Про затвердження інструкцій, регламентуючих діяльність закладів служби крові України

Еритроцитну масу, еритроцитну завись зберігають при температурі (4 +- 2) град. C у холодильнику протягом терміну, визначеного рецептурою консервуючого і ресуспендуючого розчинів для крові та ЕМ. Термін зберігання ЕМЗЛТ - 24 год. при температурі (4 +- 2) град. C. Нативну плазму зберігають при температурі (4 +- 2) град. C протягом 3 діб з моменту заготівлі чи у замороженому стані при температурі від мінус 25 до мінус 30 град. C протягом 12 місяців.

Переливання компонентів крові проводять за допомогою систем для переливання крові та її компонентів, які зареєстровані та дозволені до застосування в Україні.

Перед проведенням трансфузії компонентів крові лікар зобов'язаний перевірити на герметичність контейнер (флакон), та провести макроскопічну (візуальну) оцінку якості КТ, КЛ та КЕ. Трансфузію необхідно проводити, враховуючи групову та резус-належність донора та хворого, відповідно до Інструкції з переливання крові та її компонентів. При трансфузії КЛ необхідно враховувати антигенну сумісність донора та хворого за системою HLA.

Концентрати тромбоцитів та лейкоцитів необхідно використовувати в оптимальний термін - у день заготівлі. У такий спосіб забезпечується функціональна повноцінність клітин та максимальна лікувальна ефективність.

Примітка. g - відцентрове прискорення;

R - радіус ротора центрифуги до середини центрифужної склянки. При використанні центрифужних склянок радіус ротора 27 см.

Сучасним ефективним методом заготівлі плазми крові від донорів є плазмаферез. Він передбачає одержання від донора плазми з поверненням (ретрансфузією) власних формених елементів. Плазмаферезом за один сеанс від одного донора отримують значно більшу кількість плазми ніж при звичайному взятті крові. Плазмаферез не шкодить здоров'ю донора. Кожний сеанс плазмаферезу повинен контролювати лікар, а донор завчасно має бути ознайомлений з особливостями цієї процедури.

Залежно від частоти отримання плазми, її об'єму, а також часу відновлення концентрації білків крові донора, плазмаферез має три ступені інтенсивності. Перший ступінь інтенсивності - одноразовий плазмаферез - передбачає проведення плазмаферезу 1 - 2 рази на рік. Другий ступінь інтенсивності - багаторазовий плазмаферез - 1 - 2 рази на місяць при об'ємі вилученої плазми 10 - 15 л на рік, та третій ступінь - при якому плазмаферез проводять 1 раз на тиждень, але об'єм вилученої плазми не повинен перевищувати 30,0 л на рік.

В залежності від способу проведення, донорський плазмаферез поділяється на ручний (мануальний) і апаратний (автоматизований). При ручному плазмаферезі кров забирають у ємність і центрифугують після взяття. Його можна проводити одноразово і дворазово. Застосування дворазового плазмаферезу дозволяє протягом однієї операції отримувати від спеціально відібраних донорів вдвічі більше плазми, ніж при одноразовому. Відновлення білків плазми при цьому проходить досить швидко і, як правило, протягом доби.

При апаратному плазмаферезі кров безперервним потоком поступає у фракціонатор де розділяється на компоненти. Плазму відбирають, а концентрат еритроцитів ретрансфузують. При його проведенні застосовуються спеціальні системи, які дозволяють зберігати весь екстракор-поральний контур повністю закритим протягом всієї процедури. Ці системи мають багатозначні індивідуальні номери, за якими можна ідентифікувати донора і його форменні елементи.

Донорський плазмаферез дозволяє отримати свіжозаморожену плазму, а також плазму, придатну для виготовлення антигемофільних препаратів, гама-глобулінів, тромбіну, альбуміну тощо. Для отримання плазми з високою концентрацією специфічних антитіл плазмаферез проводять у донорів, які перенесли відповідні захворювання або щеплення.

