Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання продовольчої безпеки та розвитку тваринництва

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про пестициди і агрохімікати" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 14, ст. 91 із наступними змінами):

1) частину першу статті 1 доповнити абзацами дев’ятнадцятим - двадцять першим такого змісту:

"одержання посвідчення про право роботи з пестицидами - процес, організований відповідно до законодавства про пестициди і агрохімікати, який включає навчання з питань безпечного поводження з пестицидами, тестування, отримання свідоцтва про проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами та подання заяви на видачу посвідчення про право роботи з пестицидами;

посвідчення про право роботи з пестицидами - документ, який надає право особі провадити діяльність, пов’язану з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів, а також з торгівлею пестицидами, відповідно до вимог законодавства про пестициди і агрохімікати;

свідоцтво про проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами - документ, який підтверджує за результатами тестування отримання необхідних знань і навичок, набутих особою під час навчання з питань безпечного поводження з пестицидами, та є підставою для одержання посвідчення про право роботи з пестицидами";

2) частину другу статті 11 викласти в такій редакції:

"Особи, діяльність яких пов’язана з організацією робіт із зберігання та/або застосування пестицидів або з проведенням робіт із транспортування, зберігання, застосування, торгівлею пестицидами, повинні мати посвідчення про право роботи з пестицидами. Посвідчення про право роботи з пестицидами видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин, після проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами та отримання свідоцтва про проходження такого навчання. Строк дії посвідчення про право роботи з пестицидами та свідоцтва про проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами становить два роки. Порядок одержання посвідчення про право роботи з пестицидами визначається Кабінетом Міністрів України".

2. У Законі України "Про захист рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50-51, ст. 310 із наступними змінами):

1) абзац сьомий частини першої статті 16 викласти в такій редакції:

"вимагати відсторонення від робіт осіб, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням, торгівлею пестицидами, які не мають посвідчення про право роботи з пестицидами, якщо обов’язок одержання ними такого посвідчення передбачено Законом України "Про пестициди і агрохімікати";

2) абзац четвертий частини другої статті 18 викласти в такій редакції:

"допускати до робіт із транспортування, зберігання, застосування, торгівлі засобами захисту рослин лише осіб, які мають посвідчення про право роботи з пестицидами, якщо обов’язок одержання ними такого посвідчення передбачено Законом України "Про пестициди і агрохімікати";

3) абзац дванадцятий частини другої статті 21 викласти в такій редакції:

"виконанні робіт із транспортування, зберігання, застосування, торгівлі засобами захисту рослин без посвідчення про право роботи з пестицидами, якщо обов’язок одержання ними такого посвідчення передбачено Законом України "Про пестициди і агрохімікати".

3. У Законі України "Про племінну справу у тваринництві" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 6-7, ст. 37 із наступними змінами):

1) у статті 1:

а) абзац одинадцятий замінити трьома новими абзацами такого змісту:

"племінна тварина - чистопородна тварина; або

тварина, одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення, що зареєстрована в державних книгах племінних тварин, має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до програм селекції; або

гібридна племінна свиня, одержана способом навмисного схрещування племінних свиней різних порід, зареєстрованих у державних книгах племінних тварин або способом навмисного схрещування племінних свиней і свиней, одержаних внаслідок навмисного схрещування племінних свиней різних порід, відповідно до програм селекції".

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий - двадцять третій вважати відповідно абзацами чотирнадцятим - двадцять п’ятим;

б) абзац п’ятнадцятий доповнити словами "що видається власникам племінних (генетичних) ресурсів і гібридних племінних свиней";

2) частину першу статті 7 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"використовувати племінні (генетичні) ресурси для одержання гібридних племінних свиней в один із способів, визначених статтею 1 цього Закону";

3) частину першу статті 10 доповнити абзацом восьмим такого змісту:

"гібридні племінні свині повинні бути ідентифіковані, зареєстровані у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом, походити від батьків, зареєстрованих у державних книгах племінних тварин";

4) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:

"Об’єктом державної реєстрації є вітчизняні селекційні досягнення. За бажанням власника чистопородних племінних (генетичних) ресурсів або гібридних племінних свиней державній реєстрації підлягають імпортовані селекційні досягнення, ввезені на територію України для племінного використання, за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом. Державна реєстрація суб’єктів племінної справи у тваринництві, племінних, підконтрольних тварин і гібридних племінних свиней здійснюється шляхом внесення відповідних даних про тварин до державних книг племінних тварин, про суб’єктів племінної справи - до Державного реєстру суб’єктів племінної справи у тваринництві, про селекційні досягнення - до Державного реєстру селекційних досягнень у тваринництві. Державна реєстрація проводиться з метою формування інформаційних автоматизованих баз даних про племінні (генетичні) ресурси";

5) в абзаці сьомому частини другої статті 16 слова "і підконтрольних тварин" замінити словами "і підконтрольних тварин, гібридних племінних свиней".

