Зауважимо, що положення п. 72 підрозд. 4 розд. XX Кодексу є окремою нормою, не пов'язаною з пп. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. XX Кодексу.
З урахуванням положень п. 72 підрозд. 4 розд. XX Кодексу з 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, збільшено "благодійний ліміт" до 8 відсотків замість 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року при застосуванні абзацу першого пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу для платників податку на прибуток підприємств, які проводять коригування фінансового результату до оподаткування.
При цьому умовою застосування такого коригування є те, що із загальної суми (вартості) благодійної допомоги більше 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року має бути перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Наказ Міністерства фінансів України від 25.07.2025 №371 "Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.08.2025 за №1205/44611 (далі - Наказ №371), набрав чинності 16 вересня 2025 року.
Наказом №371 внесено зміни до форми Декларації, пов'язані з реалізацією положень Закону України від 25 лютого 2025 року №4254-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання благодійництва у період воєнного стану".
У зв'язку із зазначеними змінами форма Декларації доповнена додатком БД до Декларації (рядки 3.1.9 БД, 3.1.13 БД, 4.1.25 БД додатка РІ до рядка 03 РІ, рядки 20 БД, 21 БД додатка ДІЯ (рядок 06.3 ДІЯ)) (далі - додаток БД), в якому платниками податку на прибуток підприємств відображається інформація щодо безоплатного перерахування (передання) коштів, товарів, виконання робіт, надання послуг протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток.
Зауважимо, що листом ДПС від 01.10.2025 №23636/7/99-00-21-02-01-07 надано роз'яснення про основні зміни у формі податкової декларації з податку на прибуток підприємств та складання додатку БД до такої декларації (оприлюднений на вебпорталі ДПС за посиланням).
При цьому відображення інформації у додатку БД щодо вартості переданих платниками податку на прибуток підприємств товарно-матеріальних цінностей у вигляді благодійної допомоги неприбутковим організаціям, у тому числі благодійним організаціям, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону №996).
Водночас у запиті недостатньо інформації щодо опису операцій, за якими виникли питання з відображення їх у Декларації.
12. "Ситуація: Підприємство придбаває електронні послуги у нерезидента.
Відповідно до умов надання послуг, нерезидент виставляє інвойс від 20.04.2026, оплата за яким здійснюється 22.04.2026, при цьому надання послуг відбувається після здійснення оплати. Інші первинні документи (зокрема акти наданих послуг) нерезидентом не оформлюються.
Питання: На яку дату підприємство повинно скласти податкову накладну відповідно до ст. 208 ПКУ?"
Відповідь: Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у ст. 180 і 208 Кодексу. Згідно з п. 180.2 ст. 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208-1 Кодексу.
Згідно з п. 208.5-1 ст. 208 Кодексу документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Таким чином, при здійсненні нерезидентом операції з постачання Підприємству (платнику ПДВ) електронних послуг таке Підприємство (платник ПДВ), як отримувач вказаних послуг, зобов'язане визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну за правилом "першої події".
Так, якщо першою подіє є оплата електронних послуг, то податкову накладну необхідно складати на дату здійснення такої оплати.
13. "Ситуація: При поданні звіту про контрольовані іноземні компанії (далі - КІК) до нього додається фінансова звітність іноземної компанії, яка, як правило, формується в електронному вигляді.
На практиці виникає вимога щодо додаткового засвідчення таких документів шляхом проставлення напису "Копія. Згідно з оригіналом" після їх друку та повторного сканування. Водночас весь пакет документів, включаючи додатки, подається в електронній формі та підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) контролюючої особи.
Зазначена вимога ускладнює процес підготовки звітності, призводить до втрати якості документів (через багаторазове сканування) та не має очевидного правового значення в умовах електронного документообігу.
У зв'язку із зазначеним, просимо надати офіційну позицію ДПС щодо можливості визнання електронних копій документів, підписаних КЕП, такими що відповідають вимогам щодо засвідчення копій документів.
Питання 1: Чи вважається фінансова звітність іноземної компанії, що подається в електронному вигляді як додаток до звіту про КІК та підписується КЕП, належними чином засвідченою без додаткового оформлення напису "Копія. Згідно з оригіналом"?
Питання 2: Чи існує обов'язок здійснювати паперове засвідчення таких документів із подальшим скануванням для подання у складі електронної звітності?"