До одноразового плазмаферезу допускаються донори, які пройшли медичний огляд за встановленим порядком.

1.1. При підборі донорів до багаторазового плазмаферезу (з інтервалом 7 - 14 діб) враховують вимоги цієї Інструкції та обов'язково перед кожною плазмодачею проводять:

а) визначення рівня гемоглобіну (для чоловіків - в межах 130 - 160 г/л, для жінок - 120 - 140 г/л);

б) визначення показника гематокриту (не менше 38%);

в) визначення загальної кількості білка крові методом рефрактометрії (не нижче 60,0 - 90,0 г/л).

1.2. Взяття зразків крові для:

а) повного клінічного аналізу, який проводиться один раз на кожні 5 плазмодач;

б) підрахування кількості тромбоцитів (1 раз на кожні 2 плазмодачі);

в) підрахування кількості ретикулоцитів (1 раз на кожні 5 плазмодач);

г) функціональних проб печінки (вміст білірубіну в крові не вище 20,5 мк моль/л; тимолова проба - 0 - 5 од.; активність аланінаміно-трансферази від 0,10 до 1,36 ммоль/л);

д) імуноферментного дослідження на: HBs-антиген, наявність антитіл до HCV та ВІЛ, сифіліс.

1.2.1. Термометрія (припустимі межі температури тіла (36,6 +- 0,3)) град. C.

1.2.2. Вимірювання артеріального тиску (систолічний тиск має бути в межах від 100 до 160 мм рт. ст., діастолічний - в межах від 60 до 90 мм рт. ст).

1.2.3. Підрахування пульсу донора (повинен бути ритмічним в межах 60 - 80 пульсацій за 1 хвилину).

1.2.4. Фізикальний огляд донора терапевтом та дерматовенерологом.

1.3 Плазмаферез протипоказаний особам, які зловживають алкоголем та вживають наркотичні речовини.

1.3.1. Донорів плазми недоцільно допускати до кроводачі, тому що це порушує циклічність плазмаферезів. В той же час у донора крові може бути проведений плазмаферез.

1.3.2. У разі проведення апаратного плазмаферезу доза вилученої плазми залежить від маси тіла донора, росту, загальної кількості білка крові та показників гематокриту. Єї визначають за співвідношеннями між показниками, які приведені у таблицях 1 і 2 - для чоловіків та 3 і 4 - для жінок (додаток 1).

1.3.3. До плазмаферезу допускаються донори усіх груп крові.

1.3.4. Доцільно створювати спеціальні групи кадрових донорів, у яких можна вилучати плазму з частотою 1 раз на 7 діб, але не частіше.

1.3.5. При використанні мануального та апаратного плазмаферезів роблять перерву на 1 місяць після вилучення кожних 9,0 л плазми. За 1 рік можна вилучити від одного донора не більше 30,0 л плазми.

1.4. Контроль за станом здоров'я донора в процесі плазмаферезу

1.4.1. Повторні плазмаферези слід проводити під спостереженням, що включає детальний огляд донорів терапевтом і весь комплекс лабораторних досліджень, перерахований в розділі 2 (крім протеїнограми, загального аналізу крові та сечі, що проводять після кожної перерви).

1.4.2. У випадку відхилення від нормальних величин будь-якого з перелічених показників, донора тимчасово не допускають до плазмаферезу.

2.1.1. Рефрижераторна центрифуга із стаканами місткістю 0,75 - 1,0 л.

2.1.2. Високочастотні генератори для запаювання трубок або алюмінієві кільця та затискачі.

2.1.3. Екстрактори для плазми.

2.1.4. Ваги.

2.1.5. Різноважки.

2.1.6. Штатив для підвішування мішків з форменними елементами крові, які призначені для повернення донору.

2.1.7. Медичні інструменти і білизна, необхідні для проведення плазмаферезу за допомогою пластикатних контейнерів.

2.1.7.1. Бікс із необхідним набором стерильного матеріалу.

