Допускається тимчасова невідповідність не більше 5% від сукупної кількості базисних експозицій операції із забезпеченими активами комерційними паперами, що їх фінансують у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів, вимогам статті 24(9), (10) та (11) без шкоди для статусу простої, прозорої та стандартизованої програми забезпечених активами комерційних паперів.
Для цілей другого підпараграфа цього параграфа вибірка базисних експозицій підлягає регулярній зовнішній перевірці відповідності належною та незалежною стороною.
2. Залишковий середньозважений строк дії базисних експозицій програми забезпечених активами комерційних паперів не повинен перевищувати два роки.
3. Програма забезпечених активами комерційних паперів повинна мати повну підтримку спонсора відповідно до статті 25(2).
4. Програма забезпечених активами комерційних паперів не повинна включати ресек’юритизацію, і поліпшення кредитної якості не повинне створювати другий рівень траншу на рівні програми.
5. Цінні папери, випущені в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів, не повинні включати кол-опціони, положення щодо продовження після завершення строку дії або інші положення, які впливають на кінцевий строк погашення, якщо такі опціони та положення можуть бути виконані за власним розсудом продавця, спонсора або суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації.
6. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику, суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.
7. У документації щодо програми забезпечених активами комерційних паперів необхідно чітко визначити:
(a) відповідальність довірчого власника та інших суб’єктів, що мають фідуціарні обов’язки, за наявності, перед інвесторами;
(b) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність спонсора, який повинен мати експертні знання у сфері кредитного андеррайтингу, довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;
(c) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування;
(d) положення щодо заміни контрагентів за деривативами та банку обслуговування рахунку на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів у разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо такі події не покриваються механізмом підтримки ліквідності;
(e) що в разі настання визначених подій, дефолту або неплатоспроможні спонсора передбачені коригувальні заходи, щоб досягти, у відповідних випадках, забезпечення за зобов’язанням щодо фінансування або заміни провайдера механізму підтримки ліквідності; та
(f) що механізм підтримки ліквідності повинен бути згорнутий і за цінними паперами, за якими настав строк погашення, повинні бути здійснені виплати, якщо спонсор не продовжив строк дії зобов’язання щодо фінансування механізму ліквідності до його завершення.
8. Сервісний агент повинен мати експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, а також чітко задокументовані політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.
СЕКЦІЯ 2а
Вимоги до простих, прозорих та стандартизованих балансових сек’юритизацій
Стаття 26а. Прості, прозорі та стандартизовані балансові сек’юритизації
1. Синтетичні сек’юритизації, які відповідають вимогам, визначеним у статтях 26b-26e, вважаються простими, прозорими та стандартизованими балансовими сек’юритизаціями.
2. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, може ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 26b-26e цього Регламенту.
Стаття 26b. Вимоги щодо простоти
1. Оригінатор повинен бути суб’єктом, авторизованим або ліцензованим у Союзі.
Оригінатор, який купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, повинен застосовувати політики щодо кредиту; збору, реструктуризації боргу та обслуговування, що застосовуються до таких експозицій, які є не менш жорсткими, ніж ті, що їх застосовує оригінатор до порівнянних експозицій, які не були придбані.
2. Базисні експозиції повинні бути створені в ході основного виду діяльності оригінатора.
3. На момент закриття операції базисні експозиції повинні перебувати на балансі оригінатора або суб’єкта, що належить до тієї самої групи, що й оригінатор.
Для цілей цього параграфа групою вважається будь-яке із зазначених нижче утворень:
(a) група юридичних осіб, що підлягає пруденційній консолідації згідно з главою 2 розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) група, як означено в пункті (c) статті 212(1) Директиви 2009/138/ЄС.
4. Оригінатор не повинен хеджувати свою експозицію у кредитному ризику, що входить до складу базисних експозицій в рамках сек’юритизації, поза захистом, отриманим за договором кредитного захисту.
5. Договір кредитного захисту повинен відповідати правилам пом’якшення кредитного ризику, встановленим у статті 249 Регламенту (ЄС) № 575/2013, або, якщо зазначена стаття не застосовується, вимогам, які є не менш жорсткими, ніж вимоги, визначені у вказаній статті.
6. Оригінатор повинен надати заяви та гарантії дотримання таких вимог:
(a) оригінатор або суб’єкт групи, до якої належить оригінатор, має повне законне та дійсне право власності на базисні експозиції та пов’язані з ними додаткові права;
(b) якщо оригінатор є кредитною установою, як означено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або страховою компанією, як означено в пункті (1) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС, оригінатор або суб’єкт, що входить до сфери нагляду на консолідованій основі, утримує кредитний ризик за базисними експозиціями на своєму балансі;
(c) кожна базисна експозиція відповідає, станом на дату її включення до сек’юритизованого портфеля, критеріям прийнятності та всім умовам, іншим ніж настання кредитної події, як зазначено у статті 26e(1), для здійснення виплати за кредитним захистом згідно з договором кредитного захисту, що входить до складу документації щодо сек’юритизації;
(d) наскільки відомо оригінатору, контракт на кожну базисну експозицію містить законне та дійсне зобов’язання боржника, що має обов’язкову силу та підлягає виконанню, сплатити грошові суми, визначені в такому контракті;
(e) базисні експозиції відповідають критеріям андеррайтингу, що є не менш жорсткими, ніж стандартні критерії андеррайтингу, які оригінатор застосовує до подібних несек’юритизованих експозицій;
(f) наскільки відомо оригінатору, жоден із боржників не допустив істотного порушення або дефолту за будь-яким з його зобов’язань за базисною експозицією станом на дату включення відповідної базисної експозиції до сек’юритизованого портфеля;
(g) наскільки відомо оригінатору, документація щодо операції не містить будь-якої недостовірної інформації про характеристики базисних експозицій;
(h) на момент закриття операції або включення базисної експозиції до сек’юритизованого портфеля контракт між боржником і первинним кредитором щодо такої базисної експозиції не був змінений таким чином, щоб вплинути на забезпечення виконання або можливість погашення такої базисної експозиції.
