Посилання скопійовано

Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для секюритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої секюритизації, та внесення змін до директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012

Європейський Союз | Регламент, Міжнародний документ від 12.12.2017 № 2017/2402

2. Щоб мати право бути зареєстрованим згідно із цією статтею, репозиторій із сек’юритизації повинен бути юридичною особою, заснованою в Союзі, застосовувати процедури перевірки повноти та узгодженості інформації, наданої йому згідно зі статтею 7(1) цього Регламенту; а також відповідати вимогам, передбаченим у статтях 78, 79 та 80(1)-(3), (5) і (6) Регламенту (ЄС) № 648/2012. Для цілей цієї статті покликання у статтях 78 і 80 Регламенту (ЄС) № 648/2012 на статтю 9 зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на статтю 5 цього Регламенту.

3. Реєстрація репозиторію із сек’юритизації діє на всій території Союзу.

4. Зареєстрований репозиторій із сек’юритизації повинен завжди відповідати умовам реєстрації. Репозиторій із сек’юритизації повинен без невиправданої затримки повідомляти ESMA про будь-які суттєві зміни умов реєстрації.

5. Репозиторій із сек’юритизації повинен подати до ESMA будь-яку із зазначених нижче заяв:

(a) заяву про реєстрацію;

(b) заяву про продовження строку дії реєстрації для цілей статті 7 цього Регламенту у випадку торгового репозиторію, що вже зареєстрований згідно із главою 1 розділу VI Регламенту (ЄС) № 648/2012 або згідно із главою III Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/2365 (- 10).

6. ESMA повинен оцінити повноту заяви протягом 20 робочих днів із моменту отримання заяви.

Якщо заява є неповною, ESMA встановлює кінцевий термін, до якого репозиторій із сек’юритизації повинен надати додаткову інформацію.

Після того, як заява буде оцінена як повна, ESMA повинен повідомити про це репозиторій із сек’юритизації.

7. Щоб забезпечити послідовне застосування цієї статті, ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначається детальна інформація про:

(a) процедури, зазначені в параграфі 2 цієї статті, що їх повинні застосовувати репозиторії із сек’юритизації для перевірки повноти та узгодженості інформації, яку їм надають відповідно до статті 7(1).

(b) заяву про реєстрацію, зазначену в пункті (a) параграфа 5;

ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

8. Щоб забезпечити однакові умов застосування параграфів 1 і 2, ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначається формат обох зазначених нижче заяв:

(a) заяви про реєстрацію, зазначеної в пункті (a) параграфа 5;

(b) заяви про продовження строку дії реєстрації, зазначеної в пункті (b) параграфа 5;

Що стосується пункту (b) першого підпараграфа, ESMA повинен розробити спрощений формат для уникнення дублювання процедур.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.

Комісію уповноважено ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в цьому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

Стаття 11. Повідомлення компетентним органам та консультації з ними до реєстрації або продовження строку дії реєстрації

1. Якщо репозиторій із сек’юритизації подає заяву про реєстрацію або продовження строку дії його реєстрації в якості торгового репозиторію та є суб’єктом, авторизованим або зареєстрованим компетентним органом у державі-члені його заснування, ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити такий компетентний орган і провести з ним консультації до реєстрації або продовження строку дії реєстрації репозиторію із сек’юритизації.

2. ESMA та відповідний компетентний орган повинні обмінюватися всією інформацією, необхідною для реєстрації або продовження строку дії реєстрації репозиторію із сек’юритизації, а також для нагляду за дотриманням відповідним суб’єктом умов його реєстрації або авторизації в державі-члені заснування.

Стаття 12. Розгляд заяви

1. ESMA повинен, упродовж 40 робочих днів після повідомлення, зазначеного у статті 10(6), розглянути заяву про реєстрацію або продовження строку дії реєстрації з огляду на відповідність репозиторію із сек’юритизації цій главі та повинен ухвалити повністю обґрунтоване рішення про надання або відмову в наданні реєстрації або продовження строку дії реєстрації.

2. Рішення, видане ESMA відповідно до параграфа 1, набуває чинності на п’ятий робочий день з дати його ухвалення.

Стаття 13. Повідомлення рішень ESMA щодо реєстрації або продовження строку дії реєстрації

1. Якщо ESMA ухвалює рішення, як зазначено у статті 12, або скасовує реєстрацію, як зазначено у статті 15(1), він повинен повідомити про це репозиторій із сек’юритизації упродовж п’яти робочих днів із повністю обґрунтованим поясненням свого рішення.

ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити своє рішення компетентному органу, як зазначено у статті 11(1).

2. ESMA повинен повідомити Комісію, без невиправданої затримки, про будь-яке рішення, ухвалене згідно з параграфом 1.

3. ESMA повинен опублікувати на своєму вебсайті перелік репозиторіїв із сек’юритизації, зареєстрованих відповідно до цього Регламенту. Такий перелік оновлюють упродовж п’яти робочих днів після ухвалення рішення згідно з параграфом 1.

