1. Віднесення пластів до категорій небезпеки за ГДЯ, їх перелік і порядок відпрацювання, розкриття гірничими виробками, ведення підготовчих і очисних робіт, застосування способів прогнозу і запобігання ГДЯ, а також заходів щодо забезпечення безпеки працівників здійснюють відповідно до вимог законодавства.
2. Проєкти нового будівництва і реконструкції шахт, підготовки нових горизонтів, на яких вугільні пласти або породи, схильні до ГДЯ, мають містити розділ, який передбачає технічні та технологічні рішення, спрямовані на створення умов для безпечного та ефективного ведення гірничих робіт на таких пластах.
3. На шахтах, що розробляють пласти, схильні до ГДЯ, прогноз небезпеки виникнення ГДЯ та контроль виконання та ефективності заходів їх запобігання повинні проводити спеціальні служби (групи) прогнозу, що підпорядковуються безпосередньо головному інженеру шахти.
У разі невеликих обсягів робіт прогнозу і контролю ефективності заходів запобігання ГДЯ можуть створюватись групи прогнозу в складі дільниць ВТБ. Керівником такої групи є заступник начальника дільниці ВТБ. До складу служби (групи) прогнозу повинні входити гірничі майстри і геолог, який призначається наказом директора шахти (уповноваженої особи).
4. Для кожного пласта, схильного до ГДЯ, який відпрацьовується в межах шахтного поля, щороку розробляють з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи згідно з проведеними НДР комплекс заходів щодо боротьби з цими явищами.
Комплекс заходів щодо боротьби з ГДЯ затверджується головним інженером шахти для діючих виробок до початку календарного року, а для нових виробок - до початку ведення гірничих робіт.
Комплекс заходів щодо боротьби з ГДЯ включають до ТПД з розкриття пластів, проведення та кріплення підготовчих виробок, ведення очисних робіт.
5. У випадку розкриття та підготовки шахтних полів з пластами, схильними до ГДЯ, повинно максимально використовуватися випереджальне відпрацювання захисних пластів.
Незахищені вугільні пласти повинні розроблятися із застосуванням способів прогнозу та запобігання ГДЯ, або БПР у режимі струсного підривання.
Проведення гірничих виробок по викидонебезпечним пісковикам має здійснюватися із застосуванням прогнозу викидонебезпеки або способу запобігання раптових викидів пісковика і газу, з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи.
Проведення виробок в присічку до виробленого простору очисних вибоїв дозволяється здійснювати без застосування прогнозу і способів запобігання ГДЯ за результатами проведеної НДР.
6. Закладення польових виробок необхідно робити на відстані не меншій ніж 5 м по нормалі від пластів, схильних до ГДЯ. Дозволяється закладення виробок на меншій відстані з урахуванням рекомендацій фахових наукових установ відповідно до проведених НДР.
Якщо польова виробка проводиться буропідривним способом, то при наближенні її до пласта на відстань не менше 3 м по нормалі, необхідно запроваджувати режим струсного підривання.
Прогноз викидонебезпеки пласта при проведенні виробки буропідривним або комбайновим способом, на відстані 3 м і менше по нормалі від вугільного пласта, схильного до ГДЯ (на ділянках наближення і віддалення) повинен виконуватися службою (групою) прогнозу.
7. На незахищених пластах, схильних до ГДЯ, підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10° необхідно проводити в напрямку зверху донизу.
В аварійних випадках дозволяється проведення виробок з кутами нахилу понад 10° у напрямку знизу угору відбійними молотками із застосуванням способів запобігання ГДЯ з контролем їх ефективності і заходів щодо забезпечення безпеки працівників.
На захищених пластах або ділянках (зонах) похилі виробки можуть проводитися знизу нагору за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.
8. Виймання вугілля в очисних вибоях на пологих і похилих пластах, небезпечних за ГДЯ, має здійснюватися вузькозахватними самозарубними комбайнами або струговими установками.
У небезпечних зонах, встановлених прогнозом, а також на особливо небезпечних щодо ГДЯ пластах або ділянках виймання вугілля вузькозахватними комбайнами виконується в однобічному напрямку.
На крутих пластах, небезпечних за ГДЯ, виймання вугілля в очисних вибоях необхідно проводити щитовими агрегатами в лавах за падінням, а в лавах за простяганням - комбайнами з дистанційним керуванням або відбійними молотками в стелеуступних (підошвоуступних) вибоях в безпечних за прогнозом зонах.
9. Величина випередження очисного вибою вибоєм підготовчої виробки встановлюється залежно від гірничо-геологічних та гірничотехнічних умов відпрацювання вугільних пластів.
10. Для виконання локальних способів запобігання ГДЯ і проведення струсного підривання виділяється спеціально відведений час, термін та тривалість якого вказується в ТПД.
11. Управління покрівлею в очисних вибоях на пластах, небезпечних за ГДЯ, має робитися повним обваленням або повним закладанням виробленого простору. Застосування інших способів управління покрівлею дозволяється з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи.
12. За появи ознак, що передують ГДЯ, усі працівники мають бути негайно виведені з виробок у безпечне місце, а електроенергія відключена. Поновлення робіт може відбутися за письмовим допуском головного інженера після оцінки небезпеки виникнення цих явищ і застосування заходів щодо запобігання їм.
6. Утримання, ремонт і погашення виробок
1. Технічний стан горизонтальних і похилих діючих виробок має перевірятися посадовими особами дільниць, у веденні яких вони знаходяться гірничими майстрами дільниць - що змінно, начальниками дільниць або їх заступниками (помічниками) - щодобово, гірничими майстрами дільниць ВТБ - під час контролю стану рудникової атмосфери.
