- Зміст та умови трудового договору визначаються власником підприємства або уповноваженим ним органом і погоджуються з особою, яка поступає на роботу.
- До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган, відповідно до ст. 29 КЗпП України, зобов'язаний:
а) роз'яснити працівникові його права та обов'язки, проінформувати його під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
б) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
в) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
г) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони.
Правові аспекти
- При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено чинним законодавством (ст. 25 КЗпП України).
- Прийняття на роботу без паспорта тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу (ст. 200 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
- Застосування контрактної форми трудового договору визначається лише законами. Нині порядок укладання контрактів регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19.03.94 р. N 170 та Положенням, затвердженим цією постановою.
- У випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладається строковий трудовий договір (ст. 23 КЗпП України);
- Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ст. 24 КЗпП України).
- Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не було видано, але працівника фактично допущено до роботи (ст. 24 КЗпП України).
- Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років (ст. 188 КЗпП України).
- Заборонено прийняття осіб молодше вісімнадцяти років на роботу, яка пов'язана з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями, а також з матеріальною відповідальністю та необхідністю укладати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 20.05.85 р.).
- Заборонено приймати на роботу на одне й те саме підприємство державної форми власності осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони будуть безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (обмеження встановлено постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 04.06.33 р..
Таке обмеження вправі запроваджувати й власники підприємств інших форм власності (ст. 25-1 КЗпП України).
- Особи, які приймаються на роботу тимчасово (на строк до двох або чотирьох місяців, коли заміщується відповідно вакантна посада або посада тимчасово відсутнього працівника), а також на сезонну роботу, повинні бути попереджені про це при укладенні трудового договору.
У наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу у такому разі слід застерегти, що його приймають на роботу тимчасово (на сезонну роботу), або зазначити конкретний строк його роботи (Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" та "Про умови праці робітників і службовців, які зайняті на сезонних роботах" від 24.09.74 р.).
- Не допускається прийняття на роботу військовозобов'язаних та осіб призовного віку, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання (порушення цих вимог відповідно до ст. 211-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу).
- Не допускається призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду, за винятком, коли призначення здійснюється вищим органом управління (роз'яснення Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. N 30/39 зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 р. N 521/30-18.
- Не може бути укладено трудовий договір з особою на окремі посади, які вона не має права займати згідно з набранням законної сили вироком суду (ст. 55 Кримінального кодексу України).
- Забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я (ст. 24 КЗпП України).
- Не встановлюється випробування при прийнятті на роботу:
1) осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
2) молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
3) молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
4) осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
5) інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
6) при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію;
7) в інших випадках, якщо це передбачено чинним законодавством.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (ст. 26 КЗпП України).
- Строк випробування при прийнятті на роботу робітників, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців.
- Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП України).
- Заборонено використовувати працю жінок та осіб віком до вісімнадцяти років на важких і підземних роботах, а також на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці (ст. ст. 174, 190 КЗпП України).
Переліки зазначених робіт затверджено наказами Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 р. N 256 та від 31.03.94 р. N 46.
- Не допускається відмова у прийнятті на роботу з таких мотивів (підстав), як соціальне походження, колишня судимість (якщо це прямо не заборонено законом), засудження родичів тощо, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Відмова громадянинові у прийнятті на роботу має бути обґрунтована власником або уповноваженим ним органом. Мотиви такої відмови мають бути законними.
3. Підготовка та оформлення наказів (розпоряджень) про переведення (переміщення) працівників
Організаційні аспекти
- Накази (розпорядження) про переведення (переміщення) працівників на іншу роботу (посаду) на тому самому підприємстві готуються й оформляються на підставі розпорядження його керівника або заяви працівника.
У розпорядчій частині наказу (розпорядження) крім прізвища, імені та по батькові працівника, його попередньої роботи (посади) та структурного підрозділу має бути зазначено: посаду (спеціальність, кваліфікація); структурний підрозділ (місце роботи), до якого він переводиться; дату і строк переведення (постійно чи тимчасово); причину переведення на іншу роботу (посаду) (у зв'язку з виробничою потребою; простоєм; заміною тимчасово відсутнього працівника; за станом здоров'я тощо), а також умови оплати праці, пільги і компенсації, передбачені чинним законодавством.
