3) терміни "обробка персональних даних", "персональні дані" - у значеннях, наведених у Законі України "Про захист персональних даних";
4) термін "адміністративна послуга" - у значенні, наведеному в Законі України "Про адміністративні послуги";
5) терміни "близькі особи", "корупційне правопорушення", "потенційний конфлікт інтересів", "правопорушення, пов’язане з корупцією", "приватний інтерес", "реальний конфлікт інтересів" - у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання корупції";
6) терміни "інцидент кібербезпеки" (далі - кіберінцидент), "кібератака", "кіберзахист", "національні електронні інформаційні ресурси" (далі - національні інформаційні ресурси) - у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України";
7) терміни "корм", "кормова суміш", "кормові добавки", "кормові матеріали", "оператор ринку кормів" - у значеннях, наведених у Законі України "Про безпечність та гігієну кормів";
8) терміни "адміністратор публічного електронного реєстру" (далі - адміністратор), "держатель публічного електронного реєстру" (далі - держатель), "ідентифікатор", "користувач реєстрової інформації", "оброблення реєстрової інформації" (далі - оброблення), "правоволоділець", "публічний електронний реєстр", "реєстр публічних електронних реєстрів", "реєстрова інформація", "реєстровий номер", "реєстрові дані", "система електронної взаємодії електронних ресурсів" (далі - Система електронної взаємодії), "створювач реєстрової інформації" - у значеннях, наведених у Законі України "Про публічні електронні реєстри";
9) терміни "адміністрування засобу інформатизації" (далі - адміністрування), "база даних" - у значеннях, наведених у Законі України "Про Національну програму інформатизації";
10) термін "офіційний веб-сайт" - у значенні, наведеному в Законі України "Про використання доменних імен у спеціальному публічному домені.gov.ua";
11) термін "генетично модифікований організм" (далі - ГМО) - у значенні, наведеному в Законі України "Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції";
12) термін "кінцевий бенефіціарний власник" - у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
13) термін "харчовий продукт" - у значенні, наведеному в Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів";
14) терміни "наукова діяльність", "науково-технічні (експериментальні) розробки" - у значеннях, наведених у Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність";
15) терміни "акредитована лабораторія", "аудит", "державний ветеринарний інспектор", "інспектування", "невідповідність", "офіційний ветеринарний лікар" - у значеннях, наведених у Законі України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я тварин та благополуччя тварин";
16) терміни "обіг побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною" (далі - обіг побічних продуктів тваринного походження), "поводження з побічними продуктами тваринного походження", "утилізація побічних продуктів тваринного походження" - у значеннях, наведених у Законі України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";
17) терміни "видача ліцензії", "припинення дії ліцензії повністю або частково", "зупинення дії ліцензії повністю або частково", "відновлення дії ліцензії повністю або частково", " здобувач ліцензії", "ліцензіат", "ліцензійні умови", "ліцензія", "орган ліцензування", "матеріально-технічна база", "ліцензійний реєстр", "особливості ліцензування" - у значеннях, наведених у Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності";
18) для цілей розділу VI цього Закону терміни:
а) "довготривалий рейс", "короткотривалий рейс", "організатор", "перевізник", "період відпочинку", "рейс", "супроводжуюча особа", "транспортний засіб", "тривалість рейсу", "центр збору" вживаються у значеннях, наведених у вимогах, затверджених відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 36 цього Закону;
б) "контрольний пост" вживається у значенні, наведеному у вимогах, затверджених відповідно до пункту 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону;
в) "бійня", "вимушене умертвіння", "депопуляція", "забій", "знерухомлення", "оглушення", "стандартні операційні процедури", "умертвіння" вживаються у значеннях, наведених у вимогах, затверджених відповідно до пункту 4 частини п’ятої статті 36 цього Закону;
19) для цілей частин одинадцятої - тринадцятої статті 36 цього Закону терміни:
а) "товар" вживається у значенні, наведеному у Митному кодексі України;
б) "коти" означає тварин виду Felis silvestris;
в) "собаки" означає тварин підвиду Canis lupus familiaris.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3221-IX від 30.06.2023, № 4017-IX від 10.10.2024; в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину і законодавство про благополуччя тварин
1. Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону (крім положень цього Закону, зазначених у частині другій цієї статті) та виданих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів.
