Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для секюритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої секюритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012

(g) третя особа може довести, що вона має належні операційні гарантії та внутрішні процеси, що дають їй змогу оцінювати відповідність критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації.

Компетентний орган повинен відкликати авторизацію, якщо він вважає, що третя особа істотно порушила положення третього підпараграфа.

2. Третя особа, авторизована відповідно до параграфа 1, повинна невідкладно повідомити компетентний орган про будь-які істотні зміни інформації, наданої згідно з указаним параграфом, або будь-які інші зміни, які, як можна обґрунтовано вважати, впливають на оцінку компетентного органу.

3. Компетентний орган може стягувати плату на основі витрат із третьої сторони, зазначеної в параграфі 1, щоб покрити необхідні витрати, пов’язані з оцінюванням заяв про надання авторизації та з подальшим моніторингом дотримання умов, визначених у параграфі 1.

4. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначається інформація, що повинна бути вказана для компетентних органів у заяві третьої особи про надання авторизації згідно з параграфом 1.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Виконання зобов’язань, визначених у статті 5 цього Регламенту, підлягає нагляду з боку зазначених нижче компетентних органів згідно з повноваженнями, наданими відповідними правовими актами:

(a) для страхових і перестрахових компаній - з боку компетентного органу, призначеного згідно з пунктом (10) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(b) для альтернативних інвестиційних фондів - з боку відповідального компетентного органу, призначеного згідно зі статтею 44 Директиви 2011/61/ЄС;

(c) для UCITS і управлінських компаній UCITS - з боку компетентного органу, призначеного згідно зі статтею 97 Директиви 2009/65/ЄС;

(d) для установ професійного пенсійного забезпечення - з боку компетентного органу, призначеного згідно з пунктом (g) статті 6 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/41/ЄС (- 13);

(e) для кредитних установ або інвестиційних фірм - з боку компетентного органу, призначеного згідно зі статтею 4 Директиви 2013/36/ЄС, у тому числі з боку ЄЦБ по відношенню до конкретних завдань, покладених на нього Регламентом (ЄС) № 1024/2013.

2. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за спонсорами згідно зі статтею 4 Директиви 2013/36/ЄС, у тому числі ЄЦБ - по відношенню до конкретних завдань, покладених на нього Регламентом (ЄС) № 1024/2013, повинні здійснювати нагляд за виконанням спонсорами зобов’язань, визначених у статтях 6, 7, 8 та 9 цього Регламенту.

3. Якщо оригінатори, первинні кредитори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації є суб’єктами під наглядом згідно з директивами 2003/41/ЄС, 2009/138/ЄС, 2009/65/ЄС, 2011/61/ЄС та 2013/36/ЄС і Регламентом (ЄС) № 1024/2013, відповідні компетентні органи, призначені згідно із зазначеними актами, у тому числі ЄЦБ - по відношенню до конкретних завдань, покладених на нього Регламентом (ЄС) № 1024/2013, повинні здійснювати нагляд за виконанням зобов’язань, визначених у статтях 6, 7, 8 та 9 цього Регламенту.

4. Для оригінаторів, первинних кредиторів і суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, які засновані в Союзі і не підпадають під дію законодавчих актів Союзу, зазначених у параграфі 3, держави-члени повинні призначити одного або кількох компетентних органів для нагляду за виконанням зобов’язань, визначених у статтях 6, 7, 8 та 9. Держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про призначення компетентних органів відповідно до цього параграфа до 01 січня 2019 року. Такий обов’язок не застосовується щодо відповідних суб’єктів, які просто продають експозиції у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів або іншої операції чи схеми сек’юритизації і активно не створюють експозиції з основною метою їх сек’юритизації на регулярній основі.

5. Держави-члени повинні призначити одного або кількох компетентних органів для нагляду за відповідністю оригінаторів, спонсорів і суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації статтям 18-27, а також за відповідністю третіх осіб статті 28. Держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про призначення компетентних органів відповідно до цього параграфа до 10 жовтня 2021 року. До призначення компетентного органу для нагляду за відповідністю вимогам, визначеним у статтях 26a-26e, компетентний орган, призначений для нагляду за відповідністю вимогам, визначеним у статтях 18-27, що застосовні станом на 08 квітня 2021 року, також повинен здійснювати нагляд за відповідністю вимогам, визначеним у статтях 26a-26e.

6. Параграф 5 цієї статті не застосовується щодо відповідних суб’єктів, які просто продають експозиції у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів або іншої операції чи схеми сек’юритизації і активно не створюють експозиції з основною метою їх сек’юритизації на регулярній основі. У такому випадку оригінатор або спонсор повинен перевірити, чи такі суб’єкти виконують відповідні зобов’язання, визначені у статтях 18-27.

7. ESMA повинен гарантувати послідовне застосування та забезпечення виконання зобов’язань, визначених у статтях 18-27 цього Регламенту, згідно із завданнями та повноваженнями, визначеними в Регламенті (ЄС) № 1095/2010. ESMA повинен здійснювати моніторинг ринку сек’юритизації Союзу згідно зі статтею 39 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (- 14) та застосовувати, у відповідних випадках, свої повноваження щодо тимчасового втручання згідно зі статтею 40 Регламенту (ЄС) № 600/2014.

8. ESMA публікує та підтримує в актуальному стані на своєму вебсайті перелік компетентних органів, зазначених у цій статті.

1. Кожна держава-член повинна забезпечити, щоб компетентний орган, призначений згідно зі статтею 29(1)-(5), мав повноваження з нагляду, розслідування та застосування санкцій, необхідні для виконання його обов’язків згідно із цим Регламентом.