7. Базисні експозиції повинні відповідати попередньо визначеним, чітким і задокументованим критеріям прийнятності, які не дозволяють активне управління портфелем таких експозицій на дискреційній основі.
Для цілей цього параграфа заміна експозицій, які порушують заяви або гарантії, або, якщо сек’юритизація передбачає період поповнення, додавання експозицій, які відповідають визначеним умовам поповнення, не вважається активним управлінням портфелем.
Будь-яка експозиція, додана після дати закриття операції, повинна відповідати критеріям прийнятності, які є не менш жорсткими, ніж критерії, що застосовувалися при початковому відборі базисних експозицій.
Базисну експозицію можна вилучити з операції, якщо така базисна експозиція:
(a) була повністю виплачена або іншим чином погашена;
(b) була відчужена в ході звичайної діяльності оригінатора за умови, що таке відчуження не є непрямою підтримкою, як зазначено у статті 250 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(c) підлягає зміні, яка не спричинена кредитною подією, як-от рефінансування або реструктуризація боргу, і яка відбувається в порядку звичайного обслуговування такої базисної експозиції; або
(d) не відповідала критеріям прийнятності на момент включення в операцію.
8. Сек’юритизація повинна бути забезпечена пулом базисних експозицій, що є однорідними за типом активів, з урахуванням конкретних характеристик, пов’язаних із грошовими потоками за типом активів, у тому числі їхніх договірних характеристик і характеристик кредитного ризику та дострокової оплати. Пул базисних експозицій повинен включати тільки один тип активів.
Базисні експозиції, зазначені в першому підпараграфі, повинні містити зобов’язання, які мають обов’язкову силу на договірній основі та підлягають виконанню зі зверненням стягнення на все майно боржників та, якщо застосовно, гарантів.
Базисні експозиції, зазначені в першому підпараграфі, повинні мати визначені потоки періодичних платежів, виплати за якими можуть відрізнятися за сумами і які пов’язані з орендними платежами, виплатами основної суми боргу та процентними виплатами або з будь-яким іншим правом отримувати доходи від активів, які забезпечують такі платежі. Базисні експозиції можуть також генерувати надходження від продажу будь-яких фінансованих або лізингових активів.
Базисні експозиції, зазначені в першому підпараграфі, не повинні включати обігові цінні папери, як означено в пункті (44) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, інші ніж корпоративні облігації, які не входять в лістинг торговельного майданчика.
9. Базисні експозиції не повинні включати позиції сек’юритизації.
10. Стандарти андеррайтингу, згідно з якими створені базисні експозиції, і будь-які суттєві зміни попередніх стандартів андеррайтингу підлягають повному розкриттю потенційним інвесторам без невиправданої затримки. Базисні експозиції не повинні бути гарантовані зі зверненням стягнення на все майно боржника, що не є суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації. В ухваленні кредитних і андеррайтингових рішень щодо базисних експозицій не повинні брати участь треті особи.
У випадку сек’юритизацій, у рамках яких базисні експозиції є житловими позиками, пул позик не повинен містити жодної позики, що була реалізована та гарантована з огляду на припущення, що особі, яка подала заяву на отримання позики, або, якщо застосовно, посередникам було повідомлено, що кредитор необов’язково перевірятиме надану інформацію.
Оцінювання кредитоспроможності позичальника повинне відповідати вимогам, визначеним у статті 8 Директиви 2008/48/ЄС або у статті 18(1)-(4), пункті (a) статті 18 (5) і статті 18(6) Директиви 2014/17/ЄС, або, якщо застосовно, еквівалентним вимогам у третіх країнах.
Оригінатор або первинний кредитор повинен мати експертні знання у сфері створення експозицій, подібних за характером до експозицій, що їх сек’юритизують.
11. Базисні експозиції не повинні включати, на момент відбору, експозиції у стані дефолту у розумінні статті 178(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або експозиції боржника чи гаранта, що перебуває у стані погіршення кредитоспроможності, який, наскільки відомо оригінатору або первинному кредитору:
(a) був оголошений неплатоспроможним або щодо якого суд надав його кредиторам остаточне і таке, що не підлягає оскарженню, право примусового стягнення або присудив відшкодування матеріальної шкоди внаслідок прострочення платежу упродовж трьох років до дати створення або який пройшов процес реструктуризації боргу по відношенню до його непрацюючих експозицій упродовж трьох років до дати відбору базисних експозицій, крім випадків, коли:
(i) за реструктуризованою базисною експозицією не виникла нова заборгованість починаючи з дати реструктуризації, що повинна була настати принаймні за один рік до дати відбору базисних експозицій; та
(ii) в інформації, наданій оригінатором згідно з пунктами (a) та (e)(i) першого підпараграфа статті 7(1), чітко вказані частка реструктуризованих базисних експозицій, час і дані реструктуризації, а також виконання зобов’язань за ними починаючи з дати реструктуризації;
(b) на момент створення базисної експозиції, якщо застосовно, входив до публічного кредитного реєстру осіб із несприятливою кредитною історією або, за відсутності такого публічного кредитного реєстру, до іншого кредитного реєстру, доступного оригінатору або первинному кредитору; або
(c) має кредитну оцінку або кредитний рейтинг, які вказують, що ризик несплати узгоджених на договірній основі платежів значно вищий, ніж за порівнянними експозиціями, які тримає оригінатор і які не підлягають сек’юритизації.