Відповідь: Так, фінансова звітність іноземної компанії, що подається в електронному вигляді як додаток до Звіту про КІК та підписується КЕП, вважається належним чином засвідченою відповідно до вимог законів України від 22 травня 2003 року №851-ІV "Про електронні документи та електронний документообіг" (зі змінами) (далі - Закон №851) та від 05 жовтня 2017 року №2155-VІІІ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (зі змінами) (далі - Закон №2155).
Пунктом 39-2.5 статті 39-2 Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК. Зокрема, підпунктом 39-2.5.2 пункту 39-2.5 статті 39-2 Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України №851та №2155.
До Звіту про КІК в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 №254 затверджено форму Звіту про КІК, скорочену форму Звіту про КІК (далі - Звіт про КІК) та Порядок заповнення Звіту про КІК, скороченої форми Звіту про КІК і подання до контролюючого органу (далі - Порядок).
Звертаємо увагу, що Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково- дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144, який набрав чинності 01.09.2021.
Пунктом 5.26 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163:2020) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій".
Абзацом першим п. 42.6 ст. 42 Кодексу встановлено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Кодексу, законів України №851 та №2155 без укладення відповідного договору.
Законом №851 визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Одним із таких реквізитів є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону №2155, завершує порядок створення електронного документа.
Таким чином, контролююча особа зобов'язана подати до контролюючого органу копії фінансової звітності КІК завірені відповідно до вимог п. 5.26 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163:2020) разом зі Звітом про КІК засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису та такий документ матиме юридичну силу, вважатиметься належним чином завіреним, оскільки особа, яка накладає електронний цифровий підпис, засвідчує достовірність інформації, що міститься в електронному документі, зокрема, у фінансовій звітності КІК.
14. "Ситуація:
1) Підприємство здійснює виплату фізичній особі - підприємцю, резиденту Республіки Польща, винагороди за консультаційні послуги з питань оподаткування.
При цьому існує можливість отримання довідки про податкове резидентство та застосування положень міжнародної конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
2) Підприємство здійснює виплату адвокату - резиденту Федеративної Республіки Німеччина - винагороди за надані юридичні послуги.
При цьому існує можливість отримання довідки про податкове резидентство та застосування положень міжнародної конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
3) Фізична особа - громадянин України, яка постійно проживає в Німеччині, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до законодавства Німеччини (Gewerbe), планує надавати IT-послуги українському товариству з обмеженою відповідальністю на підставі зовнішньоекономічного договору.
При цьому існує можливість отримання довідки про податкове резидентство та застосування положень міжнародної конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Питання до ситуацій 1), 2), 3): Чи виникають у підприємства - резидента України, яке здійснює виплату винагороди нерезиденту за договором про надання послуг, податкові наслідки щодо:
ПДВ;
податку на доходи фізичних осіб;
військового збору;
єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?
Уточнення: Чи впливає на порядок оподаткування можливість застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування та наявність довідки про резидентство нерезидента?"
Відповідь у частині ПДВ:
Згідно з пп. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Пунктами 186.2 - 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
До таких послуг, зокрема, належать:
консультаційні;
юридичні (у тому числі адвокатські);
послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
Таким чином, при здійсненні нерезидентом операцій з постачання резиденту консультаційних та юридичних (у тому числі адвокатських) послуг, а також послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, у такого резидента, як у фактичного отримувача вказаних послуг, виникають податкові наслідки з ПДВ.
Відповідь у частині ПДФО та військового збору: Оподаткування доходів, отриманих нерезидентами визначено п. 170.10 ст. 170 Кодексу.
Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. ІV Кодексу для нерезидентів) (пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу).
Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. Бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).
Згідно з п. 1.3 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу ставка військового збору становить для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 23 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу - 5 відс. від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу.
Податковий агент, поняття якого наведено в пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1 68.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).
Водночас, відповідно до пп. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексу, застосовуються правила міжнародного договору.
Разом з тим, п. 103.2 ст. 103 Кодексу визначено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5, п. 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).
Відповідь у частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок):
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (ст. 1 Основ).
Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 3 Основ).
