дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.
4. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Глава 14. Оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні
( заголовок глави 14 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
1. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
( пункт 1 глави 14 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
( пункт 2 глави 14 розділу І у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Глава 15. Заходи, що вживаються нотаріусом при виявленні порушення законодавства
1. У разі виявлення нотаріусом, що ним допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус зобов'язаний повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.
2. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус вправі затримати цей документ і направити його до експертної установи (експерта) для проведення відповідної експертизи.
Глава 16. Оплата за вчинення нотаріальних дій
1. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством.
2. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру справляється окрема плата. Перелік таких послуг та розмір плати за них установлюються головними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
3. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою.
( пункт 3 глави 16 розділу I із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.06.2019 р. № 1923/5 )
II. ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Глава 1. Основні правила посвідчення правочинів
1. Місце посвідчення правочину
Посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
2. Кількість примірників правочину
2.1. Письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у матеріалах нотаріальної справи.
2.2. Усі примірники підписуються учасниками правочину та мають силу оригіналу, у тому числі примірник, який зберігається у справах нотаріуса.
2.3. Посвідчувальний напис вчинюється на всіх примірниках правочину.
2.4. На бажання сторін договору кожній із них видається по одному примірнику, про що зазначається у тексті договору.
3. Посвідчення правочинів за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування
3.1. Надання нотаріусу дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим у разі вчинення батьками (усиновлювачами), опікунами малолітніх дітей та/або опікунами недієздатних осіб таких дій/правочинів:
відмови від прав на майно малолітніх дітей та/або недієздатних осіб, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
видачі письмових зобов'язань від імені малолітніх дітей та/або недієздатних осіб;
вчинення правочинів щодо: об'єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, власником або користувачем яких є малолітні діти та/або недієздатні особи; відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітні діти та/або недієздатні особи.
Дозвіл органу опіки та піклування надається у формі рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад, витягу з такого рішення або копії такого рішення, виданих відповідно до законодавства.
Дозвіл органу опіки та піклування не є обов'язковим у разі вчинення правочинів, за якими малолітні діти, недієздатні особи набувають у власність майно, у тому числі нерухоме майно, користувачами якого вони є, крім випадків набуття такого майна у власність за рахунок коштів (іншого майна) таких дітей/осіб.
( підпункт 3.1 пункту 3 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
3.2. Правочини від імені малолітніх, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
( підпункт 3.2 пункту 3 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
3.3. Вчинення одним із батьків правочинів/дій, передбачених абзацами другим - четвертим підпункту 3.1 цього пункту, здійснюється за наявності згоди другого з батьків, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально. Така згода не вимагається, якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме.
Якщо другий із батьків заперечує проти укладення відповідного правочину, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії і роз'яснює заінтересованим особам, що зазначений спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
( підпункт 3.3 пункту 3 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
3.4. Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
3.5. У разі вчинення правочинів/дій, передбачених абзацами другим - четвертим підпункту 3.1 цього пункту, неповнолітніми дітьми, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, нотаріус вчиняє відповідну нотаріальну дію за наявності дозволу органу опіки та піклування, а також згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників неповнолітніх дітей та/або піклувальників осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально.
Дозвіл органу опіки та піклування надається нотаріусу у порядку, визначеному абзацом п'ятим підпункту 3.1 цього пункту.
Дозвіл органу опіки та піклування не є обов'язковим у разі вчинення правочинів, за якими неповнолітні діти, особи, цивільна дієздатність яких обмежена, набувають у власність майно, у тому числі нерухоме майно, користувачами якого вони є, крім випадків набуття такого майна у власність за рахунок коштів (іншого майна) таких дітей/осіб.
( підпункт 3.5 пункту 3 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
3.6. Підпункт 3.6 пункту 3 глави 1 розділу ІІ виключено
( підпункт 3.6 пункту 3 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4. Посвідчення правочину щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, зокрема подружжя
4.1. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.
4.2. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
( абзац перший підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
4.3. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
4.4. Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.
( підпункт 4.4 пункту 4 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.5. Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.
