ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
| 26.05.2026 № 612/2/99-00-21-01-01-08 |
Традиційний лист-збірник відповідей запитання платників податків
Державна податкова служба України до звернення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 08.05.2026 №20д9/7-2026/107056 та листа Міністерства фінансів України від 19.05.2026 №11220-04-62/ розглянула питання щодо застосування окремих норм податкового законодавства України та з урахуванням листа ДПС від 18.05.2026 №577/2/99-00-21-01-01-02 надає відповіді.
Розміщення таких відповідей на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (далі - "ЗІР") за винятком аналогічних відповідей на запитання, які вже розміщено в "ЗІР", буде здійснено в належній рубриці в загальному порядку, встановленому для такого розміщення.
Додаток: на 39 арк. в 1 прим.
| Заступник Голови | Т. ЧЕРНЕЦЬКА |
Додаток до листа ДПС від 26.05.2026 №612/2/99-00-21-01-01-08
1. "Ситуація: Щодо можливості платника єдиного податку виступати майновим поручителем за зобов'язаннями іншої особи, а також визначення податкових наслідків у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Раніше з цього питання існувало роз'яснення ДПС у "ЗІР" (категорія 108.01.02), однак на сьогодні воно переведене до нечинних. При цьому нова позиція контролюючого органу відсутня.
Питання: Яким чином визначається дохід юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи, яка виступає майновим поручителем, у разі реалізації банком предмета іпотеки (нерухомого майна) з метою погашення заборгованості основного боржника?"
Відповідь: Статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон №898) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому Законом №898.
Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (частина п'ята ст. 1 Закону №898).
Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням (частина шоста ст. 1 Закону №898).
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (частина сьома ст. 1 Закону №898).
Відповідно до статті 11 Закону №898 майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (частина шоста ст. 3 Закону №898).
Особливості застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано розд. XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Згідно з ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.
Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Згідно з п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Враховуючи вищевикладене, доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є вся сума коштів, яка надійшла платнику єдиного податку протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
Інформацію надано з урахуванням, що опис ситуації не дає можливості визначити особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання, а також її права та обов'язки стосовно задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
2. "Ситуація: Фізична особа - підприємець (ФОП 1), платник єдиного податку, створив електронний курс та продав іншому ФОП (ФОП 2) електронний примірник (відеозапис курсу), отримавши разову фіксовану винагороду. Надалі ФОП 2 (також платник єдиного податку) здійснює перепродаж таких примірників у межах своєї господарської діяльності. Договором між сторонами передбачено купівлю-продаж примірників (копій, екземплярів) об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, з правом їх подальшого перепродажу.
Питання: Чи вважається отримана ФОП 1 винагорода за такою операцією роялті?"
3. "Ситуація: Фізична особа - підприємець (ФОП 1), платник єдиного податку, створив електронний курс та передав іншому ФОП (ФОП 2) виключні майнові права на відеозапис з правом використання та відчуження такого об'єкта, отримавши разову фіксовану винагороду. Надалі ФОП 2 здійснює перепродаж примірників цього відеозапису в електронній формі у межах своєї господарської діяльності.
Згідно з умовами договору, ФОП 2 отримує право відчужувати такі права від свого імені, при цьому автор (ФОП 1) також зберігає право використання об'єкта інтелектуальної власності, фактично виступаючи співвласником таких прав.
Питання: Чи вважається отримана ФОП 1 винагорода за передання майнових прав у такій ситуації роялті?"
Відповідь на питання ситуацій 2 та 3: Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено гл. 1 розд. XIV Кодексу.
Згідно з пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Разом з тим, особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.
Статтею 420 та частиною першою ст. 433 ЦКУ визначено об'єкти права інтелектуальної власності.
Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено главою 75 ЦКУ.
Статтею 1107 ЦКУ визначено види правочинів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
При цьому пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що роялті - це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року №2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");
за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;
за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.
Слід зазначити, що розпорядження об'єктами права інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів згідно з нормами ЦКУ.
З огляду на зазначене та з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, що стосуються окремої справи та ідентифікації запитуваних осіб.
4. "Ситуація: Покупець помилково перерахував кошти постачальнику.
Через декілька днів постачальник на підставі листа-клопотання покупця повернув кошти. При цьому постачальник склав податкову накладну на дату отримання коштів та розрахунок коригування на зменшення - на дату їх повернення.
