Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для секюритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої секюритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012

1. Цей Регламент встановлює загальні рамкові умови для сек’юритизації. У ньому визначається сек’юритизація та встановлюються вимоги щодо комплексної перевірки, утримання ризику та прозорості для сторін, що беруть участь у сек’юритизаціях, критерії надання кредитів, вимоги щодо продажу сек’юритизацій непрофесійним клієнтам, заборона ресек’юритизації, вимоги до суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також умови та процедури для репозиторіїв із сек’юритизації. Він також створює спеціальну рамку для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації.

2. Цей Регламент застосовується до інституційних інвесторів, а також до оригінаторів, спонсорів, первинних кредиторів і суб’єктів спеціального призначення для цілей сек’юритизації.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "сек’юритизація" означає операцію або схему, у рамках якої кредитний ризик, пов’язаний з експозицією або пулом експозицій, розділяють на транші і яка має всі із зазначених нижче характеристик:

(a) платежі в рамках операції або схеми залежать від виконання зобов’язань за експозицією або пулом експозицій;

(b) субординація траншів визначає розподіл втрат під час здійснення операції або схеми;

(c) у рамках операції або схеми не створюються експозиції, що мають усі характеристики, визначенні у статті 147(8) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(2) "суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації" означає корпорацію, траст або іншого суб’єкта, крім оригінатора або спонсора, створеного з метою проведення однієї або більше сек’юритизацій, діяльність якого обмежується діяльністю, необхідною для досягнення зазначеної мети, і структура якого передбачає відокремлення зобов’язань суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації від зобов’язань оригінатора;

(3) "оригінатор" означає суб’єкта, який:

(a) самостійно або через пов’язаних суб’єктів, прямо або опосередковано брав участь у початковій угоді, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, що спричинили експозиції, що їх сек’юритизують; або

(b) за власний рахунок купує експозиції третьої особи і здійснює їх сек’юритизацію;

(4) "ресек’юритизація" означає сек’юритизацію, де принаймні одна з базисних експозицій є позицією сек’юритизації;

(5) "спонсор" означає кредитну установу, незалежно від того, чи вона розташована на території Союзу, як означено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або інвестиційну фірму, як означено в пункті (1) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, іншу ніж оригінатор, що:

(a) створює та управляє програмою забезпечених активами комерційних паперів або іншою сек’юритизацією з придбанням експозицій у третіх осіб, або

(b) ініціює програму забезпечених активами комерційних паперів або іншу сек’юритизацію з придбанням експозицій у третіх осіб та делегує поточне активне управління портфелем, пов’язаним із такою сек’юритизацією, суб’єкту, авторизованому на здійснення такої діяльності згідно з Директивою 2009/65/ЄС, Директивою 2011/61/ЄС або Директивою 2014/65/ЄС;

(6) "транш" означає встановлений на договірній основі сегмент кредитного ризику, пов’язаного з експозицією або пулом експозицій, у якому позиція передбачає вищий або нижчий ризик втрат за кредитом, ніж позиція з такою самою сумою в іншому сегменті, без урахування кредитного захисту, наданого третіми особами безпосередньо власникам позицій у такому сегменті або в інших сегментах;

(7) "програма забезпечених активами комерційних паперів" означає програму сек’юритизацій, у рамках якої переважно випускаються цінні папери у формі забезпеченого активами комерційного паперу з початковим строком погашення один рік або менше;

(8) "операція із забезпеченими активами комерційними паперами" означає сек’юритизацію в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів;

(9) "традиційна сек’юритизація" означає сек’юритизацію, яка передбачає передачу економічного інтересу в експозиціях, що їх сек’юритизують, шляхом переходу права власності на такі експозиції від оригінатора до суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації або шляхом субучасті суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, причому випущені цінні папери не є платіжними зобов’язаннями оригінатора;

(10) "синтетична сек’юритизація" означає сек’юритизацію, у рамках якої передача ризику досягається за рахунок використання кредитних деривативів або гарантій, а експозиції, що їх сек’юритизують, залишаються експозиціями оригінатора;

(11) "інвестор" означає фізичну чи юридичну особу, що тримає позицію сек’юритизації;

(12) "інституційний інвестор" означає інвестора, що є одним із таких суб’єктів:

(a) страховою компанією, як означено в пункті (1) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(b) перестраховою компанією, як означено в пункті (4) статті 13 Директиви 2009/138/ЄС;

(c) установою професійного пенсійного забезпечення, що підпадає під дію Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/2341 (- 1) згідно зі статтею 2 зазначеної Директиви, крім випадків, коли держави-члени вирішили повністю або частково не застосовувати зазначену Директиву до такої установи згідно зі статтею 5 зазначеної Директиви; або інвестиційним менеджером чи авторизованим суб’єктом, призначеним установою професійного пенсійного забезпечення відповідно до статті 32 Директиви (ЄС) 2016/2341;

(d) управителем альтернативного інвестиційного фонду (АІФ), як означено в пункті (b) статті 4 (1) Директиви 2011/61/ЄС, що здійснює управління альтернативними інвестиційними фондами та/або їх реалізацію в Союзі;

