Парашутні пристрої мають замінюватися новими разом із заміною кліті, за винятком парашутів із захватом за гальмові канати, що мають замінюватися не рідше ніж через 5 років з дня навішування. За результатами технічного огляду строк служби парашутних пристроїв може бути продовжений до 2 років та приводних пружин до 1 року. Дозволяється продовжити строк експлуатації парашутних пристроїв понад 10 років за умови проведення щорічного технічного огляду. Загальний строк служби парашутних пристроїв не повинен перевищувати 20 років.
Продовження експлуатації підіймальних посудин (клітей, скипів, рятувальних сходів, бадей) і противаг шахтного підйому, у разі досягнення ними призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника, здійснюється після їх експертного обстеження. Якщо призначений строк служби в паспорті (іншому експлуатаційному документі) не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами. Строк, на який продовжується після кожного експертного обстеження експлуатація підіймальних посудин (клітей, скіпів, рятувальних сходів, бадей) і противаг шахтного підйому, не може перевищувати 3-х років.
31. Під час спускання та підіймання працівників у баддях:
бадді мають бути оснащені напрямними рамками і переміщатися напрямними, напрямні рамки мають бути обладнані засобами сигналізації про їх зависання. Рух бадей без напрямних рамок допускається на відстань не більше ніж 20 м від вибою. При використанні на проходженні вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів) ця відстань може бути збільшена до 40 м;
бадді мають бути оснащені зонтами.
Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається спускання і підіймання працівників у баддях без напрямних рамок.
При цьому:
швидкість руху бадді стволом має не перевищувати 0,3 м/с;
зазори між кромкою бадді і виступними металоконструкціями елементів ствола мають бути не меншими за 400 мм; над баддею має бути встановлений запобіжний зонт;
напрямна рамка має бути надійно закріплена на розвантажувальній площадці, а розвантажувальні ляди закриті;
посадка працівників у бадді та вихід із них здійснюються на нижньому і верхньому приймальних майданчиках із драбин або по сходинках бадді. При цьому мають бути закриті ляди, а бадді мають бути нерухомими;
посадка працівників у бадді і вихід з них на проміжних горизонтах і камерах мають провадитися з відкидних площадок, а на помостах і натяжних рамах - тільки тоді, коли борт бадді зупиняється на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;
працівники повинні стояти на днищі бадді.
Під час спускання і підіймання вантажів баддя має не довантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Баддя має бути оснащена пристроями для підтримки дужки в опущеному стані (кулачки). Висота кулачків має бути не менше ніж 40 мм.
У разі спускання і підіймання вантажів і працівників у баддях прохідницькі підйомні установки мають бути обладнані блокувальними пристроями, що не допускають проходження бадді через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом знаходиться навантажувальний пристрій.
Під час спускання бадді машиніст підйому повинен зупинити її на висоті 6 м від вибою ствола і припинити зниження до отримання додаткового сигналу.
У разі підіймання бадді машиніст підйому повинен зупинити її на висоті 1-2 м над вибоєм ствола для надання стійкості та очищення днища.
32. Спускання і підіймання працівників у перекидних клітях дозволяються за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання працівників в бункер, а також перекидання кліті під час руху у стволі.
Перевезення працівників підйомними посудинами допустиме тільки в режимах роботи підйомної установки "Люди" або "Ревізія". Рукоятник, стволовий та їх помічники повинні дозволяти посадку працівників у кліть тільки після переведення стволової сигналізації в режим "Люди", а прохід працівників на оглядовий майданчик підйомної посудини або противаги рукоятник може дозволити тільки після переведення стволової сигналізації в режим "Ревізія".
У разі розташування в одному стволі вантажно-людського і вантажного підйомів під час спускання-підіймання працівників вантажний підйом має стояти.
33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху не завантаженої кліті, скіпа або противаги з обладнаної на ній оглядової площадки площею не менше ніж 0,6 м-2, і з одним із лінійних розмірів не менше ніж 0,4 м, і огорожею заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому працівники повинні прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищені від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.
Запобіжні пояси кожні 6 місяців підлягають випробуванню на міцність відповідно до інструкції з експлуатації заводу-виробника.
На підйомній посудині та усередині неї можуть перебувати тільки особи, що проводять ремонт (огляд).
Огляд ствола повинні здійснювати не менше ніж два працівники під час руху посудини зверху вниз.
Для огляду і ремонту ділянок кріплення та армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости, надійно прикріплені до кліті або скіпа. Конструкція таких помостів має бути розроблена проєктно-конструкторським підрозділом підприємства (організації) і погоджена з організацією, що розробила підйомну посудину.
На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням вантажу, що врівноважує.
34. На шахтах мають бути призначені наказом директора шахти (уповноваженої особи) особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання працівників та вантажів.
2. Засоби шахтного транспорту
1. На кожній шахті має бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкотних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкотних колій, роз’їздів і їх місткість, пронумеровані стрілочні переводи, місця посадки (висадки) працівників, види і довжини конвеєрів, термін навішування та тип стрічки.
Зі схемою мають бути ознайомлені під підпис працівники та посадові особи дільниці шахтного транспорту, а також гірничі диспетчери і начальники змін.
2. Експлуатацію транспортних машин з дизельним приводом необхідно здійснювати за ТПД.
3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток в горизонтальних виробках з нахилом до 5 % допускається застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.
