Про внесення змін до Методичних розяснень щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ

Заслухавши та обговоривши інформацію голови робочої групи з питань удосконалення Класифікатора категорій адміністративних справ та Методичних роз'яснень щодо його застосування, члена Ради суддів адміністративних судів України Арсірія Р.О. про внесення змін до Методичних роз'яснень щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ, затверджених рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31.10.2013 № 114, з метою удосконалення організації роботи адміністративних судів Рада суддів адміністративних судів України

1. Інформацію голови робочої групи з питань удосконалення Класифікатора категорій адміністративних справ та Методичних роз'яснень щодо його застосування, члена Ради суддів адміністративних судів України Арсірія Р.О. взяти до відома.

2. Внести зміни до Методичних роз'яснень щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ, затверджених рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31.10.2013 № 114 (додаються).

Класифікатор категорій адміністративних справ має важливе значення для організації адміністративного судочинства. На його основі визначається спеціалізація суддів (судових палат) адміністративних судів із розгляду справ, розподіляються справи між суддями, ведеться звітність судів про судовий розгляд справ, здійснюється систематизація та узагальнення судової практики, визначаються навантаження на суддів та складність справ, спеціалізація суддів із надання методичної допомоги суддям судів нижчого рівня тощо.

В основу класифікації категорій адміністративних справ може бути покладено такі класифікаційні ознаки: предмет оскарження (індивідуальний акт, нормативний акт, адміністративний договір); зміст спірних відносин; вид суб'єкта владних повноважень - сторони судового процесу; предмет захисту. При цьому як головну може бути обрано і одну з наведених ознак, і одночасно декілька. Зрештою є інший варіант класифікації, що ґрунтується на змісті частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

При обранні варіанта класифікації, який би був оптимальним, узято до уваги такі мотиви.

Застосування одночасно двох класифікаційних ознак як головних при поділі адміністративних справ на групи створює незручності під час аналізу звітів судів про розгляд адміністративних справ. Так, для того, щоб проаналізувати практику у справах, згрупованих для аналізу виключно на основні однієї такої класифікаційної ознаки, працівникам суду доводиться вручну виокремлювати ці справи з тих категорій справ, що виділені на основі іншої класифікаційної ознаки. Наприклад, для аналізу практики застосування законодавства про публічну службу відповідні групи судових справ необхідно виокремити із загальних категорій, що виділені на основі іншої головної ознаки (зокрема, за предметом оскарження чи предметом захисту). Отже, важливо, щоб адміністративні справи класифікувалися виключно на основі однієї (єдиної) класифікаційної ознаки, що виключало б потрапляння справ певного виду одночасно до декількох категорій одного рівня класифікації. Доцільно, щоб такою класифікаційною ознакою був зміст спірних відносин, інакше справи за цією ознакою можна буде виділяти виключно вручну, у той час як пошук справ за іншими класифікаційними ознаками (стороною справи, предметом оскарження) може здійснюватися автоматизовано.

Форми управлінської діяльності (індивідуальний акт, нормативний акт, адміністративний договір) на роль головної класифікаційної ознаки не підходять, адже особливості управлінської діяльності проявляються перш за все в юридичному змісті такої діяльності; у свою чергу управлінські форми займають підпорядковане (похідне) стосовно нього становище. Тому саме зміст управлінської діяльності, а не правова форма управління, повинен становити головну класифікаційну ознаку. Такий підхід орієнтуватиме адміністративні суди здійснювати контроль не стільки за формою управлінської діяльності (дотриманням відповідачем процедурних правил при вчиненні певної діяльності), скільки за обґрунтованістю такої діяльності, повнотою дослідження відповідачем обставин управлінської справи.

Використання як класифікаційної ознаки суб'єкта владних повноважень - сторони судового процесу підвищує ризик неоднакової судової практики. Так, наприклад, ринки фінансових послуг регулюються одразу декількома суб'єктами владних повноважень: Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, - на основі єдиного спеціального закону ( Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ). Важливо, щоб усі згадані органи тлумачили цей Закон однаково. Якщо ж стосовно цього виникнуть проблеми, то єдність практики повинен забезпечити адміністративний суд. Проте виконання цього завдання певним судом може ускладнитися, якщо в такому суді спори за участю згаданих органів віднесено до спеціалізації різних суддів (судових палат).