(e) управлінською компанією компанії колективного інвестування в обігові цінні папери (UCITS), як означено в пункті (b) статті 2(1) Директиви 2009/65/ЄС;

(f) UCITS із внутрішнім управлінням, яка є інвестиційною компанією, авторизованою згідно з Директивою 2009/65/ЄС, і яка не призначила управлінську компанію, авторизовану згідно із зазначеною Директивою, для цілей управління;

(g) кредитною установою, як означено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або інвестиційною фірмою, як означено в пункті (2) статті 4(1) зазначеного Регламенту;

(13) "сервісний агент" означає суб’єкта, який здійснює поточне управління пулом придбаної дебіторської заборгованості або базисними кредитними експозиціями;

(14) "механізм підтримки ліквідності" означає позицію сек’юритизації, що виникає з договірної угоди про надання фінансування для забезпечення своєчасності грошових потоків для інвесторів;

(15) "відновлювана експозиція" означає експозицію, у рамках якої залишки заборгованості позичальників дозволяється змінювати, залежно від їхніх рішень взяти або виплатити позику, до погодженого ліміту;

(16) "відновлювана сек’юритизація" означає сек’юритизацію, у рамках якої структура сек’юритизації відновлюється за рахунок додавання або вилучення експозицій до/з пулу експозицій, незалежно від відновлення чи невідновлення експозицій;

(17) "положення про дострокове погашення" означає договірне положення в рамках сек’юритизації відновлюваних експозицій або відновлюваної сек’юритизації, згідно з яким у разі настання визначених подій позиції сек’юритизації інвесторів повинні бути виплачені до настання початково визначеного строку погашення таких позицій;

(18) "транш перших втрат" означає найбільш субординований транш у рамках сек’юритизації, що є першим траншем, який понесе втрати за сек’юритизованими експозиціями і таким чином забезпечить захист траншу других втрат та, у відповідних випадках, траншів із вищим рейтингом;

(19) "позиція сек’юритизації" означає експозицію в сек’юритизації;

(20) "первинний кредитор" означає суб’єкта, який, самостійно або через пов’язаних суб’єктів, прямо або опосередковано, уклав початкову угоду, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, що спричинили експозиції, що їх сек’юритизують;

(21) "програма забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою" означає програму забезпечених активами комерційних паперів, яку безпосередньо та повністю підтримує її спонсор шляхом надання суб’єкту (суб’єктам) спеціального призначення для цілей сек’юритизації одного або більше механізмів підтримки ліквідності, що покривають принаймні всі з таких елементів:

(a) усі ризики ліквідності та кредитні ризики програми забезпечених активами комерційних паперів;

(b) будь-які істотні ризики розмивання експозицій, що їх сек’юритизують;

(c) будь-які інші витрати на рівні операції із забезпеченими активами комерційними паперами та програми забезпечених активами комерційних паперів, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату в повному обсязі будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами;

(22) "операція із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою" означає операцію із забезпеченими активами комерційними паперами, яка на рівні операції або на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів підтримується механізмом підтримки ліквідності, що покриває принаймні всі з таких елементів:

(a) усі ризики ліквідності та кредитні ризики операції із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою;

(b) будь-які істотні ризики розмивання експозицій, що їх сек’юритизують у рамках операції із забезпеченими активами комерційними паперами;

(c) будь-які інші витрати на рівні операції із забезпеченими активами комерційними паперами та програми забезпечених активами комерційних паперів, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату в повному обсязі будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами;

(23) "репозиторій із сек’юритизації" означає юридичну особу, яка в централізованому порядку збирає та веде записи щодо сек’юритизацій.

Для цілей статті 10 цього Регламенту покликання у статтях 61, 64, 65, 66, 73, 78, 79 та 80 Регламенту (ЄС) № 648/2012 на "торговий репозиторій" необхідно тлумачити як покликання на "репозиторій із сек’юритизації";

(24) "непрацююча експозиція" означає експозицію, що відповідає будь-якій з умов, визначених у статті 47a(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(25) "сек’юритизація непрацюючих експозицій" означає сек’юритизацію, забезпечену тлом непрацюючих експозицій, номінальна вартість яких складає не менше ніж 90% загальної номінальної вартості пулу на момент створення та в будь-який подальший момент, коли активи додають або вилучають до/з базисного пулу у зв’язку з поповненням, реструктуризацією або через будь-яку іншу відповідну причину;

(26) "договір кредитного захисту" означає договір, укладений між оригінатором та інвестором для передачі кредитного ризику, пов’язаного із сек’юритизованими експозиціями, від оригінатора до інвестора з використанням кредитних деривативів або гарантій, за яким оригінатор зобов’язується сплатити суму, відому як "премія за кредитний захист", інвестору, а інвестор зобов’язується сплатити суму, відому як "виплата за кредитним захистом", оригінатору в разі настання однієї з визначених на договірній основі кредитних подій;

(27) "премія за кредитний захист" означає суму, яку оригінатор зобов’язався сплатити інвестору за договором кредитного захисту за кредитний захист, обіцяний інвестором;

(28) "виплата за кредитним захистом" означає суму, яку інвестор зобов’язався сплатити оригінатору за договором кредитного захисту в разі настання кредитної події, визначеної в договорі кредитного захисту;

(29) "синтетичний надлишковий спред" означає суму, яка, згідно з документацією щодо синтетичної сек’юритизації, визначена на договірній основі оригінатором для поглинання втрат за сек’юритизованими експозиціями, що можуть статися до дати погашення за операцією;

(30) "фактори сталості" означає фактори сталості, як означено в пункті (24) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2088 (- 2);

(31) "невідшкодовувана знижка із ціни купівлі" означає різницю між залишком заборгованості за експозиціями в базисному пулі та ціною, за якою оригінатор продає такі експозиції суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, яку не відшкодовують ні оригінатору, ні первинному кредитору.

