( підпункт 2.14 пункту 2 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
2.15. Підпункт 2.15 пункту 2 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
2.15. При посвідченні правочину щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення нотаріус перевіряє дотримання встановлених вимог до набувачів права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Посвідчення такого правочину здійснюється за наявності протоколу проведення перевірки набувача, складеного відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Протокол проведення перевірки набувача долучається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
( пункт 2 глави 2 розділу ІІ доповнено підпунктом 2.15 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3. Посвідчення правочинів щодо відчуження земельної ділянки
( абзац перший пункту 3 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.1. При посвідченні договору викупу земельної ділянки (у разі відсутності на ній житлового будинку, споруди та іншого нерухомого майна, насаджень), що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб нотаріус вимагає подання відповідного рішення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. При посвідченні такого договору нотаріус роз'яснює власникові земельної ділянки зміст статті 146 Земельного кодексу України та статті 350 Цивільного кодексу України, про що зазначається в тексті договору.
3.2. Договори дарування, довічного утримання, спадкові договори, предметом яких є земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності, посвідчуються лише у разі відчуження таких земельних ділянок на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи). Ця вимога не поширюється на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.
( підпункт 3.2 пункту 3 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.3. При посвідченні договору про відчуження земельної ділянки, щодо набуття у власність житлового будинку (крім багатоквартирного), будівлі або споруди, які розташовані на земельній ділянці(ках), нотаріусу подається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, отриманий в порядку, встановленому законом.
Відомості з цього витягу зазначаються нотаріусом в тексті договору.
( підпункт 3.3 пункту 3 глави 2 розділу II у редакції наказів Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.4. При посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам зміст статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
( підпункт 3.4 пункту 3 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.5. За договором міни земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути обміняні лише земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилами, визначеними частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.
Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення та земельні ділянки, розташовані в ньому, нотаріус отримує з Державного земельного кадастру.
( підпункт 3.5 пункту 3 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.6. Нотаріус при посвідченні правочину про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення обов'язково перевіряє наявність переважного права купівлі такої земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 130-1 Земельного кодексу України.
( пункт 3 глави 2 розділу ІІ доповнено підпунктом 3.6 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований намір щодо продажу, посвідчується нотаріусом, якому було подано заяву про державну реєстрацію такого наміру.
( пункт 3 глави 2 розділу ІІ доповнено підпунктом 3.7 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.8. З метою перевірки дотримання вимог, встановлених Земельним кодексом України щодо ціни продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), нотаріусу подається нормативна грошова оцінка таких земельних ділянок.
( пункт 3 глави 2 розділу ІІ доповнено підпунктом 3.8 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
3.9. Для посвідчення правочину про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення нотаріус має право витребовувати від фізичної або юридичної особи - набувача такої земельної ділянки додаткові відомості та документи з метою перевірки дотримання вимог, встановлених Земельним кодексом України.
( пункт 3 глави 2 розділу ІІ доповнено підпунктом 3.9 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
4. Посвідчення договорів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва
4.1. Договір відчуження об'єкта незавершеного будівництва може бути укладено за умови, що право власності на нього зареєстровано.
( абзац перший підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
У разі здійснення продажу об'єкта незавершеного будівництва органом приватизації нотаріусу подаються такі документи:
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
копія наказу Фонду державного майна України про включення об'єкта незавершеного будівництва до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації;
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
копія наказу органу приватизації або рішення місцевої ради про приватизацію об'єкта;
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом четвертим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ виключено
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом п'ятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, у зв'язку з цим абзаци шостий - дев'ятий вважати відповідно абзацами п'ятим - восьмим )
акт обстеження об'єкта незавершеного будівництва (опис об'єкта);
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом п'ятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
витяг з інформації про приватизацію об'єкта, опублікованої в офіційних друкованих виданнях органів приватизації;
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом шостим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
копія затвердженого органами приватизації протоколу про проведення аукціону;
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом сьомим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
довіреність на право представництва інтересів державних органів приватизації.
( підпункт 4.1 пункту 4 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом восьмим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
4.2. При посвідченні договору про відчуження об'єкта незавершеного будівництва нотаріусові подаються документ, на підставі якого проводиться будівництво (дозвіл на виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, будівельний паспорт тощо), та документ, що підтверджує право на земельну ділянку.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.3. Підпункт 4.3 пункту 4 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у зв'язку з цим підпункти 4.4 - 4.9 вважати відповідно підпунктами 4.3 - 4.8 )
4.3. Для посвідчення договору відчуження об'єкта незавершеного будівництва нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього, що залишається у справах нотаріуса.
