Про управління обєктами державної власності

У разі застосування однорівневої структури управління державним унітарним підприємством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у випадках, передбачених цим Законом, рада директорів вирішує всі питання діяльності такого державного унітарного підприємства, господарського товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів.

2. Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у яких утворення наглядової ради є обов’язковим відповідно до статті 11- 2 цього Закону, з числа її членів обов’язково утворює комітет з питань аудиту і комітет з питань призначень та винагород, голови і більшість членів яких є незалежними членами. Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, має право утворювати відповідно до статуту, положення про наглядову раду й інші комітети з числа членів наглядової ради.

Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, обов’язково призначає внутрішнього аудитора (підрозділ внутрішнього аудиту), який діє відповідно до положення, затвердженого наглядовою радою, і є підпорядкованим та підзвітним наглядовій раді та голові комітету з питань аудиту (у разі утворення). Внутрішній аудитор (працівники підрозділу внутрішнього аудиту) не може (не можуть) суміщати таку діяльність з будь-якою іншою діяльністю в такому державному унітарному підприємстві, господарському товаристві.

Засідання наглядової ради державного унітарного підприємства вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її загального складу. Під час голосування голова та кожний із членів наглядової ради мають один голос. У разі прийняття наглядовою радою рішення про укладення державним унітарним підприємством правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, члени наглядової ради, які є заінтересованими особами, не мають права голосу та не можуть будь-яким іншим чином брати участь у розгляді цього питання. Якщо всі члени наглядової ради є заінтересованими особами, рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю виноситься на розгляд уповноваженого органу управління.

Рішення наглядової ради державного унітарного підприємства приймається простою більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні та мають право голосу. При цьому член наглядової ради має право письмово викласти окрему думку з питань, що розглядаються. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови наглядової ради. Рішення наглядової ради, прийняті в межах її компетенції, є обов’язковими до виконання державним унітарним підприємством.

Організація проведення засідань та порядок прийняття рішень наглядової ради акціонерного товариства, більше 50 відсотків акцій якого належать державі, визначаються відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Організація проведення засідань та порядок прийняття рішень наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, більше 50 відсотків акцій якого належать державі, визначаються відповідно до вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, щороку готує звіт про свою роботу, вимоги до якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Керівник державного унітарного підприємства забезпечує членам наглядової ради доступ до інформації в межах, передбачених законом та статутом державного підприємства.

4. Член наглядової ради повинен виконувати свої обов’язки особисто і не може передавати свої повноваження іншим особам.

5. Положення частини першої цієї статті не застосовуються до підприємств оборонно-промислового комплексу, виключна компетенція наглядової ради яких визначається Законом України "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

1. Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу до сфери управління центральних органів виконавчої влади цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, яким належить право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Передача здійснюється без погодження з державним підприємством, цілісний майновий комплекс якого передається, а також з органом, уповноваженим управляти державним майном, або галузевою академією наук, іншими установами та організаціями, яким державне майно передано у безоплатне користування. Положення цього абзацу не поширюється на передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на передачу цілісних майнових комплексів військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

1. Кабінет Міністрів України затверджує Політику державної власності, що визначає загальні принципи щодо таких питань:

1) обґрунтування та цілі залишення у державній власності державних унітарних підприємств та корпоративних прав у господарських товариствах з метою забезпечення національних економічних інтересів та у зв’язку з коротко- та довгостроковими планами економічного, соціального розвитку держави, що закріплені у державних програмах розвитку відповідних галузей економіки;

2) класифікація державних унітарних підприємств, господарських товариств відповідно до підстав залишення у державній власності, планів щодо приватизації, реорганізації або ліквідації, а також обґрунтування будь-якої іншої категоризації державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

3) визначення категорій державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, перед якими ставляться нефінансові (у тому числі соціальні) цілі, зокрема щодо виконання спеціальних обов’язків, порядку обліку та компенсації понесених у зв’язку з цим витрат;