- У разі, коли ініціатором переведення працівника на іншу роботу є власник або уповноважений ним орган, у наказі (розпорядженні) обов'язково зазначають мотивацію переведення (в констатуючій частині), а працівник, ознайомившись з наказом (розпорядженням), повинен зазначити: "З наказом ознайомлений, з переведенням згодний", поставити свій підпис, дату.
- Перед тим, як видати наказ (розпорядження) про переведення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний докладно ознайомити працівника з умовами його праці на тій роботі (посаді), на яку передбачається його переведення.
- Працівник, який переводиться до іншого структурного підрозділу, звітує там, де працював, про здачу інструменту, спецодягу тощо, знімається з табельного обліку, проходить, за потреби, медичний огляд, повторний інструктаж з техніки безпеки.
- Після видання наказу (розпорядження) про переведення працівника на іншу посаду або роботу (постійно) до його особової картки за формою П-2, трудової книжки, а також до інших облікових документів заносять відповідні записи.
Відомості про тимчасове переведення на іншу роботу (посаду) до трудової книжки та інших облікових документів не записують.
Правові аспекти
- Переведення на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві, а також переведення на роботу на інше підприємство або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП України, та в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 32 КЗпП України).
- Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також з інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою (ст. 33 КЗпП України).
- Забороняється тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди (ст. 33 КЗпП України).
- Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад, та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України (ст. 32 КЗпП України).
- Працівників, у разі простою, може бути переведено за їх згодою на іншу роботу на тому ж самому підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця лише з урахуванням їх спеціальності і кваліфікації (ст. 34 КЗпП України).
- Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я (ст. 32 КЗпП України).
- При переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу (за винятком, коли переведення здійснюється за заявою працівника) за ним зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а в тих випадках, коли в результаті переміщення працівника заробіток зменшується з незалежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення (ст. 114 КЗпП України.
- Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконування попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (ст. 178 КЗпП України).
4. Підготовка та оформлення наказів (розпоряджень) про звільнення працівників
Організаційні аспекти
Накази (розпорядження) про звільнення працівників з роботи (посади) готуються за розпорядженням керівника підприємства, на підставі їх заяв, подань керівників відповідних структурних підрозділів, третіх осіб, які не є сторонами трудового договору (суд, профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган, військкомат).
Накази (розпорядження) про звільнення з роботи (посади) містять, як правило, тільки розпорядчу частину, де зазначають: прізвище, ім'я, по батькові працівника, посаду, структурний підрозділ (місце роботи), дату і причину звільнення з роботи (посади), відповідну статтю КЗпП України, інші акти законодавства, пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством.
В окремих випадках накази (розпорядження) можуть мати констатуючу частину, де зазначають коротко мотиви та причини припинення трудового договору.
У день звільнення працівникові видаються належно оформлена трудова книжка (її отримання працівник засвідчує у журналі обліку трудових книжок) та копія наказу про звільнення (у разі звільнення з ініціативи роботодавця або на вимогу працівника).
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.
Про новий день звільнення видається наказ, а також вноситься відповідний запис до трудової книжки працівника, до особової картки П-2. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним (п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Правові аспекти
Трудовий договір може бути розірвано, зокрема, за підставами:
Угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Трудовий договір розривається в будь-який час, якщо досягнуто взаємної згоди про припинення трудових відносин, незалежно від того, яка із сторін виявила ініціативу.
Закінчення строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України. Розривається трудовий договір, укладений на визначений строк або на час виконання певної роботи, окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Трудові відносини припиняються в день, обумовлений в наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу або в день, зазначений під час здачі-прийманні виконаної роботи.
Звільнення за цими підставами вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду за медичним висновком), одиноких матерів (матері, які не перебувають у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис зроблено в установленому порядку за вказівкою матері) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда допускається за умови обов'язкового працевлаштування.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП України).
Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України. Трудовий договір розривається на підставі документа, виданого військкоматом, та заяви працівника.
При звільненні за цією підставою працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше двомісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП України). Звільнення працівника здійснюється за його заявою та за взаємної згоди керівників відповідних підприємств або на підставі рішення вищестоящого органу.
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України. Звільнення працівника з роботи у тому чи іншому випадку здійснюється за умови, що працівника було попереджено про переведення або зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, а також за наявності його письмової заяви про відмову від зазначеного переведення або роботи у разі зміни істотних умов праці (коли працівник відмовився написати таку заяву, складається відповідний акт).
У наказі (розпорядженні) про звільнення за однією із цих підстав робиться запис про виплату працівникові вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України.
Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП України. Підставою для підготовки і оформлення наказу (розпорядження) про звільнення працівника у цьому випадку є вирок суду.
Підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України. Трудовий договір у такому разі розривається згідно з умовами, застереженими в контракті (порушення умов контракту, розголошення комерційної таємниці тощо), крім умов припинення контракту у зв'язку із закінченням його строку, а також на підставах, передбачених чинним законодавством.
Направлення працівника за постановою суду на примусове лікування (ст. 37 КЗпП України). Трудовий договір у цьому разі розривається на підставі заяви працівника та повідомлення органів внутрішніх справ з додатком постанови суду без погодження з профспілковим органом.
Ініціатива працівника, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк (ст. 38 КЗпП України. Трудовий договір розривається за письмовою заявою працівника за умови, що він попередив власника або уповноважений ним орган за два тижні (строк попередження закінчується у відповідний день тижня, наприклад: вівторок - вівторок. Важливо, щоб дата в заяві і дата її реєстрації співпадали).
У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на іншу роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП України.
Поважні причини, з яких звільняється працівник, обов'язково зазначають у розпорядчій частині наказу (розпорядженні) та в його трудовій книжці (графа 3).
Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган порушив законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У такому разі, припиняючи трудовий договір, працівникові виплачують вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити працівника за поданою раніше заявою, якщо він після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ст. ст. 24 і 38 КЗпП України).
Подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням не виключає можливості його звільнення з інших підстав протягом строку попередження, якщо такі підстави з'являться до закінчення строку попередження і видання наказу (розпорядження) про звільнення (наприклад, звільнення за прогул).
Ініціатива працівника, з яким укладено строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП України. У такому випадку строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, трудового або колективного договору та у випадках, передбачених частиною першою ст. 38 КЗпП України (поважні причини).
При звільненні працівника внаслідок порушення власником законодавства про працю, колективного чи трудового договору йому виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
У розпорядчій частині наказу (розпорядження) про звільнення працівника і в його трудовій книжці (графа 3) обов'язково зазначається причина звільнення.
Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України. Видання наказів (розпоряджень) про звільнення працівників на зазначених підставах правомірне тільки за умови:
- про наступне звільнення працівників попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці письмовим розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, що оголошено їм під розписку (ст. 49-2 КЗпП України);
- звільнення працівників (крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації) попередньо погоджено з профспілковим органом (ст. 43 КЗпП України;
- працівникам, які звільняються, запропоновано переведення на іншу роботу (ст. 40 КЗпП України).
Не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період їх тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України, а також у період перебування у відпустці, крім звільнення у зв'язку з повною ліквідацією підприємства, установи, організації (ст. 40 КЗпП України).
Не допускається також звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (крім повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років, коли дитина потребує домашнього догляду за медичним висновком), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП України.
Розглядаючи питання про звільнення працівників у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, слід враховувати, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. За рівних умов щодо продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - за наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ях яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (ст. 42 КЗпП України.
При звільненні за зазначеними підставами працівникам виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
При звільненні працівників, які мають посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" та яких віднесено до категорії 1, 2, згідно з п. 7 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їм виплачується вихідна допомога у розмірі трикратної середньої місячної заробітної плати.
Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі через недостатню кваліфікацію або стан здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України. Розірвання трудового договору в першому випадку (недостатня кваліфікація) потребує конкретних доказів (фактів), які б підтверджували, що працівник не спроможний належним чином виконувати свої трудові обов'язки саме внаслідок недостатньої кваліфікації (акти, довідки, доповідні, пояснення, а також результати атестації).
У другому випадку (стан здоров'я) розірвання трудового договору можливе тільки у разі настання стійкого зниження працездатності, яка перешкоджає виконанню належним чином певної роботи, що повинно бути засвідчено медичним висновком. Звільнення здійснюється в інтересах охорони здоров'я самого працівника, а при відповідних захворюваннях - в інтересах охорони здоров'я інших людей.
Звільнення можливе лише за умови попереднього погодження з профспілковим органом (ст. 43 КЗпП України і неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ст. 40 КЗпП України).
При звільненні працівникам виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП України). На цій підставі працівника може бути звільнено, якщо він має дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни.
Вирішуючи питання про звільнення працівника, не враховують дисциплінарні стягнення, які в установленому порядку погашено, знято, скасовано.
Працівник вважається таким, який не має стягнення, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення його не було піддано новому дисциплінарному стягненню (ст. 151 КЗпП України).
Звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни може мати місце безпосередньо за виявленням провини, але не пізніше одного місяця від дня її виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Не може бути звільнено працівника пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).
До видання наказу (розпорядження) про звільнення працівника за систематичне невиконання покладених на нього обов'язків власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень (у разі відмови - складається в установленому порядку акт), а також погодити звільнення працівника з відповідним профспілковим органом (ст. ст. 43, 149 КЗпП України.
Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України. Звільнення працівника в цьому випадку правомірне, якщо його не було на роботі протягом робочого дня або понад три години (безперервно або частинами) без поважних причин, що засвідчено відповідним актом (доповідною запискою), а також додержано вимог до дій власника, перелічених у попередньому абзаці.
Нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 5 ст. 40 КЗпП України). Підставою для звільнення у цьому разі може бути безперервна непрацездатність працівника протягом більш як чотирьох місяців, підтверджена лікарняним листком.
Звільнення працівника можливе в період тимчасової непрацездатності, але не допускається в період перебування його у відпустці (ст. 40 КЗпП України).
Слід враховувати, що за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Звільнення працівника попередньо погоджується з профспілковим органом (ст. 43 КЗпП України.
Поновлення на роботі працівника, який виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України). Звільнення на цій підставі може мати місце в таких випадках:
- якщо працівника, який виконував раніше цю роботу, було поновлено на попередній роботі за рішенням комісії по трудових спорах, власника або уповноваженого ним органу, за постановою суду;
- коли працівників (крім тимчасових і сезонних) було призвано на військову службу, потім звільнено в запас або відставку, за умови, що з дня призову минуло не більш як три місяці;
- коли працівник, якого було звільнено з роботи у зв'язку з незаконним засудженням або незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, вимагає поновлення на попередній роботі, якщо таку вимогу було заявлено протягом трьох місяців з моменту набрання сили виправдувальним вироком або винесення постанови про припинення кримінальної справи.
У цьому випадку звільнення не потребує погодження з профспілковим органом. Працівникові при звільненні виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. ст. 43-1, 44 КЗпП України).
Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП України). На цій підставі може бути звільнено працівників, які в робочий час були в нетверезому стані або в стані наркотичного або токсичного сп'яніння, а також коли вони в робочий час були в нетверезому стані не на своєму робочому місці, але на території підприємства, установи, організації або об'єкта, де за дорученням власника або уповноваженого ним органу мали виконувати трудові функції.
Нетверезий стан працівника має бути підтверджений медичною довідкою, іншими видами доказу (актом, доповідною запискою, поясненням та ін.).
Звільнення працівника на цій підставі правомірне, якщо додержано всіх вимог, передбачених чинним законодавством (під час звільнення не має значення, чи притягався працівник до дисциплінарної відповідальності раніше).
Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника (п. 8 ст. 40 КЗпП України. Звільнення на цій підставі можливе в тому разі, коли провину встановлено вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Підстава для видання наказу - вирок суду, але тільки тоді, коли працівника засуджено до покарання, яке не виключає можливості продовження даної роботи.
Трудовий договір може бути розірвано не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду, прийняття постанови про адміністративне стягнення або заходів громадського впливу, не рахуючи часу увільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці.
Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами (п. 1 ст. 41 КЗпП України. На цій підставі звільняються без погодження з профспілковими органами: керівники підприємств, установ, організацій (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів); їх заступники; головні бухгалтери підприємств, установ, організацій, їх заступники; службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання; службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівні працівники, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП України. На цій підставі може бути звільнено лише працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності (приймання, зберігання, транспортування, розподіл тощо).
Винними діями, що дають підстави для втрати довіри до працівника, можна вважати: отримання оплати за послуги без відповідних документів; продаж товарів безпосередньо зі складу, підсобних приміщень; обмірювання, обваження, обрахування; приховування товарів від покупця; порушення правил торгівлі спиртними напоями або видачі наркотичних лікарських засобів.
Розірвання трудового договору на цій підставі не є мірою дисциплінарного стягнення. Конкретний строк для звільнення законодавством не встановлено.
Працівника не може бути звільнено з роботи під час його тимчасової непрацездатності або відпустки, а також без попереднього погодження з профспілковим органом (ст. 43 КЗпП України).
Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП України. На цій підставі звільняються лише працівники, у яких основним змістом трудових обов'язків є виховна робота (вчителі, викладачі навчальних закладів, майстри виробничого навчання, вихователі дитячих закладів тощо).
Не може бути звільнено за цією підставою керівників підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів (їхні трудові обов'язки значно ширші, ніж виховна діяльність).
Вчинення аморального проступку має бути документально доведено.
Строк для застосування звільнення за вчинення аморального проступку законодавством не встановлено. Не можна звільнити працівника на цій підставі під час його непрацездатності або відпустки, а також без попереднього погодження з профспілковим органом. Слід також враховувати, що звільнення правомірне протягом місяця з дня отримання зазначеної згоди.
Вимога профспілкового органу (ст. 45 КЗпП України. На цій підставі може бути розірвано трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором як на вимогу профспілкового органу, так і іншого уповноваженого на представництво органу, який підписав колективний договір.
Незадовільні результати випробування (ст. 28 КЗпП України. Якщо протягом строку випробування (обумовлюється під час прийняття працівника на роботу), встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір. Підставою для видання наказу (розпорядження) можуть бути: акт; доповідна записка керівника відповідного структурного підрозділу. Працівник звільняється без погодження з профспілковим органом. Вихідна допомога не виплачується.
Вимога батьків або інших осіб розірвати договір з неповнолітнім (ст. 199 КЗпП України). Трудовий договір з неповнолітнім розривається на вимогу батьків, усиновителів і піклувальників неповнолітнього, а також державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, в тому випадку, коли власник або уповноважений ним орган порушує законні інтереси неповнолітнього працівника, зокрема, примушує працювати повний робочий день, не надає відпустки в установлені чинним законодавством час і тривалістю, залучає до роботи зі шкідливими умовами праці тощо, не має можливості перевести неповнолітнього на іншу роботу або роботу з іншими умовами праці.
Порушення встановлених правил прийняття на роботу (ст. 7 КЗпП України. Трудові договори з деякими категоріями працівників можуть розриватися за певних умов (порушення встановлених правил прийому на роботу та ін.), встановлених законодавством. До таких умов, зокрема, належать:
- прийняття на роботу осіб, яким вироком суду заборонено займати певні посади або займатися певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розкрадання, хабарництво та інші злочини, якщо судимість не знято і не погашено;
- прийняття на роботу на державні підприємства, в установи, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному;
- прийняття на роботу за сумісництвом з порушенням чинних правил;
- інші випадки, передбачені законодавством.