2.1.7.2. Бинти, вата, липкий пластир.

2.1.7.3. Пакет із стерильними кровозупинними затискачами (Пеана) та ножицями.

2.1.8. Пластикатні контейнери (одинарні, подвійні, потрійні тощо).

2.1.9. Системи для проведення двократного плазмаферезу.

2.1.10. Стерильний апірогенний 0,9% розчин натрію хлориду, придатний для внутрішньовенного введення: по 1 флакону (200,0 мл) при одноразовому взятті плазми і 400,0 мл - при дворазовому.

2.1.11. Нитки (товсті).

2.1.12. Етикетки для контейнерів і флаконів з плазмою та кров'ю.

Обробку (миття) посуду, інструментів та іншого обладнання проводять згідно з додатком 1 Інструкції із заготівлі консервованої донорської крові.

2.3.1. При наявності однієї кімнати для взяття крові та її компонентів або одного плазмаферезного залу, взяття крові, або проведення плазмаферезу дозволяється здійснювати одночасно у декількох донорів однієї групи крові і резус-належності, але не більше тієї кількості, яку можна одночасно центрифугувати.

2.3.2. Повертати власні формені елементи крові слід послідовно кожному донору даної групи. Пробу на сумісність проводять перед кожною реінфузією.

2.3.3. При використанні спеціальних систем для плазмаферезу, які мають багатозначні індивідуальні номери на з'єднувальних трубках, пробу на сумісність не проводять, а ідентифікацію донора і його формених елементів здійснюють за спеціальною методикою, яка наведена в пунктах 3.6, 4.4 та 4.5 розділу 3.

2.3.4. В разі систематичного проведення плазмаферезу у одних і тих же донорів доцільно виділити окремі дні для кожної групи.

3.1. У донора беруть кров у пластикатну тару (контейнер), відділяють формені елементи крові шляхом центрифугування і переводять плазму із контейнерів з кров'ю в контейнер-приймальник плазми, відділяють контейнер з форменими елементами, ідентифікують з донором і реінфузують. Для проведення двократного плазмаферезу після закінчення реінфузії першої дози формених елементів зразу ж приступають до взяття другої дози крові. В періоди центрифугування донору крапельно вводять 200,0 - 250,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

3.2. Для прискорення реінфузії в контейнер з форменими елементами необхідно вводити 50,0 - 100,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Процедура плазмаферезу повинна виконуватись шляхом однієї венепункції. Для цього застосовують спеціально виготовлені для проведення плазмаферезу одноразові полівінілхлоридні системи. Весь процес дворазового плазмаферезу, від початку взяття першої дози крові до закінчення реінфузії другої дози формених елементів, повинен займати не більше 2 годин.

3.3. Процес взяття крові у донора

3.3.1. Перед початком взяття крові необхідно з'ясувати у донора його прізвище, ім'я та по батькові, групу крові, резус-належність і звірити їх з записами на карті донора і на етикетках тари, в яку буде проводитись забір крові.

3.3.2. Перевірити герметичність пластикатного контейнера, термін зберігання виробу, здійснити контроль цілості первинної та вторинної упаковки. У випадку спадіння пакета при його стисканні перевірити його цілість, звертаючи особливу увагу на герметичність мембран штуцерів. При наявності консервуючого розчину над мембраною штуцера контейнера, його бракують.

3.3.3. При використанні спарених контейнерів перевести весь консервуючий розчин у контейнер місткістю 450 - 500 мл та накласти затискач на з'єднувальну трубку між контейнерами.

3.3.4. На донорській трубці на відстані 15 - 20 см від контейнера зробити петлю вузла та накласти затискач між вузлом і голкою. Перенести контейнер на ваги чи на апарат для дозованого взяття та змішування крові з консервуючим розчином, які розташовують на 50 - 60 см нижче рівня руки донора.

3.3.5. Накласти джгут, обробити шкіру ліктьового згину руки донора антисептиком.

