Про публічні електронні реєстри

Верховна Рада України Закон від 18.11.2021 №1907-IX
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 18.11.2021

Номер 1907-IX

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про публічні електронні реєстри
( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2130-IX від 15.03.2022 № 2597-IX від 20.09.2022 )
Цей Закон встановлює правові, організаційні і фінансові засади створення та функціонування публічних електронних реєстрів з метою захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час створення, зберігання, оброблення та використання інформації у публічних електронних реєстрах.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері публічних електронних реєстрів під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів, при використанні реєстрової інформації національних електронних інформаційних ресурсів під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання, а також поширюється на відносини, що виникають під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування Єдиного реєстру адвокатів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
2. Цей Закон визначає:
1) систему публічних електронних реєстрів та їх об’єктів;
2) систему органів та суб’єктів у сфері публічних електронних реєстрів;
3) вимоги до реєстрової інформації та реєстрових даних, їх статусу, форми та складу, створення, збирання, ведення, оброблення, зберігання та використання;
4) засади та вимоги до створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів;
5) засади створення та функціонування системи електронної взаємодії електронних ресурсів;
6) засади контролю та відповідальності у сфері публічних електронних реєстрів;
7) фінансові основи створення та функціонування публічних електронних реєстрів.
3. Обробка та захист персональних даних у публічних електронних реєстрах здійснюється згідно із Законом України "Про захист персональних даних".
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністратор публічного електронного реєстру - юридична особа публічного права, що забезпечує функціонування та здійснює адміністрування публічного електронного реєстру, визначена законом або іншим нормативно-правовим актом, згідно з яким створено публічний електронний реєстр;
2) Державна електронна платформа ведення публічних електронних реєстрів (далі - Платформа) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для уніфікованого, автоматизованого та стандартизованого процесу створення, адміністрування та ведення публічних електронних реєстрів з використанням загальних принципів проектування, програмування та захисту інформації в публічних електронних реєстрах;
3) держатель публічного електронного реєстру - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, юридична особа публічного права, визначена законом, або саморегулівна організація, що забезпечує створення, функціонування та ведення публічного електронного реєстру;
( Пункт 3 частини першої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
4) ідентифікатор - реєстровий номер базового публічного електронного реєстру, що включається до інших публічних електронних реєстрів та/або інформаційно-комунікаційних систем і використовується для ідентифікації та зв’язку відповідного об’єкта (правових та майнових статусів, речей і прав на них тощо) з об’єктами таких публічних електронних реєстрів та/або інформаційно-комунікаційних систем;
5) інтегрована інформаційна система (далі - ІІС) - багатофункціональна інтегрована інформаційно-комунікаційна система, яка забезпечує логічне поєднання електронних інформаційних ресурсів або публічних електронних реєстрів, що належать до організаційної структури суб’єкта ведення відповідної системи, захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію шляхом використання єдиної точки доступу до цієї ІІС;
6) користувач реєстрової інформації (далі - користувач) - фізична або юридична особа, громадське формування, що користується реєстровою інформацією у порядку загального доступу, спеціального доступу та/або електронної інформаційної взаємодії між публічними електронними реєстрами;
7) оброблення реєстрової інформації (оброблення) - дія або сукупність дій з реєстровими даними, зокрема збирання, фіксація, упорядкування, структурування, реєстрація, накопичення, зберігання, використання, адаптація, зміна, відновлення, ознайомлення, псевдоанонімізація, профілювання, знеособлення, розкриття шляхом передачі, поширення або надання доступу в інший спосіб, групування або комбінування, обмеження, видалення або знищення, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних систем;
8) оператор надання доступу до реєстрової інформації (далі - оператор) - користувач, уповноважений від імені держателя публічного електронного реєстру здійснювати оброблення реєстрової інформації, у тому числі персональних даних, шляхом надання іншим користувачам доступу до обміну реєстровою інформацією відповідного публічного електронного реєстру через власну інформаційно-комунікаційну систему у випадках та в обсязі, визначених законодавством, згідно з яким створено публічний електронний реєстр;
9) отримувач реєстрової інформації (далі - отримувач) - користувач, який відповідно до закону має право на отримання реєстрової інформації у порядку електронної інформаційної взаємодії публічних електронних реєстрів;