( підпункт 4.3 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.4. У разі переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний об'єкт незавершеного будівництва, зміст договору відчуження має викладатися з дотриманням відповідних норм Земельного кодексу України, а для посвідчення правочину нотаріусові також подаються документи, передбачені абзацом першим підпункту 1.2 пункту 1 глави 2 цього розділу, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 1.2 пункту 1 глави 2 цього розділу.
( підпункт 4.4 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.5. У договорі відчужуваного об'єкта незавершеного будівництва його технічні характеристики наводяться з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
( підпункт 4.5 пункту 4 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.6. Посвідчення договорів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва здійснюється нотаріусом з дотриманням загальних вимог законодавства, що застосовується при відчуженні нерухомого майна.
4.7. Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, здійснюється нотаріусом на підставі рішення обласної або районної державної адміністрації за місцем переселення з дотриманням вимог Положення про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 637.
4.8. Підпункт 4.8 пункту 4 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
5. Посвідчення договорів застави
5.1. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
5.2. Заставодавцем при заставі майна може бути його власник (сам боржник чи третя особа - майновий поручитель), який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник в установленому порядку передав майно і право застави на це майно.
5.3. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.
( підпункт 5.3 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
5.4. При посвідченні договору застави/іпотечного договору нотаріус має встановити, чи належить предмет застави до майна, яке може передаватися в забезпечення виконання зобов'язання.
5.5. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, у тому числі майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
5.6. Об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку після державної реєстрації права власності на нього.
( підпункт 5.6 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.7. Предметом іпотечного договору можуть бути права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, якщо предметом іпотеки є право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи для забудови (суперфіцій), посвідчується з дотриманням вимог статті 36 Закону України "Про іпотеку".
( підпункт 5.7 пункту 5 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
5.8. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" для цілей цього Закону таке право оренди чи користування нерухомим майном вважається нерухомим майном.
5.9. Договором застави/іпотечним договором може бути встановлено, що право застави на річ, яка є предметом застави, не поширюється на її приналежність.
5.10. Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавчими актами України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
( підпункт 5.10 пункту 5 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2012 р. № 766/5, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2012 р. № 880/5, підпункт 5.10 пункту 5 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
5.11. Іпотечні договори щодо прав на земельні ділянки: права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) - посвідчуються нотаріусом після ознайомлення з документами, що підтверджують ці права (договори оренди, емфітевзису, суперфіцію).
5.12. Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, що належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються з дотриманням загальних правил. Нотаріусові також мають бути подані документи, що підтверджують виникнення правовідносин іпотекодавця та третьої особи.
5.13. Підпункт 5.13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у зв'язку з цим підпункти 5.14 - 5.30 вважати відповідно підпунктами 5.13 - 5.29 )
5.13. Договори про наступну заставу вже заставленого майна можуть посвідчуватися за наявності згоди попередніх заставодержателів, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
5.14. Посвідчення договорів застави та іпотечних договорів здійснюється за відсутності податкової застави, що перевіряється нотаріусом за даними відповідного реєстру інформаційних систем.
5.15. Передача в заставу/іпотеку майна, що перебуває у податковій заставі, здійснюється з дозволу відповідного органу державної податкової служби та з дотриманням вимог статті 92 Податкового кодексу України. Посвідчення договору застави/іпотечного договору щодо майна (майнових прав), що перебуває під арештом, не допускається.
5.16. Договір застави/іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання (кредитний договір, договори позики, купівлі-продажу, лізингу тощо), можуть бути оформлені та нотаріально посвідчені у вигляді одного документа. Такий документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у статті 12 Закону України "Про заставу", статті 18 Закону України "Про іпотеку", а також вимогам, встановленим законодавством для основного зобов'язання.
5.17. Будівля (споруда), включаючи об'єкт незавершеного будівництва, що розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.
5.18. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), включаючи об'єкти незавершеного будівництва, які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з цими будівлями (спорудами).
5.19. Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною юридичною особою на праві господарського відання, здійснюється після отримання у встановленому законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.
5.20. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що посвідчують такі майнові права. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз'яснює іпотекодержателю його обов'язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.
( підпункт 5.20 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.21. У разі зміни в процесі будівництва технічних характеристик об'єкта будівництва, який є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, що посвідчує право власності на об'єкт незавершеного будівництва або майнові права на нього, або у разі, коли державну реєстрацію права власності відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.
( підпункт 5.21 пункту 5 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.22. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Згода на передачу майна в іпотеку має бути нотаріально оформленою.
5.23. Передача в заставу/іпотеку цілого об'єкта, що належить кільком співвласникам, які зазначені у документі, що посвідчує право власності, здійснюється за умови підписання договору застави/іпотеки усіма учасниками спільної власності, які виступають як майнові поручителі заставодавця.
