• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Кримінально-процесуальний кодекс України

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 28.12.1960 № 1001-05 | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 28.12.1960
  • Номер: 1001-05
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 28.12.1960
  • Номер: 1001-05
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Кримінально-процесуальний кодекс України
( від статті 1 до статті 93-1 ) ( ст.94 - ст.236-6 ) ( ст.237 - ст.449 ) Затверджений Верховною Радою Української РСР Законом від 28 грудня 1960 р. ( Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342) від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461) від 13.06.63 (Від. N 25, ст.406) від 18.01.66 (Від. N 4 , ст.15) від 09.11.66 (Від. N 44, ст.274) від 24.01.67 (Від. N 5, ст.63) N 117-08 від 30.08.71 (Від. N 36, ст.278) N 862-08 від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260) N 986-08 від 30.08.72 (Від. N 36, ст.314) N 1898-08 від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260) N 1937-08 від 10.08.73 (Від. N 34, ст.271) N 3130-08 від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445) N 52-09 від 18.07.75 (Від. N 30, ст.371) N 1851-09 від 23.03.77 (Від. N 14, ст.131) N 2281-09 від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341) N 3084-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.163) N 270-10 від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430) N 6591-10 від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203) N 6834-10 від 16.04.84 (Від. N 18, ст.351) N 8627-10 від 20.03.85 (Від. N 14, ст.321) N 704-11 від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787) N 1432-11 від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224) N 2444-11 від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539) N 2753-11 від 18.08.86 (Від. N35 ст.750) N 4392-11 від 31.07.87 (Від. N32 ст.631) N 4452-11 від 21.08.87 (Від. N35 ст.674) N 4981-11 від 25.11.87 (Від. N49 ст.1008) N 4995-11 від 01.12.87 (Від. N50 ст.1016) N 5397-11 від 10.02.88 (Від. N8 ст.212) N 5723-11 від 14.04.88 (Від. N17 ст.427) N 5822-11 від 29.04.88 (Від. N19 ст.481) N 6347-11 від 03.08.88 (Від. N33 ст.808) N 6976-11 від 14.12.88 (Від. N52 ст.1184) N 7226-11 від 06.03.89 (Від. N12 ст.96) N 7373-11 від 14.04.89 (Від. N17 ст.148) N 7617-11 від 16.06.89 (Від. N26 ст.276) N 8995-11 від 29.12.89 (Від. 1990 N2 ст.15) N 8711-11 від 19.01.90 (Від. N5 ст.60) N 8918-11 від 07.03.90 (Від. N12 ст.194) N 9092-11 від 20.04.90 (Від. N18 ст.278) N 9166-11 від 04.05.90 (Від. N20 ст.313) N 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N3 ст.13) N 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N5 ст.34) N 647-12 від 18.01.91 (Від. N7 ст.45) N 661-12 від 28.01.91 (Від. N11 ст.106) N 838-12 від 18.03.91 (Від. N15 ст.1780) N 1369-12 від 23.07.91 (Від. N45 ст.600) N 1434а-12 від 25.08.91 (Від. N40 ст.531) Законом Української РСР N 1255-12 від 25.06.91 (Від. N 40 ст.527) Законами України N 1564-12 від 18.09.91 (Від. N 47 ст.650) N 1960-12 від 10.12.91 (Від. N 10 ст.142) N 1974-12 від 12.12.91 (Від. N 11 ст.154) N 2354-12 від 15.05.92 (Від. N 32 ст.457) N 2464-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508) N 2467-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508) N 2468-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.511) N 2547-12 від 07.07.92 (Від. N 39 ст.570) N 2613-12 від 17.09.92 (Від. N 41 ст.600) N 2703-12 від 16.10.92 (Від. N 47 ст.647) N 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 N 6 ст.35) N 2935-12 від 16.01.93 (Від. N 12 ст.97 ) N 2936-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.98 ) N 2947-12 від 28.01.93 (Від. N 14 ст.120) N 3039-12 від 03.03.93 (Від. N 18 ст.189) N 3129-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.228) N 3130-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.229) N 3132-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.230) N 3351-12 від 30.06.93 (Від. N 34 ст.355) N 3582-12 від 11.11.93 (Від. N 46 ст.427) N 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст.49) N 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 58) N 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 48) N 3888-12 від 28.01.94 (Від. N 19 ст.111) N 4018-12 від 24.02.94 (Від. N 26 ст.206) N 4043-12 від 25.02.94 (Від. N 28 ст.238) N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342 N 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, N 42, ст.381 N 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409 N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429 N 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 8 N 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 9 N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64 N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268 N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 35, ст.271 N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294 N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 45, ст.247 N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249 N 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21 N 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102 ) ( У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 )
Розділ перший
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Г л а в а 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України
Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
( Стаття 1 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 2. Завдання кримінального судочинства
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
( Стаття 2 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону
Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину.