4) критерії обов’язковості утворення наглядової ради у державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

5) плани щодо підвищення ефективності управління державним майном та діяльністю державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, збереження і підвищення балансової вартості активів державних унітарних підприємств, господарських товариств;

6) плани щодо приватизації об’єктів права державної власності;

7) керівні принципи щодо реалізації прав держави як власника державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у господарських товариствах;

8) вимоги щодо звітності, принципи встановлення цілей діяльності (зокрема норм прибутку) господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

9) вимоги щодо прозорості та розкриття інформації державних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

10) принципи організації управління державним майном та діяльністю державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у тому числі розподіл функцій власника, регулятора та органу, що визначає політику щодо підприємств державного сектору економіки, розподіл повноважень між уповноваженим органом управління та органами державного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Невід’ємними частинами Політики державної власності є:

Політика винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з урахуванням результатів їхньої фінансово-господарської діяльності, що визначає принципи та методологічні підходи до встановлення такої винагороди;

Політика винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з урахуванням результатів їхньої фінансово-господарської діяльності, що визначає принципи та методологічні підходи до встановлення такої винагороди;

Державна дивідендна політика, що визначає загальні принципи та методологічні підходи щодо питань визначення розмірів та сплати дивідендів до державного бюджету, включаючи принцип забезпечення балансу між короткостроковими фіскальними цілями держави та довгостроковими цілями державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі.

Кабінет Міністрів України регулярно, не менше одного разу на п’ять років, переглядає Політику державної власності. Політика державної власності підлягає оприлюдненню.

Під час розроблення проекту Політики державної власності, а також під час регулярного її перегляду проводяться обов’язкові консультації з громадськістю.

2. На підставі Політики державної власності та після консультацій з наглядовою радою уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, щороку затверджують лист очікувань власника, що включає коротко- та середньострокові фінансові, операційні і нефінансові цілі діяльності державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що визначаються з урахуванням стратегічних планів розвитку таких підприємств, господарських товариств. Лист очікувань власника підлягає оприлюдненню.

У листі очікувань власника державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, також визначаються фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, які мають бути відображені у фінансових, стратегічних планах розвитку та інвестиційних планах на середньострокову перспективу таких державних підприємств, господарських товариств. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, щороку на основі пропозицій органу управління державного унітарного підприємства, загальних зборів господарського товариства та після консультацій з ними погоджує такі фінансові показники, що включаються до листів очікувань власника.

3. Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язана:

1) забезпечити розроблення, затвердити та регулярно переглядати стратегічний план розвитку державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

2) затвердити показники результативності для здійснення моніторингу виконання стратегічного плану розвитку.

Стратегічний план розвитку є основним довгостроковим плановим документом державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що затверджується не пізніше ніж за шість місяців до початку планового періоду та закріплює його цілі розвитку на три - п’ять років.

Стратегічний план розвитку державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджується рішенням наглядової ради, що приймається не менше ніж двома третинами її персонального складу.

Стратегічний план розвитку повинен відповідати цілям залишення у державній власності, визначеним у Політиці державної власності. У рамках двосторонніх консультацій між уповноваженим органом управління, загальними зборами та наглядовою радою стратегічний план розвитку враховується уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, загальними зборами акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, при розробленні листа очікувань власника. Стратегічний план розвитку також визначає основні заходи та ресурси, необхідні для досягнення цілей діяльності, визначених листом очікувань власника.

Розроблення і виконання стратегічного плану розвитку здійснюються з метою підвищення ринкової вартості, досягнення фінансових, операційних та нефінансових цілей діяльності державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у довгостроковій перспективі з урахуванням ринкових умов та пов’язаних фінансових і нефінансових ризиків.

4. Відповідно до стратегічного плану розвитку, Політики державної власності, цілей діяльності, визначених у листі очікувань власника, керівник державного унітарного підприємства, голова виконавчого органу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язаний складати і виконувати річний фінансовий план, річний інвестиційний план, інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п’ять років) відповідно до закону.

