ЗАКОН УКРАЇНИ
Про теплопостачання
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 28, ст.373)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2479-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.571 № 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63 № 3569-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 12-13, ст.76 № 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53 № 3830-VI від 06.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.210 № 4222-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 36, ст.418 № 4434-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 42, ст.526 № 4521-VI від 15.03.2011, ВВР, 2013, № 2, ст.7 № 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682 № 663-VII від 24.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.781 № 669-VII від 05.11.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.783 )( Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1198-VII від 10.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.874 № 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 23, ст.158 № 423-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.269 № 626-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 36, ст.364 № 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833 № 1959-VIII від 21.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст.207 № 2019-VIII від 13.04.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.312 № 2119-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.370 № 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, № 1, ст.1 № 2417-VIII від 15.05.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.209 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 1060-IX від 03.12.2020, ВВР, 2021, № 22, ст.196 № 1818-IX від 21.10.2021, ВВР, 2022, № 2, ст.8 № 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст.28 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120 № 3764-IX від 04.06.2024, ВВР, 2024, № 39, ст.246 № 4777-IX від 10.02.2026 № 4825-IX від 25.03.2026 № 4937-IX від 15.07.2026 )( У тексті Закону, крім розділу VIII "Прикінцеві положення", слова "Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України", "Національна комісія регулювання електроенергетики України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг", "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" у відповідному відмінку згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011 )( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади у сфері теплопостачання" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )( У тексті Закону слова "нетрадиційні", "поновлювані джерела енергії", "вторинні енергетичні ресурси" в усіх відмінках замінено словами "альтернативні джерела енергії" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1959-VIII від 21.03.2017 )( У тексті Закону слова "нормативні документи" у всіх відмінках замінено словами "норми і правила" у відповідному відмінку згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) – власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори про надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
виробництво теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі з альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;
гарантований постачальник – суб’єкт господарювання на ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки з постачання природного газу;
група будинків (споруд) – два або більше будинків (споруд), які разом з тепловими мережами до місця установки вузла комерційного обліку теплової енергії мають одну балансову належність;
джерело теплової енергії – виробничий об’єкт, призначений для виробництва теплової енергії;
енергоносії – органічне паливо, електрична енергія, альтернативні джерела енергії;
інвестиційна програма – затверджений у встановленому порядку комплекс заходів для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, що містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг з відповідними розрахунками, обґрунтуванням, зазначенням джерел фінансування та графіка виконання;
індивідуальний тепловий пункт – тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання однієї будівлі (споруди) або її частини, розташований всередині або за межами такої будівлі (споруди), її частини, в якому здійснюють автоматичне індивідуальне керування режимами теплоспоживання;
когенераційна установка – комплекс обладнання, що працює у спосіб комбінованого виробництва електричної та теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію;
магістральна теплова мережа – комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;
місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;
нерегульований індивідуальний тепловий пункт – тепловий пункт, у якому відсутні засоби автоматичного регулювання теплового потоку відповідно до погодних умов або для підтримання заданої температури на постійному рівні, а також засоби автоматичного обмеження витрат теплоносія, що не забезпечує належний рівень енергоефективності та керованості теплоспоживання і потребує модернізації або заміни;
норми і правила – вимоги, у тому числі інструкції, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва;
об’єкти у сфері теплопостачання – споруди та установки (або їх сукупність), призначені для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також основне і допоміжне обладнання, що використовують для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж. До об’єктів у сфері теплопостачання належать теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, тепловикористальні установки, центральні теплові пункти, індивідуальні теплові пункти;
охоронна зона теплових мереж – землі вздовж теплових мереж для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їхнього негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об’єкти та довкілля;