Стаття 14. Повноваження ESMA

1. Повноваження, надані ESMA згідно зі статтями 61-68, 73 та 74 Регламенту (ЄС) № 648/2012, а також згідно з додатками І та II до зазначеного Регламенту, також повинні здійснюватися стосовно цього Регламенту. Покликання на статтю 81(1)-(2) Регламенту (ЄС) № 648/2012 в додатку І до зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на статтю 17(1) цього Регламенту.

2. Повноваження, надані ESMA або будь-якій іншій посадовій особі чи іншій особі, уповноваженій ESMA згідно зі статтями 61-63 Регламенту (ЄС) № 648/2012, не повинні використовуватися, щоб вимагати розкриття інформації або документів, на які поширюється дія юридичного привілею.

Стаття 15. Скасування реєстрації

1. Без обмеження статті 73 Регламенту (ЄС) № 648/2012, ESMA повинен скасувати реєстрацію репозиторію із сек’юритизації, якщо репозиторій із сек’юритизації:

(a) чітко відмовляється від реєстрації або не надавав жодних послуг упродовж попередніх шести місяців;

(b) отримав реєстрацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів; або

2. ESMA повинен, без невиправданої затримки, повідомити про своє рішення про скасування реєстрації репозиторію із сек’юритизації відповідний компетентний орган, зазначений у статті 11(1).

3. Компетентний орган держави-члена, у якій репозиторій із сек’юритизації надає свої послуги та здійснює свою діяльність, що вважає, що виконана одна з умов, зазначених у параграфі 1, може звернутися до ESMA із запитом про проведення перевірки виконання умов для скасування реєстрації відповідного репозиторію із сек’юритизації. Якщо ESMA ухвалює рішення не скасовувати реєстрацію відповідного репозиторію із сек’юритизації, він повинен детально обґрунтувати своє рішення.

4. Компетентний орган, зазначений у параграфі 3 цієї статті, повинен бути органом, призначеним відповідно до статті 29 цього Регламенту.

Стаття 16. Збори за нагляд

1. ESMA стягує із репозиторіїв із сек’юритизації збори згідно із цим Регламентом і згідно з делегованими актами, ухваленими відповідно до параграфа 2 цієї статті.

Розмір таких зборів повинен бути пропорційним обороту відповідного репозиторію із сек’юритизації та повинен повністю покривати необхідні видатки ESMA, пов’язані з реєстрацією репозиторіїв із сек’юритизації та наглядом за ними, а також відшкодування будь-яких витрат, понесених компетентними органами в результаті будь-якого делегування завдань відповідно до статті 14(1) цього Регламенту. Тією мірою, якою стаття 14(1) посилається на статтю 74 Регламенту (ЄС) № 648/2012, покликання на статтю 72(3) зазначеного Регламенту необхідно тлумачити як покликання на параграф 2 цієї статті.

У випадках, коли торговий репозиторій уже був зареєстрований згідно з главою 1 розділу VI Регламенту (ЄС) № 648/2012 або згідно з главою III Регламенту (ЄС) № 2015/2365, збори, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, повинні бути скориговані, тільки для того, щоб відобразити додаткові необхідні видатки та витрати, пов’язані з реєстрацією репозиторіїв із сек’юритизації та наглядом за ними відповідно до цього Регламенту.

2. Комісія уповноважена ухвалити делегований акт згідно зі статтею 47 для доповнення цього Регламенту шляхом уточнення типу зборів, дій, за які вони стягуються, а також розміру зборів і способу їх сплати.

Стаття 17. Доступність даних, які зберігаються в репозиторії із сек’юритизації

1. Без обмеження статті 7(2), репозиторій із сек’юритизації повинен збирати та зберігати дані про сек’юритизацію. Він повинен безкоштовно надавати прямий і негайний доступ усім зазначеним нижче суб’єктам, щоб дати їм змогу виконувати їхні відповідні обов’язки, повноваження та зобов’язання:

(a) ESMA;

(b) EBA;

(d) Європейській раді із системних ризиків (ESRB);

(e) відповідним членам Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), у тому числі Європейському Центральному Банку (ЄЦБ), для виконання їхніх завдань у рамках єдиного механізму нагляду згідно з Регламентом (ЄС) № 1024/2013;

(f) відповідним органам, чиї відповідні обов’язки та повноваження з нагляду поширюються на операції, ринки, учасників і активи, які підпадають під дію цього Регламенту;

(g) органам із врегулювання, призначеним відповідно до статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (- 11).

(h) Єдиній раді врегулювання, створеній на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 (- 12);

(i) органам, зазначеним у статті 29;

(j) інвесторам і потенційним інвесторам.

2. ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA і з урахуванням потреб суб’єктів, зазначених у параграфі 1, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначаються:

(a) дані про сек’юритизацію, зазначені в параграфі 1, які оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати для дотримання їхніх зобов’язань згідно зі статтею 7(1);

(b) операційні стандарти, необхідні для забезпечення своєчасності, структурованості та комплексності:

(i) збору даних репозиторіями із сек’юритизації; та

(ii) агрегації та порівняння даних між репозиторіями із сек’юритизації;

(c) інформація, до якої повинні мати доступ суб’єкти, зазначені в параграфі 1, з урахуванням їхніх повноважень і специфічних потреб;

(d) умови, на яких суб’єкти, зазначені в параграфі 1, повинні мати прямий і негайний доступ до даних, що їх зберігають у репозиторіях із сек’юритизації.