1. Продавець позиції сек’юритизації може продати таку позицію непрофесійному клієнту, як означено в пункті 11 статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, тільки якщо виконані всі зазначені нижче умови:

(a) продавець позиції сек’юритизації здійснив перевірку придатності згідно зі статтею 25(2) Директиви 2014/65/ЄС;

(b) продавець позиції сек’юритизації переконався на підставі результатів перевірки, зазначеної в пункті (a), що позиція сек’юритизації є придатною для такого непрофесійного клієнта;

(c) продавець позиції сек’юритизації невідкладно повідомив результати перевірки придатності у звіті для непрофесійного клієнта.

2. Якщо виконані умови, визначені в параграфі 1 і портфель фінансових інструментів такого непрофесійного клієнта не перевищує 500000 євро, продавець повинен забезпечити, на підставі інформації, наданої непрофесійним клієнтом відповідно до параграфа 3, щоб непрофесійний клієнт інвестував сукупну суму, що не перевищує 10% портфеля фінансових інструментів такого клієнта, у позиції сек’юритизації та щоб початкова мінімальна сума, інвестована в одну або більше позицій сек’юритизації, становила 10000 євро.

3. Непрофесійний клієнт повинен надати продавцю точну інформацію про портфель фінансових інструментів непрофесійного клієнта, у тому числі про будь-які інвестиції в позиції сек’юритизації.

4. Для цілей параграфів 2 і 3 портфель фінансових інструментів непрофесійного клієнта включає грошові депозити та фінансові інструменти, за винятком будь-яких фінансових інструментів, наданих у якості забезпечення.

Суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинні бути засновані у третій країні, до якої застосовується будь-яке із зазначених нижче положень:

(a) третя країна входить до переліку як третя країна з високим ризиком, що характеризується стратегічними недоліками режиму протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, згідно зі статтею 9 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 3);

(aa) третя країна входить до переліку некооперативних юрисдикцій для цілей оподаткування ЄС у додатку І;

(b) третя країна не підписала угоду з державою-членом, щоб гарантувати, що така третя країна повністю відповідає стандартам, передбаченим у статті 26 Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал або в Модельній угоді ОЕСР про обмін інформацією з податкових питань, і забезпечує ефективний обмін інформацією з податкових питань, включно з будь-якими багатосторонніми податковими угодами.

Щодо суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації, заснованого після 09 квітня 2021 року в юрисдикції, згаданій у додатку II у зв’язку з тим, що в ній діє несприятливий податковий режим, інвестор повинен повідомити про інвестиції в цінні папери, випущені таким суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, компетентним податковим органам держави-члена, у якій інвестор є резидентом для цілей оподаткування.

1. Перш ніж придбати позицію сек’юритизації, інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, повинен перевірити, що:

(a) якщо оригінатор або первинний кредитор, заснований у Союзі, не є кредитною установою або інвестиційною фірмою, як означено в пунктах (1) та (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, оригінатор або первинний кредитор надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення, відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів згідно зі статтею 9(1) цього Регламенту;

(b) якщо оригінатор або первинний кредитор заснований у третій країні, оригінатор або первинний кредитор надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення. відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів, щоб гарантувати. що надання кредитів ґрунтується на ретельному оцінюванні кредитоспроможності боржника;

(c) у разі заснування на території Союзу, оригінатор, спонсор або первинний кредитор на постійній основі утримує істотний чистий економічний інтерес згідно зі статтею 6, а інформацію про утримання ризику розкривають інституційному інвестору відповідно до статті 7;

(d) у разі заснування у третій країні, оригінатор, спонсор або первинний кредитор на постійній основі утримує істотний чистий економічний інтерес, що в будь-якому разі не повинен бути меншим за 5%, як визначено згідно зі статтею 6, і розкриває інституційним інвесторам інформацію про утримання ризику;

(e) оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, якщо застосовно, надали інформацію, що вимагається у статті 7, з дотриманням періодичності та умов, передбачених у зазначеній статті.

(f) у випадку непрацюючих експозицій, при відборі та встановленні ціни експозицій застосовуються надійні стандарти.

2. Як відступ від параграфа 1, у контексті операцій із забезпеченими активами комерційними паперами з повною підтримкою вимога, визначена в пункті (a) параграфа 1 застосовується до спонсора. У таких випадках спонсор повинен перевірити, чи оригінатор або первинний кредитор, що не є кредитною установою або інвестиційною фірмою, надає всі кредити, з яких виникають базисні експозиції, на основі обґрунтованих і чітко визначених критеріїв та чітко встановлених процесів схвалення, змінення, відновлення та фінансування таких кредитів і має дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів згідно зі статтею 9(1).