постачання теплової енергії (теплопостачання) – господарська діяльність, пов’язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кредитних коштів (далі – спеціальні рахунки для кредитних коштів) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, відкриті в національній або іноземній валюті, призначені для накопичення та використання кредитних (позикових) коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій, іноземних державних установ чи відповідно до міжурядових договорів України, або коштів, залучених державою або суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання під державні чи місцеві гарантії, виключно для підготовки та виконання інвестиційних програм (заходів) у зазначеній сфері за рахунок таких коштів, а також для надходження коштів для повернення та обслуговування кредиту (позики) відповідно до договорів кредиту (позики);
поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі – рахунки із спеціальним режимом використання) – рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником;
поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі – спеціальні рахунки) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері;
прилад обліку теплової енергії – засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;
ринок теплової енергії – сфера обігу теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція;
система автономного теплопостачання – внутрішньобудинкова система опалення, яку використовують для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку;
система децентралізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год (включно), місцевих (розподільчих) теплових мереж;
система помірно-централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год (включно), магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;
система централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об’єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;
споживач теплової енергії – фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
суб’єкти відносин у сфері теплопостачання – фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
сфера теплопостачання – сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;
схема теплопостачання населеного пункту – документ, що містить технічне, економічне та екологічне обґрунтування будівництва та/або модернізації об’єктів у сфері теплопостачання з урахуванням перспективи розвитку населеного пункту;
тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, які визначають згідно з порядками (методиками), затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також порядками, затвердженими Кабінетом Міністрів України;
теплова енергія – товарна продукція, яку виробляють на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
теплова установка – обладнання та пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії;
тепловий пункт – комплекс обладнання (пристроїв), що забезпечує приєднання пристроїв такого комплексу до зовнішньої теплової мережі та (за потреби) мережі холодного водопостачання, керування режимами теплоспоживання будівлі (споруди), трансформацію теплової енергії, регулювання параметрів теплоносія та розподіл теплової енергії за типами теплоспоживання (опалення, гаряче водопостачання, вентиляція, технологічні потреби);
тепловикористальна установка – комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб;
теплогенеруюча організація – суб’єкт господарювання, який має у власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
теплогенеруюча установка – комплекс взаємопов’язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування;
теплоносій – рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках;
теплопостачальна організація – суб’єкт господарювання з постачання споживачам теплової енергії;
теплосервісна організація – суб’єкт господарювання з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;
теплотранспортуюча організація – суб’єкт господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії;
транспортування теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору;
уповноважений банк – визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу;
центральний тепловий пункт – тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання двох і більше будівель (споруд) та який розташований всередині будівлі (споруди) або за її межами.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами України № 2479-VI від 09.07.2010, № 3830-VI від 06.10.2011, № 4434-VI від 23.02.2012, № 5459-VI від 16.10.2012, № 1198-VII від 10.04.2014, № 423-VIII від 14.05.2015, № 2119-VIII від 22.06.2017, № 2417-VIII від 15.05.2018, № 124-IX від 20.09.2019, № 4825-IX від 25.03.2026; в редакції Закону України № 4937-IX від 15.07.2026 )
Стаття 2. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об’єктах у сфері теплопостачання суб’єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
( Стаття 2 в редакції Закону № 3830-VI від 06.10.2011 - зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади )
Стаття 3. Законодавство у сфері теплопостачання
Відносини між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 4. Норми і правила у сфері теплопостачання
( Назва статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )
Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об’єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами відносин у сфері теплопостачання.
Стаття 5. Особливості відносин у сфері теплопостачання
Регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об’єктивними умовами функціонування систем теплопостачання:
наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;
існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням альтернативних джерел енергії;
( Абзац третій статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4825-IX від 25.03.2026 )
централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об’єднаної енергетичної системи України;
існуванням об’єктів теплопостачання різних форм власності;
суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року;
особливим статусом суб’єктів природних монополій, який мають деякі суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання.
