Державна інспекція навчальних закладів, подаючи позови про здійснення перевірки вищого навчального закладу з питань стану управлінської діяльності та якості підготовки студентів з окремих нормативних дисциплін, повинна діяти у межах повноважень, визначених законодавством про освіту. Тому такі спори слід відносити до категорії "Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту" (розділ 4 Класифікатора).
Положення частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту" щодо права педагогічних працівників на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням є спеціальною нормою стосовно загальних норм державної житлової політики, що містяться в Житловому кодексі України. Тому з урахуванням пункту 3 цих Методичних роз'яснень спори з приводу реалізації згаданого права потрібно обліковувати у категорії "спори з приводу реалізації публічної житлової політики" (підпункт 10.4.2 Класифікатора).
18. Розділ 5 Класифікатора охоплює спори з приводу реалізації державою своїх конституційних обов'язків у сфері економіки (зокрема, захист економічної конкуренції, управління об'єктами державної (комунальної) власності), а також спори з приводу реалізації нею інших функцій у цій сфері, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.
До категорії "спори щодо організації економічної діяльності" (пункт 5.1 Класифікатора) слід відносити спори з приводу процедурних порушень з боку суб'єктів владних повноважень під час реалізації ними, зокрема, таких владних управлінських функцій, як державна реєстрація юридичних осіб, ліцензування, прийняття регуляторних актів. До цієї категорії слід відносити, наприклад, спори з приводу неприйняття органом ліцензування рішення за завою суб'єкта господарювання про видачу ліцензії або ж спори з приводу ненадання органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб'єкту господарювання копії посвідчення (направлення) на проведення планового (позапланового) заходу.
Правовий режим державної реєстрації товариств, установ, інших організацій як юридичної особи є єдиним незалежно від того, чи є вони підприємницькими; статус юридичної особи необхідний їм усім для можливості виступати учасником цивільних (господарських) правовідносин. Тому підкатегорія "спори щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (підпункт 5.1.1 Класифікатора) охоплює спори щодо державної реєстрації як юридичної особи підприємницьких та інших організацій, зокрема політичних партій, релігійних організацій, театрів, органів самоорганізації населення тощо.
До підкатегорії "спори щодо ліцензування певних видів підприємницької діяльності" (підпункт 5.1.2 Класифікатора) також слід відносити й ті спори з приводу процедурних порушень при ліцензуванні, на які Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не поширюється. Так само до підкатегорії "спори щодо розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності" слід відносити й ті спори з приводу процедурних порушень у сфері стандартизації і оцінки відповідності, на які Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" не поширюється. Оскільки при зверненні до суду про анулювання (припинення дії) ліцензії суб'єкт владних повноважень повинен довести наявність порушень з боку ліцензіата, то такі спори варто пов'язувати з правовим інститутом, який визначає склад таких порушень. Тому спір про анулювання ліцензії на мовлення (стаття 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ) слід відносити до категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів" (розділ 2 Класифікатора), а не до підкатегорії "спори щодо ліцензування певних видів підприємницької діяльності" (підпункт 5.1.2 Класифікатора).
Оскільки стандарти і технічні регламенти мають міжгалузевий характер (запроваджуються з метою захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці (стаття 13 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" )) та призначені сприяти розвитку національної економіки (пояснювальна записка до законопроекту від 25 серпня 2005 року "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", реєстр. № 8037), то спори з приводу процедурних порушень при запровадженні та застосуванні стандартів і технічних регламентів включено до категорії "спори з приводу організації господарської діяльності" (пункт 5.1 Класифікатора).
До підпункту 5.1.2 Класифікатора потрібно відносити справи щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 183-6 КАСУ).
Пункти 5.2 - 5.6 Класифікатора передбачають спори з приводу владних управлінських функцій, які держава реалізує в переважній більшості галузей економіки, а також у сферах господарювання, передбачених іншими розділами Класифікатора, зокрема функцій щодо митного регулювання, захисту національного товаровиробника від певних видів імпорту, захисту економічної конкуренції, регулювання цін, управління об'єктами державної власності тощо. Тому, наприклад, спір щодо державного регулювання цін у галузі електроенергетики слід відносити до категорії "спори щодо державного регулювання цін і тарифів" (пункт 5.4 Класифікатора), а не до підкатегорії "спори щодо електроенергетики" (підпункт 5.6.1 Класифікатора), або ж так само спори з приводу захисту конкуренції у сфері транспорту слід відносити до категорії "спори щодо захисту конкуренції" (пункт 5.3 Класифікатора), а не до підкатегорії "спори щодо транспорту та перевезення пасажирів" (підпункт 3.7.2 Класифікатора).