12. Боржники повинні, на момент включення базисних експозицій, здійснити принаймні одну виплату, крім випадків, коли:
(a) сек’юритизація є відновлюваною сек’юритизацією, забезпеченою експозиціями з одноразовою виплатою або зі строком погашення менше одного року; включно з, між іншим, щомісячними виплатами за відновлюваними кредитами; або
(b) експозиція являє собою рефінансування експозиції, що вже включена в операцію.
13. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких уточнюється, які базисні експозиції, зазначені у параграфі 8, вважаються однорідними.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 26с. Вимоги щодо стандартизації
1. Оригінатор або первинний кредитор повинен відповідати вимозі щодо утримання ризику згідно зі статтею 6.
2. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають у рамках сек’юритизації, та їх можливий вплив на виплати оригінатору та інвесторам повинні бути описані в документації щодо операції. Такі ризики повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Будь-яке забезпечення зобов’язань інвестора за договором кредитного захисту повинне бути в тій самій валюті, що й виплата за кредитним захистом.
У випадку сек’юритизації з використанням суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації сума зобов’язань суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації за процентними виплатами інвесторам станом на кожну дату виплати повинна дорівнювати або бути меншою за суму доходів суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, отриманих від оригінатора і будь-яких угод про забезпечення.
Окрім як з метою хеджування ризиків процентної ставки або валютних ризиків, пул базисних експозицій не повинен містити деривативи. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.
3. Будь-які процентні виплати за референтною ставкою стосовно операції повинні здійснюватися на основі будь-якого із зазначених нижче елементів:
(a) загальноприйнятих ринкових процентних ставок або загальноприйнятих галузевих ставок, що відображають вартість фінансування, а не складних формул або деривативів;
(b) доходів від забезпечення зобов’язань інвестора за договором захисту:
Будь-які процентні виплати за референтною ставкою, що підлягають сплаті за базисними експозиціями, повинні ґрунтуватися на загальноприйнятих ринкових процентних ставках або на загальноприйнятих галузевих ставках, що відображають вартість фінансування, і не повинні ґрунтуватися на складних формулах або деривативах.
4. Після настання події, що спричиняє виконання у відношенні оригінатора, інвестору дозволяється вживати заходи щодо стягнення.
У випадку сек’юритизації з використанням суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, у разі отримання повідомлення про стягнення або припинення дії договору кредитного захисту в суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не дозволяється залишати більше готівкових коштів, ніж необхідно для забезпечення операційної діяльності такого суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, здійснення виплат за захистом за дефолтними базисними експозиціями, які все ще перебувають у процесі реструктуризації на момент припинення дії, або здійснення належних виплат інвесторам згідно з договірними умовами сек’юритизації.
5. Втрати розподіляються між власниками позиції сек’юритизації в порядку старшинства траншів починаючи з наймолодшого траншу.
Почергове погашення застосовується до всіх траншів для визначення непогашеної суми траншів станом на кожну дату виплати починаючи з найстаршого траншу.
Як відступ від другого підпараграфа, операції з непочерговою пріоритетністю виплат повинні включати тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань за базисними експозиціями, у результаті чого встановлюється пріоритетність виплат, згідно з якою погашення повертається до почергових виплат у порядку старшинства. Такі тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань, повинні як мінімум включати:
(a) збільшення загальної суми дефолтних експозицій або збільшення загальних втрат більш ніж на визначений відсоток від непогашеної суми базисного портфеля;
(b) одну додаткову ретроспективну тригерну подію; та
(c) одну перспективну тригерну подію.
EBA розробляє проекти технічних регуляторних стандартів щодо специфікації та, у відповідних випадках, щодо калібрування тригерних подій, пов’язаних із виконанням зобов’язань.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 30 червня 2021 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у четвертому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
У процесі погашення траншів інвесторам повертають суму забезпечення, що дорівнює сумі погашення таких траншів, за умови забезпечення інвесторами таких траншів.
Якщо настала кредитна подія, як зазначено у статті 26e, що стосується базисних експозицій, і не завершилася реструктуризація боргу за такими експозиціями, сума кредитного захисту, що залишається станом на будь-яку дату виплати, повинна бути принаймні еквівалентною непогашеній номінальній сумі таких базисних експозицій з вирахуванням суми будь-якої проміжної виплати, здійсненої за такими базисними експозиціями.
6. Документація щодо операції повинна містити відповідні положення про дострокове погашення або тригерні умови завершення періоду відновлення у випадку відновлюваної сек’юритизації, що включають принаймні такі умови:
(a) погіршення кредитної якості базисних експозицій до або нижче попередньо визначеного порогового значення;
(b) збільшення втрат понад попередньо визначене порогове значення;
(c) нестворення достатньої кількості нових базисних експозицій, що відповідають попередньо визначеному рівню кредитної якості, протягом визначеного періоду.
7. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені:
(a) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність сервісного агента, довірчого власника та інших надавачів додаткових послуг, якщо застосовно, а також стороннього агента з перевірки, зазначеного у статті 26e(4);
(b) положення, які забезпечують заміну сервісного агента, довірчого власника, інших надавачів додаткових послуг або стороннього агента з перевірки, зазначеного у статті 26e(4), у разі дефолту або неплатоспроможності будь-якого із зазначених надавачів послуг, якщо зазначені надавачі послуг відмінні від оригінатора, у спосіб, що не призводить до припинення надання таких послуг;
(c) процедури обслуговування, які застосовуються до базисних експозицій станом на дату закриття операції і далі, а також обставини, за яких такі процедури можуть бути змінені;
(d) стандарти обслуговування, яких зобов’язаний дотримуватися сервісний агент при обслуговуванні базисних експозицій упродовж усього строку сек’юритизації.
8. Сервісний агент повинен мати експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, а також чітко задокументовані та належні політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.
Сервісний агент повинен застосовувати до базисних експозицій процедури обслуговування, які є принаймні такими ж жорсткими, як і процедури, що їх застосовував оригінатор до подібних несек’юритизованих експозицій.
9. Оригінатор повинен вести актуальний довідковий реєстр для визначення базисних експозицій у будь-який момент часу. У такому реєстрі повинні бути визначені референтні боржники, референтні зобов’язання, з яких виникають базисні експозиції, та, для кожної базисної експозиції, номінальна сума, що гарантується та підлягає виплаті.
10. Документація щодо операції повинна містити чіткі положення, які сприяють своєчасному вирішенню конфліктів між різними класами інвесторів. У випадку сек’юритизації з використанням суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації права голосу повинні бути чітко визначені та розподілені між власниками облігацій, а також повинна бути чітко визначена відповідальність довірчого власника та інших суб’єктів, що мають фідуціарні обов’язки перед інвесторами.
Стаття 26d. Вимоги щодо прозорості
1. Оригінатор повинен надати дані про статичні та динамічні показники дефолтів і втрат минулих періодів, як-от дані щодо прострочення та дефолтів, стосовно експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують, а також джерела таких даних і підстави для визначення аналогічних експозицій потенційним інвесторам до встановлення ціни. Такі дані повинні охоплювати щонайменше п’ятирічний період.
2. Вибірка базисних експозицій до закриття операції підлягає зовнішній перевірці належною та незалежною стороною, включно з перевіркою того, чи базисні експозиції мають право на кредитний захист за договором кредитного захисту.
3. Оригінатор повинен, до встановлення ціни в рамках сек’юритизації, надати потенційним інвесторам модель грошових потоків за зобов’язаннями, яка точно відображає договірні зв’язки між базисними експозиціями та виплатами між оригінатором, інвесторами, іншими третіми особами та, якщо застосовно, суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також повинен, після встановлення ціни, надати таку модель інвесторам на постійній основі та потенційним інвесторам за їх запитом.
4. У випадку сек’юритизації, базисні експозиції в рамках якої є житловими позиками, позиками на придбання автомобілів або лізингом автомобілів, оригінатор повинен опублікувати доступну інформацію, пов’язану з екологічними характеристиками активів, що їх фінансують за рахунок таких житлових позик, позик на придбання автомобілів або лізингу автомобілів, разом з інформацією, що її розкривають відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 7(1).
Як відступ від першого підпараграфа. оригінатори можуть, починаючи з 01 червня 2021 року, ухвалити рішення про публікацію доступної інформації, пов’язаної з основним негативним впливом активів, що їх фінансують за рахунок базисних експозицій, на фактори сталості.
5. Оригінатор несе відповідальність за дотримання статті 7. Інформацію, що вимагається в пункті (a) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати потенційним інвесторам за їх запитом до встановлення ціни. Інформацію, що вимагається в пунктах (b)-(d) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати до встановлення ціни принаймні у формі проекту або в початковому варіанті.
Остаточна документація повинна бути надана інвесторам не пізніше ніж через 15 днів після закриття операції.
6. До 10 липня 2021 року європейські наглядові органи повинні розробити в рамках Спільного комітету європейських наглядових органів проекти регуляторних технічних стандартів згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010 щодо змісту, методологій і представлення інформації, зазначеної у другому підпараграфі параграфа 4 цієї статті, стосовно показників сталості по відношенню до негативного впливу на клімат та іншого негативного екологічного, соціального і пов’язаного з управлінням впливу.
У відповідних випадках проекти регуляторних технічних стандартів, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, повинні відображати або ґрунтуватися на регуляторних технічних стандартах, розроблених згідно з мандатом, наданим європейським наглядовим органам у Регламенті (ЄС) № 2019/2088, зокрема в його статті 2a та статті 4(6) і (7).
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС)№ 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 26e. Вимоги щодо договору кредитного захисту, стороннього агента з перевірки та синтетичного надлишкового спреду
1. Договір кредитного захисту повинен принаймні охоплювати такі кредитні події:
(a) якщо передача ризику досягається шляхом використання гарантій - кредитні події, зазначені в пункті (a) статті 215(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) якщо передача ризику досягається шляхом використання кредитних деривативів - кредитні події, зазначені в пункті (a) статті 216(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Усі кредитні події підлягають документуванню.
Заходи щодо пом’якшення умов у розумінні статті 47b Регламенту (ЄС) № 575/2013, що застосовуються до базисних експозицій, не повинні перешкоджати виникненню прийнятних кредитних подій.
2. Розмір виплати за кредитним захистом після настання кредитної події розраховують на основі фактичної втрати від продажу, понесеної оригінатором або первинним кредитором, що визначається в результаті реструктуризації згідно з їхніми стандартними політиками та процедурами стягнення для відповідних типів експозицій і відображеної в їхній фінансовій звітності на момент здійснення виплати. Кінцева виплата за кредитним захистом підлягає сплаті упродовж визначеного періоду часу після реструктуризації боргу за відповідною базисною експозицією, якщо реструктуризація боргу завершилася до настання обумовленого юридичного терміну погашення або дострокового розірвання договору кредитного захисту.
