Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 та про скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС та Директиви Комісії 2006/70/ЄС

1. Ця Директива має на меті перешкодити використанню фінансової системи Союзу для цілей відмивання грошей і фінансування тероризму.

2. Держави-члени повинні забезпечити заборону відмивання грошей і фінансування тероризму.

3. Для цілей цієї Директиви такі діяння, якщо вони вчинені умисно, повинні вважатися відмиванням грошей:

(a) конвертація або передавання власності з усвідомленням того, що ця власність отримана внаслідок злочинної діяльності або акту участі в такій діяльності, з ціллю приховування або укривання незаконного походження власності або надавання допомоги будь-якій особі, причетній до здійснення такої діяльності, для уникнення юридичних наслідків діяння такої особи;

(b) приховування або укривання дійсної природи, джерела походження, розташування, відчуження, руху власності, речових або майнових прав на власність з усвідомленням того, що така власність отримана внаслідок злочинної діяльності або акту участі в такій діяльності;

(c) придбання власності, володіння нею або її використання з усвідомленням того, що така власність отримана внаслідок злочинної діяльності або акту участі в такій діяльності;

(d) участь у вчиненні будь-якої з дій, зазначених у пунктах (a), (b) та (c), об’єднання з іншими особами для її вчинення, спроби її вчинення і надання допомоги для її вчинення, співучасть у її вчинені, сприяння її вчиненню та консультування стосовно її вчинення.

4. Відмивання грошей повинно вважатися таким, навіть якщо діяльність, що внаслідок неї було отримано власність, яка відмивається, була здійснена на території іншої держави-члена або третьої країни.

5. Для цілей цієї Директиви "фінансування тероризму" означає надання або збирання грошей, у будь- який спосіб, безпосередньо або опосередковано, з наміром їхнього використання або з усвідомленням того, що вони будуть використані, повністю або частково, для вчинення будь-якого зі злочинів у розумінні статей 1-4 Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС (- 1).

6. Усвідомлення, намір або мета як складові елементи злочинів, зазначених у параграфах 3 та 5, можуть бути встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи.

1. Ця Директива застосовується до таких зобов’язаних осіб:

(1) кредитні установи;

(2) фінансові установи;

(3) такі фізичні або юридичні особи, при здійсненні ними своєї професійної діяльності:

(a) аудитори, зовнішні бухгалтери та податкові консультанти, а також будь-яка інша особа, що зобов'язується надавати, безпосередньо або через інших осіб, з якими така особа пов'язана, матеріальну допомогу, сприяння або консультації з податкових питань, якщо така діяльність становить її основну ділову або професійну діяльність;

(b) нотаріуси та інші незалежні правники, якщо вони беруть участь у будь-якій фінансовій транзакції або транзакції з нерухомим майном, діючи від імені та за дорученням свого клієнта або надаючи допомогу своєму клієнту в плануванні або здійсненні транзакцій стосовно:

(i) купівлі та продажу нерухомого майна або суб'єктів господарювання;

(ii) управління грошима, цінними паперами або іншими активами клієнта;

(iii) відкриття банківських, ощадних рахунків або рахунків у цінних паперах або управління ними;

(iv) організації внесків, необхідних для створення, функціонування або управління компаніями;

(v) створення, функціонування трастів, компаній, фондів або схожих структур або управління ними;

(c) надавачів послуг для трастів або компаній, не охоплених пунктами (a) або (b);

(d) агенти з нерухомого майна, включаючи випадки, коли вони діють як посередники під час здавання в оренду нерухомого майна, але лише стосовно транзакцій, за якими щомісячна орендна плата становить 10000 євро або більше;

(e) інші особи, що провадять торгівлю товарами, якщо платежі здійснюються або отримуються готівкою в сумі 10000 євро або більше, незалежно від того, чи здійснюється транзакція як єдина операція або як декілька операцій, що видаються пов'язаними;

(f) надавачі послуг у сфері грального бізнесу;

(g) надавачі послуг обміну віртуальних валют на офіційні валюти і навпаки;

(h) надавачі послуг електронних гаманців;

(i) особи, що здійснюють торгівлю витворами мистецтва або виступають як посередники в такій торгівлі, включаючи випадки, коли таку діяльність провадять мистецькі галереї та аукціонні доми, якщо вартість транзакції або серії пов'язаних транзакцій становить 10000 євро або більше;

(j) особи, що надають послуги зберігання витворів мистецтва, здійснюють торгівлю витворами мистецтва або виступають як посередники в такій торгівлі, коли таку діяльність провадять вільні порти, якщо вартість транзакції або серії пов'язаних транзакцій становить 10000 євро або більше.

2. За винятком казино, і за результатами належного оцінювання ризику, держави-члени можуть вирішити звільнити повністю або частково надавачів певних послуг у сфері грального бізнесу від відповідальності за порушення положень національного права, що транспонує цю Директиву, на основі доведеного низького ризику, який випливає з природи й, у відповідних випадках, масштабу операцій у рамках надання таких послуг.

Серед факторів, розглянутих у своїх оцінках ризику, держави-члени повинні оцінити рівень уразливості застосовних транзакцій також з огляду на метод оплати.

У своїх оцінках ризику держави-члени повинні вказати, як вони взяли до уваги будь-які відповідні висновки у звітах, виданих Комісією відповідно до статті 6.

Будь-яке рішення, ухвалене державою-членом відповідно до першого підпараграфа, повинне бути надіслане Комісії, разом з обґрунтуванням на основі оцінювання конкретного ризику. Комісія повинна надіслати зазначене рішення іншим державам-членам.