2. Компетентний орган повинен регулярно переглядати умови, процеси та механізми, впроваджені оригінаторами, спонсорами, суб’єктами спеціального призначення для цілей сек’юритизації та первинними кредиторами для дотримання цього Регламенту.

Перегляд, зазначений у першому підпараграфі, повинен охоплювати:

(a) процеси та механізми для правильного вимірювання та утримання істотного чистого економічного інтересу на постійній основі згідно зі статтею 6(1), а також для збору та своєчасного розкриття всієї інформації, яка повинна бути надана згідно зі статтею 7;

(aa) для експозицій, які не включені в сек’юритизацію непрацюючих експозицій:

(i) критерії надання кредитів, застосовані до працюючих експозицій згідно зі статтею 9;

(ii) надійні стандарти відбору та встановлення ціни, застосовані до базисних експозицій, що є непрацюючими експозиціями, як зазначено у другому підпараграфі статті 9(1);

(b) для простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій, які не є сек’юритизаціями в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів - процеси та механізми для забезпечення дотримання статті 20(7)-(12), статті 21(7) і статті 22; та

(c) для простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій, які є сек’юритизаціями в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів - процеси та механізми для забезпечення, у контексті операцій із забезпеченими активами комерційними паперами, дотримання статті 24 та, у контексті програми забезпечених активами комерційних паперів, дотримання статті 26(7) та (8);

(d) для сек’юритизацій непрацюючих експозицій - процеси та механізми для забезпечення відповідності статті 9(1), які запобігають будь-якому зловживанню відступом, передбаченим у другому підпараграфі статті 9(1); та

(e) для простих, прозорих та стандартизованих балансових сек’юритизацій - процеси та механізми для забезпечення відповідності статтям 26b-26e.

3. Компетентні органи повинні вимагати, щоб ризики, які виникають з операцій сек’юритизації, у тому числі репутаційні ризики, були оцінені та усунені за допомогою належних політик і процедур оригінаторів, спонсорів, суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації та первинних кредиторів.

4. Компетентний орган повинен здійснювати моніторинг, якщо застосовно, конкретного впливу участі в роботі ринку сек’юритизації на стабільність фінансової установи, що працює як первинний кредитор, оригінатор, спонсор або інвестор, у рамках пруденційного нагляду у сфері сек’юритизації, з урахуванням (без обмеження жорсткішого галузевого регулювання):

(a) розміру буферів капіталу;

(b) розміру буферних запасів ліквідності; та

(c) ризику ліквідності для інвесторів у зв’язку з невідповідністю строків погашення між їхнім фінансуванням та інвестиціями.

У випадках, коли компетентний орган виявляє істотний ризик для фінансової стабільності фінансової установи або фінансової системи в цілому, незалежно від його зобов’язань згідно зі статтею 36, він повинен вжити заходів для пом’якшення зазначених ризиків, повідомити про свої висновки призначений орган, що є компетентним стосовно макропруденційних інструментів згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013, і ESRB.

5. Компетентний орган повинен здійснювати моніторинг будь-яких можливих порушень зобов’язань, визначених у статті 6(2), і забезпечити застосування санкцій згідно зі статтями 32 та 33.

1. У межах свого мандату ESRB відповідає за макропруденційний оверсайт ринку сек’юритизації Союзу.

2. Щоб сприяти запобіганню або пом’якшенню системних ризиків для фінансової стабільності в Союзі, які виникають у результаті змін у фінансовій системі, а також беручи до уваги макроекономічні зміни, з метою уникнення періодів широкомасштабної фінансової кризи, ESRB повинен здійснювати постійний моніторинг змін на ринках сек’юритизації. У випадках, коли. ESRB вважає це необхідним, і принаймні кожні три роки ESRB, у співпраці з ЕВА, публікує звіт щодо наслідків функціонування ринку сек’юритизації для фінансової стабільності, щоб відобразити ризики для фінансової стабільності.

3. Без обмеження параграфа 2 цієї статті та звіту, зазначеного у статті 44, ESRB повинна, у тісній співпраці з європейськими наглядовими органами, опублікувати до 31 грудня 2022 року звіт з оцінкою впливу впровадження простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій на фінансову стабільність і будь-яких потенційних системних ризиків, що виникли в результаті концентрації або взаємозв’язку між непублічними продавцями кредитного захисту.

У звіті ESRB, зазначеному в першому підпараграфі, повинні бути враховані специфічні характеристики синтетичної сек’юритизації, зокрема її зазвичай індивідуалізований і приватний характер на фінансових ринках, а також має розглядатися, чи сприяє використання простої, прозорої та стандартизованої балансової сек’юритизації загальному зниженню ризиків у фінансовій системі та кращому фінансуванню реального сектора економіки.

При підготовці звіту ESRB повинна використовувати різноманітні відповідні джерела даних, як-от:

(a) дані, зібрані компетентними органами згідно зі статтею 7(1);

(b) результати переглядів, здійснених компетентними органами згідно зі статтею 30(2); та

(c) дані, що зберігаються в репозиторіях із сек’юритизації згідно зі статтею 10.

4. Згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, ESRB повинна надати попередження та, у відповідних випадках, видати рекомендації щодо застосування коригувальних дій у відповідь на ризики, зазначені в параграфах 2 і 3 цієї статті, у тому числі щодо доцільності змінення рівнів утримання ризику, або інших макропруденційних заходів.

Упродовж трьох місяців із дати передачі рекомендації адресат відповідної рекомендації повинен, згідно зі статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, повідомити Європейський Парламент, Раду, Комісію та ESRB про дії, вжиті ним у відповідь на рекомендацію, та надати належне обґрунтування будь-якої бездіяльності.