2. Законодавство про благополуччя тварин складається з Конституції України, положень пункту 2 частини першої і частини п’ятої статті 3, статей 4- 1, 5- 1, 6- 1, 8- 1, 8- 2, 36-42, частин другої - п’ятої статті 93, а також частини другої статті 94 цього Закону та виданих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів.
3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.
4. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сферах ветеринарної медицини і благополуччя тварин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024; в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини щодо:
1) забезпечення здоров’я тварин;
2) забезпечення благополуччя тварин;
3) ветеринарної практики;
4) побічних продуктів тваринного походження та похідних продуктів, не порушуючи вимог, встановлених Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";
( Пункт 4 частини першої статті 3 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
5) виробництва, обігу та застосування ветеринарних лікарських засобів, діючих речовин, лікувальних кормів та проміжних продуктів для виробництва лікувальних кормів, а також речовин з анаболічними, протимікробними, протипаразитарними, протизапальними, гормональними чи психотропними властивостями, які можуть використовуватися як ветеринарні лікарські засоби.
2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:
1) ветеринарних лікарських засобів, що містять аутологічні або алогенні клітини чи тканини, що не були піддані промисловій обробці;
2) ветеринарних лікарських засобів на основі радіоактивних ізотопів;
3) кормових добавок;
4) ветеринарних лікарських засобів, призначених для наукової діяльності та/або науково-технічних (експериментальних) розробок;
5) харчових продуктів;
6) кормів (крім лікувальних кормів).
( Частина друга статті 3 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
3. Дія цього Закону поширюється на ветеринарні лікарські засоби екстемпоральної рецептури лише в частині вимог щодо володіння, призначення, реалізації та застосування відповідних лікарських засобів.
4. Дія положень розділу X цього Закону не поширюється на виробництво та обіг аутогенних імунобіологічних ветеринарних лікарських засобів та діагностичних засобів, що застосовуються in vitro.
Виробництво та обіг аутогенних імунобіологічних ветеринарних лікарських засобів та діагностичних засобів, що застосовуються in vitro, регулюються відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
( Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
5. Надання адміністративних послуг, передбачених цим Законом, здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
( Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 4. Основні напрями державної політики у сфері ветеринарної медицини
1. Основними напрямами державної політики у сфері ветеринарної медицини є:
1) розроблення, затвердження та застосування ветеринарно-санітарних заходів;
2) усунення або зменшення ризиків поширення зоонозів та захворювання на них населення;
3) охорона території України від проникнення хвороб тварин з карантинних зон або територій інших держав;
4) захист тварин та населення від хвороб тварин та їх збудників шляхом здійснення профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів;
5) розроблення та здійснення ефективних заходів щодо виявлення, локалізації, контролю і, за можливості, ліквідації ендемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України;
6) здійснення заходів щодо ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі виникнення зоонозів - зменшення ризику для людей;
7) здійснення заходів щодо боротьби із стійкістю до протимікробних речовин;
( Пункт 7 частини першої статті 4 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
8) здійснення моніторингу кормів та води для забезпечення їх придатності для споживання тваринами та запобігання перенесенню через них хвороб тварин;
9) встановлення вимог до виробництва, обігу та застосування ветеринарних лікарських засобів та здійснення контролю за їх дотриманням;
10) забезпечення правильного, ефективного та безпечного застосування ветеринарних лікарських засобів;
11) впровадження системи ідентифікації тварин;
12) сприяння навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
13) сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню наукових досягнень у сфері ветеринарної медицини;
14) здійснення державного контролю за забезпеченням захисту здоров’я тварин, здійсненням ветеринарної практики, виробництвом та обігом ветеринарних лікарських засобів, побічних продуктів тваринного походження, штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу.
( Пункт 14 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 4-1. Основні напрями державної політики у сфері благополуччя тварин
1. Основними напрямами державної політики у сфері благополуччя тварин є забезпечення:
1) розроблення, затвердження і впровадження вимог до благополуччя тварин;
2) функціонування системи навчання персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин;
3) гуманного ставлення до тварин протягом усього їхнього життя та під час умертвіння, зокрема шляхом здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про благополуччя тварин;
4) вжиття заходів для усунення виявлених порушень законодавства про благополуччя тварин;
5) здійснення на регулярній основі аналізу стану дотримання законодавства про благополуччя тварин;
6) складання і виконання планів дій щодо запобігання виникненню порушень законодавства про благополуччя тварин у майбутньому.