Категорія "спори у сфері митної справи (крім охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту" (пункт 5.2 Класифікатора) охоплює, зокрема, спори у сфері митної справи.
Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
У розумінні пункту 27 статті 4 цього Кодексу митні платежі - це а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
З огляду на викладене справи зі спорів з приводу справляння акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) як митних платежів необхідно обліковувати у пункті 5.2 Класифікатора.
У разі заявлення вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД чи визначення митної вартості товару та вимог щодо справляння митних платежів категорія справи визначається з урахуванням пункту 13 цих Методичних роз'яснень.
Категорія 5.2 також включає справи за зверненнями органів доходів і зборів про зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим.
Категорія "спори щодо захисту економічної конкуренції" (пункт 5.3 Класифікатора) охоплює, у тому числі, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Антимонопольного комітету України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України сформувала позицію, за якою "юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Антимонопольного комітету України як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності" (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2008 року (Єдиний державний реєстр судових рішень України, № 2302337); постанова Верховного Суду України від 7 жовтня 2008 року (Єдиний державний реєстр судових рішень України, № 2397400)).
З огляду на частину другу статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" спори з приводу управління такими об'єктами, як земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, залежно від змісту спору слід відносити до розділу 6 "Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування" або розділу 7 "Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища", а не до категорії "управління об'єктами державної (комунальної) власності" (пункт 5.5 Класифікатора).
До категорії "спори щодо здійснення державних закупівель" (пункт 5.5 Класифікатора), серед інших, також належать спори з приводу контролю за державними закупівлями, що на сьогодні здійснюється Рахунковою палатою, Антимонопольним комітетом України, Державною фінансовою інспекцією України, Державною службою статистики України.
Забезпечення правової охорони інтелектуальної власності є одним з основних завдань при розбудові Україною інноваційної моделі розвитку економіки (преамбула Рекомендацій парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування", схвалених Постановою Верховної Ради України від 27 червня 2007 року № 1243-V). Такі спори слід відносити до розділу 5 Класифікатора. При цьому необхідно підкреслити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України державна реєстрація є владною управлінською функцією, а тому спори з приводу її реалізації належать саме до адміністративної юрисдикції (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2007 року (Єдиний державний реєстр судових рішень України, № 1291075)). Крім того, якщо приватна особа-позивач поряд із публічно-правовою вимогою щодо державної реєстрації не заявляє приватноправових вимог до інших приватних осіб, така справа є справою адміністративної юрисдикції (зокрема, ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2007 року (Єдиний державний реєстр судових рішень України, № 1153179)).
До категорії "спори з приводу реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки" (пункт 5.6 Класифікатора) належать спори з приводу реалізації у певній окремій сфері економіки владних управлінських функцій, крім тих функцій, спори з приводу яких передбачені пунктами 5.1 - 5.5 Класифікатора. Якщо певна галузь економіки в підпунктах 5.8.1, 5.8.2 Класифікатора не передбачена, то спори що виникають у ній, слід включати до пункту 5.6 Класифікатора.
Наприклад, з урахуванням Закону України "Про радіочастотний ресурс України" спори, що виникають у сфері радіочастотного ресурсу, що охоплюють, зокрема, спори з приводу: видачі дозволів на ввезення з-за кордону і реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв; видачі дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою; державного нагляду за дотриманням законодавства про радіочастотний ресурс України та запобігання правопорушенням при користуванні радіочастотним ресурсом України; притягнення до адміністративної відповідальності, застосування санкцій (у тому числі штрафних) за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України тощо слід відносити до пункту 5.6 Класифікатора.
19. У розділі 6 Класифікатора об'єднано категорії справ, що виникають з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування. Це зроблено на тій підставі, що метою реалізації певної групи владних управлінських функцій є забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, досягнення раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень (преамбули та статті 1 законів України "Про основи містобудування" та "Про землеустрій").