3. Перш ніж придбати позицію сек’юритизації, інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, повинен провести комплексне оцінювання, що дає змогу оцінити пов’язані ризики. Таке оцінювання повинне стосуватися принаймні всіх зазначених нижче елементів:

(a) характеристики ризиків окремої позиції сек’юритизації та базисних експозицій;

(b) усі структурні особливості сек’юритизації, що можуть істотно вплинути на виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації, включно з договірною пріоритетністю виплат і тригерними подіями, пов’язаними з пріоритетністю виплат, поліпшенням кредитної якості, підвищенням ліквідності, тригерами ринкової вартості та специфічними для операції означеннями дефолту;

(c) що стосується сек’юритизації, щодо якої було надане повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію згідно зі статтею 27, відповідність такої сек’юритизації вимогам, передбаченим у статтях 19-22 або у статтях 23-26 і статті 27. Інституційні інвестори можуть достатньою мірою спиратися на повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію відповідно до статті 27(1) та на інформацію, розкриту оригінатором, спонсором та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, не покладаючись виключно або механічно на таке повідомлення або інформацію.

Незважаючи на пункти (a) і (b) першого підпараграфа, у випадку програми забезпечених активами комерційних паперів з повною підтримкою інституційні інвестори в комерційний папір, випущений в рамках такої програми забезпечених активами комерційних паперів, повинні розглянути характеристики програми забезпечених активами комерційних паперів і повну підтримку ліквідності.

4. Інституційний інвестор, інший ніж оригінатор, спонсор або первинний кредитор, що тримає позицію сек’юритизації, повинен принаймні:

(a) встановити належні письмові процедури, пропорційні до профілю ризику позиції сек’юритизації та, у відповідних випадках, до торгового та неторгового портфеля інституційного інвестора, для постійного моніторингу відповідності параграфам 1 і 3 та виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації та базисними експозиціями.

Якщо це доцільно для сек’юритизації та базисних експозицій, такі письмові процедури повинні включати моніторинг типу експозиції, відсотка позик, прострочених на понад 30, 60 та 90 днів, відсотка дефолту, відсотка дострокового погашення, позик на етапі звернення стягнення, відсотка повернення, операцій РЕПО, змін умов позик, відстрочення виплат, типу забезпечення та зайнятості предмета забезпечення, частотного розподілу кредитних оцінок або інших показників кредитної якості базисних експозицій, галузевої та географічної диверсифікації, частотного розподілу коефіцієнтів співвідношення між сумою позики та вартістю з інтервалами, що сприяють проведенню належного аналізу чутливості. Якщо базисні експозиції самі по собі є позиціями сек’юритизації, як дозволено відповідно до статті 8, інституційні інвестори повинні здійснювати моніторинг експозицій, що лежать в основі таких позицій;

(b) у випадку сек’юритизації, іншої ніж програма забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, регулярно проводити стрес-тести грошових потоків і вартості забезпечення, що підтримують базисні експозиції, або, за відсутності достатніх даних про грошові потоки та вартість забезпечення, стрес-тести припущень щодо втрат, беручи до уваги характер, масштаб і складність ризику позиції сек’юритизації;

(c) у випадку програми забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, регулярно проводити стрес-тести платоспроможності та ліквідності спонсора;

(d) забезпечувати внутрішнє звітування перед органом управління, щоб орган управління був обізнаний про істотні ризики, що виникають у зв’язку з позицією сек’юритизації, і щоб забезпечити належне управління такими ризиками;

(e) бути здатним продемонструвати компетентним органам, на їх вимогу, своє комплексне та глибоке розуміння позиції сек’юритизації та її базисних експозицій, а також впровадження задокументованих політик і процедур для управління ризиками позиції сек’юритизації та фіксації результатів перевірок і комплексних перевірок згідно з параграфами 1 і 2, а також будь-якої іншої інформації; та

(f) у випадку експозицій за програмою забезпечених активами комерційних паперів із повною підтримкою, бути здатним продемонструвати компетентним органам, на їх вимогу, своє комплексне та глибоке розуміння кредитоспроможності спонсора та умов наданого механізму підтримки ліквідності.

5. Без обмеження параграфів 1-4 цієї статті, якщо інституційний інвестор надав іншому інституційному інвестору повноваження ухвалювати рішення щодо управління інвестиціями, які можуть призвести до сек’юритизації, інституційний інвестор може надати такій стороні, що здійснює управління, інструкції виконувати його зобов’язання відповідно до цієї статті стосовно будь-якого ризику сек’юритизації, що виникає з таких рішень. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли інституційний інвестор отримав інструкції, згідно із цим параграфом, виконувати зобов’язання іншого інституційного інвестора і не виконав їх, будь-які санкції відповідно до статей 32 і 33 могли бути застосовані до сторони, що здійснює управління, а не до інституційного інвестора, якого може стосуватися сек’юритизація.