Проміжна виплата за кредитним захистом повинна бути здійснена не пізніше ніж через шість місяців після настання кредитної події, як зазначено в параграфі 1, у випадках, коли реструктуризація боргу за втратами за відповідною базисною експозицією не була завершена до кінця такого шестимісячного періоду. Проміжна виплата за кредитним захистом повинна бути принаймні більшою за такі суми:
(a) сума очікуваних втрат, що еквівалентна зниженню вартості, відображеному оригінатором у своїй фінансовій звітності згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку на момент здійснення проміжної виплати, якщо припустити що договір кредитного захисту не існує та не покриває будь-які втрати;
(b) якщо застосовно, сума очікуваних втрат, як визначено згідно із главою 3 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
У разі здійснення проміжної виплати за кредитним захистом кінцева виплата за кредитним захистом, зазначена в першому підпараграфі, здійснюється для коригування суми тимчасового врегулювання втрат відповідно до суми фактичної втрати від продажу.
Метод розрахунку проміжної та кінцевої виплат за кредитним захистом повинен бути визначений у договорі кредитного захисту.
Виплата за кредитним захистом повинна бути пропорційною до частки непогашеної номінальної суми відповідної базисної експозиції, що покривається договором кредитного захисту.
Право оригінатора на отримання виплати за кредитним захистом підлягає забезпеченню виконання. Суми, які повинні бути сплачені інвесторами за договором кредитного захисту, повинні бути чітко визначені в договорі кредитного захисту та обмежені. За будь-яких обставин має існувати можливість розрахунку таких сум. У договорі кредитного захисту повинні бути чітко визначені обставини, за яких інвестори зобов’язані здійснити виплати. Сторонній агент з перевірки, зазначений у параграфі 4, оцінює, чи настали такі обставини.
Розмір виплати за кредитним захистом розраховують на рівні окремої базисної експозиції, у відношенні якої настала кредитна подія.
3. У договорі кредитного захисту повинен бути визначений максимальний період продовження строку дії, який застосовується до реструктуризації боргу за базисними експозиціями, у відношенні яких настала кредитна подія, зазначена в параграфі 1, тільки якщо реструктуризація боргу не була завершена до обумовленого юридичного терміну погашення або дострокового розірвання договору кредитного захисту. Такий період продовження строку дії повинен становити не більше двох років. У договорі кредитного захисту має бути передбачено, що до кінця періоду продовження строку дії повинна бути здійснена кінцева виплата за кредитним захистом на основі остаточної оцінки втрат оригінатора, що повинна бути відображена оригінатором у його фінансовій звітності станом на відповідний момент часу з огляду на припущення, що договір кредитного захисту не існує і не покриває будь-яких втрат.
У разі розірвання договору кредитного захисту реструктуризація боргу продовжується відносно будь-яких поточних кредитних подій, які настали до такого розірвання, у той самий спосіб, що описаний у першому підпараграфі.
Премії за кредитним захистом, які підлягають виплаті за договором кредитного захисту, повинні бути структуровані як такі, що обумовлюються непогашеною номінальною сумою працюючих сек’юритизованих експозицій на момент здійснення виплати та відображають ризик гарантованого траншу. Для таких цілей у договорі кредитного захисту не повинні бути передбачені гарантовані премії, авансові виплати премій, механізми відшкодування або інші механізми, за допомогою яких можна уникнути або знизити фактичний розподіл втрат між інвесторами чи повернути частину сплачених премій оригінатору після завершення строку дії операції.
Як відступ від третього підпараграфа цього параграфа, дозволяються авансові виплати премій за умови дотримання правил надання державної допомоги, якщо в національному праві держави-члена спеціально передбачена система гарантій, яка використовує зустрічну гарантію будь-якого із суб’єктів, зазначених у пунктах (a)-(d) статті 214(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
У документації щодо операції має бути описано, яким чином розраховують премію за кредитним захистом і будь-які купони, за наявності, станом на кожну дату виплати протягом усього строку сек’юритизації.
Право інвесторів на отримання премій за кредитним захистом підлягає забезпеченню виконання.
4. Оригінатор повинен призначити стороннього агента з перевірки до дати закриття операції. Для кожної базисної експозиції, стосовно якої отримано повідомлення про настання кредитної події, сторонній агент з перевірки повинен перевірити як мінімум усі зазначені нижче умови:
(a) що кредитна подія, зазначена в повідомленні про настання кредитної події, є кредитною подією, як вказано в умовах договору кредитного захисту;
(b) що базисна експозиція була включена до референтного портфеля на момент настання відповідної кредитної події;
(c) що базисна експозиція відповідала критеріям прийнятності на момент її включення до референтного портфеля;
(d) у випадках, коли базисна експозиція була додана до сек’юритизації в результаті поповнення, що таке поповнення відповідало умовам поповнення;
(e) що сума остаточних втрат відповідає втратам, відображеним оригінатором у звіті про фінансові результати;
(f) що на момент здійснення кінцевої виплати за кредитним захистом втрати за базисними експозиціями були правильно розподілені між інвесторами.
Сторонній агент з перевірки повинен бути незалежним від оригінатора, інвесторів і, якщо застосовно, від суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації та повинен погодитися на призначення в якості стороннього агента з перевірки до дати закриття операції.