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 спори приватних осіб з органами місцевого самоврядування щодо оскарження їхніх рішень (дій, бездіяльності) у сфері розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать саме до адміністративної юрисдикції. Тому для обліку цих спорів передбачено однойменну категорію (підпункт 6.2.1 Класифікатора). При цьому необхідно підкреслити, що відповідно до статей 118, 123, 128 Земельного кодексу України основне питання, яке досліджується місцевими органами влади при передачі (продажу) земельної ділянки, - це відповідність такої передачі (продажу) вимогам землеустрою. Через це вказані спори необхідно обліковувати саме в розділі 6 Класифікатора, а не у розділі 7 Класифікатора ("Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища").
Спори з приводу стимулювання розвитку регіонів, реалізації політики щодо гірських населених пунктів та розвитку малих міст (наприклад, спір з приводу виконання угоди між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською радою щодо регіонального розвитку (стаття 4 Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" )) слід відносити до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування" (розділ 6 Класифікатора).
20. Розділ 7 Класифікатора охоплює спори з приводу охорони навколишнього природного середовища, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.
Спори з приводу охорони навколишнього природного середовища об'єднує те, що вони виникають у зв'язку з реалізацією публічно-правових заходів, які вживаються з метою зменшення негативного впливу суспільної життєдіяльності на довкілля. Наприклад, з приводу охорони атмосферного повітря можуть виникати, зокрема, такі спори: щодо видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо така діяльність порушує вимоги законодавства; щодо видачі дозволів на гранично допустимі рівні шуму, що утворюється стаціонарними джерелами; щодо видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин і вплив на стан атмосферного повітря фізичних та біологічних факторів, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки.
Спори з приводу припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з її використанням з порушенням екологічних вимог слід відносити до категорії "спори щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів" (підпункт 7.1 Класифікатора). У свою чергу спори щодо вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності, будучи пов'язаними з функцією забезпечення "перспектив розвитку територій" (пояснювальна записка до законопроекту від 30.01.2009, реєстр № 3682), належать до розділу 6 Класифікатора.
21. Розділ 8 Класифікатора охоплює спори з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.
До категорії 8.1 належать спори щодо реалізації податкового контролю. До цієї категорії потрібно відносити спори, пов'язані з веденням обліку платників податків, інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності контролюючих органів, порядком проведення перевірок та звірок відповідно до Податкового кодексу України, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пункт 8.2 включає спори, пов'язані з погашенням податкового боргу. Спори щодо передачі майна у податкову заставу охоплює підпункт 8.2.1 Класифікатора. До підкатегорії "спори щодо застосування адміністративного арешту майна" (підпункт 8.2.2 Класифікатора) належать спори, що виникають під час застосування адміністративного арешту майна платника податку. Також до цієї категорії відносяться справи за зверненнями органів доходів і зборів про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків та про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Підпункт 8.2.3 Класифікатора охоплює спори за зверненням органів доходів і зборів щодо стягнення податкової заборгованості незалежно від того, чи пов'язаний такий спір із визначенням розміру податкової заборгованості.
У підпунктах 8.3.1 - 8.3.16 Класифікатора обліковуються спори з приводу сплати певного виду податку, збору, платежу, крім спорів, передбачених підпунктом 8.2.3 Класифікатора та митних платежів.
Категорія "спори щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість" (підпункт 8.3.4 Класифікатора) охоплює спори за позовами платників податків про стягнення відповідного бюджетного відшкодування. У свою чергу спори щодо оскарження рішень податкових органів про зменшення розміру такого відшкодування та справи, у яких ці вимоги поєднані з вимогами про стягнення бюджетного відшкодування слід відносити до підкатегорії "спори щодо адміністрування податку на додану вартість" (підпункту 8.3.4 Класифікатора).
Категорія "спори щодо адміністрування акцизного податку" (підпункт 8.3.5 Класифікатора), серед інших, включає спори з приводу застосування органами доходів і зборів санкцій за виробництво і торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснювані з порушенням закону.