10) постачальник реєстрової інформації (далі - постачальник) - держатель публічного електронного реєстру та/або інформаційно-комунікаційної системи, який відповідно до закону надає отримувачу реєстрову інформацію, що є об’єктом електронної інформаційної взаємодії публічних електронних реєстрів;
11) правоволоділець - особа, інформацію про яку (певні її правові статуси, майнові або немайнові права, речі і права на них або на інші об’єкти публічних електронних реєстрів) внесено до публічного електронного реєстру;
12) публічний електронний реєстр (реєстр, кадастр, регістр тощо) (далі - реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних та надання реєстрової інформації;
13) реєстр публічних електронних реєстрів (далі - Реєстр реєстрів) - державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для формування переліку, шляхом реєстрації інформації про реєстри, державні та інші обов’язкові для використання класифікатори, довідники, технічні специфікації тощо, а також інформаційно-комунікаційні системи, які забезпечують функціонування та/або отримують інформацію з реєстру у порядку електронної інформаційної взаємодії;
14) реєстраційні дії - дії автентифікованого публічного реєстратора в реєстрі щодо реєстрації об’єкта реєстру та внесення даних (змін до них) про зареєстрований об’єкт реєстру, підтверджені накладенням кваліфікованого електронного підпису публічного реєстратора;
15) реєстрова інформація - інформація (у тому числі інформація з обмеженим доступом), що створюється програмними засобами реєстру на основі реєстрових даних, метаданих та іншої передбаченої цим Законом інформації або їх сукупності;
16) реєстровий номер - унікальний набір даних (послідовність символів), який під час реєстраційних дій автоматично присвоюється програмними засобами реєстру об’єкту такого реєстру та ідентифікує його в цьому реєстрі;
17) реєстрові дані - дані про об’єкт реєстру, які відповідно до законодавства, згідно з яким було створено відповідний реєстр, внесені до відповідної бази даних реєстру при здійсненні реєстраційних дій щодо такого об’єкта;
18) система електронної взаємодії електронних ресурсів (далі - Система електронної взаємодії) - інформаційно-комунікаційна система, яка на основі єдиних правил та протоколів обміну даними забезпечує обмін реєстровою інформацією;
19) створювач реєстрової інформації (далі - створювач) - особа, яка в межах визначених законом повноважень створює інформацію про об’єкт реєстру для її внесення до відповідного реєстру;
20) технічний адміністратор реєстру - юридична особа публічного права, яка в межах та в обсягах, визначених договором, забезпечує супровід, функціонування та адміністрування публічного електронного реєстру;
21) хеш-логування - автоматичне формування засобами реєстрів хеш-структур під час здійснення реєстраційних дій окремо щодо кожного об’єкта таких дій та збереження їх у публічному реєстрі разом з реєстровим номером;
22) хеш-структура - структурована та автентифікована розрахункова послідовність символів, що однозначно характеризують набір реєстрових даних щодо об’єкта реєстру.
2. Терміни "персональні дані", "обробка персональних даних" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про захист персональних даних".
3. Терміни "інформаційна система", "інформаційно-комунікаційна система" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".
4. Термін "інформація" у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про інформацію".
5. Терміни "європейський стандарт", "кодекс усталеної практики", "міждержавний стандарт", "міжнародний стандарт", "національний стандарт", "технічні умови" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про стандартизацію".
6. Терміни "адміністративна послуга", "центр надання адміністративних послуг" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про адміністративні послуги".
7. Терміни "автентифікація", "дані", "інтероперабельність", "технологічна нейтральність національних технічних рішень" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про електронні довірчі послуги".
8. Термін "національні електронні інформаційні ресурси" вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".
Стаття 3. Засади діяльності у сфері реєстрів
1. Реєстри створюються, ведуться, адмініструються з метою накопичення, оброблення та надання відповідній інформації офіційного визнання у разі створення, зберігання та використання інформації в реєстрах, дотримання прав та інтересів громадян, їх об’єднань, юридичних осіб, територіальних громад, органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про осіб, їхні правові та майнові статуси, речі і права на них, у тому числі під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, у найбільш зручний для користувачів технологічний, економічний та корупційно безпечний спосіб.
2. Ведення усіх реєстрів, за допомогою яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, саморегулівні організації, юридичні особи публічного права, їх посадові особи, інші уповноважені законом особи здійснюють збирання, оброблення та поширення офіційної інформації про передбачені цим Законом та іншими законами об’єкти реєстрів, здійснюється в електронному вигляді відповідно до вимог цього Закону, законів або інших актів законодавства, згідно з якими вони створені, та є публічними електронними реєстрами.