Сторонній агент з перевірки може здійснювати перевірку на основі вибірки, а не на основі кожної окремої базисної експозиції, за якою вимагається виплата за кредитним захистом. Однак інвестори можуть вимагати перевірки прийнятності будь-якої конкретної базисної експозиції, якщо вони не задоволені перевіркою на основі вибірки.
Оригінатор повинен зазначити в документації щодо операції обов’язок надати сторонньому агенту з перевірки всю інформацію, необхідну для перевірки вимог, визначених у першому підпараграфі.
5. Оригінатор не повинен завершувати операцію до обумовленого терміну дії з будь-яких інших підстав, крім будь-якої із зазначених нижче подій:
(a) неплатоспроможність інвестора;
(b) несплата інвестором будь-яких сум, що підлягають сплаті за договором кредитного захисту, або порушення інвестором будь-якого істотного зобов’язання, встановленого в документації щодо операції;
(c) відповідні регуляторні події, у тому числі:
(i) відповідні зміни у законодавстві Союзу або національному законодавстві, внесення компетентними органами відповідних змін до офіційно опублікованих тлумачень таких законів, якщо застосовно, або відповідні зміни оподаткування та відображення операції в бухгалтерському обліку, що мають значний негативний вплив на економічну ефективність операції, який у кожному випадку порівнюється з очікуваним впливом на момент здійснення операції і який не міг бути обґрунтовано передбачений на той момент;
(ii) визначення компетентним органом, що оригінатору або будь-якій афілійованій особі оригінатора не дозволяється або більше не дозволяється визнавати передачу значного кредитного ризику при сек’юритизації згідно зі статтею 245(2) або (3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(d) реалізація права вимагати виконання операції у визначений момент часу (далі - право вимагати виконання у визначений момент часу), якщо період часу з дати закриття операції дорівнює або довший ніж середньозважений строк дії початкового референтного портфеля станом на дату закриття операції;
(e) реалізація права вимагати дострокового погашення, як означено в пункті (1) статті 242 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(f) у випадку не забезпеченого фінансово кредитного захисту, інвестор більше не вважається прийнятним надавачем захисту згідно з вимогами, визначеними в параграфі 8.
У документації щодо операції має бути визначено, чи будь-які з прав вимоги, зазначених у пунктах (d) та (e), включені до відповідної операції та яким чином структуровані такі права вимоги.
Для цілей пункту (d) право вимагати виконання у визначений момент часу не повинне бути структуроване таким чином, щоб давати змогу уникати розподілу втрат між позиціями, що поліпшують кредитну якість, або іншими позиціями, що їх тримають інвестори, а також не повинне бути структуроване будь-яким іншим чином, що передбачає поліпшення кредитної якості.
У разі здійснення права вимагати виконання у визначений момент часу оригінатори повинні повідомити компетентним органам, як виконуються вимоги, зазначені у другому та третьому підпараграфах, з обґрунтуванням використання права вимагати виконання у визначений момент часу та достовірним поясненням, що доводить, що підставою для реалізації права вимоги не є погіршення якості базисних активів.
У випадку фінансово забезпеченого кредитного захисту після припинення дії договору кредитного захисту забезпечення повертають інвесторам у порядку старшинства траншів згідно з положеннями відповідного законодавства про неплатоспроможність, що застосовується до оригінатора.
6. Інвестори не повинні завершувати операцію до обумовленого терміну дії з будь-яких інших підстав, крім несплати премії за кредитним захистом або будь-якого іншого істотного порушення оригінатором договірних зобов’язань.
7. Оригінатор може взяти на себе зобов’язання використовувати синтетичний надлишковий спред, який повинен бути доступний як поліпшення кредитної якості для інвесторів, якщо виконані всі зазначені нижче умови:
(a) розмір синтетичного надлишкового спреду, що його зобов’язується використовувати оригінатор як поліпшення кредитної якості, на кожен платіжний період визначений у документації щодо операції та виражений у вигляді фіксованого відсотка від загального непогашеного залишку портфеля на початку відповідного платіжного періоду (далі - фіксований синтетичний надлишковий спред);
(b) синтетичний надлишковий спред, який не був використаний для покриття втрат за кредитом, які виникають упродовж кожного платіжного періоду, повертають оригінатору;
(c) для оригінаторів, які використовують метод на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143 Регламенту (ЄС) № 575/2013, загальна річна сума зобов’язань не повинна перевищувати суму очікуваних річних регуляторних збитків за всіма базисними експозиціями за відповідний рік, розраховану згідно зі статтею 158 зазначеного Регламенту;
(d) для оригінаторів, які не використовують метод на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143 Регламенту (ЄС) № 575/2013, розрахунок очікуваних річних втрат за базисним портфелем повинен бути чітко визначений у документації щодо операції;
(e) у документації щодо операції визначені умови, встановлені в цьому параграфі.
8. Договір кредитного захисту повинен бути у формі:
(a) гарантії, що відповідає вимогам, визначеним у главі 4 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, згідно з якою кредитний ризик передається будь-якому із суб’єктів, зазначених у пунктах (a)-(d) статті 214(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013, за умови, що експозиції інвестора відповідають умовам для застосування ваги ризику 0% відповідно до глави 2 розділу II частини третьої зазначеного Регламенту;
(b) гарантії, що відповідає вимогам, визначеним у главі 4 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, і використовує зустрічну гарантію будь-якого із суб’єктів, зазначених у пункті (a) цього параграфа; або
(c) іншого кредитного захисту, не зазначеного в пунктах (a) та (b) цього параграфа, у формі гарантії, кредитного деривативу або кредитної ноти, що відповідає вимогам, визначеним у статті 249 Регламенту (ЄС) № 575/2013, за умови, що зобов’язання інвестора повинні мати забезпечення, що відповідає вимогам, встановленим у параграфах 9 та 10 цієї статті.