1. Без обмеження права держав-членів передбачати та застосовувати кримінальні санкції згідно зі статтею 34, держави-члени повинні встановити правила, якими встановлюються належні адміністративні санкції у випадку необережності або умисного порушення і коригувальні заходи, що застосовуються принаймні у випадках, коли:

(a) оригінатор, спонсор або первинний кредитор порушив вимоги, передбачені у статті 6;

(b) оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації порушив вимоги, передбачені у статті 7;

(c) оригінатор, спонсор або первинний кредитор не відповідає критеріям, передбаченим у статті 9;

(d) оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації порушив вимоги, передбачені у статті 18;

(e) сек’юритизація має статус простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації і оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках такої сек’юритизації порушив вимоги, передбачені у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a-26e;

(f) оригінатор або спонсор надає оманливе повідомлення відповідно до статті 27(1);

(g) оригінатор або спонсор порушив вимоги, передбачені у статті 27(4); або

(h) третя особа, авторизована відповідно до параграфа 28, не повідомила про істотні зміни інформації, наданої згідно зі статтею 28(1), або будь-які інші зміни, які, як можна обґрунтовано вважати, впливають на оцінку компетентного органу.

Держави-члени також повинні забезпечити ефективне виконання адміністративних санкцій та/або коригувальних заходів.

Такі санкції та заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. Держави-члени повинні наділити компетентні органи повноваженням застосовувати принаймні такі санкції та заходи у випадку порушень, зазначених у параграфі 1:

(a) публічна заява, у якій зазначаються відповідальна фізична або юридична особа та характер порушення згідно зі статтею 37;

(b) наказ, що зобов’язує фізичну або юридичну особу припинити відповідну поведінку та утримуватися від повторення такої поведінки;

(c) тимчасова заборона будь-якому члену органу управління оригінатора, спонсора або суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації чи будь-якій іншій фізичній особі, що визначні відповідальними за вчинення порушення, здійснювати управлінські функції в таких суб’єктах господарювання;

(d) у випадку порушення, як зазначено в пункті (e) або (f) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті - тимчасова заборона оригінатору та спонсору повідомляти згідно зі статтею 27(1), що сек’юритизація відповідає вимогам, визначеним у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a- 26e;

(e) у випадку фізичної особи - максимальні адміністративні штрафні санкції в розмірі щонайменше 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, в еквівалентному розмірі в національній валюті станом на 17 січня 2018 року.

(f) у випадку юридичної особи - максимальні адміністративні штрафні санкції в розмірі щонайменше 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, у відповідному розмірі в національній валюті станом на 17 січня 2018 року, або в розмірі до 10% сукупного чистого річного обороту юридичної особи відповідно до останньої наявної звітності, затвердженої органом управління; якщо юридична особа є материнською компанією або дочірньою компанією материнської компанії, що зобов’язана готувати консолідовану фінансову звітність згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 15), зазначений сукупний чистий річний оборот означає сукупний чистий річний оборот або відповідний вид доходу, згідно з відповідними законодавчими актами про бухгалтерський облік, відповідно до останньої наявної консолідованої фінансової звітності, затвердженої органом управління кінцевої материнської компанії;

(g) максимальні адміністративні штрафні санкції, принаймні удвічі вищі за суму вигоди, отриманої від порушення, якщо можна визначити розмір такої вигоди, навіть якщо така сума перевищує максимальні суми в пунктах (e) та (f);

(h) у випадку порушення, як зазначено в пункті (h) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті - тимчасове відкликання авторизації, зазначеної у статті 28, третьої особи, яка авторизована оцінювати відповідність сек’юритизації статтям 19-22, статтям 23-26 або статтям 26a-26e.

3. Якщо положення, зазначені в першому параграфі, застосовуються до юридичних осіб, держави-члени повинні надати компетентним органам повноваження застосовувати адміністративні санкції та коригувальні заходи, визначені в параграфі 2, з урахуванням умов, встановлених у національному праві, до членів органу управління та інших фізичних осіб, які відповідно до національного права несуть відповідальність за вчинення порушення.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яке рішення про застосування адміністративних санкцій або коригувальних заходів, визначених у параграфі 2, було належним чином обґрунтоване і підлягало оскарженню.

1. Компетентні органи повинні здійснювати повноваження застосовувати адміністративні санкції та коригувальні заходи, зазначені у статті 32, згідно з національними правовими рамками, залежно від випадку:

(a) безпосередньо;

(b) у співпраці з іншими органами;

(c) шляхом делегування їх іншим органам під свою відповідальність;

(d) шляхом звернення до компетентних судових органів.

2. При визначенні типу та рівня адміністративних санкцій або заходів, які застосовуються в рамках здійснення повноважень застосовувати санкції, зазначених у статті 32, компетентні органи повинні враховувати ступінь, до якого порушення вважається умисним або вчиненим з необережності, а також усі інші відповідні обставини, у тому числі, у відповідних випадках:

(a) істотність, тяжкість і тривалість порушення;

(b) ступінь відповідальності фізичної або юридичної особи, відповідальної за вчинення порушення;

(c) фінансову стійкість відповідальної фізичної або юридичної особи;

(d) значущість прибутків, які отримала відповідальна фізична або юридична особа, або втрат, яких вона уникнула, тією мірою, якою їх можна визначити;

(e) втрати, що їх зазнали треті сторони внаслідок порушення, тією мірою, якою їх можна визначити;

(f) рівень співпраці відповідальної фізичної або юридичної особи з компетентним органом, без обмеження необхідності забезпечення вилучення прибутків, отриманих такою особою, або суми втрат, яких така особа уникнула;

(g) попередні порушення, вчинені відповідальною фізичною або юридичною особою.