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що ця Директива не застосовується до осіб, які беруть участь у фінансовій діяльності нерегулярно або в дуже обмеженому обсязі, якщо існує незначний ризик відмивання грошей або фінансування тероризму, та якщо дотримано таких критеріїв:

(a) фінансову діяльність обмежено за абсолютними показниками;

(b) фінансову діяльність обмежено на основі транзакцій;

(c) фінансова діяльність не є основною діяльністю таких осіб;

(d) фінансова діяльність є додатковою, і безпосередньо пов'язана з основною діяльністю таких осіб;

(e) основною діяльністю таких осіб не є діяльність, зазначена у пунктах (a)-(d) або в пункті (f) параграфа 1(3);

(f) фінансові послуги надаються лише клієнтам, які отримують основні послуги таких осіб, і не пропонуються громадськості.

Перший підпараграф не застосовується до осіб, які беруть участь у переказі грошей, відповідно до визначення в пункті (13) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2007/64/ЄС (- 2).

4. Для цілей пункту (a) параграфа 3 держави-члени повинні вимагати, щоб загальний обіг фінансової діяльності не перевищував ліміту, що повинен бути достатньо низьким. Ліміт повинен встановлюватися на національному рівні, залежно від типу фінансової діяльності.

5. Для цілей пункту (b) параграфа 3 держави-члени повинні застосовувати максимальний ліміт для одного клієнта і для однієї транзакції незалежно від того, чи транзакція здійснюється як єдина операція або як декілька операцій, що видаються пов'язаними. Максимальний ліміт повинен встановлюватися на національному рівні, залежно від типу фінансової діяльності. Ліміт повинен бути достатньо низьким для того, щоб забезпечити непрактичність та неефективність зазначених типів транзакцій як методу відмивання грошей або фінансування тероризму, і не повинен перевищувати 1000 євро.

6. Для цілей пункту (c) параграфа 3 держави-члени повинні вимагати, щоб обіг фінансової діяльності не перевищував 5% сукупного обігу відповідної фізичної або юридичної особи.

7. Під час оцінювання ризику відмивання грошей або фінансування тероризму для цілей цієї статті держави-члени повинні звертати особливу увагу на будь-яку фінансову діяльність, щодо якої існує найбільша ймовірність, через її природу, використання або зловживання з метою відмивання грошей або фінансування тероризму.

8. Рішення, ухвалені державами-членами відповідно до параграфа 3, повинні містити причини, на яких вони ґрунтуються. Держави-члени можуть ухвалити рішення про відкликання таких рішень у випадках зміни обставин. Вони повинні повідомити Комісію про такі рішення. Комісія повинна повідомити інші держави-члени про такі рішення.

9. Держави-члени повинні здійснювати моніторингову діяльність на основі ризиків або інші відповідні заходи для забезпечення відсутності зловживання звільненнями, які надаються рішеннями, ухваленими відповідно до цієї статті.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "кредитна установа" означає кредитну установу, відповідно до означення в пункті (1) статті 4(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (- 3), з урахуванням її філій, відповідно до означення в пункті (17) статті 4(1) зазначеного Регламенту, розташовану в Союзі, незалежно від того, чи її головний офіс розташовано в Союзі або в третій країні;

(2) "фінансова установа" означає:

(a) підприємство, інше ніж кредитна установа, яке здійснює один з декількох видів діяльності, перелічених у пунктах (2)-(12), (14) і (15) додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 4), включаючи діяльність офісів обміну валюти (обмінних бюро);

(b) страхова компанія, відповідно до означення в пункті (1) статті 13 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС (- 5), мірою, якою воно здійснює діяльність щодо страхування життя, яку охоплено цією Директивою;

(c) інвестиційна фірма, відповідно до означення в пункті (1) статті 4 (1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС (- 6);

(d) установа колективного інвестування, яка здійснює продаж своїх часток або акцій;

(e) страховий посередник, відповідно до означення в пункті (5) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/92/ЄС (- 7), коли він діє стосовно страхування життя та інших послуг у сфері інвестицій, за винятком пов'язаного страхового посередника відповідно до означення, наведеного в пункті (7) зазначеної статті;

(f) філії фінансових установ, зазначених у пунктах (a)-(e), коли вони розташовані в Союзі, незалежно від того, чи їхній головний офіс розташований у державі-члені або в третій країні;

(3) "власність" означає активи будь-якого виду, матеріальні чи нематеріальні, рухомі чи нерухомі, відчутні чи невідчутні, а також правові документи або документи в будь-якій формі, включаючи електронні або цифрові, які посвідчують право на такі активи або участь у них;

(4) "злочинна діяльність" означає будь-який вид причетності до вчинення таких серйозних злочинів:

(a) терористичні злочини, злочини, пов'язані з терористичними групами, та злочини, пов'язані з терористичною діяльністю, визначені в розділах II і III Директиви (ЄС) 2017/541 (- 8);

(b) будь-який зі злочинів, зазначених у статті 3(1)(a) Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року;

(c) діяльність злочинних організацій відповідно до означення в статті 1(1) Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (- 9)

(d) шахрайство, яке впливає на фінансові інтереси Союзу, коли воно є принаймні тяжким, відповідно до означення в статті 1(1) і статті 2(1) Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств (- 10);

(e) корупція;