Наглядова рада державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджує річний фінансовий план та річний інвестиційний план до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом. Інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п’ять років) затверджується не пізніш як за шість місяців до початку планового періоду.

Погодження фінансових показників, які мають бути включені до листа очікувань власника державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, та органом управління державного унітарного підприємства або загальними зборами такого господарського товариства здійснюється не пізніше ніж за два місяці до кінцевого строку затвердження фінансового плану, стратегічного плану розвитку чи інвестиційного плану на середньострокову перспективу. Якщо у межах зазначених строків такі фінансові показники не узгоджені, протягом наступного місяця їх погодження здійснюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі фінансових планів державне унітарне підприємство, господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, прогнозує отримання доходів і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів протягом року, в тому числі визначає плановий розмір частини прибутку, яка спрямовується до державного бюджету як дивіденди, на основі прогнозного рівня прибутку, з урахуванням листа очікувань власника та оцінювання ризиків діяльності.

5. Керівник державного унітарного підприємства, виконавчий орган господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, звітують перед наглядовою радою про виконання стратегічного плану розвитку, фінансового та інвестиційних планів, коротко- та середньострокових фінансових, операційних і нефінансових цілей діяльності. З урахуванням такого звіту наглядова рада звітує перед уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, про стан виконання стратегічного плану розвитку та цілей діяльності, а також про заходи, вжиті наглядовою радою.

1. Діяльність наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у яких утворення наглядової ради є обов’язковим відповідно до статті 11- 2 цього Закону, підлягає оцінюванню, що здійснюється не менше одного разу на три роки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог цієї статті. Результати оцінювання діяльності наглядової ради оприлюднюються на веб-сайті державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, протягом двох робочих днів з дня їх затвердження.

Результати оцінювання діяльності наглядової ради затверджуються рішенням уповноваженого органу управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з урахуванням висновку незалежного консультанта (у разі його залучення) та/або звіту, та/або самооцінки, та/або пояснень наглядової ради щодо результатів діяльності такого державного унітарного підприємства, господарського товариства.

Порядок оцінювання діяльності наглядової ради, що затверджується Кабінетом Міністрів України, містить положення, які визначають:

критерії обов’язковості залучення незалежного консультанта для здійснення оцінювання діяльності наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

порядок відбору незалежного консультанта, який здійснює оцінювання діяльності наглядової ради, та вимоги до такого консультанта (у разі залучення);

елементи оцінювання, щодо яких встановлюються висновки в рамках оцінювання діяльності наглядової ради;

порядок, обґрунтування та виключний перелік підстав для прийняття уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, рішення за результатами оцінювання діяльності наглядової ради.

1. Єдиний реєстр об’єктів державної власності (далі - Реєстр) є державною інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збирання, облік, накопичення, оброблення, захист та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

2. Держателем та адміністратором Реєстру є Фонд державного майна України, який забезпечує його ведення та формування за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, у сфері захисту критичної інфраструктури та забезпечення національної системи стійкості, у сфері державної податкової політики, державної політики з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Антимонопольного комітету України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також інших уповноважених органів управління на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування безоплатно надають держателю Реєстру інформацію, необхідну для ведення Реєстру, та доступ до інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) яких вони є.

Власником Реєстру та виключних майнових прав на його програмне забезпечення та бази даних є держава в особі Фонду державного майна України.

3. Користувачами Реєстру є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та фізичні особи. Доступ до даних Реєстру здійснюється відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", у тому числі шляхом оприлюднення у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Користувачам надається інформація з Реєстру відповідно до порядку та умов надання інформації з Реєстру, затверджених Фондом державного майна України.

4. Фінансування витрат на формування та ведення Реєстру здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом.

1. Вартість об'єктів державної власності визначається Фондом державного майна України відповідно до законодавства.

