вжити самостійно або через нотаріуса заходів із забезпечення охорони спадкового майна та управління ним в інтересах спадкоємців;
отримати належні спадкодавцю грошові кошти та інше майно для подальшої передачі їх спадкоємцям, якщо це майно не підлягає передачі іншим особам;
виконати заповідальне покладання або вимагати від спадкоємців виконання заповідального відказу або заповідального покладання.
5. Дії нотаріуса при видачі свідоцтва виконавцю заповіту
5.1. Після звернення виконавця заповіту за видачею свідоцтва нотаріус встановлює його особу, здійснює відповідну перевірку за Спадковим реєстром, встановлює факт заведення спадкової справи і, якщо спадкова справа після смерті заповідача ще не заведена, вимагає у особи, що призначена виконавцем заповіту, свідоцтво про смерть спадкодавця або його нотаріально засвідчену копію та заводить спадкову справу, до якої долучає всі документи або їх копії.
5.2. Якщо спадкова справа вже заведена, то всі документи, які є підставою для видачі свідоцтва виконавцю заповіту (заповіт, заява тощо), повинні бути приєднані до спадкової справи.
5.3. Видає свідоцтво виконавцю заповіту той нотаріус, який завів спадкову справу і в якого вона зберігається. За даними Спадкового реєстру нотаріус перевіряє чинність, незмінність та дійсність заповіту.
5.4. Свідоцтво виконавця заповіту підтверджує, що виконавець заповіту наділений правом від свого імені вести справи, пов'язані з виконанням заповіту, в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування.
6. Вимоги до змісту свідоцтва виконавця заповіту
6.1. У свідоцтві необхідно зазначити відомості про виконавця заповіту, підстави виникнення його повноважень з посиланням на заповіт та дату відкриття спадщини. Якщо повноваження, що містяться у заповіті, обмежені і не відповідають передбаченим статтею 1290 Цивільного кодексу України, необхідно додатково обумовити їх у свідоцтві. У разі якщо повноваження у заповіті не перелічені або є посилання на статтю 1290 Цивільного кодексу України, в свідоцтві замість переліку повноважень також може бути посилання на вищезазначену норму.
6.2. Строк чинності повноважень виконавця заповіту встановлюється нотаріусом на підставі статті 1294 Цивільного кодексу України, про що зазначається в свідоцтві.
6.3. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.
6.4. Строк дії повноважень виконавця заповіту визначається повним виконанням волі спадкодавця, вираженої в заповіті.
6.5. Повноваження виконавця заповіту можуть бути припинені достроково:
у випадку визнання заповіту недійсним у судовому порядку;
у разі смерті особи, призначеної виконавцем заповіту;
у разі відмови виконавця заповіту від виконання покладених на нього обов'язків;
у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;
на підставі рішення суду.
6.6. Законодавством передбачаються випадки, коли спадкоємці мають право змінити волю спадкодавця щодо призначення виконавця заповіту.
6.7. Якщо виконавець не здатний забезпечити виконання волі спадкодавця з будь-яких причин, спадкоємцям надається право в судовому порядку усунути такого виконавця від виконання.
6.8. Повноваження виконавця заповіту можуть припинятися нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців, відказоодержувачів, а також осіб, які мають право здійснювати контроль за виконанням заповіту, підписи на якій засвідчуються нотаріально. Нотаріус виносить постанову про припинення виконання повноважень виконавцем заповіту.
6.9. Після подання спадкоємцям (їхнім законним представникам) звіту про виконання своїх повноважень виконавець заповіту повертає свідоцтво нотаріусу, який у свою чергу робить відмітку про припинення чинності повноважень виконавця заповіту на примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутому виконавцем, та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі обліку спадкових справ.
6.10. На всіх заявах зазначаються дата (час) їх надходження та номер спадкової справи. Заяви та примірники свідоцтва підшиваються у спадкову справу.
6.11. Виконавець має право вимагати відшкодування витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту за рахунок спадкового майна.
6.12. Виконавець має право на плату за виконання своїх повноважень, визначену заповідачем або спадкоємцями, на підставі попередньої домовленості між ними або у разі спору - в судовому порядку.
