(70) Ця Директива не повинна впливати на поточну ситуацію, за якої професійний інвестор, заснований в Союзі, може інвестувати в АІФи за своєю власною ініціативою незалежно від того, де засновано КАІФ і/або АІФ.
(71) Держави-члени повинні мати можливість надавати дозвіл на реалізацію всіх або певних типів АІФів, якими управляють КАІФи, дрібним інвесторам на своїй території. Якщо держава-член дозволяє реалізацію певних типів АІФу, держава-член, щоб визначити, чи необхідно розглядати конкретний АІФ як тип АІФу, що може бути реалізований дрібним інвесторам на її території, повинна здійснювати оцінювання на індивідуальній основі. Без обмеження інших застосовних інструментів права Союзу держави-члени повинні в таких випадках мати змогу накладати суворіші вимоги на АІФи і КАІФи як передумову для реалізації дрібним інвесторам, ніж у випадку АІФів, що їх реалізовують професійним інвесторам на їхній території, незалежно від того, чи такі АІФи реалізовують усередині країни, чи на транскордонній основі. Якщо держава-член дозволяє реалізацію АІФів дрібним інвесторам на своїй території, така можливість повинна бути доступна незалежно від держави-члена, в якій засновано КАІФ, що управляє АІФами, і держави-члени повинні не вводити суворіші чи додаткові вимоги до АІФів з ЄС, що засновані в іншій державі-члені та реалізовують на транскордонній основі, аніж до АІФів, що реалізовують усередині країни. Крім того, КАІФи, інвестиційні компанії з офіційними дозволами за Директивою 2004/39/ЄС та кредитні установи з офіційними дозволами за Директивою 2006/48/ЄС, що надають інвестиційні послуги роздрібним клієнтам, повинні враховувати будь-які додаткові вимоги під час оцінювання того, чи є певний АІФ прийнятним або придатним для індивідуального роздрібного клієнта або чи є він як фінансовий інструмент складним, чи нескладним.
(72) Необхідно роз’яснити повноваження і обов’язки компетентних органів, відповідальних за імплементацію цієї Директиви, та посилити механізми, необхідні для забезпечення дієвої транскордонної співпраці у сфері нагляду. За певних обставин компетентні органи держав-членів ведення управління КАІФом повинні мати можливість уживати безпосередніх заходів для здійснення нагляду за дотриманням положень, за які вони відповідають. Щодо інших положень компетентним органам держав-членів ведення діяльності повинно за певних обставин бути дозволено клопотати про вжиття компетентними органами держави-члена місцезнаходження заходів та втручатися, якщо жодних таких заходів не вжито.
(73) У цій Директиві передбачено загальну координаційну роль для ESMA та можливість застосування зобов’язальних процедур посередництва під головуванням ESMA для врегулювання суперечок між компетентними органамами.
(74) ESMA повинен розробляти проекти регулятивних технічних стандартів щодо змісту домовленостей про співпрацю, які повинні укласти держава-член місця знаходження чи референтна держава-член КАІФу і відповідні наглядові органи третьої країни, та щодо процедур обміну інформацією. Проекти регулятивних технічних стандартів повинні забезпечувати надання на підставі таких домовленостей про співпрацю всієї необхідної інформації для надання компетентним органам держав-членів місцезнаходження і держав-членів ведення діяльності можливості здійснювати свої наглядові та слідчі повноваження за цією Директивою. ESMA також повинен сприяти у переговорах щодо домовленостей про співпрацю та їх укладенні. Наприклад, ESMA повинен мати можливість виконувати цю роль шляхом забезпечення стандартного формату для таких домовленостей про співпрацю.
(75) Держави-члени повинні встановлювати правила щодо санкцій, застосовних щодо порушень цієї Директиви, та забезпечувати їх виконання. Санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.
(76) Ця Директива поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, в Договорі про функціонування Європейського Союзу та Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу (Хартія), зокрема право на захист персональних даних, визнане в статті 16 Договору про функціонування Європейського Союзу та в статті 8 Хартії. Будь-який обмін інформацією або її передання компетентні органи повинні здійснювати відповідно до правил передавання персональних даних, як встановлено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно опрацювання персональних даних і про вільний рух таких даних (-18). Будь-який обмін інформацією або її передання ESMA повинен здійснювати відповідно до правил передавання персональних даних, як встановлено в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб стосовно опрацювання персональних даних установами та органами Співтовариства і про вільний рух таких даних (-19), які повинні бути повністю застосовні щодо опрацювання персональних даних для цілей цієї Директиви.
__________
(-18) OВ L 281, 23.11.1995, с. 31.
(-19) OВ L 8, 12.01.2001, с. 1.
(77) Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цієї Директиви, необхідно наділити Комісію виконавчими повноваженнями. Здійснення таких повноважень повинно відповідати Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів щодо механізмів здійснення державами-членами контролю за реалізацією Комісією виконавчих повноважень (-20).
__________
(-20) OB L 55, 28.02.2011, с. 13.
(78) Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 290 Договору про функціонування ЄС, якщо це чітко передбачено у цій Директиві. Зокрема, Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти для визначення методів левериджу, як визначено у цій Директиві, в тому числі будь-яких фінансових і/або правових структур за участі третіх осіб, які перебувають під контролем відповідного АІФу, якщо такі структури розроблено спеціально для прямого чи опосередкованого створення левериджу на рівні АІФу. Зокрема для фондів прямих інвестицій і фондів венчурного капіталу це означає, що леверидж, що існує на рівні портфельної компанії, не призначений для залучення, коли йдеться про такі фінансові або правові структури.