3. Діяльність у сфері публічних електронних реєстрів базується на таких основних принципах:
1) єдності методології створення, ведення, адміністрування, реєстрації, взаємодії та припинення реєстрів;
2) обов’язковості реєстрації в реєстрах об’єктів та внесення інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти;
3) одноразовості реєстрації та недопущення реєстрації реєстрової інформації одних реєстрів в інших реєстрах чи повторного внесення ідентичної інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти;
4) безперервності внесення до реєстрів інформації про їх об’єкти, що змінюється;
5) інтероперабельності реєстрів;
6) технологічної нейтральності національних технічних рішень під час створення, ведення, адміністрування, взаємодії реєстрів;
7) гарантування державою та держателями об’єктивності, актуальності, достовірності, повноти та захищеності реєстрових даних та реєстрової інформації від несанкціонованих змін;
8) презумпції достовірності реєстрових даних та інформації;
9) відкритості, безоплатності та доступності реєстрових даних, крім випадків, визначених законом;
10) законності одержання, зберігання, оброблення та поширення (передачі) реєстрових даних та реєстрової інформації;
11) гарантування прав правоволодільця на доступ до будь-якої реєстрової інформації про нього, належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, крім випадків, передбачених законом;
12) обов’язкового інформування правоволодільця про запити будь-яких осіб щодо інформації про нього та належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, а також про збирання, оброблення, внесення такої інформації до відповідних реєстрів, її зміну та видалення, крім випадків, передбачених законом;
13) здійснення відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних обробки, зокрема перегляду, поширення та використання персональних даних осіб у реєстрах;
14) гарантування державою та держателями реєстрів користувачам реєстрової інформації вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, отриманої ними відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
15) гарантування потерпілій особі відновлення порушених прав та/або компенсації у випадку несанкціонованої зміни, поширення, нецільового або незаконного використання інформації (у тому числі інформації з обмеженим доступом);
16) фіксації та логування всіх дій будь-яких осіб з реєстровими даними та реєстровою інформацією;
17) впровадження найбільш досконалих та ефективних технічних та технологічних заходів для забезпечення ведення реєстрів;
18) забезпечення ретроспективного доступу до реєстрових даних;
19) гарантування безстрокового збереження реєстрових даних;
20) захисту реєстрових даних та реєстрової інформації (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу;
21) балансу інтересів держави, суспільства, користувачів публічних електронних реєстрів;
22) відповідності державній політиці цифрового розвитку.
4. Реєстри (будь-які їх складові) перебувають у власності держави, відповідної територіальної громади або відповідної саморегулівної організації в особі держателя відповідного реєстру.
Реєстри (будь-які їх складові), що використовуються для провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, перебувають виключно у власності держави або відповідної територіальної громади, включаючи виключні майнові права.
5. Мовою ведення реєстрів є державна (українська) мова. Законодавством, згідно з яким створено відповідний реєстр, можуть встановлюватися інші додаткові мови ведення такого реєстру.
Транслітерація імені фізичної особи, найменування юридичної особи та іншої реєстрової інформації здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають під час провадження діяльності у сфері реєстрів
1. Регулювання відносин, що виникають у сфері реєстрів, здійснюється відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, Цивільного кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, законів України "Про інформацію", "Про електронні комунікації", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації", "Про електронні довірчі послуги", "Про стандартизацію", "Про адміністративні послуги", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", "Про виконавче провадження", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про Державний реєстр виборців", "Про доступ до судових рішень", "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", "Про Державний земельний кадастр", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
2. Виключно цим Законом визначаються:
1) система реєстрів;
2) Система електронної взаємодії;
3) законодавчі засади створення, ведення, модифікації, перетворення, припинення та адміністрування Реєстру реєстрів.
3. Виключно законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створений реєстр, визначаються відомості, зазначені у частині другій статті 26 цього Закону (крім випадків, визначених статтями 40 і 41 цього Закону).
4. Технічні вимоги до реєстрів встановлюються міжнародними, європейськими, міждержавними стандартами (за умови обов’язковості цих положень для суб’єктів правових відносин в Україні), національними стандартами, кодексами усталеної практики, технічними умовами та іншими нормативними документами технічного характеру.