Глава 15. Накладання та зняття заборони відчуження майна
( заголовок глави 15 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
1. Пункт 1 глави 15 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим пункти 2 - 6 вважати відповідно пунктами 1 - 5 )
1. Підстави накладення заборони відчуження майна
Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, накладає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
( пункт 1 глави 15 розділу II із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Нотаріус не накладає заборону відчуження нерухомого майна при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, у випадку якщо на момент видачі такого свідоцтва минуло п'ять років з дня відкриття спадщини.
( пункт 1 глави 15 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2025 р. № 1605/5 )
У разі якщо вказаний строк на момент видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно не сплив, заборона накладається нотаріусом на строк, що залишився до спливу п'яти років з дня відкриття спадщини.
( пункт 1 глави 15 розділу II доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2025 р. № 1605/5 )
2. Вчинення посвідчувального напису про заборону відчуження майна
2.1. Накладання заборони відчуження майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її накладення.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.2. Накладання заборони відчуження за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором, договором про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.3. Накладання заборони відчуження майна у разі смерті одного з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя, вчиняється нотаріусом на примірнику заповіту (дубліката заповіту), поданого такому нотаріусу другим з подружжя.
Під час накладення заборони нотаріус:
перевіряє факт смерті одного з подружжя за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану;
надає правову оцінку заповіту подружжя, перевіряє його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність;
перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору за даними Спадкового реєстру.
Про накладення заборони на підставі спільного заповіту подружжя нотаріус повідомляє нотаріуса, яким заведено спадкову справу після смерті одного з подружжя (якщо спадкова справа заведена іншим нотаріусом).
Нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії:
якщо наданий другим з подружжя заповіт не відповідає вимогам законодавства;
у випадку наявності спадкового договору щодо майна, на яке складено заповіт подружжя.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.4. Накладання заборони відчуження майна за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, вчинюється нотаріусом на копії рішення зазначеного компетентного органу.
( пункт 2 глави 15 розділу ІІ доповнено підпунктом 2.4 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, підпункт 2.4 пункту 2 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
3. Реєстрація накладання заборони відчуження майна
Накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
( пункт 3 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4. Зняття заборони відчуження майна
4.1. Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття.
( підпункт 4.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 30.03.2015 р. № 454/5, від 04.12.2017 р. № 3851/5, від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4.2. У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус за заявою боржника знімає заборону відчуження заставленого майна за наявності таких документів:
копія правочину, що підтверджує виникнення відповідного зобов'язання;
копія договору застави / іпотеки;
документ про внесення в депозит нотаріуса, нотаріальної контори належних з боржника кредиторові грошей або цінних паперів;
копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит та документ, що підтверджує отримання такого повідомлення кредитором.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4.3. Абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 глави 15 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом першим )
При знятті заборони на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, проставляється відмітка про зняття заборони, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка. Наприклад: "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з розірванням договору іпотеки, посвідченого 20 грудня 2012 року за реєстровим № 253, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження / місце реєстрації) у зв'язку з (зазначаються підстава, ким, коли посвідчено документ, та його реєстровий номер)" або "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку зі смертю (дата, прізвище, ім'я та по батькові відчужувача), який (яка) був(ла) відчужувачем зазначеного у цьому договорі майна, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження / місце реєстрації).
( підпункт 4.3 пункту 4 глави 15 розділу ІІ доповнено абзацом першим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
4.4. Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора.
4.5. Повідомлення судових або слідчих органів та органів державної виконавчої служби про зняття арешту після опрацювання повертається нотаріусом ініціаторам звернення. Копія такого повідомлення залишається у справах нотаріуса.
( підпункт 4.5 пункту 4 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
5. Вчинення посвідчувального напису про зняття заборони відчуження майна
Зняття заборони відчуження нерухомого або рухомого майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її зняття.
( главу 15 розділу ІІ доповнено новим пунктом 5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим пункт 5 вважати пунктом 6 )
6. Реєстрація зняття заборони відчуження майна
Зняття заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
( пункт 6 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Глава 15-1. Накладання та зняття заборони щодо відчуження грошових сум
1. Накладання заборони щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до статті 95 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".
