Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться за участю представника Держпраці з періодичністю, що встановлюється НПАОП 40.1-1.21-98.
2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електрообладнання, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядати:
особи, які працюють на машинах і механізмах, а також чергові електрослюсарі дільниці - щозміни перед початком роботи;
механік дільниці або його заступник - щотижня з занесенням результатів до оперативного журналу;
головний енергетик (головний механік) шахти або посадова особа - не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.
перед опусканням у шахту - група електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або особи, ним призначеної, проводять ревізію та перевіряють вибухобезпеку електрообладнання та записують результати до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.
3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок виконують відповідно до вимог законодавства, цих Правил та документації з їх експлуатації.
Оперативні переключення під час ремонтних і налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях і комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктів напругою понад 1140 В, здійснюють за письмовою згодою головного енергетика (головного механіка).
Всі оперативні переключення в електроустановках шахти здійснюють за погодженням з гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом до оперативного журналу.
4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли виключена можливість їх виконання зі знятою напругою, дозволяється робити поблизу та на струмопровідних частинах, що перебувають під напругою, за письмовою згодою головного енергетика шахти за умов:
наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів щодо техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмопровідних частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;
забезпечення безперервного нагляду за працівниками;
наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск на проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.
Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних за газом, допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому має бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд - погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.
У виробках на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, крім ЦПП і виробок приствольного двору, під час виконання зазначених робіт необхідно додатково дотримуватися таких умов:
місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу;
роботи мають виконуватися в змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 години після струсного підривання;
безперервний контроль концентрації метану повинен здійснювати гірничий майстер дільниці ВТБ. У разі вмісту метану більше ніж 0,5 % роботи мають бути припинені, а напругу знято.
Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати V кваліфікаційну групу щодо електробезпеки, а члени бригади - не нижче IV групи.
5. Максимальний струмовий захист і захист від перевантаження у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та під час експлуатації перевіряють відповідно до графіка, затвердженого головним інженером шахти.
6. Апарат захисту від витікання струму перевіряють на спрацьовування перед початком кожної зміни особи, призначені наказом по шахті. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряють один раз на добу в ремонтну зміну.
Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витоків струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатен відтворити АПВ лінії, яку захищає після перевірки.
Результати перевірки записують на дошки, що знаходяться в місцях встановлення апарата захисту, а у випадку несправності - повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журналі та вживання заходів.
Загальний час відключення мережі напругою 380 В, 660 В і 1140 В у разі спрацьовування апарата захисту від витікання струму має перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту записують до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.
7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок і кабелів на номінальні напруги 127-1140 В змінного струму, що знаходяться у шахті, має бути не нижче таких:
електродвигунів вуглевидобувних і прохідницьких машин - 0,5 МОм;
електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів і ручних електросвердел - 1,0 МОм;
пускової та розподільної апаратури, броньованих і гнучких кабелів будь-якої довжини - 1,0 МОм на фазу.
8. Вимірювання опору ізоляції електрообладнання та кабелів перед вмиканням виконують після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги увімкнути мережу, а для стаціонарного електрообладнання - також періодично, не рідше одного разу на рік.
Електрообладнання та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам і викликає спрацьовування апарата захисту від витікання струму, від’єднують від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.
9. Капітальний ремонт рудникового електрообладнання, виконують суб’єкти господарювання, що мають дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться в шахтах, з поміж деталей, що забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електрообладнання.
10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці призначені навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи.
Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.
Результати огляду та виміру заземлень електрообладнання, а також інших об’єктів, що не є електроустановками, але підлягають заземленню відповідно до цих Правил, мають заноситися до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил, що зберігається у головного енергетика (механіка) шахти.
VII. Протипожежний захист і пожежна безпека
1. Загальні вимоги
1. На кожній шахті має бути розроблений ППЗ відповідно до вимог Правил пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 12 жовтня 2004 року № 638, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2004 року за № 1533/10132 (далі - НАПБ Б.01.009-2004). ППЗ шахти має бути спроектований і виконаний так, щоб запобігти виникненню пожежі, а у разі її появи - забезпечити можливість її локалізації та гасіння на початковій стадії.
Проєкти ППЗ шахт коригуються та погоджуються з підрозділами ДАРС (ДВГРС) двічі на рік разом з ПЛА.
2. Кількість і вид технічних засобів протипожежного захисту, вогнегасні засоби, що застосовують, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасних речовин визначають відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
3. Під час розробки ПЛА мають бути здійснений розрахунок і прийнято режим вентиляції, що сприяє у разі виникнення пожежі запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння виробками, де перебувають працівники, зниженню активності пожежі, створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та запобіганню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим має бути керованим і сталим.