Використання такого критерію, як предмет захисту, не узгоджується з КАСУ. Правові вимоги суб'єкта владних повноважень до приватної особи з приводу примусового виконання певного рішення випливають з одних і тих самих відносин, що й вимоги приватної особи до вказаного суб'єкта владних повноважень про скасування такого рішення. Доказом цього є стаття 108 КАСУ (суд повертає позовну заяву, якщо цю заяву з вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого законом).

Щодо частини другої статті 17 КАСУ як підстави для класифікації, то вона не призначена для внутрішнього поділу всієї сукупності адміністративних справ на категорії (групи), а навпаки, спрямована на зовнішнє відмежування цієї сукупності справ від справ інших судових юрисдикцій. Так, пункт 1 частини другої статті 17 КАСУ містить загальне правило: компетенція адміністративних судів поширюється на всі спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. У свою чергу пункти 2, 4 цієї частини статті 17 КАСУ містять деталізуючі правила; без них на практиці могли б виникнути проблеми. По-перше, провадження з приводу проходження публічної служби у Цивільному процесуальному кодексі України 1963 року окремо не виділялося. Тому у 2005 році виникло б питання: чи перейшло це провадження разом з іншими публічно-правовими провадженнями до адміністративного процесу, чи воно, можливо, залишилось у цивільному процесі. А щодо виборчих спорів, то серед них є спори, у яких суб'єкт владних повноважень відсутній, тобто учасниками правового конфлікту є виключно невладні суб'єкти. Тому на практиці могло виникнути питання: чи належать такі спори до адміністративної юрисдикції. КАСУ також повинен був дати відповідь на питання: до якого виду судової юрисдикції належать спори за позовом суб'єкта владних повноважень до приватної особи, спори між суб'єктами владних повноважень при реалізації їхньої компетенції (станом на вересень 2005 року матеріальний закон передбачав немало видів як першої, так і другої групи спорів). Тому й пункти 3 та 5 частини другої статті 17 КАСУ містять спеціальні приписи щодо цього.

З урахуванням наведених мотивів Класифікатор категорій адміністративних справ, затверджений рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 26 листопада 2010 року (далі - Класифікатор), засновано на одній (єдиній) класифікаційній ознаці - юридичному змісті спірних відносин. Винятком є розділ 13 Класифікатора, що в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" об'єднує спори одночасно за такими трьома ознаками, як предмет оскарження, сторона спору та предмет захисту.

1. Юридичний зміст спірних відносин є похідним від змісту норми публічного права (далі - норма права), на основі якої ці відносини виникають. Зміст норми права зумовлюється метою її запровадження (державною правовою політикою), що і визначає належність такої норми до певного правового інституту (призначеного регулювати відповідну владну управлінську функцію). Тому в Класифікаторі спірні відносини (спори) групуються за правовими інститутами (владними управлінськими функціями), на основі яких (з приводу яких) вони вникають, - це відповідатиме частині першій статті 17 КАСУ. Наприклад, розділ 3 Класифікатора об'єднує спори, які виникають на основі норм, спрямованих на забезпечення громадського порядку і безпеки, розділ 10 охоплює спори, пов'язані з інститутом соціального захисту. При цьому немає значення, чи норми певного правого інституту систематизовано викладено в одному законодавчому акті (наприклад, у відповідному виборчому законі), чи одночасно у декількох (наприклад, у законах про соціальний захист). Слід також мати на увазі, що декілька правових інститутів можуть міститися в одному законі (наприклад, інститути землеустрою та охорони земельних ресурсів - у Земельному кодексі України; охорони здоров'я, транспорту, забезпечення сталого розвитку населених пунктів і землекористування, охорони довкілля - у Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ), проте це не є перешкодою для віднесення відповідних спорів до різних розділів Класифікатора.