( пункт 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.1. Накладання заборони на відчуження грошових сум, які будуть зараховані заявником вимоги на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий згідно зі статтею 95 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до встановленого обмеження (обтяження) акцій товариства здійснюється на підставі таких документів, наданих особою (заявником вимоги):
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1) публічна безвідклична вимога;
2) засвідчені депозитарною установою або Центральним депозитарієм цінних паперів, якщо акції, що придбаваються, зберігаються Центральним депозитарієм як уповноваженим на зберігання, документи про вид обмеження (обтяження), яке накладено на акції, що придбаваються;
3) засвідчена депозитарною установою або Центральним депозитарієм цінних паперів, якщо акції, що придбаваються, зберігаються Центральним депозитарієм як уповноваженим на зберігання, інформація про особу, в інтересах якої накладено обмеження (обтяження) та/або якою накладено обмеження (обтяження) на акції, що придбаваються.
1.2. Накладання заборони щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до статті 95 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на публічній безвідкличній вимозі. Один примірник публічної безвідкличної вимоги з написом нотаріуса про накладення заборони на відчуження грошових сум видається заявнику вимоги, інший залишається у справах нотаріуса.
( підпункт 1.2 пункту 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Реєстрація заміни предмета обтяження.
2.1. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у разі, якщо в цьому реєстрі зареєстровано обтяження/обмеження на акції, щодо яких заявлено публічну безвідкличну вимогу.
2.2. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється шляхом заміни акцій як предмета обтяження на грошові кошти.
2.3. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється за заявою заявника вимоги.
2.4. При реєстрації заміни предмета обтяження акцій, щодо яких заявлено публічну безвідкличну вимогу, предмет обтяження замінюється на грошові кошти.
3. Зняття заборони відчуження грошових сум та реєстрації припинення обтяження здійснюється на підставі заяви обтяжувача (особи, в інтересах якої встановлено обмеження/обтяження, та/або осіб, якими встановлено обмеження/обтяження).
3.1. Нотаріус знімає заборону відчуження грошових сум на підставі документа про виконання вимоги обтяжувача.
Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.
3.2. При знятті заборони на примірнику документа про виконання вимоги обтяжувача, що залишається у справах нотаріуса, проставляються відмітка про зняття заборони, дата, підпис нотаріуса та його печатка.
( розділ ІІ доповнено главою 15-1 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5 )
Глава 16. Вчинення виконавчих написів
1. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
1.1. Для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об'єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
1.3. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
1.4. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача / довірчого засновника або довірчого власника.
( підпункт 1.4 пункту 1 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
2.1. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) (для фізичних осіб), повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб) стягувача та боржника / довірчого засновника та довірчого власника;
дату і місце народження боржника / довірчого власника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, майна, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.2. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача / довірчого засновника.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.3. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
Вчинення виконавчого напису в разі ухилення довірчого власника від укладення акта приймання-передачі здійснюється нотаріусом після спливу п'яти робочих днів з дня повного виконання боржником основного зобов'язання, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
( пункт 2.3 глави 16 розділу II доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.4. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2.5. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчинюється.
3. Умови вчинення виконавчого напису
3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи за наявності таких умов:
подані документи підтверджують безспірність заборгованості, іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а в разі виконавчого напису на договорі про встановлення довірчої власності - виконання боржником свого зобов'язання;
з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
( підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
3.3. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
3.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
3.5. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
3.6. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
( підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
3.7. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
4. Зміст виконавчого напису має відповідати вимогам Законів України "Про нотаріат" та "Про виконавче провадження".
( пункт 4 глави 16 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5. Викладення виконавчого напису
5.1. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Виконавчий напис про витребування об'єкта довірчої власності у довірчого власника вчинюється на договорі про встановлення довірчої власності.
( підпункт 5.1 пункту 5 глави 16 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5.2. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
5.3. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
6. Обрахування розміру суми стягнення
6.1. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
6.2. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
6.3. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.
7. Дослідження доказів при вчиненні виконавчого напису
7.1. У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
7.2. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання.
7.3. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
7.4. При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У таких випадках у матеріалах нотаріальної справи залишаються одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, із зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних.
7.5. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.
7.6. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
8. Пункт 8 глави 16 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
9. Пункт 9 глави 16 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Глава 17. Вчинення протестів векселів
1. Вексель, види векселів
1.1. Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
1.2. Векселі можуть бути прості або переказні, існують виключно у письмовій документарній формі та мають обов'язкові реквізити.