4. Проєкти автоматичних систем пожежної сигналізації та пожежогасіння підземних і поверхневих об’єктів шахт мають бути розроблені відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
2. Попередження підземних пожеж від самозаймання вугілля
1. Схильність до самозаймання всіх розкритих і тих, що відпрацьовуються, пластів вугілля у межах шахтного поля встановлюється фаховою науковою установою. Один раз на 5 років схильність до самозаймання шахтопластів, що відпрацьовуються, визначають повторно.
Схильність вугілля до самозаймання перевіряють у зонах геологічних порушень пластів (за винятком антрацитів) або при зміні гірничо-геологічних і гірничотехнічних чинників. За результатами перевірки, у разі необхідності, розробляють заходи щодо попередження ендогенних пожеж.
2. Щорічно на шахтах складається список розроблюваних шахтопластів вугілля, схильного до самозаймання. Цей список до початку календарного року узгоджується з ДАРС (ДВГРС) та затверджується технічним керівником підприємства (директором самостійної шахти, шахтоуправління) і розсилається територіальним органам Держпраці та ДАРС (ДВГРС).
3. Порядок, способи і терміни здійснення пожежо-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля (за винятком антрацитів, а також кам’яного вугілля у зонах газового вивітрювання) і в зонах геологічних порушень пластів встановлюються відповідно до вимог законодавства.
4. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозаймання, мають здійснюватися через польові виробки.
Під час відробки викидонебезпечних, високогазоносних тонких і середньої потужності пластів вугілля, схильного до самозаймання, допускається застосування пластових виробок за умови включення до ТПД додаткових заходів із запобігання самозаймання вугілля, розроблених з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи.
5. Головні та дільничні квершлаги з строком служби (експлуатації) більше ніж 1 рік у місцях пересічення з пластом вугілля, схильного до самозаймання, на відстані 5 м у обидва боки від останнього мають бути закріплені негорючим кріпленням.
6. Круті пласти вугілля, схильного до самозаймання, мають розроблятися, як правило, з повною закладкою виробленого простору. Не допускається для закладних робіт застосовувати матеріали, схильні до самозаймання.
7. Провітрювання виїмкових дільниць, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання, має бути зворотноточним на передні виробки. За газоносності виїмкових дільниць 3 м-3/хв і більше, а також на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається використання й інших схем провітрювання відповідно до вимог НПАОП 10.0-7.08-93.
8. Під час розробки пластів вугілля, схильного до самозаймання, не допускається залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені ТПД, а також відбите і подрібнене вугілля.
У місцях геологічних порушень і в місцях, передбачених ТПД, цілики вугілля мають бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в ТПД необхідно передбачати заходи щодо запобігання самозаймання вугілля.
9. У відкотних і вентиляційних штреках (хідниках) або проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозаймання, до початку очисних робіт мають бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць перетинання виробок.
10. Усі відпрацьовані дільниці мають бути ізольовані в строки, що не перевищують час інкубаційного періоду самозаймання вугілля.
Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозаймання вугілля, мають бути розроблені з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи відповідно до проведених НДР, погоджені з ДАРС (ДВГРС) заходи, що забезпечують запобігання самозайманню вугілля.
Відпрацьовані дільниці мають бути ізольовані не пізніше ніж за 10 діб після демонтажу обладнання.
11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання, має бути організований безперервний автоматичний контроль за ранніми ознаками самозаймання вугілля за вмістом оксиду вуглецю (СО) в атмосфері гірничих виробок.
За відсутності такої апаратури визначення вмісту оксиду вуглецю (СО) та виміри температури повітря виконують призначені особи. Результати контролю фіксують в наряд-путівці гірничого майстра дільниці ВТБ.
Місця і періодичність контролю за ранніми стадіями самозаймання вугілля встановлюються головним інженером шахти.
У місцях контролю визначається фон оксиду вуглецю (СО). У разі зростання його концентрації мають бути припинені роботи, працівники виведені в безпечні місця, виявлені джерела та місця утворення цих газів і вжиті заходи щодо недопущення самозаймання.
12. Перевірка стану ізоляційних споруд має здійснюватися не рідше одного разу на місяць начальником дільниці ВТБ і начальником дільниці, за яким закріплені виробки.
Результати огляду перемичок, аналіз складу і температури газів, а також перелік виконаних робіт щодо усунення знайдених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок, яка наведена у додатку 15 до цих Правил.
