Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

е) VII група активів зі ступенем ризику 75 відсотків:

цінні папери, емітовані суб'єктами господарювання, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "BBB-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Baa3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

є) VIII група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "BBB-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Baa3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, що надані банкам, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "BBB-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Baa3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам, забезпечені майновими правами на об'єкт незавершеного житлового будівництва, за умови, що іпотекодавець документально підтвердив право на набуття ним у власність цього нерухомого майна в майбутньому та вартість майнових прав на майбутню нерухомість (сума, яку фізична особа зобов'язана сплатити за набуття у власність такого нерухомого майна), що зафіксована в нотаріально засвідченому правочині, є не меншою, ніж балансова вартість такого кредиту;

інші споживчі кредити, що надані фізичним особам, крім кредитів, уключених до підпунктів "ґ", "д", "ж" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

кредити, що надані фізичним особам на здійснення ними незалежної професійної діяльності;

цінні папери, що не включені до підпунктів "а", "в", "г", "д", "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

абзац тринадцятий підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув;

ж) IX група активів зі ступенем ризику 125 відсотків із 30 червня 2021 року до 30 грудня 2021 року (включно) та 150 відсотків із 31 грудня 2021 року:

споживчі кредити, що надані фізичним особам, за якими немає забезпечення, визначеного прийнятним згідно з Положенням № 351 (без застосування пункту 120 розділу X Положення № 351), або борг за якими покритий таким забезпеченням (з урахуванням коефіцієнта ліквідності забезпечення) менше ніж на 20 відсотків, без урахування кредитів, уключених до абзацу одинадцятого підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів.

1.4. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику балансову вартість боргових цінних паперів, емітованих в іноземній валюті центральними органами виконавчої влади України / місцевого самоврядування України, із застосуванням додаткових коефіцієнтів:

1) до 31 березня 2021 року (включно) - 0;

2) з 01 квітня 2021 року - 0 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність до 31 березня 2021 року (включно);

3) з 01 квітня 2021 року - 0,2 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

4) з 31 грудня 2021 року - 0,5 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

5) з 30 червня 2023 року - 1 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року.

1.5. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику вартість позабалансових зобов'язань із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

1.6. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума еквівалента дельти валютних деривативів, вбудованих в облігації внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, якщо зміна вартості вбудованого валютного деривативу через зростання/зниження офіційного курсу гривні до і-ої іноземної валюти призводить до зростання/зниження вартості фінансового інструмента з індексованою вартістю, що обліковується в активах банку. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Еквівалент дельти валютного деривативу, вбудованого в облігації внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, в одиницях національної валюти розраховується як добуток дельти валютного деривативу, кількості одиниць і-ої іноземної валюти згідно з умовами валютного деривативу та офіційного курсу гривні до і-ї іноземної валюти на дату балансу.

Дельта валютного деривативу розраховується відповідно до визначеного Національним банком порядку оцінки за справедливою вартістю цінних паперів резидентів, що перебувають у власності Національного банку або приймаються ним як забезпечення виконання зобов'язань.

1.7. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).

2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції.

3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.

1. Банк формує буфери капіталу, а саме:

1) буфер консервації;

2) контрциклічний буфер;

3) буфер системної важливості, якщо банк набув статусу системно важливого банку;

4) буфер системного ризику.

Сукупний розмір буферів капіталу, щодо яких Національний банк прийняв рішення про їх формування згідно з вимогами пунктів 2 - 5 глави 3 розділу IV цієї Інструкції, є комбінованим буфером капіталу.

2. Банк формує буфер консервації в розмірі 2,5 % від загального обсягу ризику.

Рішення про дату початку формування банками буфера консервації та графік поетапного досягнення встановленого розміру приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера консервації.

3. Банк формує контрциклічний буфер у порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками контрциклічного буфера в разі виявлення ознак надмірного зростання кредитування / інших ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків.

Національний банк установлює розмір контрциклічного буфера в межах 0 - 2,5 % від загального обсягу ризику банку.

Рішення про дату початку, порядок формування банками контрциклічного буфера, розмір / збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за 12 місяців до дати запровадження контрциклічного буфера.

4. Банк, який набув статусу системно важливого банку, формує буфер системної важливості відповідно до розділу X цієї Інструкції.