2. Більшість загальних категорій, що зазначаються у назві відповідного розділу Класифікатора (рядок з однозначною нумерацією "1", "11" тощо), поділено на категорії (рядки з двозначною нумерацією "1.2", "1.3" тощо), а ті, у свою чергу, - на підкатегорії (рядки із тризначною нумерацією "1.2.3", "1.2.4" тощо). Загальні категорії та категорії за загальним правилом призначені для використання під час: автоматизованого розподілу справ між суддями за складністю таких справ; визначення зборами суддів адміністративних судів з урахуванням даних судової статистики щодо навантаження суду, тобто частоту і кількість надходження справ певної категорії за певний проміжок часу, а також під час визначення спеціалізації суддів, судових палат (у разі, якщо спеціалізацію в суді запроваджено); автоматичного розподілу справ між суддями за їх спеціалізацією (у разі, якщо спеціалізацію в суді запроваджено). Загальні категорії, категорії та підкатегорії призначені для використання під час: складання проектів форм судової звітності; систематизації судової практики певного суду в автоматизованій системі діловодства цього суду; систематизації судової практики адміністративних судів у Єдиному державному реєстрі судових рішень України.

3. Спори стосовно відносин, що регулюються спеціальною нормою, належать до загальної категорії, категорії чи підкатегорії (далі - категорія), що охоплює спори з такого ж виду відносин, які регулюються загальною нормою. Наприклад, спори з приводу адміністрування податків як форми стимулювання енергозбереження належать не до підкатегорії "спори у сфері енергозбереження" (підпункт 5.6.1 Класифікатора), а до відповідної категорії розділу 8 Класифікатора ("Справи зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства"). Так само спори з приводу соціального захисту мешканців гірських населених пунктів повинні належати не до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування" (розділ 6 Класифікатора), а до категорії "спори з приводу соціального захисту" (пункт 10.3 Класифікатора). Так само спори з приводу відшкодування з державного (місцевого) бюджету втрат постачальника від безоплатної поставки електроенергії відповідному споживачу у вигляді екологічної броні електропостачання (для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру) потрібно відносити до категорії "спори щодо цивільного захисту" (пункт 3.5 Класифікатора), а не до підкатегорії "спори у сфері електроенергетики" (підпункт 5.6.1 Класифікатора).

4. Оскільки правові інститути (владні управлінські функції) виділяються в Класифікаторі за метою їх запровадження, то саме встановлені законом мета і підстави реалізації (а не процедури чи формальний наслідок реалізації) певного повноваження визначають класифікаційну належність пов'язаного з ним спору. Тому, наприклад, спір з приводу видачі дозволу у сфері державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання ( Закон України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" ), будучи пов'язаним із забезпеченням громадської безпеки і громадського порядку, належить до розділу 3 Класифікатора, у той час як спір з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт ( Закон України "Про основи містобудування" ), будучи пов'язаним із забезпеченням сталого розвитку населених пунктів, повинен належати до розділу 6 Класифікатора. Так само спір щодо припинення юридичної особи з підстав розпалювання нею міжетнічної ворожнечі належить до пункту 3.2 Класифікатора, припинення юридичної особи через порушення нею законодавства про захист економічної конкуренції - до пункту 5.3 Класифікатора, а припинення юридичної особи за зверненням податкового органу - до підпункту 8.4.3 Класифікатора.

Виняток становлять спори з приводу порушення тих правових інститутів, які є процедурними за своїм змістом: ліцензування, державний контроль за господарюванням, прийняття регуляторних актів, запровадження стандартів та технічних регламентів (пункт 5.1 Класифікатора). Разом із тим у разі, якщо позивач поряд із порушенням процедури вказує і на безпідставність (необґрунтованість) відповідного рішення (дії, бездіяльності), то такий спір повинен належати до правового інституту, який визначає підстави такого рішення. Наприклад, спір щодо процедурних порушень при видачі ліцензії на виробництво вибухових матеріалів належить до підкатегорії "спори щодо ліцензування" (підпункт 5.1.2 Класифікатора), водночас спір щодо відмови видати таку ліцензію з підстав невідповідності заявника вимогам закону належить до категорії "спори щодо цивільного захисту; охорони праці" (пункт 3.5 Класифікатора).

Певне повноваження варто включати до відповідної владної управлінської функції, якщо норма, яка його передбачає, не є спеціальною у складі інших правових інститутів, що регулюють суміжні владні управлінські функції. Наприклад, норми про спеціальний тариф на електроенергію, вироблену з альтернативного джерела енергії, є спеціальними у складі правового інституту "державне регулювання цін і тарифів", тому спори на їх основі належать до категорії "спори щодо державного регулювання цін і тарифів" (пункт 5.4 Класифікатора), а не до категорії "спори у галузі електроенергетики" (підпункт 5.6.1 Класифікатора).