Стаття 5. Об’єкти реєстрів
1. Об’єктами реєстрів є інформація про:
1) фізичних осіб, юридичних осіб та об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
2) землі та земельні ділянки із розташованими на них об’єктами нерухомого майна;
3) окремі спеціальні статуси фізичних осіб та їх об’єднання, юридичних осіб, громадських формувань;
4) події;
5) сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, дозволи, інші документи дозвільного характеру;
6) природні ресурси;
7) правові режими використання і забудови територій та окремих об’єктів;
8) рухоме майно, що відповідно до закону є об’єктом державного обліку;
9) майнові та немайнові права, їх обмеження та обтяження;
10) нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, інші документи та їх реквізити, довіреності;
11) об’єкти будівництва та закінчені будівництвом об’єкти;
12) іншу інформацію, визначену цим Законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
2. Ідентифікація об’єктів реєстрів здійснюється за допомогою реєстрових номерів, що автоматично присвоюються їм під час реєстрації у відповідних реєстрах.
У разі якщо об’єктами реєстрів є інформація про певні властивості, стан, правові, майнові та інші статуси об’єкта базового державного реєстру, інформація про такий об’єкт базового державного реєстру вноситься, зберігається, обробляється та використовується в таких реєстрах у вигляді ідентифікатора, що є реєстровим номером відповідного об’єкта базового державного реєстру, крім випадків, передбачених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Стаття 6. Система реєстрів
1. Система реєстрів включає сукупність реєстрів, що функціонують та взаємодіють для створення, зберігання, оброблення та використання інформації під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання.
До системи реєстрів належать:
1) базові реєстри;
2) інші реєстри;
3) визначені законом реєстри саморегулівних організацій.
Реєстри можуть інтегруватися в ІІС та/або взаємодіяти з оператором відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України.
2. До базових реєстрів належать реєстри, що забезпечують одноразовий збір інформації про об’єкт реєстру (його правовий статус) з метою багаторазового використання як юридично обов’язкової, достовірної та актуальної інформації про такий об’єкт реєстру (його правовий статус) в інших реєстрах та/або національних електронних інформаційних ресурсах під час провадження дозвільної діяльності, наданні адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, вичерпний перелік яких встановлюється цим Законом.
До базових реєстрів належать:
1) Єдиний державний демографічний реєстр;
2) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) Державний земельний кадастр;
4) Єдиний державний реєстр транспортних засобів;
5) Реєстр будівель та споруд;
6) Єдиний державний реєстр адрес;
7) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
3. До інших реєстрів належать реєстри, держателями яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, визначені законом, та які містять інформацію про окремі спеціальні статуси особи, про сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, інші документи дозвільного характеру; про природні ресурси; про правові режими використання та забудови територій та окремих об’єктів; про рухоме майно, що відповідно до закону є об’єктом державного обліку; про майнові та немайнові права, їх обмеження та обтяження; про нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, довіреності та про інші об’єкти, які відповідно до закону є об’єктами державного обліку, але не належать до об’єктів базових державних реєстрів, інші державні інформаційні ресурси.
( Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
Стаття 7. Взаємодія реєстрів
1. Електрона (технічна та інформаційна) взаємодія реєстрів здійснюється безперервно.
2. Електронна технічна взаємодія передбачає технічну та технологічну здатність реєстрів до обміну даними в режимі "електронний запит - електронна відповідь", взаємного пошуку та перегляду наявних даних, формування спільних масивів даних, документів та форм, автоматичного протоколювання всіх кроків та операцій зазначеної взаємодії за допомогою Системи електронної взаємодії та/або програмних засобів відповідних ІІС, інформаційних систем операторів, підключених до Системи електронної взаємодії.
3. Електронна інформаційна взаємодія здійснюється за допомогою Системи електронної взаємодії та/або програмних засобів відповідних ІІС, інформаційних систем операторів, підключених до Системи електронної взаємодії, у випадках та в обсязі, визначених цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
4. Порядок електронної (технічної та інформаційної) взаємодії затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Загальні вимоги до створення та внесення інформації про об’єкти реєстрів
1. Реєстрація об’єктів реєстрів, внесення інформації (змін до неї) здійснюється незалежно від місцезнаходження відповідних об’єктів, якщо інше не встановлено законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Будь-які юридично значущі дії щодо об’єктів реєстрів можуть вчинятися виключно після їх державної реєстрації відповідно до цього Закону, крім випадків, визначених законом, а також якщо інформація про такі об’єкти створена та внесена до реєстрів та/або підтверджена документами відповідно до законодавства, що діяло на момент такого внесення та/або видачі таких документів, згідно з частиною другою цієї статті.
