедури, що і схвалення і набуття чинності поправки до Статті Конвенції.

6. Якщо спеціально не передбачено інше, будь-яка поправка до цієї Конвенції, що підпадає під цю Статтю і відноситься до конструкції судна, застосовується лише до суден, контракт на будівництво яких підписаний, або, у випадку відсутності такого контракту, кіль яких закладений у дату або після дати набуття чинності такої поправки.

7. Будь-яка поправка до Протоколу або Додатка повинна стосуватися суті такого Протоколу або такого Додатка і не повинна суперечити Статтям цієї Конвенції.

8. Генеральний секретар Організації інформує всі Сторони про будь-які поправки, що набувають чинності відповідно до цієї Статті, а також про дату набуття чинності кожної з поправок.

9. Будь-яка передбачена цієї Статтею заява про прийняття або заперечення проти поправки надсилається в письмовому вигляді Генеральному секретарю Організації, що доводить таку заяву і дату її одержання до відома всіх Сторін Конвенції.

Сторони Конвенції після консультації з Організацією та іншими міжнародними організаціями, а також за сприяння і координації з боку Виконавчого директора Програми захисту навколишнього середовища Організації Об'єднаних Націй надають підтримку тим з Сторін, що звертаються з проханням про надання технічної допомоги в частині:

a) навчання наукового і технічного персоналу;

b) поставки устаткування і пристроїв, необхідних для прийому шкідливих речовин, а також засобів виявлення забруднення;

c) розробки інших заходів, спрямованих на запобігання або зменшення забруднення морського середовища із суден; і

d) заохочення досліджень;

здійснюючи таку допомогу переважно на території зацікавлених країн для подальшого сприяння виконанню цілей і завдань цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція або будь-який факультативний Додаток можуть бути денонсовані будь-якою Стороною Конвенції в будь-який час після закінчення п'яти років з дати набуття чинності для цієї Сторони Конвенції або такого Додатка.

2. Денонсація здійснюється шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення Генеральному секретарю Організації, що інформує всі інші Сторони про зміст і дату одержання такого повідомлення, а також про дату набуття чинності такої денонсації.

3. Денонсація набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців з дати одержання Генеральним секретарем Організації повідомлення про денонсацію або після закінчення більшого терміну, що може бути зазначений у цьому повідомленні.

1. Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю Організації, що надсилає її завірені копії всім Державам, що підписали її або приєдналися до неї.

2. Як тільки ця Конвенція набуде чинності, Генеральний секретар Організації передасть її текст Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації й опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Ця Конвенція складена в одному примірнику англійською, іспанською, російською і французькою мовами, причому всі тексти є автентичними. Офіційні переклади на арабську, італійську, німецьку і японську мови будуть підготовлені і здані на зберігання разом з підписаним оригіналом.

На посвідчення чого підписані нижче, належним чином на те уповноважені своїми відповідними Урядами, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Лондоні другого листопада одна тисяча дев'ятсот сімдесят третього року.

1. Капітан судна, втягнутого в один з інцидентів, про які згадується в Статті III цього Протоколу, або інша особа, відповідальна за судно, подає відомості про такий інцидент без затримки і в якомога повному обсязі відповідно до положень цього Протоколу.

2. У тому випадку, коли згадане в пункті 1 цієї Статті судно покинуте або повідомлення із судна є неповним або його не можна одержати, власник, фрахтувальник, керуючий, оператор судна або їхні агенти повинні в якомога більш повному обсязі взяти на себе зобов'язання, покладені на капітана відповідно до положень цього Протоколу.

1. Кожне повідомлення, коли це можливо, передається по радіо, але у всякому разі - за допомогою найбільш швидкого і доступного на момент інциденту засобу. Повідомлення по радіо передаються наскільки можливо в першу чергу.

2. Повідомлення надсилаються відповідній посадовій особі або організації, що згадуються у підпункті а) пункту 2 Статті 8 Конвенції.

Повідомлення дається в будь-якому випадку, коли інцидент тягне за собою:

a) скидання інше, ніж те, що дозволено цією Конвенцією;

b) скидання, дозволене цією Конвенцією у зв'язку з тим, що:

(i) воно зроблене з метою забезпечення безпеки судна або порятунку людського життя на морі; або

(ii) воно відбулося в результаті пошкодження судна або його устаткування;

c) скидання шкідливої речовини з метою боротьби з особливим випадком забруднення або з метою проведення правомірних наукових досліджень по боротьбі з забрудненням або по контролю над ним; або

d) ймовірність скидань, що згадуються в підпунктах a), b) або c) цієї Статті.

1. Кожне повідомлення має містити, як правило:

a) дані, що дозволяють ідентифікувати судно;

b) дату і час інциденту;

c) координати судна в момент інциденту;

d) стан вітру і моря в момент інциденту;

e) дані про стан судна.

2. Кожне повідомлення повинно містити зокрема:

a) точну назву або опис шкідливих речовин, пов'язаних з інцидентом, включаючи, якщо можливо, правильну технічну назву таких речовин (не слід використовувати замість правильної технічної назви комерційну назву речовин);

b) точну або приблизну кількість, концентрацію і можливий стан шкідливих речовин, що були або, ймовірно, можуть бути скинуті в море; і, у відповідному випадку,

c) опис упаковки і знаків маркування; і, якщо можливо,

d) ім'я відправника вантажу, вантажоодержувача або виготовлювача.

3. У кожному повідомленні точно вказується, чи є шкідлива речовина, що була або, ймовірно, може бути скинута, нафтою, отруйними речовинами, отруйними твердими або отруйними газоподібними речовинами і перевозилася або перевозиться вона наливом, насипом або в упаковці, у вантажних контейнерах, знімних танках або в автодорожніх і залізничних цистернах.