Виняток становлять спори з приводу державного регулювання телекомунікаційних послуг у сфері телебачення і радіомовлення. З огляду на статтю 28 Закону України "Про телекомунікації" ці спори належать до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів" (розділ 2 Класифікатора), яка поряд з іншими охоплює спори з приводу забезпечення свободи слова у сфері телевізійного та радіомовлення (преамбула Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ), а не до категорії "спори з приводу реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки" (пункт 5.6 Класифікатора).

5. Спір з приводу нормативно-правового акта варто відносити до категорії, яка охоплює спори з правовідносин, що є предметом регулювання такого нормативно-правового акта. Разом із тим у разі, якщо при оскарженні регуляторного акта у сфері господарювання позивач посилається суто на порушення відповідачем спеціальної, встановленої законом, процедури прийняття такого акта, то такий спір належить до підпункту 5.1.2 Класифікатора.

6. Спір з приводу рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені) під час провадження у справах про адміністративні правопорушення (процедур застосування фінансових та інших адміністративно-господарських санкцій), повинен належати до рядка, що охоплює спори з правовідносин, з приводу посягання на які таке провадження (процедура) розпочато.

7. Статтею 26 Закону України "Про рекламу" визначено виключний перелік органів державної влади, що здійснюють контрольні функції за дотриманням рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами реклами законів та підзаконних нормативно-правових актів у сфері реклами. З огляду на те, що визначальним під час визначення категорії справи є правовідносини, у яких виник спір, справи щодо захисту прав споживачів реклами за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, потрібно визначати з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 16 цих Методичних роз'яснень. Спори щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції за участю Антимонопольного комітету України необхідно відносити до категорії "спори щодо захисту економічної конкуренції" (пункт 5.3 Класифікатора), спори щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - до категорії "спори щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки (пункт 5.6 Класифікатора), спори щодо реклами державних цінних паперів за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - до підкатегорії "спори щодо операцій із цінними паперами" (підпункт 9.4.1 Класифікатора), спори щодо реклами на фондовому ринку за участю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - до категорії "спори у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг" (пункт 9.4 Класифікатора), спори щодо спорудження житлового будинку за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - до категорії "спори у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності" (пункт 6.1 Класифікатора), спори щодо реклами про вакансії (прийом на роботу) за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - до підкатегорії 10.4.1 "спори у сфері праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів)" (підпункт 10.4.1 Класифікатора).

8. Спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління варто відносити до категорії, що охоплює спори з правовідносин, в яких така компетенція реалізується. Наприклад, спори за позовами місцевої ради до відповідного органу самоорганізації населення про визнання протиправним його акта з контролю за якістю житлово-комунальних послуг (статті 14, 20 Закону України "Про органи самоорганізації населення" ) повинні належати до категорії, яка охоплює спори у сфері житлово-комунального господарства (підпункт 5.6.2 Класифікатора). Аналогічним чином необхідно вирішувати питання про належність до певної категорії тих спорів, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. Так, наприклад, спір з приводу виконання угоди про делегування центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту повноважень всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству (стаття 19 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ) належить до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту" (розділ 4 Класифікатора).

9. Якщо суб'єкта владних повноважень, спори за участю якого передбачені відповідним рядком Класифікатора, ліквідовано (реорганізовано), то до цього рядка Класифікатора необхідно відносити спори за участю того суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконувати компетенцію ліквідованого (реорганізованого) суб'єкта владних повноважень.

10. У разі запровадження нового правового інституту спори, що виникають на його основі, потрібно відносити до рядка Класифікатора, який охоплює спори щодо правового інституту, котрий замінюють таким новим інститутом.

11. Якщо спір охоплюється певною категорією (рядок із двозначною нумерацією), але не може належати до жодної з підкатегорій (рядок із тризначною нумерацією), то його потрібно обліковувати у рядку з двозначною нумерацією, що позначає таку категорію в цілому. Наприклад, спори з приводу реалізації спеціальних владних управлінських функцій у сфері промисловості необхідно відносити до категорії "справи із спорів з приводу реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки" (пункт 5.6 Класифікатора). Так само в разі, якщо спір охоплюється певною загальною категорією (рядок з однозначною нумерацією), але не може належати до жодної з категорій (рядок із двозначною нумерацією), то його потрібно обліковувати в рядку з однозначною нумерацією, що позначає таку загальну категорію в цілому. Наприклад, спори з приводу реалізації державної політики у сфері судових експертиз належать до категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції" (розділ 11 Класифікатора). Якщо спір є адміністративним, але не може бути віднесений до жодного з перших тринадцяти розділів Класифікатора, то такий спір належить до категорії "Інші спори" (розділ 14 Класифікатора).