4.6. При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена/неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
4.7. На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.
5. Реалізація переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
5.1. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
5.2. Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.
5.3. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника).
5.4. Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи.
При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.
5.5. Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів (аукціону).
5.6. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі.
5.7. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
5.8. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо).
5.9. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного) терміну.
У разі посвідчення договору купівлі-продажу частки спільного майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов, подання доказів повторного повідомлення учасників спільної часткової власності не вимагається.
5.10. У тексті договору про відчуження частки майна вказуються арифметичні (у простих дробах) частки.
Абзац другий підпункту 5.10 пункту 5 глави 1 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
6. Порядок володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами та укладення договорів про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі
6.1. У договорі про відчуження власником частки майна за бажанням сторін може бути встановлено порядок володіння та користування конкретними його частинами відповідно до розміру частки кожного з співвласників.
6.2. У договорі про відчуження одним з учасників спільної часткової власності належної йому частки майна порядок володіння та користування конкретними його частинами може бути вказаний лише за наявності відповідного договору між учасниками спільної часткової власності про порядок володіння та користування майном або за їх письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок володіння та користування майном (конкретними його частинами).
6.3. Договір про порядок володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами, крім того, може бути оформлений шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною частиною документа, що посвідчує право власності (при укладанні договору щодо порядку володіння та користування майном, право на яке підлягає реєстрації).
( підпункт 6.3 пункту 6 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
6.4. Договір може бути укладений між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової власності про встановлення порядку володіння та користування майном або конкретними його частинами.
6.5. При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про відчуження) договорів про порядок володіння та користування майном, право на яке підлягає державній реєстрації, вимагається документ, що посвідчує право власності, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку. Документ, що посвідчує право власності, після його огляду повертається власникові, а в тексті правочину зазначаються найменування цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, що його видала. У разі коли посвідчення самостійних (без посвідчення договору про відчуження) договорів про порядок володіння та користування нерухомим майном здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тексті правочину зазначаються посилання на цей реєстр, номер і дата отримання інформації з нього.
( підпункт 6.5 пункту 6 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
6.6. Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу).
6.7. Договір про визначення часток, зміну розміру часток є невід'ємною частиною документа, що посвідчує право власності, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку. При цьому нотаріус або підшиває один примірник такого договору до документа, що посвідчує право власності, або вчиняє на цьому документі службову відмітку щодо посвідчення договору про визначення, зміну розміру часток, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку.
( підпункт 6.7 пункту 6 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
6.8. Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
( підпункт 6.8 пункту 6 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
Крім того, нотаріусу подається документ (акт, висновок, кадастровий план земельних ділянок, які будуть сформовані, ін.), виготовлений у порядку, встановленому законодавством, який містить інформацію про можливість формування (створення) нерухомого майна.
( підпункт 6.8 пункту 6 глави 1 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
У разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні, нотаріусу подається згода землекористувача, заставодержателя на поділ земельної ділянки, викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.
( підпункт 6.8 пункту 6 глави 1 розділу ІІ доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2021 р. № 2339/5 )
6.9. Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.
6.10. Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи (осіб), частка якої виділяється за цим договором. Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників.
( підпункт 6.10 пункту 6 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
6.11. Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділу частки спільного майна в натурі (поділу), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз'яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів.
7. Зміна або розірвання нотаріально посвідченого договору
7.1. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.
7.2. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.
7.3. Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), договір про зміну або розірвання договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається. Сторонам договору нотаріус роз'яснює про повернення документа за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.
( підпункт 7.3 пункту 7 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
7.4. Якщо договір про розірвання договору про відчуження нерухомого майна посвідчується після державної реєстрації права власності на підставі такого договору про відчуження, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього, де перевіряє відсутність (наявність) заборони відчуження або арешту, відсутність (наявність) реєстрації іпотеки.
( абзац перший підпункту 7.4 пункту 7 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
Абзац другий підпункту 7.4 пункту 7 глави 1 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )( підпункт 7.4 пункту 7 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
7.5. Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.