1.3. Простий вексель має містити:
назву "простий вексель", яка включена в текст документа і написана тією мовою, якою цей документ складений;
безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка має платити (трасат);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце складання простого векселя;
підпис особи, яка видає вексель (векселедавець).
1.4. Переказний вексель повинен містити:
назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складений;
безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка повинна платити (трасат);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце видачі векселя;
підпис особи, яка видає вексель (трасат).
1.5. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".
2. Місце вчинення протестів векселів
2.1. Відповідно до законодавства, що регулює вексельний обіг в Україні, векселі опротестовуються в неплатежі, неакцепті, недатуванні акцепту.
2.2. Неоплачений вексель пред'являється нотаріусу для вчинення протесту:
про неоплату - за місцезнаходженням платника або за місцем платежу;
в неакцепті або в недатуванні акцепту - за місцезнаходженням платника;
про відмову передати оригінал векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя;
про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя; про неакцепт за другим примірником векселя, про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника;
про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.
3. Строки для пред'явлення векселів до протесту та строки здійснення протесту векселів
3.1. Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
3.2. Векселі для вчинення протесту про неакцепт можуть бути прийняті протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
3.3. Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріусами в строки, установлені статтею 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.
3.4. Для векселя строком на визначений день або о такій-то годині від дати складання протест про неоплату повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один з двох наступних робочих днів.
3.5. Протест векселя про неоплату за векселем строком по пред'явленні здійснюється протягом строку, встановленого для пред'явлення до акцепту.
3.6. У разі якщо перше пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням до платежу було здійснено в останній день цього строку, протест векселя може бути вчинений наступного дня.
3.7. Протест векселя зі строком платежу за пред'явленням у неакцепті здійснюється у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту, тобто протягом одного року з дня видачі векселя.
3.8. Протест у недатуванні акцепту вчинюється у разі, якщо платник, акцептуючи вексель, за яким акцепт повинен обов'язково бути датований, не проставить дату акцепту. Це стосується векселів, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, або векселів, які повинні бути пред'явлені для акцепту протягом визначеного строку.
4. Вчинення протесту векселя
4.1. Протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем.
4.2. Протести векселів вчиняються нотаріусом відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про обіг векселів в Україні".
4.3. Протест векселя про неоплату вчинюється у разі, якщо:
вексель неоплачений (вексель було акцептовано, але не сплачено платником);
оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;
платник відсутній у місці платежу або у місцезнаходженні, яке зазначено у векселі.
4.4. Протест векселя про неоплату вчинюється як щодо простого, так і щодо переказного векселя.
4.5. Протест про неоплату за простим векселем здійснюється проти векселедавця, за переказним - проти акцептанта (платника).
4.6. Вчинення протесту векселя про неоплату не потребується, якщо вексель раніше був опротестований у неакцепті.
4.7. Протест векселя в неакцепті вчинюється у разі:
відмови платника від акцепту (здійснення часткового акцепту);
оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;
відсутність платника у місці, зазначеному у векселі.
4.8. Протест векселя в недатуванні акцепту вчинюється у разі відсутності дати на акцепті і здійснюється з метою збереження прав векселедержателя за таким векселем.
4.9. За відсутності протесту недатований акцепт вважається таким, що зроблений акцептантом в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту.
4.10. Протест векселя в неакцепті або у недатуванні акцепту вчинюється до переказного векселя і здійснюється проти векселедавця.
4.11. При вчиненні протесту векселя нотаріус повинен враховувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедатель.
4.12. Для вчинення протесту векселя векселедержатель або його уповноважена особа подають нотаріусу:
оригінал векселя (його копію - якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження);
заяву векселедержателя (кредитора) про протест векселя, підписану векселедержателем (кредитором) та скріплену печаткою (у разі наявності).
4.13. У тексті заяви зазначаються повне найменування і адреса векселедавця (боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) подається(ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку - для фізичної особи (за наявності). Заява може містити інші додаткові відомості;
векселі подаються нотаріусу під розписку та за окремим описом, у якому зазначаються найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, платника (доміциліата), вид векселів (простий чи переказний), їх кількість, номери, строк платежу, сума платежу;
документ, за яким встановлено особу векселедержателя або його уповноваженого представника;
документи, що підтверджують повноваження уповноваженого представника, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.