Для транспортування матеріалів і обладнання, а також для видачі породи від ремонту і перекріплювання в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, що відповідають таким вимогам:
відношення діаметра барабана (шківа) повинно бути не менше ніж 1:20 до діаметра каната;
допускається багатошарове намотування каната на барабан;
швидкість руху каната на середньому радіусі намотування має не перевищувати 1,8 м/с;
лебідки мають бути обладнані двома гальмами, одне з яких має діяти на барабан (шків). Кожне із гальм має забезпечувати у загальмованому стані приводу не менше ніж 2-кратне відношення величини гальмівного моменту до статичного;
лебідки мають за припинення подачі енергії автоматично загальмовуватися.
Експлуатацію лебідок здійснюють з використанням світлової та звукової робочої сигналізації для подачі сигналів машиністу лебідки, яка має бути передбачена проєктом транспортування матеріалів і обладнання.
3. Колійне господарство
1. Експлуатацію рейкових колій здійснюють відповідно до вимог законодавства.
Радіуси закруглень рейкових колій і перевідних кривих у нових виробках мають бути не меншими ніж:
для колії 600 мм - 12 м;
для колії 900 мм - 20 м.
На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, допускається закруглення колії радіусом не менше ніж чотирикратна найбільша жорстка база рухомого состава.
У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій із закругленням радіусом не менше ніж 8 м - для колії 600 мм і не менше ніж 12 м - для колії 900 мм.
2. Розширення колії під час укладання допускається не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.
Розширення рейкової колії в процесі експлуатації має не перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.
3. Експлуатація рейкових колій допускається у випадку:
зношення головки рейки за вертикаллю не більше ніж 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм - для рейок типу Р-33 і 20 мм - для рейок типу Р-38, а також коли реборда колеса не торкається головок болтів, за відсутності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришування головки рейок, відколювання частини підошви рейки та інших дефектів, що можуть викликати сходження рухомого состава з рейок;
відхилення рейок від осі колії на стиках (розломах) не більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.
4. Експлуатація стрілочних переводів допускається у разі:
відсутності збитих, деформованих і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряків (пір’я);
відсутності роз’єднаних стрілочних тяг;
замикання стрілок із зазором не більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;
наявності фіксації положення стрілочних переводів за допомогою фіксаторів;
закритих канавок для тяг приводів стрілочних переводів.
5. Механічні та ручні приводи стрілочних переводів відкотних колій мають встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечувати вільну відстань не менше ніж 0,7 м від найбільш виступаючої частини приводу до кромки рухомого состава.
Відстань від приводу до кріплення має забезпечувати зручність монтажу, огляду і ремонту.
За недостатньої ширини виробки приводи стрілочних переводів мають встановлюватися в нішах.
6. Стрілочні переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкотних виробок (між собою і з дільничними) за інтенсивної відкатки (понад один состав на годину) мають бути обладнані дистанційним керуванням з кабіни електровоза, що рухається. На заїздах похилих відкотних виробок стрілочні переводи мають бути обладнані дистанційним керуванням з пультів. У виробках, що використовуються епізодично, а також на в’їздах до гаражів, ЦПП, водовідливних камер, складів ВМ тощо можуть бути встановлені стрілочні переводи з ручним приводом.
7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на тупикових коліях на відстані не менше ніж 30 м від ствола.
На рейкових коліях, що з’єднують гаражі локомотивів зі стволами, мають бути встановлені постійно закриті бар’єри.
8. Колії, колійні пристрої, канави водовідведення, стрілочні переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкотних виробках, а також контактну мережу електровозної відкатки перевіряють із записом результатів у книгу огляду:
начальник дільниці шахтного транспорту або його заступник (механік) - не рідше ніж один раз на місяць;
гірничий майстер або призначена наказом директора шахти (уповноважена особа) особа - не менше ніж два рази на місяць.
Під час оглядів гірничий майстер або особа, призначена наказом директора шахти (уповноваженої особи), повинні виміряти ширину рейкової колії та перевищення однієї рейки над іншою. Не рідше ніж один раз на рік за графіком, затвердженим головним інженером шахти, маркшейдерська служба шахти виконує вертикальну зйомку рейкових колій, визначає дефектні ділянки та надає за резолюцією головного інженера шахти припис начальнику дільниці шахтного транспорту для виправлення зазначених ділянок.
4. Локомотивна відкатка
1. Горизонтальні виробки, якими проводиться відкатка локомотивами, повинні мати похил не більше ніж 5 %.
У тих випадках, коли гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається як виняток збільшення похилу до 50 %. При цьому відкатку виконують за проєктом, який має експертний висновок.
2. Гальмовий шлях поїзда на максимальному похилі при перевезенні вантажів має не перевищувати 40 м, а при перевезенні працівників - 20 м.
3. Локомотив під час руху має знаходитися в голові поїзда. Розміщення локомотива у хвості дозволяється тільки за умови маневрових операцій, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше ніж 300 м при швидкості руху не більше 2 м/с.
Дозволяється заштовхувати состави вагонеток до вибою у разі проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше ніж 400 м.
4. Новостворювані локомотиви обладнують системою освітлення з фарами білого і червоного світла та швидкостеміром. Допускається поєднання в одній фарі білого і червоного світла. Освітлення колії при включеному основному (дальньому) світлі має здійснюватися на відстань 60 м. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці має бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі руху локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом має встановлюватися на задній (за ходом) частині локомотива, якщо відсутні фари з червоним світлом.