1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор повинен постійно утримувати істотний чистий економічний інтерес у сек’юритизації в розмірі не менше 5%. Такий інтерес вимірюють на момент створення та визначають за умовною вартістю позабалансових позицій. Якщо оригінатор, спонсор або первинний кредитор не домовилися між собою, хто утримуватиме істотний чистий економічний інтерес, істотний чистий економічний інтерес утримує оригінатор. Не допускається багаторазове застосування вимог щодо утримання в рамках будь-якої конкретної сек’юритизації. Істотний чистий економічний інтерес не повинен розподілятися між різними типами утримувачів і не повинен підлягати будь-якому пом’якшенню або хеджуванню кредитного ризику.

Для цілей цієї статті суб’єкт не вважається оригінатором, якщо такий суб’єкт був заснований або здійснює діяльність з виключною метою сек’юритизації експозицій.

При вимірюванні істотного чистого економічного інтересу утримувач повинен враховувати будь-які збори, що можуть бути використані на практиці для зниження дійсного істотного чистого економічного інтересу.

У випадку традиційних сек’юритизацій непрацюючих експозицій вимога цього параграфа також може бути виконана сервісним агентом за умови, що такий сервісний агент може довести, що він має експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, і що він має чітко задокументовані та належні політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.

2. Оригінатору забороняється відбирати активи для передачі суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації з метою переведення втрат на активи, передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, оцінка яких протягом строку дії операції або протягом не більше 4 років, якщо строк дії операції складає понад чотири роки, є вищою за рівень втрат за аналогічний період за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора. Якщо компетентний орган знайде докази порушення такої заборони, компетентний орган повинен провести розслідування щодо виконання зобов’язань за активами, переданими суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, і за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора. Якщо показники виконання зобов’язань за переданими активами значно нижчі, ніж за порівнянними активами, що перебувають на балансі оригінатора, унаслідок умислу оригінатора, компетентний орган застосовує санкцію відповідно до статей 32 і 33.

3. Тільки зазначені нижче дії кваліфікуються як утримання істотного чистого економічного інтересу в розмірі не менше 5% у розумінні параграфа 1:

(a) утримання не менше 5% номінальної вартості кожного із траншів, проданих або переданих інвесторам;

(b) у випадку відновлюваної сек’юритизації або сек’юритизації відновлюваних експозицій, утримання інтересу оригінатора в розмірі не менше 5% номінальної вартості кожної із сек’юритизованих експозицій;

(c) утримання вибраних у випадковому порядку експозицій, еквівалентних не менше ніж 5% номінальної вартості сек’юритизованих експозицій, якщо такі несек’юритизовані експозиції в іншому випадку були б сек’юритизовані в рамках відповідної сек’юритизації, за умови, що кількість потенційно сек’юритизованих експозицій на момент створення становить не менше 100;

(d) утримання траншу перших втрат та, якщо таке утримання не становить 5% від номінальної вартості сек’юритизованих експозицій, за необхідності, інших траншів. які мають такий самий або більш несприятливий профіль ризику, ніж транші. передані або продані інвесторам, і строк погашення яких не настає раніше, ніж строк погашення траншів. переданих бо проданих інвесторам, таким чином, що утримання, у загальному, складає не менше 5% від номінальної вартості сек’юритизованих експозицій; або

(e) утримання ризику перших втрат у розмірі не менше 5% за кожною сек’юритизованою експозицією в рамках сек’юритизації.

3a. Як відступ від параграфа 3, у випадку сек’юритизації непрацюючих експозицій, якщо була погоджена невідшкодовувана знижка із ціни купівлі, утримуваний істотний чистий економічний інтерес для цілей цього параграфа не повинен бути меншим, ніж 5% від суми чистої вартості сек’юритизованих експозицій, кваліфікованих як непрацюючі експозиції, і, якщо застосовно, номінальної вартості будь-яких працюючих сек’юритизованих експозицій.

Чисту вартість непрацюючої експозиції розраховують шляхом вирахування невідшкодовуваної знижки із ціни купівлі, погодженої на рівні окремої сек’юритизованої експозиції на момент створення або, якщо застосовно, відповідної частки невідшкодовуваної знижки із ціни купівлі, погодженої на рівні пулу базисних експозицій на момент створення, з номінальної вартості експозиції або, якщо застосовно, з її непогашеної вартості на момент створення. Крім того, для цілей визначення чистої вартості сек’юритизованих непрацюючих експозицій невідшкодовувана знижка із ціни купівлі може включати різницю між номінальною вартістю траншів у рамках сек’юритизації непрацюючих експозицій, гарантованих оригінатором для подальшого продажу, і ціною, за якою такі транші вперше продають непов’язаним третім особам.

4. У випадках, коли фінансова холдингова компанія змішаного типу, заснована в Союзі у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС (- 4), материнська установа або фінансова холдингова компанія, заснована в Союзі, або одна із її дочірніх компаній у розумінні Регламенту (ЄС) № 575/2013 у якості оригінатора або спонсора здійснює сек’юритизацію експозицій однієї або більше кредитних установ, інвестиційних фірм або інших фінансових установ, які включені у сферу нагляду на консолідованій основі, вимоги, зазначені в параграфі 1, можуть бути дотримані на основі консолідованого стану пов’язаної материнської установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, заснованої в Союзі.