Підприємством та ДАРС (ДВГРС) має забезпечуватись контроль за складом і температурою газів на дільницях з діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок. Місця і час перевірок, а також їх періодичність та виконавці встановлюються головним інженером шахти за погодженням з командиром ДАРС (ДВГРС).
Огляд перемичок, ізолювальних дільниць з діючою пожежею здійснюється щодоби, а в особливих випадках, за активної підземної пожежі тощо - не рідше одного разу на зміну.
Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих виробок, на пластах вугілля, схильного до самозаймання, має проводитися не рідше одного разу на місяць.
13. Усі провали на поверхні, що утворюються після відпрацювання пластів вугілля підземним способом і виїмки вугільних розрізів, мають бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.
Не допускається виймання вугілля під незасипаними провалами.
Стан засипки і рекультивації поверхні, а також випадки несанкціонованого користування надрами сторонніми особами в межах наданого гірничого відводу повинні перевіряти головний інженер шахти, головний маркшейдер і начальник дільниці ВТБ один раз на квартал і оформлювати відповідний акт.
3. Попередження підземних пожеж від зовнішніх причин
1. У підземних виробках і надшахтних спорудах мають використовуватися технологічні процеси, матеріали та обладнання, що забезпечують пожежну безпеку.
Зварювальні, газополум’яні, а також наплавочні і паяльні роботи, що виконуються із застосуванням відкритого полум’я, в підземних виробках і надшахтних спорудах мають виконуватися за наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою № 1107, а також за умови дотримання заходів пожежної безпеки, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
2. Не допускається в підземних виробках і надшахтних спорудах використовувати і зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали мають зберігатися в закритих ємкостях у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві протипожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливання треба вжити заходів щодо прибирання та приведення місця проливання в пожежобезпечний стан. Використані мастильні та обтиральні матеріали необхідно щодоби видавати на поверхню.
3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються в гірничих виробках і надшахтних спорудах, мають бути виготовлені з важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум’я на поверхні.
До експлуатації у шахтах допускаються конвеєрні стрічки після проходження вхідного контролю їх показників пожежної безпеки.
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок має не перевищувати 3·10-8 Ом.
Не допускається використовувати деревину та інші горючі матеріали для футерівки барабанів і роликів конвеєрів, закріплення приводних і натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходженню стрічки вбік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних містків через конвеєри.
Допускається застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановочних брусів і підкладок під стрічкові і скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для влаштування майданчиків у місцях посадки і сходження працівників з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не допускаються:
робота конвеєра за відсутності або несправності засобів контролю тиску води в протипожежному трубопроводі, прокладеному у конвеєрній виробці;
робота конвеєра за відсутності або несправності засобів протипожежного захисту;
робота конвеєра за відсутності або несправності захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки убік і зменшення швидкості;
одночасне управління автоматизованою конвеєрною лінією з двох і більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами і засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;
просипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
використовування гумотросових стрічок за зношення обкладок робочих поверхонь на 50 % і більше.
5. Система управління стрічковими конвеєрами має бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають включення і забезпечують відключення приводу конвеєра при тиску в протипожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів мають бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.
7. У діючих гірничих виробках відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки має бути прокладений пожежо-зрошувальний (протипожежний) трубопровід, що забезпечує необхідні витрату і тиск води для гасіння пожежі в будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але має бути не менше ніж 100 мм.
Трубопровід має бути постійно заповнений водою під тиском, що забезпечує її витрату, достатню для гасіння пожежі.
Не допускається використовування протипожежного трубопроводу не за призначенням (подача повітря, відкачування води), крім як для знепилювання.
Обслуговування та ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння проводить спеціальний підрозділ (службою) під керівництвом посадової особи або фахівця, призначеного наказом директора шахти (уповноваженої особи).
8. Для контролю за станом протипожежного захисту шахт один раз на півріччя проводяться перевірки, які поєднуються із заходами щодо підготовки до погодження ПЛА та здійснюються відповідними спеціалістами шахти за участю представників ДАРС (ДВГРС). Результати перевірок оформлюються актами стану протипожежного захисту шахт.
4. Гасіння підземних пожеж
1. При виявленні ознак пожежі в дію вводиться ПЛА, відповідно до якого має бути встановлений режим вентиляції шахти.
Якщо аварія не ліквідована після виконання заходів оперативної частини ПЛА, відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії разом з командиром ДАРС (ДВГРС), який прибув за викликом на аварію, розробляють оперативний план ліквідації аварії.