(f) усі злочини, включаючи податкові злочини щодо прямих і непрямих податків, які відповідно до національного права держав-членів караються позбавленням волі або її обмеженням за наказом про тримання під вартою з максимальним строком, що перевищує один рік або, що стосується тих держав, які мають мінімальну граничну межу для злочинів у своїй правовій системі, злочини, які караються позбавленням волі або її обмеженням за наказом про тримання під вартою з мінімальним строком від шести місяців;

(5) "саморегульований орган" означає орган, який складається зі спеціалістів і відіграє певну роль у їхньому регулюванні, виконанні певних функцій нагляду або моніторингу та забезпеченні виконання правил, які їх стосуються;

(6) "бенефіціарний власник" означає будь-яку фізичну особу або осіб, які є кінцевими власниками або контролерами клієнта та/або фізичних осіб, від імені яких здійснюється транзакція, і включає принаймні:

(a) у випадку корпоративних юридичних осіб:

(i) фізичних осіб, яким належить кінцеве право власності на юридичну особу або контроль за юридичною особою шляхом прямого або непрямого володіння на праві власності достатнім відсотком акцій, або прав голосу, або частки в капіталі цієї юридичної особи, включаючи цінні папери на пред’явника, або шляхом контролю за допомогою засобів, інших ніж компанія, яка зареєстрована на регульованому ринку та підпадає під вимоги щодо розкриття інформації згідно з правом Союзу або еквівалентними міжнародними стандартами, що забезпечують належну прозорість інформації про власників.

Якщо фізична особа володіє пакетом акцій у розмірі 25% плюс одна акція або часткою в розмірі більше 25% в капіталі клієнта, це є показником прямого володіння на праві власності. Якщо корпоративна юридична особа, що перебуває під контролем фізичної особи (осіб), або більш ніж одна корпоративна юридична особа, що перебувають під контролем тієї самої фізичної особи (осіб), володіють пакетом акцій у розмірі 25% плюс одна акція або часткою в розмірі більше 25% в капіталі клієнта, це є показником непрямого володіння на праві власності. Це не обмежує право держав-членів визначити менший відсоток як ознаку володіння на праві власності або контролю. Контроль за допомогою інших способів може бути визначений, між іншим, відповідно до критеріїв у статті 22(1)-(5) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 11);

(ii) фізичних осіб, які обіймають посади старших керівних посадових осіб, якщо після вичерпання всіх можливих засобів і за відсутності причин для підозри особу відповідно до пункту (i) не було встановлено, або якщо існує будь-який сумнів щодо того, чи є встановлена особа (особи) бенефіціарним власником (власниками); зобов'язані особи повинні вести облік дій, вжитих для встановлення бенефіціарних власників відповідно до пункту (i) та цього пункту;

(b) у випадку трастів, усі такі особи:

(i) засновник(и);

(ii) довірчий власник(и);

(iii) піклувальник(и), за наявності;

(iv) бенефіціари або, коли осіб, що отримують вигоду від правового утворення або юридичної особи ще не встановлено, група осіб, в чиїх інтересах передусім створено таке правове утворення або юридичну особу і в чиїх інтересах вони функціонують;

(v) будь-яка інша фізична особа, яка здійснює остаточний контроль над трастом шляхом прямого або непрямого володіння на праві власності або в інший спосіб;

(c) у випадку таких юридичних осіб, як фонди, та правових утворень, схожих на трасти, фізична(і) особа(и), що виконує(ють) функції, еквівалентні або схожі до тих, що зазначені в пункті (b);

(7) "надавач послуг для трастів або компаній" означає будь-яку особу, яка в рамках своєї господарської діяльності надає будь-яку з таких послуг третім особам:

(a) утворення компаній або інших юридичних осіб;

(b) діяльність або організація діяльності іншої особи на посаді директора або секретаря компанії, партнера товариства або на схожій посаді стосовно інших юридичних осіб;

(c) надання зареєстрованого офісу, бізнес-адреси, адреси для кореспонденції або адміністративної адреси чи схожих послуг для компанії, товариства або будь-якої іншої юридичної особи або правового утворення;

(d) діяльність як довірчого власника відкритого трасту чи схожого правового утворення або організація такої діяльності іншої особи;

(e) діяльність або організація діяльності іншої особи як номінального акціонера в інтересах іншої особи, іншої ніж компанія, яка зареєстрована на регульованому ринку, до якого застосовуються вимоги щодо розкриття інформації відповідно до права Союзу, або еквівалентні міжнародні стандарти;

(8) "кореспондентські відносини" означає:

(a) надання банківських послуг одним банком як кореспондентом іншому банку як респонденту, включаючи надання поточного або іншого пасивного рахунку й пов’язаних послуг, таких як управління готівкою, міжнародні перекази грошей, ведення чекових книжок з виплатами за рахунками та послуг обміну валют;

(b) відносини між кредитними і фінансовими установи, включаючи випадки, коли схожі послуги надаються установою-кореспондентом установі-респонденту, та включаючи відносини, встановлені для здійснення транзакцій із цінними паперами або перерахування грошей;

(9) "публічна посадова особа" означає фізичну особу, якій довірені або були довірені важливі публічні функції, і включає таких осіб:

(a) голів держави, голів уряду, міністрів, їхніх заступників або помічників;

(b) членів парламенту або схожих законодавчих органів;

(c) членів керівних органів політичних партій;

(d) членів верховних судів, конституційних судів або інших судових органів високого рівня, чиї рішення не є предметом подальшого оскарження, окрім виняткових випадків;

(e) членів аудиторських палат і рад центральних банків;

(f) послів, уповноважених та офіцерів високого рангу у збройних силах;

(g) членів адміністративних, управлінських або наглядових органів державних підприємств;

(h) директорів, заступників директорів і членів рад або осіб, які виконують еквівалентні функції у міжнародних організаціях.