(79) Необхідно також ухвалювати делеговані акти, щоб обумовити, як розраховувати пороги для спрощеного режиму та як працювати з КАІФами, вартість активів під управлінням яких, у тому числі будь-яких активів, набутих шляхом використання левериджу, в один і той самий календарний рік час від часу перевищує відповідний пороговий рівень або знижується за такий рівень; щоб обумовити обов’язки щодо реєстрації КАІФів, що знаходяться нижче порогових рівнів, і щодо надання інформації для дієвого моніторингу системного ризику, а також обов’язок таких КАІФів повідомляти відповідні компетентні органи, якщо вони більше не виконують умови застосування спрощеного режиму.
(80) Необхідно також ухвалювати делеговані акти для роз’яснення методів левериджу, у тому числі будь-яких фінансових і/або правових структур з залученням третіх осіб, що знаходяться під контролем відповідного АІФу, а також методу розрахування левериджу; для зазначення ризиків, які повинні покривати додаткові власні кошти чи страхове покриття професійної відповідальності, умов встановлення відповідності додаткових власних коштів або страхового покриття професійної відповідальності та способу визначення поточних коригувань додаткових власних коштів або страхового покриття професійної відповідальності. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення критеріїв, які повинні використовувати компетентні органи, щоб оцінити виконання КАІФами їхніх обов’язків щодо ведення ними бізнесу, їхнього обов’язку діяти в найкращих інтересах АІФів або інвесторів АІФів, якими вони управляють, та доброчесності ринку; мати та результативно використовувати ресурси і процедури, що необхідні для належного провадження їхньої комерційної діяльності; вживати всіх розумних заходів для уникнення конфліктів інтересів і, за умови невідворотності таких конфліктів, установлення таких конфліктів інтересів, управління ними, їх моніторингу і, у застосовних випадках, розкриття їх з метою запобігання їх негативному впливу на інтереси АІФів і їхніх інвесторів та забезпечення справедливого поводження з АІФами, якими вони управляють; дотримуватися всіх регулятивних вимог, застосовних щодо ведення їхньої комерційної діяльності з метою сприяння найкращим інтересам АІФів чи інвесторів АІФів, якими вони керують, та доброчесності ринку; та справедливо ставитися до всіх інвесторів АІФу.
(81) Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення типу конфліктів інтересів, які повинні встановити КАІФи, а також розумних кроків, вжиття яких очікується від КАІФів у межах структур і організаційних та адміністративних процедур для виявлення конфліктів інтересів, запобігання їм, управління ними, їх моніторингу та розкриття. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для встановлення служб управління ризиками, які необхідно застосовувати; відповідної частоти перегляду системи управління ризиками; способу функційного й ієрархічного відокремлення служби управління ризиками від операційних підрозділів, у тому числі служби управління портфелем; конкретних запобіжних заходів проти конфліктів інтересів; і вимоги до управління ризиками, які повинні виконувати КАІФи. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення систем і процедур управління ліквідністю, які повинні застосовувати КАІФи, а також узгодження інвестиційної стратегії, профілю ліквідності і політики погашення. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення вимог, яких повинні дотримуватися оригінатори, спонсори або первинні кредитори інструментів сек’юритизації для того, щоб КАІФові було дозволено інвестувати в такі інструменти, видані після 1 січня 2011 року.
(82) Необхідно також ухвалювати делеговані акти для встановлення вимог, яких повинні дотримуватися КАІФи під час інвестування в такі інструменти сек’юритизації; визначення адміністративних процедур і процедур ведення обліку, механізмів контролю й убезпечення для опрацювання електронних даних і належних механізмів внутрішнього контролю; визначення процедур для належного оцінювання вартості активів і розраховування вартості чистих активів на пай або акцію АІФу, професійних гарантій, які повинен мати змогу надати зовнішній оцінювач, і частоти оцінювання вартості, розрахованої для АІФів відкритого типу.
(83) Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення умов, на яких необхідно ухвалювати делегування функцій КАІФові, і умов, на яких КАІФ делегував свої функції такою мірою, що він став суто формальним суб’єктом і його більше не можна вважати керуючим АІФу; що стосується депозитаріїв, для визначення критеріїв, що дозволяють оцінити, чи пруденційне регулювання і нагляд третіх країн, у яких засновано депозитарії, мають таку саму силу, як право Союзу, та мають дійсну чинність, даних, які необхідно включити до стандартної угоди, умов виконання депозитарних функцій, в тому числі типу фінансових інструментів, який необхідно включити до сфери обов’язків депозитарію з депозитарного зберігання, умов, на яких депозитарій може виконувати свої обов’язки з депозитарного зберігання фінансових інструментів, зареєстрованих центральним депозитарієм, та умов, відповідно до яких депозитарій повинен утримувати на відповідальному зберіганні фінансові інструменти, видані в іменній формі та зареєстровані емітентом чи реєстратором, обов’язків депозитаріїв щодо забезпечення належної сумлінності, обов’язку щодо розмежування, умов, відповідно до яких, й обставин, за яких фінансові інструменти, що перебували на депозитарному зберіганні, необхідно вважати втраченими, що потрібно розуміти як настання зовнішніх подій поза межами розумного контролю, наслідків яких неможливо було б уникнути попри вжиття всіх розумних зусиль, спрямованих на боротьбу з ними, та умов, на яких, й обставин, за яких є об’єктивна причина укласти угоду про зняття відповідальності. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для визначення змісту та формату щорічного звіту, який КАІФи повинні надавати щодо кожного АІФу, яким вони управляють, та визначення обов’язків КАІФів з розкриття інформації інвесторам і вимог щодо звітування перед компетентними органами, а також частоту здійснення такого.
(84) Необхідно також ухвалювати делеговані акти, щоб визначити, коли належить вважати, що леверидж використовується на суттєвій основі, та принципів, які повинні застосувати компетентні органи під час розгляду введення обмежень на рівень левериджу, який КАІФ може застосовувати. Необхідно також ухвалювати делеговані акти для встановлення домовленостей про співпрацю стосовно КАІФів з третьої країни та/або АІФів з третьої країни, щоб розробити спільні рамки, що сприятимуть укладенню таких домовленостей про співпрацю з третіми країнами. Необхідно також ухвалювати делеговані акти, щоб обумовити зміст інформації щодо КАІФів, обмін якої відбувається між компетентними органами, і надання певної інформації ESMA.