12. Спори, що не належать до адміністративної юрисдикції, необхідно відносити до рядка, який передбачає правовий інститут, на основі якого такі спори виникають. Наприклад, спори щодо оскарження нотаріальних дій нотаріуса належать до категорії "спори у сфері нотаріату" (пункт 11.4 Класифікатора). Якщо відповідний рядок відсутній, такий спір необхідно відносити до категорії "Інші справи" (розділ 14 Класифікатора).

13. У разі поєднання в одній справі декількох спорів, які потрібно відносити до різних категорій, то для цілей судової статистики таку справу слід відносити до категорії, що охоплює той зі спорів, який є основним щодо решти заявлених до суду спорів. Зокрема, основним буде спір з приводу рішення (дії), на основі якого були прийняті (вчинені) інші рішення (дії), що оскаржуються. Наприклад, у справі про оскарження, по-перше, відмови органу містобудування та архітектури погодити проект забудови та, по-друге, висновку природоохоронного органу щодо такого проекту забудови основним буде спір про протиправність висновку природоохоронного органу (розділ 7 Класифікатора), адже погодження надається саме на підставі такого висновку (стаття 23 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ).

14. Розділ 1 Класифікатора охоплює адміністративні спори, що виникають з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах та референдумах (далі - виборчі спори), крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.

Спори, що виникли поза межами виборчого процесу, процесу ініціювання та проведення референдуму, зокрема на основі статей 19, 32 Закону України "Про Державний реєстр виборців" (наприклад, спори особи з органами ведення Єдиного державного реєстру виборців з приводу невключення її до цього реєстру), слід відносити до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах" (розділ 1 Класифікатора).

15. Розділ 2 Класифікатора містить справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.

Ця категорія включає спори щодо забезпечення прав на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, на свободу думки і слова, у тому числі спори, які виникають у зв'язку з перешкоджанням державою відповідній діяльності громадян та створених ними об'єднань, незаконним втручанням держави у таку діяльність, порушенням державою правил організації діяльності певних суб'єктів інформаційних відносин, наприклад спори щодо: оскарження політичною партією відмови Міністерства юстиції України взяти до відома інформацію про зміни найменування та статуту партії; оскарження відмови певного суб'єкта владних повноважень надати інформацію про свою діяльність; щодо перешкоджання діяльності інформаційних агентств, друкованих засобів масової інформації (преси); позбавлення теле- чи радіоорганізації ліцензії на мовлення.

Також ця категорія включає спори щодо забезпечення права на свободу світогляду і віросповідання, зокрема спори, пов'язані з відмовою особи від ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, направленням та проходженням альтернативної (невійськової) служби, нестворення командуванням військової частини, адміністрацією місця попереднього ув'язнення чи відбування покарання умов для проведення релігійних обряду чи церемонії. У свою чергу спори з приводу надання майна (культових споруд, земельних ділянок), яке є власністю держави, у користування релігійної організації, потрібно відносити, до категорії "управління об'єктами державної (комунальної) власності" (пункт 5.5 Класифікатора) або підкатегорії "розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам" (підпункт 6.2.1 Класифікатора).

Також до цієї категорії належать спори щодо забезпечення права на участь в управлінні державними справами, справамитериторіальної громади, зокрема щодо: відмови суб'єкта владних повноважень розглянути висновок громадської експертизи (стаття 11 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ); незабезпечення суб'єктом владних повноважень права членів територіальної громади на загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання; створення та організації діяльності органів самоорганізації населення. Якщо особа оскаржує незабезпечення вищезазначених прав і при цьому також оскаржує рішення (дію), прийняте без її участі, то таку справу слід відносити до категорії, що охоплює спори стосовно правового інституту, на основі якого це рішення було прийняте.