2. Вартість майна, що вноситься у спільну діяльність, учасником якої є державне підприємство, установа або організація, визначається на підставі незалежної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості, згідно з вимогами законодавства про оцінку майна.

Під час укладення договорів про спільну діяльність розмір частки державних підприємств, установ і організацій, а також господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, має становити не менш як 50 відсотків спільного майна учасників спільної діяльності, крім випадків укладення договору про спільну діяльність в рамках державно-приватного партнерства.

3. Вимоги щодо організації та здійснення заходів охорони об'єктів державної власності визначають спільно відповідні суб'єкти управління та Національна поліція.

4. У разі якщо концесійний платіж розраховується як частка (у відсотках) вартості наданого в концесію об’єкта, вартість майна об’єкта концесії визначається концесієдавцем за результатами його оцінки, проведеної в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Така оцінка здійснюється за кошти балансоутримувача майна, що є об’єктом концесії, або за кошти концесієдавця.

1. Наглядова рада визначає розмір оплати праці і винагороди керівника державного унітарного підприємства, голови виконавчого органу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, на основі принципів, визначених Політикою винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Винагорода членів виконавчого органу і членів наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, має бути розумно обґрунтованою щодо аналогічних ринкових показників розмірів і умов виплати винагороди у відповідному секторі економіки з урахуванням обставин та умов діяльності конкретного підприємства або товариства.

2. Члени наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, мають право на оплату своєї діяльності та компенсацію витрат, пов’язаних з виконанням своїх функцій, за рахунок такого державного унітарного підприємства, господарського товариства на підставі Політики винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

3. Відповідальність керівників, членів колегіального виконавчого органу, членів наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за збитки, завдані їхніми діями (бездіяльністю) під час виконання своїх повноважень, може бути застрахована за рахунок такого державного унітарного підприємства, господарського товариства як сторони, для захисту інтересів якої здійснюється відповідне страхування.

Суми страхових премій (платежів), що сплачуються державним унітарним підприємством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за договором страхування відповідальності керівників, членів колегіального виконавчого органу, членів наглядової ради, не входять до складу винагороди таких керівників, членів колегіального виконавчого органу, членів наглядової ради, не є формою оплати праці або компенсаційними виплатами на їхню користь.

4. Господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, в яких створення наглядової ради є обов’язковим відповідно до статті 11- 2 цього Закону, щороку затверджують звіт про винагороду членів виконавчого органу, членів наглядової ради та оприлюднюють його на веб-сайті такого господарського товариства. Вимоги до структури, порядку затвердження та обсягу інформації звіту про винагороду членів виконавчого органу, членів наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначаються рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а щодо банків - Національним банком України.

2. Відповідальним представникам уповноважених органів управління, які виконують функції з управління об'єктами державної власності, можуть встановлюватися збільшені до 50 відсотків посадові оклади, збільшені до 100 відсотків щоквартальні надбавки до посадових окладів з урахуванням надбавки за ранг.

3. Збільшені посадові оклади та надбавки до посадового окладу відповідальним представникам уповноважених органів управління, які виконують функції з управління об'єктами державної власності, встановлюються на час виконання ними таких функцій.

1. Контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

3. Уповноважені органи управління, господарські структури, які виконують функції з управління корпоративними правами держави, подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, в порядку та у визначені ним строки звіти про виконання ними функцій з управління корпоративними правами держави.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, проводить аналіз ефективності виконання функцій з управління корпоративними правами держави, перевіряє виконання умов договорів доручення на управління та готує пропозиції щодо вдосконалення управління.