Оскільки розірвання трудового договору в названих випадках не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, воно здійснюється без погодження з профспілковим органом і без виплати вихідної допомоги.
Інші правові аспекти
- При звільненні працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виконати вимоги Закону України "Про зайнятість населення".
- Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розрахуватися з працівником у день звільнення або виплатити йому відповідні суми не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник у день звільнення не працював (ст. ст. 47, 116 КЗпП України).
5. Підготовка та оформлення наказів (розпоряджень) про надання відпусток
Організаційні аспекти
Відпустки працівникам надаються шляхом видання наказу (розпорядження) або оформлення "Записки про надання відпустки" за типовою формою П-7.
У наказі (розпорядженні) слід зазначити: прізвище, ім'я, по батькові, посаду, місце роботи працівника, вид, дату початку та строк відпустки, період, за який вона надається (при наданні щорічних основної та додаткової відпусток).
Після підписання наказу (розпорядження) про надання відпустки до особової картки працівника та журналу обліку відпусток заносяться відповідні записи.
Правові аспекти
- Надання відпусток нині врегульовано Законом України "Про відпустки", іншими законодавчими актами та відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
- Відповідно до Закону України "Про відпустки" надаються такі відпустки:
Види та тривалість відпусток в залежності від категорії працівників (відповідно до Закону України "Про відпустки"
| Категорія працівників | Тривалість відпустки | Підстава |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Щорічна основна відпустка | ||
| 1.1 Працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями | Не менше як 24 календарних дні (к/дн) | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.2 Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин | 24 к/дн _____________ із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к/дн, але не більше 28 к/дн | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.3 Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках: | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" | |
| - глибиною 150 м і нижче | 28 к/дн _____________ незалежно від стажу роботи | |
| - глибиною до 150 м | 24 к/дн _____________ із збільшенням на 4к/дн при стажі роботи 2 роки і більше | |
| 1.4 Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв | 28 к/дн _____________ за Списком робіт, професій і посад | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.5 Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин | 30 к/дн | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.6 Особи віком до вісімнадцяти років | 31 к/дн | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.7 Воєнізовані працівники гірничорятувальних частин | 24 к/дн _____________ із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к/дн, але не більше 28 к/дн | Ст 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.8 Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів), інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники | До 56 к/дн _____________ у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.9 Інваліди: | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" | |
| - I і II груп | 30 к/дн | |
| - III групи | 26 к/дн | |
| 1.10 Сезонні працівники | Пропорційно до відпрацьованого часу за Списком сезонних робіт і сезонних галузей | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 1.11 Тимчасові працівники | Пропорційно до відпрацьованого часу | Ст. 6 Закону України "Про відпустки" |
| 2. Щорічні додаткові відпустки | ||
| 2.1 Працівники, зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів | До 35 к/дн _____________ за Списком виробництв, цехів, професій і посад , затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки встановлюється КД чи трудовим договором | Ст. 7 Закону України "Про відпустки" |
| 2.2 Окремі категорії працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та підвищеного ризику для здоров'я | До 35 к/дн _____________ за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України | Ст. 8 Закону України "Про відпустки" |
| 2.3 Працівники з ненормованим робочим днем | До 7 к/дн _____________ згідно із Списком посад, професій та робіт, визначених КД | Ст. 8 Закону України "Про відпустки" |
| 3. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча відпустка | ||
| 3.1 Працівники, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу | Відповідно: 21 к/дн і 28 к/дн | Ст. 13 Закону України "Про відпустки" |
| 3.2 Працівники, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів (підготовка та складання іспитів) | 35 к/дн _____________ протягом навчального року | Ст. 14 Закону України "Про відпустки" |
| 3.3 Працівники, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період складання: | Ст. 13 Закону України "Про відпустки" | |
| а) випускних іспитів в основній школі | 10 к/дн | |
| б) випускних іспитів у старшій школі | 23 к/дн | |
| в) перевідних іспитів в основній та старшій школах | Від 4 до 6 к/дн _____________ без урахування вихідних | |
| 3.4 Працівники, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, на період: | Ст. 15 Закону України "Про відпустки" | |
| а) настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів: | ||
| 1) на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах | ||
| - першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання; | 10 к/дн | |
| - третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання; | 20 к/дн | |
| - незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання | 30 к/дн | |
| 2) на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах: | 20 к/дн | |
| - першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання; | 30 к/дн н | |
| - третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання; | 40 к/дн | |
| - незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання | 30 к/д | |
| б) складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації | 30 к/дн | |
| в) підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання: | ||
| 1) першого та другого рівнів акредитації; | 2 місяці | |
| 2) третього та четвертого рівнів акредитації | 4 місяці | |
| 3.5 Працівники, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формами навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти | Тривалість визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації | Ст. 15 Закону України "Про відпустки" |
| 3.6 Працівники, які допущені до складання іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва (для підготовки та складання іспитів) | 10 к/дн _____________ на кожний іспит (надається один раз на рік) | Ст. 15 Закону України "Про відпустки" |
| 3.7 Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки | 30 к/дн | Ст. 15 Закону України "Про відпустки" |
| 3.8 Працівники, які закінчують дисертаційну роботу, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством | Тривалість, порядок, умови надання та оплати установлюються Кабінетом Міністрів України (додаток 6) | Ст. 16 Закону України "Про відпустки" |
| 4. Соціальні відпустки | ||
| 4.1 Жінки, яким на підставі медичного висновку надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами: | Ст. 17 Закону України "Про відпустки" | |
| - до пологів | 70 к/дн | |
| - після пологів | 56 к/дн | |
| - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів (починаючи з дня пологів) | 70 к/дн | |
| 4.2 Жінки, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку: | Ст. 17 Закону України "Про відпустки" | |
| - з дня усиновлення | 56 к/дн | |
| - при усиновленні двох і більше дітей | 70 к/дн | |
| 4.3 Жінки, яким за їх бажанням надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку | 3 роки | Ст. 18 Закону України "Про відпустки" |
| 4.4 Жінки, які працюють і мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, а також жінки, які усиновили дитину, батьки, які виховують дитину без матері, особи, які взяли під опіку дитину | 7 к/дн _____________ без урахування святкових і неробочих днів | Ст. 19 Закону України "Про відпустки" |
| 5. Відпустки без збереження заробітної плати (надаються в обов'язковому порядку) | ||
| 5.1 Мати або батько, який виховує дітей без матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда | До 14 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.2 Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці | До 14 к/дн | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.3 Мати або інша особа - батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду) | Тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.4 Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється чинність Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" | До 14 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.5 Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною | До 21 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.6 Пенсіонери за віком та інваліди III групи | До 30 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.7 Інваліди I та II груп | До 60 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.8 Особи, які одружуються | До 10 к/дн | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.9 Працівники, які втратили рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружину), батьків (вітчима, мачухи), дитину (пасинка, падчерку), братів, сестер (у зв'язку із їх смертю) | До 7 к/дн _____________ без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання і назад; | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| Інші рідні | До 3 к/дн | |
| 5.10 Працівники, які доглядають за хворим, рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду | Тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 к/дн | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.11 Працівники, які завершують санітарно-курортне лікування | Тривалістю, визначеною у медичному висновку | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.12 Працівники, які допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади | 15 к/дн _____________ без урахування часу, необхідного для проїзду | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.13 Працівники, які допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки | Тривалістю, необхідною для проїзду до навчального (наукового) закладу і назад | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.14 Сумісники | На термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.15 Ветерани праці | До 14 к/дн _____________ щорічно | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 5.16 Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію | До 24 к/дн _____________ у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи | Ст. 25 Закону України "Про відпустки" |
| 6. Відпустка без збереження заробітної плати | ||
| Працівники, яким за сімейними обставинами та з інших причин може надаватися відпустка без збереження заробітної плати | За угодою сторін трудового договору, але не більше 15 к/дн на рік | Ст. 26 Закону України "Про відпустки" |