До розділу 2 слід відносити справи з приводу діяльності громадських інспекторів, членів об'єднань громадян, інших громадян, уповноважених на виконання владних управлінських функцій

До цієї категорії належать спори щодо статусу депутатів представницьких органів влади, організації діяльності цих органів, яка охоплює, зокрема, спори депутатів з органами та посадовими особами цих представницьких органів влади, спори між посадовими особами та органами, утвореними у складі згаданих представницьких органів. Справи щодо ненадання відповіді на звернення депутата слід відносити саме до цієї категорії, а не до категорії "забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів" (пункт 2.1 Класифікатора). Справи про дострокове припинення повноважень народного депутата слід відносити до відповідної категорії, передбаченої пунктом 13.5 Класифікатора. Виконання депутатом певних обов'язків у раді на постійній основі (наприклад, обов'язків голови постійної комісії з питань бюджету обласної ради (частина тринадцята статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" )) є різновидом публічної служби, а тому спори з цього приводу належать до розділу 12 Класифікатора.

Оскільки політичні репресії 1917 - 1950 років порушували свободу політичної діяльності, думки і слова, совісті (основоположні свободи), спори з приводу виплати компенсацій за такі репресії слід відносити до категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів" (розділ 2 Класифікатора).

Категорія справ "забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів" (пункт 2.1 Класифікатора) включає спори з приводу реалізації права особи на звернення, урегульоване статтею 40 Конституції України та Законом України "Про звернення громадян" .

Категорія справ "забезпечення права особи на доступ до публічної інформації" (пункт 2.2 Класифікатора) включає спори з приводу реалізації права особи на доступ до публічної інформації, передбачене Законом України "Про доступ до публічної інформації" .

16. До розділу 3 Класифікатора належать справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.

З урахуванням Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, до розділу 3 Класифікатора належать спори щодо дозвільної системи, які охоплюють спори з приводу: прийняття до експлуатації сховищ, складів, баз і приміщень для зберігання і використання спеціально визначених предметів і матеріалів (зокрема, зброї, вибухових матеріалів); відкриття підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система; видачі дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання згаданих предметів і матеріалів тощо. З урахуванням Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року № 49, розділ 3 Класифікатора об'єднує спори з приводу застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцями внутрішніх військ, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки.

Розділ 3 Класифікатора також охоплює справи зі спорів з приводу забезпечення національної безпеки та оборони України.

До спорів з приводу забезпечення національної безпеки належать, зокрема, спори з приводу допуску та доступу до державної таємниці (статті 22, 27 Закону України "Про державну таємницю" ), вилучення секретної інформації або її матеріальних носіїв у разі відмови власника укласти відповідний договір, а також у разі порушення власником умов такого договору за позовом органу державної влади, якому державним експертом з питань таємниць надається право приймати рішення щодо суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації та її матеріальних носіїв (частина третя статті 6 Закону України "Про державну таємницю" ), функціонування Національної системи конфіденційного зв'язку ( Закон України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку" ), витребування інформації для розвідувальних, контррозвідувальних цілей (стаття 9 Закону України "Про розвідувальні органи України" , стаття 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" ), накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (статті 11-1, 11-2 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" ).

До спорів з приводу забезпечення оборони України належать, зокрема, спори з приводу військового обліку громадян України та їх призову на строкову військову службу (стаття 14 Закону України "Про оборону України" ), управління мобілізаційною підготовкою (стаття 6, розділи III, IV Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ).

Такі спори потрібно відносити до розділу 3 Класифікатора.

До категорії "спори щодо реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства" (підпункт 3.1.1 Класифікатора) належать, зокрема, спори про оскарження відмови органів внутрішніх справ, міністерства закордонних справ оформити набуття громадянства; рішень цих органів про скасування раніше прийнятого ними рішення про оформлення набуття громадянства (статті 24, 25 Закону України "Про громадянство України" ).

