3.8. Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
3.9. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.
3.10. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.
3.11. Підпункт 3.11 пункту 3 глави 10 розділу II виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5 )
3.12. Підпункт 3.12 пункту 3 глави 10 розділу II виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у зв'язку з цим підпункти 3.13 - 3.29 вважати відповідно підпунктами 3.11 - 3.27 )
3.11. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті у випадках, встановлених пунктом 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України".
( підпункт 3.11 пункту 3 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.12. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
3.13. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
3.14. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
3.15. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.
3.16. Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.
3.17. За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.
3.18. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
3.19. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
3.20. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується:
витягом з реєстру територіальної громади;
довідкою про реєстрацію місця проживання;
іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
( підпункт 3.20 пункту 3 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.21. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку.
У разі якщо заява, підписана кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, надіслана технічними засобами електронних комунікацій до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, але не пізніше 23 годин 59 хвилин останнього дня строку, вона вважається своєчасно надісланою.
Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, або заяви в електронній формі, підписаної кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
У таких випадках у спадкову справу підшивається конверт або роздруківка електронного листування (скріншот листування).
( підпункт 3.21 пункту 3 глави 10 розділу II у редакції наказів Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.22. У разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з'явився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.
3.23. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
3.24. У цьому випадку право на прийняття спадщини здійснюється спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.
3.25. Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.
Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.
Неповнолітня особа може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови.
3.26. У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово.
3.27. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.
( пункт 3 глави 10 розділу II доповнено підпунктом 3.27 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 23.05.2014 р. № 806/5, підпункт 3.27 пункту 3 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5 )
4. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
4.1. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, підпунктом 4.17 пункту 4 цієї глави.
( пункт 4 глави 10 розділу II доповнено новим підпунктом 4.1 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.2. Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
( пункт 4 глави 10 розділу II доповнено новим підпунктом 4.2 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5, у зв'язку з цим підпункти 4.1 - 4.22 вважати відповідно підпунктами 4.3 - 4.24 )
4.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
4.4. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.
( підпункт 4.4 пункту 4 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.5. Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.
4.6. Непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
4.7. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
4.8. Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.
4.9. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
4.10. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Договір про поділ спадщини укладається спадкоємцями в межах спадкової справи після закінчення строку для прийняття спадщини, але до видачі свідоцтва про право на спадщину.
( підпункт 4.10 пункту 4 глави 10 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.11. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.
( підпункт 4.11 пункту 4 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.12. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
4.13. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.
( підпункт 4.13 пункту 4 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.14. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
4.16. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
4.17. У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України, та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.
( абзац перший підпункту 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
( пункт 4 глави 10 розділу ІІ доповнено новим підпунктом 4.17 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 10.12.2021 р. № 4445/5, у зв'язку з цим підпункти 4.17 - 4.23 вважати відповідно підпунктами 4.18 - 4.24 )
4.18. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
( підпункт 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.19. За наявності заборони відчуження або обтяження іпотекою житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину та протягом двох робочих днів письмово повідомляє про це кредитора (відповідний податковий орган).
( підпункт 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.20. Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.
( підпункт 4.20 пункту 4 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.21. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
( підпункт 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.22. Якщо документ, що посвідчує право власності на майно, що підлягає державній реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, технічний паспорт на транспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ та долучає до спадкової справи засвідчену(ні) у порядку, передбаченому Правилами, копію (копії) документів, що посвідчує(ють) право власності на майно, який (які) повертають спадкоємцям.
( підпункт 4.22 пункту 4 глави 10 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.23. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
( підпункт 4.23 пункту 4 глави 10 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у редакції наказів Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.24. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя (колишнього подружжя), повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя (колишній з подружжя), який його пережив і який має право на -1/2 частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя). За наявності другого з подружжя (колишнього з подружжя) нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
( підпункт 4.24 пункту 4 глави 10 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4.22. Підпункт 4.22 пункту 4 глави 10 розділу ІІ виключено
( пункт 4 глави 10 розділу II доповнено підпунктом 4.22 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, підпункт 4.22 пункту 4 глави 10 розділу ІІ виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
4.25. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
( пункт 4 глави 10 розділу II доповнено підпунктом 4.25 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
5.1. При оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.
5.2. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.
5.3. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 Цивільного кодексу України.
5.4. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.
5.5. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.
5.6. Коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.
5.7. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
5.8. Цивільним кодексом України передбачено випадки, коли особа не має права на спадкування або рішенням суду може бути усунена від права на спадкування за законом. Позбавлення права на спадкування розповсюджується і на спадкоємців обов'язкової частки у спадщині.
5.9. Право на обов'язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки.
Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.
5.10. При визначенні розміру обов'язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов'язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.