Питання 1: Чи зобов'язаний покупець відображати в декларації з ПДВ податкову накладну та відповідний розрахунок коригування?
Питання 2: Чи має право покупець не включати вказані документи в декларацію з ПДВ?"
Відповідь на питання 1 та 2: Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший п. 6 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289).
В податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній.
Водночас, зазначеної у ситуації інформації недостатньо для надання у повній мірі відповіді на порушене питання, а тому у разі необхідності, платник податку може звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, що міститиме більш детальний опис та відповідні матеріали щодо розглянутої ситуації (у тому числі щодо наявності/відсутності договірних відносин між сторонами).
5. "Ситуація: Приватний навчальний заклад (неприбуткова організація) планує отримати благодійну допомогу в грошовій формі від фізичної особи (мецената) для часткової компенсації вартості навчання учнів.
Питання 1: Чи має право навчальний заклад прийняти та використовувати таку благодійну допомогу?
Питання 2: Чи виникає обов'язок складання податкової накладної на суму отриманої допомоги?
Питання 3: Чи виникає оподатковуваний дохід у дітей (або їх батьків) у разі зменшення вартості навчання за рахунок такої допомоги?
Уточнення: Якщо так - хто є податковим агентом та зобов'язаний сплатити ПДФО і військовий збір?"
Відповідь на питання 1: Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначення компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII "Про освіту" (зі змінами) (далі - Закон №2145).
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні ЦКУ), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).
Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Водночас п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу.
Перелік організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, визначено пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
В загальному порядку обов'язковими умовами для організації у статусі неприбуткової є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов'язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Щодо закладів освіти, то їх організаційно-правовий статус регламентується ст. 22 Закону №2145.
Заклад освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа, неприбутковий заклад освіти, прибутковий заклад освіти.
Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Згідно з частиною третьою ст. 78 Закону №2145 державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини першої ст. 79 Закону №2145 джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб.
Зауважимо, що згідно з частиною першою ст. 2 Закону України від 9 січня 2025 року №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (зі змінами) господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
При цьому Закон №2145 не визначає статус приватних закладів освіти виключно як неприбуткових організацій.
З урахуванням викладеного, оскільки проведення підприємницької діяльності має на меті одержання прибутку, здійснення навчання у приватному закладі освіти на платній основі суперечить сутності поняття неприбуткової організації.
Тож, якщо приватний заклад освіти здійснює навчання шляхом надання освітніх послуг на платній основі, а також інші види діяльності, спрямовані на отримання прибутку, такий заклад освіти не може мати статус неприбуткової організації.
З урахуванням викладеного вище, оскільки наданої заявником інформації недостатньо щодо визначення джерел фінансування освітньої діяльності приватного навчального закладу на постійній основі, а також вбачається, що надходження безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань від фізичних осіб у вигляді благодійної допомоги можуть бути спрямовані на покриття витрат із надання освітніх послуг, тобто фактично як оплата таких послуг під виглядом благодійних внесків, тому формування висновку щодо дотримання приватним навчальним закладом вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу при наданні ним освітніх послуг у статусі неприбуткової організації не є можливим.
При цьому необхідним є розгляд відповідних установчих документів приватного закладу освіти, умови надання ним освітніх послуг та їх документальне оформлення тощо.
Водночас кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.
Відповідь на питання 2: Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон №5073) благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону №5073.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Отже, передача грошових коштів у вигляді благодійної допомоги (благодійної пожертви) не є постачанням товарів/послуг у розумінні Кодексу, а тому операція з надання благодійної допомоги у грошовій формі не є об'єктом оподаткування ПДВ і, відповідно, податкова накладна на суму такої допомоги не складається.
Відповідь на питання 3: Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті (пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. Бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу) (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підроз. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу);
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу.
Податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Враховуючи викладене, часткове зменшення вартості навчання включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18 відс.) і військовим збором за ставкою 5 відс. на загальних підставах.
При цьому, приватний навчальний заклад зобов'язаний виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.
6. "Ситуація: Податкова накладна складена 31.03.2026 р. та своєчасно зареєстрована в ЄРПН, однак у найменуванні покупця допущена помилка. При цьому ІПН та податковий номер покупця зазначені правильно.