ESMA повинен подати такі проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії до 18 січня 2019 року.

3. Щоб забезпечити однакові умови застосування параграфа 2, ESMA, у тісній співпраці з EBA та EIOPA, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, у яких визначаються стандартизовані шаблони, відповідно до яких оригінатор, спонсор або суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації повинні надавати інформацію репозиторію із сек’юритизації, з урахуванням рішень, розроблених наявними суб’єктами, що збирають дані про сек’юритизацію.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.

ГЛАВА 4

ПРОСТА, ПРОЗОРА ТА СТАНДАРТИЗОВАНА СЕК’ЮРИТИЗАЦІЯ

Стаття 18. Використання позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація"

Оригінатори, спонсори та суб’єкти спеціального призначення для цілей сек’юритизації можуть використовувати позначення "проста, прозора та стандартизована сек’юритизація" або інше позначення, що прямо або опосередковано використовує зазначені терміни, для їхньої сек’юритизації, тільки якщо:

(a) сек’юритизація відповідає всім вимогам, визначеним у секції 1, 2 або 2a цієї глави і ESMA був повідомлений відповідно до статті 27(1); та

(b) сек’юритизація внесена до переліку, зазначеного у статті 27(5).

Оригінатор, спонсор і суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, які беруть участь у сек’юритизації, що вважається простою, прозорою та стандартизованою сек’юритизацією, повинні бути засновані на території Союзу.

СЕКЦІЯ 1

Вимоги до простої, прозорої та стандартизованої традиційної сек’юритизації, не пов’язаної із забезпеченими активами комерційними паперами

Стаття 19. Проста, прозора та стандартизована традиційна сек’юритизація, не пов’язана із забезпеченими активами комерційними паперами

1. Традиційні сек’юритизації, за винятком програм забезпечених активами комерційних паперів і операцій із забезпеченими активами комерційними паперами, які відповідають вимогам, визначеним у статтях 20, 21 і 22, вважаються простими, прозорими та стандартизованими сек’юритизаціями.

2. Не пізніше 18 жовтня 2018 року EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, повинен ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 20, 21 та 22.

Стаття 20. Вимоги щодо простоти

1. Право власності на базисні експозиції повинне бути набуте суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації шляхом дійсного продажу (true sale) або передачі з такими самими юридичними наслідками у спосіб, що допускає забезпечення виконання у відношенні продавця або будь-якої іншої третьої особи. Перехід права власності до суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен підпадати під дію суворих положень щодо повернення у випадку неплатоспроможності продавця.

2. Для цілей параграфа 1 будь-які із зазначених нижче положень вважаються суворими положеннями щодо повернення:

(a) положення, які дозволяють ліквідатору продавця визнавати недійсним продаж базисних експозицій виключно на підставі того, що він був здійснений упродовж певного періоду до оголошення продавця неплатоспроможним;

(b) положення, згідно з якими суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації може запобігти визнанню продажу недійсним, зазначеному в пункті (a), тільки якщо він може довести, що йому не було відомо про неплатоспроможність продавця на момент продажу.

3. Для цілей параграфа 1 положення щодо повернення в національних законах про неплатоспроможність, що дозволяють ліквідатору або суду визнавати недійсним продаж базисних експозицій у випадку шахрайських передач, несправедливого ущемлення інтересів кредиторів або передач, що передбачають неправомірне надання переваг певним кредиторам перед іншими кредиторами, не є суворими положеннями щодо повернення.

4. У випадках, коли продавець не є первинним кредитором, дійсний продаж, відступлення або передача базисних експозицій із такими самими юридичними наслідками такому продавцю, незалежно від того, чи такий дійсний продаж, відступлення або передача із такими самими юридичними наслідками здійснюються прямо або за допомогою одного або більше проміжних кроків, повинні відповідати вимогам, визначеним у параграфах 1-3.

5. Якщо передача базисних експозицій здійснюється шляхом відступлення та вступає в силу пізніше, ніж при закритті операції, тригерними подіями для реалізації такого вступу в силу повинні бути принаймні такі події:

(a) серйозне погіршення кредитної якості продавця;

(b) неплатоспроможність продавця; та

6. Продавець повинен надати заяви та гарантії, що. наскільки йому відомо, базисні експозиції, включені в сек’юритизацію, не обтяжені та не перебувають в іншому стані, що, як передбачається, може негативно вплинути на можливість забезпечення виконання дійсного продажу, відступлення або передачі з такими самими юридичними наслідками.

7. Базисні експозиції, передані або відступлені продавцем суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, повинні відповідати попередньо визначеним, чітким і задокументованим критеріям прийнятності, які не дозволяють активне управління портфелем таких експозицій на дискреційній основі. Для цілей цього параграфа заміна експозицій, які порушують заяви та гарантії, не вважається активним управлінням портфелем. Експозиції, передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після закриття операції, повинні відповідати критеріям прийнятності, які застосовувалися до початкових базисних експозицій.