У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати відповідно до оперативних планів і вона набуває затяжного характеру (більше 3-х діб), головним інженером шахти спільно з ДАРС (ДВГРС), розробляється та затверджується директором шахти (уповноваженою особою) проєкт локалізації та гасіння пожежі.
2. З моменту виникнення і до закінчення гасіння пожежі мають здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери і контроль температури в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення робіт рятувальниками. У випадках, коли під час гасіння пожежі створюється небезпека скупчення метану і поширення його до осередку пожежі, необхідно вжити заходів щодо запобігання утворенню вибухонебезпечного вмісту метану.
Якщо після вжитих заходів вміст метану продовжує збільшуватися і досягне 2 %, всіх працівників, у тому числі і працівників ДАРС (ДВГРС), з небезпечної зони необхідно вивести і застосувати спосіб гасіння пожежі, що гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря та контролю температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі визначає відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігають до повного припинення горіння.
3. Кожен випадок підземної пожежі повинна розслідувати комісія згідно з вимогами постанови № 337 та НАПБ Б.01.009-2004. Матеріали розслідування направляють до вказаних у цій постанові організацій.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожній пожежі надають номер у порядку черговості виявлення її в шахті (об’єднанні).
Пожежі, що не ліквідовані активним способом, ізолюють перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах - вибухостійкими перемичками.
4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) має бути складений проєкт гасіння, який передбачає заходи щодо скорочення об’єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля.
5. Переведення підземних пожеж до категорії погашених і розкриття дільниць із погашеними пожежами
1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні підземні пожежі підлягають гасінню та списанню.
Акт на списання пожежі, погашеної активним способом, не складається. Проведення відновлювальних та відновлення експлуатаційних робіт в ізольованих пожежних дільницях, дозволяється тільки після списання пожежі комісією, яка утворюється роботодавцем, за участю представників територіальних органів Держпраці, фахової наукової установи та ДАРС (ДВГРС).
Спосіб, місця та періодичність контролю за станом ізольованої пожежної дільниці від закінчення робіт по ізоляції і до списання пожежі визначаються проєктом гасіння пожежі.
2. Проєкт розкриття дільниці із погашеною і списаною пожежею складається головним інженером шахти разом з командиром загону ДАРС (ДВГРС), що обслуговує підприємство та із залученням фахової наукової установи.
У проєкті мають бути передбачені:
результати перевірки складу повітря та контролю стану дільниці до її розкриття;
заходи безпеки працівників під час розкриття;
спосіб розкриття дільниці;
режим провітрювання дільниці;
план розвідування та маршрути пересування відділень ДАРС (ДВГРС) виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
місця перевірок складу повітря й контролю температури, у тому числі вмісту оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену у вихідному струмені дільниці.
Розкриття, розвідування та первинне провітрювання дільниці виконують працівники ДАРС (ДВГРС).
3. Працівники, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути заздалегідь виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання в ізольованій дільниці із погашеною пожежею, у її вихідному струмені повітря необхідно визначати оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену.
У проєкті розкриття дільниці із погашеною і списаною пожежею мають бути визначені умови за яких розкрита дільниця вважається провітреною та умови за яких слід припинити роботи з її провітрювання та закрити отвори в перемичках.
6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць
1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних чинників пожежі виконують із залишенням бар’єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, в якій має бути розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.
Не допускається ведення експлуатаційних робіт на пожежній дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі.
2. Не допускається підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також вести очисні роботи на крутих і круто-похилих пластах у нижче лежачому і прилеглому до межі пожежі виїмковому стовпі (лаві).
3. Дозволяється проведення основних штреків на нижче лежачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижче лежачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижче лежачому горизонті пласта під діючою пожежею, а також на зближених пластах, що підробляють пласт з осередком пожежі, може виконуватися за наявності проєкту.
7. Попередження, гасіння та ліквідація пожеж на породних відвалах
1. На діючих породних відвалах необхідно застосовувати ефективні заходи щодо попередження їх займання та вітрової ерозії.
Не дозволяється складування відвальної маси на осередки горіння. Осередки горіння підлягають обов’язковому гасінню.
2. Усі породні відвали підлягають озелененню. На діючих плоских породних відвалах озеленення необхідно здійснювати з відставанням не більше ніж на один ярус.
3. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, а також їх гасіння, розробка та розбирання здійснюються відповідно до проєктів або розділів проєктів будівництва (реконструкції, ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик.
4. Визначення теплового стану породних відвалів та заходів щодо гасіння осередків горіння здійснюється згідно з вимогами законодавства.