4. Пункт 17-2.4 статті 17-2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 49, ст. 527; 2009 р., № 43, ст. 638; із змінами, внесеними Законом України від 5 листопада 2020 року № 985-IX) після слів "вартості племінних (генетичних) ресурсів" доповнити словами і цифрами "та до 80 відсотків вартості ідентифікованих і зареєстрованих відповідно до законодавства кіз та овець з породністю матері та батька не менше 50 відсотків".

5. У статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами):

1) у частині другій:

абзац перший доповнити словами "в галузі ветеринарної медицини та благополуччя тварин";

абзац другий доповнити словами і цифрами "а також на відносини щодо державної реєстрації кормових добавок, що регулюються Законом України "Про безпечність та гігієну кормів", на відносини щодо державної реєстрації потужностей з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу, та об’єктів санітарних заходів, що регулюються Законом України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", на відносини щодо затвердження тваринницьких потужностей для цілей експорту, імпорту та здійснення діяльності, що становить високий ризик, та державної реєстрації тваринницьких потужностей та операторів ринку, які не підлягають затвердженню, що регулюються Законом України "Про ветеринарну медицину" в редакції від 4 лютого 2021 року № 1206-IX, на відносини щодо державної реєстрації потужностей (об’єктів) з обігу побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки, що регулюються Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

2) абзаци перший і третій частини третьої викласти в такій редакції:

"3. Видача, переоформлення, анулювання, поновлення експлуатаційних дозволів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про безпечність та гігієну кормів" та "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

"Видача, анулювання, переоформлення поновлення карантинних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів або фітосанітарних сертифікатів на реекспорт здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про карантин рослин", а видача, анулювання, поновлення дозволів на реекспорт товарів, що походять з інших країн, - з урахуванням особливостей, визначених Митним кодексом України".

6. У пункті 1-2 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про карантин рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 19-20, ст. 167; із змінами, внесеними законами України від 12 травня 2022 року № 2246-IX та від 16 листопада 2022 року № 2775-IX):

1) в абзаці першому підпункту 1 слова "аудиторами із сертифікації (агрономами-інспекторами) та" замінити словами "та/або";

2) у підпункті 2:

абзац другий замінити двома новими абзацами такого змісту:

"Лабораторія уповноважується на проведення відбору зразків та фітосанітарної експертизи (аналізів) у разі наявності акредитації відповідно до стандартів ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 на проведення робіт із відбору зразків та/або визначення фітосанітарного стану рослин і продукції рослинного походження у галузі застосування методів діагностики шкідливих організмів за одним або кількома видами аналізів (експертиз): ентомологія, мікологія, бактеріологія, фітогельмінтологія, вірусологія, гербологія.

Відбір зразків здійснюється фахівцями фітосанітарної лабораторії, включеної до Переліку фітосанітарних лабораторій, виключно у разі уповноваження такої лабораторії на проведення для цілей фітосанітарної експертизи (аналізів) та спільно з державним фітосанітарним інспектором, який забезпечує контроль за відбором зразків фахівцями такої лабораторії. Відсутність державного фітосанітарного інспектора під час відбору зразків фахівцями фітосанітарної лабораторії, включеної до Переліку фітосанітарних лабораторій, за умови подання повідомлення відповідно до законодавства, не є підставою для відмови у проведенні фітосанітарної експертизи (аналізів), а також видачі фітосанітарного сертифіката. При цьому факт відбору зразків фіксується засобами фото- та відеофіксації".

У зв’язку з цим абзаци третій - дев’ятнадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - двадцятим;

абзац дев’ятий викласти в такій редакції:

"Лабораторія, уповноважена відповідно до цього підпункту, включається до Переліку фітосанітарних лабораторій";

3) доповнити підпунктом 3 такого змісту:

"3) видача (переоформлення) фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт може здійснюватися державним фітосанітарним інспектором за межами митної території України, за умови наявності направлення державного фітосанітарного інспектора у службове відрядження за кордон, оформленого з цією метою відповідно до вимог законодавства.