8. Сек’юритизація повинна бути забезпечена пулом базисних експозицій, що є однорідними за типом активів, з урахуванням конкретних характеристик, пов’язаних із грошовими потоками за типом активів, у тому числі їхніх договірних характеристик і характеристик кредитного ризику та дострокової оплати. Пул базисних експозицій повинен включати тільки один тип активів. Базисні експозиції повинні містити зобов’язання, які мають обов’язкову силу на договірній основі та підлягають виконанню зі зверненням стягнення на все майно боржників та, якщо застосовно, гарантів.

Базисні експозиції повинні мати визначені потоки періодичних платежів, виплати за якими можуть відрізнятися за сумами і які пов’язані з орендними платежами, виплатами основної суми боргу та процентними виплатами або з будь-яким іншим правом отримувати доходи від активів, які забезпечують такі платежі. Базисні експозиції можуть також генерувати надходження від продажу будь-яких фінансованих або лізингових активів.

Базисні експозиції не повинні включати обігові цінні папери, як означено в пункті (44) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, інші ніж корпоративні облігації, які не входять в лістинг торговельного майданчика.

9. Базисні експозиції не повинні включати позиції сек’юритизації.

10. Базисні експозиції повинні бути створені в ході звичайної діяльності оригінатора або первинного кредитора згідно зі стандартами андеррайтингу, що є не менш жорсткими, ніж стандарти, які застосовував оригінатор або первинний кредитор на момент створення подібних несек’юритизованих експозицій. Стандарти андеррайтингу, згідно з якими створені базисні експозиції, і будь-які суттєві зміни попередніх стандартів андеррайтингу підлягають повному розкриттю потенційним інвесторам без невиправданої затримки.

У випадку сек’юритизацій, у рамках яких базисні експозиції є житловими позиками, пул позик не повинен містити жодної позики, що була реалізована та гарантована з огляду на припущення, що особі, яка подала заяву на отримання позики, або. якщо застосовно, посередникам було повідомлено, що кредитор необов’язково перевірятиме надану інформацію.

Оцінювання кредитоспроможності позичальника повинне відповідати вимогам, визначеним у статті 8 Директиви 2008/48/ЄС або в параграфах 1-4, пункті (a) параграфа 5, а також у параграфі 6 статті 18 Директиви 2014/17/ЄС, або, якщо застосовно, еквівалентним вимогам у третіх країнах.

Оригінатор або первинний кредитор повинен мати експертні знання у сфері створення експозицій, подібних за характером до експозицій, що їх сек’юритизують.

11. Базисні експозиції повинні бути без невиправданої затримки передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після відбору та не повинні включати, на момент відбору, експозиції у стані дефолту у розумінні статті 178(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або експозиції боржника чи гаранта, який перебуває у стані погіршення кредитоспроможності, і який, наскільки відомо оригінатору або первинному кредитору:

(a) був оголошений неплатоспроможним або щодо якого суд надав його кредиторам остаточне і таке, що не підлягає оскарженню, право примусового стягнення або присудив відшкодування матеріальної шкоди внаслідок прострочення платежу упродовж трьох років до дати створення або який пройшов процес реструктуризації боргу по відношенню до його непрацюючих експозицій упродовж трьох років до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації, крім випадків, коли:

(i) за реструктуризованою базисною експозицією не виникла нова заборгованість починаючи з дати реструктуризації, що повинна була настати принаймні за один рік до дати передачі або відступлення базисних експозицій суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації: та

(ii) в інформації, наданій оригінатором, спонсором та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації згідно з пунктами (a) та (e)(i) першого підпараграфа статті 7(1), чітко зазначені частка реструктуризованих базисних експозицій, час і дані реструктуризації, а також виконання зобов’язань за ними починаючи з дати реструктуризації;

(b) на момент створення, якщо застосовно, входив до публічного кредитного реєстру осіб із несприятливою кредитною історією або, за відсутності такого публічного кредитного реєстру, до іншого кредитного реєстру, доступного оригінатору або первинному кредитору; або

(c) має кредитну оцінку або кредитний рейтинг, які вказують, що ризик несплати узгоджених на договірній основі платежів значно вищий, ніж за порівнянними експозиціями, які тримає оригінатор і які не підлягають сек’юритизації.

12. Боржники повинні, на момент передачі експозицій, здійснити принаймні одну виплату, крім випадків відновлюваних сек’юритизацій, забезпечених експозиціями з одноразовою виплатою або зі строком погашення менше одного року, включно з, між іншим, щомісячними виплатами за відновлюваними кредитами.

13. Оплата власниками позицій сек’юритизації не повинна бути структуризована таким чином, щоб вона переважно залежала від продажу активів, що забезпечують базисні експозиції. Це не повинне перешкоджати подальшому продовженню строку дії шляхом відновлення або рефінансуванню таких активів.