9. Інший кредитний захист, зазначений у пункті (c) параграфа 8, повинен відповідати таким вимогам:
(a) право оригінатора використовувати забезпечення для виконання зобов’язань щодо виплат за захистом перед інвесторами підлягає забезпеченню виконання і можливість забезпечення виконання такого права гарантується належними угодами про забезпечення;
(b) право інвесторів на повернення будь-якого забезпечення, що не було використане для виконання зобов’язань щодо виплат за захистом, у разі завершення сек’юритизації або погашення траншу підлягає забезпеченню виконання;
(c) якщо забезпечення інвестоване в цінні папери, у документації щодо операції визначені критерії прийнятності та механізм депозитарного зберігання таких цінних паперів.
У документації щодо операції має бути визначено, чи на інвесторів продовжує впливати кредитний ризик оригінатора.
Оригінатор повинен отримати висновок кваліфікованого адвоката, що підтверджує можливість забезпечення виконання кредитного захисту в усіх відповідних юрисдикціях.
10. У разі надання іншого кредитного захисту згідно з пунктом (c) параграфа 8 цієї статті оригінатор та інвестор повинні використовувати високоякісне забезпечення в будь-якій із зазначених нижче форм:
(a) забезпечення у формі боргових цінних паперів із вагою ризику 0%, зазначених у главі 2 розділу II частини третьої регламенту (ЄС) № 575/2013, які відповідають всім зазначеним нижче умовам:
(i) такі боргові цінні папери мають максимальний залишковий строк погашення тривалістю три місяці, що не повинен бути довшим за залишковий період до наступної дати виплати;
(ii) такі боргові цінні папери можуть бути погашені готівковими коштами в сумі, що дорівнює непогашеному залишку гарантованого траншу;
(iii) такі боргові цінні папери зберігає незалежний від оригінатора та інвесторів депозитарій;
(b) існує забезпечення у формі готівкових коштів, які зберігає стороння кредитна установа з рівнем кредитної якості 3 або вище згідно з картуванням, визначеним у статті 136 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, за наявності чітко вираженої згоди інвестора в документації щодо операції після проведення комплексної перевірки згідно зі статтею 5 цього Регламенту; включно з оцінюванням будь-якої відповідної експозиції контрагента під кредитним ризиком, тільки оригінатор може використовувати високоякісне забезпечення у формі готівкових коштів, що перебуває на депозиті в оригінатора або в однієї з його афілійованих осіб, якщо оригінатор або одна з його афілійованих осіб відповідає умовам для присвоєння як мінімум рівня кредитної якості 2 згідно з картуванням, визначеним у статті 136 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Компетентні органи, призначені відповідно до статті 29(5), можуть, після консультацій з EBA, дозволити використання забезпечення у формі готівкових коштів на депозиті в оригінатора або в однієї з його афілійованих осіб, якщо оригінатор або одна з його афілійованих осіб відповідає рівню кредитної якості 3 за умови існування можливості документування ринкових труднощів, об’єктивних перешкод, пов’язаних із рівнем кредитної якості, присвоєним державі-члену установи, або значних потенційних проблем концентрації у відповідній державі-члені у зв’язку із застосуванням вимоги щодо мінімального рівня кредитної якості 2, зазначеної у другому підпараграфі.
У випадках, коли стороння кредитна установа або оригінатор чи одна з його афілійованих осіб більше не відповідає мінімальному рівню кредитної якості, забезпечення повинне бути протягом дев’яти місяців передане сторонній кредитній установі з рівнем кредитної якості 3 або вище або інвестоване в цінні папери, що відповідають критеріям, встановленим у пункті (a) першого підпараграфа.
Вимоги, визначені в цьому параграфі, вважаються виконаними у випадку інвестування у кредитні ноти, випущені оригінатором, згідно зі статтею 218 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
EBA здійснює моніторинг застосування практик забезпечення згідно із цією статтею, приділяючи особливу увагу кредитному ризику контрагента та іншим економічним і фінансовим ризикам інвесторів, пов’язаним із такими практиками забезпечення.
EBA повинен подати до Комісії звіт про результати до 10 квітня 2023 року.
До 10 жовтня 2023 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цієї статті, приділяючи особливу увагу ризику надмірного накопичення кредитного ризику контрагента у фінансовій системі, разом із законодавчою пропозицією щодо внесення змін до цієї статті, за необхідності.
СЕКЦІЯ 3
Повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію
Стаття 27. Вимоги щодо повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію
1. Оригінатори та спонсори повинні спільно повідомити ESMA з використанням шаблону, зазначеного в параграфі 7 цієї статті, якщо сек’юритизація відповідає вимогам, визначеним у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a-26e (далі - повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію). У випадку програми забезпечених активами комерційних паперів тільки спонсор несе відповідальність за повідомлення про таку програму та, у рамках такої програми, про операції із забезпеченими активами комерційними паперами, які відповідають статті 24. У випадку синтетичної сек’юритизації тільки оригінатор несе відповідальність за повідомлення.
Повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію повинне містити пояснення оригінатора та спонсора щодо того, яким чином дотримані критерії, визначені у статтях 20-22, статтях 24-26 або статтях 26b-26e.