7.6. У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним або про розірвання такого договору нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.
( підпункт 7.6 пункту 7 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
7.7. Документ, що посвідчує право власності та подавався для вчинення нотаріальної дії, повертається відчужувачу майна.
( підпункт 7.7 пункту 7 глави 1 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
7.8. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.
Глава 2. Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна
1. Документи, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна
1.1. Правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
1.2. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства тощо.
( абзац перший підпункту 1.2 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
( підпункт 1.2 пункту 1 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
1.3. Право довірчої власності підтверджується договором управління майном.
1.4. Підпункт 1.4 пункту 1 глави 2 розділу ІІ виключено
( підпункт 1.4 пункту 1 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у зв'язку з цим підпункти 1.5 - 1.21 вважати відповідно підпунктами 1.4 - 1.20 )
1.4. Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим витягом з неї за наявності в ній відповідного запису.
1.5. Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх:
евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення;
членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення.
1.6. Крім документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, квартиру, садибу та інше нерухоме майно, право власності на яке підлягало реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, долучається документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на це майно (крім випадків, коли відомості про державну реєстрацію права власності містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
У разі якщо подані документи не містять усіх передбачених законодавством відомостей або в таких документах міститься суперечлива інформація, нотаріус може запитувати від відповідних суб'єктів (органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які видавали такі документи) інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для вчинення нотаріальної дії.
( підпункт 1.6 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 15.05.2013 р. № 888/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
1.7. Якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда тощо збудовані (або будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.
1.8. При посвідченні правочину щодо об'єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, відчужувач цього майна подає заяву про наявність / відсутність у малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб прав користування цим майном. З метою перевірки наявності / відсутності таких прав нотаріус має право додатково витребовувати від фізичних та юридичних осіб відповідні відомості та документи.
( підпункт 1.8 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5, у редакції наказів Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, від 02.01.2025 р. № 14/5 )
1.9. Підпункт 1.9 пункту 1 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим підпункти 1.10 - 1.20 вважати відповідно підпунктами 1.9 - 1.19 )
1.9. У разі посвідчення правочину, спрямованого на відчуження земельної ділянки, нотаріус перевіряє відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) такої земельної ділянки. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене обмеження (обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті договору.
1.10. При посвідченні правочинів відчуження земельних ділянок у випадках, встановлених статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" та статті 172 Податкового кодексу України, нотаріус вимагає надати йому документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.
( абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2018 р. № 1247/5 )
Під час проведення операцій з продажу (обміну) фізичними особами об'єктів нерухомості у значеннях, наведених у Податковому кодексі України, а також в інших випадках, визначених законодавством України, нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання приватної форми власності, виключним видом діяльності якого є оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (у тому числі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації), який отримав сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за напрямом оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, та інформація про якого включена до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності за напрямом оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.
( підпункт 1.10 пункту 1 глави 2 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2012 р. № 766/5, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2012 р. № 880/5 )
Нотаріусом не вимагається звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка відчужується юридичною особою, якщо інше не встановлено статтею 13 Закону України "Про оцінку земель".
( підпункт 1.10 пункту 1 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2018 р. № 1247/5 )
1.11. Для посвідчення договору про передачу права власності на земельну ділянку на користь органу державної влади або органу місцевого самоврядування нотаріусу подаються також заява власника земельної ділянки та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про згоду на одержання права власності на таку земельну ділянку.
1.12. У разі наявності накладеної нотаріусом заборони відчуження майна, обтяження такого майна іпотекою договір про відчуження такого майна посвідчується за згодою кредитора, крім встановлених законом випадків, коли відчуження такого майна заборонено.
( підпункт 1.12 пункту 1 глави 2 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Наявність заборони відчуження або накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного в кримінальному провадженні, відсутність згоди кредитора на продаж державного або комунального майна, що перебуває в заставі (іпотеці), а також відсутність згоди контролюючого органу на відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, у випадку, передбаченому пунктом 92.4 статті 92 Податкового кодексу України, не є підставою для відмови в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, що укладається у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. При цьому згода кредитора на укладення такого договору не вимагається.