5. Списання породного відвалу з числа тих, що горять, оформлюється актом комісії, яка створюється роботодавцем з представників шахти, територіального органу Держпраці, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місті, районі), спеціалізованої організації та (за згодою) представників місцевих органів виконавчої влади, за наявності акта температурної зйомки.
Акт складається в такій кількості примірників, яка дорівнює числу представлених у комісії органів. Один примірник залишається на шахті, інші - передаються до зазначених організацій, де зберігаються у встановленому порядку.
VIII. Захист від затоплення гірничих виробок
1. Водовідливні установки і водовідлив
1. На кожній шахті мають бути водовідливні установки (головні і дільничні), що забезпечують відкачування максимальних припливів води в діючі виробки. Реєстрацію (облік) водовідливних установок заносять в таблицю 1 Книги огляду та обліку роботи водовідливних установок, яка наведена у додатку 16 до цих Правил.
Облаштування та експлуатацію кожної водовідливної установки здійснюють згідно з проєктом.
2. Головна водовідливна установка має бути обладнана водозбірником, що складається з двох і більше ізольованих одна від одної гілок; насосною камерою з хідниками, що сполучують насосну камеру зі стволом та виробками приствольного двору або горизонту.
Якщо приплив води менше ніж 50 м-3/год, дозволяється розташування водовідливних установок без насосних камер.
Дільнична водовідливна установка за рішенням головного інженера шахти може мати водозбірник з однією гілкою.
Місткість водозбірників головного водовідливу має забезпечувати накопичування не менше ніж чотирьох годинного максимального припливу води, а дільничного - не менше ніж двох годинного максимального припливу води.
Максимальне замулення водозбірника і попереднього відстійника має не перевищувати 30 % їх об’єму.
Для водовідливних установок, що будують або реконструюють:
об’єм водозбірника головного водовідливу має бути розрахований не менш ніж на восьмигодинний приплив з власного горизонту і не менш ніж на чотирьох годинний - для дільничного водовідливу;
водозбірники головних водовідливних установок, що відкачують воду на поверхню шахти, повинні мати попередні відстійники (шламо накопичувачі) з місткістю, достатньою для осідання твердих фракцій з води, що прибуває. Вміст твердих фракцій у воді після попереднього відстійника має бути не більш ніж 0,1 % (за масою);
попередній відстійник має складатися з двох частин з можливістю почергової роботи та облаштовуватися засобами механічного його очищення. Дозволяється влаштування водозбірників і попередніх відстійників у підтримуваних виробках, що не використовуються.
3. Водозбірники, що будуються або реконструюються, повинні мати:
відстань від підошви водозбірника до осі вала, встановленого на фундамент насоса, що не перевищує 5 м;
запірний пристрій між колектором (колодязем) і кожною гілкою водозбірника;
герметизувальні пристрої, якщо колектор (колодязь) сполучається з виробкою приствольного двору не тільки через водозбірник;
рівень підошви колектора (колодязя), нижчий за рівень підошви водозбірника не менше ніж 1,5 м;
механічне очищення від продуктів замулення у кожній гілці.
4. Насосна камера головного водовідливу має з’єднуватися:
зі стволом або уклоном шахти - трубокабельним хідником, місце сполучення якого з вертикальним стволом має розташовуватися не нижче 7 м від рівня підлоги насосної камери і з похилим стволом або виробкою - не нижче ніж 3,5 м;
з приствольним двором - хідником з герметичними дверима;
з водозбірником - за допомогою пристрою, що дозволяє регулювати надходження води і герметизувати насосну камеру.
5. Насосна камера має бути обладнана рухомими вантажно-підйомними механізмами з ручним або електричним приводом.
Підлога насосної камери має бути вища за підошву приствольного двору не менше ніж на 0,5 м.
Розміри насосної камери мають забезпечувати вільний доступ до насосних агрегатів, запірної арматури, трубопроводів і вільний рух засобів підйому-переміщення (крана та рейкового рухомого складу).
У насосній камері мають бути обладнані приміщення для обслуговуючого персоналу, складу запасних частин, пристосувань і матеріалів. Приміщення для обслуговуючого персоналу має бути ізольоване від шуму і вібрації.
6. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки - 2,2 м. Вхід до камери має бути зачинений міцною ґратчастою огорожею.