( підпункт 5.23 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.24. Передача в заставу/іпотеку цілого об'єкта, право у спільній власності на який належить кільком особам, які, проте, не всі вказані у документі, що посвідчує право власності, здійснюється за наявності письмової згоди всіх інших учасників спільної власності. Справжність підпису на заяві, якою надається згода на передачу майна в іпотеку, засвідчується нотаріально.
( підпункт 5.24 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.25. Підпункт 5.25 пункту 5 глави 2 розділу ІІ виключено
( підпункт 5.25 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5, у зв'язку з цим підпункти 5.26 - 5.30 вважати підпунктами 5.25 - 5.29 )
5.25. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, за заявою іпотекодержателя накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.
( підпункт 5.25 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
5.26. Текст договору застави/іпотечного договору має відповідати загальним вимогам, встановленим законодавством.
5.27. У разі домовленості про перехід до іпотекодержателя права власності на передане в іпотеку нерухоме майно нотаріус роз'яснює сторонам, що права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в установленому законом порядку, залишаються дійсними.
5.28. У разі надання нотаріусові угоди про внесення змін до основного договору посилання на неї відображається у тексті договору про внесення змін та/чи доповнень до договору застави (іпотечного договору).
Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Угода про внесення змін та доповнень до інших договорів застави вчинюється з дотриманням вимог статті 654 Цивільного кодексу України.
У правочині, яким встановлюються зміни і доповнення до договору застави, зазначається про те, що він є невід'ємною частиною договору, який змінюється (доповнюється).
Унесення змін до договору застави/іпотечного договору не допускається у разі припинення забезпеченого заставою зобов'язання, заміни зобов'язання іншим зобов'язанням, що виникло після укладення договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу, наявності заставної тощо.
Абзац п'ятий підпункту 5.28 пункту 5 глави 2 розділу ІІ виключено
( абзац п'ятий підпункту 5.28 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5.29. Аграрні розписки посвідчуються нотаріусом на підставі Закону України "Про аграрні розписки" з дотриманням загальних правил посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна.
При посвідченні аграрної розписки нотаріус перевіряє відсутність обтяження за відомостями, що містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
( підпункт 5.29 пункту 5 глави 2 розділу ІІ доповнено новим абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.03.2015 р. № 454/5 )
Аграрна розписка посвідчується нотаріусом у разі відсутності обтяження (за винятком обтяжень за іншими аграрними розписками).
( підпункт 5.29 пункту 5 глави 2 розділу ІІ доповнено новим абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.03.2015 р. № 454/5 )
Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
( підпункт 5.29 пункту 5 глави 2 розділу ІІ доповнено новим абзацом четвертим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.03.2015 р. № 454/5, у зв'язку з цим абзаци другий, третій вважати відповідно абзацами п'ятим, шостим )
Передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про аграрні розписки" шляхом проставлення передавального напису "Відступлено" на ній або на її невід'ємному додатку, оформленому відповідно до Правил, із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом та печаткою (за наявності) попереднього кредитора за аграрною розпискою.
( абзац п'ятий підпункту 5.29 пункту 5 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню, про що укладається Акт приймання-передачі у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а інший видається новому кредитору.
( пункт 5 глави 2 розділу II доповнено підпунктом 5.29 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
6. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів
6.1. Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності цього майна на ім'я відчужувачів, та перевірки відсутності обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі перебування транспортних засобів у податковій заставі договір про їх відчуження посвідчується за умови письмової згоди відповідного податкового органу.
( підпункт 6.1 пункту 6 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
6.2. Підпункт 6.2 пункту 6 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у зв'язку з цим підпункти 6.3 - 6.5 вважати відповідно підпунктами 6.2 - 6.4 )
6.2. Не допускається посвідчення договорів відчуження автомобілів, безоплатно переданих (або проданих на пільгових умовах) особам з інвалідністю відповідними органами праці та соціального захисту населення.
( підпункт 6.2 пункту 6 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5 )
6.3. Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів), крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, та документа про оціночну вартість такого майна, визначену суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.
При посвідченні правочину, який передбачає будь-який перехід права власності на легкові автомобілі, мотоцикли, мопеди, крім їх успадкування та дарування, відповідний правочин посвідчується нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого, виходячи із зазначеної у правочині ціни, але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів (визначеної відповідно до пункту 173.1 статті 173 розділу IV Податкового кодексу України) або не нижче оціночної вартості таких транспортних засобів, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна (за вибором платника податку).
У разі якщо платником податку сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб, обчислений, виходячи із зазначеної у правочині ціни, але не нижче оціночної вартості транспортного засобу, нотаріусу також подається документ про оціночну вартість, визначену суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.
( підпункт 6.3 пункту 6 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2012 р. № 766/5, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2012 р. № 880/5, підпункт 6.3 пункту 6 глави 2 розділу II у редакції наказів Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 15.05.2013 р. № 888/5, від 25.03.2014 р. № 563/5 )
6.4. При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів нотаріус роз'яснює набувачу необхідність реєстрації транспортного засобу протягом десяти діб після придбання.