2. Інформація про об’єкти реєстрів, яка на момент перенесення не належить до реєстрових даних відповідних реєстрів, створених згідно із законодавством, не включається до складу реєстрових даних, а зберігається в таких реєстрах як інформативна (архівна) інформація.
Перенесення зазначеної інформації здійснюється:
1) держателем реєстру (за його рішенням) шляхом здійснення оцифрування, аналізу та валідації існуючої інформації та її носіїв, за результатами яких створюються відповідні електронні документи, автентифіковані у відповідному реєстрі.
За рішенням держателя реєстру перенесення інформації про об’єкти реєстру може бути реалізовано адміністратором;
2) публічним реєстратором під час надходження звернення про реєстрацію об’єкта реєстру, внесення інформації (змін до неї) або надання інформації про об’єкт, не зареєстрований у реєстрі відповідно до вимог цього Закону.
Публічний реєстратор під час проведення реєстраційних дій здійснює оцифрування, аналіз та валідацію існуючої інформації та її носіїв, за результатами яких вносить таку інформацію до відповідного реєстру.
Порядок верифікації, аналізу та валідації під час перенесення інформації про об’єкти реєстру та її носіїв визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ РЕЄСТРІВ
Стаття 9. Система органів та суб’єктів у сфері реєстрів
1. Систему органів та суб’єктів у сфері реєстрів становлять:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності;
3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації;
4) держателі реєстрів;
5) адміністратори реєстрів;
6) публічні реєстратори;
7) створювачі;
8) технічні адміністратори реєстрів;
9) саморегулівні організації, які є держателями відповідних реєстрів.
Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері реєстрів
1. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує підготовку проектів законів, нормативно-правових актів у сфері реєстрів;
2) визначає перелік класифікаторів, обов’язкових до використання при веденні реєстрів;
3) створює та організовує роботу дорадчого органу з питань функціонування та взаємодії реєстрів;
4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності:
1) забезпечує формування державної політики у сфері реєстрів;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері реєстрів;
3) організовує розроблення державних цільових програм з розвитку інтеграції та інтероперабельності системи реєстрів;
4) організовує міжнародну співпрацю з питань взаємодії реєстрів;
5) надає узагальнені роз’яснення щодо застосування законодавства з питань взаємодії реєстрів та функціонування Реєстру реєстрів;
6) забезпечує впровадження необхідної технологічної інфраструктури для організації взаємодії ІІС та/або інформаційних систем операторів та спільного використання користувачами реєстрової інформації;
7) реалізує державну політику у сфері реєстрів;
8) виступає державним замовником розроблення і забезпечує виконання державних цільових програм з розвитку реєстрів;
9) виступає замовником послуг з виконання робіт з національної стандартизації за рахунок коштів Державного бюджету України у сфері технічної та інформаційної взаємодії реєстрів, створення та функціонування Реєстру реєстрів;
10) забезпечує створення, модернізацію, функціонування та доступ до Реєстру реєстрів, є його держателем;
11) забезпечує створення та впровадження Системи електронної взаємодії;
12) організовує та координує роботу, пов’язану із забезпеченням розвитку системи електронної взаємодії реєстрів;
13) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації представників держателів і технічних адміністраторів реєстрів з питань технічної та інформаційної взаємодії реєстрів, користування Реєстром реєстрів;
14) здійснює контроль за дотриманням держателями реєстрів (їх посадовими особами) законодавства у сфері реєстрів у частині здійснення заходів із створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів, організовує роботу, пов’язану із провадженням діяльності з ведення відповідних реєстрів, організації процесів обміну, використання та оприлюднення інформації під час електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
15) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єктів електронної інформаційної взаємодії у сфері реєстрів та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом та іншими законами;
16) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
17) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Стаття 12. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації:
1) здійснює контроль за дотриманням держателями, адміністраторами, технічними адміністраторами реєстрів, держателем та технічним адміністратором Системи електронної взаємодії, публічними реєстраторами та створювачами законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені законом;
2) вносить на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, пропозиції щодо забезпечення формування державної політики із здійснення контролю за діяльністю у сфері електронної (технічної та інформаційної) взаємодії реєстрів та із здійснення контролю у сфері реєстрів;
3) бере участь у розробленні і забезпеченні виконання державних цільових програм з розвитку реєстрів у частині здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах;
4) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації представників держателів, адміністраторів і технічних адміністраторів реєстрів, держателя та адміністратора Системи електронної взаємодії з питань дотримання законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах;
6) забезпечує створення, функціонування та розвиток Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів;
7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Стаття 13. Повноваження держателів реєстрів
1. Держателі реєстрів залежно від юридичного статусу відповідного органу, у випадках та в межах повноважень, встановлених законом:
1) забезпечують формування та/або реалізацію державної політики у сфері відповідних реєстрів;
2) здійснюють нормативно-правове регулювання у сфері відповідних реєстрів у випадках, визначених законом;
3) вносять на розгляд до Кабінету Міністрів України або центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відповідних реєстрів;
4) розробляють та організовують виконання державних чи інших цільових програм з розвитку відповідних реєстрів;
5) виступають замовниками послуг із виконання робіт із національної стандартизації за рахунок коштів державного бюджету у сфері відповідних реєстрів;
6) забезпечують створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів;
7) організовують роботу, пов’язану із провадженням діяльності з ведення відповідних реєстрів;
8) організовують електронну (технічну та інформаційну) взаємодію реєстрів;
9) виступають створювачами інформації про об’єкти Реєстру реєстрів;
10) забезпечують доступ до відповідних реєстрів визначених законом суб’єктів їх ведення, публічних реєстраторів, інших суб’єктів, право доступу яких визначено законом, і приймають рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених законом;
11) забезпечують оприлюднення реєстрової інформації у формі відкритих даних;
12) організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації публічних реєстраторів відповідних реєстрів;
13) здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами у сфері реєстрів законодавства, порядку ведення реєстрів, створення реєстрової інформації та інші повноваження, визначені цим Законом або іншими законами, згідно з якими створено відповідний реєстр;
14) складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
15) надають узагальнені роз’яснення щодо застосування законодавства з питань ведення відповідних реєстрів;
16) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. У випадках, якщо держателями реєстрів є юридичні особи публічного права або саморегулівні організації, вони у межах, встановлених законом, здійснюють повноваження, визначені пунктами 6-12 частини першої цієї статті. У таких випадках повноваження, визначені пунктами 1-5, 13-16 частини першої цієї статті, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері, до якої належить відповідна юридична особа публічного права або саморегулівна організація.
( Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
Стаття 14. Повноваження адміністраторів реєстрів
1. Адміністратори реєстрів:
1) здійснюють заходи із створення, впровадження, ведення та адміністрування реєстрів;
2) здійснюють проведення технічних і технологічних заходів для забезпечення роботи реєстрів, забезпечення хостингу, обслуговування технічного комплексу реєстру;
3) здійснюють заходи із створення, модифікації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідних реєстрів;
4) відповідають за збереження та захист реєстрів, реєстрових даних та інформації;
5) забезпечують технічну взаємодію з іншими реєстрами;
6) забезпечують проведення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до реєстрів, що здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України або держателем реєстрів;
7) організовують і проводять навчання щодо роботи з відповідними реєстрами;
8) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
2. Адміністратор реєстру визначається законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
3. У випадках, визначених цим Законом або законами, згідно з якими створені відповідні реєстри, повноваження адміністраторів реєстрів можуть безпосередньо здійснювати держателі реєстрів.
Стаття 15. Публічні реєстратори
1. Публічними реєстраторами можуть бути громадяни України, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр, та перебувають у трудових відносинах з держателем, адміністратором або є фізичними особами - підприємцями чи суб’єктами незалежної професійної діяльності, а також інші особи, які відповідно до законодавства наділені повноваженнями на здійснення реєстраційних дій.
2. Публічний реєстратор має власний засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
У випадках, передбачених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, публічний реєстратор має посвідчення публічного реєстратора, форма якого визначається держателем реєстру.
3. Публічний реєстратор здійснює повноваження, передбачені цим Законом або законодавством, згідно з яким створено відповідний реєстр, у тому числі приймає документи та/або електронні документи від створювачів та інших осіб, перевіряє їх та здійснює реєстраційні дії за відсутності підстав для зупинення або відмови у здійсненні реєстраційних дій.