22. Розділ 9 Класифікатора охоплює справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Тобто у фінансовому звітуванні, а значить і у фінансовому контролі, фіскальні цілі не є основними. До того ж поряд із державними фіскальними (податковими) органами у державному регулюванні фінансових відносин також беруть участь й інші суб'єкти владних повноважень: відносин із застосування реєстраторів розрахункових операцій - Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство доходів і зборів України; відносин зі здійснення валютних операцій - Національний банк України, Міністерство доходів і зборів України; відносин у сфері обігу готівки - Національний банк України, органи Міністерства внутрішніх справ України, державної фінансової інспекції, фінансові органи. Тому спори з тих фінансових правовідносин, що не пов'язані з адмініструванням податків (зборів, платежів), включено до розділу 9 Класифікатора окремо від спорів із податкових правовідносин. Разом із тим вітчизняна практика показує, що фінансовий контроль здійснюється перш за все саме з фіскальною метою. З урахуванням цього відповідні фінансові спори (підпункти 9.1.1, 9.2.1 Класифікатора) за участю органів доходів і зборів можуть бути віднесені до спеціалізації тих же суддів (судових палат), які будуть спеціалізуватися на розгляді спорів із податкових правовідносин.
Категорія "спори у сфері валютного регулювання і валютного контролю" (пункт 9.1 Класифікатора) не включає спори з приводу державного регулювання розрахунків в іноземній валюті.
Категорія "спори у сфері грошового обігу та розрахунків" (пункт 9.2 Класифікатора), серед інших, спорів включає також спори з приводу державного регулювання: застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; обігу готівки; розрахунків в іноземній валюті; товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
23. Розділ 10 Класифікатора охоплює спори з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, а також спорів у сфері публічної житлової політики, що є формою виконання державою своїх обов'язків за статтями 43, 46 Конституції України - гарантування конституційних прав особи на працю та соціальний захист, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.
До категорії 10.1 необхідно відносити спори, що виникають з приводу збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пункт 10.2 та підпункти 10.2.1 - 10.2.4 Класифікатора призначені для обліку передусім спорів з приводу призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат із відповідних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте у цих рядках також належить обліковувати спори й щодо інших владних управлінських функцій у цій сфері, зокрема функції управління (наприклад, розділ II Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ), функції нагляду (наприклад, розділ III Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" ).
Спори між управліннями Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з приводу відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій потрібно відносити до категорії "спори з приводу управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері загальнообов'язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності (підпункт 10.2.1 Класифікатора).
Спори між органами Пенсійного фонду України та роботодавцями про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій належать до підпункту 10.2.4.
Пункт 10.3 та підпункти 10.3.1 - 10.3.4 охоплюють спори у сфері соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг.
При цьому спори щодо визнання за особою певного статусу (зокрема, учасника бойових дій, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) слід обліковувати у відповідному пункті (підпункті) розділу 10 Класифікатора, а спори з приводу реалізації цього статусу, які ґрунтуються на спеціальній нормі, слід відносити до категорії, що охоплює спори з такого ж виду відносин, які регулюються загальною нормою (пункт 3 цих Методичних роз'яснень). Так, наприклад, спори щодо реалізації соціальної пільги у вигляді позаконкурсного вступу до вищого навчального закладу необхідно обліковувати у розділі 4 Класифікатора (спори у сфері освіти), безплатного проїзду транспортом - у підпункті 3.7.2 Класифікатора (спори у сфері транспорту та перевезення пасажирів), безоплатного санаторно-курортного лікування - у пункт 3.6 Класифікатора (спори у сфері охорони здоров'я).
З огляду на Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" до підкатегорії "соціальний захист сімей із дітьми" (підпункт 10.3.3 Класифікатора) належать, зокрема, спори з приводу призначення та виплати допомоги: у зв'язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, при усиновленні дитини, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, на дітей одиноким матерям.
Спори щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, ветеранів війни, ветеранів праці та інших громадян похилого віку, малозабезпечених сімей та інших категорій осіб слід відносити до категорії "спори щодо соціального захисту" (пункт 10.3 Класифікатора).
Роздiл 10 Класифікатора також охоплює справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сфері праці та публічної житлової політики. До спорів з приводу реалізації публічної політики у сфері праці (крім сфери охорони праці) належать, зокрема, спори щодо оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог законодавства про працю, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу (частина перша статті 41, стаття 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
До спорів з приводу реалізації публічної житлової політики належать, зокрема, спори з приводу приватизації державного житлового фонду ( Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" ), реконструкції застарілого житлового фонду ( Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" ), надання молодим громадянам, військовослужбовцям пільгових кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (стаття 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" , стаття 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ), обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (статті 34 - 40 Житлового кодексу УРСР )".