7. Посвідчення договору довічного утримання (догляду)
7.1. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусом за усним зверненням заінтересованих у вчиненні цієї нотаріальної дії осіб: відчужувача та набувача.
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
7.2. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.
7.3. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками.
7.4. У разі коли предметом договору довічного утримання (догляду) є майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, такий договір укладається за наявності згоди обох з подружжя.
7.5. При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
7.6. У тексті договору довічного утримання (догляду) обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача, яка встановлюється за згодою сторін.
7.7. У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який (яка) йому переданий(а) за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.
7.8. У разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.
7.9. У разі ліквідації юридичної особи - набувача за умови відсутності у неї правонаступників нотаріус на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманих в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного утримання (догляду).
( підпункт 7.9 пункту 7 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
7.10. Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання (догляду) первинний документ, що посвідчував право власності на майно, або його дублікат, який міститься у матеріалах нотаріальної справи. У разі якщо предметом договору довічного утримання (догляду) є рухоме майно, яке підлягає реєстрації, разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей документ (або його дублікат) подається відповідному органу реєстрації для перереєстрації.
( підпункт 7.10 пункту 7 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
7.11. На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України.
7.12. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.
7.13. Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін, у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом за правилами, викладеними у пункті 8 глави 1 цього розділу.
7.14. Підпункт 7.14 пункту 7 глави 2 розділу ІІ виключено
( підпункт 7.14 пункту 7 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
8. Посвідчення спадкового договору
8.1. Спадкові договори посвідчуються нотаріусом за зверненням заінтересованих осіб: набувача і відчужувача.
8.2. Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.
8.3. При посвідченні спадкових договорів правила забезпечення реалізації права купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовуються.
8.4. Документ, що посвідчує право власності на майно, після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала. У разі коли посвідчення спадкового договору здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тексті правочину зазначаються посилання на цей реєстр, номер і дата отримання інформації з нього.
( підпункт 8.4 пункту 8 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
8.5. Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача.
( абзац перший підпункту 8.5 пункту 8 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
Абзац другий підпункту 8.5 пункту 8 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )( підпункт 8.5 пункту 8 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
8.6. Подружжя має право укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Спадковим договором подружжя може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
8.7. На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
8.8. Підпункт 8.8 пункту 8 глави 2 розділу II виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим підпункти 8.9 - 8.11 вважати відповідно підпунктами 8.8 - 8.10 )
8.8. Після смерті відчужувача документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, що було предметом договору, повертається нотаріусу та долучається до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку.
( підпункт 8.8 пункту 8 глави 2 розділу ІІ у редакції наказів Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, від 02.01.2025 р. № 14/5 )
8.9. У разі смерті фізичної особи - набувача або ліквідації юридичної особи - набувача за спадковим договором дія договору припиняється, а на примірниках договору за письмовою заявою відчужувача нотаріус вчиняє відповідний напис.
8.11. Підпункт 8.11 пункту 8 глави 2 розділу ІІ виключено
( підпункт 8.11 пункту 8 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у зв'язку з цим підпункт 8.12 вважати підпунктом 8.11 )
8.10. Відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.
9. Посвідчення договору ренти
9.1. Договір ренти посвідчується нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.
9.2. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно - положення про договір дарування. У цьому разі правила статті 362 Цивільного кодексу України не застосовуються.
9.3. Текст договору ренти обов'язково повинен містити:
найменування сторін за договором;
предмет договору;
умови, на яких майно передається під виплату ренти;
форму та розмір ренти;
строки виплати ренти;
відповідальність платника за прострочення ренти;
визначення права платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти;
визначення права одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти;
визначення ризику випадкового знищення або пошкодження майна, що передається під виплату ренти.
9.4. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке передане під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти.
Глава 3. Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування
1. Порядок складення заповіту
1.1. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.
1.2. Посвідчення заповіту через представників не допускається.
1.3. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.
1.4. Заповіт особисто підписує заповідач.
1.5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
1.6. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
1.7. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.
1.8. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
1.9. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
1.10. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
1.11. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
2. Вимоги до змісту заповіту
2.1. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
2.2. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
2.3. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
2.4. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.
2.5. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
2.6. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
2.7. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
3. Посвідчення секретного заповіту
3.1. Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.
3.2. Нотаріус повинен роз'яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
3.3. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
3.4. Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
3.5. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису.
4. Оголошення секретного заповіту
4.1. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання інформації про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача призначає день оголошення змісту заповіту.
4.2. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місця проживання йому відомі, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
4.3. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
4.4. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки.
4.5. У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з'явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також записується весь текст заповіту.