Оплата власниками позицій сек’юритизації, базисні експозиції яких забезпечені активами, вартість яких гарантована або повністю знижена зобов’язанням зі зворотної купівлі продавцем активів, що забезпечують базисні експозиції, або іншою третьою особою, не вважається такою, що залежить від продажу активів, які забезпечують такі базисні експозиції.

14. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA. розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких уточнюється, які базисні експозиції, зазначені у параграфі 8, вважаються однорідними.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.

Стаття 21. Вимоги щодо стандартизації

1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор повинен відповідати вимозі щодо утримання ризику згідно зі статтею 6.

2. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають при сек’юритизації, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику, суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.

3. Будь-які процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами сек’юритизації повинні ґрунтуватися на загальноприйнятих ринкових процентних ставках або на загальноприйнятих галузевих ставках, що відображають вартість фінансування та не повинні ґрунтуватися на складних формулах або деривативах.

4. У разі отримання повідомлення про стягнення або вимоги дострокового погашення:

(a) у суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації не дозволяється залишати більше готівкових коштів, ніж необхідно для забезпечення операційної діяльності суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації або належних виплат інвесторам згідно з договірними умовами сек’юритизації, крім виняткових обставин, коли необхідно залишити суму, щоб з максимальним урахуванням інтересів інвесторів використовувати її для покриття витрат з метою запобігання погіршенню кредитної якості базисних експозицій;

(b) надходження за основною сумою боргу за базисними експозиціями повинні бути передані інвесторам шляхом почергового погашення позицій сек’юритизації, як визначено порядком старшинства конкретної позиції сек’юритизації;

(c) погашення позицій сек’юритизації не допускається здійснювати в порядку, відмінному від того, що визначається їх старшинством; та

(d) жодні положення не повинні вимагати автоматичної ліквідації базисних експозицій за ринковою вартістю.

5. Операції з непочерговою пріоритетністю виплат повинні включати тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань за базисними експозиціями, у результаті чого встановлюється пріоритетність виплат, що призводить до повернення до почергових виплат у порядку старшинства. Такі тригерні події, пов’язані з виконанням зобов’язань, повинні включати принаймні погіршення кредитної якості базисних експозицій нижче попередньо визначеного порогового значення.

6. Документація щодо операції повинна містити відповідні положення про дострокове погашення або тригерні події для завершення періоду відновлення у випадку відновлюваної сек’юритизації, що включають принаймні такі події:

(a) погіршення кредитної якості базисних експозицій до або нижче попередньо визначеного порогового значення;

(b) настання події, пов’язаної з неплатоспроможністю, що стосується оригінатора або сервісного агента;

(c) зниження вартості базисних експозицій, які тримає суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації, нижче попередньо визначеного порогового значення (тригерна подія для дострокової амортизації)

(d) нестворення достатньої кількості нових базисних експозицій, що відповідають попередньо визначеному рівню кредитної якості (тригерна подія для завершення періоду відновлення).

7. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені:

(a) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність сервісного агента і довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;

(b) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування, як-от договірне положення, що уможливлює заміну сервісного агента в таких випадках; та

(c) положення, які забезпечують заміну контрагентів за деривативами, провайдерів ліквідності та банку обслуговування рахунку в разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо застосовно.

8. Сервісний агент повинен мати експертні знання у сфері обслуговування експозицій, що за характером подібні до експозицій, що їх сек’юритизують, а також чітко задокументовані та належні політики, процедури та механізми управління ризиками, що стосуються обслуговування експозицій.

9. У документації щодо операції повинні бути чітко та послідовно визначені означення, засоби правового захисту та дії, пов’язані із простроченням і дефолтом боржників, реструктуризацією боргу, списанням боргу, пом’якшенням умов, платіжними канікулами, втратами, списаннями, стягненнями та іншими засобами забезпечення виконання зобов’язань за активами. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені пріоритетність виплат, події, які ініціюють зміни такої пріоритетності виплат, а також обов’язок повідомляти про такі події. Про будь-які зміни пріоритетності виплат, які матимуть значний негативний вплив на виплати за позицією сек’юритизації, необхідно без невиправданої затримки повідомляти інвесторам.

10. Документація щодо операції повинна містити чіткі положення, які сприяють своєчасному вирішенню конфліктів між різними класами інвесторів, права голосу повинні бути чітко визначені та розподілені між власниками облігацій, а також повинна бути чітко визначена відповідальність довірчого власника та інших суб’єктів, що мають фідуціарні обов’язки перед інвесторами.

Стаття 22. Вимоги щодо прозорості

1. Оригінатор і спонсор повинні надати дані про статичні та динамічні показники дефолтів і втрат минулих періодів, як-от дані щодо прострочення та дефолтів, які стосуються експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують, а також джерела таких даних і підстави для визначення аналогічних експозицій потенційним інвесторам до встановлення ціни. Такі дані повинні охоплювати щонайменше п’ятирічний період.