5.11. При визначенні розміру обов'язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).
5.12. Підпункт 5.12 пункту 5 глави 10 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у зв'язку з цим підпункти 5.13 - 5.19 вважати відповідно підпунктами 5.12 - 5.18 )
5.12. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов'язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов'язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов'язкової частки у спадщині, обов'язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.
5.13. Якщо спадкоємець за заповітом є одночасно і спадкоємцем за законом, частина спадкового майна, яка залишилася поза заповітом, ділиться порівну між усіма спадкоємцями за законом, у тому числі й спадкоємцем, зазначеним у заповіті.
5.14. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
5.15. Визначивши розмір обов'язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
5.16. Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом.
5.17. Після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) залишається у спадковій справі.
5.18. При оформленні спадщини за секретним заповітом заведенню спадкової справи передує процедура оголошення секретного заповіту.
( підпункт 5.18 пункту 5 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Глава 11. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)
( назва глави 11 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1. Пункт 1 глави 11 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у зв'язку з цим пункти 2 - 4 вважати відповідно пунктами 1 - 3 )
1. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)
( заголовок пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.1. У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.2. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя (колишнього подружжя), на частку якого другий із подружжя (колишній з подружжя), що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя (колишнього з подружжя), що залишився живим.
( підпункт 1.2 пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.3. Повідомлення надсилається засобами поштового зв'язку, а спадкоємці, які прибули до приватного нотаріуса, державної нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя (колишнього з подружжя), що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.
( підпункт 1.3 пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.4. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
( підпункт 1.4 пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.5. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених абзацами другим і четвертим пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, підпунктом 2.5 пункту 2 цієї глави.
( підпункт 1.5 пункту 1 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Підстави видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)
( заголовок пункту 2 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.1. При видачі свідоцтва нотаріус витребовує документ, який посвідчує шлюбні відносини та/або розірвання шлюбу, в порядку, встановленому чинним законодавством, або отримує ці відомості шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 11 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.2. Якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя (колишнього подружжя) на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 11 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.3. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 11 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 11 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.4. Підпункт 2.4 пункту 2 глави 11 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у зв'язку з цим підпункти 2.5 - 2.6 вважати відповідно підпунктами 2.4 - 2.5 )
2.4. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) в разі смерті одного з них нотаріус, крім документів, визначених у цьому пункті, вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя (колишнього з подружжя).
( підпункт 2.4 пункту 2 глави 11 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.5. Підпункт 2.5 пункту 2 глави 11 розділу ІІ виключено
( пункт 2 глави 11 розділу II доповнено підпунктом 2.5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, підпункт 2.5 пункту 2 глави 11 розділу ІІ виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
2.5. У разі звернення другого з подружжя (колишнього з подружжя) із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України, та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся другий з подружжя (колишній з подружжя), має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.
За відсутності у другого з подружжя (колишнього з подружжя) необхідних для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
( пункт 2 глави 11 розділу II доповнено підпунктом 2.5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) у випадку наявності заборони відчуження, обтяження іпотекою або арешту на майно
3.1. За наявності заборони відчуження або обтяження іпотекою житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) та протягом двох робочих днів письмово повідомляє про це кредитора (відповідний податковий орган).
3.2. Якщо на вищевказане майно накладено арешт, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) зупиняється до зняття арешту.
( пункт 3 глави 11 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Глава 12. Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)
1. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання арештованого або заставленого майна з прилюдних торгів (аукціонів)
1.1. Придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.
1.2. Видача свідоцтва про придбання заставленого майна, яке складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи - набувача.
( підпункт 1.2 пункту 1 глави 12 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки)
Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про іпотеку".
( пункт 2 глави 12 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3. Підстава для видачі свідоцтва про придбання арештованого або заставленого майна з прилюдних торгів (аукціонів)
3.1. Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) видається нотаріусом у визначеному законодавством порядку.
( підпункт 3.1 пункту 3 глави 12 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.2. Підпункт 3.2 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( підпункт 3.2 пункту 3 глави 12 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.3. Підпункт 3.3 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
3.4. Підпункт 3.4 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
3.5. Підпункт 3.5 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5 )
3.6. Підпункт 3.6 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( підпункт 3.6 пункту 3 глави 12 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, у зв'язку з цим підпункти 3.7, 3.8 вважати відповідно підпунктами 3.3, 3.4 )
3.3. Підпункт 3.3 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( підпункт 3.3 пункту 3 глави 12 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.08.2018 р. № 2785/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.4. Підпункт 3.4 пункту 3 глави 12 розділу ІІ виключено
( підпункт 3.4 пункту 3 глави 12 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
4. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) при продажі майна у процедурі превентивної реструктуризації та в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
Нотаріус видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) при продажу майна у процедурі превентивної реструктуризації та в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
( пункт 4 глави 12 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5, від 27.08.2018 р. № 2785/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5. Пункт 5 глави 12 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5 )
5. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) або з електронних торгів у разі реалізації такого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
Нотаріус видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) або з електронних торгів у разі реалізації такого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з дотриманням вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
( главу 12 розділу II доповнено пунктом 5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Глава 13. Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися
1. Підстави для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися
Якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.