6. Суб’єкти управління, визначені цим Законом, подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, за затвердженою ним формою:

зведену інформацію щодо показників фінансового плану підприємств, що перебувають у сфері їх управління до 1 вересня року, що передує плановому (крім підприємств електроенергетики, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо яких інформація подається до 31 грудня), а щодо їх виконання - до 1 квітня року, що настає за звітним;

інформацію про:

фінансово-господарську діяльність кожного окремого суб’єкта господарювання державного сектору економіки, що перебуває у сфері їх управління;

стан об’єктів державної власності, в тому числі корпоративних прав держави, що перебувають в їх управлінні;

виконання стратегічних планів розвитку державних підприємств, державних акціонерних товариств і господарських структур, управління корпоративними правами або контроль за діяльністю яких вони здійснюють.

7. Органи державної контрольно-ревізійної служби в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводять державний фінансовий аудит діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, спрямований на запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного майна.

8. Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

9. Рахункова палата здійснює державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) щодо управління об’єктами державної власності, діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб’єктам господарювання державного сектору економіки.

1. Парламентський контроль за ефективністю управління корпоративними правами держави здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної економічної політики (далі - Комітет).

2. Комітет у межах своєї компетенції здійснює контрольну функцію шляхом прийняття відповідних рішень, підготовки висновків та надання рекомендацій за такими основними напрямами:

1) реалізація державної політики у сфері управління корпоративними правами держави та аналіз її результатів;

2) додержання законодавства України про управління корпоративними правами держави;

3) діяльність суб’єктів управління корпоративними правами держави та господарських структур, яким передано повноваження з управління корпоративними правами держави;

4) динаміка та повнота надходжень до Державного бюджету України, безпосередньо пов’язаних з процесом управління корпоративними правами держави;

5) відповідно до інших повноважень, визначених законом.

3. Комітет відповідно до покладених на нього завдань має право:

1) вносити на розгляд Верховної Ради України, зважаючи на результати практичного застосування законодавчих актів з питань управління корпоративними правами держави, пропозиції щодо внесення змін до законодавства;

2) заслуховувати звіти про роботу суб’єктів управління корпоративними правами держави та господарських структур, яким передано повноваження з управління корпоративними правами держави;

3) брати участь в обговоренні проекту Державного бюджету України щодо планових надходжень від управління корпоративними правами держави;

4) заслуховувати інформацію посадових осіб Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань управління корпоративними правами держави;

5) ознайомлюватися з документами, матеріалами та одержувати іншу необхідну інформацію з питань управління корпоративними правами держави від державних органів;

6) залучати до роботи Комітету фахівців з міністерств, інших державних органів, громадських організацій, наукових установ;

7) виявляти проблеми, що потребують невідкладних рішень, у процесі управління корпоративними правами держави;

8) залучати до роботи Комітету представників контрольно-ревізійних органів.

1. За невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів з питань управління об’єктами державної власності та податкового законодавства до винних осіб застосовуються заходи фінансової, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності згідно із законом.

2. Відповідальність за своєчасність подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, інформації, зазначеної в частині шостій статті 16 цього Закону, та її повноту несуть керівники суб’єктів управління об’єктами державної власності.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 7, ст. 52; 2003 р., №№ 18-22, ст. 144).

3. Статтю 326 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами".

3-1. Установити, що керівником (виконуючим обов’язки керівника) державного унітарного підприємства (крім підприємств, включених до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, або до переліку об’єктів великої приватизації державної власності), щодо якого прийнято рішення про приватизацію, може бути призначена особа за сумісництвом, якщо таке сумісництво не заборонено спеціальним законом для окремих категорій осіб. Особа може бути керівником за сумісництвом одночасно не більш як на п’яти державних унітарних підприємствах, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) балансова вартість майна жодного з підприємств не перевищує 100 мільйонів гривень;

2) дохід жодного з підприємств згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік не перевищує 12 мільйонів гривень або підприємством не подано фінансову звітність за останній звітний рік.

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.

5. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

6. Рекомендувати Президенту України привести укази Президента України у відповідність із цим Законом.

7. Договори доручення на управління корпоративними правами держави, укладені до набрання чинності цим Законом, є чинними до моменту закінчення строку їх дії відповідно до умов зазначених договорів.