Питання 1: Чи може покупець включити таку податкову накладну до податкового кредиту в декларації ПДВ за березень 2026 року без її виправлення?
Уточнення: У разі виправлення помилки шляхом складання розрахунку коригування 06.04.2026 - у якому звітному періоді покупець має право сформувати податковий кредит?"
Відповідь: Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 Кодексу (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Таким чином, у випадку якщо у складеній постачальником та зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній індивідуальний податковий номер та податковий номер покупця зазначені вірно, а в найменуванні покупця допущена незначна помилка (наприклад, загублений або зайвий розділовий знак або літера, зазначена маленька літера замість великої або навпаки тощо), яка при цьому не заважає ідентифікувати здійснену операцію, то така помилка не може бути єдиною підставою для визнання податкової накладної такою, що складена з порушенням норм Кодексу, та відповідно не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.
Сума ПДВ, зазначена у належним чином складеній та своєчасно зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, може бути включена покупцем до податкового кредиту у декларації того звітного (податкового) періоду, в якому її складено, або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.
Якщо помилка в реквізитах податкової накладної є такою, що заважає ідентифікувати здійснену операцію (наприклад, допущена суттєва помилка у назві покупця), то така податкова накладна не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем. З метою виправлення помилки, яка не пов'язана із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг (в тому числі помилки у найменуванні покупця), постачальник може скласти і зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування до такої податкової накладної.
Право на податковий кредит на підставі такої податкової накладної в данному випадку виникає у покупця після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до такої податкової накладної.
Правомірність формування податкового кредиту може бути встановлена виключно за результатами проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.
7. "Ситуація: ТОВ придбало у фізичної особи автомобіль, що був у використанні, та здійснює його подальший продаж юридичній особі - платнику ПДВ.
Питання 1: Чи має право ТОВ застосувати норми п. 189.3 ПКУ при продажу такого автомобіля?
Уточнення: Якщо так, яким чином визначається база оподаткування ПДВ у цій ситуації?"
Відповідь: У випадку, якщо ТОВ здійснює діяльність з постачання (продаж) вживаних транспортних засобів, попередньо придбаних у фізичної особи (неплатника ПДВ) за договором, що передбачає перехід права власності на такі вживані транспортні засоби, то при здійсненні постачання (продажу) таких транспортних засобів ТОВ необхідно застосовувати норми п. 189.3 ст. 189 Кодексу.
Водночас, базою оподаткування ПДВ такої операції буде позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких вживаних транспортних засобів, визначена у порядку, встановленому розд. V Кодексу.
8. "Ситуація: ТОВ здійснило постачання товару нерезиденту на митній території України (експорт не передбачено договором) на умовах: аванс 50%;
постачання товару 100%; доплата 50%. Розрахунки здійснюються в євро.
Питання 1: Яким чином постачальник має складати податкові накладні на кожному етапі (отримання авансу, постачання, доплата)?
Уточнення: Як визначати гривневий еквівалент вартості товару для складання податкових накладних на кожному з етапів?
Питання 2: Чи підлягають нарахуванню курсові різниці за дебіторською заборгованістю за поставлений товар у разі отримання остаточного розрахунку (доплати 50%) після повного постачання товару, та чи впливають такі курсові різниці на визначення податкових зобов'язань з ПДВ?"
Відповідь на питання 1 та 2: Згідно зі ст. 533 ЦКУ грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Податкова накладна за операцією з постачання товарів на митній території України складається на дату першої події за такою операцією, визначеною відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу.
Якщо такою подією є часткова попередня оплата (аванс), то податкова накладна складається виходячи з обсягу такої попередньої оплати, при цьому у податковій накладній зазначається відповідна кількість товарів, за які було здійснено таку попередню оплату, виходячи з ціни одиниці таких товарів, визначеної у договорі.
Якщо після отримання постачальником часткової попередньої оплати здійснено перерахунок вартості товарів (у тому числі у зв'язку із зміною валютного курсу), то на дату події, що сталася раніше (відвантаження товару (з урахуванням перерахованої вартості) або здійснення доплати покупцем (з урахуванням перерахованої вартості), постачальник повинен скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату попередньої оплати, вказавши перераховану (нову) ціну одиниці товару та здійснивши перерахунок кількості товару, за яку було здійснено попередню оплату.