Жодна з публічних функцій, зазначених у пунктах (a)-(h) не повинна розумітися як така, яка охоплює посадових осіб середньої або нижчої ланки;

(10) "члени сім'ї" включає:

(a) чоловіка або дружину публічної посадової особи або осіб, які вважаються еквівалентними чоловіку або дружині;

(b) дітей публічної посадової особи та їхніх чоловіків або дружин або осіб, які вважаються еквівалентними чоловіку або дружині;

(c) батьків публічної посадової особи;

(11) "особи, що відомі як тісно пов'язані" означає:

(a) фізичних осіб, щодо яких відомо, що вони є бенефіціарними власниками юридичних осіб або правових утворень спільно з публічною посадовою особою або перебувають у будь-яких інших тісних ділових відносинах з публічною посадовою особою;

(b) фізичні особи, що є одноосібними бенефіціарними власниками юридичної особи або правового утворення, що, як відомо, створені де-факто для отримання вигоди публічною посадовою особою.

(12) "вища ланка керівництва" означає службовця або працівника з достатнім знанням схильності установи до ризику відмивання грошей або фінансування тероризму й рівнем повноважень, достатнім для ухвалення рішень, які впливають на схильність установи до ризику, який в жодному випадку не повинен бути членом ради директорів;

(13) "ділові відносини" означає ділові, професійні або комерційні відносини, які пов'язані з професійною діяльністю зобов'язаної особи та які матимуть певну тривалість на момент установлення контакту;

(14) "послуги у сфері грального бізнесу" означає послуги, які включають прийняття грошових ставок на азартних іграх, включаючи ігри, які мають елемент навичок, такі як лотереї, ігри у казино, покер й укладення парі, і відбуваються за певною фізичною адресою, або дистанційно, за допомогою електронних засобів або будь-яких інших технологій для полегшення комунікацій, і на індивідуальний запит одержувача послуг;

(15) "група" означає групу підприємств, що складається з материнської компанії, її дочірніх компаній та правових утворень, у яких материнська компанія або її дочірні компанії володіють часткою, а також підприємств, що пов'язані одне з одним відносинами у розумінні статті 22 Директиви 2013/34/ЄС;

(16) "електронні гроші" означає електронні гроші, відповідно до пункту (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС, але за винятком грошової вартості, відповідно до статті 1(4) і (5) зазначеної Директиви;

(17) "номінальний банк" означає кредитну або фінансову установу, або установу, яка здійснює діяльність, еквівалентну діяльності, яку здійснюють кредитні і фінансові установи, створені у юрисдикції, де вони не мають фізичної присутності, з огляду на розумність та управління, і яка не є афілійованою з регульованою фінансовою групою;

(18) "віртуальні валюти" означає цифрову репрезентацію вартості, яка не є випущеною або гарантованою центральним банком або органом публічної влади, не є необхідним чином прив'язаною до юридично створеної валюти і не має юридичного статусу валюти або грошей, але приймається фізичними або юридичними особами як засіб обміну, який може передаватися, зберігатися або торгуватися в електронний спосіб;

(19) "надавач послуг електронного гаманця" означає установу, яка надає послуги зберігання приватних криптографічних ключів від імені своїх клієнтів, а також утримання, зберігання або переказу віртуальних валют.

1. Держава-член повинна, відповідно до ризик-орієнтованого підходу, забезпечити те, щоб сфера дії цієї Директиви поширювалася в цілому або частково на фахівців і категорії підприємств, інших ніж зобов'язані особи, зазначені в статті 2(1), які займаються діяльністю, що найбільш імовірно може використовуватися для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму.

2. У випадках, коли держава-член поширює сферу дії цієї Директиви на професії або категорії підприємств, інших ніж зазначені в статті 2(1), вона повинна повідомити про це Комісію.

Держави-члени можуть в рамках права Союзу ухвалювати більш суворі положення або зберігати чинність більш суворих положень у сфері, охопленій цією Директивою, для запобігання відмиванню грошей або фінансуванню тероризму.

1. Комісія повинна провести оцінювання ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, які впливають на внутрішній ринок і стосуються транскордонної діяльності.

З цією метою Комісія повинна до 26 червня 2017 року скласти звіт, що виявляє, аналізує та оцінює такі ризики на рівні Союзу. Після цього, Комісія повинна оновлювати такий звіт кожні два роки або за потреби частіше.

2. Звіт, зазначений у параграфі 1, повинен охоплювати принаймні таке:

(a) сфери внутрішнього ринку, які зазнають найбільшого ризику;

(b) ризики, пов’язані з кожним відповідним сектором, включаючи, у відповідних випадках, прогнозні оцінки сум відмивання грошей, надані Євростатом для кожного з таких секторів;

(c) найбільш широко розповсюджені засоби, які застосовуються злочинцями для відмивання незаконних доходів, включаючи, за наявності, ті, які, зокрема, застосовуються у транзакціях між державами-членами і третіми країнами, незалежно від визначення третьої країни як країни з високим ризиком відповідно до статті 9(2).