4.14. При прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен:
перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів;
переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки;
встановити місце здійснення протесту;
перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
4.15. У день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника). Підтвердженням факту пред'явлення вимоги про сплату векселя є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
4.16. У тексті вимоги нотаріус зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя:
якщо вексель протестується в неплатежі, нотаріус вимагає від особи, проти якої протестується вексель, оплатити суму за векселем;
якщо вексель протестується в неакцепті, нотаріус висуває вимогу акцептувати вексель;
якщо вексель протестується в недатуванні акцепту, нотаріус вимагає проставити дату на акцепті.
4.17. Якщо здійснено платіж або буде проставлена відмітка про акцепт, нотаріус повертає вексель платнику без протесту з відміткою про акцепт або платіж.
4.18. Якщо на вимогу нотаріуса не надійшла відповідь від особи, яка має платити за векселем, про його оплату або у разі відмови платника (доміциліата) оплатити або акцептувати вексель нотаріус опротестовує вексель.
4.19. Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчинюється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя з відповідною відміткою в акті про протест.
4.20. Запис про вчинення протесту векселя вноситься до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
4.21. Протест векселя оформлюється актом у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса.
4.22. У справах нотаріуса також залишаються:
копія опротестованого векселя (чи копія з копії, коли протест вчинювався за копією) з відповідною відміткою про протест або опис опротестованих векселів, якщо такий подавався, з прикладенням як зразка копії одного опротестованого векселя;
заява векселедержателя (кредитора) про протест векселя;
опис векселів, що передаються на опротестування;
примірник надісланої (переданої) боржникові вимоги про оплату або акцепт (оплата) векселя;
інші документи, якщо такі були подані чи були необхідні для протесту.
4.23. Опротестований вексель з відміткою про вчинення протесту видається векселедержателю або уповноваженій особі.
Глава 18. Вчинення морських протестів
1. Звернення до нотаріуса за вчиненням морського протесту
1.1. З метою забезпечення доказів для охорони прав і законних інтересів судновласника заінтересована особа - капітан судна звертається до нотаріуса з письмовою заявою про подію, яка мала місце в період плавання або стоянки судна і яка може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.
1.2. Заява про морський протест має містити в собі опис подій, що сталися, і заходів, ужитих капітаном для забезпечення охорони довіреного йому майна.
1.3. На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно бути подано для огляду судновий журнал і засвідчений капітаном витяг із суднового журналу.
1.4. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України в строки, установлені чинним законодавством України.
1.5. Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки неможливо, то про причини цього має бути зазначено в заяві про морський протест.
2. Складання акта про морський протест
2.1. Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опитування самого капітана і, за можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, у тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою.
2.2. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а другий примірник із заявою капітана і витягом із суднового журналу залишається у матеріалах нотаріальної справи.
Глава 19. Прийняття на зберігання документів
1. Звернення до нотаріуса з метою передачі документів на зберігання
Нотаріуси за заявами заінтересованих юридичних та фізичних осіб приймають на зберігання документи за описом.
2. Складання опису документів
2.1. Опис складається в двох примірниках і підписується особою, яка здала документи на зберігання, та нотаріусом.
2.2. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий видається особі, яка здала документи на зберігання.
3. Прийняття документів на зберігання без опису
3.1. За клопотанням заінтересованої особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса.
3.2. Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.
4. Видача свідоцтва про прийняття документів на зберігання
Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає заінтересованій особі, яка здала їх, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису, якщо такий проводився.
5. Зберігання документів нотаріусом
Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса.
6. Повернення документів, прийнятих на зберігання
Документи, прийняті на зберігання, повертаються на вимогу заінтересованої особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.
Глава 20. Передача заяв
1. Звернення до нотаріуса з метою передачі заяв фізичних та юридичних осіб
1.1. Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам на підставі усного звернення заінтересованих осіб.
1.2. Підпункт 1.2 пункту 1 глави 20 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
2. Умови передачі заяв фізичних осіб та юридичних осіб
Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.
3. Порядок передачі заяв фізичних та юридичних осіб
3.1. Заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштовим відправленням з повідомленням про вручення або особисто передається адресатам під розписку.
( підпункт 3.1 пункту 3 глави 20 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.2. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
3.3. У випадку, передбаченому підпунктом 3.2 цього пункту, другий примірник заяви повертається особі, що її подала.