Метою державної реєстрації актів цивільного стану є забезпечення стабільності правопорядку, інтересів громадян та держави (щодо реєстрації шлюбу (стаття 27 Сімейного кодексу України)). При цьому домінують саме інтереси держави, оскільки реєстрація визначених законом актів цивільного стану має загальнообов'язковий, а не добровільний характер (стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" ). Тому спори щодо реєстрації актів цивільного стану включено саме до розділу 3 Класифікатора. До справ цієї категорії (підпункт 3.1.2 Класифікатора), зокрема, належать спори з приводу рішень (дій, бездіяльності) щодо проведення державної реєстрації, внесення змін до записів, поновлення і анулювання цих змін у зв'язку з такими актами, як народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

До категорії "спори щодо реєстрації та обмеження пересування та вільного вибору місця проживання" слід відносити, зокрема, спори з приводу реєстрації місця проживання (перебування) особи, обмеження свободи пересування та вільного вибору місця проживання; реалізації владних управлінських функцій у сфері в'їзду особи в Україну, виїзду з України, транзитного проїзду через її територію, імміграції; скорочення терміну тимчасового перебування іноземців (осіб без громадянства) в Україні.

До категорії "спори щодо запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян, у тому числі" (пункт 3.2 Класифікатора) слід відносити спори щодо застосування заходів припинення чи покарання (у вигляді попередження, штрафу, тимчасової заборони діяльності, заборони публічного виконання чи публічного показу театральної постановки, відмови у державній реєстрації кінофільму, заборони виробництва та розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, припинення діяльності, тощо) до політичних партій, громадських організацій, інформаційних агентств, суб'єктів театральної діяльності, телерадіоорганізацій, друкованих засобів масової інформації, інших осіб за, зокрема, заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропагування війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, створення незаконних воєнізованих формувань, посягання на права і свободи людини.

З урахуванням Кодексу цивільного захисту України категорія справ "спори щодо цивільного захисту" (пункт 3.5 Класифікатора) охоплює, зокрема, спори щодо: призупинення до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, а також виконання робіт, якщо ці порушення створюють загрозу життю або здоров'ю людей; обмеження, зупинення в установленому законодавством порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту; накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення у сфері цивільного захисту тощо.

З урахуванням Закону України "Про охорону праці" категорія "охорона праці" (пункт 3.5 Класифікатора) об'єднує, зокрема, спори щодо: надання дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки; заборони, зупинення, припинення, обмеження експлуатації підприємств, окремих виробництв до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих; накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці тощо.

У правовідносинах щодо охорони здоров'я держава поряд із функцією гарантування особі її конституційного права на охорону здоров'я через мережу державних та комунальних медичних закладів також здійснює ще одну функцію - реалізує публічно-правові обмеження прав особи у сфері охорони здоров'я, санітарного добробуту, що спрямовані на запобігання (усунення) небезпеки, яку така особа чи її діяльність може становити для оточуючих. Через присутність у таких правовідносинах другої із згаданих функцій спори у сфері охорони здоров'я віднесено не до розділу 2, а до розділу 3 Класифікатора.

З урахуванням Основ законодавства України про охорону здоров'я до категорії "спори щодо охорони здоров'я" (пункт 3.6 Класифікатора) слід відносити спори щодо: надання громадянам України безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я; запобігання інфекційним захворюванням, небезпечним для населення; видачі дозволу на виробництво нових лікарських засобів та імунобіологічних препаратів для медичних цілей; державного контролю за якістю таких засобів та препаратів; державного контролю за наданням лікувально-профілактичної допомоги в санаторно-курортних закладах (у тому числі зупинення діяльності цих закладів через порушення законодавства про охорону здоров'я), допуску осіб до професійної медичної і фармацевтичної діяльності; надання права на зайняття народною медициною (цілительством) тощо.

Охорона здоров'я, як і решта об'єктів публічного інтересу, що передбачені розділом 3 Класифікатора, можуть бути забезпечені не лише шляхом обмеження прав та свобод окремих приватних осіб, а й, навпаки, шляхом сприяння (підтримки) певним приватним особам, зокрема встановлення факту тривалої або стійкої втрати працездатності, що є підставою для надання та реалізації відповідних статусів (гарантій) у сфері праці, соціального захисту, публічної служби тощо. Таким чином, спори щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності органів медико-соціальної експертизи слід відносити до категорії "спори у сфері охорони здоров'я", а спори щодо оскарження рішень, дій бездіяльності інших органів, що приймаються (вчиняються) у згаданих сферах на основі рішень, дій, бездіяльності органів медико-соціальної експертизи, слід відносити до розділів Класифікатора, що відповідають цим сферам.