Відповідно до абзаців першого - четвертого ст. 6 Основ суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до ст. 7 Основ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гігконтрактами відповідно до Закону України від 15 липня 2021 року №1667-ІХ "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Згідно із преамбулою Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) встановлено, що він визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частині, що не суперечить Закону №2464.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (частина друга ст. 8 Закону №2464).
Відповідно до пункту 10 частини першої ст. 1 Закону №2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Зазначена норма кореспондується із положеннями статті 6 Основ.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону).
Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гігконтрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105).
Страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах (ст. 11 Закону №1105).
Відповідно до частин першої та другої п. 1 ст. 29 Закону №1105 страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Отже, загальнообов'язковому державному соціальному страхування підлягають як громадяни України, так і іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гігконтрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
На сьогодні Угода між Україною та Республікою Польща від 18 травня 2012 року про соціальне забезпечення є чинною (далі - Угода від 18.05.2012) (Угоду ратифіковано Законом України від 05 вересня 2013 року №458-VII "Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення"). Відповідно до ст. 6 Угоди від 18.05.2012, якщо ст. 7 і 8 Угоди від 18.05.2012 не передбачено інше, на особу, яка підпадає під дію Угоди від 18.05.2012, поширюється законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вона здійснює трудову діяльність. Отже, у ситуації №1 винагорода за консультаційні послуги з питань оподаткування фізичній особі - підприємцю, яка здійснює діяльність на території Республіки Польща не буде базою нарахування єдиного внеску.
Водночас Угода між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про соціальне забезпечення від 07 листопада 2018 року на сьогодні не ратифікована Верховною Радою України, тобто не набрала чинності. Отже, у ситуації №2 та 3 винагорода за надані послуги може бути базою нарахування єдиного внеску, у разі якщо такі роботи (послуги) надаються за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
15. "Ситуація: При заповненні Повідомлення про КІК та Звіту про КІК (у тому числі скороченого) резидент-контролер допустив помилки, зокрема щодо:
- розміру частки контролю;
- адреси КІК;
- визначення середньозваженого валютного курсу.
Питання: Чи передбачена відповідальність (штрафні санкції) за подання Повідомлення про КІК або Звіту про КІК з такими помилками?"
Відповідь: Ні, не передбачена.
Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі - Повідомлення), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 №512, який набув чинності 01 січня 2022 року.
У разі допущення контролюючою особою помилки під час заповнення граф Повідомлення, така особа має право направити виправлене Повідомлення із зазначенням у графі 24 додаткова інформація (пояснення) причини подання такого Повідомлення.
Пунктом 39-2.5 ст. 39-2 Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК. Наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 №254 затверджено форму Звіту про КІК, скорочену форму Звіту про КІК та Порядок заповнення Звіту про КІК, скороченої форми Звіту про КІК і подання до контролюючого органу (далі - Порядок).
Згідно з п. 10 розд. 1 Порядку, у разі якщо платник податків виявив, що у раніше поданому Звіті / скороченому Звіті інформація надана не в повному обсязі або Звіт / скорочений Звіт містить помилки чи недоліки, такий платник податків має право подати:
новий Звіт / скорочений Звіт (з позначкою "звітний новий") до граничного строку подання Звіту / скороченого Звіту за такий самий звітний період;
уточнюючий Звіт / скорочений Звіт (з позначкою "уточнюючий") після граничного строку подання Звіту / скороченого Звіту за такий самий звітний період.
Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про КІК за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту / скороченого Звіту (з позначкою "звітний").
При цьому, абзацом сьомим п. 120.7 ст. 120 Кодексу передбачено, що неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені пп. 39-2.5.5 п. 39-2.5 ст. 39-2 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Абзацом п'ятим п. 120.7 ст. 120 Кодексу передбачено, що невідображення контролюючою особою у Звіті про КІК відомостей щодо наявних КІК та/або невідображення інформації, визначеної пп. "г" - "з" пп. 39-2.5.3 п. 39-2.5 ст. 39-2 Кодексу, щодо наявних КІК - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 відсотків суми доходу КІК або 25 відсотків скоригованого прибутку КІК за відповідний рік, не відображених у звіті про КІК, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення КІК та/або за всі невідображені суми.