(85) Залежно від рекомендацій ESMA з цього питання та критеріїв, викладених у цій Директиві, необхідно також ухвалити делегований акт для того, щоб розширити сферу дії паспорта на КАІФи з ЄС, що реалізовують АІФи з третьої країни в Союзі, і на КАІФи з третьої країни, що управляють АІФами та/або реалізовують їх у Союзі, а також необхідно ухвалити інший делегований акт, щоб припинити застосування національних режимів приватного розміщення у зв’язку з цим.
(86) Європейський Парламент і Рада повинні мати 3 місяці з дня нотифікації на висунення заперечень проти делегованого акту. За ініціативою Європейського Парламенту чи Ради необхідно надати можливість продовжити цей період на 3 місяці, коли питання виникають у значущих сферах. Необхідно також надати Європейському Парламенту і Раді також можливість інформувати інші установи про їхній намір не висувати заперечень. Таке завчасне ухвалення делегованих актів є особливо важливим за необхідності дотримання строків, наприклад для того, щоб дозволити державам-членам здійснити транспозицію делегованих актів протягом транспозиційного періоду, встановленого в цій Директиві, у відповідних випадках.
(87) У Декларації щодо статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу, долученій до Заключного акта Міжурядової конференції, на якій було ухвалено Лісабонський договір, учасники Конференції взяли до уваги намір Комісії провести консультації з експертами, призначеними державами-членами, щодо підготовлення проектів делегованих актів у сфері фінансових послуг, згідно з її усталеною практикою.
(88) Через 2 роки після завершення строку для транспозиції цієї Директиви, ESMA повинен видати висновок щодо функціонування паспорту, який на той час є чинним, і щодо функціонування національних режимів приватного розміщення. Він також повинен надати рекомендацію щодо розширення сфери дії паспорта на КАІФи з ЄС, що реалізовують АІФи з третьої країни в Союзі, і на КАІФи з третьої країни, що управляють АІФами та/або реалізовують АІФи у Союзі. Комісія повинна ухвалити делегований акт протягом 3 місяців з дати отримання такого висновку та рекомендації ESMA і з урахуванням критеріїв, перерахованих у цій Директиві, та її цілей щодо, з-поміж іншого, внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику, із зазначенням дати початку застосування правил, пов’язаних з розширенням сфери дії паспорта, передбаченого в цій Директиві, в усіх державах-членах.
(89) На саміті, що відбувся у квітні 2009 року в Лондоні, лідери G20 погодили, що наглядові або регуляторні органи повинні реєструвати хедж-фонди чи їхніх керуючих та вимагати від них розкриття належної інформації на постійній основі. Вони повинні підлягати контролю, щоб забезпечити ведення ними повноцінного управління ризиками. У червні 2010 року лідери G20 в Торонто знову підтвердили своє зобов’язання і також зобов’язалися пришвидшити впровадження суворих заходів для покращення прозорості та регуляторного контролю за хедж-фондами у міжнародно узгоджений і недискримінаційний спосіб. Щоб підтримати цілі G20, у червні 2009 року Міжнародна організація комісій з цінних паперів встановила на високому рівні принципи контролю за хедж-фондами для скерування розвитку міжнародно узгодженого регулювання в цій сфері. 16 вересня 2010 року Європейська Рада погодилась з необхідністю для Європи рішучіше просувати її інтереси та цінності на підставі взаємності та взаємної вигоди в контексті зовнішніх відносин Союзу і вживати заходів для, з-поміж іншого, убезпечення ширшого доступу європейського бізнесу на ринки та поглиблення регулятивної співпраці з великими торговельними партнерами. Комісія намагатиметься забезпечити виконання міжнародними партнерами Союзу цих зобов’язань у подібний спосіб.
(90) Через 3 роки після набуття чинності делегованим актом, відповідно до якого паспорт необхідно застосовувати до всіх КАІФів, ESMA повинна видати висновок щодо функціонування паспорту, який на той час є чинним, і щодо функціонування національних режимів приватного розміщення. Він також повинен видати рекомендацію щодо припинення дії таких національних режимів. Комісія повинна ухвалити делегований акт протягом 3 місяців з дати отримання висновку та рекомендації ESMA, беручи до уваги критерії, перераховані у цій Директиві, та її цілі щодо, з-поміж іншого, внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику, із зазначенням дати, на яку всі національні режими, про які йдеться у цій Директиві, повинні бути припинені в усіх держава-членах.
(91) Через 4 роки після завершення строку транспозиції цієї Директиви Комісія повинна, на підставі публічної консультації та в світлі обговорень з компетентними органами, розпочати аналіз застосування та сфери дії цієї Директиви. У межах такого аналізу необхідно вивчити досвід, отриманий під час застосування цієї Директиви, її вплив на інвесторів, АІФи або КАІФи, в Союзі та в третіх країнах, і ступінь досягнення цілей цієї Директиви, за необхідності, з внесенням пропозиції відповідних змін і доповнень. Такий аналіз повинен охоплювати загальний огляд функціонування правил, установлених у цій Директиві, та досвіду, набутого у їх застосуванні. У своєму аналізі Комісія повинна розглянути функції ESMA та компетентних органів Союзу із забезпечення дієвого нагляду за всіма КАІФами, що діють на ринках Союзу в контексті цієї Директиви, в тому числі, з-поміж іншого, - згідно з Регламентом (ЄС) № 1095/2010 - доручаючи ESMA подальше виконання наглядових обов’язків у сфері дозвільно-наглядової діяльності щодо КАІФів з третьої країни. У цьому контексті Комісія повинна оцінювати витрати та вигоди від доручення таких завдань ESMA.