До категорії "спори щодо охорони здоров'я" слід також відносити спори з приводу реалізації владних управлінських функцій у сфері діяльності з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, продуктами харчування; поводження з генетично модифікованими організмами.

Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" діяльність публічної адміністрації у цій сфері спрямовується на забезпечення життя, здоров'я, майна споживачів та навколишнього природного середовища (пункт 1 частини першої статті 1, частина третя статті 6, частина третя статті 7, стаття 14). Оскільки більшість об'єктів охорони (життя, здоров'я, майно) є змістом публічних інтересів саме в галузі громадського порядку та безпеки, то спори з приводу відповідної діяльності публічної адміністрації необхідно обліковувати в категорії "спори щодо охорони здоров'я" (пункт 3.6 Класифікатора). Якщо рішення, дії, бездіяльність, які є предметом оскарження, не спрямовані на захист життя, здоров'я споживачів, а стосуються виключно охорони майна споживачів, то спір може бути віднесений до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України" (розділ 3 Класифікатор), а якщо охорони навколишнього природного середовища - то до відповідної категорії, передбаченої розділом 7 Класифікатора.

З урахуванням Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" до категорії "спори щодо охорони здоров'я" слід також відносити спори з приводу: державної реєстрації небезпечних факторів; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; застосування органами санітарно-епідеміологічної служби передбачених законодавством заходів для припинення порушень санітарного законодавства; застосування адміністративної відповідальності та фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства тощо.

Оскільки доступність та безпека користування транспортом є факторами громадського порядку та безпеки, то спори щодо публічних послуг із забезпечення такої доступності та безпеки включаються до категорії "спори щодо транспорту та перевезення пасажирів" у розділі 3 "Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України". Згадана категорія охоплює, зокрема, спори щодо відмови в проведенні державної реєстрації транспортних засобів.

Преамбула Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" передбачає, що обмеження у здійсненні грального бізнесу в Україні запроваджуються з метою захисту моральності та здоров'я населення. Тому категорію спорів з приводу реалізації таких обмежень віднесено до розділу 3 Класифікатора.

17. До розділу 4 Класифікатора належать справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.

У цій сфері реалізуються, зокрема, такі владні управлінські функції, як підзаконне нормативне регулювання, індивідуальне правове регулювання статусу окремих осіб, матеріальних і нематеріальних об'єктів, державна підтримка. Тому до наведеної категорії спорів слід відносити, наприклад, спори щодо оскарження: рішення відповідного центрального органу виконавчої влади про встановлення державної системи спортивних звань, розрядів та категорій, порядок їх присвоєння та позбавлення (стаття 18 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ); рішення відповідного органу виконавчої влади про встановлення порядку передачі фільмокопій фільмів до державного фонду фільмів, умови зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та положення про державний фонд фільмів (стаття 17 Закону України "Про кінематографію" ); рішення про віднесення певного конкретного музейного предмета Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання (стаття 16 Закону України "Про музеї та музейну справу" ); рішення про передачу до іншої бібліотеки документа, внесеного до Державного реєстру національного культурного надбання України, коли така передача мотивується незабезпеченням необхідних умов для зберігання документа (стаття 16 "Про бібліотеки і бібліотечну справу" ); рішення про присвоєння кінофільмові індексу, що обмежує його глядацьку аудиторію (пункт 7 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 року № 294); про присвоєння реставратору певної кваліфікаційної категорії (стаття 24 Закону України "Про музеї та музейну справу" ); рішення про позбавлення всеукраїнської творчої спілки статусу національної (стаття 12 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" ); спори з приводу використання Спеціального рахунку фінансової підтримки національної кінематографії (стаття 20 Закону України "Про кінематографію" ).

Владні управлінські функції з реалізації державної політики у сфері освіти регулюються Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту". Цими ж законами регулюються відносини між вищими навчальними закладами та студентами. У зв'язку з цим спори щодо стягнення коштів навчальним закладом за невиконання студентом умов угоди про підготовку фахівця з вищою освітою слід відносити до розділу 4 Класифікатора.

Навчання у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України є проходженням публічної служби в міліції (пункт 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"). Проте норми щодо отримання освіти у таких закладах є спеціальними стосовно загальних норм щодо отримання освіти, а тому з урахуванням положення пункту 3 цих Методичних роз'яснень спори щодо стягнення вартості навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ України необхідно відносити також до розділу 4 Класифікатора.