3. Комісія повинна забезпечити державам-членам і зобов'язаним особам доступ до звіту, зазначеного в параграфі 1, і допомагати їм у визначенні, розумінні, управлінні та пом'якшенні ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, а також щоб надати змогу іншим стейкхолдерам, включаючи національні законодавчі органи, Європейський Парламент, європейські наглядові органи і представників органів фінансової розвідки, краще розуміти ризики. Звіти повинні оприлюднюватися найпізніше через шість місяців після надання доступу до них державам-членам, окрім елементів звітів, які містять секретну інформацію.

4. Комісія повинна надавати державам-членам рекомендації щодо заходів, які є прийнятними для роботи з визначеними ризиками. У випадку, якщо держави-члени вирішать не застосовувати будь-яку з рекомендацій у своїх національних режимах боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, вони повинні повідомити про це Комісію і надати обґрунтування такого рішення.

5. До 26 грудня 2016 року, європейські наглядові органи, за допомогою спільного комітету, повинні надати висновок стосовно ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, які впливають на фінансовий сектор Союзу ("спільне рішення"). Після цього, європейські наглядові органи, за допомогою спільного комітету, повинні надавати висновок кожні два роки.

6. Під час оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна організувати роботу на рівні Союзу, повинна брати до уваги спільні висновки, зазначені в параграфі 5, і залучати експертів з держав-членів у сфері боротьби з відмиванням грошей і фінансування тероризму, представників органів фінансової розвідки та інших органів Союзу, у відповідних випадках. Комісія повинна надати державам-членам і зобов’язаним особам доступ до спільних висновків для того, щоб допомогти їм визначити ризик відмивання грошей і фінансування тероризму, управляти ним та пом'якшувати його.

7. Кожні два роки або за потреби частіше Комісія повинна надавати звіт Європейському Парламенту і Раді про висновки, які є результатом регулярного оцінювання ризиків, та заходів, яких було вжито на основі зазначених висновків.

1. Кожна держава-член повинна вживати відповідних заходів для виявляння, оцінювання, розуміння та пом'якшення ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, які впливають на неї, а також будь- яких проблем у сфері захисту даних. Вона повинна підтримувати актуальність такого оцінювання ризику.

2. Кожна держава-член повинна призначити публічний орган для створення механізму координації національного реагування відповідей на ризики, зазначені у параграфі 1. Характер цього органу та опис механізму повинні бути повідомлені Комісії, європейським наглядовим органам та іншим державам-членам.

3. Під час проведення оцінювання ризику, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, держави-члени повинні використовувати висновки звіту, визначеного статтею 6(1).

4. Стосовно оцінювання ризику, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна:

(a) використовувати його для вдосконалення свого режиму боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму шляхом визначення будь-яких сфер, в яких зобов’язані особи повинні вживати посилених заходів, та за потреби шляхом визначення заходів, що повинні бути вжиті;

(b) визначати, у відповідних випадках, сектори або галузі з нижчим або вищим ризиком відмивання грошей і фінансування тероризму;

(c) використовувати його для допомоги у розподіленні і пріоритизації ресурсів для боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;

(d) використовувати його для забезпечення створення належних правил для кожного сектору або галузі, відповідно до ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму;

(e) забезпечувати швидкий доступ зобов’язаних осіб до належної інформації для полегшення здійснення ними оцінювання ризику відмивання грошей або фінансування тероризму;

(f) звітувати про інституційну структуру і широко визначені процедури їхнього режиму боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, включаючи, між іншим, органи фінансової розвідки, податкові органи та прокурорів, а також розподілені людські та фінансові ресурси в мірі, в якій ця інформація є доступною;

(g) повідомляти про національні зусилля та ресурси (людські ресурси і бюджет), виділені для боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.

5. Держави-члени повинні надавати Комісії, європейським наглядовим органам та іншим державам-членам доступ до своїх результатів оцінювання ризиків, включаючи їхні оновлення. Інші держави-члени можуть за потреби надавати відповідну додаткову інформацію державі-члену, що здійснює оцінювання ризику. Стислий виклад оцінювання повинен бути загальнодоступним. Цей виклад не повинне містити секретну інформацію.

1. Держави-члени повинні забезпечити вжиття зобов’язаними особами належних заходів для виявляння та оцінювання ризику відмивання грошей і фінансування тероризму з огляду на фактори ризику, включаючи ті, які стосуються їхніх клієнтів, країн або географічних територій, продуктів, послуг, транзакцій або каналів постачання. Ці заходи повинні бути пропорційними природі і розміру зобов'язаних осіб.

2. Оцінювання ризику, зазначене в параграфі 1, повинно документуватися, зберігатися в актуальному вигляді, і доступ до нього повинен надаватися відповідним компетентним органам і саморегульованим органам. Компетентні органи можуть вирішити, що окреме задокументоване оцінювання ризику не вимагається, якщо конкретні ризики, пов'язані зі секторами, є визначеними і зрозумілими.

3. Держави-члени повинні забезпечити наявність у зобов’язаних осіб політик, засобів контролю і процедур, спрямованих на пом’якшення та ефективне управління ризиками відмивання грошей і фінансування тероризму, визначеними на рівні Союзу, держави-члена і зобов’язаної особи. Зазначені політики, засоби контролю і процедури повинні бути пропорційними природі і розміру зобов'язаних осіб.