( Розділ I доповнено статтею 4-1 згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРАХ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН
( Назва розділу II в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 5. Органи державного управління у сфері ветеринарної медицини
1. Державне управління у сфері ветеринарної медицини здійснюють:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
3) компетентний орган.
2. У складі інших центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися підрозділи ветеринарної медицини, що діють на підставі положень, погоджених з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. На діяльність таких підрозділів поширюється дія законодавства про ветеринарну медицину.
( Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 5-1. Органи державного управління у сфері благополуччя тварин
1. Державне управління у сфері благополуччя тварин здійснюють:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин;
3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
( Розділ II доповнено статтею 5-1 згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ветеринарної медицини
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері ветеринарної медицини належать:
1) забезпечення здійснення державної політики у сфері ветеринарної медицини;
2) спрямування, координація і здійснення контролю за діяльністю центральних органів виконавчої влади, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 5 цього Закону;
3) затвердження вимог до організації контролю за сальмонелою та іншими окремими зоонозними агентами, що передаються через харчові продукти;
4) затвердження інших нормативно-правових актів у сфері ветеринарної медицини у випадках, встановлених цим Законом;
5) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону.
( Стаття 6 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 6-1. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері благополуччя тварин
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері благополуччя тварин належать:
1) забезпечення здійснення державної політики у сфері благополуччя тварин;
2) спрямування, координація і здійснення контролю за діяльністю центральних органів виконавчої влади, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 5-1 цього Закону;
3) затвердження нормативно-правових актів у сфері благополуччя тварин у випадках, встановлених цим Законом;
4) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону.
( Розділ II доповнено статтею 6-1 згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини:
1) визначає пріоритетні напрями розвитку у сфері ветеринарної медицини;
2) забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері ветеринарної медицини у випадках, визначених цим Законом, зокрема:
а) затверджує національні цілі щодо зменшення поширеності відповідних зоонозів і зоонозних агентів та порядок підтвердження їх досягнення;
б) затверджує національні програми контролю;
в) затверджує особливі методи контролю, що застосовуються в межах національних програм контролю;
г) затверджує порядок видачі, відмови у видачі, зупинення дії, відновлення дії і припинення дії сертифікатів відповідності вимогам відповідних належних практик, форми таких сертифікатів, а також вимоги до проведення інспектування та верифікації відповідності вимогам відповідних належних практик;
ґ) затверджує вимоги до державних установ, підприємств та організацій для їх уповноваження на проведення інспектування та верифікації відповідності вимогам відповідних належних практик, а також порядок такого уповноваження;
д) затверджує перелік речовин, що мають гормональну або тиреостатичну дію, та бета-агоністів, заборонених до використання у тваринництві;
е) затверджує вимоги до тваринницьких потужностей різних видів;
3) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.
( Стаття 7 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 8. Система і повноваження компетентного органу
1. Компетентний орган:
1) реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
2) бере участь у розробленні, організовує та здійснює ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорону території України від проникнення з іноземних держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, встановлення карантину тварин;
3) забезпечує та здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про ветеринарну медицину;
4) у межах своїх повноважень вживає заходів для усунення порушень законодавства про ветеринарну медицину;
5) розробляє, затверджує та виконує план моніторингу хвороб тварин, що підлягають повідомленню, а також план моніторингу стійкості до протимікробних речовин;
6) здійснює державну реєстрацію ветеринарних лікарських засобів, відмову у державній реєстрації, зупинення державної реєстрації, відновлення державної реєстрації, припинення державної реєстрації і внесення змін до умов державної реєстрації, а також ведення Державного реєстру ветеринарних лікарських засобів;
7) узгоджує з компетентними органами іноземних держав форму міжнародного ветеринарного сертифіката;
8) уповноважує державні наукові установи, підприємства та організації, що належать до системи компетентного органу, на здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу;
9) уповноважує державні установи, підприємства та організації на проведення інспектування та верифікації відповідності вимогам відповідних належних практик;
10) розробляє національні програми контролю та подає їх для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
11) видає, відмовляє у видачі, зупиняє, відновлює і припиняє дію сертифікатів відповідності вимогам відповідних належних практик;
12) звітує про стан виконання національних програм контролю згідно з вимогами, затвердженими відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 цього Закону;
13) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.