(92) Метою цієї Директиви є встановити рамки, що уможливлять реагування на потенційні ризики, які можуть виникнути внаслідок управління КАІФами, та забезпечити дієвий моніторинг таких ризиків компетентними органами на території Союзу. Необхідно передбачити суворі регулятивні та наглядові рамки, що усувають всі прогалини у фінансовому регулюванні. У цьому зв'язку варто згадати про чинні вимоги щодо процесу комплексної юридичної перевірки, застосовні до професійних інвесторів згідно з відповідним регламентом, застосовним до таких інвесторів. Комісію закликають проаналізувати відповідне законодавство щодо професійних інвесторів, щоб оцінити необхідність суворіших вимог щодо процесу, який здійснюватимуть професійні інвестори Союзу, що інвестують за своєю власною ініціативою в фінансові продукти з третьої країни, такі як АІФи з третьої країни.
(93) На завершення аналізу Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт, в тому числі, за необхідності, запропоновані з урахуванням цілей цієї Директиви зміни і доповнення та потенційного впливу на інвесторів, АІФи або КАІФи, у Союзі та в третіх країнах.
(94) Оскільки ціль цієї Директиви, а саме забезпечення високого рівня захисту інвесторів шляхом встановлення спільних рамок для надання КАІФам дозволів та здійснення нагляду за ними, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, про що свідчать недоліки в наявному національному регулюванні таких учасників та контролю за ними, а отже може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як зазначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як викладено в згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої цілі.
(95) Таким чином, необхідно внести відповідні зміни і доповнення до директив 2003/41/ЄС і 2009/65/ЄС, Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1060/2009 від 16 вересня 2009 року про агентства кредитних рейтингів (-21) і Регламенту (ЄС) № 1095/2010,
__________
(-21) OВ L 302, 17.11.2009, с. 1.
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет
У цій Директиві встановлено правила щодо надання дозволів керуючим альтернативними інвестиційними фондами (КАІФам), які управляють альтернативними інвестиційними фондами (АІФами) та/або реалізовують їх у Союзі, їхньої поточної діяльності та прозорості.
Стаття 2. Сфера застосування
1. З дотриманням параграфу 3 цієї статті і статті 3, цю Директиву застосовують до:
(a) КАІФів з ЄС, які управляють одним або більше АІФами, незалежно від того, чи такі АІФи є АІФами з ЄС, чи АІФами з третьої країни;
(b) КАІФів з третьої країни, які управляють одним або більше АІФами з ЄС;
(c) КАІФів з третьої країни, які реалізовують один або більше АІФів в Союзі, незалежно від того, чи такі АІФи є АІФами з ЄС, чи АІФами з третьої країни.
2. Для цілей параграфа 1 не має жодного значення:
(a) чи належить АІФ до відкритого типу, чи до закритого;
(b) чи утворено АІФ за договірним правом, правом довірчої власності, статутом, чи він має будь-яку іншу правову форму;
(c) правова структура КАІФу.
3. Цю Директиву не застосовують до таких суб’єктів:
(a) холдингових компаній;
(b) установ трудового пенсійного забезпечення, на які поширюється Директива 2003/41/ЄС, у тому числі, у застосовних випадках, офіційно уповноважених суб’єктів, що відповідають за управління такими установами, діють від їхнього імені та зазначені у статті 2(1) зазначеної Директиви, чи інвестиційних керуючих, призначених згідно зі статтею 19(1) зазначеної Директиви, якщо вони не управляють АІФами;
(c) наднаціональних установ, таких як Європейський Центральний Банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд, європейські фінансові інституції розвитку та двосторонні банки розвитку, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, інших наднаціональних установ і подібних міжнародних організацій, якщо такі установи чи організації управляють АІФами та доки такі АІФи діють у суспільних інтересах;
(d) національних центральних банків;
(e) національних, регіональних і місцевих урядів і органів або установ, що управляють фондами, які підтримують системи соціального та пенсійного забезпечення;
(f) схем участі працівників або схем накопичення заощаджень працівників; (g) спеціальних установ сек’юритизації.
4. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання КАІФами, зазначеними в параграфі 1, цієї Директиви за будь-яких обставин.
Стаття 3. Звільнення від застосування
1. Цю Директиву не застосовують до КАІФів, допоки вони управляють одним або більше АІФами, єдиними інвесторами яких є КАІФ чи материнські компанії чи дочірні компанії КАІФу чи інші дочірні компанії таких материнських компаній, за умови, що жоден з таких інвесторів сам не є АІФом.
2. Без обмеження для застосування статті 46, лише параграфи 3 і 4 цієї статті застосовують щодо таких КАІФів:
(a) КАІФів, які, безпосередньо чи опосередковано, через компанію, з якою КАІФ пов’язаний спільним управлінням чи контролем, або через суттєву пряму чи опосередковану участь, управляють портфелями АІФів, що їх сумарна вартість активів під управлінням, у тому числі будь-які активи, набуті шляхом використання левериджу, не перевищує пороговий рівень 100 мільйонів євро; чи
(b) КАІФів, які, безпосередньо чи опосередковано, через компанію, з якою КАІФ пов’язаний спільним управлінням і контролем, або через суттєву пряму чи опосередковану участь, управляють портфелями АІФів, що їх сумарна вартість активів під управлінням не перевищує пороговий рівень 500 мільйонів євро, коли портфелі АІФів складаються з АІФів без левериджу, які не мають прав погашення, період реалізації яких становить 5 років з дати початкового інвестування в кожен АІФ.
3. Держави-члени пересвідчуються, що КАІФи, зазначені в параграфі 2, принаймні:
(a) підлягали реєстрації в компетентних органах держави-члена свого місцезнаходження;
(b) надавали свої ідентифікаційні дані та ідентифікаційні дані АІФів, якими вони управляють, компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження під час реєстрації;
(c) надавали інформацію про інвестиційні стратегії АІФів, якими вони управляють, компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження під час реєстрації;
(d) регулярно надавали компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію щодо основних інструментів, торгівлю якими вони провадять, та щодо основних потенційних інвестиційних втрат і найважливіших концентрацій АІФів, якими вони управляють, щоб надати можливість компетентним органам здійснювати дієвий моніторинг системного ризику; і
(e) повідомляли компетентні органи держави-члена свого місцезнаходження, якщо вони більше не відповідають умовам, зазначеним у параграфі 2.