Перший підпараграф застосовується, тільки якщо кредитні установи, інвестиційні фірми або фінансові установи, які створили сек’юритизовані експозиції, відповідають вимогам, визначеним у статті 79 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 5), і своєчасно надають інформацію, необхідну для дотримання вимог, передбачених у статті 5 цього Регламенту, оригінатору або спонсору, а також материнській кредитній установі, фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу, заснованій у Союзі.

5. Параграф 1 не застосовується, якщо сек’юритизовані експозиції є експозиціями, які повністю, безумовно та безвідклично гарантовані зазначеними нижче суб’єктами або стосуються їх:

(a) центральні уряди або центральні банки;

(b) регіональні уряди, місцеві органи та суб’єкти публічного сектора у розумінні пункту (8) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 держав-членів;

(c) установи, яким присвоєна вага ризику в розмірі 50% або менше згідно з главою 2 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(d) національні банки або установи розвитку в розумінні пункту (3) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/1017 (- 6); або

(e) багатосторонні банки розвитку, визначені у статті 117 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

6. Параграф 1 не застосовується до операцій, які засновані на чіткому, прозорому та доступному індексі, де базисні референтні суб’єкти ідентичні суб’єктам, що складають індекс суб’єктів, за яким широко торгують, або які представлені іншими цінними паперами, що ними торгують, крім позицій сек’юритизації.

7. Європейський банківський орган (ЕВА), у тісній співпраці з Європейським органом із цінних паперів і ринків (ESMA) і Європейським органом зі страхування і професійних пенсій (ЕІОРА), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (- 7), розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб детальніше визначити вимогу щодо утримання ризику, зокрема, стосовно:

(a) способів утримання ризику відповідно до параграфа 3, у тому числі виконання вимоги з використанням синтетичної або умовної форми утримання;

(b) вимірювання рівня утримання, зазначеного в параграфі 1;

(c) заборони хеджування або продажу утримуваного інтересу;

(d) умов утримання на консолідованій основі відповідно до параграфа 4;

(e) умов звільнення операцій, які засновані на чіткому, прозорому та доступному індексі, зазначеному в параграфі 6;

(f) способів утримання ризику відповідно до параграфів 3 та 3a у випадку сек’юритизацій непрацюючих експозицій;

(g) впливу винагород, що їх сплачують утримувачу, на дійсний істотний чистий економічний інтерес у розумінні параграфа 1.

ЕВА повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні, згідно з параграфом 2 цієї статті, надавати принаймні таку інформацію власникам позиції сек’юритизації, компетентним органам, зазначеним у статті 29, і, за запитом, потенційним інвесторам:

(a) інформацію про базисні експозиції щоквартально або, у випадку забезпечених активами комерційних паперів, інформацію про базисну дебіторську заборгованість чи кредитні вимоги щомісячно;

(b) усю базисну документацію, необхідну для розуміння операції, у тому числі, між іншим, якщо застосовно, такі документи:

(i) документ про остаточну пропозицію або проспект разом з документами щодо закриття операції, за винятком правових висновків;

(ii) для традиційної сек’юритизації - договір продажу активів, договори цесії, новації або передачі, а також будь-яку відповідну трастову декларацію;

(iii) договори щодо деривативів і гарантій, а також будь-які відповідні документи стосовно механізмів забезпечення, якщо експозиції, що їх сек’юритизують, залишаються експозиціями оригінатора;

(iv) договори про обслуговування, резервне обслуговування, адміністрування та управління готівковими коштами;

(v) трастовий договір, договір забезпечення, агентський договір, договір банківського рахунку, гарантійний інвестиційний контракт, договір щодо включених умов, договір про рамкові умови мастер-трасту або генеральний договір про означення чи юридичну документацію, що має еквівалентне правове значення;

(vi) будь-які відповідні договори між кредиторами, документацію щодо деривативів, договори субординованого кредиту, договори позики для стартапів та договори щодо механізмів підтримки ліквідності.

Відповідна базисна документація повинна містити детальний опис пріоритетності виплат у рамках сек’юритизації;

(c) якщо проспект не був складений згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/71/ЄС (- 8), узагальнену інформацію про операцію або огляд основних характеристик сек’юритизації, у тому числі, якщо застосовно:

(i) інформацію про структуру правочину, включно зі структурними діаграмами з оглядом операції, грошових потоків і структури власності;

(ii) інформацію про характеристики експозицій, грошові потоки, каскад втрат, характеристики поліпшення кредитної якості та підтримки ліквідності;

(iii) інформацію про права голосу власників позиції сек’юритизації та їх відносини з іншими забезпеченими кредиторами;

(iv) перелік усіх тригерів і подій, зазначених у документах, наданих відповідно до пункту (b), що можуть мати істотний вплив на виконання зобов’язань за позицією сек’юритизації;

(d) у випадку простих, прозорих і стандартизованих сек’юритизацій - повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію, зазначене у статті 27;

(e) квартальні звіти інвесторів або, у випадку забезпечених активами комерційних паперів, місячні звіти інвесторів, що містять таку інформацію:

(i) усі істотно значимі дані про кредитну якість і виконання зобов’язань за базисними експозиціями;