З огляду на зазначене, чинна редакція п. 120.7 ст. 120 Кодексу не передбачає застосування до контролюючої особи відповідальності щодо зазначення у графах Повідомлення про КІК та Звіту про КІК (у тому числі скороченого звіту) недостовірної інформації, зокрема, щодо:
розміру частки контролю;
адреси КІК;
визначення середньозваженого валютного курсу.
Звертаємо увагу, некоректне визначення валютного курсу при перерахунку показників фінансової звітності КІК у гривню може призвести до викривлення значення показника, що відображається у графі 22 Звіту про КІК, та, відповідно вплинути на правильність визначення об'єкта оподаткування.
Також Законом України від 04 грудня 2024 року №4113-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", внесені зміни до п. 72 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу, яким передбачено, що за порушення, вчинені у період з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, зокрема, до платників податків не застосовуються штрафні санкції - за порушення, передбачені абзацами першим - восьмим п. 120.7 ст. 120 Кодексу, за умови виконання контролюючою особою обов'язків, передбачених ст. 39-2 Кодексу, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.
16. "Ситуація: Графа 22 Звіту про КІК (дохід/виручка від реалізації товарів, робіт, послуг) заповнюється на підставі фінансової звітності КІК.
При цьому фінансова звітність КІК складена у тисячах одиниць валюти країни реєстрації КІК.
Питання: Яке саме значення необхідно використовувати для заповнення графи 22 Звіту про КІК:
- округлене значення, зазначене у фінансовій звітності (наприклад, 416 тис. євро), - чи точні дані бухгалтерського обліку КІК (наприклад, 416 230 євро)?"
Відповідь: Норма пп. 39-2.5.3 п. 39-2.5 ст. 39-2 Кодексу встановлює, що у звіті про КІК зазначаються, зокрема:
г) інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) КІК, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності.
Відповідно до форми Звіту про КІК (далі - Звіт) та Порядку:
у графі 21 Звіту зазначається код валюти, яка визначена як валюта звітності КІК;
у графі 21.1 Звіту зазначається валюта звітності КІК;
у графі 21.2 Звіту зазначається середньозважений офіційний курс НБУ за звітний (податковий) період.
В той же час, у графі 22 Звіту контролююча особа відображає фінансові показники КІК у перерахунку на гривню. Оскільки дані фінансової звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку, то відповідні показники повинні бути перераховані за середньозваженим офіційним курсом НБУ за звітний (податковий) період, який зазначається у графі 21.2 Звіту.
Так, згідно з п. 12 розд. 1 Порядку, числові показники у Звіті заповнюються у такому форматі:
скоригований прибуток КІК, визначений в іноземній валюті, підлягає перерахунку в гривні за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за звітний податковий період;
грошові показники зазначаються в гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.
17. "Ситуація: Підприємство перерахувало кошти постачальнику, який виявився шахраєм. Сума платежу списана на витрати, також подано заяву до правоохоронних органів.
Питання 1: Чи застосовуються до такої заборгованості коригування фінансового результату за правилами п. 139.2 ПКУ щодо безнадійної заборгованості?
Питання 2: Яким чином така операція відображається у додатку РІ до декларації з податку на прибуток?"
Відповідь на питання 1 та 2: Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у пп. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.
Безнадійною заборгованістю є, зокрема:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Відповідно до абзацу першого пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними Кодексу.
Різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), визначаються згідно з вимогами п. 139.2 ст. 139 Кодексу.
Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), визначені п. 139.2 ст. 139 Кодексу, відображаються у рядках 2.1.2, 2.1.3 та 2.2.2, 2.2.3 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації.
Водночас у запиті недостатньо інформації щодо операції, за якою були перераховані платником податку на прибуток кошти постачальнику, а також формування резервів за правилами бухгалтерського обліку для надання вичерпної відповіді.
18. "Ситуація: Експортер при складанні податкової накладної на експорт товару зазначив код УКТ ЗЕД на рівні 4 знаків відповідно до документів постачальника-виробника.
Питання: Чи вважається зазначення коду УКТ ЗЕД на рівні 4 знаків помилкою при складанні податкової накладної на експорт?"
Відповідь: При здійсненні експортером (платником ПДВ) операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту у податковій накладній необхідно зазначати код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД на рівні 10 знаків.
Водночас, якщо у податковій накладній, складеній за вказаною вище операцією, зазначено код товарів згідно з УКТ ЗЕД на рівні 4 знаків, то для цілей оподаткування ПДВ така податкова накладна вважається помилково складеною.