Цей параграф і параграф 2 застосовують без обмеження будь-яких суворіших правил, ухвалених державами-членами щодо КАІФів, зазначених у параграфі 2.
Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що, якщо умови, викладені у параграфі 2, більше не виконуються, відповідний КАІФ подавав заявку на отримання офіційного дозволу протягом 30 календарних днів згідно з відповідними процедурами, встановленими в цій Директиві.
4. На КАІФи, зазначені в параграфі 2, не розповсюджуються будь-які з прав, наданих за цією Директивою, допоки вони не оберуть прилучення до рамок цієї Директиви. Якщо КАІФи прилучаться до рамок, цю Директиву застосовують у повному обсязі.
5. Комісія ухвалює імплементаційні акти з метою визначення процедур для КАІФів, які обирають прилучення до рамок цієї Директиви відповідно до параграфа 4. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 59(2).
6. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) як розраховувати порогові рівні, зазначені у параграфі 2, і поводження з КАІФами, які управляють АІФами, чиї активи під управлінням, у тому числі будь-які активи, набуті шляхом використання левериджу, в один і той самий календарний рік час від часу перевищує відповідний пороговий рівень або знижується за нього;
(b) обов’язок реєструватися та надавати інформацію, щоб мати змогу дієво моніторити системний ризик, як викладено в параграфі 3; і
(c) обов’язок повідомляти компетентні органи, як викладено в параграфі 3.
Стаття 4. Терміни та означення
1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(a) "АІФ(и)" означає інститут(и) спільного інвестування, в тому числі їхні інвестиційні підрозділи, що:
(i) залучають капітал низки інвесторів з метою його інвестування згідно з визначеною інвестиційною політикою на користь таких інвесторів; і
(ii) не потребують офіційного дозволу згідно зі статтею 5 Директиви 2009/65/ЄС;
(b) "КАІФ(и)" означає юридичну(і) особу(и), регулярна комерційна діяльність яких полягає в управлінні одним або більше АІФами;
(c) "філія" для КАІФу означає осередок провадження господарської діяльності, що є частиною КАІФу, не має правосуб’єктності та надає послуги, дозвіл на які отримав КАІФ; усі осередки ведення комерційної діяльності, які засновано КАІФом, зареєстрований офіс якого знаходиться в іншій державі-члені чи в третій країні, в одній державі-члені, необхідно вважати єдиною філією;
(d) "премія за успішне управління" означає частку від прибутків АІФу, яку нараховують КАІФові як компенсацію за управління АІФом, за винятком будь-якої частки від прибутків АІФу, яку нараховують КАІФові як дохід на будь-яку інвестицію, вкладену КАІФом в АІФ;
(e) "тісні зв’язки" означає ситуацію, за якої дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані:
(i) участю, а саме володінням, прямо або шляхом здійснення контролю, 20 % або більше прав голосу чи капіталу підприємства;
(ii) контролем, а саме відносинами між материнською компанією і дочірньою компанією, як зазначено в статті 1 Сьомої директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року про консолідовану звітність (-22), чи подібними відносинами між фізичною або юридичною особою та підприємством; для цілей цього пункту дочірню компанію дочірньої компанії необхідно також вважати дочірньою компанією материнської компанії таких дочірніх компаній.
_________
(-22) ОВ L 193, 18.07.1983, с. 1.
Ситуацію, за якої двоє або більше фізичних чи юридичних осіб постійно пов’язані з тією самою особою відносинами контролю, необхідно також розглядати як "тісні зв’язки" між такими особами;
(f) "компетентні органи" означає національні органи держави-члена, які уповноважено правом або нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за КАІФами;
(g) "компетентні органи" для депозитарію означає:
(i) якщо депозитарій є кредитною установою, уповноваженою за Директивою 2006/48/ЄС, компетентні органи, як визначено в пункті (4) статті 4 згаданої Директиви;
(ii) якщо депозитарій є інвестиційною компанією, уповноваженою за Директивою 2004/39/ЄC, компетентні органи, як визначено в пункті (22) статті 4(1) згаданої Директиви;
(iii) якщо депозитарій належить до категорії установ, зазначеної в пункті (с) першого підпараграфу статті 21(3) цієї Директиви, національні органи держави-члени її місцезнаходження, що уповноважені законом або підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за такими категоріями установи;
(iv) якщо депозитарій є суб’єктом, зазначеним у третьому підпараграфі статті 21(3) цієї Директиви, національні органи держави-члена, в якій такий суб’єкт має свій зареєстрований офіс, і які уповноважені законом чи підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за таким суб’єктом, або офіційний орган, що має компетенцію реєструвати такий суб’єкт чи здійснювати за ним нагляд відповідно до правил професійної поведінки, застосовних до нього;
(v) якщо депозитарій призначено як депозитарій АІФу з третьої країни згідно з пунктом (b) статті 21(5) цієї Директиви та не підпадає під сферу дії пунктів (і)-(iv) цього пункту, відповідні національні органи третьої країни, в якій депозитарій має свій зареєстрований офіс;
