Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відпливів.

Банк визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB ) та в іноземній валюті (LCRIB ) мають бути не менші ніж:

80 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB ) та 50 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB ) - починаючи з 31 грудня 2018 року;

90 відсотків - починаючи з 01 червня 2019 року;

100 відсотків - починаючи з 01 грудня 2019 року.

До банку, середньоарифметичне значення співвідношення зобов'язань в іноземній валюті до всіх зобов'язань банку, розраховане за останні 30 календарних днів, якого становить менше 5%, нормативне значення, встановлене для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB ), не застосовується.

1. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування, достатній для забезпечення фінансування діяльності банку на горизонті один рік.

2. Банк розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) як співвідношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF).

3. Банк розраховує обсяг:

1) наявного стабільного фінансування (ASF) як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) необхідного стабільного фінансування (RSF) як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік.

4. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), установленої Національним банком.

5. Нормативні значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) мають бути не менші ніж:

80 відсотків - починаючи з 01 квітня 2021 року;

90 відсотків - починаючи з 01 жовтня 2021 року;

100 відсотків - починаючи з 01 квітня 2023 року.

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін "контроль" під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовим актом Національного банку щодо ліцензування банків.

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України "Про природні монополії".

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) активами та фінансовими зобов'язаннями за операціями з центральними органами виконавчої влади України;

3) активами за операціями з міжнародними банками розвитку;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

5) активами за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності.

21. Банк, який є учасником банківської групи, має право виключати з розрахунку нормативів кредитного ризику 50% від суми всіх вимог банку до учасника кредитно-інвестиційної підгрупи цієї банківської групи (далі - учасник КІП) та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, за одночасного дотримання таких умов:

1) учасник КІП підлягає нагляду на індивідуальній основі з боку Національного банку;

2) показники звітності учасника КІП підлягають включенню до консолідованої звітності банківської групи з використанням методу повної консолідації відповідно до Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2012 року № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 року за № 1178/21490 (зі змінами);

3) управління кредитним ризиком в учаснику КІП здійснюється відповідно до Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2018 року № 64 (зі змінами), і внутрішньогрупових документів, а саме:

розроблено та впроваджено кредитну політику, політику управління кредитним ризиком, порядок та процедури управління кредитним ризиком;

установлено ліміти кредитного ризику та ризику концентрації в межах лімітів, визначених відповідальною особою банківської групи;

розроблено та впроваджено процес ухвалення кредитних рішень;

здійснюється моніторинг портфеля кредитів, уключаючи розрахунок величини кредитного ризику відповідно до вимог Положення № 351, раннє виявлення в боржників ознак потенційної проблемності, заходи щодо запобігання збільшенню кредитного ризику;

здійснюється контроль за оцінкою майна, яке є заставою за наданими кредитами;

здійснюється стрес-тестування кредитного ризику;

надаються інформація та звітність про кредитний ризик, у тому числі про ризик концентрації відповідальній особі банківської групи;

4) оцінка кредитного ризику здійснюється учасником КІП згідно з внутрішнім положенням, розробленим відповідно до Положення № 351, яке погоджено відповідальною особою банківської групи;

5) система внутрішнього контролю в банківській групі забезпечує належний контроль відповідальною особою банківської групи за дотриманням учасником КІП умов, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

6) відповідальна особа банківської групи надає Національному банку інформацію про активні операції учасника КІП за формою та у строки, визначені Національним банком.

22. Банк визначає суму, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у такій послідовності:

1) визначається обсяг усіх вимог банку до учасника КІП;

2) визначається обсяг усіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, зважених на відповідний коефіцієнт кредитної конверсії (CCF), визначених у Положенні № 351;

3) визначається сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

4) сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначена в підпункті 3 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зменшується на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу), визначеного в пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;

5) визначається сума, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику, як 50% від суми, зазначеної в підпункті 4 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

23. Банк, який має намір застосовувати норми пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зобов’язаний надіслати Національному банку письмове повідомлення, яке має включати інформацію про:

1) дату початку застосування норми;

2) найменування учасника КІП;

3) дотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

24. Банк зобов’язаний на запит Національного банку надати інформацію щодо здійснення активних операцій учасником КІП, операції з яким виключаються з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у встановлений Національним банком строк.

25. Банк зобов’язаний у день виключення з розрахунку нормативів кредитного ризику операцій з учасником КІП відповідно до пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції відобразити інформацію про суму виключених операцій у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативів кредитного ризику.

26. Банк зобов’язаний включати до розрахунку нормативів кредитного ризику 100% суми всіх вимог банку до учасника КІП та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, якщо за результатами здійснення банківського нагляду та/або контролю відповідальною особою банківської групи виявлені факти недотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з наступного робочого дня після виявлення таких фактів відповідальною особою банківської групи або отримання повідомлення Національного банку.

Повідомлення Національного банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями надсилається банку засобами поштового зв’язку або системи електронної пошти Національного банку.

27. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та депозитних сертифікатів Національного банку, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

28. Банк має право під час розрахунку нормативів кредитного ризику зменшувати зобов’язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов’язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.

29. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також план заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

центральних органів виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

міжнародних банків розвитку;

банку, що має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service".

Гарантії/резервні акредитиви, визначені в абзацах третьому - шостому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, мають відповідати:

уніфікованим правилам для гарантій або іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;

уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.

Гарантія/резервний акредитив є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до гаранта/емітента резервного акредитива;

чітко визначена сума гарантії/резервного акредитива та вид заборгованості, що забезпечується;

гарантія/резервний акредитив є безвідкличною(ним) та безумовною(ним), тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту/емітенту резервного акредитива в односторонньому порядку припинити дію гарантії/резервного акредитива або збільшити вартість гарантії/резервного акредитива внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії/резервного акредитива, або не сплатити коштів за гарантією/резервним акредитивом у повному обсязі чи частково;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією/резервним акредитивом, має право вимагати від гаранта/емітента резервного акредитива сплатити кошти за гарантією/резервним акредитивом та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за відповідною гарантією/резервним акредитивом.

Гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою;

2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;

3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

5) депозитних сертифікатів Національного банку;

6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).

Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, крім договорів, укладених із державними підприємствами та підприємствами, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких є у державній власності, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;

8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

9) договорів, що передбачають обов’язок надавача забезпечення сплатити банку-кредитору суму заборгованості боржника/контрагента цього банку в разі невиконання боржником/контрагентом своїх зобов’язань перед банком-кредитором (далі - договір з надання забезпечення виконання зобов’язання), що укладені банком з:

міжнародними банками розвитку;

банками, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor’s" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody’s Investors Service".

Договір з надання забезпечення виконання зобов’язання є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до надавача забезпечення;

чітко визначена сума забезпечення та вид заборгованості, що забезпечується;

зобов’язання надавача забезпечення є безвідкличними та безумовними, тобто немає умов, які дадуть змогу надавачеві забезпечення в односторонньому порядку припинити дію договору з надання забезпечення виконання зобов’язання або збільшити видатки банку-кредитора внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії такого договору, або не сплатити коштів за таким договором у повному обсязі чи частково;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених договором з надання забезпечення виконання зобов’язання, має право вимагати від надавача забезпечення сплатити кошти за договором з надання забезпечення виконання зобов’язання та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за цим договором.

Договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою.

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.