2. До системи компетентного органу належать компетентний орган, включно з його територіальними органами (у разі їх утворення), а також підпорядковані йому державні установи, підприємства та організації.
( Стаття 8 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 8-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, належать:
1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері благополуччя тварин;
2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері благополуччя тварин;
3) схвалення рекомендацій та погодження настанов щодо будь-яких аспектів благополуччя відповідного виду (групи видів) тварин, а також щодо будь-яких аспектів застосування законодавства про благополуччя тварин;
4) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики у сфері благополуччя тварин;
5) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону.
( Розділ II доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 8-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, належать:
1) видача, відмова у видачі та припинення дії:
а) державного сертифіката про наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин (далі - державний сертифікат);
б) сертифіката придатності транспортного засобу до транспортування тварин;
в) дозволу на здійснення короткотривалих рейсів і дозволу на здійснення довготривалих рейсів;
2) видача та відмова у видачі тимчасового допуску до виконання обов’язків з умертвіння тварин та/або здійснення супутніх операцій (далі - тимчасовий допуск);
3) схвалення, відмова у схваленні рейсового журналу;
4) уповноваження юридичних осіб на здійснення підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, відмова в уповноваженні, зупинення дії уповноваження, відновлення дії уповноваження та припинення дії уповноваження;
5) визнання успішного проходження підготовки у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин;
6) організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про благополуччя тварин;
7) вжиття заходів для усунення виявлених порушень законодавства про благополуччя тварин;
8) розгляд справ про порушення законодавства про благополуччя тварин;
9) складання та оприлюднення щорічного звіту про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин;
10) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону.
( Розділ II доповнено статтею 8-2 згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
Стаття 9. Державні надзвичайні протиепізоотичні комісії
1. Кабінет Міністрів України утворює постійно діючу Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України.
2. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України здійснює оперативний контроль, керівництво та координацію діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності щодо запобігання спалахам інфекційних хвороб і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем’єр-міністр України.
До складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії також включаються:
1) керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, та його заступник, відповідальний за формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини;
2) керівник компетентного органу та його заступник, відповідальний за реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини;
3) Головний державний ветеринарний інспектор України;
4) заступники Головного державного ветеринарного інспектора України;
5) керівники або відповідні профільні заступники керівників:
Міністерства внутрішніх справ України;
Міністерства закордонних справ України;
Міністерства оборони України;
Служби безпеки України;
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі;
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику;
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику у сфері державної митної справи;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державного регулювання агропромислового виробництва;
Національної поліції України;
Національної академії аграрних наук України;
6) посадові особи інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, визначені Кабінетом Міністрів України.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, та Головний державний ветеринарний інспектор України за посадами є заступниками голови Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.
4. Місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії утворюються як постійно діючі органи обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними державними адміністраціями, міськими радами та об’єднаними територіальними громадами.
5. Місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії здійснюють оперативний контроль, керівництво та координацію діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності щодо запобігання спалахам інфекційних хвороб і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії зобов’язані виконувати розпорядження Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та звітувати їй про свою діяльність.
6. Положення про місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії затверджуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які їх утворюють, з урахуванням типового положення про місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
7. Для виконання покладених на них завдань Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України та місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення щодо застосування ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання спалахам інфекційних хвороб і масовим отруєнням тварин та їх ліквідацію, відшкодування майнової шкоди (збитків), заподіяної внаслідок виникнення інфекційних та інвазійних хвороб і масових отруєнь тварин та запровадження заходів з їх ліквідації, а також з інших питань, віднесених цим Законом до їхньої компетенції.
8. Рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій є обов’язковими для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними особами та юридичними особами незалежно від форми власності.
9. Спеціалісти ветеринарної медицини, які входять до складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій, уповноважені виконувати функції державних ветеринарних інспекторів протягом всього періоду їх діяльності як членів зазначених комісій.
10. Члени Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та члени місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій, які беруть участь у ліквідації спалахів хвороб тварин, забезпечуються необхідними засобами для локалізації та ліквідації таких спалахів, включаючи засоби ветеринарної медицини, ветеринарні лікарські засоби, засоби зв’язку, спеціалізовані транспортні засоби ветеринарної медицини та інші транспортні засоби, проїзні документи на всі види транспорту та розміщення в готелі під час виконання посадових обов’язків. Витрати на засоби, необхідні для локалізації та ліквідації спалахів хвороб тварин, відшкодовуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, що виділяються на проведення ветеринарно-санітарних та протиепізоотичних заходів.