Рішення про видачу (переоформлення, відмову у видачі) фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт приймається державним фітосанітарним інспектором за результатами проведених фітосанітарних процедур та відповідно до фітосанітарних вимог країни імпортера на підставі:

отриманого в електронній формі висновку фітосанітарної експертизи (аналізів), при об’єднанні партій вантажу - висновків фітосанітарної експертизи (аналізів) чи фітосанітарних сертифікатів або фітосанітарних сертифікатів на реекспорт, виданих на кожну з партій вантажу, що об’єднуються;

копії документа, що підтверджує здійснення оплати за послугу з видачі (переоформлення) фітосанітарного сертифіката або фітосанітарного сертифіката на реекспорт.

Рішення про відмову у видачі (переоформленні) фітосанітарного сертифіката або фітосанітарного сертифіката на реекспорт приймається державним фітосанітарним інспектором з підстав, передбачених цим Законом.

Плата за послугу з видачі (переоформлення) фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт відповідно до цього підпункту становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому було подану відповідну заяву".

7. У Законі України "Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5-6, ст. 53 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 1:

а) доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

"благополуччя тварин - стан забезпечення фізіологічних та етологічних потреб сільськогосподарських тварин шляхом створення належних умов для їх утримання та транспортування, включаючи систематичний догляд, належне годування, поїння та гуманне поводження з тваринами, що виключає страх, біль і страждання, у тому числі під час умертвіння, та забезпечує свободу прояву сільськогосподарськими тваринами типової для них поведінки";

б) у визначенні терміна "ветеринарні документи" слова "дозвільного характеру" виключити;

в) термін "ветеринарні препарати" викласти в такій редакції:

"ветеринарні препарати - ветеринарні лікарські засоби, ветеринарні імунобіологічні засоби, антисептики, дезінфектанти, інсекто-акарициди, дератизациди, діагностикуми із заявленими властивостями лікування чи профілактики хвороб тварин або які можуть застосовуватися тваринам з метою відновлення, коригування чи зміни фізіологічних функцій, виявляючи фармакологічну, імунологічну чи метаболічну дію, або встановлення діагнозу чи евтаназії тварин";

г) термін "загальнодержавна програма контролю" викласти в такій редакції:

"загальнодержавна програма контролю - програма, що визначає обов’язки операторів потужностей, операторів ринку, операторів ринку кормів, операторів ринку харчових продуктів, державних органів ветеринарної медицини та/або державних установ ветеринарної медицини щодо контролю зоонозів та їх збудників та/або інших забруднюючих речовин, шляхом здійснення передбачених такою програмою ветеринарно-санітарних заходів та/або інших заходів";

2) у статті 2:

а) назву та частину першу викласти в такій редакції:

"Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину та благополуччя тварин

Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону (крім положень цього Закону, зазначених у частині другій цієї статті) та виданих відповідно до них нормативно-правових актів";

б) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Законодавство про благополуччя тварин складається з Конституції України, положень частини другої статті 3 і статей 80-1-80-7 цього Закону та виданих відповідно до них нормативно-правових актів".

У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою;

3) у статті 3:

а) назву викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Основні завдання держави в галузі ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин";

б) у частині першій:

абзац одинадцятий виключити;

в абзаці дванадцятому слова "забитих на полюванні" замінити словами "добутих на полюванні";

в) доповнити частиною другою такого змісту:

"Основними завданнями держави у сфері благополуччя тварин є:

забезпечення розроблення, затвердження і впровадження вимог до благополуччя тварин;

забезпечення функціонування системи підготовки персоналу потужностей і перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

забезпечення гуманного ставлення до тварин протягом усього їхнього життя та під час умертвіння, зокрема шляхом здійснення державного контролю з метою перевірки дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

забезпечення вжиття заходів для усунення виявлених порушень законодавства про благополуччя тварин;

забезпечення здійснення на регулярний основі аналізу стану дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

забезпечення складання і виконання планів дій щодо запобігання виникненню порушень законодавства про благополуччя тварин у майбутньому";

4) назву розділу II викласти в такій редакції:

5) у статті 4:

а) назву викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Система органів виконавчої влади в галузі ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин";

б) у частині першій слова "Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють" замінити словами "До системи органів виконавчої влади в галузі ветеринарної медицини належать";