24. Розділ 11 Класифікатора охоплює спори з приводу державного регулювання інститутів, без яких належне правосуддя є неможливим, крім справ, передбачених іншими розділами Класифікатора.
Категорія "спори у сфері адвокатури" (пункт 11.3 Класифікатора) охоплює, зокрема, спори з приводу: видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; припинення адвокатської діяльності за рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Категорія "спори у сфері нотаріату" (пункт 11.4 Класифікатора) охоплює, зокрема, спори з приводу: допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності (видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю); анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; реєстрації приватної нотаріальної діяльності; перевірки відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим законом умовам; зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса; припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
З огляду на Закон України "Про судову експертизу" у сфері державного регулювання судово-експертної діяльності можуть виникати, зокрема, такі спори: з приводу присвоєння кваліфікації судового експерта, з приводу атестації судового експерта (присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів). Ці спори слід включати до загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції" (розділ 11 Класифікатора).
До загальної категорії "Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції" (розділ 11 Класифікатора) також слід включати: спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності правоохоронних органів та пенітенціарної служби; спори з приводу організації надання безоплатної правової допомоги (оскільки це інститут спрямований на запобігання виникненню правових конфліктів та їх ефективне усунення, у тому числі в судовому порядку); спори з приводу організації доступу до судових рішень; спори з приводу виконання рішень міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною.
Спори з приводу процедурних порушень під час прийняття актів прокурорського реагування слід відносити до категорії "справи зі спорів у сфері прокуратури" (пункт 11.2 Класифікатора). Якщо ж приводом оскарження виступають обов'язки, що породжені такими актами, то відповідні спори належить відносити до категорії, яка стосується правових інститутів, що регулюють такі обов'язки.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.
Отже, спори про перерахунок довічного утримання суддів необхідно відносити до розділу 11 Класифікатора.
25. Розділ 12 Класифікатора охоплює спори з відносин публічної служби, крім справ, передбачених розділом 13 Класифікатора.
Категорія "спори щодо прийняття громадян на публічну службу" (пункт 12.1 Класифікатора), серед інших спорів, включає, зокрема, спори щодо: рішення конкурсної комісії за результатами конкурсу, бездіяльності у вигляді неприйняття жодного рішення за результатами розгляду пропозицій конкурсної комісії, рішення про відмову призначити громадянина на посаду.
Категорія "спори щодо проходження служби" (пункт 12.2 Класифікатора), серед інших спорів, включає, зокрема, спори щодо: незабезпечення службовця житлом, порушень при нарахуванні та здійсненні виплат за проходження служби, рішення про застосування до службовця дисциплінарного стягнення, рішення атестаційної комісії за результатами атестації, результатів щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань.
Категорія "спори щодо звільнення з публічної служби" (пункт 12.3 Класифікатора), серед інших спорів, включає, зокрема, спори щодо: поновлення на службі, стягнення на користь особи несплачених коштів, які належало їй виплатити при звільненні зі служби (військової служби).
Положення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції від 7 липня 2010 року) щодо встановлення для суддів у відставці пільги у вигляді звільнення від оподаткування вихідної допомоги є спеціальним стосовно загальних положень щодо оподаткування, визначених Податковим кодексом України. У зв'язку з цим та з урахуванням положення пункту 3 цих Методичних роз'яснень спори, які виникли з приводу реалізацією цієї пільги, необхідно відносити до категорії "спори з приводу адміністрування податку з доходів фізичних осіб" (підпункт 8.3.2 Класифікатора).
26. При визначенні класифікаційної належності спорів за участю органів Державної фінансової інспекції України (далі - Інспекція) необхідно виходити з такого.
Чинне законодавство дозволяє виділити у статусі Інспекції основну функцію - державний фінансовий контроль (стаття 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" , далі - Закон) та неосновні функції, що спрямовані на забезпечення виконання основної функції, наприклад функції забезпечення Інспекції кадрами.
При виконанні основної функції Інспекція застосовує, по-перше, правові норми про порядок здійснення державного фінансового контролю та, по-друге, норми, що регулюють фінансову діяльність у певному секторі державного управління, яка може бути предметом такого контролю. Отже, з приводу контрольної діяльності Інспекції можуть виникати спори, викликані неправильним застосуванням: 1) норм першої з указаних груп; 2) норм другої з названих груп, 3) одночасно і норм першої групи, і норм другої групи.