7. Головні та дільничні водовідливні установки мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, подача кожного з яких має забезпечувати відкачування добового припливу води не довше ніж за 20 годин.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
тривалість відкачування добового припливу води кожним насосним агрегатом (групою робочих агрегатів) має становити не більше ніж 16 годин;
загальна кількість насосних агрегатів головних водовідливних установок незалежно від часу відкачки добового припливу води має бути не менше ніж
N = 2n + 1,
| де | N | - | загальна кількість насосних агрегатів, n - кількість насосних агрегатів в робочій групі |
| де | Qпр | - | годинний власний приплив води з горизонту, м-3/год, |
| Qн | - | подача насоса, м-3/год. Отримані результати округлюються в більший бік. |
8. На гідрошахтах, що будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) має відповідати вимогам пункту 7 цієї глави. Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 3 цієї глави, має бути влаштований так, щоб у нього потрапляла вода тільки при досягненні аварійного рівня в пульпо водозбірнику. Водовідливні агрегати можна встановлювати в одній камері з вуглесосами.
На діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульпо водозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми.
У таких випадках, окрім приймального пульпо водозбірника, необхідно влаштовувати аварійні пульпо водозбірники місткістю, розрахованою на восьмигодинний нормальний приплив шахтних вод і на об’єм технічної води і пульпи, який може міститися у всіх пульпопроводах шахти (згідно з проєктом).
Пульпо водозбірники необхідно очищувати після кожного аварійного спускання до них пульпи.
9. Головна водовідливна установка має бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, з яких один є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів більш як три, має бути два резервні трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок допускається мати один трубопровід.
10. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері має забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їх елемента.
Діаметр всмоктувального трубопроводу має бути таким, щоб швидкість води в ньому не перевищувала 2 м/с, а втрата напору не перевищувала 1,5 м водяного стовпа.
Діаметр напірного трубопроводу має бути таким, щоб втрати напору не перевищували 5 % від геодезичної висоти підйому води.
11. Для шахт, що проєктуються і будуються, трубопроводи з тиском води понад 6,4 МПа прокладаються в стволах з бокових сторін клітей.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів, розміщених навпроти торцевих сторін кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі протягом усієї довжини ставу за тиску води понад 6,4 МПа.
12. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу і через кожні 5 років експлуатації після діагностики мають проходити гідравлічне випробування на тиск, який складає 1,25 (125 %) робочого тиску.
13. Всі автоматизовані водовідливні установки мають оглядатися щодоби працівниками, призначеними наказом директора шахти (уповноваженої особи).
Головну водовідливну установку повинен оглядати щотижня механік водовідливу і щомісячно головний механік шахти.
Результати огляду водовідливної установки записують в таблицю 2 Книги огляду та обліку роботи водовідливних установок, яка наведена у додатку 16 до цих Правил.
Перед введенням в експлуатацію та надалі не рідше одного разу на рік (якщо інше не передбачено заводом виробником) проводяться ревізія і налагодження автоматизованої водовідливної установки суб’єктом господарювання, що має дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
2. Запобігання проривам води і газів із затоплених виробок і водних об’єктів
1. Гірничі роботи в зонах, небезпечних за проривами води, необхідно проводити відповідно до паспортів, що передбачають заходи щодо запобігання проривам води і газів у діючі виробки.
До небезпечних зон належать:
затоплені виробки;
будь-які інші виробки, включаючи непогашені і не обстежувані виробки, до встановлення, що в них відсутня вода, глинясті розчини або пульпа;
розривні тектонічні порушення або зони перем’ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнені і такі, що не мають даних про їх обводненість;
бурові свердловини, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, і свердловини неякісного затампонування;
масиви, що залягають під і над затопленими гірничими виробками.
2. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар’єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка і надробка допускаються за затвердженою ТПД межуючих шахт за умови погодження з територіальним органом Держпраці.
3. Очисні роботи в зоні, небезпечній за проривами води, при недостовірному контурі затоплених виробок допускаються після попереднього оконтурювання дільниці, наміченої до очисної виїмки, підготовчими і нарізними виробками.
4. Визначення меж зон, небезпечних за проривами води із затоплених виробок, а також проєктування, підготовку і ведення гірничих і бурових робіт у цих зонах необхідно здійснювати відповідно до вимог законодавства.
5. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною за проривами води є зона бар’єрного цілика, а за недостовірного контуру затоплених виробок - зона між цим контуром і межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під і над пластом із затопленими виробками, небезпечними за проривами води, є зони запобіжних ціликів.
У межах бар’єрних і запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спускання води із затоплених виробок.
6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони необхідно дотримуватися таких умов:
виробки мають проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
діаметр випереджальних свердловин має не перевищувати 76 мм;
на пластах з кутом падіння 25° і більше необхідно проводити парні виробки.