У разі розміщення локомотива у хвості поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки підвішують включений світильник з червоним світлом.
5. Рух акумуляторного електровоза, що не має даху над кабіною, на ділянках шляху під включеним контактним проводом має виконуватися буксируванням при відсутності машиніста у кабіні акумуляторного електровоза.
6. Зазор між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху має становити не менше ніж 0,4 м.
7. Допускається експлуатація локомотивів за умови:
відсутності порушень вибухобезпеки обладнання на локомотивах;
наявності кришки на батарейному ящику акумуляторного електровоза, справного її блокувального пристрою і наявності електроізоляційного покриття;
справних електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;
справних і відрегульованих гальм;
справних пісочниць і наявності піску в них;
справних зчіпних пристроїв;
справних буферів;
спрацьованості менше ніж на 2/3 товщини гальмівних колодок і менше ніж на 10 мм - бандажів;
наявності справних фар, що світяться;
справності сигнальних пристроїв.
8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, оглядають в такі строки:
щозмінно - машиніст під час приймання локомотива;
черговий електрослюсар під час випуску локомотива на лінію;
щотижня - начальник електровозного депо або механік дільниці шахтного транспорту;
щомісячно - начальник разом з механіком дільниці шахтного транспорту.
Щорічно проводить огляд локомотивів і обладнання підземних гаражів та зарядних камер комісія, призначена наказом директора шахти (уповноваженої особи), за участю представника територіального органу Держпраці.
5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей
1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище ніж 600 В.
Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт має відповідати проєкту.
2. У тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки необхідно здійснювати захист від перевантаження, струмів витоку на землю і короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.
З цією метою застосовують захист без витримки часу.
3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях встановлюють електричні з’єднувачі.
4. На шахтах, де проводиться електропідривання, всі рейкові колії, не призначені для відкатки контактними електровозами, в місцях стикання зі струмопровідними рейками мають бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, віддалених одна від одної на відстань максимально можливої довжини поїзда.
5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки має бути не меншою за вказану в таблиці 2 "Висота підвіски контактного проводу" додатка 11 до цих Правил.
6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення має бути не менше ніж 0,2 м. Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки має бути не менше ніж 0,2 м.
7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід відключають на ділянці від ствола до посадочної площадки, розташованої в приствольному дворі.
8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу має проводитися на висоті не менше ніж 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкотні колії не перетинають інші дороги і дороги для проходу працівників.
У місцях перетину доріг висота підвіски має відповідати правилам влаштування наземних електричних залізниць.
9. Контактна мережа має бути секціонована вимикачами, відстань між якими має не перевищувати 500 м. Секційні вимикачі встановлюють також на всіх розгалуженнях контактного проводу.
У контактних мережах двоколійних і багатоколійних ділянок допускається паралельне з’єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.
До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз’єднувачів і автоматичних вимикачів, що використовуються в мережах змінного струму.
За умови живлення контактної мережі від декількох підстанцій мережі мають бути ізольовані одна від одної.
10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, розвантаження (навантажування) довгомірних матеріалів і обладнання та на посадочних майданчиках має вимикатися на час виконання цих робіт і посадки (висадки) працівників.
На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, якими пересуваються працівники, а також у місцях виходу працівників із лав, печей та інших виробок мають бути передбачені засоби для відключення ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами слід влаштовувати так, щоб унеможливлювалось їх стикання. Схеми вказаних пересічень мають затверджуватися головним інженером шахти.
11. Заряджання акумуляторних батарей має провадитися в зарядних камерах на зарядних столах.
Допускається робити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза в тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.
Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика має бути знятою.
Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після припинення газовиділення з акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання (для лужних акумуляторів).
Батарейний ящик під час заряджання батареї має бути надійно заземлений. Заряджати і експлуатувати допускається тільки справні та очищені від бруду і пилу акумуляторні батареї.
Мінімально допустимі величини опору ізоляції електрообладнання та кабелів відносно корпусу електровоза та періодичність їх перевірки мають відповідати вимогам законодавства.
Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей здійснюють за допомогою реле контролю витоку, вмонтованими в зарядні установки.
Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно виміряти вміст водню в батарейному ящику, який має не перевищувати 2,5 %.
У зарядних камерах всіх шахт допускається використовування акумуляторних пробників загального призначення за умови вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття кришки з батарейного ящика.
12. У шахтах, небезпечних за газом і пилом, ремонт акумуляторних електровозів, пов’язаний з розкриттям електрообладнання, дозволяється проводити тільки в гаражі.
6. Конвеєрний транспорт
1. Стрічкові конвеєри мають бути обладнані:
датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привод конвеєра у разі сходження стрічки вбік більше ніж на 10 % її ширини;
засобами знепилювання в місцях перевантаження;
пристроями для очищення стрічок і барабанів;
у виробках з кутом нахилу більше ніж 10° пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки вантажно-людського конвеєра при її розриві, або пристроями, які контролюють цілісність тросів і стикових з’єднань гумотросових стрічок.
Нові вантажно-людські стрічкові конвеєри, встановлені у виробках з кутами нахилу понад 10°, обладнують пристроями, що вловлюють обидві вітки стрічки при її розриві незалежно від типу застосованої стрічки;
засобами захисту, що забезпечують відключення приводу конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, який транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості стрічки до 75 % номінальної (пробуксовування), перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %;
пристроєм для відключення приводу конвеєра з будь-якої точки його довжини;
гальмівними пристроями;
засобами автоматичного і ручного пожежогасіння.