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
Стаття 6. Принципи державної політики у сфері теплопостачання
Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах:
забезпечення енергетичної безпеки держави;
державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання;
визнання ефективного та сталого функціонування централізованого теплопостачання як сфери національного інтересу і підтримка його розвитку;
( Статтю 6 доповнено новим абзацом згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
оптимального поєднання систем централізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених органами місцевого самоврядування схем теплопостачання з періодом перегляду п’ять років;
( Абзац статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами України № 2479-VI від 09.07.2010, № 4937-IX від 15.07.2026 )
державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;
формування цінової та тарифної політики;
стимулювання розвитку комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації), використання відновлюваних джерел енергії та інших альтернативних способів виробництва теплової енергії;
( Абзац статті 6 в редакції Законів України № 4825-IX від 25.03.2026, № 4937-IX від 15.07.2026 )
забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;
взаємної відповідальності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату;
періодичного перегляду, удосконалення та техніко-економічної оптимізації схем теплопостачання, затверджуваних органами місцевого самоврядування;
( Абзац одинадцятий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
додержання правил і норм усіма суб’єктами відносин у сфері теплопостачання;
( Абзац статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )
забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання;
( Абзац статті 6 в редакції Законів № 4222-VI від 22.12.2011, № 423-VIII від 14.05.2015 )
створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності;
сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії;
встановлення відповідальності суб’єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання;
підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання;
заохочення до енергозбереження, модернізації та реконструкції систем теплопостачання всіх суб’єктів відносин у сфері теплопостачання;
( Абзац вісімнадцятий статті 6 в редакції Закону України № 4937-IX від 15.07.2026 )
забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.
( Абзац статті 6 в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017 )
Стаття 7. Напрями розвитку систем теплопостачання
Основними напрямами розвитку систем теплопостачання є:
відновлення, модернізація та забезпечення безперебійного функціонування об’єктів у сфері теплопостачання;
( Статтю 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
планування теплопостачання, розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, строк дії яких становить 10 років на основі оптимального поєднання централізованих та автономних систем теплопостачання;
( Абзац статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2479-VI від 09.07.2010, № 1818-IX від 21.10.2021 )
впровадження когенераційних установок, у тому числі на базі діючих опалювальних котелень;
використання альтернативних джерел енергії, у тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва;
( Абзац статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4825-IX від 25.03.2026 )
впровадження високоефективного теплоенергетичного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання, зокрема, котлів з підвищеним коефіцієнтом корисної дії, утилізаторів тепла вихідних газів, теплообмінних апаратів, уніфікованих блочних пальникових пристроїв з автоматикою, приладів диспетчерського контролю та управління технологічними процесами;
( Абзац шостий статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
встановлення індивідуальних теплових пунктів, приєднаних до систем централізованого теплопостачання;
( Статтю 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
зниження втрат під час транспортування теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах шляхом впровадження сучасних видів теплоізоляції;
( Абзац статті 7 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010 )
підвищення строків експлуатації трубопроводів методами впровадження нових видів антикорозійних покриттів та засобів електрохімічного захисту, використання неметалевих трубопроводів;
впровадження попереджувальної діагностики (енергетичного обстеження) стану систем теплопостачання у процесі експлуатації.
Стаття 8. Державна підтримка та стимулювання у сфері теплопостачання
Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
У разі здійснення теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями заходів з енергозбереження, що привели до економії енергоносіїв при виробництві теплової енергії, до зменшення втрат при її транспортуванні та постачанні, орган виконавчої влади, який згідно з цим Законом регулює тарифи на теплову енергію, на три роки залишає тарифи на рівні, встановленому до впровадження цих заходів. Якщо протягом строку окупності змінюються ціни на енергоносії, то відповідною мірою коригується рівень тарифу.
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
Стаття 9. Засади державного управління у сфері теплопостачання
Завданнями державного управління у сфері теплопостачання є:
забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини;
створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії;
зменшення шкідливого впливу на довкілля;
створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання.
Державне управління у сфері теплопостачання здійснюють:
на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень;
на місцевому рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання
До повноважень Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення розроблення та реалізація державної політики у сфері теплопостачання;
координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері розроблення державних (міждержавних, регіональних) цільових програм розвитку систем теплопостачання, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії, нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію;
затвердження правил підготовки об’єктів у сфері теплопостачання до опалювального періоду;
затвердження порядку встановлення та обслуговування індивідуального теплового пункту;
затвердження типового договору про обслуговування індивідуального теплового пункту;
організація здійснення контролю та обліку в сфері теплопостачання;
вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до закону.