Рішення про дату початку формування банками буфера системної важливості приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системної важливості.

5. Банк формує буфер системного ризику в порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками буфера системного ризику в разі виявлення ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків (за винятком ризиків, урахованих для встановлення контрциклічного буфера капіталу).

Національний банк установлює розмір буфера системного ризику в межах 0 - 3 % від загального обсягу ризику банку.

Рішення про дату початку та порядок формування банками буфера системного ризику, розмір / збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера, перелік банків, які зобов'язані його формувати, та/або критерії, на підставі яких визначаються такі банки.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системного ризику.

6. Банк формує буфери капіталу за рахунок елементів основного капіталу, визначених відповідно до підпунктів "а" - "ґ" та "е" пункту 1.3 глави 1 розділу II цієї Інструкції та з урахуванням підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

7. Банк дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) становить не менше, ніж сукупний розмір нормативного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3) становить не менше, ніж сукупний розмір нормативного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Абзац другий пункту 1 глави 1 розділу V виключено

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB), коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR).

1.3. Пункт 1.3 глави 1 розділу V виключено

1.4. Пункт 1.4 глави 1 розділу V виключено

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів).

2. Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) щодня як співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відпливів.

Банк визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) мають бути не менші ніж:

80 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та 50 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB) - починаючи з 31 грудня 2018 року;

90 відсотків - починаючи з 01 червня 2019 року;

100 відсотків - починаючи з 01 грудня 2019 року.

До банку, середньоарифметичне значення співвідношення зобов'язань в іноземній валюті до всіх зобов'язань банку, розраховане за останні 30 календарних днів, якого становить менше 5 %, нормативне значення, встановлене для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB), не застосовується.

1. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування, достатній для забезпечення фінансування діяльності банку на горизонті один рік.

2. Банк розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) як співвідношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF).

3. Банк розраховує обсяг:

1) наявного стабільного фінансування (ASF) як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) необхідного стабільного фінансування (RSF) як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік.

4. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), установленої Національним банком.

5. Нормативні значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) мають бути не менші ніж:

80 відсотків - починаючи з 01 квітня 2021 року;

90 відсотків - починаючи з 01 жовтня 2021 року;

100 відсотків - починаючи з 01 квітня 2023 року.

1. До активних операцій, що пов'язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов'язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов'язаний мати порядок здійснення операцій із пов'язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов'язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов'язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов'язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов'язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок здійснення операцій із пов'язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов'язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов'язаними з банком особами та списання заборгованості пов'язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції / списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов'язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов'язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов'язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов'язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов'язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов'язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов'язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов'язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов'язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації / плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов'язаними з банком особами.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (H7) та нормативу великих кредитних ризиків (H8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов'язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов'язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов'язань.

Банк зобов'язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов'язаних контрагентів.

10. Термін "контроль" під час визначення групи пов'язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовим актом Національного банку щодо ліцензування банків.

11. Під час визначення груп пов'язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов'язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов'язань;

3) 50 % або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов'язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики / в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов'язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов'язані між собою відносинами контролю;

3) 50 % або більше дебіторської заборгованості або зобов'язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов'язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50 % загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50 % або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов'язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта / доменне ім'я / посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов'язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов'язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов'язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов'язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов'язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Банк зобов'язаний визначати групу пов'язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов'язаний визнавати наявність зв'язків між контрагентами та визнавати групу пов'язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов'язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов'язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов'язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов'язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу / колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов'язаних контрагентів.

16. Банк зобов'язаний визначати групу пов'язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов'язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття / актуалізації рішення управлінського персоналу / колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов'язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов'язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб'єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб'єктом господарювання державного сектору економіки та не пов'язані між собою економічною залежністю;

3) суб'єкти господарювання, включаючи суб'єктів природних монополій, пов'язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України "Про природні монополії".

Суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Суб'єктами господарювання комунального сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов'язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року / основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) активами та фінансовими зобов'язаннями за операціями з центральними органами виконавчої влади України;

3) активами за операціями з міжнародними банками розвитку;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "AA-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Aa3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";