2. Апаратура автоматичного або дистанційного автоматизованого керування конвеєрними лініями, крім вимог пункту 1 цієї глави, має забезпечувати:
вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після встановлення номінальної швидкості руху тягового органу попереднього конвеєра;
автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують вантаж на конвеєр, який зупинився, а в лінії, що складається зі скребкових конвеєрів, за несправності одного з них - вимикання також того, що стоїть попереду;
неможливість дистанційного повторного вмикання несправного конвеєра в разі спрацьовування електричних захистів електродвигуна, несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання робочого або тягового органу), спрацьовування захистів через затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75 % номінальної (пробуксовування) та перевищення номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %;
місцеве блокування, що запобігає пуску даного конвеєра з пульта управління;
вимикання електропривода за тривалого пуску;
двосторонній телефонний або гучномовний зв’язок між пунктами встановлення приводів конвеєра та пультом управління;
блокування запуску конвеєра за відсутності або невідповідності нормативним вимогам тиску води в пожежозрошувальному трубопроводі;
блокування запуску конвеєра при знятій огорожі;
автоматичне вимикання навантажувального пристрою (живильника), що транспортує вантаж на конвеєр, який зупинився.
Розробку нових систем і технічних засобів керування шахтним конвеєрним транспортом необхідно виконувати відповідно до вимог пунктів 1 і 2 глави 4 розділу II цих Правил.
3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії і встановлення допоміжних засобів транспорту, призначених для перевезення матеріалів і обладнання. Робота конвеєра і засобів допоміжного транспорту має бути поділена у часі. Виконання цієї вимоги має забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями.
У горизонтальних виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, допускається суміщення локомотивної відкатки для доставки вантажів, необхідних для обслуговування і ремонту цих виробок, і конвеєрів за умови зупинки конвеєра.
4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягування ланцюга конвеєрів під час їх збирання та розбирання, а також для розштибування конвеєрів мають застосовуватися прилади заводського виготовлення.
5. У місцях переходу через конвеєр мають бути встановлені перехідні містки, що мають ширину не меншу ніж 0,6 м, з поручнями. Зазор між стрічкою і нижньою частиною містка має бути не менше ніж 0,4 м, а висота для проходу працівників над містком - не менше ніж 0,8 м.
6. Дозволяється:
ремонт, змащування деталей та очищення конвеєра тільки на конвеєрі, який не працює;
робота конвеєра, очищеного від гірничої маси, що розсипалась, за повної укомплектованості справними роликами, а також за умови, що стрічка не торкається до нерухомих елементів конвеєрного ставу або кріплення, з виконанням вимог пункту 1 цієї глави;
перевезення працівників, лісу, довгомірних матеріалів і обладнання на пристосованих для цього конвеєрах.
7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів, натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра (гальмівних пристроїв, засобів уловлювання стрічки), повинен проводити щозміни гірничий майстер дільниці.
Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту (датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня навантаження, екстреної зупинки), пристроїв, що забезпечують безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки, блокування огорожі тощо), засобів протипожежного захисту і засобів контролю тиску води в протипожежному трубопроводі мають провадитися один раз на добу механіком дільниці або призначеною особою.
Щомісяця стаціонарні конвеєри мають оглядатися головним механіком шахти із записом у журналі огляду.
Технічний огляд магістральних конвеєрних ліній, що перебувають в експлуатації, проводиться до закінчення призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника. Якщо призначений строк служби в паспорті (іншому експлуатаційному документі) не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами. Періодичний технічний огляд магістральних конвеєрних ліній проводиться щороку, якщо інше не передбачено технічними документами виробника.
7. Шахтний підйом
1. Максимальні швидкості підіймання та спускання працівників і вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проєктом, але мають не перевищувати величин, наведених у таблиці 3 "Максимальні швидкості підіймання та спускання працівників і вантажів" додатка 11 до цих Правил.
2. У робочому режимі швидкість посадки підйомної посудини, що опускається з працівниками на жорстку підставу, не менше ніж за 3 м від неї має не перевищувати:
0,25 м/с - у разі посадки кліті на кулаки або бруси;
0,3 м/с - у разі посадки бадді на вибій.
Посудина має опускатися з пригальмовуванням підйомної машини ручним гальмом.
3. Величина уповільнення підйомної установки як при запобіжному, так і при робочому (в екстрених випадках) гальмуванні має не перевищувати значень, наведених у таблиці 4 "Величина уповільнення підйомної установки" додатка 11 до цих Правил.
Величина уповільнення установки у разі запобіжного гальмування під час опускання вантажу має бути не менше ніж 0,75 м/с-2 за кутів нахилу виробок до 30° і не менше ніж 1,5 м/с-2 за кутів нахилу виробок понад 30°.
Під час спускання вантажу на швидкості підходу, контрольованій обмежувачем швидкості, величина уповільнення при запобіжному гальмуванні може бути меншою за вказані вище величини і має враховуватися у разі розрахунку захистів підйомної установки.
На підйомних установках з кутами нахилу виробок до 30° допускаються уповільнення менші ніж 0,75 м/с-2, якщо забезпечується зупинка посудини, що підіймається, в межах шляху перепідіймання, а посудини, що опускається,- на вільній ділянці шляху, розташованій нижче посадочного майданчика.
