Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

5.10. Цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають історичне та наукове значення, включаються до акта опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

5.11. При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятки історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

5.12. Ощадні книжки, заставні на речі спадкодавця, що знаходяться в ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

7.1. Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, нотаріус передає їх спадкоємцям.

7.2. Якщо опис проводиться без участі спадкоємців, продукти харчування довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації.

7.3. Передавання проводиться за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник організації, яким передані продукти харчування.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках - фінансовий орган або прокурора.

9.1. Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з'ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою.

9.2. Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України.

9.3. Текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною.

9.4. При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

10.1. У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.

10.2. У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини ніким із спадкоємців, а також відмови від її прийняття укладений договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису спадкового майна на цьому акті робиться спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити цього рішення, на підставі якого майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи.

12.1. Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

12.2. Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, на підставі частини третьої статті 1270 Цивільного кодексу України і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців.

12.3. У випадку, зазначеному в підпункті 12.2 цього пункту, охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, названими в підпункті 12.2 цього пункту, а якщо вона ними не прийнята - до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-якої з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох місяців.

13.1. Заходи щодо охорони спадкового майна припиняє нотаріус, який їх вживав.

13.2. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.

13.3. Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.

13.4. З припиненням заходів до охорони спадкового майна повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.

1.1. Нотаріус описує майно фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановлює над ним опіку на підставі:

рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою;

заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування та відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

1.2. Опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, та встановлення над ним опіки здійснюється нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи.

Опис майна фізичної особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та встановлення над ним опіки, здійснюється нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи або за місцезнаходженням нерухомого майна чи основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

1.3. У разі знаходження майна, що підлягає опису, за межами нотаріального округу, в якому здійснює нотаріальну діяльність нотаріус, до якого звернулися для опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус надсилає нотаріусу за місцезнаходженням майна доручення про опис такого майна (далі - доручення нотаріуса).

На підставі доручення нотаріуса опіка майна не встановлюється.

2.1. Заява про встановлення опіки над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин (далі - заява про опіку над майном), доручення нотаріуса реєструються нотаріусом в Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме.

2.2. Перед описом майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановленням над ним опіки нотаріус з'ясовує та перевіряє такі обставини:

місце останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин;

наявність відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

наявність рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що набрало законної сили;

наявність в особи, що звернулася із заявою про опіку над майном, родинних чи інших відносин, які свідчать про інтерес заявника у встановленні такої опіки;

наявність майна, його склад, місцезнаходження, належність особі, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин. У разі відсутності (у тому числі внаслідок втрати або знищення) документів, що підтверджують право власності на майно, належність такого майна особі, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, перевіряється нотаріусом за відомостями реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, у тому числі шляхом безпосереднього доступу, або шляхом запиту до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію таких прав, про надання відповідної інформації (довідок, засвідчених в установленому законодавством порядку копій документів тощо).

Місце останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, встановлюється за правилами, визначеними пунктом 1 глави 10 розділу II цього Порядку.

2.3. Не пізніше ніж за 2 робочих дні до проведення опису майна особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус повідомляє орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване майно, щодо якого планується опис, а в разі необхідності - Національну поліцію про дату, час і місце такого опису.

3.1. Нотаріус описує заявлене майно:

з виїздом за місцезнаходженням майна, якщо доступ до нього не обмежений у зв'язку із заходами правового режиму воєнного чи надзвичайного стану;

без виїзду за місцезнаходженням майна на підставі відомостей реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, або документів, що підтверджують право власності на нього особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, щодо цінних паперів, корпоративних прав, коштів на рахунках у банківських та інших фінансових установах, заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які були нараховані такій особі, а також щодо майна, доступ до якого неможливий у зв'язку із заходами правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

3.2. Опис майна проводиться за участю не менше ніж двох свідків, якими можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю, за винятком:

нотаріуса, що здійснює опис майна;

посадової або службової особи органу опіки і піклування;

особи, яка подала заяву про опіку над майном;

членів сім'ї та близьких родичів особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин;

осіб, які не можуть прочитати або підписати акт опису майна.