( Із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2592-VI від 07.10.2010; в редакції Закону України № 4937-IX від 15.07.2026 )
Стаття 11. Повноваження центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства
( Назва статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, належить:
забезпечення формування державної політики у сфері теплопостачання;
розроблення державних цільових програм розвитку систем теплопостачання і контроль за їх виконанням;
затвердження методики розроблення схем теплопостачання населених пунктів;
( Частину першу статті 11 доповненол новим абзацом згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020 )
розроблення довгострокових прогнозних балансів споживання теплової енергії виходячи з потреб національної економіки, установ і організацій та населення;
розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат енергоносіїв при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії;
установлення порядку ведення моніторингу у сфері теплопостачання;
координація діяльності місцевих органів виконавчої влади;
розроблення та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері теплопостачання.
( Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 5459-VI від 16.10.2012 )
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належить:
реалізація державної політики у сфері теплопостачання;
забезпечення моніторингу у сфері теплопостачання, а також використання результатів моніторингу для вдосконалення систем теплопостачання;
( Абзац третій частини другої статті 11 в редакції Закону України № 4937-IX від 15.07.2026 )
забезпечення моніторингу встановлення індивідуальних теплових пунктів, приєднаних до систем централізованого теплопостачання;
( Частину другу статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
погодження схем теплопостачання населених пунктів з кількістю жителів більш як 20 тисяч осіб та регіональних програм модернізації систем теплопостачання.
( Частина статті 11 в редакції Закону № 5459-VI від 16.10.2012 )
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання, формуванні державних цільових програм, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії з погодженням цих розробок з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
( Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання належать:
розроблення і реалізація місцевих програм та участь у розробленні і реалізації державних цільових програм у цій сфері;
погодження діяльності у сфері теплопостачання з органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
забезпечення виконання правил і норм у сфері теплопостачання;
здійснення контролю за забезпеченням споживачів міст та інших населених пунктів тепловою енергією.
Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:
регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;
затвердження місцевих програм встановлення індивідуальних теплових пунктів, приєднаних до систем централізованого теплопостачання;
( Статтю 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації, у яких, зокрема, передбачати зони/території застосування системи централізованого теплопостачання як єдиного або основного способу теплозабезпечення;
( Абзац п'ятий статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;
погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;
встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;
( Абзац статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017 )
щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);
( Абзац статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017 )
перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб’єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал;
( Абзац статті 13 в редакції Закону № 1959-VIII від 21.03.2017 )
погодження інвестиційних програм стосовно об’єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії;
( Статтю 13 доповнено абзацом згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4825-IX від 25.03.2026 )
сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.
( Статтю 13 доповнено абзацом згідно із Законом № 4434-VI від 23.02.2012 )
Стаття 14. Державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання
Державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання.
Предметом державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є господарська діяльність, пов’язана з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії в частині технічної експлуатації теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання, випробування та ремонту зазначених установок і мереж, режимів споживання теплової енергії, а також виконання робіт з проектування теплових, тепловикористальних установок і мереж.