в) доповнити частиною другою такого змісту:

"До системи органів виконавчої влади у сфері благополуччя тварин належать Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин";

6) у статті 5:

а) назву викласти в такій редакції:

"Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин";

б) абзац третій частини першої виключити;

в) доповнити частиною другою такого змісту:

"До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері благополуччя тварин належить:

забезпечення здійснення державної політики у сфері благополуччя тварин;

спрямування, координація і здійснення контролю за діяльністю центральних органів виконавчої влади, зазначених у статті 4 цього Закону;

здійснення інших повноважень, визначених цим Законом";

7) статтю 6 після абзацу шостого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:

"затверджує вимоги до організації контролю за сальмонелою та іншими збудниками зоонозних хвороб;

затверджує загальнодержавні цілі щодо зменшення поширеності окремих збудників зоонозних хвороб та порядок підтвердження їх досягнення;

затверджує загальнодержавні програми контролю;

затверджує особливі методи контролю, що застосовуються в межах загальнодержавних програм контролю;

затверджує інші нормативно-правові акти в галузі ветеринарної медицини та ветеринарно-санітарні заходи в межах своїх повноважень".

У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом дванадцятим;

8) доповнити статтями 6-1 і 6-2 такого змісту:

"Стаття 6-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, належить:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері благополуччя тварин;

2) визначення пріоритетних напрямів розвитку сфери благополуччя тварин;

3) уповноваження, призупинення та позбавлення уповноваження юридичної особи (повністю або частково) на здійснення підготовки персоналу потужностей і перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

4) визнання успішного проходження підготовки у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу потужностей і перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

5) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики у сфері благополуччя тварин;

6) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом.

Стаття 6-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, належить:

1) ведення Реєстру державних сертифікатів про наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин та здійснення функцій його адміністратора;

2) видача, відмова у видачі та анулювання державних сертифікатів про наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин (далі - державний сертифікат);

3) видача та відмова у видачі тимчасових допусків до виконання обов’язків з утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин та/або здійснення супутніх операцій (далі - тимчасовий допуск);

4) надання витягів з Реєстру державних сертифікатів;

5) організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про благополуччя тварин;

6) вжиття заходів для усунення виявлених порушень законодавства про благополуччя тварин;

7) розгляд справ про порушення законодавства про благополуччя тварин;

8) складання щорічних звітів про стан дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, а також їх оприлюднення;

9) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом";

9) у статті 7:

а) у частині першій слова "є урядовим органом державного управління, який діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини" замінити словами "є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини";

б) частину шосту виключити;

в) пункти 15 і 16 частини восьмої викласти в такій редакції:

"15) розроблення загальнодержавних програм контролю та подання їх на затвердження центральному органу виконавчої влади з питань аграрної політики;

16) звітування про стан виконання загальнодержавних програм контролю відповідно до вимог до організації контролю за сальмонелою та іншими збудниками зоонозних хвороб";

г) частину дев’яту виключити;

10) частину восьму статті 32 викласти в такій редакції:

"8. Порядок видачі ветеринарних документів затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики";

11) частину другу статті 63 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Не підлягають державній реєстрації тест-системи та інші реагенти для діагностики захворювань тварин, застосування яких здійснюється in vitro";

12) розділ XI виключити;

13) доповнити розділом XI-1 такого змісту:

Стаття 80-1. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин

1. Персонал потужностей, до обов’язків якого належить утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин та/або здійснення супутніх операцій, для виконання зазначених обов’язків повинен володіти достатніми знаннями та навичками щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин.

2. Крім випадку, передбаченого статтею 80-4 цього Закону, персонал, зазначений у частині першій цієї статті, який не може підтвердити наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, не може бути допущений оператором потужності до утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин, а також до здійснення супутніх операцій відповідно.

3. На вимогу державного ветеринарного інспектора персонал, зазначений у частині першій цієї статті, зобов’язаний на власний вибір пред’явити:

1) державний сертифікат; або

2) витяг з Реєстру державних сертифікатів; або

3) тимчасовий допуск.