3.3. За результатами опису майна складається акт опису, в якому зазначаються:

дата і час складання;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) нотаріуса, яким проведено опис;

найменування державної нотаріальної контори або назва нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

дата одержання заяви про опіку над майном, доручення нотаріуса;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), місце проживання, а в необхідних випадках - місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, дата внесення відомостей про таку особу до Єдиного реєстру досудових розслідувань / Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

відомості про особу, яка подала заяву про опіку над майном;

детальна характеристика кожної речі (для грошових знаків - кількість та номінал банкнот (монет), для транспортного засобу - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, наявність видимих пошкоджень, колір тощо, для іншого рухомого майна - колір, вага, номінал, сума, розмір, сорт, марка, рік випуску тощо; для земельної ділянки - кадастровий номер, місце розташування, розмір, цільове призначення тощо; для будинку, будівлі, споруди, приміщення, квартири - загальна та (за наявності) житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди) та її вартість (за наявності).

Якщо опис проводиться без виїзду за місцезнаходженням майна на підставі відомостей реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, або документів, що підтверджують право власності особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, на таке майно, в акті опису вказується відповідна інформація про майно та документ (витяг, інформаційна довідка, виписка тощо), що підтверджує право власності.

3.4. Для проведення опису майна нотаріус може залучати спеціалістів, експертів.

Нотаріус враховує наданий йому особою, яка подала заяву про опіку над майном, документ про вартість майна, визначену спеціалістом, експертом або оцінювачем.

3.5. На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості об'єктів (речей), а після закінчення опису - загальний підсумок кількості об'єктів (речей).

3.6. Відомості щодо поданих нотаріусу заяв осіб про належність їм майна, включеного до акта опису, вносяться до такого акта. Таким особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення відповідного майна з акта опису.

3.7. Щоразу коли опис переривається, приміщення, в якому він проводиться, закривається та опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток під час наступного відкриття приміщення.

3.8. Акт опису складається не менше ніж у двох примірниках.

Нотаріус, який здійснював опис майна за дорученням, складає акт опису не менше ніж у трьох примірниках, з яких один примірник залишається у його справах для архівного зберігання, два примірники направляються нотаріусу, який надіслав доручення про опис майна.

3.9. Усі примірники акта опису підписуються нотаріусом, особою, яка подала заяву про опіку над майном, свідками.

3.10. У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису, на цьому акті робиться напис, де зазначаються реквізити такого рішення та перелік вилученого майна. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду долучається до матеріалів справи.

4.1. Нотаріус призначає опікуном над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, фізичну особу з повною цивільною дієздатністю (за письмовою згодою), зокрема з числа близьких родичів або членів сім'ї відповідної особи, або орган опіки та піклування.

Термін "близький родич або член сім'ї" у цій главі Порядку вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".

4.2. Про призначення опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус видає свідоцтво.

4.3. Нотаріус роз'яснює особі, якій видає свідоцтво опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, зміст статті 44 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", про що зазначається в тексті свідоцтва.

4.4. До свідоцтва опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, долучається акт опису такого майна, який є невід'ємною частиною свідоцтва.

У випадках, передбачених законодавством, опіка припиняється нотаріусом на підставі письмової заяви особи, щодо майна якої було встановлено опіку, її спадкоємців, опікуна або інших заінтересованих осіб. Нотаріус виносить постанову про припинення опіки.

Опікун повинен повернути нотаріусові свідоцтво, яке було йому видане при призначенні, протягом 5 робочих днів після припинення опіки.

Нотаріус робить відмітку про припинення опіки на примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутому опікуном (у разі його повернення), а також в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме.

1.1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

1.2. При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, статусу території, яка є місцем відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1.3. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану, або шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

1.4. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян нотаріус витребовує від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

1.5. Якщо смерть фізичної особи була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

1.6. У разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31 грудня поточного року.

1.7. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті.

1.8. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

1.9. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

1.10. Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.

1.11. Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку фізичних осіб є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.

1.12. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, наявність якого може бути підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів, ощадною книжкою, договором банківського рахунку тощо.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

Після смерті фізичної особи, яка проживала у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.

Після смерті фізичної особи, що утримувалася в установі виконання покарань, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відбування покарання.

Після смерті фізичної особи, яка проживала на території монастиря, храму, іншої культової будівлі, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідної будівлі.

Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

1.13. Підпункт 1.13 пункту 1 глави 10 розділу II виключено

1.14. Підпункт 1.14 пункту 1 глави 10 розділу II виключено

1.13. Місце відкриття спадщини підтверджується:

витягом з реєстру територіальної громади;

довідкою про реєстрацію місця проживання спадкодавця;

іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (рішення суду, документи, до яких вносились відомості про місце проживання тощо).

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

1.14. У разі відсутності у спадкоємців документа, що підтверджує місце відкриття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

2.1. Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв'язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна:

про прийняття спадщини;

про відмову від прийняття спадщини;

про видачу свідоцтва про право на спадщину;

спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);

про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;

про згоду бути виконавцем заповіту;

про відмову від заповідального відказу;

другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя);

про вжиття заходів до охорони спадкового майна;

вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців.

Статус населеного пункту або території, що є місцем відкриття спадщини, перевіряється нотаріусом на час подання першої заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.

2.2. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.7 цього пункту.

2.3. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

2.4. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її/його подачі за місцем заведення спадкової справи, крім випадків, передбачених підпунктом 2.11 цього пункту.

2.5. При встановленні факту заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини нотаріус за місцем її відкриття витребовує цю справу для подальшого провадження, крім спадкових справ, заведених у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

2.6. У разі заведення спадкових справ різними нотаріусами (за місцем відкриття спадщини та/або не за місцем її відкриття у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України) спадкова справа витребовується тим нотаріусом, в якого згідно з паперовими носіями спадкову справу заведено раніше.

2.7. Заведена спадкова справа підлягає обов'язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі та реєстрації у відповідних книгах, передбачених Правилами.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, в порядку, передбаченому Правилами. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.

2.8. У разі припинення, зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, тимчасового блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкова справа може бути передана до іншого(ї) приватного нотаріуса (державної нотаріальної контори) в межах одного нотаріального округу після закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини.

2.9. Спадкові справи у випадках, передбачених підпунктами 2.5, 2.6, 2.8 цього пункту, передаються до іншого нотаріуса в порядку, встановленому Правилами.

2.10. Якщо один із спадкоємців, який подав заяву про прийняття спадщини, помер до одержання свідоцтва про право на спадщину, копія спадкової справи направляється тільки за письмовим запитом нотаріуса, яким заведено спадкову справу після такого померлого.

2.11. Якщо спадщина відкрилася на окремих територіях України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територіях, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі (далі - окремі території України), та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, другий з подружжя (колишній з подружжя), продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця, другого з подружжя (колишнього з подружжя).

При прийнятті заяви нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

3.1. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

3.2. Для того, щоб не допустити пропуску строку для прийняття спадщини встановленого законодавством, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

3.3. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

3.4. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

3.5. У разі надходження засобами поштового зв'язку заяви, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, або заяви, підписаної кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, яка надійшла технічними засобами електронних комунікацій, нотаріус приймає таку заяву, заводить спадкову справу, а спадкоємцю повідомляє про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

3.6. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

3.7. Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

3.8. Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

3.9. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

3.10. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

3.11. Підпункт 3.11 пункту 3 глави 10 розділу II виключено

3.12. Підпункт 3.12 пункту 3 глави 10 розділу II виключено

3.11. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті у випадках, встановлених пунктом 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України".

3.12. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

3.13. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

3.14. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

3.15. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

3.16. Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

3.17. За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

3.18. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

3.19. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

3.20. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується:

витягом з реєстру територіальної громади;

довідкою про реєстрацію місця проживання;

іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

3.21. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку.

У разі якщо заява, підписана кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, надіслана технічними засобами електронних комунікацій до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, але не пізніше 23 годин 59 хвилин останнього дня строку, вона вважається своєчасно надісланою.

Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, або заяви в електронній формі, підписаної кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

У таких випадках у спадкову справу підшивається конверт або роздруківка електронного листування (скріншот листування).

3.22. У разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з'явився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.

3.23. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

3.24. У цьому випадку право на прийняття спадщини здійснюється спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.

3.25. Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.

Неповнолітня особа може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови.

3.26. У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово.

3.27. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

4.1. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, підпунктом 4.17 пункту 4 цієї глави.

4.2. Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

4.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

4.4. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.

4.5. Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

4.6. Непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

4.7. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

4.8. Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

4.9. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

4.10. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Договір про поділ спадщини укладається спадкоємцями в межах спадкової справи після закінчення строку для прийняття спадщини, але до видачі свідоцтва про право на спадщину.

4.11. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.