Перепускання води з верхніх горизонтів у водовідливну систему діючих виробок має здійснюватися відповідно до проєкту.
7. Під час ліквідації бурових свердловин обов’язкове їх тампонування. Тампонаж має забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин має видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин і розроблення сполучень виконують за проєктом, погодженим з організацією, що пробурила свердловину.
9. Головний маркшейдер шахти зобов’язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти і керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок і закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
10. З ТПД проведення гірничих робіт у небезпечній зоні повинні бути ознайомлені під розпис всі особи, причетні до виконання цих робіт і контролю за забезпеченням їх безпеки. Про початок ведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов’язаний повідомити територіальний орган Держпраці.
11. Якщо у вибої, що наближується до зони, небезпечної за проривами води, з’являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення капання тощо), змінний керівник робіт (гірничий майстер) або ланковий (бригадир) повинен негайно вивести працівників із цієї та з усіх інших виробок, що знаходяться під загрозою затоплення, і доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
12. Відкачування води із затоплених виробок здійснюється за проєктом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага має приділятися перевірці складу повітря над дзеркалом води і заходам щодо попередження прориву газів у місця перебування працівників і розташування електрообладнання.
Перевірку складу повітря на вміст в ньому CO, CO2, CH4, H2 S, SO2 та O2 проводять працівники ДАРС (ДВГРС).
13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки відповідно до проєкту, затвердженого головним інженером шахти.
У разі затоплення виробок, що знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі з суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов’язаний письмово повідомити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один екземпляр проєкту.
14. Можливість безпечної виїмки вугілля під водотоками, водоймищами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається відповідно до вимог законодавства.
Провали на земній поверхні в балках, ярах тощо, які утворилися внаслідок гірничих розробок, мають бути засипані глиною, утрамбовані та обладнані жолобами, прокладеними руслом можливого водотоку.
Висохлі русла річок, якими можливі потоки зливових вод, прирівнюються до річок.
15. Устя вертикальних і похилих шахтних стволів, шурфів і технічних свердловин мають бути обладнані так, щоб поверхневі води не могли ними потрапити до гірничих виробок. У ПЛА мають бути передбачені позиції та заходи щодо запобігання затопленню шахт.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, що мають зв’язок з діючими гірничими виробками, можуть бути затоплені поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більш як за 20 м від них, мають зводитися водозахисні греблі або вживатися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
3. Запобігання проривам глини і пульпи у діючі гірничі виробки
1. Замулені дільниці прирівнюються до затоплених виробок.
До початку очисних робіт під замуленою дільницею, розташованою в тому самому або у вище розташованому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п’ятикратну потужність нижче лежачого пласта, під безпосереднім керівництвом головного інженера шахти має бути проведене розвідування замуленої дільниці, що підробляється, включаючи огляд ізолювальних перемичок і земної поверхні над замуленою дільницею для візуального визначення ступеня її обводнення і кількості води в провалах, утворених її відпрацьовуванням.
Розвідування здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту пласта, що розробляється, або з сусідніх пластів. Результати розвідування надаються головному інженеру шахти. Розвідування дільниці, що підробляється і супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, має здійснюватися за проєктом, погодженим з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженим головним інженером шахти.
2. Віднесення підготовчих дільниць до дільниць, небезпечних за проривами глини, проводиться комісією фахівців під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держпраці.
При цьому враховуються дані геолого-маркшейдерської документації, включаючи такі відомості:
об’єми замулювальних робіт;
стійкість бокових порід;
вологість глинистих порід у намулах;
наявність місць, в яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод;
наявність місць, в яких на вищому горизонті були прориви глини або були осередки погашених ендогенних пожеж;
потужність намулів.
3. Розробка дільниць, небезпечних за проривами глини, підпрацювання цих дільниць пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних і свердловинних зарядів як захід щодо запобігання проривам глини здійснюються за ТПД.
ТПД має містити розділ щодо забезпечення додаткових заходів безпеки.
4. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками тощо), а також у разі проникнення глини в діючий вибій ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен негайно вивести всіх працівників із вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчеру.
Ліквідація передаварійної або аварійної ситуації відбувається за проєктом (заходами) або згідно з оперативним планом ліквідації аварії.
IX. Ліквідація та консервація (розконсервація) шахт і гірничих виробок
1. Загальні вимоги
1. Для шахт, що підлягають ліквідації, консервації, розконсервації (крім тих, що перебувають на мокрій консервації), та гідрозахисних шахт чинними є вимоги всіх розділів, крім пунктів 3-6 глави 5 розділу III цих Правил. Якщо на шахтах, призначених до ліквідації (консервації), здійснюється видобуток вугілля, то для них діючими є всі пункти цих Правил.