На підйомних установках зі шківами тертя величина середнього уповільнення визначається на усталеній ділянці процесу гальмування.
У виробках з перемінним кутом нахилу величина уповільнення підйомної установки для кожної з ділянок шляху з постійним кутом має не перевищувати відповідних їм значень, вказаних у таблиці 4 "Величина уповільнення підйомної установки" додатка 11 до цих Правил.
Величина уповільнення для проміжних кутів нахилу виробок, не вказаних у таблиці 4 "Величина уповільнення підйомної установки" додатка 11 до цих Правил, визначається шляхом лінійної інтерполяції.
В установках зі шківами тертя уповільнення як при робочому, так і при запобіжному гальмуванні має не перевищувати величини, обумовленої можливістю проковзування каната шківом. За експлуатації підйомних установок зі шківами тертя мають дотримуватися умови, що виключають аварійне проковзування канатів відносно канатоведучого шківа.
В окремих випадках на діючих одноканатних і багатоканатних скіпових підйомних установках зі шківами тертя за умови запобігання ковзанню канатів допускається обмежити нижню межу уповільнення величиною 1,2 м/с-2 за обладнання таких установок блокуванням, що унеможливлює опускання вантажу зі швидкістю більше ніж 1 м/с.
Підйомні установки прохідницькі однокінцеві та зі шківами тертя, на яких регулюванням гальмової системи неможливо забезпечити необхідні уповільнення, мають бути оснащені системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування.
Вимоги цього пункту не поширюються на прохідницькі лебідки і лебідки для рятувальних драбин (за швидкості руху каната не більшій відповідно за 0,2 і 0,35 м/с).
4. Для захисту від перепідйому та перевищення швидкості шахтна підйомна установка має бути забезпечена такими запобіжними пристроями:
1) кінцевими вимикачами, встановленими на верхньому приймальному майданчику для вмикання запобіжного гальма у випадку підіймання посудини (противаги) на 0,5 м вище нормального її положення при розвантажуванні, і дублювальними кінцевими вимикачами на покажчику глибини (або в апараті завдання та контролю ходу).
У похилих виробках кінцеві вимикачі встановлюють на верхньому приймальному майданчику на відстані 0,5 м від нормального положення, обумовленого робочим процесом.
Підйомні установки з перекидними клітями мають бути обладнані додатковими кінцевими вимикачами, встановленими на копрі на 0,5 м вище від рівня майданчика, призначеного для посадки працівників у кліть. Робота цих кінцевих вимикачів дублюється кінцевими вимикачами, встановленими на покажчику глибини (в апараті завдання та контролю ходу). Ця вимога не поширюється на підйомні установки з самоперекидними баддями при проходженні вертикальних стволів.
Допускається встановлення дублювальних кінцевих вимикачів на копрі на одному рівні з основними при підключенні їх окремими кабелями. Остання вимога не поширюється на безконтактні кінцеві вимикачі, в схемі яких передбачений самоконтроль справності кіл.
Додаткові кінцеві вимикачі (основні та дублювальні) на установках з перекидними клітями мають включатися до кола захисту залежно від заданих режимів "Вантаж" і "Люди".
Для перевірки справності та правильності встановлення вимикачів (основних і дублювальних) на пульті машиніста мають бути встановлені кнопки або перемикачі (без фіксування положення);
2) обмежувачем швидкості, що викликає вмикання запобіжного гальма у випадку:
перевищення в період уповільнення швидкості захисної тахограми, величина якої в кожній точці шляху уповільнення визначається за умови запобігання аварійному перепідійманню підйомних посудин;
перевищення максимальної швидкості на ділянці рівномірного ходу на 15 %;
наближення посудини до верхнього та нижнього приймальних майданчиків, а також до жорстких напрямних за канатного армування ствола зі швидкістю більше ніж 1 м/с під час опускання-підіймання працівників і 1,5 м/с - під час спускання-підіймання вантажу.
Вимоги цього підпункту поширюються на діючі підйомні установки зі швидкістю руху понад 3 м/с і такі, що проєктуються,- понад 2 м/с.
Решта підйомних установок може бути оснащена тільки апаратами, що вимикають установку у разі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15 %.
Новостворювані обмежувачі швидкості на клітьових і бадейних підйомах у режимі спускання-підіймання працівників мають забезпечувати вмикання запобіжного гальма на ділянці дотягування за набуття швидкості руху не більше ніж 0,5 м/с;
3) амортизувальними пристроями, які встановлюються на копрі та в зумпфі ствола з багатоканатною підйомною установкою, крім установок, що реконструюються, з підйомними машинами, встановленими на поверхні.
5. Шахтні підйомні установки мають бути обладнані такими захисними та блокувальними пристроями:
1) пристроєм блокування від надмірного зношення гальмових колодок, що спрацьовує у випадку збільшення зазору між ободом барабана і гальмовою колодкою більше ніж на 2 мм (ця вимога не поширюється на прохідницькі лебідки).