3.3.6. Зняти ковпачок з голки та провести венепункцію, зняти затискач з трубки. Кров, що надходить у контейнер, повинна ретельно змішуватись з консервуючим розчином. Після взяття дози крові накласти затискач на трубку ближче до голки, затягнути туго вузол на донорській лінії системи і відрізати ножицями трубку між вузлом та затискачем ближче до вузла. На відрізку трубки, що залишилася біля контейнера, зав'язати ще два вузли.

3.3.7. Зняти затискач з трубки. Наповнити кров'ю дві пробірки, маркіровані перед венепункцією. Одну з них залишити для проведення проби на сумісність перед реінфузією донору власних формених елементів крові, другу відправити на клініко-біохімічні дослідження. На контейнер з кров'ю наклеїти етикетку (паспортизацію контейнерів з кров'ю необхідно проводити нанесенням даних на етикетку паспорта контейнера).

3.3.8. Після від'єднання контейнера з кров'ю від вени донора та взяття крові в пробірки необхідно герметизувати донорський кінець трубки накладанням вузла. Джгут зняти. Для попередження тромбування системи взяття крові необхідно відразу почати інфузію 200,0 мл 0,9% розчин натрію хлориду.

3.4. Центрифугування пластикатних контейнерів з кров'ю.

3.4.1. Контейнер з кров'ю, запакований у поліетиленовий мішок, вміщують у металевий стакан центрифуги. Цетрифужні стакани зрівноважують водою на вагах.

3.4.2. Для отримання плазми і еритроцитів пластикатні контейнери з кров'ю центрифугують 12 - 15 хв. в режимі 980 - 1000 qv при температурі 0 - 30 град. C.

Примітки:

1. Оберти ротора центрифуги встановлюють не більше тих, що вказані в паспорті ротора та на самому роторі.

2. Центрифугування крові проводять при температурі від 0 до 30 град. C протягом 12 - 15 хв. в режимі 980 - 1000 g.

3.5. Відокремлення плазми.

3.5.1. Після центрифугування пластикатний контейнер обережно, щоб не збовтати кров, підвішують на штатив. На 15 - 20 см нижче, на цьому ж штативі, підвішують контейнер-приймач з наклеєною етикеткою. Знімають затискач. Легким натиском руки на мішок з відцентрифугованою кров'ю заповнюють з'єднувальну трубку плазмою, яка за принципом сполучених посудин, самопливом надходить в контейнер-приймач. Плазму можна перевести в контейнер за допомогою плазмаекстрактора. Для цього контейнер з відцентрифугованою кров'ю поміщають між пластини плазмаекстрактора, знімають запобіжник і переводять плазму у контейнер-приймач. Не допускається переведення у плазму формених елементів крові. Відомості про плазму вписують в етикетку.

3.5.2. У боксі в асептичних умовах можуть працювати не більше трьох осіб (лікар та дві медичні сестри). Реєстратор та препаратор працюють у передбоксі.

3.5.3. Під час масової заготівлі плазми методом плазмаферезу рекомендується мати 2 бокси, що експлуатуються почергово.

3.5.4. Вихід плазми з однієї дози взятої крові повинен становити не менше 50% її об'єму. Якщо під час ексфузії у донора з тої чи іншої причини не одержано запланованої кількості крові, то їх необхідно описати у донорському журналі та зробити відповідну позначку на етикетці.

3.6. Повернення (реінфузія) донору власних формених елементів крові

3.6.1. Реінфузію власних формених елементів проводять у тому ж приміщенні, де здійснювалося взяття крові.

3.6.2. Використання індивідуально пронумерованих систем і контейнерів при плазмаферезі дозволяє здійснювати ідентифікацію донора і його формених елементів крові без проведення проб на сумісність, що скорочує час перебування донора в центрі крові.