4. Під час утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин, а також під час здійснення супутніх операцій персонал, зазначений у частині першій цієї статті, зобов’язаний:

1) не завдавати тваринам невиправданих болю, страждань, травм, стресу та/або виснаження;

2) вживати всіх необхідних заходів, передбачених законодавством про благополуччя тварин, зокрема, дотримуватися вимог, визначених у частині п’ятій цієї статті.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, затверджує:

1) вимоги до забезпечення благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання;

2) вимоги до забезпечення благополуччя сільськогосподарських тварин під час транспортування та здійснення супутніх операцій;

3) вимоги до забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини коневих (Equidae );

4) вимоги до забезпечення благополуччя під час умертвіння сільськогосподарських тварин.

Вимоги, зазначені у пунктах 1, 2 і 4 цієї частини, повинні визначати, зокрема, вид (групи видів) тварин, на які (яких) поширюється дія таких вимог.

Стаття 80-2. Підготовка персоналу потужностей і перевірка знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин

1. Підготовку персоналу потужностей і перевірку знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин здійснюють уповноважені особи.

2. Рішення про уповноваження, призупинення та про позбавлення уповноваження (повністю або частково) приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

3. Контроль за діяльністю уповноважених осіб у частині наданих їм відповідно до цієї статті повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

4. Порядок уповноваження на здійснення підготовки персоналу потужностей і перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, призупинення уповноваження, позбавлення уповноваження, строк уповноваження і критерії, яким повинні відповідати юридичні особи для їх уповноваження, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

5. Посадові особи уповноважених осіб повинні вживати заходів для недопущення виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів під час перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин.

6. Уповноважені особи позбавляються уповноваження (повністю або частково) у разі:

1) якщо буде встановлено хоча б один із таких фактів:

а) невідповідність критеріям, що затверджені відповідно до частини четвертої цієї статті;

б) невиконання або неналежне виконання обов’язків, що випливають із наданого уповноваження;

в) допущення дій (бездіяльності), що вплинули, впливають або можуть вплинути на достовірність результатів перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, зокрема вчинення дій (бездіяльності), прийняття рішень чи участь у їх прийнятті в умовах реального або потенційного конфлікту інтересів, що стосуються перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин;

г) здійснення підготовки персоналу потужностей та/або перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин особами, які притягалися до відповідальності за порушення вимог законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження і з часу такого притягнення до відповідальності минуло менше трьох років;

2) припинення юридичної особи;

3) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яке передбачає позбавлення уповноваження чи іншим чином унеможливлює його подальшу дію.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік уповноважених осіб із зазначенням щодо кожного з них такої інформації:

1) повне найменування;

2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) інформація для здійснення зв’язку;

4) місцезнаходження;

5) сфера уповноваження, зокрема:

а) вид або види поводження з тваринами (утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин та/або здійснення супутніх операцій відповідно), яких стосується уповноваження;

б) види (групи видів) тварин, яких стосується уповноваження;

в) у разі якщо сфера уповноваження стосується такого виду поводження з тваринами, як умертвіння сільськогосподарських тварин, то у переліку також зазначаються інформація про тип обладнання та, окремо, про конкретні операції, яких стосується таке уповноваження.

8. Уповноважені особи зобов’язані інформувати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, про зміни, що відбулися у відомостях, зазначених у пунктах 1-4 частини сьомої цієї статті, не пізніше 10 робочих днів з дня, наступного за днем настання таких змін.

9. У разі зміни відомостей, зазначених у частині сьомій цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, повинен оновити такі відомості на своєму офіційному веб-сайті не пізніше трьох робочих днів з дня, коли зазначений орган дізнався про настання таких змін.

10. Перелік тем програм підготовки персоналу потужностей, зазначеного у частині першій статті 80-1 цього Закону, щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

11. Після проходження підготовки персоналу потужності щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин здійснюється перевірка знань та навичок у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

Стаття 80-3. Підтвердження наявності достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин

1. Наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин підтверджується такими документами:

1) державний сертифікат;

2) витяг з Реєстру державних сертифікатів.

2. Документи, зазначені у частині першій цієї статті, видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

3. Для отримання державного сертифіката заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, заяву, письмову декларацію та інші документи у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. У письмовій декларації заявник має зазначити про те, що він не притягався до відповідальності за порушення вимог законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви.

Порядок видачі державного сертифіката, а також форми заяви та письмової декларації, що подаються для його отримання, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. Зазначений порядок також повинен містити перелік документів, що додаються до заяви для отримання державного сертифіката.