1. Держави-члени можуть вирішити не встановлювати правила щодо адміністративних санкцій або коригувальних заходів за порушення, що підпадають під кримінальні санкції відповідно до їхнього національного права.

2. Якщо держави-члени вирішують, згідно з параграфом 1 цієї статті, встановити кримінальні санкції за порушення, зазначені у статті 32(1), вони повинні забезпечити наявність належних заходів для надання компетентним органам усіх необхідних повноважень для взаємодії із судовими органами, органами кримінального переслідування або органами кримінального правосуддя в межах їхньої юрисдикції з метою отримання специфічної інформації, яка стосується кримінальних розслідувань чи проваджень, розпочатих у зв’язку з порушеннями, зазначеними у статті 32(1), і надання такої інформації іншим компетентним органам, а також ESMA, EBA і EIOPA для виконання їхнього обов’язку співпрацювати для цілей цього Регламенту.

Держави-члени повинні повідомити Комісію, ESMA, EBA та EIOPA про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що імплементують цю главу, у тому числі про будь-які відповідні положення кримінального законодавства, до 18 січня 2019 року: Держави-члени повинні, без невиправданої затримки, повідомляти Комісію, ESMA, ЕВА та ЕІОРА про внесення до них будь-яких подальших змін.

1. Компетентні органи, зазначені у статті 29, а також ESMA, EBA та EIOPA повинні тісно співпрацювати один з одним і обмінюватися інформацією для виконання їхніх обов’язків відповідно до статей 30-34.

2. Компетентні органи повинні ретельно координувати здійснюваний ними нагляд для виявлення та усунення порушень цього Регламенту, розроблення та просування найкращих практик, сприяння співпраці, забезпечення послідовності тлумачення та надання міжюрисдикційних оцінок у випадку будь-яких розбіжностей.

3. У рамках Спільного комітету європейських наглядових органів повинен бути створений спеціальний комітет із сек’юритизації, у рамках якого компетентні органи повинні тісно співпрацювати для виконання їхніх обов’язків відповідно до статей 30-34.

4. Якщо компетентний орган виявляє порушення однієї або кількох вимог відповідно до статей 6-27 або має підстави так вважати, він повинен повідомити компетентному органу суб’єкта або суб’єктів, яких підозрюють у вчиненні такого порушення, достатньо докладну інформацію про свої висновки. Відповідні компетентні органи повинні ретельно координувати здійснюваний ними нагляд, щоб забезпечити узгодженість рішень.

У випадках, коли порушення, зазначене в параграфі 4 цієї статті, стосується, зокрема, надання неправильного і оманливого повідомлення відповідно до статті 27(1), компетентний орган, що виявив таке порушення, повинен невідкладно повідомити свої висновки компетентному органу суб’єкта, призначеного у якості першого контактного пункту згідно зі статтею 27(1). Компетентний орган суб’єкта, призначеного у якості першого контактного пункту згідно зі статтею 27(1), повинен, у свою чергу, повідомити ESMA, EBA та EIOPA і дотримуватися процедури, передбаченої в параграфі 6 цієї статті.

5. Після отримання інформації, зазначеної в параграфі 4, компетентний орган суб’єкта, підозрюваного у вчиненні порушення, повинен, протягом 15 робочих днів, здійснити будь-які необхідні дії для усунення виявленого порушення та повідомити іншим відповідним компетентним органам, зокрема компетентним органам оригінатора, спонсора та суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також компетентним органам власника позиції сек’юритизації, якщо відомо. Якщо компетентний орган не погоджується з іншим компетентним органом стосовно процедури або змісту його дій чи бездіяльності, він повинен повідомити всі інші відповідні компетентні органи про свою незгоду без невиправданої затримки. Якщо така незгода не буде вирішена упродовж трьох місяців із дати повідомлення відповідних компетентних органів, питання передають на розгляд ESMA відповідно до статті 19 та, якщо застосовно, статті 20 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. Період досягнення згоди, зазначений у статті 19(2) Регламенту (ЄС) № 1095/2010, становить один місяць.

Якщо відповідні компетентні органи не досягають згоди на етапі досягнення згоди, зазначеному в першому підпараграфі. ESMA повинен, протягом одного місяця, ухвалити рішення, зазначене у статті 19(3) Регламенту (ЄС) № 1095/2010. Протягом процедури, визначеної в цій статті, сек’юритизація, що входить до переліку, який веде ESMA відповідно до статті 27 цього Регламенту, продовжує вважатися простою, прозорою та стандартизованою сек’юритизацією відповідно до глави 4 цього Регламенту і залишатися в переліку.

Якщо відповідні компетентні органи погоджуються, що порушення пов’язане з добросовісним недотриманням статті 18, вони можуть вирішити надати оригінатору, спонсору та суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації період тривалістю до трьох місяців для усунення виявленого порушення починаючи з дня, коли компетентний орган повідомив оригінатора, спонсора та суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації про порушення. Протягом такого періоду сек’юритизація, що входить до переліку, який веде ESMA відповідно до статті 27, продовжує вважатися простою, прозорою та стандартизованою сек’юритизацією відповідно до глави 4 і залишатися в переліку.

Якщо один або кілька відповідних компетентних органів вважають, що порушення не було належним чином усунене упродовж періоду, визначеному у третьому підпараграфі, застосовується перший підпараграф.