При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, попереднього слідства або судового розгляду справи.
Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності. Норми цього Кодексу застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин
Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом
Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі
Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:
1) за відсутністю події злочину;
2) за відсутністю в діянні складу злочину;
3) за скінченням строків давності;
4) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб;
5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;
6) за примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 3, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу;
7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);
8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;
10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 цього Кодексу);
11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 цього Кодексу).
Якщо в ході дізнання або попереднього слідства протягом строків, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальна справа підлягає закриттю за підставою, передбаченою у пункті 3 частини 1 цієї статті, за винятком випадку, коли за вчинення цього злочину до винного за законом може бути застосовано смертну кару.
Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2, 3 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктами 3 і 4, - обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Закриття справи на підставах, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.
У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння, вчинено особою, яка досягла одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею 7-3 цього Кодексу.
Якщо в ході дізнання, попереднього чи судового слідства або перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4 статті 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у пунктах 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9 - 11 частини 1 цієї статті, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від10.09.62, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 3351-12 від30.06.93, N 3787-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки
Суд, прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу, коли буде визнано, що на час провадження попереднього слідства чи розгляду справи в розпорядчому засіданні суду внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
При закритті кримінальної справи з цих підстав мають додержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 цього Кодексу.
Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин, коли визнає, що в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 3351-12 від30.06.93 )
Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів у товариський суд, застосуванням примусових заходів виховного характеру або передачею на поруки
Провадження в кримінальній справі може бути закрито у випадках і порядку, передбачених законодавством України, у зв'язку:
1) з притягненням особи до адміністративної відповідальності;
2) з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду;
3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
4) з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу.
До закриття кримінальної справи особі повинно бути роз'яснено суть діяння, що містить ознаки злочину, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.
Закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у цій статті, не допускається, якщо особа, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.
( Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від16.04.84 та згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3787-12від 23.12.93 )
Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з застосуванням до особи заходів адміністративного стягнення
Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу України, і надіслати матеріали справи у районний (міський) народний суд для застосування до особи, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, заходів адміністративного стягнення.
Суд у розпорядчому засіданні вправі з тих же підстав своєю мотивованою ухвалою закрити кримінальну справу, яка надійшла до нього.
Якщо суд при розгляді кримінальної справи в судовому засіданні прийде до висновку про наявність підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу України, він виносить ухвалу про закриття справи і застосування заходу адміністративного стягнення.
( Кодекс доповнено статтею 7-2 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність
Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.
Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.
Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, передбачене статтею 7-1 Кримінального кодексу України, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, санкціонованою прокурором, її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник.
Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляє прокурора і комісію в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.
( Кодекс доповнено статтею 7-3 згідно з Законом N 3787-12 від23.12.93 )
Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду
Суд, прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу України, і надіслати матеріали справи на розгляд товариського суду для застосування до особи, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, заходів громадського впливу.
Суддя вправі відмовити в порушенні кримінальної справи про злочини, передбачені частиною 1 статті 27 цього Кодексу, і передати матеріали на розгляд товариського суду, якщо особа, на яку подана скарга, не заперечує проти цього.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77, N 6834-10 16.04.84 та Законом N 3351-12 від30.06.93 )
Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру
Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі на підставі, передбаченій пунктом 3 статті 51 Кримінального кодексу України, закрити кримінальну справу щодо неповнолітнього. В цьому разі неповнолітньому, з додержанням вимог статей 438 і 440 цього Кодексу, пред'являється обвинувачення і, після винесення постанови про закриття справи - всі її матеріали. Закрита справа із списком осіб, які підлягають виклику до суду, надсилається прокурору.
( Стаття 9 в редакції Закону N 3787-12 від 23.12.93 )
Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу
Суд, прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу України, і передати особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, на поруки громадській організації або трудовому колективу при наявності їх клопотання про це, прийнятого на загальних зборах. Протокол загальних зборів додається до справи.
За проханням громадської організації чи трудового колективу прокурор, слідчий інформують збори про обставини вчиненого діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки.