4. У разі якщо для отримання державного сертифіката було подано неповний пакет документів, такі документи повертаються заявнику без розгляду не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, зобов’язаний перевірити достовірність відомостей (документів), поданих заявником для отримання державного сертифіката, до прийняття рішення про його видачу.

6. Рішення про видачу державного сертифіката приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, не пізніше 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання зазначеним органом заяви для отримання державного сертифіката, письмової декларації та інших документів.

7. Державний сертифікат складається одночасно державною та англійською мовами.

8. За видачу державного сертифіката справляється плата в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, отримано заяву для отримання заявником відповідного державного сертифіката.

9. Плата за видачу державного сертифіката зараховується до державного бюджету.

10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, відмовляє у видачі державного сертифіката у разі:

1) виявлення у документах, поданих для отримання державного сертифіката, відомостей, що є неповними та/або недостовірними;

2) виявлення факту притягнення заявника до відповідальності за порушення вимог законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви для отримання державного сертифіката;

3) виявлення у документах, поданих для отримання державного сертифіката, відомостей, що суперечать вимогам законодавства про благополуччя тварин, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї частини;

4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яке забороняє вчинення дій щодо видачі державного сертифіката чи іншим чином унеможливлює його видачу;

5) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким особу, якій видано державний сертифікат, визнано обмежено дієздатною або недієздатною;

6) смерті заявника;

7) якщо заявник вже має державний сертифікат, який не є анульованим, такого самого обсягу (за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями);

8) несплати або сплати не в повному обсязі плати за видачу державного сертифіката.

11. Державний сертифікат діє безстроково.

12. Виданий державний сертифікат анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, у разі:

1) звернення особи, якій видано державний сертифікат, із заявою про анулювання відповідного державного сертифіката;

2) виявлення у документах, поданих для отримання державного сертифіката, відомостей, які є неповними та/або недостовірними та/або суперечать вимогам законодавства про благополуччя тварин, якщо такі відомості стали підставою для прийняття неправильного по суті рішення про видачу державного сертифіката;

3) притягнення особи, якій видано державний сертифікат, до відповідальності за порушення вимог законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження після видачі їй такого державного сертифіката;

4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яке передбачає анулювання державного сертифіката чи іншим чином унеможливлює його подальшу дію;

5) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким особу, якій видано державний сертифікат, визнано обмежено дієздатною або недієздатною;

6) смерті особи, якій видано державний сертифікат, або наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким таку особу визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою;

7) виявлення помилок у відомостях, що містить виданий державний сертифікат, та/або виявлення факту помилкової видачі державного сертифіката.

13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, зобов’язаний поінформувати особу, якої це стосується, про прийняття рішення про відмову у видачі їй державного сертифіката, про анулювання державного сертифіката та про повернення поданих документів без розгляду, направивши їй копію такого рішення не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем його прийняття.

14. Крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини дванадцятої цієї статті, особа, державний сертифікат якої анульовано, зобов’язана повернути державний сертифікат центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, у місячний строк з дня, наступного за днем отримання нею копії рішення про анулювання державного сертифіката.

15. Рішення про відмову у видачі державного сертифіката, про повернення поданих документів без розгляду повинні містити:

1) посилання на конкретну норму (частину, пункт, статтю тощо) законодавства, що є підставою для прийняття такого рішення;

2) пояснення змісту порушення та/або невідповідності вимогам, що встановлені законодавством;

3) посилання на конкретну частину поданого заявником документа (відомості у поданому документі), що не відповідає вимогам законодавства, або зазначення документів, які не надано у поданому заявником пакеті документів.

16. Рішення про анулювання державного сертифіката повинно містити:

1) відомості, зазначені у пунктах 1 і 2 частини дванадцятої цієї статті;

2) інформацію про те, що особа, державний сертифікат якої анульовано, зобов’язана виконати вимогу, зазначену в частині чотирнадцятій цієї статті.

17. Перелік відомостей, які містить державний сертифікат, а також форму державного сертифіката затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

Стаття 80-4. Тимчасовий допуск

1. Оператор потужності має право допустити персонал потужності до виконання обов’язків з утримання, умертвіння, транспортування сільськогосподарських тварин, а також до здійснення супутніх операцій на підставі тимчасового допуску.