3.6.3. Паспортизацію пластикатного контейнера проводять до початку взяття крові у донора записами прізвища та ініціалів, групи крові, резус-фактора, номера ліжка або крісла донора на паспорті контейнера, наклеєного заводом-виготівником. На контейнер наклеюють марку з номером плазмодачі. Таку ж марку з номером плазмодачі прикріплюють до зап'ястя руки донора.

3.6.4. Перед початком реінфузії необхідно виконати наступні дії:

3.6.4.1. Запитати прізвище у донора та звірити його з прізвищем, написаним на етикетці контейнера.

3.6.4.2. Звірити номер ліжка чи крісла з номером на етикетці контейнера.

3.6.4.3. Звірити номер марки плазмодачі на етикетці контейнера з номером марки на зап'ясті донора.

3.6.4.4. З'єднати кінці трубок, що залишилися після від'єднання контейнера з кров'ю від системи, так, щоб всі цифри співпадали і перевірити відповідність трубок по кожній цифрі їх номерів.

3.6.4.5. Якщо все співпадає, то необхідно показати донору його контейнер з форменими елементами крові та запитати: "Це Ваше прізвище та ім'я?". При його відповіді "Так" - розпочати реінфузію за описаною нижче методикою. Якщо донор сказав "Ні", необхідно з'ясувати всі обставини, що викликали таку відповідь.

3.7. Лікар повинен занести в журнал донора всі відомості щодо проведення плазмаферезу та поставити свій підпис.

3.8. Переливання власних формених елементів крові з пластикатних контейнерів донору:

3.8.1. Перевірити етикетку на флаконі з 0,9% розчином натрію хлориду (придатність до внутрішньовенного введення, дату заготівлі чи термін придатності).

3.8.2. Обробити трубку контейнера з форменими елементами крові 70% етиловим спиртом, приєднати до нього через систему разового використання флакон або контейнер з 0,9% розчином натрію хлориду і ввести його у ємкість з клітинами крові в кількості, яка дорівнює 5,0% їх об'єму.

3.8.3. Обережно змішати формені елементи крові з фізіологічним розчином натрію хлориду. Не дозволяється використовувати цей же флакон з фізіологічним розчином натрію хлориду для ресуспензії формених елементів крові іншого донора.

3.8.4. Накласти затискач на трубку пластикатного контейнера до місця з'єднання з системою, від'єднати систему, обробити трубку контейнера 70% спиртом, з'єднати її з одноразовою системою для переливання і заповнити її форменими елементами крові.

3.8.5. При використанні V-подібних систем для переливання крові приєднати до вільної голки контейнер з форменими елементами крові. За допомогою трьох затискачів, розміщених на трубках системи, ввести зазначену вище кількість 0,9% розчину натрію хлориду в контейнер, змішати формені елементи крові з розчином, відкрити затискач і розпочати їх реінфузію.

3.8.6. Лікар, який проводить реінфузію, повинен перевірити етикетку, запитати у донора його прізвище, ім'я та по батькові, групу крові та резус-належність і звірити з відповідними написами на етикетці.

3.8.7. Провести пробу на сумісність з сироваткою донора (з пробірки) та концентратом еритроцитів. При відповідності групової належності еритроцитного концентрату та крові і відсутності аглютинації, приступити до реінфузії формених елементів донору.

3.8.8. Власні формені елементи крові вводять донору без проведення біологічної проби. Під час реінфузії лікар постійно контролює самопочуття донора. При виникненні ускладнень реінфузію формених елементів крові миттєво припиняють, з'ясовують їх причину і донору надають медичну допомогу.

3.8.9. При виконанні дворазового плазмаферезу взяття другої дози крові починають після повернення всього об'єму формених елементів крові донору. По завершенні процедури плазмаферезу, голку з вени донора витягують та накладають асептичну пов'язку.

3.8.10. Після закінчення реінфузії провести герметизацію флакона чи контейнера і зберігати їх протягом доби в холодильнику при температурі (6,0 +- 2,0) град. C для контролю у випадку виникнення будь-яких ускладнень в посттрансфузійний період у донора.