(h) "компетентні органи АІФу з ЄС" означає національні органи держави-члена, що уповноважені законом або підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за АІФами;
(i) "контроль" означає контроль, як це визначено в статті 1 Директиви 83/349/ЄС;
(j) "заснований" означає:
(i) для КАІФів "який має свій зареєстрований офіс у";
(ii) для АІФів "який отримав дозвіл чи зареєстровано в" або, якщо АІФ не має дозволу чи не зареєстровано, "який має свій зареєстрований офіс у";
(iii) для депозитаріїв "який має свій зареєстрований офіс або філію в";
(iv) для законних представників, що є юридичними особами, "який має свій зареєстрований офіс або філію в";
(v) для законних представників, що є фізичними особами, "який постійно проживає в";
(k) "АІФ з ЄС" означає:
(i) АІФ, який отримав офіційний дозвіл чи зареєстрований в державі-члені за застосовним національним правом;
(ii) АІФ, який не отримав офіційний дозвіл чи не зареєстрований в державі-члені, але який має зареєстрований офіс і/або головний офіс у державі-члені;
(l) "КАІФ з ЄС" означає КАІФ, який має свій зареєстрований офіс у державі-члені;
(m) "АІФ-фідер" означає АІФ, що:
(i) інвестує щонайменше 85% своїх активів у паї чи акції іншого АІФу ("АІФ-розпорядник");
(ii) інвестує щонайменше 85% своїх активів у більше ніж один АІФ-розпорядник, якщо такі АІФ-розпорядники мають ідентичні інвестиційні стратегії;
(iii) іншим чином ризикує щонайменше 85% своїх активів через інвестиції в такий АІФрозпорядник;
(n) "фінансовий інструмент" означає інструмент, як визначено в секції С додатку I до Директиви 2004/39/ЄС;
(o) "холдингова компанія" означає компанію з пакетом акцій у одній або більше інших компаній, комерційна ціль якої полягає у впровадженні бізнес-стратегії чи стратегій через свої дочірні компанії, асоційовані компанії чи частки участі з метою збільшення їхньої довгострокової вартості, та яка є компанією:
(i) яка провадить діяльність за власний рахунок та акції якої допущено до торгів на регульованому ринку в Союзі; або
(ii) основною ціллю заснування якої не є створення прибутку для її інвесторів шляхом вилучення інвестицій її дочірніх чи пов’язаних компаній, що підтверджує її річний звіт чи інші офіційні документи;
(p) "держава-член місцезнаходження АІФу" означає:
(i) державу-члена, в якій АІФ має офіційний дозвіл чи його зареєстровано відповідно до застосовного національного права, або, за наявності багатьох офіційних дозволів або реєстрацій, державу-члена, у якій АІФові надано офіційний дозвіл або зареєстровано вперше; або
(ii) якщо АІФові ані надано офіційний дозвіл, ані зареєстровано в державі-члені, державу-члена, в якій АІФ має свій зареєстрований офіс і/або головний офіс;
(q) "держава-член місцезнаходження КАІФу" означає державу-члена, в якій КАІФ має свій зареєстрований офіс; для КАІФів з третьої країни всі покликання на "державу-члена місцезнаходження КАІФу" у цій Директиві необхідно читати як покликання на "референтну державу-члена", як передбачено в главі VII;
(r) "держава-член ведення управління КАІФом" означає будь-яку державу-члена з таких:
(i) відмінну від держави-члена місцезнаходження державу-члена, в якій КАІФ з ЄС управляє АІФами з ЄС;
(ii) відмінну від держави-члена місцезнаходження державу-члена, в якій КАІФ з ЄС реалізовує паї чи акції АІФу з ЄС;
(iii) відмінну від держави-члена місцезнаходження державу-члена, в якій КАІФ з ЄС реалізовує паї чи акції АІФу з третьої країни;
(iv) відмінну від референтної держави-члена державу-члена, в якій КАІФ з третьої країни управляє АІФами з ЄС;
(v) відмінну від референтної держави-члена державу-члена, в якій КАІФ з третьої країни реалізовує паї чи акції АІФу з ЄС;
(vi) відмінну від референтної держави-члена державу-члена, в якій КАІФ з третьої країни реалізовує паї чи акції АІФу з третьої країни;
(vii) відмінну від держави-члена місцезнаходження державу-члена, в якій КАІФ з ЄС надає послуги, зазначені в статті 6(4);
(s) "початковий капітал" означає кошти, як зазначено в пунктах (а) і (b) першого підпараграфу статті 57 Директиви 2006/48/ЄС;
(t) "емітент" означає емітента у розумінні пункту (d) статті 2 (1) Директиви 2004/109/ЄС, якщо такий емітент має свій зареєстрований офіс в Союзі і якщо його акції допущено до торгів на регульованому ринку у розумінні пункту (14) статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС;
(u) "законний представник" означає фізичну особу, місце постійного проживання якої знаходиться в Союзі, чи юридичну особу, яка має свій зареєстрований офіс у Союзі, що вона, призначена безпосередньо КАІФом з третьої країни, діє від імені такого КАІФу з третьої країни у відносинах з установами, клієнтами, органами та контрагентами КАІФу з третьої країни в Союзі у межах зобов’язань КАІФу з третьої країни за цією Директивою;
(v) "леверидж" означає будь-який метод, яким КАІФ збільшує потенційні інвестиційні втрати АІФу, яким він управляє, як шляхом позичання грошових коштів або цінних паперів, так і через застосування левериджу, закладеного в операції з похідними фінансових інструментів, або внаслідок будь-яких інших дій.