19. "Ситуація: Підприємство здійснює експорт окремих видів товарів (зернових культур).
Податкова накладна типу ПН_РЕЗ була складена та зареєстрована 20.03.2026, періодична митна декларація оформлена 24.03.2026, фактичний перетин митного кордону відбувся на підставі додаткової митної декларації від 22.04.2026.
23.04.2026 податкову накладну ПН_РЕЗ було анульовано, у зв'язку з чим відсутня технічна можливість зареєструвати РК_РЕЗ_2 та РК_РЕЗ_3.
Питання: Яким чином платнику діяти в такій ситуації для належного оформлення податкових документів?"
Відповідь: Зазначеної інформації недостатньо для надання у повній мірі відповіді на порушене питання, а тому у разі необхідності, платник податку може звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, що міститиме більш детальний опис та відповідні матеріали щодо вказаної ситуації.
20. "Ситуація: ТОВ здійснює імпорт товару на умовах CPT (Полтава).
Питання 1: На яку дату імпортер повинен оприбуткувати товар у бухгалтерському обліку?
Питання 2: Чи є актуальною на сьогодні позиція ДПС, викладена в ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2019 №1608/10/26-15-14-08-13/ІПК, щодо оприбуткування товару на дату оформлення митної декларації як первинного документа?"
Відповідь на питання 1: Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Відповідно до ст. 1 Закону №996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п'ята ст. 9 Закону №996).
При цьому повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону №996).
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Таким чином, питання щодо дати оприбуткування імпортованого товару у бухгалтерському обліку, у тому числі на умовах СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення)), належить до компетенції Міністерства фінансів України як головного регулятора з питань бухгалтерського обліку.
Відповідь на питання 2: ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2019 №1608/10/26-15-14-08-13/ІПК стосується питання бухгалтерського обліку доходів і витрат при формуванні собівартості оприбуткованого імпортованого товару, яке належить до компетенції Міністерства фінансів України.
21. "Ситуація: Підприємство імпортувало товар:
фактурна вартість - 655 000 грн;
митна вартість - 1 215 000 грн.
ПДВ було сплачено при митному оформленні з митної вартості та включено до податкового кредиту. Надалі товар визнано бракованим та списано у зв'язку з неможливістю використання в господарській діяльності.
Питання: Від якої суми повинні нараховуватися податкові зобов'язання за п. 198.5 ПКУ із застосуванням бази оподаткування відповідно до п. 189.1 ПКУ:
від фактурної вартості (655 000 грн), чи від митної вартості (1 215 000 грн)?"
Відповідь: З огляду на норми п. 189.1 ст. 189 та п. 190.1 ст. 190 Кодексу при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу, базу оподаткування ПДВ за вказаним товаром необхідно визначати виходячи з вартості його придбання, але не нижче його митної вартості.
Проте у разі необхідності отримання більш детальних роз'яснень (індивідуальної податкової консультації) з порушених питань, платники податків мають можливість звернутися у порядку, встановленому ст. 52 Кодексу, до контролюючого органу із відповідним зверненням, яке міститиме детальний опис та обставини щодо здійснених ними операцій.
22. "Ситуація: Платник податку на прибуток мав контрольовані операції за 2021 рік, за якими у декларації за 9 місяців 2022 року були проведені коригування фінансового результату ("конструктивні дивіденди"). При цьому податок на репатріацію не сплачувався у зв'язку із застосуванням міжнародного договору.
Питання 1: Чи повинні були такі суми бути відображені у додатку ПН та додатку ПП до декларації за 9 місяців 2022 року?
Питання 2: Якщо такі додатки не подавались за 3 квартали 2022 року, і декларація була прийнята на той час, чи необхідно подавати уточнюючу декларацію?
Уточнення 2.1: Якщо уточнююча декларація подається виключно з метою додавання додатків ПН та ПП, чи впливає це на строки давності та глибину податкової перевірки відповідно до ст. 102 ПКУ?
Уточнення 2.2: Чи може перевірка стосуватися лише операцій із "конструктивними дивідендами"?
Відповідь на питання 1: Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу "витягнутої руки";
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу "витягнутої руки";
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу "витягнутої руки";
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.
Згідно з положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.