Апаратний плазмаферез може виконуватись в одному приміщенні одночасно донорам різних груп крові.

4.1. До початку плазмаферезу необхідно перевірити відповідність прізвища та номера карти особи, якій проводять плазмаферез. Перед кожним плазмаферезом донора зважують. Особі, маса тіла якої менше 50,0 кг, згідно рекомендаціям ВООЗ, відмовляють у донорстві. При зменшенні маси тіла донора протягом двох місяців більше 4,5 кг, його повинен оглянути лікар.

4.1.1. Отримання плазми сучасними апаратами здійснюють згідно інструкцій до них. Об'єм взяття плазми визначають за таблицями 1 і 2 у чоловіків та 3 і 4 у жінок (додаток 1).

У більшості апаратів плазмозбираюча система працює за стандартними параметрами. Швидкість взяття крові у донора не повинна перевищувати 70,0 мл/хв. (при необхідності вона може бути знижена, але не нижче 60,0 мл/хв.). Ці ж параметри визначають швидкість реінфузії компонентів крові. Швидкість центрифугування в апараті є параметром незмінним. Процес підготовки апарату до плазмаферезу включає низку етапів.

4.2.1. Сепаратор, з'єднувальні трубки та голки перевірити на прохідність і герметичність.

4.2.2. Встановити сепаратор у центрифугу.

4.2.3. Асептично приєднати до нього з'єднувальні трубки і пакет для плазми.

4.2.4. Зафіксувати сепаратор.

4.2.5. Встановити фільтрувальну камеру.

4.2.6. Заповнити систему антикоагулянтом.

4.2.7. Вставити трубку у помпу для антикоагулянта.

4.2.8. Вставити трубку у помпу для крові.

4.2.9. Включити помпу подачі антикоагулянту та взяття крові і заповнити ними відповідні системи.

4.3. Перед проведенням венепункції медична сестра повинна:

4.3.1. Перевірити ідентичність номера на пакетах для плазми і ємкостях для зразків крові, правильність запису призначеної дози взяття плазми.

4.3.2. Приладнати пакет до ваг зважування плазми і запрограмувати апарат на своєчасне припинення плазмаферезу, керуючись записом лікаря в донорській карті про об'єм вилучення плазми.

4.4.1. Ватні тампони, марлеві кульки і затискачі, якими їх утримують, повинні бути стерильними.

4.4.2. Розчини повинні бути стерильними.

4.4.3. Затискачі зберігають розкритими у ємкості, заповненій 70% етиловим спиртом.

4.5.1. Записати марку і номер апарату до карти донора.

4.5.2. Провести венепункцію з додержанням правил асептики.

4.5.3. Взяти зразок цільної крові для дослідження.

4.5.4. Приєднати голку до системи, додержуючись правил асептики, розпочати взяття крові, натиснувши кнопку "Пуск".

4.6.1. Після досягнення визначеної ваги плазми процедура (на сучасних апаратах) автоматично закінчується.

4.6.2. Відмітити кінцеву вагу плазми у карті донора.

4.6.3. У разі невідповідності кінцевої ваги плазми, визначеній більш ніж на 5,0 г або менше ніж на 20,0 г, зміну ваги отриманої плазми зазначити у графі "Коментарі" карти донора.

4.6.4. У разі відхилення апарату від програми, необхідно записати номер апарату, причину відхилення, заходи, що проведені (наприклад, додаткова калібровка), у відповідну форму, що ведеться для кожного апарату окремо.

4.6.5. Якщо причину відхилень не встановлено, перед подальшим використанням апарату необхідно пересвідчитися у правильній калібровці його ваг, використовуючи стандартні ваги. Записати результати у відповідну форму.

4.6.6. Кров, що залишилася у системі, повернути донору.