(w) "управління АІФами" означає виконання принаймні функцій управління інвестиціями, зазначених у пункті 1(а) чи (b) додатку I, в одному чи більше АІФах;
(x) "реалізація" означає пряме чи непряме пропонування або розміщення за ініціативою КАІФу або від імені КАІФу паїв або акцій АІФу, що ними він керує, відповідно, інвесторам чи в інвесторів з постійним місцезнаходженням або зареєстрованим офісом в Союзі;
(y) "АІФ-розпорядник" означає АІФ, у який інший АІФ інвестує чи в якому має інвестиційно загрожені фінансові інструменти відповідно до пункту (m);
(z) "Референтна держава-член" означає державу-члена, визначену згідно зі статтею 37(4);
(aa) "АІФ з третьої країни" означає АІФ, що не є АІФом з ЄС;
(ab) "КАІФ з третьої країни" означає КАІФ, що не є КАІФом з ЄС;
(ac) "незареєстрована на біржі компанія" означає компанію, яка має свій зареєстрований офіс у Союзі та акції якої допущено до торгів на регульованому ринку у розумінні пункту (14) статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС;
(ad) "власні кошти" означає власні кошти, як зазначено в статтях 56-57 Директиви 2006/48/ЄС;
(ae) "материнська компанія" означає материнську компанію у розумінні статей 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;
(af) "первинний брокер" означає кредитну установу,, регульовану інвестиційну компанію чи іншого суб’єкта, що підлягає пруденційному регулюванню та поточному нагляду, що пропонує послуги професійним інвесторам, в основному, з фінансування чи проведення транзакцій з фінансовими інструментами як контрагент і що може також надавати інші послуги, такі як кліринг і розрахування за операціями, послуги зі зберігання, кредитування цінними паперами, індивідуальні технології та устатковання оперативної підтримки;
(ag) "професійний інвестор" означає інвестор, якого вважають професійним клієнтом чи, на запит, можуть вважати професійним клієнтом у розумінні додатку II до Директиви 2004/39/ЄС;
(ah) "істотна частка участі" означає пряму чи опосередковану участь у КАІФі, частка якої становить 10% або більше від капіталу чи прав голосу, згідно зі статтями 9 і 10 Директиви 2004/109/ЄС, беручи до уваги умови щодо об’єднання часток участі, встановлені в статті 12(4) та (5) зазначеної Директиви, чи яка уможливлює здійснення істотного впливу на управління КАІФу, де має місце така частка участі;
(ai) "представники працівників" означає представників працівників, як визначено в пункті (е) статті 2 Директиви 2002/14/ЄС;
(aj) "роздрібний інвестор" означає інвестора, що не є професійним інвестором;
(ak) "дочірня компанія" означає дочірнє підприємство, як визначено в статях 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;
(al) "наглядові органи" для АІФів з третьої країни означає національні органи третьої країни, які уповноважено законом або підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за АІФами;
(am) "наглядові органи" для КАІФів з третьої країни означає національні органи третьої країни, які уповноважено законом або підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за КАІФами;
(an) "спеціальні установи сек’юритизації" означає установи, єдина ціль яких полягає в здійсненні сек’юритизації чи сек’юритизацій у розумінні статті 1(2) Регламенту Європейського Центрального Банку (ЄС) № 24/2009 від 19 грудня 2008 року щодо статистики активів і пасивів фінансових корпорацій, залучених до транзакцій із сек’юритизацію (-23), та інших видів діяльності, що є необхідними для реалізації такої цілі;
__________
(-23) ОВ L 15, 20.01.2009, с. 1.
(ao) "UCITS" означає інститут спільного інвестування в обігові цінні папери, що отримав дозвіл згідно зі статтею 5 Директиви 2009/65/ЄС.
2. Для цілей пункту (ad) параграфа 1 цієї статті, статті 13-16 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/49/ЄС від 14 червня 2006 року про достатність капіталу інвестиційних компаній і кредитних установ (-24) застосовують mutatis mutandis.
__________
(-24) ОВ L 177, 30.06.2006, с. 201.
3. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) методи використання левериджу, визначеного у пункті (v) параграфу 1, в тому числі будьякі фінансові й/або правові структури із залученням третіх осіб, що контролює відповідний АІФ; та
(b) способи розрахунку левериджу.
4. Європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (ESMA) розробляє проекти регулятивних технічних стандартів для визначення типів КАІФів, якщо це зумовлено застосуванням цієї Директиви, і відповідає за забезпечення уніфікованих умов застосування цієї Директиви.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 5. Обумовлення КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб кожен АІФ, управління яким здійснюється в межах сфери застосування цієї Директиви, мав єдиний КАІФ, що повинен відповідати за забезпечення дотримання цієї Директиви. КАІФом повинен бути:
(a) зовнішній керуючий, який є юридичною особою, призначеною АІФом чи від імені АІФу, та який через таке призначення відповідає за управління АІФом (зовнішній КАІФ); чи
(b) якщо організаційно-правова форма АІФу дозволяє внутрішнє правління та якщо керівний орган АІФу вирішує не призначати зовнішнього КАІФу, сам АІФ, якому відтак необхідно надати офіційний дозвіл як КАІФові.
2. У випадках, коли зовнішній КАІФ не здатний забезпечити дотримання вимог цієї Директиви, за що відповідальним є АІФ чи інший суб’єкт від його імені, він повинен негайно повідомити компетентні органи держави-члена свого місцезнаходження та, у застосовних випадках, компетентні органи відповідного АІФу з ЄС. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні вимагати від КАІФу вжити необхідних заходів для виправлення ситуації.
3. Якщо, попри вжиття заходів, згаданих у параграфі 2, вимоги однаково не дотримано і остільки, оскільки це стосується КАІФу з ЄС або АІФу з ЄС, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні вимагати його відставки як КАІФу такого АІФу. У такому разі реалізація АІФу в Союзі повинна бути припинена. Якщо це стосується КАІФу з третьої країни, що управляє АІФом з третьої країни, реалізація такого АІФу в Союзі повинна бути припинена. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні негайно повідомити компетентні органи держав-членів ведення управління КАІФом.
ГЛАВА II
НАДАННЯ ОФІЦІЙНИХ ДОЗВОЛІВ КАІФам
Стаття 6. Умови започаткування діяльності в ролі КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб жодні КАІФи не управляли АІФами, якщо вони не отримали офіційного дозволу відповідно до цієї Директиви.