2. Вибірка базисних експозицій до емісії цінних паперів у результаті сек’юритизації підлягає зовнішній перевірці належною та незалежною стороною, включно з перевіркою достовірності даних, розкритих стосовно базисних експозицій.

3. Оригінатор або спонсор повинен, до встановлення ціни в рамках сек’юритизації, надати потенційним інвесторам модель грошових потоків за зобов’язаннями, яка точно відображає договірні зв’язки між базисними експозиціями та виплатами між оригінатором, спонсором, інвесторами, іншими третіми особами та суб’єктом спеціального призначення для цілей сек’юритизації, а також повинен, після встановлення ціни, надати таку модель інвесторам на постійній основі та потенційним інвесторам за їх запитом.

4. У випадку сек’юритизації, базисні експозиції в рамках якої є житловими позиками, позиками на придбання автомобілів або лізингом автомобілів, оригінатор і спонсор повинні опублікувати доступну інформацію, пов’язану з екологічними характеристиками активів, що їх фінансують за рахунок таких житлових позик, позик на придбання автомобілів або лізингу автомобілів, разом з інформацією, що її розкривають відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 7(1).

Як відступ від першого підпараграфа, оригінатори можуть, починаючи з 01 червня 2021 року, ухвалити рішення про публікацію доступної інформації, пов’язаної з основним негативним впливом активів, що їх фінансують за рахунок базисних експозицій, на фактори сталості.

5. Оригінатор і спонсор несуть відповідальність за дотримання статті 7. Інформацію, що вимагається в пункті (a) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати потенційним інвесторам за їх запитом до встановлення ціни. Інформацію, що вимагається в пунктах (b)-(d) першого підпараграфа статті 7(1), необхідно надати до встановлення ціни принаймні у формі проекту або в початковому варіанті. Остаточна документація повинна бути надана інвесторам не пізніше ніж упродовж 15 днів після закриття операції.

6. До 10 липня 2021 року європейські наглядові органи повинні розробити в рамках Спільного комітету європейських наглядових органів проекти регуляторних технічних стандартів згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010 щодо змісту, методологій і представлення інформації, зазначеної у другому підпараграфі параграфа 4 цієї статті, стосовно показників сталості по відношенню до негативного впливу на клімат та іншого негативного екологічного, соціального і пов’язаного з управлінням впливу.

У відповідних випадках проекти регуляторних технічних стандартів, зазначені у першому підпараграфі, повинні відображати або ґрунтуватися на регуляторних технічних стандартах, розроблених згідно з мандатом, наданим європейським наглядовим органам у Регламенті (ЄС) № 2019/2088, зокрема в його статті 2а та статті 4(6) і (7).

Комісію уповноважено доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС)№ 1094/2010 та (ЄС)№ 1095/2010.

СЕКЦІЯ 2

Вимоги до простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації з використанням забезпечених активами комерційних паперів

Стаття 23. Проста, прозора та стандартизована сек’юритизація з використанням забезпечених активами комерційних паперів

1. Операція із забезпеченими активами комерційними паперами вважається простою, прозорою та стандартизованою, якщо вона відповідає вимогам на рівні операції, передбаченим у статті 24.

2. Програма забезпечених активами комерційних паперів вважається простою, прозорою та стандартизованою, якщо вона відповідає вимогам, передбаченим у статті 26, і якщо спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів відповідає вимогам, передбаченим у статті 25.

Для цілей цієї секції "продавець" означає "оригінатора" або "первинного кредитора".

3. Не пізніше 18 жовтня 2018 року EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, повинен ухвалити, згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, настанови та рекомендації щодо гармонізованого тлумачення та застосування вимог, визначених у статтях 24 та 26 цього Регламенту.

Стаття 24. Вимоги на рівні операції

Для цілей параграфа 1 будь-які із зазначених нижче положень вважаються суворими положеннями щодо повернення:

4. У випадках, коли продавець не є первинним кредитором, дійсний продаж, відступлення або передача базисних експозицій із такими самими юридичними наслідками продавцю, незалежно від того, чи такий дійсний продаж, відступлення або передача із такими самими юридичними наслідками здійснюються прямо або за допомогою одного або більше проміжних кроків, повинні відповідати вимогам, визначеним у параграфах 1-3.

(a) серйозне погіршення кредитної якості продавця;

(b) неплатоспроможність продавця; та

6. Продавець повинен надати заяви та гарантії, що, наскільки йому відомо, базисні експозиції, включені в сек’юритизацію, не обтяжені та не перебувають в іншому стані, що, як передбачається, може негативно вплинути на можливість забезпечення виконання дійсного продажу, відступлення або передачі з такими самими юридичними наслідками.

8. Базисні експозиції не повинні включати позиції сек’юритизації.

9. Базисні експозиції повинні бути без невиправданої затримки передані суб’єкту спеціального призначення для цілей сек’юритизації після відбору та не повинні включати, на момент відбору, експозиції у стані дефолту у розумінні статті 178(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або експозиції боржника чи гаранта, який перебуває у стані погіршення кредитоспроможності, і який, наскільки відомо оригінатору або первинному кредитору:

10. Боржники повинні, на момент передачі експозицій, здійснити принаймні одну виплату, крім випадків відновлюваних сек’юритизацій, забезпечених експозиціями з одноразовою виплатою або зі строком погашення менше одного року, включно з, між іншим, щомісячними виплатами за відновлюваними кредитами.