4. Політики, засоби контролю і процедури, зазначені у параграфі 3, повинні включати:

(a) розробку внутрішніх політик, засобів контролю та процедур, включаючи зразкові практики управління ризиками, комплексну перевірку клієнтів, звітування, облік, внутрішній контроль, комплаєнс-менеджмент, у тому числі, за потреби, з огляду на розмір і природу бізнесу, призначення відповідальної особи з комплаєнсу на управлінському рівні, а також перевірку працівників;

(b) у відповідних випадках з точки зору розміру і природи бізнесу, незалежну функцію аудиту для перевірки внутрішніх політик, засобів контролю і процедур, зазначених у пункті (a).

5. Держави-члени повинні у відповідних випадках вимагати від вищої ланки керівництва зобов'язаних осіб отримання схвалення щодо політик, засобів контролю і процедур, які вони впроваджують, здійснення моніторингу й вдосконалення вжитих заходів.

1. Юрисдикції третіх країн, які мають стратегічні недоліки в їхніх національних режимах боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, які становлять значні загрози фінансовій системі Союзу ("треті країни з високим ступенем ризику"), повинні визначатися з метою захисту належного функціонування внутрішнього ринку.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 64 з метою визначення третіх країн з високим ступенем ризику з огляду на стратегічні недоліки у таких сферах:

(a) юридична та інституційна рамки боротьби з відмиванням грошей і фінансування тероризму третьої країни, зокрема:

(i) криміналізація відмивання грошей і фінансування тероризму;

(ii) заходи, пов'язані з комплексною перевіркою клієнтів;

(iii) вимоги стосовно обліку:

(iv) вимоги щодо звітування про підозрілі транзакції;

(v) наявність у компетентних органів точної та своєчасної інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб та правових утворень;

(b) повноваження і процедури компетентних органів третьої країни для цілей боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, включаючи належно дієві, пропорційні і стримувальні санкції, а також практику третьої країни щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами держав-членів;

(c) ефективність системи боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму третьої країни щодо реагування на ризики відмивання грошей і фінансування тероризму.

3. Делеговані акти, зазначені у параграфі 2, повинні бути ухвалені протягом місяця після визначення стратегічних недоліків, зазначених у даному параграфі.

4. Під час складання делегованих актів, зазначених у параграфі 2. Комісія повинна брати до уваги відповідні оцінки, огляди або звіти, оприлюднені міжнародними організаціями та суб'єктами нормотворчості, які мають компетенції у сфері запобігання відмиванню грошей і боротьбі з фінансуванням тероризму.

1. Держави-члени повинні заборонити їхнім кредитним і фінансовим установам утримувати анонімні рахунки, анонімні чекові книжки або анонімні депозитні сейфи. Держави-члени повинні в будь-якому разі вимагати, щоб щодо власників і бенефіціарів наявних анонімних рахунків, анонімних чекових книжок або анонімних депозитних сейфів були вжиті заходи з комплексної перевірки клієнтів не пізніше 10 січня 2019 року, але в будь-якому разі до будь-якого використання таких рахунків, чекових книжок або депозитних сейфів.

2. Держави-члени повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню акцій на пред'явника та гарантій, пов'язаних з акціями на пред’явника.

Держави-члени повинні забезпечити вживання зобов’язаними особами заходів з комплексної перевірки клієнтів за таких обставин:

(a) при встановленні ділових відносин;

(b) при здійсненні одноразової транзакції, яка:

(i) має вартість 15000 євро або більше, незалежно від того, чи транзакція здійснюється як єдина операція або як декілька операцій, що видаються пов'язаними; або

(ii) становить переказ грошей, відповідно до означення в пункті (9) статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/847 (- 12) у розмірі більше 1000 євро;

(c) у випадку осіб, які здійснюють торгівлю товарами, при проведенні одноразових транзакцій готівкою в розмірі 10000 євро або більше, незалежно від того, чи транзакція здійснюється як єдина операція або як декілька операцій, що видаються пов'язаними;

(d) стосовно надавачів послуг у сфері грального бізнесу, після отримання виграшу, визначення ставки або в обох цих випадках, при здійсненні транзакцій на суму 2000 євро або більше, незалежно від того, чи транзакція проводиться як єдина операція або як декілька операцій, що видаються пов'язаними;

(e) коли існує підозра відмивання грошей або фінансування тероризму, незважаючи на відступ, звільнення або ліміт;

(f) коли існують сумніви щодо достовірності або належності даних, попередньо отриманих для ідентифікації клієнта.

1. Як відступ від пунктів (a), (b) і (c) першого підпараграфа статті 13(1) і статті 14, та на основі належного оцінювання ризику, що свідчить про низький рівень ризику, держава-член може дозволяти зобов’язаним особам не вживати деяких заходів з комплексної перевірки клієнтів щодо електронних грошей, якщо виконані всі наведені нижче умови стосовно пом’якшення ризику:

(a) платіжний інструмент не підлягає поповненню, або має максимальний місячний ліміт на платіжні транзакції, який становить 150 євро і може використовуватися лише у зазначеній державі-члені.

(b) максимальна сума, яка зберігається в електронному вигляді, не перевищує 150 євро.

(c) платіжний інструмент застосовується виключно для придбання товарів або послуг;

(d) платіжний інструмент не може бути фінансований за допомогою анонімних електронних грошей;

(e) емітент здійснює достатній моніторинг транзакцій або ділових відносин для уможливлення виявлення незвичайних або підозрілих транзакцій.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб дія відступу, передбаченого в параграфі 1 цієї статті не поширювалася на випадки погашення готівкою або зняття готівкою монетарної вартості електронних грошей, якщо сума погашення перевищує 50 євро, або на випадки дистанційних платіжних операцій, що визначені в пункті (6) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (- 13), якщо сума платежу в одній транзакції перевищує 50 євро.