Крім того, на цю ж дату складається податкова накладна, виходячи з різниці між повною вартістю поставленого товару, обрахованою з урахуванням такого проведеного перерахунку, та сумою, сплаченою як попередня оплата.
При цьому, податкове зобов'язання з ПДВ за кожною з таких подій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, який діє на дату визначення таких податкових зобов'язань, тобто який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.
Водночас кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням договірних умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також усіх первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Стосовно нарахування курсових різниць за дебіторською заборгованістю за поставлений товар у разі отримання остаточного розрахунку (доплати 50%) після повного постачання товару зазначаємо, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із нарахування курсових різниць за дебіторською заборгованістю за поставлений товар.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами) (далі - Закон №996).
Отже, з питання нарахування курсових різниць у бухгалтерському обліку за дебіторською заборгованістю за поставлений товар доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
9. "Ситуація: Підприємство виплачує дохід нерезиденту, який підпадає під дію п. 141.4.1 ПКУ, але звільняється від оподаткування відповідно до міжнародного договору. Нерезидент надав довідку про резидентство за 2026 рік із такими датами: складення - 05.01.2026; апостиль - 15.01.2026; нотаріальний переклад - 26.01.2026.
Питання: Чи має право підприємство застосувати положення міжнародного договору при виплаті доходу 08.01.2026 та 20.01.2026?"
Відповідь: Відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 103.1 ст. 103 Кодексу встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу (п. 103.2 ст. 103 Кодексу).
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 Кодексу).
Таким чином, платник податку має право застосувати положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходу нерезиденту у 2026 році у разі отримання від нерезидента легалізованої довідки про резидентство у 2026 році.
10. "Ситуація: Платник податку на прибуток подав декларацію з податку на прибуток підприємств за 2025 рік із порушенням строків (20.04.2026), у якій задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (рядок 04).
Питання: Чи має право підприємство врахувати від'ємне значення об'єкта (збитки) за 2025 рік у рядку 3.2.4 додатка PI декларації за I квартал 2026 року?"
Відповідь: Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Згідно з пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.
Великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашення у такому порядку.
Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не погашена позитивним значенням об'єкта оподаткування податкового (звітного) року, зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток або нульове значення) майбутніх податкових (звітних) періодів у розмірі не більше 50 відсотків такої непогашеної суми до її повного погашення.
Якщо непогашена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років становить не більше 10 відсотків позитивного значення об'єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, обрахованого відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу без урахування непогашеного від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, така сума від'ємного значення зменшує фінансовий результат до оподаткування цього податкового (звітного) періоду в повному обсязі.
Положення пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Кодексу застосовуються з урахуванням пунктів 3 та 42 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу.
Для цілей цього підпункту погашеними вважаються суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, для яких одночасно виконуються дві такі умови:
а) ці суми були включені до розрахунку об'єкта оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів;
б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об'єкта оподаткування (прибуток) відповідних податкових (звітних) років, обраховане відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу без урахування непогашеного від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 №101) зі змінами (далі - Декларація).
Отже, платник податку на прибуток підприємств має право врахувати та відобразити у рядку 3.2.4 додатка PI до рядка 03 PI Декларації за I квартал 2026 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування 2025 року, непогашену позитивним значенням об'єкта оподаткування. При цьому великий платник податків має право відобразити у рядку 3.2.4 додатка PI до рядка 03 PI Декларації не більше, ніж 50 відсотків непогашеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у встановленому Кодексом порядку.
11. "Ситуація: Підприємство передає товарно-матеріальні цінності як благодійну допомогу благодійній організації.
Питання: Яку вартість ТМЦ (з ПДВ чи без ПДВ) слід відображати в додатку БД до декларації з податку на прибуток у разі застосування або незастосування п. 197.1.15 ПКУ (залежно від факту маркування товару)?"
Відповідь: Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток, як встановлено абзацом першим п. 44.2 ст. 44 Кодексу, використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з абзацом першим пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Відповідно до вимог абзацу першого пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення пп. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Водночас тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX Кодексу, у тому числі пп. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Кодексу.
Поряд з цим, згідно з п. 72 підрозд. 4 розд. XX Кодексу установлено, що за звітні (податкові) періоди з 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, коригування, встановлені абзацом першим пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, не проводяться щодо сум коштів та/або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення пп. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), у розмірі, що не перевищує 8 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за умови що з цієї суми (вартості) більше 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року було перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