4. Кожне повідомлення доповнюється, якщо це необхідно, будь-якими іншими відомостями, що мають відношення до інциденту, про які запитує одержувач повідомлення або які вважає за необхідне передати особа, що дає повідомлення.

Особа, зобов'язана відповідно до положень цього Протоколу давати повідомлення, повинна, коли це можливо:

a) доповнити початкове повідомлення, якщо необхідно, відомостями про подальші події, і

b) у якомога більш повному обсязі задовольнити прохання зацікавлених Держав про надання додаткових відомостей, що стосуються інциденту.

Арбітражна процедура за умови, що Сторони, між якими виник спір, не приймуть іншого рішення, здійснюється відповідно до положень цього Протоколу.

1. Третейський суд створюється на прохання однієї із Сторін Конвенції, адресованого іншій, на підставі Статті 10 цієї Конвенції. Прохання про арбітраж повинне містити виклад суті справи з додаванням підтверджуючих документів.

2. Сторона, що звертається з проханням, повідомляє Генеральному секретарю Організації про те, що вона заявила прохання про створення Суду, про інші Сторони, між якими виник спір, і про Статті Конвенції або Правила, щодо тлумачення або застосування яких, на її думку, існує розбіжність. Генеральний секретар направляє ці відомості всім Сторонам.

Третейський суд складається з трьох членів: двох арбітрів, що призначаються відповідно кожною із Сторін, між якими виник спір, і третього арбітра, що призначається за згодою між двома першими арбітрами і діє як Голова Суду.

1. Якщо після закінчення шестидесяти днів з дня призначення другого арбітра не буде призначений Голова Суду, то Генеральний секретар Організації на прохання кожної із Сторін протягом додаткового шестидесятиденного терміну призначає Голову Суду з числа кваліфікованих осіб, список яких був попередньо складений Радою Організації.

2. Якщо протягом шестидесяти днів з дня одержання прохання одна із Сторін не призначить члена Суду, за призначення якого вона відповідальна, інша Сторона може інформувати про це безпосередньо Генерального секретаря Організації, який протягом шестидесяти днів призначає Голову Суду, обираючи його із списку, згаданого в пункті 1 цієї Статті.

3. Голова Суду після свого призначення просить Сторону, яка не призначила арбітра, зробити це в тому ж порядку і на тих же умовах. Якщо Сторона не зробить необхідного призначення, Голова Суду просить Генерального секретаря Організації зробити це призначення в порядку і на умовах, що передбачені в попередньому пункті.

4. Голова Суду, призначений відповідно до положень цієї Статті, не повинен бути особою, що має або мала громадянство однієї з зацікавлених Сторін, якщо тільки на це не дасть згоди інша Сторона.

5. У випадку смерті або неявки арбітра, за призначення якого відповідальна одна із Сторін, ця Сторона повинна його замінити протягом шестидесяти днів з дня його смерті або неявки. Якщо згадана Сторона не зробить цього, розгляд здійснюється арбітрами, що залишилися. У випадку смерті або неявки Голови Суду, його заміняють відповідно до положень вищезгаданої Статті III, а, у випадку недосягнення згоди між членами Суду протягом шестидесяти днів з дня його смерті або неявки - відповідно до положень цієї Статті.

Суд може розглядати зустрічні вимоги, безпосередньо пов'язані з предметом спору, і приймати по них рішення.

Кожна Сторона несе зобов'язання по винагороді свого арбітра, пов'язані з Судом витрати і витрати по підготовці своєї справи. Витрати по винагороді Голови Суду і всі загальні витрати, пов'язані з розглядом справи, розподіляються порівно між Сторонами. Суд веде облік усіх своїх витрат і подає по них остаточний рахунок.

Будь-яка Сторона Конвенції, чиї інтереси правового характеру можуть бути порушені рішенням у справі, може після письмового повідомлення Сторін, що з самого початку вдалися до арбітражної процедури, приєднатися до участі в ній за згодою Суду.

Кожен Третейський суд, створений відповідно до положень цього Протоколу, встановлює свої власні правила процедури.

1. Рішення Суду як щодо його правил процедури і місця засідання, так і з будь-якого питання, переданого на його розгляд, приймаються більшістю голосів його членів; відсутність або утримання від голосування одного з членів Суду, за призначення яких Сторони були відповідальні, не може перешкоджати винесенню Судом рішення. У випадку поділу голосів порівну, голос Голови є вирішальним.

2. Сторони повинні сприяти роботі Суду. З цією метою вони згідно з своїм законодавством і використовуючи всі наявні в їхньому розпорядженні засоби:

a) надають Суду необхідні документи і відомості;

b) надають Суду можливість в'їзду на їхню територію, можливість вислуховувати показання свідків або експертів і відвідувати місце події.

3. Відсутність або неявка однієї із Сторін не перешкоджає розгляду справи.

1. Суд виносить рішення протягом п'яти місяців з дати свого створення, якщо він не вирішить, у разі потреби, продовжити цей період на термін, що не перевищує трьох місяців.

До рішення Суду додається виклад його мотивів. Воно є остаточним і оскарженню не підлягає. Воно надсилається Генеральному секретарю Організації. Сторони повинні виконати це рішення без зволікання.

2. Будь-який спір, що може виникнути між Сторонами щодо тлумачення або виконання рішення, може бути переданий кожній із Сторін на розгляд Суду, що виніс це рішення, або, якщо це неможливо, на розгляд іншого Суду, створеного для цієї мети в тому ж порядку, що і початковий Суд.