Усі діючі виробки протягом всього строку експлуатації мають утримуватися в справному стані, чистоті та відповідати вимогам цих Правил.
Щорічно маркшейдерська служба станом на 1 число наступного року має проводити облікові та вимірювальні роботи щодо визначення загальної довжини гірничих виробок, у тому числі із незадовільним станом, за перерізом, зазорами, висотою, та виробок з локомотивною відкаткою за профілем рейкових колій. За результатами вимірювальних робіт на шахті повинна бути розроблена програма скорочення гірничих виробок із незадовільним станом.
2. Керівники дільниць гірничих робіт і гірники зобов’язані вживати негайних заходів щодо відновлення відсутнього, вибитого або порушеного кріплення, а у виробках, що експлуатуються без кріплення або закріплених анкерним кріпленням,- після видалення відшарованих з боків і покрівлі шматків породи і вугілля.
Кріплення та армування вертикальних, похилих (понад 45°) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, повинні оглядати:
щодоби - призначені особи;
щотижня - механік підйому;
щомісяця - головний механік;
щокварталу - головний інженер шахти.
Кріплення похилих (до 45°) стволів що змінно повинні оглядати гірничі майстри, щодоби - начальники дільниць або їх заступники (помічники), у веденні яких знаходяться виробки, щокварталу - головний інженер шахти. Результати огляду і вжиті заходи щодо усунення порушень заносяться перевіряльниками у Книгу огляду стволів шахт, яка наведена у додатку 3 до цих Правил.
У період будівництва (реконструкції, поглиблення) шахти кріплення та армування стволів під час їх проходження, поглиблення та експлуатації мають бути оглянуті головним інженером шахтопрохідницької організації не рідше одного разу на місяць. Крім того, армування повинен оглядати головний механік не рідше двох разів на місяць, а механік підйому - не рідше одного разу на тиждень.
У проєктах будівництва стволів шахт має бути передбачено спостереження за станом кріплення в процесі будівництва за допомогою контрольно-вимірювальних приладів. Спостереження за станом кріплення покладається на маркшейдерську службу суб’єкта господарювання, що здійснює будівництво.
У вертикальних стволах у терміни, які встановлені головним інженером шахти, але не рідше одного разу на два роки, необхідно проводити виміри зазорів і профільну зйомку армування ствола. За резолюцією головного інженера, результати вимірів передаються головному механіку.
3. Перекріплення виробок необхідно виконувати за ТПД, затвердженою директором або головним інженером шахти з попереднім ознайомленням гірничих майстрів і працівників під підпис перед початком робіт. Перекріплення сполучень штреків із квершлагами, бремсбергами, уклонами, камерами, хідниками мають робитися в присутності змінного керівника робіт на дільниці.
Під час перекріплення та ремонтних робіт у горизонтальних виробках з локомотивною відкаткою мають бути виставлені світлові сигнали та попереджувальні знаки "Ремонтні роботи" на відстані довжини гальмівного шляху, але не менше ніж 80 м в обидва боки від місця роботи. Не дозволяється знімати сигнали і знаки, що відгороджують місце перекріплення виробок і ремонтних робіт, до повного їх закінчення та перевірки стану колій.
У випадку перекріплення виробки з метою збільшення її поперечного перерізу або у разі заміни кріплення, що стало непридатним, не дозволяється одночасно видаляти понад дві рами (арок). Рами (арки), що знаходяться спереду та позаду тих, що видаляють, мають бути тимчасово посилені розпірками або стояками та розшиті не менше ніж по п’ять рам в обидва боки.
4. Роботи з ліквідації завалів в очисних і підготовчих виробках (незалежно від розміру завалу по довжині виробки) мають виконуватись за спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти. Місця завалів наносяться на плани гірничих виробок.
Під час розбирання завалів з порожнечами в покрівлі прибирання породи та відновлення кріплення слід проводити під запобіжним помостом, конструкція якого визначається ТПД. Кріплення виробки від останньої рами перед завалом має бути посилене на відстань, не меншу за шестиразову величину відстані від центра верхняка на непорушеній ділянці виробки до купола вивалу породи в завалі.
У разі суцільного завалу виробок до робіт щодо їх відновлення допускаються не менше двох досвідчених кріпильників, що мають досвід роботи на відновленні виробок не менше двох років. Роботи виконуються в присутності посадових осіб дільниці або шахти.
Під час розбирання завалів і відновлення старих виробок у першочерговому порядку забезпечується провітрювання місця робіт і ведення постійного контролю за газами метаном та діоксидом вуглецю.
5. Під час проведення ремонтних робіт у вертикальних і похилих виробках не дозволяється підіймання (опускання) і пересування у них працівників, не зайнятих ремонтом виробок. Не дозволяється одночасне проведення ремонтних робіт у зазначених виробках більше ніж в одному місці. Ця вимога не діє у виробках, які мають кут падіння до 18°.
У місцях опускання і підіймання вантажів, призначених для ремонту стволів, уклонів і бремсбергів, має бути сигналізація між особами, які приймають вантаж, і рукоятником-сигналістом або машиністом підйомної установки.
Посадова особа шахти, відповідальна за ремонт, повинна ретельно оглянути ствол після виконання робіт з його ремонту. Також мають бути проведені контрольні опускання і підіймання посудин в стволі без перебування в них працівників і вантажів.
6. Ремонт похилих відкотних виробок з нескінченою відкаткою дозволяється робити тільки якщо канат звільнено від вагонеток. Дозволяється залишати в похилій частині виробки вагонетки, призначені для її ремонту, за умови надійного їх закріплення, а у виробках з кінцевою канатною відкаткою, крім того, за умови прикріплення їх до тягового каната.