Для машин із пружинно-пневматичними і пружинно-гідравлічними гальмами цей пристрій блокування має спрацьовувати при зменшенні гальмового моменту не більше ніж на 5 % від установленого при нормальному робочому зазорі, регламентованому інструкцією заводу-виробника;
2) пристроєм блокування, що спрацьовує у разі відкриття дверей реверсора;
3) максимальним і нульовим захистом;
4) захистами від провисання струни каната та засобами сигналізації машиністу підйому про напуск каната для вантажно-людських вертикальних підйомних установок з машинами барабанного типу;
5) пристроєм блокування запобіжних ґрат, який унеможливлює їх відкриття до приходу підйомної посудини на приймальний майданчик і включає сигнал "Стоп" у машиніста за відкритих ґрат. Допускається відключення блокування і відкриття запобіжних ґрат у разі знаходження і маневрів підйомних посудин поблизу приймального майданчика під час завантаження та розвантаження негабаритних вантажів у режимі "Негабарит", а також під час огляду підйомних посудин у режимі "Ревізія". Після завершення цих операцій блокування має бути відновлене. Рух підйомних посудин шахтним стволом має здійснюватися при закритих запобіжних ґратах всіх приймально-відправних площадок;
6) пристроєм блокування, який дозволяє вимикати двигун після перепідйому посудини тільки у бік ліквідації перепідйому;
7) пристроєм блокування, який не допускає зняття запобіжного гальма, якщо рукоятка робочого гальма не перебуває в положенні "загальмовано", а рукоятка апарата управління (контролера) - в нульовому положенні;
8) пристроєм блокування, який забезпечує зупинку бадді при підході її до нульового майданчика із закритими лядами, а також пристроєм блокування, який забезпечує при проходженні ствола зупинку бадді за 6 м до підходу її до робочого помосту і при підході до вибою ствола;
9) пристроєм сигналізації, що подає сигнал машиністу і стволовому на установках з підйомними машинами барабанного типу у разі висмикування гальмівних канатів у місці їх кріплення в зумпфі;
10) пристроєм сигналізації, що подає сигнал машиністу у разі неприпустимого підняття петлі врівноважувального каната;
11) дублюючим обмежувачем швидкості або пристроєм, що забезпечує контроль цілісності передачі від вала підйомної машини до покажчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного самоконтролю;
12) пристроєм, що сигналізує машиністу про положення площадок, що гойдаються, і посадочних кулаків;
13) автоматичним дзвінком, що сигналізує про початок періоду уповільнення (за винятком вантажних підйомних установок, що працюють в автоматичному режимі).
6. Шківи з литими або штампованими ободами, для яких не передбачається застосування футерівки, мають замінюватися новими у разі зношення реборди або обода на 50 % початкової їх товщини та у всіх випадках, коли оголюються торці спиць.
Дозволяється наплавлення жолоба шківа при зношенні його в глибину не більше ніж на 50 % початкової товщини.
7. На випадок аварії на підйомній машині або якщо підйомна посудина застрягла у стволі, мають бути обладнані аварійно-ремонтні підйомні установки.
За наявності в одному стволі двох підйомних установок або однієї підйомної установки та драбинного відділення додаткова аварійно-ремонтна установка може бути відсутня.
Для кожної підйомної установки мають бути розроблені проєкти робіт з безпечної евакуації людей у випадку, якщо підйомна посудина застрягла. При цьому час евакуації має не перевищувати 10 годин.
Допускається відсутність стаціонарної аварійно-ремонтної підйомної установки за наявності на озброєнні ДАРС (ДВГРС), яка обслуговує шахту, пересувної підйомної установки та наявності відповідного проєкту на її застосування.
Для шахт глибиною до 100 м допускається застосування з цією метою ручних лебідок, обладнаних гальмами і храповим зупинником.
Під час проходження та поглиблення стволів на випадок аварії з підйомом необхідно мати підвісну аварійно-рятувальну драбину довжиною, яка забезпечує розміщення на ній одночасно всіх працівників найбільшої за чисельністю зміни. Драбина прикріплюється до каната лебідки, яка обладнана гальмами і має комбінований привід (механічний і ручний). Ручний привід лебідки має забезпечувати підіймання драбини у випадку аварійного відключення електроенергії.
На нижньому поверсі робочого помосту мають знаходитися аварійна канатна драбина необхідної довжини для виходу працівників із вибою ствола на прохідницький поміст. У разі можливості проходження рятувальної драбини через поміст до вибою наявність на помості аварійної канатної драбини не обов’язкова.
При проходженні стволів глибиною до 100 м лебідки для підвіски аварійно-рятувальних драбин можуть мати тільки ручний привід і мають бути обладнані гальмами і храповим зупинником.
8. Не дозволяється перехід працівників через підйомні відділення ствола. На всіх горизонтах шахти перед стволами мають бути встановлені запобіжні ґрати для попередження переходу працівників через підйомні відділення. На проміжних горизонтах не допускається застосування посадочних кулаків.
Під час підіймання та опускання працівників, а також під час роботи підйому в режимі "Ревізія" механізми обміну вантажів (вагонеток) на всіх приймальних майданчиках ствола і стопорні пристрої на в’їзді в надшахтну будівлю мають автоматично вимикатися.
Дозволяється на діючих шахтах застосування на верхньому приймальному майданчику дверей гільйотинного типу за наявності додаткової огорожі, яка перешкоджає доступу працівників до ствола до повної зупинки кліті та в період її відправлення.
Вимоги сигналу "Стоп", передбачені підпунктом 8 пункту 5 цієї глави, не поширюються на підйомні установки, обладнані дверима гільйотинного типу.
9. У стволах шахт, якими не передбачене спускання і підіймання працівників, користуватися підйомними установками дозволяється тільки особам, зайнятим оглядом і ремонтом цих стволів, за винятком аварійних ситуацій.