2. Тимчасовий допуск видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

3. Для отримання тимчасового допуску заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, заяву, письмову декларацію та інші документи у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

У письмовій декларації зазначається, що заявник:

1) проходить підготовку щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин за напрямом, що відповідає зазначеному у заяві для отримання тимчасового допуску (за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями);

2) під час дії тимчасового допуску працюватиме у присутності та під безпосереднім керівництвом (наглядом) конкретно визначеного іншого персоналу потужності, який має державний сертифікат за напрямом, що відповідає зазначеному у заяві для отримання тимчасового допуску (за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями);

3) ніколи не отримував тимчасового допуску, що є ідентичним вказаному в заяві за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями;

4) ніколи не проходив перевірку знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин за напрямом, що є ідентичним вказаному в заяві за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями;

5) не притягався до відповідальності за порушення вимог законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви для отримання тимчасового допуску.

4. Порядок видачі тимчасового допуску, форми заяви та письмової декларації, що подаються для його отримання, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. Зазначений порядок також повинен містити перелік документів, що додаються до заяви для отримання тимчасового допуску.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, відмовляє у видачі тимчасового допуску у разі:

1) виявлення у документах, поданих для отримання тимчасового допуску, відомостей, що є неповними та/або недостовірними;

2) виявлення факту невідповідності хоча б одній із вимог, зазначених у частині третій цієї статті;

3) виявлення у документах, поданих для отримання тимчасового допуску, відомостей, що суперечать вимогам законодавства про благополуччя тварин, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї частини;

4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, яке забороняє вчинення дій щодо видачі тимчасового допуску чи іншим чином унеможливлює його видачу;

5) смерті заявника;

6) несплати або сплати не в повному обсязі плати за видачу тимчасового допуску.

6. Строк дії тимчасового допуску визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, з урахуванням часу, необхідного заявнику для завершення підготовки та отримання державного сертифіката, але не більше трьох місяців.

7. Рішення про видачу тимчасового допуску приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання зазначеним органом заяви для отримання тимчасового допуску, письмової декларації та інших документів.

8. Тимчасовий допуск складається державною мовою.

9. У разі якщо для отримання тимчасового допуску було подано неповний пакет документів, такі документи повертаються заявнику без розгляду не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, зобов’язаний перевірити достовірність відомостей (документів), поданих заявником для отримання тимчасового допуску, до прийняття рішення про його видачу.

11. За видачу тимчасового допуску справляється плата в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, отримано заяву для отримання заявником відповідного тимчасового допуску.

12. Плата за видачу тимчасового допуску зараховується до державного бюджету.

13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, зобов’язаний поінформувати особу, якої це стосується, про прийняття рішення про відмову у видачі їй тимчасового допуску, про анулювання тимчасового допуску та про повернення поданих документів без розгляду, направивши їй копію такого рішення не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем його прийняття.

14. Рішення про відмову у видачі тимчасового допуску, про повернення поданих документів без розгляду повинні містити:

1) посилання на конкретну норму (частину, пункт, статтю тощо) законодавства, що є підставою для прийняття такого рішення;

2) пояснення змісту порушення та/або невідповідності вимогам, що встановлені законодавством;

3) посилання на конкретну частину поданого заявником документа (відомості у поданому документі), що не відповідає вимогам законодавства, або зазначення документів, які не надано у поданому заявником пакеті документів.

15. Перелік відомостей, які містить тимчасовий допуск, а також форму тимчасового допуску затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

Стаття 80-5. Визнання документів про освіту, а також документів, що підтверджують наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, виданих у державах - членах Європейського Союзу

1. Успішне проходження підготовки у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти може бути визнано таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу потужностей та перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, що вимагаються відповідно до цього Закону, за умови, що освітня програма підготовки за відповідною спеціальністю (спеціалізацією) у закладі освіти включала перелік тем, затверджених відповідно до частини десятої статті 80-2 цього Закону.

2. Рішення про визнання успішного проходження підготовки у закладах освіти, зазначених у частині першій цієї статті, таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу потужностей та перевірки знань та навичок щодо дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік закладів освіти, зазначених у частині першій цієї статті, із зазначенням щодо кожного з них такої інформації:

1) повне найменування;

2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) інформація для здійснення зв’язку;

4) місцезнаходження;

5) перелік спеціальностей (спеціалізацій), зазначених у частині першій цієї статті;

6) сфера благополуччя тварин, якій спеціальність (спеціалізація), зазначена у пункті 5 цієї частини, є еквівалентною, зокрема: