З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про вищу освіту
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 20, ст.134 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 1004-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.9 N 1158-IV від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67 N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2004 від 07.07.2004 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2229-IV від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103 N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3074-IV від 04.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.72 N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 506-V від 20.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.83 N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1024-VI від 19.02.2009, ВВР, 2009, N 27, ст.352 N 1798-VI від 19.01.2010, ВВР, 2010, N 9, ст.89 N 4050-VI від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 26, ст.273 N 4496-VI від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4 N 5026-VI від 22.06.2012, ВВР, 2013, N 22, ст.216 N 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218 N 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.549 N 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 N 1275-VII від 20.05.2014, ВВР, 2014, N 29, ст.942 ) ( У тексті Закону: слова "спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі освіти і науки" та "Вища атестаційна комісія України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти" у відповідному відмінку; слова "спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин" у відповідному відмінку; слова "спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі економіки" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;
зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;
зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;
державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю;
нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;
стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання;
освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;
освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності;
рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець;
професійна підготовка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю;
вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;
вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;
вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, - вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;
вищий навчальний заклад комунальної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;
вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам);
освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;
ліцензування - процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
ліцензований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
ліцензована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
акредитований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
акредитована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими;
якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;
якість освітньої діяльності - сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.
професійний стандарт - затверджені в установленому порядку вимоги до знань, умінь та навичок випускників вищих навчальних закладів, що визначаються роботодавцями і слугують основою для формування кваліфікацій. Професійні стандарти співвідносяться з рівнями національної і галузевих рамок кваліфікацій і групуються за галузевими ознаками.
( Статтю 1 доповнено новим терміном згідно із Законом N 5026-VI від 22.06.2012 )
Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту
Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.
Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.
Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти
1. Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.
2. Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах:
доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;
наступності процесу здобуття вищої освіти;
державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.
3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом:
збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;
створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;
надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;
надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.
Стаття 4. Право громадян на вищу освіту
1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівне з громадянами України право на здобуття вищої освіти.
( Статтю 4 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5290-VI від 18.09.2012 )
Стаття 5. Мова навчання у вищих навчальних закладах
Мова навчання у вищих навчальних закладах визначається статтею 20 Закону України "Про засади державної мовної політики".
( Стаття 5 в редакції Закону N 5029-VI від03.07.2012 )
Розділ II
СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
Стаття 6. Структура вищої освіти
1. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
1) освітні рівні:
неповна вища освіта;
базова вища освіта;
повна вища освіта;
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст, магістр.
2. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.
Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти
1. Неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
2. Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
3. Повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
4. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.
Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти
1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.
( Частину першу статті 8 доповнено абзацом другим згідно ізЗаконом N 1158-IV від 11.09.2003 )
Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.
2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого - четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.
3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
4. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.
Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.
5. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.
Стаття 9. Документи про вищу освіту
1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:
диплом молодшого спеціаліста;
диплом бакалавра;
диплом спеціаліста;
диплом магістра.
Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).
( Абзац сьомий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003 )
Для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету, документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.
( Установити, що у 2004 році положення і норми, передбаченіабзацом восьмим частини першої статті 9 реалізуються в розмірах іпорядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевихбюджетів на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV від27.11.2003 )
2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, зразка.
Стаття 10. Післядипломна освіта
1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:
перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;
спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;
розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;
стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.
Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.
Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту якщо інше не передбачено законом.
( Абзац восьмий частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4050-VI від 17.11.2011 )
Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.
Розділ III
СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 11. Система стандартів вищої освіти
1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.
Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.
2. Державний стандарт вищої освіти містить складові:
перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;
вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.
3. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:
освітньо-кваліфікаційні характеристики або професійні стандарти випускників вищих навчальних закладів;
( Абзац другий частини третьої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI від 22.06.2012 )
освітньо-професійні програми підготовки;
засоби діагностики якості вищої освіти.
4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:
перелік спеціалізацій за спеціальностями;
варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;
варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;
варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;
навчальні плани;
програми навчальних дисциплін.
5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти
1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.
2. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.
3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.
4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.
5. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти
1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.
Професійний стандарт визначає компетентність випускника вищого навчального закладу, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності, знань, умінь та навичок, необхідних для їх реалізації.
( Частину першу статті 13 доповнено новим абзацом другим згідно із Законом N 5026-VI від 22.06.2012 )
Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
2. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.
Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.
Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнання документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.
Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів
1. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.
2. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.
Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.
4. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.
5. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.
Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти
Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.
( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.
Розділ IV
УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 16. Система вищої освіти
Систему вищої освіти складають:
вищі навчальні заклади всіх форм власності;
інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;
органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
Стаття 17. Управління у галузі вищої освіти
Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
забезпечує проведення державної політики у сфері освіти;
( Абзац другий частини першої статті 17 в редакції Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
забезпечує розроблення і виконання відповідних загальнодержавних та інших програм;
( Абзац третій частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері вищої освіти органами виконавчої влади, їх посадовими особами.
( Абзац п’ятий частини першої статті 17 в редакції Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти;
( Частину другу статті 17 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;
( Абзац п’ятий частини другої статті 17 виключено на підставі Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
органами влади Автономної Республіки Крим;
органами місцевого самоврядування;
власниками вищих навчальних закладів;
органами громадського самоврядування.
Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
( Назва статті 18 в редакції Закону N 5460-VI від16.10.2012 )
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти:
здійснює аналітично-прогностичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;
розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;
визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;
здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;
формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;
затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;
формує мережу спеціалізованих вчених рад та здійснює нормативне та методичне забезпечення засад їх діяльності;
розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;
забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають відповідно науковий ступінь кандидата або доктора наук чи вчене звання старшого наукового співробітника;
формує мережу експертних рад;
здійснює інші повноваження, визначені законом та покладені на нього актами Президента України.
( Частина перша статті 18 в редакції Закону N 5460-VIвід 16.10.2012 )
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти:
здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування;
здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;
здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;
сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;
затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;
погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності;
організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;
погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності;
організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника, оформлення й видачі дипломів і атестатів, а також розглядає апеляції;
вирішує в установленому порядку питання взаємовизнання документів про присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності, реалізує державну політику у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування;
здійснює інші повноваження, визначені законом та покладені на нього актами Президента України.
( Частина друга статті 18 в редакції Закону N 5460-VIвід 16.10.2012 )
3. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти:
беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
( Абзац третій частини третьої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;
організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів;
затверджують за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
( Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
4. Акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.
Стаття 19. Державний нагляд (контроль) у галузі вищої освіти
1. Державний нагляд (контроль) у галузі вищої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.
2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, визначаються Законом України "Про освіту".
( Стаття 19 в редакції Закону N 5460-VI від16.10.2012 )
Стаття 20. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, в межах своєї компетенції:
забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;
вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять центральним органам виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, економічного і соціального розвитку, освіти, та іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;
( Абзац третій статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;
затверджують за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
( Абзац п’ятий статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів, їх соціальному захисту;
залучають у порядку, передбаченому законом, підприємства, установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.
Стаття 21. Повноваження власника (власників) вищого навчального закладу
1. Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:
розробляє статут вищого навчального закладу;
організовує ліцензування вищого навчального закладу;
призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону;
здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;
здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;
приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
2. Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
Розділ V
ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Стаття 22. Мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу
1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:
здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;
здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;
забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;
здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;
вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;
забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;
підвищення освітньо-культурного рівня громадян.
Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу
1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
2. Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.