4.6.7. Після цього від'єднати систему від донора за такою схемою: видалити стрічку пластиря, що фіксує голку; покласти стерильний ватний тампон на голку; видалити голку; притиснути стерильний тампон до місця венепункції; накласти пов'язку на руку донора; голку відрізати і помістити у контейнер для знезараження. Донор повинен залишатися в кріслі (ліжку) протягом 5 - 10 хвилин для попередження можливого розвитку трансфузійних реакцій.

4.6.8. Після закінчення процедури вийняти з центрифуги сепаратор, фільтруючу камеру і трубки з помпи крові та детекторів повітря. Сепаратор, фільтруючу камеру і трубки підняти вище ліктьового згину донора. Залишки формених елементів крові з системи повернути в судинне русло донора. Закрити затискач на трубці біля голки.

4.6.9. У донорів плазми для тестування на ВІЛ, гепатити, сифіліс тощо бажано використовувати не кров, а плазму, оскільки навіть вилучення незначної кількості крові при систематичних плазмаферезах може привести до виникнення анемії.

4.6.10. Для взяття 2-х зразків плазми необхідно: зняти ковпачок з трубки від пакету з плазмою, видалити повітря з пакету через відкритий отвір трубки; закрити отвір цієї трубки; заповнити трубку плазмою; промаркувати всі зразки етикетками з контрольними номерами і пересвідчитися, що всі вони мають той самий номер, що й пакет з плазмою (довжина трубки кожного зразка повинна бути 25 - 30 см). Один зразок плазми передають в лабораторію; другий - зберігають в плазмоцентрі при температурі (22 +- 2) град. C 21 добу.

4.6.11. Кінцевий об'єм зібраної плазми записати на пакеті в карті донора та операційному журналі, переводячи одиниці ваги (г) в одиниці об'єму (мл).

4.6.12. Якщо під час проведення плазмаферезу з будь-яких причин донор втратив 50,0 мл цільної крові або 25,0 мл еритроцитної маси, необхідно звільнити його від плазмодачі на 2 місяці. У карті донора зробити запис про дату поновлення взяття плазми та причини цього звільнення. Повторний плазмаферез проводять після оцінки клініко-біохімічних показників.

4.7. Поновлення процедури плазмаферезу.

Етапи підготовки апарату до повторного взяття плазми визначені в Інструкції до нього.

4.7.1. В більшості випадків для поновлення процедури плазмаферезу необхідно:

4.7.2. Натиснути кнопку "СТОП", якщо необхідно зупинити процедуру.

4.7.3. Вимкнути апарат з джерела струму.

4.7.4. Видалити трубки та фільтрувальну камеру з детекторів повітря.

4.7.5. Зняти пакет з плазмою з ваг і покласти його на верхню частину апарату.

4.7.6. Знову підключити апарат до джерела струму, пересвідчитись, що ваги не блоковані.

4.7.7. Після появи на дисплеї напису "ГОТОВИЙ" показник ваг має дорівнювати "0"; вставити трубку у відповідні місця детектора повітря та фільтрувальної камери і перепрограмувати апарат на новий цикл взяття плазми згідно до формули:

4.7.8. Підняти покришку центрифуги, натиснути кнопку "ПОВЕРНЕННЯ". Коли на дисплеї апарату з'явиться напис "ПОКРИШКА ЦЕНТРИФУГИ НЕ ЗАКРИВАЄТЬСЯ", закрити її. При появі на дисплеї напису "ВИЛУЧЕННЯ", пересвідчитися, що вилучення почалося, і прикріпити пакет на вагах.

4.7.9. Цикл повернення закінчити у випадку появи напису "ПОВіТРЯ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РАНО" і за умови, що сепаратор порожній. Для цього провести такі дії: закрити покришку центрифуги; натиснути кнопку "ВИЛУЧЕННЯ"; пересвідчитися, що апарат почав цикл вилучення і на дисплеї з'явився напис "ВИЛУЧЕННЯ"; приладнати пакет на вагах.

4.7.10. Коли на дисплеї апарату з'явиться повідомлення "ПРОЦЕДУРУ ЗАКІНЧЕНО", від'єднати донора від апарату. Вагу отриманої плазми вирахувати за формулою:

Отриманий результат записати у донорській картці.