2. Пункт 2 глави 13 розділу ІІ виключено
( пункт 2 глави 13 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2016 р. № 235/5, виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
Глава 14. Видача свідоцтва виконавцю заповіту
1. Виконання заповіту
Виконання заповіту здійснюється спадкоємцями за заповітом, за винятком випадків, коли його виконання повністю або у визначеній частині здійснюється виконавцем заповіту.
2. Призначення виконавця заповіту
2.1. Виконавець заповіту може бути призначений заповідачем за ініціативою спадкоємців, нотаріусом або на підставі рішення суду.
2.2. Заповідач може доручити виконання заповіту зазначеній у заповіті особі (виконавцю заповіту) незалежно від того, чи є ця особа спадкоємцем.
2.3. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її письмовою згодою.
2.4. Волевиявлення виконавця заповіту щодо покладання на нього обов'язку з виконання заповіту може бути зазначене у самому тексті заповіту, про що має свідчити особистий підпис виконавця заповіту, справжність якого засвідчується нотаріусом, про що зазначається у посвідчувальному написі, вчиненому на заповіті.
2.5. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право вибрати виконавця заповіту з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу у випадках:
непризначення виконавця заповіту заповідачем;
відмови особи, призначеної заповідачем, від виконання заповіту;
усунення призначеної особи від виконання заповіту.
2.6. У випадку призначення виконавця заповіту спадкоємцями останні мають подати про це відповідні заяви, справжність підпису під якими підлягає нотаріальному засвідченню, або укладений між спадкоємцями та потенційним виконавцем відповідний договір, який посвідчується нотаріально та має передбачати обсяг вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання волі заповідача та його винагороду.
2.7. Суд призначає виконавця заповіту у разі, якщо спадкоємці самостійно не можуть дійти згоди щодо того, хто виконуватиме волю спадкодавця. У цьому випадку повноваження виконавця заповіту будуть підтверджуватися судовим рішенням, яке має бути подане нотаріусу для участі виконавця заповіту під час здійснення відповідних нотаріальних дій.
2.8. Призначення виконавця заповіту нотаріусом здійснюється за умови, що цього потребують інтереси спадкоємців, у випадках:
непризначення виконавця заповіту заповідачем;
відмови особи, призначеної заповідачем, від виконання заповіту;
усунення призначеної особи від виконання заповіту.
2.9. Особливе значення має призначення виконавця заповіту нотаріусом, зокрема у випадках, коли:
майно заповідається малолітнім особам, у яких відсутні батьки;
майно заповідається державі або юридичним особам;
майно заповідається з умовою;
заповіт містить заповідальний відказ або покладання на спадкоємця(ів) інших обов'язків;
предметом заповіту є майно, щодо якого після смерті заповідача обов'язково виникає необхідність управління ним (частка в статутному капіталі товариств, акції, приватні підприємства тощо).
2.10. У законі не встановлені вимоги до особи, яку нотаріус може самостійно призначити виконавцем заповіту. Нотаріус має виходити із загальних положень, що виконавцем може бути як особа з числа спадкоємців, так і будь-яка інша особа.
2.11. Виконавцем може бути призначена особа, яка сама виявить бажання ним бути. У цьому випадку така особа подає нотаріусу заяву, яка має містити в собі одночасно згоду на вчинення певних дій. У цій заяві зазначаються зобов'язання особи, які вона бере на себе, висловлюючи бажання стати виконавцем заповіту.
3. Згода виконавця заповіту
Згода виконавця заповіту виконувати покладені на нього обов'язки також може бути викладена в окремій заяві, справжність підпису під якою підлягає нотаріальному засвідченню. Ця заява є невід'ємною частиною заповіту.
4. Повноваження виконавця заповіту
4.1. Повноваження виконавця заповіту виникають з моменту відкриття спадщини.
4.2. Повноваження виконавця заповіту базуються на заповіті та посвідчуються свідоцтвом, яке видається нотаріусом.
4.3. Якщо в заповіті не зазначено інше, виконавець заповіту має вжити таких заходів:
забезпечити перехід до спадкоємців належного їм спадкового майна відповідно до вираженої в заповіті волі заповідача та закону;