2. Ліквідація шахт має проводитися за спеціальним проєктом, розробленим проєктною організацією.
3. У проєкті визначаються способи, строки та послідовність виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією або консервацією шахти, розробляються технічні заходи щодо:
забезпечення стійкості гірничих виробок або їх штучного обвалення з урахуванням запобігання утворенню провалів і неприпустимих деформацій земної поверхні;
збереження родовища, гірничих виробок і бурових свердловин на весь період консервації;
запобігання забрудненню надр і водних об’єктів;
запобігання проникненню метану та інших шкідливих газів у поверхневі споруди та атмосферу;
ліквідації провалів, тріщин, відгородження небезпечних ділянок;
рекультивації порушених земель;
запобігання затопленню шахти, що ліквідується, суміжних шахт і об’єктів, заболочуванню земної поверхні, порушенню гідрогеологічного режиму підземних вод;
запобігання проникненню в гірничі виробки та провали людей і тварин;
запобігання пошкодженням будівель, споруд, підземних і надземних комунікацій, розташованих у зоні шкідливого впливу ліквідованого або законсервованого об’єкта;
ліквідації наявних осередків підземних пожеж;
запобігання активізації небезпечних геомеханічних процесів (обвалів, обвалень).
4. За проєктом мокрої консервації шахти визначається строк допустимої тривалості консервації без втрати гірничих виробок, а також можливі терміни їх осушення, ремонту кріплення, відновлення роботи вентиляції, підйомного комплексу, іншого обладнання та проведення інших відновлювальних заходів.
5. У проєкті визначаються порядок ведення, періодичність, технічне забезпечення спостережень за станом гірничих виробок і їх впливом на довкілля (гірничо-екологічний моніторинг) на період консервації або період стабілізації гідродинамічного режиму і процесів зсування гірничих порід і земної поверхні під час ліквідації об’єкта.
6. Проєктом ліквідації повинні визначатися технічний стан шахтних копрів, будівель і споруд технологічного комплексу шахтної поверхні, строки та заходи з їх утримання.
7. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах ступінь небезпеки земної поверхні щодо виділення метану оцінюють проєктом ліквідації та щорічно уточнюють за наслідками контролю за газовиділенням у період ліквідаційних робіт. Результати контролю оформлюють актом комісії на шахті під головуванням головного інженера підприємства, яке здійснює ліквідацію.
8. Перед здачею-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне обладнання та машини, необхідні для ліквідації шахти, зберігаються та проходять ревізію і налагодження.
9. Для шахт, що ліквідуються, допускається за паспортом, причіплювання до пасажирського состава вантажних вагонеток за допомогою зчіпок.
10. Біля стволів і штолен шахт, що ліквідуються, I і II категорій за метаном допускається застосування калориферних установок, виконаних на основі елементів, що не мають відкритого вогню (наприклад роторних опорів), і які забезпечують підтримання температури повітря не вище ніж +2 C на відстані 5 м від сполучення калорифера зі стволом.
11. На шахтах, що ліквідуються (консервуються), справність дії реверсивних, герметизувальних і переключних пристроїв має перевірятися головним механіком шахти і начальником дільниці ВТБ не рідше двох разів на місяць.
12. Вентиляторні установки шахт, що ліквідують повинні оглядати не рідше одного разу на добу працівники, призначені наказом директора шахти (уповноваженої особи), і не менше двох разів на місяць - головний механік.
13. Перевірка геометричного зв’язку шахтного підйому та копра на шахтах, що ліквідуються, виконується не рідше 1 разу на 2 роки суб’єктом господарювання, який має дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
За результатами перевірки складають акт, який затверджує головний інженер суб’єкта господарювання, який виконує ліквідаційні роботи.
14. Профільну зйомку армування та стінок вертикального ствола на шахтах, що ліквідуються, виконують не рідше 1 разу на 3 роки.
За результатами перевірки складають акт, який затверджує головний інженер шахти.
15. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах допускається заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза та ремонт електровоза у виробках, які примикають до повітряподавального ствола.
2. Запобігання аваріям
1. У разі ліквідації шахти або її консервації гірничі виробки мають бути приведені у стан, що забезпечує безпеку людини, охорону навколишнього природного середовища, будівель і споруд, а при консервації - і збереження родовища і гірничих виробок на весь час консервації. Вимога розповсюджується також на гідрозахисні шахти.