4. Публічний реєстратор під час здійснення своїх повноважень використовує дані реєстрів у випадках і в обсязі, визначених законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Засоби та порядок автентифікації дій публічного реєстратора в реєстрі здійснюються відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
5. Публічний реєстратор здійснює реєстраційні та інші дії, передбачені цим Законом та нормативно-правовими актами, згідно з якими створені відповідні реєстри, незалежно від місцезнаходження відповідних об’єктів, якщо інше не встановлено нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
6. Публічний реєстратор не має права здійснювати реєстраційні дії стосовно суб’єкта ведення реєстру, з яким публічний реєстратор перебуває у трудових відносинах або є його засновником (учасником), а також стосовно себе, свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також стосовно юридичних осіб, засновником (учасником) яких він є. У такому разі реєстраційні дії здійснюються іншим публічним реєстратором.
У разі обґрунтованої неможливості залучити іншого публічного реєстратора дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на публічних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, саморегулівними організаціями.
7. Публічний реєстратор у межах встановлених законом повноважень самостійно приймає рішення про здійснення реєстраційних та інших дій та/або про відмову в їх здійсненні та несе за них встановлену законом відповідальність.
Втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність публічного реєстратора під час здійснення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, згідно з якими створені відповідні реєстри, забороняється і тягне за собою відповідальність, визначену законом.
8. У випадках, передбачених законодавством, повноваження публічних реєстраторів також безпосередньо здійснюють створювачі.
Стаття 16. Створювачі
1. Створювачі в межах визначених законодавством повноважень під особисту відповідальність створюють інформацію про об’єкти реєстрів, зокрема шляхом складання відповідного автентифікованого електронного документа, для внесення такої інформації до відповідних реєстрів.
Засоби та порядок складання створювачем відповідного автентифікованого електронного документа встановлюються цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр, і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами з урахуванням Закону України "Про електронні довірчі послуги".
2. Нормативно-правовим актом, згідно з яким створено реєстр, може бути визначена й інша, ніж зазначена в частині першій цієї статті, форма створення інформації для її внесення до реєстру, якщо створювачем є фізична особа, яка у випадку, встановленому законодавством, наділена правом надавати до реєстру інформацію про себе.
3. Інформація про об’єкти реєстрів створюється створювачами відповідно до реєстрових даних, визначених цим Законом та законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
У разі настання подій, що є підставою для створення інформації про об’єкт реєстру, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, така інформація може створюватися автоматично на підставі заходів, здійснених для створення такої інформації, зокрема шляхом отримання необхідної інформації у порядку електронної інформаційної взаємодії реєстрів, внесення реєстраційних даних, з обов’язковим повідомленням про необхідність подання особою заяви для отримання інформації про такий об’єкт реєстру.
Стаття 17. Технічні адміністратори
1. Технічний адміністратор відповідно до укладеного договору забезпечує:
1) здійснення заходів із створення, впровадження та адміністрування реєстру;
2) здійснення заходів технічного та технологічного забезпечення (крім організації доступу до даних), забезпечення хостингу, обслуговування технічного комплексу реєстру;
3) здійснення заходів із створення, модифікації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідних реєстрів;
4) здійснення технічної взаємодії з іншими реєстрами;
5) здійснення заходів із кібербезпеки;
6) здійснення інших дій, визначених договором.
2. Визначення технічного адміністратора здійснюється держателем за погодженням із адміністратором, якщо інший порядок не передбачено законом або іншим нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
У випадках, визначених законодавством, згідно з яким створено відповідні реєстри, повноваження технічних адміністраторів можуть безпосередньо здійснювати держателі реєстрів або адміністратори реєстрів.
Розділ III
ІНФОРМАЦІЯ ТА ДАНІ РЕЄСТРІВ
Стаття 18. Вимоги до реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкти реєстрів створюється створювачами згідно з видами та джерелами реєстрових даних, визначеними цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
2. Інформація про матеріальні об’єкти реєстру та їх властивості під час здійснення їх реєстрації, внесення даних (змін до них) у відповідному реєстрі має відповідати існуючим метричним, фізичним, біологічним та іншим натурним характеристикам (властивостям) відповідних об’єктів та їх геопросторовому положенню, визначеним з точністю відповідно до діючих стандартів, норм, правил і технічних регламентів.