7. У проєкті ремонту ствола необхідно передбачити:
перекриття ствола нижче місця проведення ремонту запобіжним помостом, що перешкоджає падінню предметів у ствол;
перекриття ствола вище місця проведення ремонту на висоті не більше ніж 5 м запобіжним помостом, що перешкоджає падінню предметів зверху;
під час проведення робіт із закріпленого нерухомого або підвісного помосту має бути передбачене з’єднання їх підвісними драбинами з помостом сходового відділення.
Працівники, які виконують ремонт ствола, зобов’язані користуватися запобіжними поясами.
Не допускається виконання робіт з ремонту і обслуговування стволів поодинці.
8. Під час проведення будь-яких робіт у зумпфі рух підйомних посудин у стволі цілком припиняється, а працівники в зумпфі мають бути захищені від випадкового падіння предметів зверху.
9. Розкриття і відновлення стволів і шурфів старих шахт ведеться за, проєктами, погодженими з ДАРС (ДВГРС).
10. Погашення виробок на діючих шахтах має виконуватися за, ТПД, затвердженою директором або головним інженером шахти, а погашення підготовчих виробок слідом за лавою - за ТПД виїмкової дільниці, у якій передбачаються порядок вилучення кріплення, механізація, заходи безпеки та розділ "Протиаварійний захист". Виймання кріплення в похилих виробках з кутом від 15° до 30° проводиться знизу угору.
7. Попередження падіння працівників і предметів у виробки
1. Устя діючих вертикальних і похилих виробок (стволів, шурфів), обладнаних підйомними установками, мають бути огороджені з неробочих боків стінками або металевою сіткою висотою не менше ніж 2,5 м, а з робочих боків мати ґрати або двері, обладнані блокуванням, що включає сигнал "стоп" у машиніста за відкритих дверей. Огородження устя ствола має бути пофарбоване червоною фарбою.
Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і похилих виробок, що мають вихід на поверхню, не обладнаних підйомом, мають виступати над поверхнею не менше ніж на 1 м у напрямку виробки.
Устя необхідно перекривати лядами або ґратами, жорстко закріпленими на кріпленні, з надійними запорами.
Зумпфи стволів необхідно огороджувати для запобігання падінню в них працівників.
При пересіченні вертикальної виробки з горизонтальною для переходу працівників має бути проведена обхідна виробка. Дозволяється влаштування проходу під сходовими відділеннями.
2. Устя виробок з кутом нахилу понад 25° у місцях їх сполучень з горизонтальними виробками необхідно огороджувати або перекривати міцними помостами, лядами або металевими ґратами.
У випадку ліквідації цих виробок їх устя необхідно перекривати помостами й огороджувати.
3. Під щитовим перекриттям за щитової системи виймання металеві ґрати необхідно підвішувати до перекриття, при цьому найближча до цілику вуглеспускна піч має бути перекрита ґратами на рівні підошви вхідної збійки. Інші збійки між хідниковою та вуглеспускною печами мають бути ізольовані.
4. Перед устями стволів у разі підіймання баддями як на нижньому, так і на верхньому приймальних майданчиках мають бути встановлені перегородки для опори рукоятників і бадейників. За відсутності механічного приводу для відкриття ляд рукоятники і бадейники повинні працювати з запобіжними поясами.
5. Сходові відділення стволів і шурфів мають бути ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою, пришитою з внутрішнього боку за всією довжиною виробки суцільно або врозгін з проміжками, не більшими ніж 0,1 м.
IV. Рудникова аерологія
1. Рудникове повітря та вентиляційні мережі шахт
1. Витрата повітря для провітрювання шахт визначається відповідно до вимог встановлених законодавством. Провітрювання шахти має бути стійким. Вміст кисню в гірничих виробках має становити не менше 20 % (за об’ємом). Вміст кисню необхідно визначати автоматичними переносними приладами або газовизначальниками.
Значення концентрації метану в рудниковому повітрі не повинно перевищувати величин, наведених у таблиці 1 "Значення концентрації метану в рудниковому повітрі" додатка 4 до цих Правил.
Концентрація діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) в атмосфері гірничих виробок має не перевищувати: на робочих місцях, у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок - 0,5 %; у виробках з вихідним струменем крила, горизонту і шахти в цілому - 0,75 %; при проведенні і відновленні виробок по завалу - 1 %.
Концентрація водню в зарядних камерах має не перевищувати 0,5 %.
У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, норми температури і вологості повітря повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці 8 "Норми температури і вологості повітря" додатка 4 до цих Правил.
При невідповідності складу повітря у виробках нормам щодо граничнодопустимої концентрації шкідливих газів у діючих виробках шахт за одним з параметрів, зазначених у таблиці 2 "Граничнодопустима концентрація шкідливих газів у діючих виробках шахт" додатка 4 до цих Правил, роботи необхідно зупинити і вивести працівників на свіжий струмінь повітря. Про це необхідно негайно повідомити гірничого диспетчера та вжити заходів з приведення складу повітря у відповідність із зазначеними вимогами.
Перед допуском працівників у виробку після підривних робіт вміст шкідливих газів, зазначених у таблиці 2 "Граничнодопустима концентрація шкідливих газів у діючих виробках шахт" додатка 4 до цих Правил, має не перевищувати 0,008 % за об’ємом у перерахуванні на умовний оксид вуглецю. Таке розрідження шкідливих газів має досягатися не пізніше ніж через 30 хвилин після підривання зарядів. При перевірці достатності розрідження шкідливих продуктів вибуху 1 л оксидів азоту слід приймати еквівалентним 6,5 л оксиду вуглецю.
У випадку використання матеріалів або технологічних процесів, при яких можливе виділення інших шкідливих речовин, необхідно здійснювати контроль за їх вмістом у повітрі.