6. Через три роки з дати застосування цього Регламенту ESMA повинен провести партнерську перевірку згідно зі статтею 30 Регламенту (ЄС) № 1095/2010 стосовно впровадження критеріїв, передбачених у статтях 19-26 цього Регламенту.

7. ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA. розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити загальний обов’язок щодо співпраці та інформацію, якою необхідно обмінюватися відповідно до параграфа 1, а також обов’язки щодо повідомлення відповідно до параграфів 4 і 5.

ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA, повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи публікували на своїх офіційних вебсайтах без невиправданої затримки як мінімум будь-яке рішення про застосування адміністративної санкції, яка не була оскаржена та яка застосовується за порушення статті 6, 7, 9 або 27(1), після повідомлення про таке рішення особі, до якої застосовується санкція.

2. Публікація, зазначена в параграфі 1, повинна містити інформацію про тип і характер порушення, про осіб, яких було визнано відповідальними, і про застосовані санкції.

3. Якщо публікація ідентифікаційних даних, у випадку юридичних осіб, або ідентифікаційних і персональних даних, у випадку фізичних осіб, вважається компетентним органом диспропорційною після індивідуального оцінювання, якщо, на думку компетентного органу, публікація загрожує стабільності фінансових ринків чи поточному кримінальному розслідуванню або якщо публікація може завдати, наскільки це можна визначити, непропорційної шкоди відповідній особі, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи:

(a) відтермінували публікацію рішення про застосування адміністративної санкції до моменту зникнення причин, що унеможливлюють його публікацію;

(b) опублікувати рішення про застосування адміністративної санкції на анонімних засадах згідно з положеннями національного права; або

(c) не публікували рішення про застосування адміністративної санкції взагалі у випадку, коли опції, визначені в пунктах (a) і (b), вважаються недостатніми для забезпечення:

(i) відсутності загрози для стабільності фінансових ринків; або

(ii) пропорційності публікації такого рішення відносно заходів, що їх вважають незначними.

4. У випадку ухвалення рішення про публікацію інформації про санкцію на анонімній основі публікація відповідних даних може бути відтермінована. Якщо компетентний орган публікує рішення про застосування адміністративної санкції, яке оскаржується у відповідних судових органах, компетентні органи повинні також невідкладно опублікувати на своїх офіційних вебсайтах зазначену інформацію та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Будь-яке судове рішення, що скасовує рішення про застосування адміністративної санкції, також підлягає публікації.

5. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб будь-яка публікація, зазначена в параграфах 1-4, зберігалася на їхньому офіційному вебсайті протягом щонайменше п’яти років після її опублікування. Персональні дані, що їх містить публікація, необхідно зберігати на офіційному вебсайті компетентного органу лише протягом строку, що є необхідним відповідно до застосовних правил захисту даних.

6. Компетентні органи повинні інформувати ESMA про всі застосовані адміністративні санкції, у тому числі, у відповідних випадках, про будь-яке їх оскарження та його результат.

7. ESMA повинен вести центральну базу даних щодо адміністративних санкцій, про які йому було повідомлено. До такої бази даних повинні мати доступ тільки ESMA, EBA, EIOPA та компетентні органи, і вона повинна оновлюватися на підставі інформації, наданої компетентними органами згідно з параграфом 6.

Статтю 50a Директиви 2009/65/ЄС викласти у такій редакції:

"Стаття 50a

Якщо управлінські компанії UCITS або UCITS із внутрішнім управлінням підлягають сек’юритизації, що більше не відповідає вимогам, передбаченим у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (*1), вони повинні, для забезпечення інтересів інвесторів у відповідних UCITS, вжити заходів та здійснити коригувальні дії, за необхідності.

Внести до Директиви 2009/138/ЄС такі зміни:

(1) у статті 135 параграфи 2 і 3 викласти у такій редакції:

"2. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a цієї Директиви для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення специфікацій для обставин, за яких може бути застосоване пропорційне додаткове нарахування на капітал у разі порушення вимог, передбачених у статті 5 або 6 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (*2), без обмеження статті 101(3) цієї Директиви.

3. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію у відношенні параграфа 2 цієї статті, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення методологій розрахунку пропорційного додаткового нарахування на капітал, вказаного у зазначеній статті.

Комісію уповноважено доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

(2) Статтю 308b(11) вилучити.

До Регламенту (ЄС) № 1060/2009 внести такі зміни:

(1) у пунктах преамбули 22 і 41, у статті 8c і в пункті 1 частини II секції D додатка І "структурований фінансовий інструмент" замінити на "інструмент сек’юритизації";

(2) у пунктах преамбули 34 і 40, у статтях 8(4), 8c, 10(3) і 39(4), а також у п’ятому параграфі пункту 2 секції А додатка І, пункті 5 секції B додатка І, назві та пункті 2 частини II секції D додатка І, пунктах 8, 24 і 45 частини І додатка III і в пункті 8 частини III додатка III "структуровані фінансові інструменти" замінити на "інструменти сек’юритизації";

(3) у статті 1 другий підпараграф викласти у такій редакції:

"Цей Регламент також встановлює обов’язки для емітентів та пов’язаних третіх осіб, заснованих у Союзі, стосовно інструментів сек’юритизації".

(4) у статті 3(1) пункт (1) викласти у такій редакції:

(1) "інструмент сек’юритизації" означає фінансовий інструмент або інші активи, отримані в результаті операції або схеми сек’юритизації, зазначеної у статті 2(1) Регламенту (ЄС) № 2017/2402 (Регламенту про сек’юритизацію)";

(5) статтю 8b вилучити;

(6) у пункті (b) статті 4(3), пункті (b) другого підпараграфа статті 5(6) та у статті 25a вилучити покликання на статтю 8b.