11. Оплата власниками позицій сек’юритизації не повинна бути структуризована таким чином, щоб вона переважно залежала від продажу активів, що забезпечують базисні експозиції. Це не повинне перешкоджати подальшому продовженню строку дії шляхом відновлення або рефінансуванню таких активів.

12. Ризики процентної ставки та валютні ризики, що виникають при сек’юритизації, повинні бути належним чином пом’якшені, і будь-які заходи, вжиті із зазначеною метою, підлягають розкриттю. Окрім як з метою хеджування ризику процентної ставки або валютного ризику; суб’єкт спеціального призначення для цілей сек’юритизації не повинен укладати деривативні контракти та повинен забезпечити, щоб пул базисних експозицій не містив деривативів. Такі деривативи повинні бути гарантовані та документально підтверджені згідно із загальноприйнятими стандартами у сфері міжнародних фінансів.

13. У документації щодо операції повинні бути чітко та послідовно визначені означення, засоби правового захисту та дії, пов’язані із простроченням і дефолтом боржників, реструктуризацією боргу, списанням боргу, пом’якшенням умов, платіжними канікулами, втратами, списаннями, стягненнями та іншими засобами забезпечення виконання зобов’язань за активами. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені пріоритетність виплат, події, які ініціюють зміни такої пріоритетності виплат, а також обов’язок повідомляти про такі події. Про будь-які зміни пріоритетності виплат, які матимуть значний негативний вплив на виплати за позицією сек’юритизації, необхідно без невиправданої затримки повідомляти інвесторам.

14. Оригінатор і спонсор повинні надати дані про статичні та динамічні показники дефолтів і втрат минулих періодів, як-от дані щодо прострочення та дефолтів, які стосуються експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують, а також джерела таких даних і підстави для визначення аналогічних експозицій потенційним інвесторам до встановлення ціни. Якщо спонсор не має доступу до таких даних, він повинен отримати у продавця доступ до даних на статичній і динамічній основі стосовно показників минулих періодів, таких як дані про прострочення та дефолти, щодо експозицій, аналогічних за своєю суттю експозиціям, що їх сек’юритизують. Усі такі дані повинні охоплювати період тривалістю не менше п’ять років, за винятком даних стосовно торговельної дебіторської заборгованості та іншої короткострокової дебіторської заборгованості, для яких минулий період повинен бути не коротшим ніж три роки.

15. Операції із забезпеченими активами комерційними паперами повинні бути забезпечені пулом базисних експозицій, що є однорідними за типом активів, з урахуванням характеристик, пов’язаних із грошовими потоками за різними типами активів, включно з їхніми договірними характеристиками та характеристиками кредитного ризику і дострокової оплати. Пул базисних експозицій повинен включати тільки один тип активів.

Пул базисних експозицій повинен мати залишковий середньозважений строк дії не більше одного року, і жодна з базисних експозицій не повинна мати залишковий строк погашення більше ніж три роки.

Як відступ від другого підпараграфа, пули позик на придбання автомобілів, лізингу автомобілів та операцій лізингу устатковання повинні мати залишковий середньозважений строк дії не більше трьох із половиною року, і жодна з базисних експозицій не повинна мати залишковий строк погашення більше ніж шість років.

Базисні експозиції не повинні включати позики, забезпечені житловими або комерційними іпотеками або повністю гарантовані житлові позики, як зазначено в пункті (e) першого підпараграфа статті 129(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013. Базисні експозиції повинні містити зобов’язання, які мають обов’язкову силу на договірній основі та підлягають виконанню зі зверненням стягнення на все майно боржників із визначеними потоками платежів, пов’язаних із орендними платежами, виплатами основної суми боргу, процентними виплатами, а також відносно будь-якого іншого права отримувати доходи від активів, які забезпечують такі платежі. Базисні експозиції можуть також генерувати надходження від продажу будь-яких фінансованих або лізингових активів. Базисні експозиції не повинні включати обігові цінні папери, як означено в пункті (44) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, інші ніж корпоративні облігації, які не входять в лістинг торговельного майданчика.

16. Будь-які процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами операції із забезпеченими активами комерційними паперами повинні ґрунтуватися на загальноприйнятих ринкових процентних ставках або на загальноприйнятих галузевих ставках, що відображають вартість фінансування, але не на складних формулах або деривативах. Процентні виплати за референтною ставкою за активами та пасивами операції із забезпеченими активами комерційними паперами можуть ґрунтуватися на процентних ставках, які відображають вартість фінансування програми забезпечених активами комерційних паперів.