Зміна вимог стандартів, норм, правил і технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна методів, технологій та систем геопросторового позиціонування не є підставою для визнання реєстрової інформації помилковою, якщо на момент її внесення до реєстру вона відповідала діючим стандартам, нормам, правилам і технічним регламентам.
Внесення до реєстру інформації про матеріальні об’єкти та їх характеристики (властивості), яка не відповідає вимогам, визначеним абзацом першим цієї частини, забороняється.
3. Зберігання реєстрової інформації забезпечується держателем та/або адміністратором відповідного реєстру постійно (якщо інше не встановлено законодавством) із обов’язковим застосуванням засобів та технологій резервного копіювання та хеш-логування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.
Стаття 19. Статус реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкти реєстрів, створена з дня набрання чинності цим Законом, є офіційною з моменту її внесення до відповідного реєстру.
2. Інформація про об’єкти реєстрів, яка внесена до відповідного реєстру, вважається достовірною і може використовуватися державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійснення ними повноважень, визначених законом, а також фізичними та юридичними особами при вчиненні правочинів.
Якщо інформація про об’єкти реєстрів, внесена до реєстру, є недостовірною, третя особа може посилатися на неї у спорі як на достовірну. Третя особа не може посилатися на таку інформацію у спорі, у разі якщо вона знала або повинна була знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У разі виявлення фактів, що дають обґрунтовані підстави вважати, що інформація про об’єкт реєстру, внесена до відповідного реєстру, є недостовірною, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, треті особи невідкладно повідомляють про такі факти держателя або адміністратора реєстру для проведення перевірки інформації.
3. Інформація про об’єкти реєстрів, що не відповідає зазначеному у частині першій або другій цієї статті, є неофіційною та не може використовуватися державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійсненні ними повноважень, визначених законом, а також фізичними та юридичними особами при вчиненні правочинів.
4. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, можуть встановлюватися інші особливості статусу реєстрової інформації такого реєстру з урахуванням законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про державну таємницю", "Про захист персональних даних".
Стаття 20. Створення реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкт реєстру створюється шляхом документованої фіксації створювачем у встановлений законодавством спосіб за допомогою технічних та інших засобів (або без таких) юридично значущих фактів, волевиявлень, рішень, дій, подій, натурних, метричних, біологічних, юридичних та інших характеристик (властивостей) та їх змін, які відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів, згідно з якими створено відповідні реєстри, визнані об’єктами відповідних реєстрів, за результатом чого створювач складає відповідний електронний документ для реєстрації такої інформації у відповідному реєстрі, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстру.
У випадках, передбачених законодавством, інформація про об’єкт реєстру може вноситися до реєстру шляхом здійснення посилання на документ у паперовій формі.
2. У разі якщо створювачем є особа, яка у випадку, встановленому законодавством, створює інформацію про себе, особливості форми та способу такого створення і здійснення відповідних реєстраційних дій встановлюються нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Створювач відповідає за створення та внесення інформації про об’єкт реєстру до відповідного реєстру, крім випадків, визначених законодавством, згідно з яким створено реєстр.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про публічні електронні реєстри
Цей Закон встановлює правові, організаційні і фінансові засади створення та функціонування публічних електронних реєстрів з метою захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час створення, зберігання, оброблення та використання інформації у публічних електронних реєстрах.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері публічних електронних реєстрів під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів, при використанні реєстрової інформації національних електронних інформаційних ресурсів під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання, а також поширюється на відносини, що виникають під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування Єдиного реєстру адвокатів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".
2. Цей Закон визначає:
1) систему публічних електронних реєстрів та їх об’єктів;
2) систему органів та суб’єктів у сфері публічних електронних реєстрів;
3) вимоги до реєстрової інформації та реєстрових даних, їх статусу, форми та складу, створення, збирання, ведення, оброблення, зберігання та використання;
4) засади та вимоги до створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів;
5) засади створення та функціонування системи електронної взаємодії електронних ресурсів;
6) засади контролю та відповідальності у сфері публічних електронних реєстрів;
7) фінансові основи створення та функціонування публічних електронних реєстрів.
3. Обробка та захист персональних даних у публічних електронних реєстрах здійснюється згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

30 днiв передплати безкоштовно!