Стаття 10. Особливі вимоги до системи компетентного органу в частині, що стосується ветеринарних лікарських засобів
1. Оцінка матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, оцінка змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, здійснюється уповноваженою на це державною науковою установою, підприємством або організацією, що належить до системи компетентного органу (далі - уповноважена установа).
2. Рішення про уповноваження державної наукової установи, підприємства та/або організації, що належить до системи компетентного органу, на здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, відмову в уповноваженні, зупинення дії уповноваження, відновлення дії уповноваження і припинення дії уповноваження приймає компетентний орган.
3. Державний контроль за діяльністю уповноваженої установи в частині наданих їй відповідно до цієї статті повноважень здійснюється компетентним органом відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
4. Порядок уповноваження державної наукової установи, підприємства та/або організації, що належить до системи компетентного органу, на здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, відмови в уповноваженні, зупинення дії уповноваження, відновлення дії уповноваження та припинення дії уповноваження, строк уповноваження і критерії, яким має відповідати державна наукова установа, підприємство та організація, що належить до системи компетентного органу, для надання уповноваження затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
5. Уповноваженою установою не може бути державна наукова установа, підприємство та організація, що належить до системи компетентного органу, якщо вона відповідає принаймні одному з таких критеріїв:
1) до неї застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення і відомості про неї внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
2) до неї застосовано спеціальні економічні та/або інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";
3) вона включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності та/або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;
4) вона є кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства держави, що здійснює або здійснила збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України".
Порядок, передбачений частиною четвертою цієї статті, може визначати й інші критерії, яким має відповідати державна наукова установа, підприємство та організація, що належить до системи компетентного органу, для їх уповноваження на здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє та оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу.
6. Компетентний орган, його територіальні органи, уповноважені установи, їх посадові та службові особи не мають права здійснювати діяльність, пов’язану з розробленням (створенням), виробництвом, розміщенням на ринку та/або обігом ветеринарних лікарських засобів, якщо інше не встановлено цим Законом.
7. Посадова та службова особа компетентного органу, його територіального органу, уповноваженої установи не має права брати участь у здійсненні оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, у процедурі прийняття рішень про державну реєстрацію ветеринарних лікарських засобів, про зміни до умов такої державної реєстрації, у проведенні інспектування та верифікації відповідності вимогам відповідних належних практик, у процедурі прийняття рішень про видачу (відмову у видачі, зупинення, відновлення і припинення дії) сертифікатів відповідності вимогам відповідних належних практик, якщо така посадова або службова особа відповідає принаймні одному з таких критеріїв:
1) має громадянство держави, що здійснює або здійснила збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";
2) має місце постійного проживання (перебування, реєстрації) на території держави, що здійснює або здійснила збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України". Положення цього пункту не поширюється на осіб, які проживають на території України на законних підставах та яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року;
3) є кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства держави, що здійснює або здійснила збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";
4) до неї застосовано спеціальні економічні та/або інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";
5) включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності та/або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;
6) її притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення і відомості про неї внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
7) є власником реєстраційного посвідчення та/або його близькою особою, та/або близькою особою його посадової особи;
8) є близькою особою:
а) оператора ринку ветеринарних лікарських засобів та/або посадової особи такого оператора ринку;
б) оператора ринку кормів, який здійснює діяльність, пов’язану з лікувальними кормами, та/або посадової особи такого оператора ринку;
9) має приватний інтерес, потенційний та/або реальний конфлікт інтересів, пов’язаний з потенційним або фактичним виконанням повноважень:
а) із здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, та/або оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону;
б) публічного реєстратора Державного реєстру ветеринарних лікарських засобів, Державного реєстру операторів ринку ветеринарних лікарських засобів, Бази даних фармакологічного нагляду та/або створювача реєстрової інформації Державного реєстру ветеринарних лікарських засобів, Державного реєстру операторів ринку ветеринарних лікарських засобів, Бази даних фармакологічного нагляду.
8. Посадові та службові особи компетентного органу, його територіальних органів, а також уповноважених установ повинні вживати заходів для недопущення виникнення потенційного та реального конфлікту інтересів під час здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, та оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону.