(ii) інформацію про події, що призводять до змінення пріоритетності виплат або заміни будь-яких контрагентів, і, у випадку сек’юритизації, що не є операцією із забезпеченими активами комерційними паперами, дані про грошові потоки за базисними експозиціями та за пасивами в рамках сек’юритизації;

(iii) інформацію про утримуваний ризик, у тому числі інформацію про те, який зі способів, передбачених у статті 6(3), було застосовано, відповідно до статті 6;

(f) будь-яку інсайдерську інформацію щодо сек’юритизації, що її зобов’язаний оприлюднювати оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації згідно зі статтею 17 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 (- 9) про інсайдерську торгівлю та маніпулювання ринком;

(g) у випадках, коли пункт (f) не застосовується, інформацію про будь-яку важливу подію, як-от:

(i) істотне порушення зобов’язань, передбачених у документах, що були надані відповідно до пункту (b), включно з будь-яким засобом правового захисту, відмовою або згодою, які були в подальшому надані у зв’язку з таким порушенням;

(ii) зміна структурних характеристик, що може істотно вплинути на виконання зобов’язань за сек’юритизацією;

(iii) зміна характеристик ризиків сек’юритизації або базисних експозицій, що може істотно вплинути на виконання зобов’язань за сек’юритизацією;

(iv) у випадку простих, прозорих та стандартизованих сек’юритизацій, якщо сек’юритизація більше не відповідає вимогам щодо простоти, прозорості та стандартизації або якщо компетентні органи здійснили коригувальні або адміністративні заходи;

(v) внесення будь-яких суттєвих змін до документів щодо операції;

Інформація, описана в пунктах (b), (c) та (d) першого підпараграфа, повинна бути надана до встановлення ціни.

Інформацію, описану в пунктах (a) та (e) першого підпараграфа, необхідно надавати одночасно щокварталу, не пізніше ніж упродовж одного місяця з дати сплати відсотків або, у випадку операцій із забезпеченими активами комерційними паперами, не пізніше ніж упродовж одного місяця після завершення періоду, охопленого звітом.

У випадку забезпечених активами комерційних паперів інформація, описана в пунктах (a), (c)(ii) та (e)(i) першого підпараграфа, повинна бути надана в агрегованій формі власникам позицій сек’юритизації та, за запитом, потенційним інвесторам. Дані на рівні позики повинні бути надані спонсору та, за запитом, компетентним органам.

Без обмеження Регламенту (ЄС) № 596/2014, інформація, описана в пунктах (f) та (g) першого підпараграфа, повинна бути надана без затримки.

При дотриманні цього параграфа оригінатор, спонсор та суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні дотримуватися положень національного права та права Союзу, що регулюють захист конфіденційності інформації та опрацювання персональних даних, щоб уникнути потенційних порушень таких положень права, а також будь-яких обов’язків щодо захисту конфіденційності інформації про клієнтів, первинних кредиторів і боржників, крім випадків, коли така інформація анонімізована або агрегована.

Зокрема, що стосується інформації, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть надати огляд відповідної документації.

Компетентні органи, зазначені у статті 29, можуть вимагати надання їм такої конфіденційної інформації для виконання їхніх обов’язків згідно із цим Регламентом.

2. Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації в рамках сек’юритизації повинні призначити одного суб’єкта з їх числа для виконання вимог щодо надання інформації відповідно до пунктів (a), (b), (d), (e), (f) та (g) першого підпараграфа параграфа 1.

Суб’єкт, призначений згідно з першим підпараграфом, повинен надавати інформацію про операцію із сек’юритизації з використанням репозиторію із сек’юритизації.

Обов’язки, зазначені у другому та четвертому підпараграфах, не застосовуються до сек’юритизацій, у рамках яких не потрібно складати проспект згідно з Директивою 2003/71/ЄС.

Якщо не зареєстрований жоден репозиторій із сек’юритизації відповідно до статті 10, суб’єкт, призначений для виконання вимог, визначених у параграфі 1 цієї статті, повинен надати відповідну інформацію на вебсайті, що:

(a) включає систему контролю якості даних, яка належним чином функціонує;

(b) підпадає під дію належних стандартів управління, а також обслуговується та експлуатується належною організаційною структурою, що забезпечує безперервне та впорядковане функціонування вебсайту;

(c) використовує належні системи, засоби контролю та процедури для виявлення всіх відповідних джерел операційного ризику;

(d) включає системи, що забезпечують захист і цілісність отриманої інформації, а також оперативну фіксацію інформації; та

(e) уможливлює зберігання інформації протягом принаймні п’яти років із дати погашення за сек’юритизацією.

Суб’єкт, відповідальний за повідомлення інформації, і репозиторій із сек’юритизації, за допомогою якого надається інформація, повинні бути вказані в документації щодо сек’юритизації.

3. ESMA, у тісній співпраці ЕВА та ЕІОРА, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яку оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати для дотримання своїх зобов’язань згідно з пунктами (a) та (e) першого підпараграфа параграфа 1, з урахуванням корисності інформації для власника позиції сек’юритизації і того, чи позиція сек’юритизації має короткостроковий характер та, у випадку операції із забезпеченими активами комерційними паперами, чи вона повністю підтримується спонсором;

ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

4. Щоб забезпечити однакові умови застосування до інформації, що повинна бути визначена відповідно до параграфа 3, ESMA, у тісній співпраці з ЕВА та ЕІОРА, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначається формат такої інформації за допомогою стандартизованих шаблонів.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.