2. На негазових шахтах у разі зупинки головних або допоміжних вентиляторних установок тривалістю понад 30 хвилин працівників необхідно вивести у виробки зі свіжим струменем повітря.
На газових шахтах у разі зупинки головних або допоміжних вентиляторних установок або при порушенні провітрювання необхідно припинити роботи у гірничих виробках, де порушено провітрювання, негайно вивести працівників у виробки зі свіжим струменем повітря, зняти напругу з електроустаткування.
Якщо зупинка вентиляторної установки триває понад 30 хвилин, то працівники повинні вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії мають визначатися ПЛА.
Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження очисних і тупикових виробок посадовими особами дільниці ВТБ.
3. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, зазначених у таблиці 3 "Швидкість повітря в гірничих виробках" додатка 4 до цих Правил.
Середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок всіх шахт і в тупикових виробках газових шахт має бути не менше ніж 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проєктною довжиною 75 м та більше, що проводяться вугільними пластами потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метаноносністю пласта на ділянці проведення виробки 5 м-3/т і вище - не менше ніж 0,5 м/с; під час проходження та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер,- не менше ніж 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.
У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних механізованими комплексами, на пластах з природною вологістю вугілля понад 8 % допускається швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності працівників у зоні пилового потоку.
4. При стволах і штольнях із поступаючим струменем повітря мають бути калориферні установки, що забезпечують підтримку температури повітря не нижче +2°C у 5 м від сполучення каналу калорифера зі стволом (штольнею).
Не допускається використовувати в калориферах розчини та речовини, небезпечні для здоров’я працівників у разі попадання в повітряний струмінь.
5. Проєктування, устрій і експлуатація калориферних установок, що використовують як проміжний теплоносій високотемпературну воду або насичений пар, необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 10.0-7.08-93.
6. Устрій і експлуатація вогневих калориферів, які використовують як паливо шахтний дегазаційний метан, необхідно здійснювати відповідно до ТПД.
Не допускається експлуатувати вогневі калорифери, якщо концентрація шкідливих газів у повітрі, що подається на провітрювання в ствол (штольню), перевищує ГДК, зазначені в таблиці 2 "Граничнодопустима концентрація шкідливих газів у діючих виробках шахт" додатка 4 до цих Правил.
7. Об’єднання шахт із незалежним провітрюванням в одну вентиляційну систему здійснюють за проєктом, виконаним проєктною організацією та узгодженим з генеральним проєктувальником, і мати єдиний ПЛА та одну дільницю ВТБ.
У виробках, що з’єднують дві шахти з незалежним провітрюванням, необхідно встановлювати глухі вибухостійкі та вогнестійкі перемички. Місця встановлення та конструкція перемичок визначаються паспортом.
8. Тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а також виробки, що тимчасово не використовуються, необхідно провітрювати або тимчасово ізолювати. Перед ізоляцією з виробок необхідно вилучити все електроустаткування та кабелі. Трубопроводи, рейки та стяжки металокріплення в місцях зведення перемичок необхідно роз’єднати та прибрати на відстань 2 м в обидва боки від перемички.
Ізоляцію відпрацьованих виїмкових дільниць (полів) або виробок, що тимчасово зупинені та не використовуються, здійснюють відповідно до паспорта, погодженого з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженого головним інженером шахти. Відпрацьовані виїмкові дільниці (поля) мають бути ізольовані постійними перемичками.
Місця розташування всіх постійних перемичок із вказівкою їхніх номерів наносять на плани гірничих виробок. Перемички приймають за актом, складеним службами дільниць ВТБ або профілактичних робіт з безпеки. Акти зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом строку служби перемички.
Розкривання перемичок та розгазування ізольованих виробок виконується працівниками ДАРС (ДВГРС) відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти та узгоджених з командиром загону ДАРС (ДВГРС). Про розкривання ізольованих виробок головний інженер до початку робіт повідомляє територіальний орган Держпраці.
Відведення метану по виробках, що не підтримуються, здійснюється за відповідним проєктом.
Неконтрольовані виробки, що використовуються для відведення метану, необхідно захищати ґратчастими перемичками. Ця вимога не розповсюджується на розробку проєктів на нове будівництво, реконструкцію шахт, відробки блоків, горизонтів та панелей.
Допускається відгородження виробок, що тимчасово не використовуються, які провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, ґратчастими перемичками за відсутності в них електроустаткування і кабелів та за умови контролю витрати повітря біля перемичок не рідше 1 разу на декаду працівниками дільниці ВТБ.
9. Роботи у вибоях, що наближаються до виробок, у яких можливі скупчення небезпечних газів, а також розкривання таких виробок необхідно проводити за затвердженою головним інженером шахти ТПД, що передбачає заходи захисту від прориву газів.
10. Не допускається використовувати той самий ствол шахти для одночасного пропускання свіжого та вихідного струменів повітря. Ця вимога не поширюється на час проведення стволів і приствольних виробок до з’єднання з іншим стволом або вентиляційною збійкою.
11. Не допускається підводити свіже повітря в діючі камери, тупикові та очисні виробки, а також відводити повітря з них через завали, виробки, які не обстежуються, за винятком робіт з ліквідації аварій.
Допускається провітрювання гірничих виробок, що погашаються, через завал за рахунок загальношахтної депресії.
12. Кожна очисна виробка з прилеглими до неї тупиковими виробками має провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.