КАІФи, що отримали офіційний дозвіл відповідно до цієї Директиви, повинні виконувати умови для отримання такого офіційного дозволу, встановлені в цій Директиві, за будь-яких обставин.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб жодний зовнішній КАІФ не долучався до видів діяльності, відмінних від тих, що зазначено в додатку I до цієї Директиви, та додаткового управління UCITS, що підлягає дозвільній процедурі за Директивою 2009/65/ЄС.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб жодний АІФ з внутрішнім управлінням не долучався до видів діяльності, відмінних від внутрішнього управління таким АІФом згідно з додатком I.
4. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть надавати офіційний дозвіл зовнішньому КАІФові на надання таких послуг:
(a) управління портфелями інвестицій, у тому числі тими, що знаходяться у власності пенсійних фондів і установ трудового пенсійного забезпечення згідно зі статтею 19(1) Директиви 2003/41/ЄС, відповідно до повноважень, наданими інвесторами на довірчій основі з урахуванням особливостей кожного клієнта;
(b) непрофільні послуги, що охоплюють:
(i) інвестиційне дорадництво;
(ii) відповідальне зберігання та адміністрування стосовно акцій чи паїв інститутів спільного інвестування;
(iii) отримання і передання замовлень щодо фінансових інструментів;
5. КАІФи не повинні отримувати офіційний дозвіл за цією Директивою на:
(a) надання лише послуг, зазначених у параграфі 4;
(b) надання непрофільних послуг, зазначених у пункті (b) параграфа 4, без дозволу на надання послуг, зазначених у пункті (а) параграфа 4;
(c) провадження тільки тих видів діяльності, що зазначені у пункті 2 додатку I; або
(d) надання послуг, зазначених у пункті 1(а) додатку I, без надання послуг, зазначених у пункті 1(b) додатку I, або навпаки.
6. Статтю 2(2) і статті 12, 13 і 19 Директиви 2004/39/ЄС застосовують щодо надання КАІФами послуг, зазначених у параграфі 4 цієї статті.
7. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФи надавали компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію, яку вони вимагають для моніторингу дотримання умов, зазначених у цій Директиві, за будь-яких обставин.
8. Інвестиційні компанії з офіційними дозволами за Директивою 2004/39/ЄС і кредитні установи з офіційними дозволами згідно з Директивою 2006/48/ЄС не зобов’язані отримувати офіційні дозволи за цією Директивою для надання інвестиційних послуг, таких як управління індивідуальним інвестиційним портфелем для АІФів. Проте інвестиційні компанії повинні, безпосередньо чи опосередковано, пропонувати паї чи акції АІФів інвесторам у Союзі чи розміщувати їх у них лише тією мірою, якою паї чи акції можна реалізовувати відповідно до цієї Директиви.
Стаття 7. Заявка на офіційний дозвіл
1. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФи подавали заявку на отримання офіційного дозволу до компетентних органів держави-члена свого місцезнаходження.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФ, що подає заявку на отримання офіційного дозволу, надавав компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження таку інформацію щодо КАІФу:
(a) інформацію про осіб, які дійсно провадять діяльність КАІФу;
(b) ідентифікаційні дані акціонерів або учасників КАІФу, безпосередніх чи опосередкованих, фізичних або юридичних осіб, що мають кваліфіковані частки, та про розміри таких часток;
(c) програму діяльності з викладенням організаційної структури КАІФу, у тому числі інформацію про те, яким чином КАІФ має намір виконувати свої зобов’язання за главами II, III, IV, і, у застосовних випадках, главами V, VI, VII і VIII;
(d) інформацію про політики і практики винагороди відповідно до статті 13;
(e) інформацію про механізми, розроблені для делегування і субделегування третім особам функцій, як зазначено в статті 20.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФ, що подає заявку на отримання офіційного дозволу, також надавав компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження таку інформацію про АІФи, якими він має намір управляти:
(a) інформацію про інвестиційні стратегії, в тому числі типи базових фондів, якщо АІФ є фондом фондів, і політику КАІФу щодо використання левериджу, а також профілі ризику й інші характеристики АІФів, якими він управляє чи має намір управляти, в тому числі інформацію про держав-членів або треті країни, в яких засновано такі АІФи чи очікується їх заснування;
(b) інформацію про те, де засновано АІФ-розпорядника, якщо АІФ є АІФ-фідером;
(c) правила чи установчі документи кожного АІФу, яким має намір управляти КАІФ;
(d) інформацію про механізми, розроблені для призначення депозитарію згідно зі статтею 21 для кожного АІФу, яким має намір управляти КАІФ;
(e) будь-яку додаткову інформацію, зазначену в статті 23(1), щодо кожного АІФу, яким управляє або має намір управляти КАІФ.
4. Якщо управлінській компанії надано офіційний дозвіл відповідно до Директиви 2009/65/ЄС (управлінська компанія UCITS) і вона подає заявку на дозвіл як КАІФ за цією Директивою, компетентні органи повинні не вимагати від управлінської компанії UCITS надання інформації чи документів, які управлінська компанія UCITS вже надала під час подання заявки на отримання офіційного дозволу згідно з Директивою 2009/65/ЄС за умови, що така інформація чи документи є досі актуальними.
5. Компетентні органи повинні щоквартально повідомляти ESMA про офіційні дозволи, що надано чи відкликано згідно з цією главою.
ESMA веде центральний публічний реєстр, що містить ідентифікаційні дані кожного КАІФу, якому надано дозвіл за цією Директивою, список АІФів, якими управляють чи/та які реалізовують у Союзі такі КАІФи, і компетентних органів для кожного такого КАІФу. Реєстр повинен бути доступний в електронній формі.
6. Для того, щоб забезпечити узгоджену гармонізацію цієї статті, ESMA може розробити проекти регулятивних технічних стандартів для визначення інформації, яку необхідно надати компетентним органам під час подання заявки на отримання офіційного дозволу КАІФом, у тому числі програми діяльності.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Для того, щоб забезпечити єдині умови для застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити стандартні форми, зразки і процедури для надання інформації, передбаченої в першому підпараграфі параграфу 6.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.