Способом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, відповідних обстежень, перевірок, оглядів, інспектування теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, здійснює нагляд за тепловими, тепловикористальними установками та мережами суб’єктів відносин у сфері теплопостачання щодо додержання вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування, будівництва, підтвердження готовності до роботи, користування енергією у сфері теплопостачання.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право:
вимагати від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного енергетичного нагляду (контролю);
видавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання обов’язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва, користування енергією у сфері теплопостачання;
зупиняти експлуатацію теплових, тепловикористальних установок та мереж через їх незадовільний технічний стан та/або організацію їх експлуатації шляхом видання споживачам теплової енергії та суб’єктам у сфері теплопостачання вмотивованого письмового рішення керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, чи його заступника щодо неприпустимості продовження такої експлуатації. Підставою для такого зупинення є загроза життю або здоров’ю працівників і населення або наявність передумов для виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру;
одержувати на письмовий запит безоплатно відповідно до законодавства необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю). Зазначений письмовий запит повинен містити вичерпний перелік інформації, пояснень, довідок тощо, які підлягають наданню у відповідь на запит, та посилання на нормативно-правові акти, з метою виконання яких здійснюється збір інформації;
приймати рішення про відбір зразків продукції (частин енергетичного обладнання тощо) для проведення експертизи;
застосовувати відповідно до цього Закону штрафні санкції до суб’єктів господарювання за порушення вимог законодавства у сфері теплопостачання;
надавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання консультативну допомогу з питань, що належать до його компетенції, та розглядати спірні питання, що виникають між суб’єктами у сфері теплопостачання та споживачами енергії;
фіксувати процес проведення заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.
Інспектори з державного енергетичного нагляду мають право:
доступу в установленому законом порядку до теплових, тепловикористальних установок і мереж суб’єктів відносин у сфері теплопостачання;
одержувати безоплатно від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів;
видавати в межах своїх повноважень суб’єктам відносин у сфері теплопостачання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва, користування енергією у сфері теплопостачання;
видавати суб’єктам відносин у сфері теплопостачання приписи щодо приведення технічного стану теплових, тепловикористальних установок і мереж, засобів обліку, контролю та регулювання виробництва, постачання та споживання теплової енергії, організації їх експлуатації у відповідність із вимогами норм і правил з питань експлуатації, проектування та будівництва енергообладнання і мереж у сфері теплопостачання;
вносити керівникам суб’єктів господарської діяльності або їх уповноваженим представникам подання про усунення від виконання обов’язків відповідальної за теплове господарство посадової особи теплотехнічного профілю, дії чи бездіяльність якої призвели до порушення вимог нормативно-правових актів, норм і правил з питань експлуатації, проектування та будівництва енергообладнання і мереж у сфері теплопостачання або яка не пройшла в установленому порядку перевірку знань правил технічної експлуатації теплових установок і мереж;
вимагати від суб’єктів відносин у сфері теплопостачання додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів постачання та споживання теплової енергії;
складати в установленому законом порядку протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення;
фіксувати процес проведення заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.
( Стаття 14 в редакції Закону № 3830-VI від 06.10.2011 - зміна вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади; текст статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
Стаття 15. Засади державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання
Основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є:
реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії;
захист прав споживачів;
забезпечення рівних можливостей доступу суб’єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії;
запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.
Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі:
ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері;
регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат;
здійснення контролю за діяльністю суб’єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.
Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:
Кабінетом Міністрів України;
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
( Абзац третій частини третьої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016 )( Абзац четвертий частини третьої статті 15 виключено на підставі Закону № 1540-VIII від 22.09.2016 )
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
( Частину третю статті 15 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010 )
Стаття 16. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у сфері теплопостачання
( Назва статті 16 в редакції Законів № 2479-VI від 09.07.2010, № 1540-VIII від 22.09.2016 )
До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать:
( Абзац перший статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016 )
розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;
забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;
ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
( Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4825-IX від 25.03.2026 )
затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, з транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням;
( Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1540-VIII від 22.09.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4825-IX від 25.03.2026 )
розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;
( Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1540-VIII від 22.09.2016, № 2189-VIII від 09.11.2017 )
встановлення тарифів на теплову енергію суб’єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також тарифів на теплову енергію, що виробляється за допомогою систем автономного теплопостачання, суб’єктам господарювання - ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
( Статтю 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020 )
здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень;
захист прав споживачів;
інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання;
розроблення і затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, правил користування тепловою енергією і типових та/або примірних договорів, передбачених такими правилами;
( Статтю 16 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом України № 4937-IX від 15.07.2026 )