Не допускається застосування схем провітрювання виїмкових дільниць, у яких та сама виробка використовується для подачі на виїмкову дільницю свіжого та відведення вихідного вентиляційного струменя повітря, за винятком схем провітрювання з підсвіженням вихідного вентиляційного струменя, а також випадків ізоляції (погашення) частини виробки між вхідним і вихідним струменями дільниці глухими перемичками або перемичками з лазами для проходу гірничорятувальників. При цьому ізоляція (погашення) виробки у випадку пожежі або вибуху має не збільшувати тривалість виходу підземних працівників з дільниці в непридатній для дихання атмосфері. Величина перерізу отворів у перемичках має бути достатньою, щоб забезпечувати стійке провітрювання виїмкових дільниць, і визначається розрахунковим шляхом.
13. Зарядні камери та склади вибухових матеріалів мають провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.
Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого провітрювання за умови одночасної зарядки не більше двох акумуляторних батарей електровозів. При цьому вихідний вентиляційний струмінь повітря із зарядної камери не має безпосередньо (без підсвіження) надходити в очисні та тупикові виробки.
Всі інші камери для машин і електроустаткування в газових або небезпечних за пилом шахтах мають провітрюватися свіжим струменем повітря; камери глибиною до 6 м допускається провітрювати за рахунок дифузії повітря. Вхід у камеру має бути шириною не менше ніж 1,5 м, висотою не менше ніж 1,8 м та закриватися ґратчастими дверима. Допускається обладнання таких камер у виробках з вихідним струменем повітря, що містить не більше 0,5 % метану, за винятком виробок на пластах, небезпечних за ГДЯ та небезпечних за суфлярним виділенням метану.
14. При проєктуванні головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, необхідно передбачати їх відокремлене провітрювання або провітрювання шляхом відведення по них вихідного вентиляційного струменя. На діючих шахтах експлуатація таких виробок дозволяється за ТПД з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи та погодження з ДВГРС.
2. Вентиляційне обладнання
1. Для попередження короткого замикання (закорочування) і забезпечення реверсування вентиляційних струменів необхідно встановлювати шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів має не допускати одночасного відкривання дверей.
Шлюзи, що встановлюють у виробках, які з’єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для запобігання закорочуванню вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, необхідно споруджувати з негорючих матеріалів. Допускається спорудження дерев’яних дверей, що мають вогнезахисне покриття, у виробках крила, панелі, дільниць.
Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляторними установками і призначені для пересування працівників і транспортування вантажів, мають бути обладнані шлюзовими пристроями.
Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки.
Вентиляційне обладнання необхідно зводити відповідно до типового проєкту. Допускається, до виходу типового проєкту, зведення вентиляційних пристроїв за паспортом, затвердженим директором або головним інженером шахти.
Вимога до обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).
2. При обладнанні вентиляційних дверей відстань від найбільш виступаючої кромки рухомого складу до верхньої границі прорізу в перемичці має становити не менше ніж 0,5 м (для монорейкових і підвісних канатних доріг - до нижньої границі), а до бокових границь (косяків) - не менше ніж 0,25 м.
Перемички з вікнами для регулювання витрати повітря можуть бути дощатими. При зведенні перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, необхідно робити оббирання породи, що відшарувалася.
При встановленні одностулкових дверей у відкотних виробках необхідно передбачати в них двері шириною не менше 0,7 м для проходу працівників. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках за відсутності в перемичці дверей для проходу працівників зазор між косяком і виступаючою кромкою рухомого складу з одного боку має становити не менше ніж 0,7 м. Ця вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.
При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері мають бути обладнані пристроєм, що полегшує їхнє відкривання.
Усі вентиляційні двері (у тому числі і реверсивні) мають бути самозакривними та постійно закритими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість і більше складів поїздів у зміну) вони мають відкриватися і закриватися автоматично або дистанційно.
Не допускається встановлення вентиляційних дверей на дільницях похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими, підвісними та надґрунтовими канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких проводиться відкатка, мають бути захищені бар’єрами.
Справність автоматизованих дверей повинні перевіряти щодоби посадові особи дільниці ВТБ або призначені особи.
Вентиляційні двері та перемички за відсутності в них необхідності необхідно прибирати.
3. Регулювання повітряних струменів у виробках, за винятком вентиляційних режимів, передбачених ПЛА, дозволяється робити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ.
Не допускається позмінне регулювання вентиляційного струменя.
3. Вентиляторні установки
1. Провітрювання підземних виробок здійснюють за допомогою безперервно працюючих головних вентиляторних установок, розташованих на поверхні шахт біля устів герметично закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин.
У разі реконструкції шахти або вентиляційної мережі тимчасове використання допоміжних вентиляторних установок у підземних гірничих виробках допускається за умови дотримання відповідних рекомендацій ДВГРС.
2. Головні вентиляторні установки мають складатися не менше ніж із двох вентиляторних агрегатів, причому один з них має бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок мають бути одного типу і розміру.
Усі осьові вентилятори, що розробляються, обладнуються гальмовими або стопорними пристроями, що перешкоджають мимовільному обертанню ротора вентилятора.
При проєктуванні вентиляторних установок передбачаються заходи щодо запобігання обмерзанню перемикаючих пристроїв. Вентиляторні канали необхідно регулярно очищати від пилу, сторонніх предметів та обладнання, а також вони мають бути обладнані виходом на поверхню зі шлюзом.
У каналі вентиляторної установки в місцях сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) і перед колесом вентилятора мають бути встановлені захисні ґрати висотою не менше ніж 1,5 м.
Установлення допоміжних вентиляторних установок у підземних гірничих виробках, крім шахт, небезпечних за газом, виконуються за проєктом.
Допускається провітрювання ліквідованих шахт, шахт у стадії ліквідації, шахт, що перебувають у режимі "Сухої" консервації, і гідрозахисних шахт за рахунок природної тяги за проєктом, розробленим проєктною організацією із залученням, депресійної служби ДВГРС за умови наявності вентилятора головного провітрювання в робочому стані.