Щодо спорів першої групи (засновані на нормах про порядок здійснення державного фінансового контролю), то їх слід відносити до категорії спорів з приводу процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи (пункт 9.5 Класифікатора). Так, до цього пункту Класифікатора варто відносити, наприклад, спори про надання дозволу на проведення позапланової ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2009 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 4296142; ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2008 року, в ЄДРСР № 1883523), про покладення на Інспекцію обов'язку надіслати акт ревізії особі (ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, в ЄДРСР № 234763), про покладення на підконтрольну особу обов'язку надати Інспекції документи для ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2010 року, в ЄДРСР № 8749106), про незаконність дій Інспекції щодо передачі матеріалів ревізії органу досудового слідства (ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року, в ЄДРСР № 4261130), про порушення порядку проведення ревізії та складення акта ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2008 року, в ЄДРСР № 3079730), про порушення порядку ініціювання ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2009 року, в ЄДРСР № 4719580), про продовження терміну проведення планової виїзної ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року, в ЄДРСР № 12493251).
Щодо спорів другої групи, то в їх основі, як правило, одночасно лежать як власне фінансово-правові положення (наприклад, правила виконання бюджету, у тому числі плани використання бюджетних коштів, правила бухгалтерського обліку), так і положення про державну політику, у тому числі фінансування, у певному секторі управління. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що державний фінансовий контроль (аудит) "не є самоціллю, а становить невід'ємну частину системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів та порушень принципів законності, ефективності та економності витрачання матеріальних ресурсів" (стаття 1 Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів, прийнятої у 1977 році IX Конгресом Міжнародної організації вищих органів фінансового аудиту, членом якої Україна є з 1998 року). При дослідженні законності та ефективності витрачання публічних коштів визначальними слід вважати положення другої з названих груп (положення про державну політику в певному секторі управління), оскільки саме вони первісно визначають мету, підстави та умови виділення таких коштів (лист ГоловКРУ від 21 липня 2009 року № 26-18/17 "Про поняття "Нецільове використання бюджетних коштів", стаття 119 Бюджетного кодексу України 2010 року). Тому, наприклад, спори щодо порушень під час надання (отримання) публічних коштів, майна у ході реконструкції автомобільних доріг слід відносити до категорії спорів щодо транспорту (пункт 3.7 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2009 року, в ЄДРСР № 7046041), виплати стипендій студентам - до категорії спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти (розділ 4 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 11942760), оплати будівельних робіт за завищеною вартістю - до категорії спорів щодо державного регулювання цін і тарифів (пункт 5.4 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року, в ЄДРСР № 7164775; ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 12058195), передачі державних об'єктів нерухомості у користування, списання матеріальних ресурсів, отримання прибутків від корпоративних прав держави - до категорії спорів щодо управління об'єктами державної власності (пункт 5.5 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2006 року, в ЄДРСР № 39125; ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2010 року, в ЄДРСР № 8007608; ухвала Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2010 року, в ЄДРСР № 9818217), оплати договорів про закупівлю товарів за державні кошти - до категорії спорів щодо здійснення державних закупівель (пункт 5.5 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2010 року, в ЄДРСР № 8295080), державної підтримки підприємств вугільної промисловості, агропромислового комплексу - до категорії спорів щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки (пункт 5.6 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2010 року, в ЄДРСР № 10303860; ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2010 року, в ЄДРСР № 12104687; ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2008 року, в ЄДРСР № 2663749), передачі комунальної земельної ділянки у користування - до категорії спорів щодо передачі земель територіальної громади у користування (підпункт 6.2.1 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2010 року, в ЄДРСР № 9818552), оплати витрат на службові відрядження, виплати заробітної плати - до загальної категорії спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян (розділ 10 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2009 року, в ЄДРСР № 3905526; ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 11742216; ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 11742395; ухвала від 14 січня 2010 року, в ЄДРСР № 8007606), сплати внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - до категорії спорів щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 10.1 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2010 року, в ЄДРСР № 8299081; ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року, в ЄДРСР № 9820600), виплат із Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - до категорії спорів щодо призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (підпункт 10.2.1 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2009 року, в ЄДРСР № 3902379), оплати громадських робіт - до категорії спорів щодо занятості населення (підпункт 10.4.1 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2010 року, в ЄДРСР № 12104866), безоплатного капітального ремонту житлових будинків (квартир) інвалідів війни, надання фінансової допомоги для зміцнення матеріально-технічної бази відділення ранньої медичної реабілітації дітей-інвалідів - до категорії спорів щодо соціального захисту, соціального захисту інвалідів (пункт 10.3 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2009 року, в ЄДРСР № 7045964; ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2010 року, в ЄДРСР № 11380628), виплати державним службовцям премій, надбавок до посадових окладів - до категорії спорів щодо проходження публічної служби (пункт 12.2 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2010 року, в ЄДРСР № 8297809; ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2006 року, в ЄДРСР № 263303).
Спори другої групи, що виникають виключно на основі фінансово-правових положень, слід відносити до відповідної категорії (підкатегорії) розділу 9 Класифікатора. Наприклад, спори щодо бюджетних трансфертів між бюджетами різних рівнів, спрямування коштів спеціального фонду кошторису до установи вищого рівня, виконання кошторису бюджетної установи, зупинення операцій з бюджетними коштами варто відносити до категорії спорів щодо бюджетної системи та бюджетного процесу (пункт 9.3 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 вересня 2010 року, в ЄДРСР № 11035603; ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2010 року, в ЄДРСР № 8382865; ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2010 року, в ЄДРСР № 10303850; ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2010 року, в ЄДРСР № 12104674; ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 11573823).
Щодо спорів третьої групи (у яких поєднано вимоги з приводу порушення норм про порядок здійснення фінансового контролю та вимоги з приводу порушення норм, що регулюють фінансову діяльність у певному секторі державного управління, яка є предметом такого контролю), то їх слід включати до категорій спорів, що пов'язані з відносинами, які є предметом державного фінансового контролю: форма управлінської діяльності (у тому числі процедури діяльності) займає підпорядковане, похідне становище стосовно змісту, предмета такої діяльності (вступ до Методичних роз'яснень), тому класифікаційну належність таких спорів потрібно визначати за предметом контролю, а не за формою контролю. Якщо предметом фінансового контролю є дотримання фінансово-правових положень, то позовні вимоги з приводу їх дотримання, поєднані з вимогами з приводу дотримання процедур контролю, слід відносити до категорії, що охоплює спори з приводу дотримання відповідної групи фінансово-правових положень (відповідні рядки розділу 9 Класифікатора).
На основі цього ж мотиву відповідно до пункту 6 Методичних роз'яснень спори з приводу притягнення Інспекцією осіб до адміністративної відповідальності залежно від правового інституту, що виступив об'єктом протиправного посягання, варто включати до категорії спорів, що пов'язана з таким правовим інститутом. Наприклад, спори з приводу адміністративних стягнень за порушення правил ведення бухгалтерського обліку слід відносити до категорії спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики (розділу 9 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2010 року, в ЄДРСР № 9598550), за невиконання вимог Інспекції, не забезпечення підконтрольними особами відповідних умов працівникам Інспекції при проведенні позапланової ревізії (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2009 року, в ЄДРСР № 3904860, ухвала Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2010 року, в ЄДРСР № 12392436) слід відносити до пункту 9.5 Класифікатора.
Так само з огляду саме на предмет спору (зміст спірного повноваження), а не на інтереси, що виступають об'єктом судового захисту, відповідно до пункту 8 Методичних роз'яснень спори між Інспекцією, з одного боку, та іншими суб'єктами владних повноважень, з другого боку, щодо реалізації їхньої компетенції потрібно відносити до категорії спорів, що пов'язана з таким предметом. Наприклад, спір між Інспекцією та місцевою радою щодо повноважень зі здійснення державного фінансового контролю (ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2011 року, в ЄДРСР № 13960622) слід відносити до пункту 9.5 Класифікатора.
Спори з приводу виконання Інспекцією неосновних владних управлінських функцій доцільно визначати за загальним правилом - за змістом відносин. Наприклад, спори за позовами до Інспекції про поновлення на посаді державного службовця слід відносити до підкатегорії спорів щодо звільнення з публічної служби (пункт 12.3 Класифікатора) (ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2010 року, в ЄДРСР № 12493259).
( Текст взято з сайту Вищого адміністративного суду http://vasu.gov.ua )