Комісію уповноважено ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Базисні експозиції, що використовуються в рамках сек’юритизації, не повинні включати позиції сек’юритизації.

Як відступ, перший підпараграф не застосовується до:

(a) будь-якої сек’юритизації, у рамках якої цінні папери були випущені до 01 січня 2019 року; та

(b) будь-якої сек’юритизації, що використовується для законних цілей, як визначено в параграфі 3, у рамках якої цінні папери були випущені 01 січня 2019 року або пізніше; та

2. Компетентний орган, призначений відповідно до статті 29(2), (3) або (4), якщо застосовно, може надати дозвіл суб’єкту під його наглядом на включення позицій сек’юритизації як базисних експозицій у сек’юритизацію, якщо такий компетентний орган вважає, що ресек’юритизація використовується для законних цілей, як визначено в параграфі 3 цієї статті.

Якщо такий суб’єкт під наглядом є кредитною установою або інвестиційною фірмою, як означено в пунктах (1) та (2) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентний орган, зазначений у першому підпараграфі цього параграфа, повинен провести консультації з органом із врегулювання та з будь-яким іншим органом, що має відношення до такого суб’єкта, перш ніж надати дозвіл на включення позицій сек’юритизації як базисних експозицій у сек’юритизацію. Такі консультації повинні тривати не більше 60 днів із дати, коли компетентний орган повідомив орган з врегулювання та будь-який інший орган, що має відношення до такого суб’єкта, про необхідність проведення консультацій.

Якщо за результатами консультацій буде ухвалено рішення про надання дозволу на використання позицій сек’юритизації як базисних експозицій у рамках сек’юритизації, компетентний орган повинен повідомити про це ESMA.

3. Для цілей цієї статті вказані нижче цілі вважаються законними цілями:

(a) сприяння припиненню діяльності кредитної установи, інвестиційної фірми або фінансової установи;

(b) забезпечення життєздатності кредитної установи, інвестиційної фірми або фінансової установи як діючої організації, щоб уникнути припинення її діяльності; або

(c) якщо базисні експозиції є непрацюючими, збереження інтересів інвесторів.

4. Програма забезпечених активами комерційних паперів не вважається ресек’юритизацією для цілей цієї статті за умови, що жодна з операцій із забезпеченими активами комерційними паперами в рамках такої програми не є ресек’юритизацією і що поліпшення кредитної якості не створює другий рівень траншу на рівні програми.

5. Щоб відобразити ринкові зміни, пов’язані з іншими ресек’юритизаціями, здійсненими для законних цілей, а також з урахуванням загальних цілей фінансової стабільності та максимального збереження інтересів інвесторів, ESMA, у тісній співпраці з ЕВА, може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для доповнення переліку законних цілей, визначених у параграфі 3.

ESMA повинен подати будь-які такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії. Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні застосовувати до експозицій, що підлягають сек’юритизації, ті самі обґрунтовані та чітко визначені критерії надання кредитів, які вони застосовують до несек’юритизованих експозицій. З цією метою застосовуються ті самі чітко встановлені процеси схвалення та, у відповідних випадках, змінення, відновлення та рефінансування кредитів. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні мати дієві системи для застосування таких критеріїв і процесів, щоб забезпечити, що надання кредитів здійснюється на основі ретельного оцінювання кредитоспроможності боржника з належним урахуванням факторів, що мають значення для перевірки відповідності проспекту боржника його зобов’язанням за кредитним договором.

Як відступ від першого підпараграфа, до базисних експозицій, які були непрацюючими експозиціями на момент їх придбання оригінатором у відповідної третьої особи, при відборі та встановленні ціни експозицій повинні застосовуватися надійні стандарти.

2. У випадках, коли базисні експозиції в рамках сек’юритизацій є житловими позиками, наданими після набуття чинності Директивою 2014/17/ЄС, пул таких позик не повинен містити жодної позики, що була реалізована та гарантована з огляду на припущення, що особі, яка подала заяву на отримання позики, або, якщо застосовно, посередникам було повідомлено, що кредитор необов’язково перевірятиме інформацію, надану особою, яка подала заяву на отримання позики.

3. Якщо оригінатор купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, такий оригінатор повинен перевірити, чи суб’єкт, який прямо або опосередковано брав участь у початковій угоді, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання, що їх сек’юритизують, відповідає вимогам, зазначеним у параграфі 1.

4. Параграф 3 не застосовується, якщо:

(a) початкова угода, з якої виникли зобов’язання або потенційні зобов’язання боржника або потенційного боржника, була укладена до набуття чинності Директивою 2014/17/ЄС; та

(b) оригінатор, який купує експозиції третьої особи за власний рахунок і потім сек’юритизує їх, дотримується зобов’язань, що їх повинні були дотримуватися установи-оригінатори згідно зі статтею 21(2) Делегованого регламенту (ЄС) № 625/2014 до 01 січня 2019 року.

1. Репозиторій із сек’юритизації повинен бути зареєстрований в ESMA для цілей статті 5 згідно з умовами та процедурою, визначеними в цій статті.