3. Головні вентиляторні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.
Допоміжні вентиляторні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено ПЛА.
Переведення вентиляторних установок на реверсивний режим роботи має тривати не більше ніж 10 хвилин. Витрата повітря, що проходить по виробках в реверсивному режимі провітрювання, має становити не менше ніж 60 % від об’єму повітря, що проходить ними в нормальному режимі. При цьому вміст метану у кожній виробці має не перевищувати 2 %.
4. Справність дії пристроїв, які реверсують, перемикають та герметизують повинні перевіряти головний механік шахти і начальник дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати перевірок заносять у Книгу огляду вентиляторних установок та перевірки реверсування, яка наведена у додатку 5 до цих Правил. Книга має бути прошнурована і скріплена печаткою підприємства (за її наявності), а сторінки пронумеровані.
На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також при зміненні схеми провітрювання та після заміни вентиляторів необхідно проводити за планом, погодженим з командиром ДАРС (ДВГРС), реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірку інших вентиляційних режимів відповідно до ПЛА. При проведенні реверсування на газових шахтах всіх категорій подачу електроенергії в шахту необхідно відключати (за винятком головних підйомів, дегазаційних і вентиляторних установок, розташованих на поверхні шахт). Допускається при проведенні реверсування поновлення подачі електроенергії в шахту на головні водовідливні установки за умови стійкого вмісту метану не більше 0,5 % у виробках, де експлуатується електроустаткування та прокладені силові кабелі.
Тривалість реверсування вентиляційного струменя у випадку аварії має становити не менше ніж час, необхідний для виведення на поверхню всіх підземних працівників. Тривалість планового реверсування вентиляційного струменя має становити не менше ніж час, необхідний для виходу працівників із найбільш віддалених виробок до запасних виходів із шахти або на поверхню.
Можливість реверсування вентиляційного струменя в гірничих виробках шахт, де є ізольовані не списані пожежі, визначається головним інженером шахти та ДАРС (ДВГРС). Це положення не поширюється на випадки аварійного реверсування, передбачені ПЛА.
5. Вентиляторні установки повинні оглядати не рідше одного разу на добу працівники, призначені наказом директора шахти (уповноваженої особи), і не рідше одного разу на місяць - головний механік шахти. Результати оглядів заносять у Книгу огляду вентиляторних установок та перевірки реверсування, яка наведена у додатку 5 до цих Правил.
Технічний огляд вентиляторних установок проводиться до закінчення призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника або іншому експлуатаційному документі. Періодичний технічний огляд вентиляторних установок проводиться щороку, якщо інше не передбачено технічними документами виробника.
Продовження експлуатації вентиляторних установок у разі досягнення ними призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника, здійснюється після їх експертного обстеження. Якщо призначений строк служби в паспорті (іншому експлуатаційному документі) не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами. Строк, на який продовжується після кожного експертного обстеження експлуатація вентиляторних установок, не може перевищувати 5 років.
6. Вентиляторні установки мають бути оснащені всіма контрольно-вимірювальними приладами, передбаченими проєктом. Інформація про робочі параметри вентиляторної установки (подача, тиск, положення ляд) має виводитися на диспетчерський пункт шахти.
Вентиляторні установки повинні обслуговувати машиністи (мотористи). Допускається експлуатація вентиляторної установки без постійної присутності машиніста за наявності апаратури дистанційного управління та контролю відповідно до проєкту. При цьому дистанційний пункт керування та контролю має розташовуватись в диспетчерському пункті шахти.
Машиніст вентиляторної установки або особа, що обслуговує пульт дистанційного управління та контролю роботи вентиляторної установки, зобов’язаний вести Книгу обліку роботи вентиляторної установки, яка наведена у додатку 6 до цих Правил. Цими особами на початку кожної зміни на діаграмах самописних приладів робиться позначка із зазначенням дати та часу.
У будівлі вентиляторної установки у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм має бути телефон, зв’язаний безпосередньо із центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером.
У будівлі вентилятора, а для автоматизованих установок також і в пункті керування мають бути вивішені: схема реверсування вентиляторної установки, схема електропостачання, індивідуальні характеристики вентиляторів та інструкція для машиніста або особи, що обслуговує пульт керування вентиляторною установкою. Не допускається нецільове використання приміщень вентиляторних установок.
7. Зупинка вентиляторної установки або зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим наказом головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.
Про раптові зупинки вентиляторної установки, викликані її несправністю або припиненням подачі електроенергії, гірничий диспетчер зобов’язаний негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділу ДАРС (ДВГРС), що обслуговує шахту, і територіального органу Держпраці.
У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного вентиляторного агрегату має бути введений у дію ПЛА і вжиті невідкладні заходи до поновлення роботи діючого та приведення в робочий стан резервного вентиляторного агрегату.
Всі види перевірок, раптових зупинок, зменшення депресії і подачі вентиляторної установки мають бути відображені на діаграмних стрічках або інших носіях інформації витратомірів і тягонапоромірів. Строк зберігання стрічки - три роки.
8. При одержанні повідомлення про передбачуване припинення подачі електроенергії або про передбачувану перерву в роботі вентиляторної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються,- відповідальний черговий) зобов’язаний вчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки працівників, які перебувають у шахті.
9. На шахтах III категорії, надкатегорних та небезпечних за ГДЯ при встановленні електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляторної установки, має бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається при зупинці вентилятора.
4. Провітрювання тупикових виробок
1. Провітрювання тупикових виробок здійснюють за допомогою ВМП.
Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок і збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії необхідно здійснювати за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше ніж 60 м.
На діючих шахтах з тупикових виробок, що перебувають у проходці, не допускається проведення нових тупикових виробок, крім тих, які призначені для ліквідації тупиків і скорочення їхньої довжини.
2. ВМП, що здійснюють провітрювання тупикових виробок, мають працювати постійно. Обслуговування ВМП повинні здійснювати призначені та навчені особи (допускається за сумісництвом).
На всіх шахтах застосовується апаратура автоматичного контролю роботи ВМП, а на шахтах III категорії та вище для ВМП з електроприводом - з телеуправлінням з поверхні.
При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи та телеуправління ВМП призначати осіб для їхнього обслуговування не потрібно.
У випадку зупинки ВМП або порушення вентиляції потрібно припинити роботи в тупиковій частині виробки, відключити напругу з електроустаткування, працівників негайно вивести в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки встановити заборонний знак. У негазових шахтах допускається не знімати напругу з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки посадовими особами дільниці.
Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться по вугільному пласту у газових шахтах III категорії і вище, мають бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (режим резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП із електроживленням від резервного пускача. Продуктивність резервного ВМП має дорівнювати продуктивності робочого ВМП.
При проведенні виробок по викидонебезпечних вугільних пластах або породах як резервні допускається застосовувати ВМП із пневматичними двигунами.
3. ВМП встановлюють за проєктом, погодженим начальником дільниці ВТБ та затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, встановлюють у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше ніж 10 м від вихідного струменя.
Не допускається встановлення ВМП:
ближче ніж за 25 м до місць постійної присутності працівників (навантажувальні пункти, посадочні майданчики);
в очисних виробках за наявності виходів з них відповідно до вимог пункту 8 глави 2 розділу III цих Правил, крім випадків проведення обхідних гезенків (печей).
Подача ВМП має не перевищувати 70 % витрати повітря у виробці в місці його встановлення. При встановленні в одній виробці декількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи і розташовані один від іншого на відстані менше ніж 10 м, їх сумарна подача має не перевищувати 70 % витрат повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя. Якщо відстань між вентиляторами більше ніж 10 м, то подача кожного вентилятора має не перевищувати 70 % кількості повітря у виробці в місці його встановлення. У шахтах, небезпечних за газом, не допускається провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.
Не допускається встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля і газу, а також небезпечних за суфлярним виділенням метану.
У шахтах, що застосовують підземні установки кондиціонування рудникового повітря, допускається розміщення водоохолоджувачів, обладнаних ВМП з електричними двигунами, у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за ГДЯ.
Біля кожного вентилятора встановлюють інформаційну дошку, на яку записують фактичну витрату повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактичну подачу вентилятора, розрахункову і фактичну витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально допустиму довжину тупикової частини виробки, проведеної при даній вентиляторній установці, час провітрювання виробки після підривних робіт, дату заповнення і підпис особи, що робили запис на дошку.
При проведенні або погашенні вентиляційних виробок, що прилягають до очисних вибоїв на пластах крутого падіння, допускається встановлювати ВМП із пневматичним двигуном у цих виробках при дотриманні таких умов:
вентилятор встановлюють не ближче ніж за 15 м від вибою лави за ходом вентиляційного струменя;
довжина тупикової частини виробки має не перевищувати 60 м;
склад повітря в місці встановлення вентилятора має відповідати вимогам пункту 1 глави 1 цього розділу, а вміст метану у вихідному з тупикової частини виробки струмені та біля вентилятора має не перевищувати 1 %;
застосовують вентилятори, у яких виключена можливість займання метану при ударах і терті обертових частин об корпус вентилятора.
4. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах має не перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м. Наприкінці гнучких повітропроводів необхідно навішувати труби із жорсткого матеріалу довжиною не менше ніж 2 м або акумулятори вентиляційних труб або вставляти жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору труби. Гнучкий повітропровід приєднують до ВМП за допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не менше ніж 1 м.
5. Допускається провітрювати тупикові горизонтальні та низхідні виробки довжиною до 6 м за рахунок дифузії.
У разі появи у виробках шарових або місцевих скупчень метану необхідно застосовувати нагнітальне провітрювання.
6. Стволи (шурфи) необхідно провітрювати на всю глибину протягом усього часу їх будівництва.
Вентиляторні установки для провітрювання стволів мають знаходитися на поверхні не ближче ніж за 20 м від стволів і працювати безперервно. У зимовий період повітря, що надходить у ствол, має підігріватися до температури, що унеможливлює утворення льоду в стволі.
Для провітрювання вертикальних стволів (шурфів) необхідно застосовувати труби із жорсткого матеріалу. Допускається навішувати гнучкі вентиляційні труби у вибої ствола (шурфа), а також застосовувати їх при заглибленні стволів з діючих горизонтів на висоту одного поверху.
Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою ствола (шурфа) має становити не більше ніж 15 м, а під час навантаження грейфером - 20 м. Труби підвішують на канатах або кріплять жорстко до кріплення (армування) ствола (шурфу).
5. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом
1. До шахт, небезпечних за газом, належать такі, в яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, в яких виділяється (або виділявся) метан, необхідно повністю перевести на газовий режим. Газовість шахт за метаном і діоксидом вуглецю (вуглекислим газом) визначається відповідно до вимог законодавства. Небезпеку шахт за газом під час їх проєктування визначають на підставі прогнозу газовості.
При розрахунках провітрювання максимально припустиму концентрацію метану у вихідному струмені очисної виробки та виїмкової дільниці приймають рівною 1 % незалежно від наявності апаратури АКМ.