Статтю 17

Директиви 2011/61/ЄС викласти у такій редакції:

"Стаття 17

Якщо управителі АІФ підлягають сек’юритизації, що більше не відповідає вимогам, передбаченим у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (*3), вони повинні, для забезпечення інтересів інвесторів у відповідних АІФ, вжити заходів і здійснити коригувальні дії, за необхідності".

До Регламенту (ЄС) № 648/2012 внести такі зміни:

(1) у статті 2 додати такі пункти:

"(30) "покрита облігація" означає облігацію, що відповідає вимогам статті 129 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

(31) "суб’єкт із покритими облігаціями" означає емітента покритих облігацій або пул покриття покритих облігацій".

(2) у статті 4 додати такі параграфи:

"5. Параграф 1 цієї статті не застосовується до позабіржових деривативних контрактів, укладених суб’єктом із покритими облігаціями стосовно покритих облігацій або суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації у зв’язку із сек’юритизацією у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (*4), за умови, що

(a) у випадку суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації випускає виключно сек’юритизації, які відповідають вимогам статті 18 та статей 19-22 або 23-26 Регламенту (ЄС) № 2017/2402 (Регламенту про сек’юритизацію);

(b) позабіржовий деривативний контракт використовується тільки для хеджування процентних ставок або невідповідності валют за покритою облігацією або сек’юритизацією; та

(c) механізми за покритою облігацією або сек’юритизацією належним чином пом’якшують кредитний ризик контрагента стосовно позабіржових деривативних контрактів, укладених суб’єктом з покритими облігаціями або суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації у зв’язку з покритою облігацією або сек’юритизацією.

6. Щоб забезпечити послідовне застосування цієї статті та з урахуванням необхідності недопущення отримання вигід від відмінностей законодавства різних юрисдикцій, європейські наглядові органи розробляють проекти регуляторних технічних стандартів, що визначають критерії для встановлення того, які механізми за покритими облігаціями або сек’юритизаціями належним чином пом’якшують кредитний ризик контрагента у розумінні параграфа 5.

Європейські наглядові органи повинні подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 або (ЄС) № 1095/2010.

(3) у статті 11 параграф 15 викласти у такій редакції:

"15. Щоб забезпечити послідовне застосування цієї статті, європейські наглядові органи розробляють проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначаються:

(a) процедури управління ризиками, включно з рівнями та типом забезпечення та угодами про відокремлення, які вимагаються для дотримання параграфа 3;

(b) процедури, яких повинні дотримуватися контрагенти та компетентні органи при застосуванні звільнень згідно з параграфами 6-10;

(c) застосовні критерії, зазначені в параграфах 5-10, у тому числі, зокрема, що має вважатися практичною або правовою перешкодою для швидкої передачі власних коштів та погашення зобов’язань між контрагентами.

Рівень і тип забезпечення, що вимагається для позабіржових деривативних контрактів, які укладені суб’єктами із покритими облігаціями стосовно покритих облігацій або суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації у зв’язку із сек’юритизацією в розумінні цього Регламенту і які відповідають умовам у статті 4(5) цього Регламенту та вимогам, визначеним у статті 18 та у статтях 19-22 і 23-26 Регламенту (ЄС) № 2017/2402 (Регламенту про сек’юритизацію), повинні визначатися з урахуванням будь-яких перешкод, які виникають при обміні забезпеченням відносно наявних угод про забезпечення за покритою облігацією або сек’юритизацією.

Європейські наглядові органи повинні подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.

Залежно від правового характеру контрагента, Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 або (ЄС) № 1095/2010".

1. Цей Регламент застосовується до сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені 01 січня 2019 року або пізніше, згідно з параграфами 7 і 8.

2. Що стосується сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені до 01 січня 2019 року, оригінатори, спонсори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть використовувати позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація" або позначення, що прямо або опосередковано використовує зазначені терміни, тільки в разі виконання вимог, визначених у статті 18, і умов, визначених у параграфі 3 цієї статті.

3. Сек’юритизації, у рамках яких цінні папери були випущені до 01 січня 2019 року, інші ніж позиції сек’юритизації, пов’язані з операцією із забезпеченими активами комерційними паперами або програмою забезпечених активами комерційних паперів, вважаються простими, прозорими та стандартизованими сек’юритизаціями за умови, що:

(a) на момент випуску таких цінних паперів вони відповідали вимогам, визначеним у статті 20(1)-(5), (7)-(9) і (11)-(13) та у статті 21(1) і (3); та

(b) на момент повідомлення відповідно до статті 27(1) вони відповідали вимогам, визначеним у статті 20(6) і (10), статті 21(2) і (4)-(10) та статті 22(1)-(5), 4.

Для цілей пункту (b) параграфа 3 застосовуються такі положення:

(a) у статті 22(2) "до випуску" необхідно читати як "до повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(b) у статті 22(3) "до встановлення ціни в рамках сек’юритизації" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(c) у статті 22(5):

(i) у другому реченні "до встановлення ціни" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(ii) "до встановлення ціни принаймні у формі проекту або в початковому варіанті" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(iii) вимога, визначена в четвертому реченні, не застосовується;

(iv) покликання на дотримання статті 7 необхідно тлумачити так, ніби стаття 7 застосовується до таких сек’юритизацій, незважаючи на статтю 43(1).