17. У випадку дефолту продавця або події, що тягне за собою дострокове погашення:

(b) надходження за основною сумою боргу за базисними експозиціями повинні бути передані інвесторам, що тримають позицію сек’юритизації, шляхом почергового погашення позицій сек’юритизації, як визначено порядком старшинства позиції сек’юритизації; та

18. Базисні експозиції повинні бути створені в ході звичайної діяльності продавця згідно зі стандартами андеррайтингу, що є не менш жорсткими, ніж стандарти, які застосовує продавець на момент створення подібних несек’юритизованих експозицій. Стандарти андеррайтингу, згідно з якими створені базисні експозиції, і будь-які суттєві зміни попередніх стандартів андеррайтингу підлягають повному розкриттю без невиправданої затримки спонсору та іншим сторонам, які несуть безпосередні ризики за операцією із забезпеченими активами комерційними паперами. Продавець повинен мати експертні знання у сфері створення експозицій, подібних за характером до експозицій, що їх сек’юритизують.

19. Якщо операція із забезпеченими активами комерційними паперами є відновлюваною сек’юритизацією, документація щодо операції повинна містити тригерні події для завершення періоду відновлення, що включають принаймні такі умови:

(a) погіршення кредитної якості базисних експозицій до або нижче попередньо визначеного порогового значення; та

(b) настання події, пов’язаної з неплатоспроможністю, що стосується продавця або сервісного агента.

20. У документації щодо операції повинні бути чітко визначені:

(a) договірні зобов’язання, обов’язки та відповідальність спонсора, сервісного агента і довірчого власника, за наявності, а також інших надавачів додаткових послуг;

(b) процедури та відповідальність, які необхідні, щоб забезпечити, що дефолт або неплатоспроможність сервісного агента не призведе до припинення обслуговування;

(c) положення, які забезпечують заміну контрагентів за деривативами та банку обслуговування рахунку в разі їх дефолту, неплатоспроможності та інших визначених подій, якщо застосовно; та

(d) яким чином спонсор відповідає вимогам статті 25(3).

21. EBA, у тісній співпраці з ESMA та EIOPA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких уточнюється, які базисні експозиції, зазначені у параграфі 15, вважаються однорідними.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 18 липня 2018 року.

Стаття 25. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів

1. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів повинен бути кредитною установою, що є об’єктом нагляду згідно з Директивою 2013/36/ЄС.

2. Спонсор програми забезпечених активами комерційних паперів повинен бути провайдером механізму підтримки ліквідності та повинен підтримувати всі позиції сек’юритизації на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів шляхом покриття всіх ризиків ліквідності, кредитних ризиків і будь-яких істотних ризиків розмивання сек’юритизованих експозицій, а також будь-яких інших витрат на рівні операції або програми, якщо необхідно гарантувати інвестору виплату будь-якої суми за забезпеченими активами комерційними паперами шляхом надання такої підтримки. Спонсор повинен розкрити опис підтримки, наданої на рівні операції інвесторам, включно з описом наданих механізмів підтримки ліквідності.

3. Перш ніж стати спонсором простої, прозорої та стандартизованої програми забезпечених активами комерційних паперів, кредитна установа повинна продемонструвати відповідному компетентному органу, що її роль відповідно до параграфа 2 не ставить під загрозу її платоспроможність і ліквідність, навіть у ситуації крайньої напруги на ринку.

Вимога, зазначена в першому підпараграфі цього параграфа, вважається виконаною, якщо компетентний орган переконався, за результатами перегляду та оцінювання, зазначених у статті 97(3) Директиви 2013/36/ЄС, що умови, стратегії, процеси та механізми, впроваджені такою кредитною установою, а також власні та обігові кошти, що перебувають у її розпорядженні, забезпечують розсудливе управління та покриття її ризиків.

4. Спонсор повинен провести власну комплексну перевірку та перевірити дотримання вимог, визначених у статті 5(1) і (3) цього Регламенту, якщо застосовно. Він також повинен перевірити наявність у продавця спроможностей обслуговування та процесів збору, які відповідають вимогам, визначеним у пунктах (h)-(p) статті 265(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або еквівалентним вимогам у третіх країнах.

5. Продавець на рівні операції або спонсор на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів повинен відповідати вимозі щодо утримання ризику, зазначеній у статті 6.

6. Спонсор несе відповідальність за дотримання статті 7 на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів, а також за надання потенційним інвесторам за їх запитом до встановлення ціни:

(a) агрегованої інформації, що вимагається в пункті (a) першого підпараграфа статті 7(1); та

(b) інформації, що вимагається в пунктах (b)-(d) першого підпараграфа статті 7(1), принаймні у формі проекту або в початковому варіанті.

7. Якщо спонсор не продовжив строк дії зобов’язання щодо фінансування механізму підтримки ліквідності до його завершення, механізм підтримки ліквідності повинен бути згорнутий і за цінними паперами, за якими настав строк погашення, повинні бути здійснені виплати.

Стаття 26. Вимоги на рівні програми

1. Усі операції із забезпеченими активами комерційними паперами в рамках програми забезпечених активами комерційних паперів повинні відповідати вимогам у статті 24(1)-(8) та (12)-(20).

Усі документи

Головні новини

Головне за тиждень

Перевір свого контрагента:

Зараз коментують