9. Компетентний орган повинен прийняти рішення про припинення дії уповноваження у разі:
1) якщо щодо уповноваженої установи та/або її посадових чи службових осіб встановлено хоча б один із таких фактів:
а) невідповідність критеріям, визначеним частиною п’ятою цієї статті;
б) невиконання або неналежне виконання обов’язків, що випливають із наданого уповноваження;
в) вчинення дій (допущення бездіяльності), що вплинули, впливають або можуть вплинути на достовірність результатів оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, та/або оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, зокрема вчинення дій (допущення бездіяльності), прийняття рішень чи участь у їх прийнятті в умовах потенційного та/або реального конфлікту інтересів;
г) настання обставин, передбачених пунктами 1-4 частини п’ятої цієї статті;
ґ) встановлення факту порушення вимог, визначених частиною шостою, сьомою або восьмою цієї статті;
д) встановлення факту здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, за участю посадових або службових осіб, які притягалися до відповідальності за вчинення таких правопорушень (і термін погашення судимості за такі правопорушення ще не настав):
правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші правопорушення проти здоров’я населення;
кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності;
кримінальне правопорушення проти власності;
кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України;
правопорушення, пов’язане з недотриманням вимог законодавства про ветеринарну медицину;
2) припинення юридичної особи, яка є уповноваженою установою;
3) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким припинено чи унеможливлено дію уповноваження;
4) в інших випадках, передбачених законодавством.
10. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік уповноважених установ із зазначенням щодо кожної з них щонайменше такої інформації:
1) повне найменування;
2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) номер телефону та адреса електронної пошти;
4) місцезнаходження;
5) сфера уповноваження.
11. Уповноважена установа зобов’язана інформувати компетентний орган про зміни у відомостях, передбачених пунктами 1-4 частини десятої цієї статті, протягом 10 робочих днів з дня їх настання.
12. У разі зміни відомостей, передбачених частиною десятою цієї статті, компетентний орган оновлює такі відомості на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало відомо про настання таких змін.
( Стаття 10 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
Розділ III
ПРИНЦИПИ РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, ПЕРЕГЛЯДУ І ЗАСТОСУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ
Стаття 11. Належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей
1. Належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, за пропозиціями компетентного органу та інших органів державного управління у сфері ветеринарної медицини.
2. Належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей визначається на підставі:
1) інформації про наявність хвороб тварин в Україні та виконання державних програм щодо боротьби з такими хворобами;
2) прогнозованої оцінки економічних втрат для тваринництва України, пов’язаних із занесенням збудників відсутніх в Україні хвороб тварин або поширенням наявних в Україні хвороб тварин;
3) аналізу ризику, пов’язаного з ветеринарно-санітарними заходами, запровадженими іноземними державами;
4) міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій;
5) інформації про необхідність мінімізації негативного впливу ветеринарно-санітарних заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю.
Стаття 12. Розроблення, затвердження та перегляд ветеринарно-санітарних заходів
1. Ветеринарно-санітарні заходи розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
Компетентний орган бере участь у розробленні ветеринарно-санітарних заходів шляхом підготовки та направлення пропозицій щодо ветеринарно-санітарних заходів керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
Надзвичайні ветеринарно-санітарні заходи розробляються компетентним органом.
2. Ветеринарно-санітарні заходи затверджуються законами, постановами Кабінету Міністрів України, наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
Надзвичайні ветеринарно-санітарні заходи затверджуються рішеннями компетентного органу або державних надзвичайних протиепізоотичних комісій.
3. Ветеринарно-санітарні заходи розробляються, затверджуються та переглядаються відповідно до таких вимог:
1) усі ветеринарно-санітарні заходи базуються на наукових принципах і наукових обґрунтуваннях, включаючи відповідні процеси та методики виробництва, інспектування, відбору зразків, визначення поширеності певних хвороб тварин і наявність зон або компартментів із незначною присутністю хвороб тварин, відповідні екологічні умови та умови навколишнього природного середовища, профілактичний карантин або інші режими. У разі недостатності наукових обґрунтувань для здійснення аналізу ризику або в разі виникнення надзвичайних обставин ветеринарно-санітарні заходи розробляються на підставі інформації, отриманої від відповідних міжнародних організацій або компетентних органів інших держав;