( підпункт 1.12 пункту 1 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.13. Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.
1.15. Підпункт 1.15 пункту 1 глави 2 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у зв'язку з цим підпункти 1.16 - 1.20 вважати відповідно підпунктами 1.15 - 1.19 )
1.14. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
1.15. Правочини про відчуження або заставу (іпотеку) майна, яке передано за договором управління, посвідчуються нотаріусом за наявності письмової згоди установника управління.
Справжність підпису на заяві установника управління про згоду на укладання таких правочинів повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
1.16. При приватизації майна державних підприємств шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію.
1.17. Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначених статтею 172 Податкового кодексу України, та висновку про вартість майна.
( пункт 1 глави 2 розділу II доповнено підпунктом 1.17 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, підпункт 1.17 пункту 1 глави 2 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 25.03.2014 р. № 563/5, абзац перший підпункту 1.17 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5 )
У справах нотаріуса залишається копія висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, на якій проставляється відмітка "згідно з оригіналом" із зазначенням дати та проставленням підпису нотаріуса. Звіт про оцінку майна повертається особам, що його подали.
( підпункт 1.17 пункту 1 глави 2 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5, абзац другий підпункту 1.17 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2018 р. № 1247/5 )
1.18. Нотаріус посвідчує договір про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката, що укладається в порядку надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", за наявності житлового сертифіката на придбання об'єкта житлової нерухомості, який перевіряється за відомостями Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України. Вказаний договір посвідчується нотаріусом з урахуванням Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.
( абзац перший підпункту 1.18 пункту 1 глави 2 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Одночасно з посвідченням зазначеного договору нотаріус:
накладає заборону відчуження предмета договору строком на п'ять років;
вносить до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відомості, передбачені Порядком надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.
( пункт 1 глави 2 розділу II доповнено новим підпунктом 1.18 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у зв'язку з цим підпункт 1.18 вважати підпунктом 1.19 )
Термін "об'єкт житлової нерухомості" вживається в цьому Порядку у значенні, наведеному у Законі України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України".
( підпункт 1.18 пункту 1 глави 2 розділу II доповнено абзацом п'ятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
1.19. Нотаріус зобов'язаний видати сторонам правочину письмову довідку про розмір плати за вчинення відповідної нотаріальної дії. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.
( пункт 1 глави 2 розділу II доповнено підпунктом 1.19 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 23.05.2014 р. № 806/5 )
2. Підготовка до посвідчення правочину про відчуження та заставу майна
2.1. При посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
2.2. Договори про відчуження або заставу рухомого майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що виготовляються відповідні витяги.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
2.3. Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.
2.4. При укладенні вказаних договорів нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
( абзац перший підпункту 2.4 пункту 2 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
У разі наявності обтяження іпотекою на укладання вищевказаних договорів вимагається згода іпотекодержателя, якщо це не заборонено іпотечним договором.
2.5. У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.
2.6. При підготовці до посвідчення правочину про відчуження житлового будинку, стороною в якому є фізична особа та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, перевіряється наявність рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.
2.7. Якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.
Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
( абзац другий підпункту 2.7 пункту 2 глави 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
2.8. Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з дня одержання повідомлення щодо наміру продажу письмово повідомити іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з дня отримання іпотекодержателем повідомлення про згоду на купівлю предмета іпотеки.
Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб, які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла, нотаріус вправі посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.
2.9. Якщо особа, яка висловила згоду придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом п'яти днів після закінчення тридцятиденного строку, установленого для надання такої згоди, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.
2.10. Якщо повідомлень про згоду на придбання предмета іпотеки надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
2.11. Нотаріус має право посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
2.12. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреси інших осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, невідомі. На підтвердження цього факту повинен бути поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).
2.13. Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди щодо ціни продажу предмет іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про оцінку.
2.14. Підставою для припинення іпотеки та зняття заборони відчуження предмета іпотеки у випадку укладення договору купівлі-продажу є заява іпотекодержателя.