5. Що стосується сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені 01 січня 2011 року або пізніше, але до 01 січня 2019 року, а також сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені до 01 січня 2011 року, якщо нові базисні експозиції були додані або замінені після 31 грудня 2014 року, вимоги щодо комплексної перевірки, як передбачено в Регламенті (ЄС) № 575/2013, Делегованому регламенті (ЄС) № 2015/35 і Делегованому регламенті (ЄС) № 231/2013, відповідно, продовжують застосовуватися в редакції, застосовній станом на 31 грудня 2018 року.

6. Що стосується сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені до 01 січня 2019 року, кредитні установи або інвестиційні фірми, як означено в пунктах (1) і (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, страхові компанії, як означено в пункті (1) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС, перестрахові компанії, як означено в пункті (4) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС, і управителі альтернативних інвестиційних фондів (АІФ), як означено в пункті (b) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС, повинні й надалі застосовувати статтю 405 Регламенту (ЄС) № 575/2013, глави I, II та III і статтю 22 Делегованого регламенту (ЄС) № 625/2014, статті 254 та 255 Делегованого регламенту (ЄС) № 2015/35 і статтю 51 Делегованого регламенту (ЄС) № 231/2013, відповідно, у редакції, застосовній станом на 31 грудня 2018 року.

7. Доки не будуть застосовуватися регуляторні технічні стандарти, які мають бути ухвалені Комісією відповідно до статті 6(7) цього Регламенту, оригінатори, спонсори або первинний кредитор, для цілей зобов’язань, визначених у статті 6 цього Регламенту, повинні застосовувати глави I, II та III і статтю 22 Делегованого регламенту (ЄС) № 625/2014 до сек’юритизацій, у рамках яких цінні папери були випущені 01 січня 2019 року або пізніше.

8. Доки не будуть застосовуватися регуляторні технічні стандарти, які мають бути ухвалені Комісією відповідно до статті 7(3) цього Регламенту, оригінатори, спонсори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації, для цілей зобов’язань, визначених у пунктах (a) та (e) першого підпараграфа статті 7(1) цього Регламенту, повинні надавати інформацію, зазначену в додатках I-VIII до Делегованого регламенту (ЄС) № 2015/3, згідно зі статтею 7(2) цього Регламенту.

9. Для цілей цієї статті у випадку сек’юритизацій, які не передбачають емісію цінних паперів, будь-які покликання на "сек’юритизації, у рамках яких цінні папери були випущені" повинні розглядатися як такі, що означають "сек’юритизації, початкові позиції сек’юритизації яких були створені", за умови, що цей Регламент застосовується до будь-яких сек’юритизацій, у рамках яких нові позиції сек’юритизації були створені 01 січня 2019 року або пізніше.

1. Що стосується синтетичних сек’юритизацій, договір кредитного захисту щодо яких вступив у силу до 09 квітня 2021 року, оригінатори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть використовувати позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація" або позначення, що прямо або опосередковано використовує зазначені терміни, тільки в разі виконання вимог, визначених устатті 18, і умов, визначених у параграфі 3 цієї статті, на момент надання повідомлення, зазначеного у статті 27(1).

2. До дати застосування регуляторних технічних стандартів, зазначених у статті 27(6), оригінатори, для цілей зобов’язання, визначеного у статті 27(1), повинні надавати необхідну інформацію ESMA у письмовій формі.

3. Сек’юритизації, у рамках яких початкові позиції сек’юритизації були створені до 09 квітня 2021 року, вважаються простими, прозорими та стандартизованими сек’юритизаціями за умови, що:

(a) вони відповідали, на момент створення початкових позицій сек’юритизації, вимогам, визначеним у статтях 26b(1)-(5), (7)-(9), (11) і (12), статтях 26c(1) та (3), статті 26e(1), першому підпараграфі статті 26e(2), третьому та четвертому підпараграфах статті 26e(3), а також у статті 26e(6)-(9); та

(b) вони відповідали, на момент надання повідомлення відповідно до статті 27(1), вимогам, визначеним у статті 26b(6) та (10), статті 26c(2) та (4)-(10), статті 26d(l)-(5) та у другому-сьомому підпараграфах статті 26e(2), у першому, другому та п’ятому підпараграфах статті 26e(3) та у статті 26e(4) і (5).

4. Для цілей пункту (b) параграфа 3 цієї статті застосовуються такі положення:

(a) у статті 26d(2) "до закриття операції" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(b) у статті 26d(3) "до встановлення ціни в рамках сек’юритизації" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(c) у статті 26d(5):

(i) у другому реченні "до встановлення ціни" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(ii) у третьому реченні "до встановлення ціни принаймні у формі проекту або в початковому варіанті" необхідно читати як "до надання повідомлення відповідно до статті 27(1)";

(iii) вимога, визначена в четвертому реченні, не застосовується;

(iv) покликання на дотримання статті 7 необхідно тлумачити так, ніби стаття 7 застосовується до таких сек’юритизацій, незважаючи на статтю 43(1).

Не пізніше 01 січня 2021 року та кожні три роки потому Спільний комітет європейських наглядових органів повинен публікувати звіт про:

(a) імплементацію вимог щодо простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, як передбачено у статтях 18-27;

(b) оцінку заходів, вжитих компетентними органами, істотні ризики та нові вразливості, які могли виникнути, і заходи, вжиті учасниками ринку для подальшої стандартизації документації щодо сек’юритизації;

(c) дію вимог щодо комплексної перевірки, передбачених у статті 5, і вимог щодо прозорості, передбачених у статті 7, а також про рівень прозорості ринку сек’юритизації в Союзі, у тому числі про те, чи вимоги щодо прозорості, передбачені у статті 7, дають змогу компетентним органам скласти достатнє уявлення про ринок для здійснення їхніх відповідних повноважень;

(d) вимоги, передбачені у статті 6, у тому числі про їх дотримання учасниками ринку, а також умови утримання ризику відповідно до статті 6(3);

(e) географічне розташування суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації.