3. Держави-члени повинні забезпечити приймання кредитними і фінансовими установами, які діють як покупці, платежів через анонімні передплачені картки, видані в третіх країнах, лише коли вони відповідають вимогам, еквівалентним вимогам, визначеним у параграфах 1 і 2.

Держави-члени можуть заборонити на своїй території приймання платежів, які здійснюються за допомогою анонімних передплачених карток.

1. Заходи з комплексної перевірки клієнтів повинні включати:

(a) ідентифікацію клієнта і перевірку його особи на основі документів, даних або інформації, отриманих з надійного та незалежного джерела, включаючи, за наявності, засоби електронної ідентифікації, відповідні довірчі послуги, визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 (- 14), або будь-який інший безпечний, дистанційний або електронний процес ідентифікації, регульований, визнаний, схвалений або прийнятий відповідними національними органами влади;

(b) ідентифікацію бенефіціарного власника та вжиття розумних заходів для підтвердження його особи з тим, щоб зобов'язаний суб'єкт господарювання був впевнений, що він знає бенефіціарного власника, в тому числі юридичні особи, трасти, компанії, фонди та схожі правові утворення за допомогою обґрунтованих заходів, необхідних для розуміння структури власності та контролю клієнта. Якщо бенефіціарний власник є старшою керівною посадовою особою відповідно до статті 3(6)(a) (ii), зобов’язані особи повинні вживати необхідних розумних заходів для перевірки ідентифікаційних даних фізичної особи, що обіймає посаду старшої керівної посадової особи, та обліковувати виконані дії та труднощі, що виникають під час процесу перевірки;

(c) оцінювання ділових відносин та, у відповідних випадках, отримання інформації про мету й очікуваний характер ділових відносин;

(d) проведення поточного моніторингу ділових відносин, включаючи аналіз транзакцій, здійснених протягом таких відносин, для забезпечення відповідності здійснюваних транзакцій відомій зобов'язаній особі інформації про клієнта, напрями діяльності та профіль ризику, включаючи, за потреби, джерела походження грошей, і забезпечення актуальності документів, даних або інформації, що зберігаються.

Уживаючи заходів, зазначених у пунктах (a) і (b) першого підпарагафа, зобов'язані особи повинні також перевіряти наявність повноважень у будь-якої особи, що представляє клієнта, і перевіряти її ідентифікаційні дані.

2. Держави-члени повинні забезпечити застосування зобов’язаними особами кожної з викладених у параграфі 1 вимог щодо комплексної перевірки клієнтів. Однак зобов'язані особи можуть визначати ступінь таких заходів на основі чутливості до ризику.

3. Держави-члени повинні вимагати врахування зобов’язаними особами під час оцінювання ризику відмивання грошей та фінансування тероризму принаймні тих параметрів, які визначено в додатку І.

4. Держави-члени повинні забезпечити здатність зобов’язаних осіб продемонструвати компетентним або саморегульованим органам належність заходів з огляду на виявлені ризики відмивання грошей і фінансування тероризму.

5. Щодо діяльності зі страхування життя або іншої пов’язаної з інвестиціями страхової діяльності держави-члени повинні забезпечити, щоб, поряд із заходами з комплексної перевірки клієнтів, що вимагаються стосовно клієнта і бенефіціарного власника, кредитні і фінансові установи вживали таких заходів з перевірки клієнтів щодо бенефіціарів за договорами страхування життя та іншими пов'язаними з інвестиціями договорами страхування після виявлення або призначення бенефіціарів:

(a) у випадку бенефіціарів, що їх ідентифіковано як спеціально визначених осіб або правових утворень - облік імені особи;

(b) у випадку бенефіціарів, що їх призначено за характеристиками, або за класом, або за допомогою інших засобів, - отримання достатньої інформації стосовно таких бенефіціарів для запевнення кредитної або фінансової установи в тому, що вона буде здатна встановити особу бенефіціара на момент виплати.

Стосовно пунктів (a) і (b) першого підпараграфа, перевірка особи бенефіціарів повинна відбуватися на момент здійснення виплати. У випадку повного або часткового відступлення договору страхування життя або договору іншого пов’язаного з інвестиціями страхування на користь третьої особи кредитні та фінансові установи, яким відомо про відступлення, повинні визначати бенефіціарного власника на момент відступлення на користь фізичної або юридичної особи чи правового утворення, що отримують на свою користь вартість відступленого договору страхування.

(c) У випадку бенефіціарів трастів або схожих правових утворень, що мають певні характеристики або віднесені до певного класу, зобов’язана особа повинна отримувати достатню інформацію стосовно бенефіціара для того, щоб зобов’язана особа знала, що вона буде здатна встановити особу бенефіціара на момент виплати або здійснення бенефіціаром належних йому прав.

1. Держави-члени повинні вимагати проведення перевірки особи клієнта та бенефіціарного власника при започаткуванні ділових відносин або проведенні транзакції. Щоразу при започаткуванні нових ділових відносин з корпоративною або іншою юридичною особою, трастом або правовим утворенням, що має структуру або функції, схожі на структуру або функції трастів ("схоже правове утворення"), що підлягають вимогам про реєстрацію інформації про бенефіціарних власників відповідно до статті 30 або 31, зобов'язані особи повинні отримувати докази реєстрації або витяг із реєстру.

2. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть дозволяти проведення перевірки особи клієнта і бенефіціарного власника під час встановлення ділових відносин, якщо це необхідно для того, щоб не переривати звичайне ведення бізнесу, і якщо існує незначний ризик відмивання грошей або фінансування тероризму. У таких ситуаціях, зазначені процедури повинні виконуватися настільки швидко, наскільки це є можливим, після попереднього контакту.

3. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть дозволяти відкриття рахунку в кредитній або фінансовій установі, включаючи рахунки, що дозволяють транзакції з обіговими цінними паперами, за умови наявності достатніх гарантій для забезпечення того, що транзакції не здійснюватимуться клієнтом або від його імені до повного виконання вимог щодо комплексної перевірки клієнтів, викладених у пунктах (a) та (b) першого підпараграфа статті 13(1).

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб, якщо зобов’язана особа не здатна виконати вимоги щодо комплексної перевірки клієнтів, встановлені в пункті (a), (b) або (c) першого підпараграфа статті 13(1), вона не проводила транзакцію через банківський рахунок, не встановлювала ділові відносини або не здійснювала транзакцію, а також щоб вона припинила ділові відносини і розглянула можливість подання звіту про підозрілу транзакцію до органів фінансової розвідки стосовно клієнта, відповідно до статті 33.

Держави-члени не повинні застосовувати перший підпараграф до нотаріусів, інших незалежних правників, аудиторів, зовнішніх бухгалтерів або податкових консультантів, виключно якщо зазначені особи визначають юридичну позицію їхнього клієнта або виконують завдання щодо захисту або представлення інтересів зазначеного клієнта у судовому провадженні або стосовно нього, включаючи надання порад щодо ініціювання або уникнення такого провадження.

5. Держави-члени повинні вимагати вжиття зобов’язаними особами заходів з комплексної перевірки клієнтів не тільки щодо всіх нових клієнтів, але також і в належний час щодо наявних клієнтів з урахуванням чутливості до ризику, або якщо змінюються відповідні обставини клієнта, або якщо зобов'язана особа має будь-який юридичний обов’язок щодо зв'язку з клієнтом у відповідному календарному році з метою перевірки будь-якої відповідної інформації стосовно бенефіцарного власника(-ів), або якщо такий обов’язок виник у зобов'язаної особи відповідно до Директиви Ради 2011/16/ЄС (- 15).

1. Якщо держава-член або зобов'язана особа визначить сфери з нижчим рівнем ризику, така держава-член може дозволити зобов'язаним особам вживати заходів зі спрощеної комплексної перевірки клієнтів.

2. Перед ужиттям заходів зі спрощеної комплексної перевірки клієнтів зобов'язані особи повинні встановити, що ділові відносини або транзакція характеризуються нижчим рівнем ризику.

3. Держави-члени повинні забезпечити здійснення зобов’язаними особами достатнього моніторингу транзакцій та ділових відносин з метою уможливлення виявлення незвичайних або підозрілих транзакцій.

Під час оцінювання ризику відмивання грошей або фінансування тероризму, пов’язаних з типами клієнтів, географічними зонами, певними продуктами, послугами, транзакціями або каналами постачання, держави-члени та зобов’язані особи повинні брати до уваги принаймні фактори ситуацій з потенційно нижчим ризиком, визначені в додатку II.

До 26 червня 2017 року європейські наглядові органи повинні видати настанови компетентним органам та кредитним і фінансовим установам, відповідно до статті 16 Регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010 про фактори ризику, що повинні враховуватись, і заходи, що повинні вживатись у ситуаціях, що в них доцільне вжиття заходів зі спрощеної комплексної перевірки клієнтів. Особлива увага повинна приділятися природі й розміру бізнесу та, у відповідних випадках і пропорційно, повинні визначатися конкретні заходи.

1. У випадках, зазначених у статтях 18а-24, а також інших випадках існування вищого рівня ризику, що визначені державами-членами або зобов'язаними особами, держави-члени повинні вимагати від зобов'язаних осіб ужиття заходів з посиленої комплексної перевірки клієнтів для належного управління цими ризиками та їхнього пом'якшення.

Заходи з посиленої комплексної перевірки клієнтів не повинні вживатися автоматично щодо філій зобов'язаних осіб або їхніх дочірніх компаній з контрольним пакетом акцій, що мають осідок у Союзі, які розташовані у третіх країнах з високим ступенем ризику, якщо ці філії або дочірні компанії з контрольним пакетом акцій повністю дотримуються групових політик і процедур відповідно до статті 45. Держави-члени повинні забезпечити застосування зобов'язаними особами ризик- орієнтованого підходу до зазначених випадків.

2. Держави-члени повинні вимагати від зобов'язаних осіб перевіряти, наскільки це є практично можливим, контекст і мету всіх транзакцій, які відповідають принаймні одній з таких умов:

(i) вони являють собою комплексні транзакції;

(ii) вони являють собою надзвичайно великі транзакції;

(iii) вони здійснюються у незвичний спосіб;

(iv) вони не мають очевидної економічної або правомірної мети.

Зокрема, зобов'язані особи повинні підвищити рівень і характер моніторингу ділових відносин, щоб визначати, чи такі транзакції або діяльність видаються підозрілими.

3. Під час оцінювання ризику відмивання грошей і фінансування тероризму держави-члени і зобов'язані особи повинні враховувати принаймні фактори ситуацій з потенційно вищим ризиком, визначених у додатку III.