Суд, прокурор, слідчий зобов'язані повідомити громадську організацію або трудовий колектив про передачу їм особи на поруки.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77, N 6834-10 16.04.84, Законом N 3351-12 від 30.06.93 )
Стаття 11. Відмова в передачі на поруки
При наявності обставин, які відповідно до статті 51 Кримінального кодексу України виключають передачу особи на поруки, суд, прокурор, слідчий відмовляють в клопотанні громадської організації або трудового колективу про передачу особи на поруки і повідомляють їх про мотиви відхилення клопотання.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77 і N 6834-10 від 16.04.84 та Законом N 3351-12 від30.06.93 )
Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки або у зв'язку із застосуванням заходів адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру або громадського впливу
При вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до статей 7, 7-1, 7-2, 7-3, 8, 9, 10 цього Кодексу суд, прокурор, слідчий зобов'язані з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий і його представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в порядку, передбаченому статтею 215 і частиною 2 статті 354 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до частини 2 статті 8 цього Кодексу суддя зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого і в разі відмови в порушенні справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий і його представник вправі оскаржити це рішення у вищестоящий суд.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, N 838-12 від 18.03.91,Законами N2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від 30.06.93, N 3787-12від 23.12.93 )
Стаття 13. Відновлення справи при відмові від поручительства
Суд, прокурор при наявності рішення громадської організації чи трудового колективу, прийнятого на загальних зборах, про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року не виправдала довір'я трудового колективу, порушила своє обіцяння виправитись або залишила роботу з метою ухилення від громадського впливу, вирішують питання про кримінальну відповідальність цієї особи.
Відновлення справи в цих випадках проводиться відповідно до статей 216 і 384 - 395 цього Кодексу.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-09від 23.03.77 і N 6834-10 від 16.04.84 та згідно з Законом N2857-12 від 15.12.92 )
( Статтю 13-1 виключена на підставі Указу ПВР N 838-12 від 18.03.91 )
Стаття 14. Недоторканність особи
Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції прокурора.
Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком.
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень
Громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому.
Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом.
Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом.
( Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно з Указом ПВР N 6834-10 від16.04.84 )
Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 17. Колегіальний і одноособовий розгляд справ
Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.
Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді смертної кари, в суді першої інстанції розглядаються судом у сладі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Розгляд справ у касаційному порядку здійснюється судами у складі трьох суддів, а в порядку судового нагляду - у складі не менше трьох суддів.
( Стаття 17 в редакції Закону N 2464-12 від 17.06.92, із змінами,внесеними згідно із Законом N 174/94-ВР від 21.09.94 )
Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові
При здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді і народні засідателі незалежні і підкоряються тільки законові. Судді і народні засідателі вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство
Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.
Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 20. Гласність судового розгляду
Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі.
Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється з додержанням усіх правил судочинства.
Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно.
З метою підвищення виховної ролі судових процесів і запобігання злочинам суди у необхідних випадках повідомляють трудящих за місцем роботи або проживання підсудних про судові процеси, які мають відбутися, а також після набрання вироком законної сили повідомляють про результати розгляду кримінальної справи. Суди повинні широко практикувати проведення судових процесів безпосередньо на підприємствах, будовах, в радгоспах, колгоспах з участю в необхідних випадках громадських обвинувачів і громадських захисників.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 21. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист
Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав.
( Стаття 21 в редакції Закону N 3780-12 від 23.12.93 )
Стаття 22. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину
При провадженні дізнання, попереднього слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84 )
Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі
Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов.
Якщо в ході дізнання, попереднього слідства або перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4 статті 97 цього Кодексу, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, чи в діяннях інших осіб є ознаки дисциплінарного правопорушення або ці особи повинні бути згідно з чинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності, орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані порушити в поданні питання про притягнення цих осіб до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.
Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка надіслала подання.
У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених статтями 254 - 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
( Кодекс доповнено статтею 23-1 згідно з Указом ПВР N 6834-10 від16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законом N 358/95-ВР від05.10.95 )
Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду
Суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. В окремій ухвалі (постанові) суд зобов'язаний за наявності на те підстав порушити питання про притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності осіб, в діяннях яких є ознаки дисциплінарного правопорушення або які згідно з чинним законодавством повинні бути притягнуті до матеріальної відповідальності.
Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, попереднього слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.
Суд вправі окремою ухвалою (постановою) звернути увагу громадських організацій і трудових колективів на неправильну поведінку окремих громадян на виробництві чи в побуті або на невиконання ними громадського обов'язку. В необхідних випадках копію окремої ухвали (постанови) може бути надіслано до товариського суду.
Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відома відповідного підприємства, установи або організації про виявлені громадянином високу свідомість, мужність при виконанні громадського обов'язку, які сприяли причиненню чи розкриттю злочину.
Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування.
Суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окрему ухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне.
Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові) має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд, що виніс окрему хвалу (постанову).
У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених статтями 254 - 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
( Кодекс доповнено статтею 23-2 згідно з Указом ПВР N 6834-10 від16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законом N 358/95-ВР від05.10.95 )
Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю
Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України.
Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил здійснюють відповідно нагляд за судовою діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів даної області, міст Києва і Севастополя, військових судів гарнізонів.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від24.02.94 )
Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримінальному судочинстві
Нагляд за додержанням законів при провадженні дізнання і попереднього слідства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.
Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України.
Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 26. Об'єднання і виділення справ
В одному провадженні можуть бути об'єднані справи по обвинуваченню декількох осіб-співучасників вчинення одного чи кількох злочинів або по обвинуваченню однієї особи у вчиненні декількох злочинів.
Виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.
Об'єднання і виділення справ проводиться за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чи постановою суду.
Правила цієї статті можуть бути застосовані і у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяні переховування злочинця і приховання злочину, а також недонесення про злочин.
Стаття 27. Притягнення до кримінальної відповідальності не інакше як за скаргою потерпілого
Справи про злочини, передбачені статтею 106, частиною 1 статті 107, частиною 1 статті 125 і статтею 126 Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 198 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цих справах дізнання і попереднє слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку.
Справи про злочини, передбачені частиною 1 статті 117 Кримінального кодексу України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого з обвинуваченим не можна.
Якщо справа про будь-який із зазначених у частині 1 цієї статті злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі про злочин, зазначений у частині 2 цієї статті, через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і при відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи попереднього слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом в загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим закриттю не підлягає.
Прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочини, зазначені в частині 1 цієї статті, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого прав, передбачених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з обвинуваченим закриттю не підлягає.
Якщо прокурор не бере участі в справі про злочин, зазначений у частині 1 цієї статті, а суд визнає за потрібне вжити заходів з метою охорони державних або громадських інтересів, то він про це виносить відповідну мотивовану ухвалу і продовжує провадження в справі незалежно від ставлення до неї потерпілого і обвинуваченого. Справу в цьому випадку в разі примирення потерпілого з обвинуваченим закривати не можна.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1937-08від 10.08.73, N 6834-10 від 16.04.84 )
Стаття 28. Цивільний позов у кримінальній справі
Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Цивільний позов може бути пред'явлений як під час попереднього слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, звільняються від сплати державного мита.
( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 29. Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і виконання вироку в частині конфіскації майна
При наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.
Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права.
Якщо у випадках, зазначених в частині 2 цієї статті, цивільний позов не був пред'явлений, суд зобов'язаний при ухваленні вироку з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.
При провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3132-12 від22.04.93 )
( Стаття 30 виключена на підставі Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними органами інших союзних республік
При необхідності виконання окремих судових чи слідчих дій або вжиття розшукних заходів на території інших союзних республік суди, прокурори, слідчі і органи дізнання в справах, що перебувають в їх провадженні, безпосередньо зносяться з відповідними органами інших союзних республік.
Суди, прокурори, слідчі і органи дізнання УРСР зобов'язані в межах своєї компетенції виконувати доручення відповідних органів інших союзних республік.
При необхідності передати кримінальну справу до органу попереднього слідства, дізнання або суду іншої союзної республіки справа направляється відповідно через Прокурора УРСР або Голову Верховного Суду УРСР.
Стаття 31. Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав
Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначається законодавством України і міжнародними договорами України.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно з Указом N 6834-10 від16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 32. Роз'яснення значення термінів Кодексу
Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, коли немає окремих вказівок, мають таке значення:
1) "Суд" - Верховний Суд України, Верховний Суд Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські, міжобласний, районний (міський), міжрайонний (окружний) суди, військовий суд, суддя, який одноособово розглядає справу;
2) "Суд першої інстанції" - суд, що має право винести вирок у справі;
3) "Касаційна інстанція" - суд, що розглядає справи за касаційними скаргами і протестами на вироки і ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили;
4) "Наглядна інстанція" - суд, що розглядає в порядку нагляду справи за протестами на вироки, ухвали і постанови суду, які набрали законної сили;
5) "Суддя" - голова, заступник голови і суддя відповідно Верховного Суду України, Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, міжобласного, районного (міського), міжрайонного (окружного), військового судів, народний засідатель;