При проходженні стволів під час спускання-підіймання обладнання прохідницькими лебідками робота підйому дозволяється тільки для переміщення працівників і технічного персоналу, який спостерігає за виконанням цих робіт.
10. Усі проміжні, нижні та верхні приймальні майданчики вертикальних стволів, якими проводиться підіймання та спускання вантажів у вагонетках, а також майданчики перед перекидачем мають бути обладнані стопорними пристроями, що забезпечують разове дозування і запобігають довільному скочуванню вагонеток.
11. У процесі експлуатації підйомної установки підлягають зміні такі параметри і функціональні характеристики:
збільшення кінцевого навантаження та швидкості руху;
збільшення глибини ствола або пуск нових горизонтів;
зміна системи управління гальмом;
зміна типу підйомної машини;
зміна функцій підйомної установки (за функціональним призначенням підйомні установки можуть бути вантажними, людськими, вантажно-людськими, прохідницькими, аварійно-ремонтними);
зміна типу електропривода, схеми його управління, електропостачання;
зміна обладнання стволової сигналізації;
зміна конструкції армування ствола.
На вказані зміни мають бути проєкти, що пройшли експертизу на відповідність нормативно-правових актів з питань охорони праці.
8. Армування стволів шахт
1. Сумарний зазор між напрямними башмаками ковзання підйомної посудини (противаги) та провідниками при їх установленні має складати:
1) на базовій позначці:
для рейкових провідників - 10 мм;
для дерев’яних - 20 мм;
2) за глибиною ствола:
для рейкових провідників 10 ± 8 мм;
для дерев’яних 20 ± 10 мм.
При застосуванні на підйомних посудинах пружних робочих напрямних пристроїв кочення обов’язкова наявність запобіжних башмаків, що встановлюються безпосередньо на несучій конструкції підйомної посудини і конструктивно не пов’язані з робочими напрямними пристроями.
Сумарний зазор між контактними поверхнями запобіжних башмаків ковзання та провідників при їх встановленні має складати на базовій позначці:
для рейкових провідників - 20 мм;
для провідників прямокутного перерізу - 30 мм.
Башмаки ковзання або їх змінні вкладиші підлягають заміні за зношення контактних поверхонь понад 8 мм на один бік.
Сумарне зношення провідників і башмаків на один бік не може перевищувати:
для рейкових провідників - 10 мм;
для дерев’яних - 18 мм.
При цьому допускається загальне зношення бокових поверхонь башмака і рейкового провідника двобічного розташування до 20 мм.
Глибина зіва робочих напрямних башмаків ковзання відкритого типу при їх встановленні має бути:
для рейкових провідників - 60 мм;
для дерев’яних - 80 мм.
Глибина зіва запобіжних башмаків ковзання при їх встановленні має бути:
для рейкових провідників - 65 мм;
для провідників прямокутного перерізу - 110 мм.
Внутрішній діаметр нових вкладишів робочих напрямних пристроїв ковзання для канатних провідників при їх установці має бути на 10 мм більше діаметра провідникового каната. Глибина канавки роликів у разі застосування напрямних роликоопор має бути не менше ніж 1/3 діаметра провідникового каната. Для запобіжних напрямних пристроїв при застосуванні канатних провідників різниця в діаметрах нового вкладиша і провідникового каната має становити 20 мм, а допустиме зношення вкладишів напрямних - 15 мм за діаметром.
2. Провідники підлягають заміні при зношенні на один бік:
рейкові - понад 8 мм;
дерев’яні - понад 15 мм;
коробчасті - понад половину товщини стінки.
При цьому допускається сумарне бокове зношення рейкових провідників за їх двобічного розташування відносно посудини до 16 мм.
Зношення полиці, яка з’єднує голівку рейкових провідників з підошвою, допускається не більше ніж на 25 % номінальної її товщини.
При парашутах різання дерев’яні провідники в стволі підлягають заміні при сумарному їх зношенні понад 20 мм.
3. Експлуатаційні зазори між максимально виступаючими частинами підйомних посудин, кріпленням і розпорами у вертикальних стволах, обладнаних стаціонарними підйомними установками, мають відповідати мінімальним величинам, наведеним у таблиці 5 "Експлуатаційні зазори" додатка 11 до цих Правил.
Для гнучкого армування зазори визначаються проєктом армування ствола.
4. На прохідницькому підйомі величина зазору між середніми напрямними канатами має бути не менше ніж 300 мм. При глибині ствола понад 400 м обов’язкове встановлення відбійних канатів або інших пристроїв, які унеможливлюють зіткнення бадей. Ці пристрої не потрібні, якщо зазори між середніми напрямними канатами дорівнюють 250 + Н/3, мм (Н - глибина ствола, м).
Зазор між рухомими баддями і кріпленням ствола або виступними частинами обладнання, розташованого в стволі (трубопроводами, балками), має бути не менше ніж 400 мм.
Зазор між стінками розтруба прохідницького помосту і виступними частинами рухомої напрямної рамки бадді має бути не менше 100 мм.
Під час проходження стволів з паралельним або подальшим армуванням зазори між частиною бадді, що найбільше виступає, або напрямної рамки і розпорами мають бути:
при канатних провідниках, розташованих у площині, перпендикулярній розпорам - не менше ніж 350 мм;
при канатних провідниках, розташованих у площині, паралельній розпорам - не менше ніж 400 мм;
при жорстких провідниках між найбільш виступною частиною стояка напрямної рамки і провідником - не менше ніж 30 мм.