ESMA повинен опублікувати повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію на своєму офіційному вебсайті відповідно до параграфа 5. Оригінатори та спонсори повинні поінформувати свої компетентні органи про повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію та призначити зі свого числа суб’єкт у якості першого контактного пункту для інвесторів і компетентних органів.
2. Оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації може скористатися послугами третьої особи, авторизованої згідно зі статтею 28, щоб оцінити, чи сек’юритизація відповідає статтям 19-22, статтям 23-26 або статтям 26a-26e. Однак використання таких послуг не повинне за жодних обставин впливати на відповідальність оригінатора, спонсора або суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації за їхніми правовими зобов’язаннями згідно із цим Регламентом. Використання таких послуг не повинне впливати на зобов’язання, що покладаються на інституційних інвесторів, як визначено у статті 5.
Якщо оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації використовує послуги третьої особи, авторизованої відповідно до статті 28, щоб оцінити, чи сек’юритизація відповідає статтям 19-22, статтям 23-26 або статтям 26a-26e, повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію повинне включати заяву про те, що відповідність критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації була підтверджена авторизованою третьою особою. У повідомленні необхідно вказати найменування авторизованої третьої особи, місце її заснування та найменування компетентного органу, який її авторизував.
3. Якщо оригінатор або первинний кредитор не є кредитною установою або інвестиційною фірмою, як означено в пунктах (1) та (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, заснованою у Союзі, до повідомлення відповідно до параграфа 1 цієї статті необхідно додавати такі документи:
(a) підтвердження оригінатором або первинним кредитором, що надання кредитів здійснюється на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення, відновлення та фінансування таких кредитів і що оригінатор або первинний кредитор має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів згідно зі статтею 9 цього Регламенту; та
(b) заява оригінатора або первинного кредитора про те. чи надання кредитів, зазначене в пункті (a) підлягає нагляду.
4. Оригінатор і, якщо застосовно, спонсор повинні невідкладно повідомити ESMA та компетентному органу, якщо сек’юритизація більше не відповідає вимогам, визначеним у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a-26e.
5. ESMA повинен вести на своєму офіційному вебсайті перелік усіх сек’юритизацій, які, як повідомили йому оригінатори та спонсори, відповідають вимогам, визначеним у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a-26e. ESMA повинен невідкладно додавати кожну повідомлену сек’юритизацію до такого переліку та оновлювати перелік, якщо сек’юритизації більше не вважаються простими, прозорими та стандартизованими сек’юритизаціями згідно з рішенням компетентних органів або згідно з повідомленням оригінатора чи спонсора. Якщо компетентний орган застосував адміністративні санкції згідно зі статтею 32, він повинен невідкладно повідомити про це ESMA. ESMA повинен невідкладно зазначити в переліку, що компетентний орган застосував адміністративні санкції стосовно відповідної сек’юритизації.
6. ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначається інформація, що її оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації зобов’язані надати для виконання обов’язків, зазначених у параграфі 1.
ESMA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.
Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Щоб забезпечити однакові умови імплементації цього Регламенту, ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення шаблонів, які повинні використовуватися для надання інформації, зазначеної в параграфі 6.
ESMA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 28. Перевірка третьою особою відповідності критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації
1. Третя особа, як зазначено у статті 27(2), повинна бути авторизована компетентним органом на оцінювання відповідності сек’юритизацій критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, передбаченим у статтях 19-22, статтях 23-26 або статтях 26a-26e. Компетентний орган надає авторизацію в разі дотримання таких умов:
(a) третя особа стягує лише недискримінаційну плату на основі витрат з оригінаторів, спонсорів або суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, які беруть участь у сек’юритизаціях, що їх оцінює третя особа, без диференціювання плати залежно від або відносно результатів її оцінювання;
(b) третя особа не є регульованим суб’єктом, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, або кредитним рейтинговим агентством, як означено в пункті (b) статті 3(1) Регламенту (ЄС) № 1060/2009, і здійснення третьою особою інших видів діяльності не впливає на незалежність або доброчесність її оцінювання;
(c) третя особа не надає консультаційні, аудиторські або еквівалентні послуги оригінатору, спонсору або суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, що бере участь у сек’юритизаціях, які оцінює третя особа;
(d) члени органу управління третьої особи мають професійну кваліфікацію, знання та досвід, які відповідають завданню третьої особи, а також добру репутацію та доброчесність;
(e) до складу органу управління третьої особи входить принаймні одна третина, але не менше ніж у кількості двох осіб, незалежних директорів;
(f) третя особа вживає всіх необхідних заходів, щоб забезпечити, що на перевірку відповідності критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації не впливають будь-які наявні або потенційні конфлікти інтересів або ділові відносини за участю третьої особи, її акціонерів або учасників, керівників, працівників або будь-якої фізичної особи, чиї послуги перебувають у розпорядженні або під контролем третьої особи. З цією метою третя особа повинна створити, підтримувати, ввести в дію та задокументувати дієву систему внутрішнього контролю, що регулює реалізацію політик і процедур для виявлення потенційних конфліктів інтересів і запобігання їм. Потенційні або наявні конфлікти інтересів, які були виявлені, повинні бути невідкладно усунені або пом’якшені та розкриті. Третя особа повинна створити, підтримувати, ввести в дію та задокументувати належні процедури та процеси, щоб забезпечити незалежність оцінювання відповідності критеріям простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації. Третя особа повинна здійснювати періодичний моніторинг і перегляд таких політик і процедур, щоб оцінити їх дієвість і необхідність їх оновлення; та