На основі інформації, що надається кожні три роки згідно з пунктом (e). Комісія надає оцінку причин вибору розташування, у тому числі, у разі наявності та доступності інформації, оцінку того, наскільки важливу роль відіграє існування сприятливого податкового та регуляторного режиму.

1. Не пізніше 01 листопада 2021 року EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, повинен опублікувати звіт про розроблення спеціальної рамки сталої сек’юритизації з метою інтеграції пов’язаних зі сталістю вимог щодо прозорості в цей Регламент. Зокрема, у такому звіті мають бути належним чином оцінені такі елементи:

(a) імплементація пропорційних вимог щодо розкриття інформації та комплексної перевірки, що стосуються потенційного позитивного та негативного впливу активів, що їх фінансують за рахунок базисних експозицій, на фактори сталості;

(b) зміст, методології та представлення інформації щодо факторів сталості, що стосуються позитивного та негативного впливу на екологічні, соціальні та пов’язані з управлінням питання;

(c) як встановити спеціальну рамку сталої сек’юритизації, яка відображає або ґрунтується на фінансових продуктах, охоплених статтями 8 та 9 Регламенту (ЄС) № 2019/2088, і враховує, у відповідних випадках, положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2020/852 (- 16);

(d) можливий вплив рамки сталої сек’юритизації на фінансову стабільність, розширення ринку сек’юритизації Союзу та спроможності у сфері банківського кредитування.

2. У ході підготовки звіту, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, EBA повинен, за необхідності, відображати або брати за основу вимоги щодо прозорості, визначені у статтях 3, 4, 7, 8 та 9 Регламенту (ЄС) № 2019/2088, і запитувати інформацію в Європейського агентства з охорони довкілля та Спільного науково-дослідного центру Європейської Комісії.

3. Разом зі звітом про результати перегляду згідно зі статтею 46 Комісія повинна, на основі звіту EBA, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, подати до Європейського Парламенту та Ради звіт про створення спеціальної рамки сталої сек’юритизації. Звіт Комісії у відповідних випадках повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією.

Не пізніше 01 січня 2022 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт про дію цього Регламенту, що, за необхідності, супроводжується законодавчою пропозицією.

У такому звіті, зокрема, повинні розглядатися результати, наведені у звітах, зазначених у статті 44, а також повинні оцінюватися такі елементи:

(a) вплив цього Регламенту, у тому числі впровадження позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація", на функціонування ринку сек’юритизацій у Союзі, внесок сек’юритизації в реальний сектор економіки, зокрема, у контексті доступу до кредитування для МСП та інвестицій, а також взаємозв’язок між фінансовими установами та стабільністю фінансового сектора;

(b) різниця у використанні способів, зазначених у статті 6(3), на основі даних, повідомлених відповідно до пункту (e)(iii) першого підпараграфа статті 7(1). Якщо результати свідчать про підвищення пруденційних ризиків, спричинене використанням способів, зазначених у пунктах (a), (b), (c) та (e) статті 6(3), необхідно розглянути відповідне коригування;

(c) чи відбулося непропорційне зростання кількості операцій, зазначених у третьому підпараграфі статті 7(2), з моменту початку застосування цього Регламенту і чи учасники ринку структурували операції так, щоб обійти зобов’язання згідно зі статтею 7 щодо надання інформації через репозиторії із сек’юритизації;

(d) чи існує потреба в розширенні дії вимог щодо розкриття інформації згідно зі статтею 7 на операції, зазначені у третьому підпараграфі статті 7(2), і позиції інвесторів;

(e) чи можна впровадити режим еквівалентності у сфері простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій для оригінаторів, спонсорів і суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації з третіх країн з урахуванням міжнародних змін у сфері сек’юритизації, зокрема ініціатив щодо простих, прозорих та порівнянних сек’юритизацій;

(f) імплементація вимог, визначених у статтях 22(4) та 26d(4), і чи їх дію можна розширити на сек’юритизації, у рамках яких базисні експозиції не є житловими позиками, позиками на придбання автомобілів або лізингом автомобілів, з метою інтеграції розкриття інформації щодо екологічних, соціальних і управлінських питань;

(g) належність режиму сторонніх перевірок, як передбачено у статтях 27 і 28, а також чи режим авторизації третіх осіб, передбачений у статті 28, сприяє достатній конкуренції між третіми особами і чи необхідно внести зміни в рамку нагляду, щоб забезпечити фінансову стабільність; та

(h) чи існує потреба в доповненні рамки сек’юритизації, визначеної в цьому Регламенті, шляхом створення системи банків з обмеженою ліцензією, які виконуватимуть функції суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації та матимуть виключне право купувати експозиції в оригінаторів і продавати інвесторам права вимоги, забезпечені придбаними експозиціями; та

(i) можливість подальшої стандартизації та доповнення вимог щодо розкриття інформації з метою розвитку ринкових практик, зокрема, шляхом використання шаблонів для традиційних та синтетичних сек’юритизацій, у тому числі для індивідуалізованих приватних сек’юритизацій, у рамках яких не потрібно складати проспект згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1129 (- 17).

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії на умовах, передбачених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 16(2), надано Комісії на невизначений період починаючи із 17 січня 2018 року.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 16(2), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, або з пізнішої дати, вказаної у ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених у дію делегованих актів.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 16(2), набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період продовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 01 січня 2019 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.