5. Перед пуском нової навішеної або відремонтованої підйомної посудини (противаги), а також після ремонтних робіт у стволі, пов’язаних з рихтуванням армування, провідників або кріплення, після падіння в ствол предметів, що могли вплинути на стан армування, виконують перевірку зазорів. Після ремонту в стволі, пов’язаного із заміною армування та провідників, виконують профілювання провідників.
Зазори між двома підйомними посудинами в похилих виробках за всіх кутів нахилу мають бути не менші ніж 200 мм. Зазор між кріпленням виробки і найбільш виступаючою кромкою габариту підйомної посудини має бути не меншим ніж 250 мм при дерев’яному, металевому кріпленнях та із залізобетонних стояків і не меншим ніж 200 мм - при бетонному і кам’яному.
6. Армування стволів шахт має відповідати проєкту будівництва. Для кожного шахтного ствола складають паспорт технічного стану на основі акта державної приймальної комісії будівельно-монтажних робіт відповідно до вимог постанови № 461 або суб’єкта господарювання після обстеження ствола. Усі змінення армування, кріплення та заміни обладнання, які сталися у період експлуатації, необхідно вносити до паспорта ствола.
9. Підйомні машини і прохідницькі лебідки
1. У схемі управління асинхронним приводом з реостатним керуванням підйомних установок має бути передбачений режим динамічного гальмування. У разі відмови системи динамічного гальмування має спрацьовувати запобіжне гальмо.
Лебідки, що служать для спускання та підіймання працівників у клітях і вагонетках похилими і вертикальними виробками, повинні відповідати вимогам, що пред’являються до підйомних машин.
2. Під час проходження вертикальних стволів, шурфів, свердловин для навішування прохідницького обладнання та здійснення спуско-підйомних операцій з різним обладнанням і матеріалами мають застосовуватися прохідницькі лебідки, що відповідають вимогам цих Правил.
3. Підйомні машини і лебідки мають бути оснащені апаратом (індикатором), що показує машиністу положення посудин у стволі.
Під час роботи підйомної машини при проходженні або поглибленні ствола на реборді барабана має наноситися позначка верхнього зрізу розтруба прохідницького підвісного помосту.
На лебідках, призначених для підвішування обладнання під час проходки вертикальних стволів, індикатор глибини не потрібен.
Кожна підйомна машина має бути обладнана справними:
самописцем швидкостеміром (для машин зі швидкістю понад 3 м/с, встановлених на поверхні). Тахограми мають зберігатися протягом 3 місяців;
вольтметром і амперметром;
манометрами, що показують тиск стисненого повітря або масла в гальмівній системі.
Підйомні установки, що вводяться в експлуатацію, мають оснащуватися реєстратором основних параметрів роботи.
4. Кожна підйомна машина і лебідка має бути обладнана системою механічного робочого гальмування і системою запобіжного гальмування з незалежним один від одного вимиканням приводу. Загальний виконавчий орган гальмування має діяти на орган намотування.
У прохідницьких лебідках і лебідках для рятувальних драбин (швидкість руху кінцевого вантажу не більше відповідно 0,2 і 0,35 м/с) має бути маневрове гальмо на валу двигуна або на проміжному валу, запобіжне гальмо, що впливає на орган намотування, стопорний пристрій на барабані (храповий зупинник) і пристрій блокування, що унеможливлює пуск електродвигуна у напрямку опускання вантажу при включених запобіжному гальмі та стопорному пристрої.
5. У загальмованому (нерухомому) стані підйомної машини (лебідки) відношення величин гальмівних моментів, які створюються як запобіжним гальмом, так і робочими гальмами, до статичних моментів мають бути не менші за наведені в таблиці 6 "Відношення величини гальмівного моменту до статичного моменту" додатка 11 до цих Правил.
Для виробок зі змінними кутами нахилу гальмівний момент необхідно розраховувати для кожної з ділянок шляху з постійним кутом нахилу і приймати за найбільшим з отриманих значень.
Робоче гальмо для машин зі шківами тертя (пружинно-пневматичним з вантажною частиною приводу гальма) може настроюватися на створення гальмівного моменту, меншого за той, що утворюється запобіжним гальмом, але не меншого за двократний статичний момент.
Для діючих підйомних машин з діаметром органу навивки (старих типів) до 3 м для розгальмування робочого гальма допускається застосування мускульної сили машиніста, якщо для робочого гальмування використовується вантажний привід. Гальмовий вантаж робочого гальма має забезпечувати гальмовий момент у 1,5 раза більший ніж максимальний статичний момент. У всіх інших випадках обов’язкове застосування регульованого робочого гальма з механічним приводом.
Під час перестановки барабанів гальмівний пристрій як при запобіжному, так і при робочому гальмуванні має розвивати як на заклиненому барабані, так і на переставному (переставній частині розрізного барабана) момент, який дорівнює не менше ніж 1,2 статичного моменту, що створюється масою порожньої посудини (противаги) та масою головного і врівноважуючого канатів. При розчепленні барабанів переставний барабан (переставна частина розрізного барабана) має бути загальмований стопорним пристроєм, що забезпечує не менше ніж трикратний максимальний статичний момент. Під час перестановки барабана і переміщення посудини перебування працівників у посудині та стволі має бути унеможливлене.