2. Газові шахти залежно від величини відносної метановості (м-3/т видобутого вугілля) і виду виділення метану розподіляються на п’ять категорій, зазначених у таблиці 4 "Категорії шахт за метаном (відносна метановість)" додатка 4 до цих Правил.
Якщо при проведенні стволів, шурфів або інших розкривних виробок виявлено метан або очікується його виділення, то в них необхідно дотримуватися газового режиму.
3. При виявленні у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів і врубових машин), наведених у таблиці 1 "Значення концентрації метану в рудниковому повітрі" додатка 4 до цих Правил, необхідно негайно вивести працівників на свіжий струмінь повітря, огородити виробки знаками заборони, зняти напругу з електроустаткування, крім електроустаткування у виконанні РО. Про це особа, що виявила скупчення метану, повинна негайно повідомити гірничого диспетчера, який зобов’язаний вжити заходів щодо зниження концентрації газу до встановленої норми.
Розгазування виробок здійснюють відповідно до заходів, погоджених з командиром загону ДВГРС і затверджених головним інженером шахти.
У разі утворення біля бурових верстатів, комбайнів і врубових машин місцевих скупчень метану з концентрацією, що досягає 2 %, необхідно зупинити машини і зняти напругу з кабелю, що їх живить. Якщо концентрація метану продовжує зростати або протягом 15 хвилин вона не знижується, працівники повинні бути виведені на свіжий струмінь повітря. Поновлення роботи машин допускається після зниження концентрації метану до 1 %.
При контролюванні вмісту метану у вихідних вентиляційних струменях очисних виробок і виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики метану мають бути налаштовані на автоматичне відключення електроенергії при концентрації метану 1,3 %. При досягненні цієї концентрації метану роботи необхідно припинити, а працівників вивести на свіжий струмінь повітря.
Поновлення робіт допускається начальником дільниці за письмовою згодою головного інженера шахти, після особистої перевірки призначеною посадовою особою дільниці ВТБ зниження концентрації метану до норм, встановлених у таблиці 1 "Значення концентрації метану в рудниковому повітрі" додатка 4 до цих Правил.
4. При виході вихідного струменя з лави на штреки, що розташовані вище та проведені з нижньою розкоскою, одна з вентиляційних печей має бути розташована попереду вибою лави, а відстань між печами має становити від 10 до 30 м. За відсутності потреби печі мають бути ізольовані.
5. У газових шахтах при кутах нахилу виробок понад 10° рух повітря в очисних виробках і на всьому подальшому шляху проходження за ними (крім виробок довжиною менше ніж 30 м) має бути висхідним.
Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом нахилу понад 10° за умов додаткової подачі свіжого повітря по виробці, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті за схемами, наведеними в чинному законодавстві, та швидкості повітря у привибійному просторі очисних виробок не менше ніж 1 м/с.
На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя по виробках з кутом нахилу понад 10° при дотриманні таких умов:
швидкість повітря у виробках має становити не менше ніж 1 м/с;
кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, має бути негорючим або важкогорючим;
у виробках не має бути електричного устаткування та кабелів.
6. При відпрацьовуванні пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у виробках, що прилягають до очисних вибоїв, з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя при дотриманні таких умов:
кут нахилу виробки має не перевищувати 15° (значення кута нахилу виробки 15° є середнім по її довжині та має визначатися з урахуванням різниці висотних відміток і довжини виробки);
похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) має бути не більше ніж 1000 м, метановиділення у виробки дільниці має не перевищувати 5 м-3/хв;
вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не мають надходити у свіжий струмінь дільниці;
кріплення виробок з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя має бути негорючим або важкогорючим. У виробці, що з’єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим струменем, має бути негорюче кріплення і не менше двох пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима.
7. Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, що прилягають до очисних вибоїв, організовується таким чином, щоб вихідні з них струмені повітря не надходили в очисні та тупикові виробки.
На діючих шахтах I категорії за газом і вище допускається випуск вихідного струменя з тупикових виробок, що не примикають до очисних виробок, в очисні виробки (за винятком виробок, що проводяться по викидонебезпечним вугільним пластам або породам, не захищеним випереджаючою відробкою захисних пластів, із суфлярним виділенням метану або проривом метану з підошви) за наявності стаціонарної автоматичної апаратури контролю метану на автоматичне відключення електроструму при концентрації метану понад 0,5 % і за рекомендацій фахової наукової установи. При цьому таких тупикових виробок має бути не більше двох.
На шахтах, що будуються, під час підготовки нових горизонтів шахт допускається (за винятком виробок, що проводяться по викидонебезпечних породах або пластах, із суфлярним виділенням метану або проривом метану з підошви) випуск вихідного струменя у виробки зі свіжим струменем повітря діючих горизонтів за наявності стаціонарної автоматичної апаратури контролю метану на автоматичне відключення електроструму при концентрації метану понад 0,5 %.
8. Ствол шахти або квершлаг, що наближається до газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з розвідувальними свердловинами глибиною не менше 5 м. При цьому виміри вмісту метану у вибої необхідно проводити не менш трьох разів на зміну.
Схеми розташування свердловин (не менше двох), їх глибину та періодичність буріння визначають головний інженер і геолог шахти з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом і виробкою становила не менше 5 м. Фактичне положення свердловин має бути нанесене на робочий ескіз виробки із прив’язкою до маркшейдерського значка. Контроль за положенням вибою щодо пласта за даними розвідувального буріння здійснює геолог шахти.
9. Для провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, і викидонебезпечних породах, допускається встановлення ВМП із пневматичними двигунами відповідно до вимог пункту 3 глави 4 цього розділу.
Застосування вентиляторів з електродвигунами при встановленні їх у виробках зі свіжим струменем повітря регламентується законодавством.