4.8. Експлуатація та обслуговування апарату для плазмаферезу. 4.8.1. Інформацію про всі пошкодження апарату необхідно заносити у відповідний журнал.

4.8.2. Перевірку та калібровку апаратів повинен проводити кваліфікований персонал відповідно до інструкції заводу-виготовлювача.

4.8.3. Обслуговувати апарати повинен кваліфікований персонал згідно інструкції заводу-виготовлювача. Всі дії з апаратом записують у відповідному журналі.

4.8.4. Щорічну профілактику апаратів повинен проводити кваліфікований персонал згідно інструкції заводу-виготовлювача.

4.8.5. Якщо кров або плазма потрапила на одну з функціонуючих частин апарату (включаючи помпу, детектори повітря, монітор, замок центрифуги), необхідно: натиском кнопки "СТОП" припинити процедуру плазмаферезу і відключити апарат від джерела струму; від'єднати донора, якщо кров або плазма витікають внаслідок порушення герметичності в одній із частин системи, наприклад, у полівінілхлоридних трубках, антикоагулянтній системі, сепараторі або пакеті для плазми. Повернення донору клітин крові у цих випадках недопустиме в зв'язку з їх можливим забрудненням. Процедура плазмаферезу може бути продовжена на іншому апараті.

4.8.6. Під час очищення і миття апарату необхідно дотримуватись інструкції фірми-виготовлювача щодо обслуговування апарату для плазмаферезу. Відкрити задню панель апарату і переконатись, чи не затікає рідина у внутрішню його частину. Якщо рідина не виявлена, апарат можна використовувати для плазмаферезу; якщо виявлена, то необхідно провести очищення всіх доступних частин. Подальшу роботу з перевірки та очищення апарату, повинен провести кваліфікований технічний персонал. Усі маніпуляції з апаратом слід задокументувати у журналі.

4.8.7. Знищення крові та її компонентів, отриманих в ситуації, описаній в п. 4.8.5, проводять за затвердженими правилами роботи з інфікованими матеріалами.

проводять згідно Інструкції з контролю стерильності консервованої крові, її компонентів, препаратів, кровозамінників, консервуючих розчинів.

проводять згідно Інструкції з фракціонування донорської крові на її компоненти (плазма, еритроцити, лейкоцити) та їх консервування.

6.1. Заморожування, температура та інші умови зберігання.

6.2. Плазма зберігається за температурним режимом, відповідним до мети подальшого використання.

6.3. Плазма повинна бути заморожена в максимально короткий термін, проте не пізніше 20 хвилин з моменту відділення від клітин крові та не пізніше 2-х годин з моменту її вилучення у донора при ручному плазмаферезі. Для цього плазму необхідно розмістити на полиці в морозильній камері одним шаром контейнерів. Заморожування можливе у двох режимах: при температурі -75 град. C та зберіганні при - 30 - 40 град. C плазму можна використовувати протягом 2-х років; якщо плазма заморожена при -30 - 40 град. C, а зберігається при -20 град. C, то її можна використовувати протягом одного року.

6.4. Температурний режим у морозильних та холодильних камерах, де зберігається плазма, контролюють двічі на добу за допомогою термометрів та реєструють у відповідному журналі. Моніторинг температурних умов зберігання плазми можна вести за допомогою термографів.

6.5. Транспортування плазми здійснюють у термоізолюючих контейнерах, які тривалий проміжок часу забезпечують температуру, відповідну до зберігання. Транспортування плазми на значні відстані здійснюють в автохолодильниках або авторефрижераторах.

Усі випадки реакцій у донорів повинні бути занесені в розділ "Коментарі" карти донора.

7.1. Анафілактичні реакції, які можуть виникнути у донора в результаті введення препаратів, відносяться до реакцій негайного і віддаленого типів. Перші з них розвиваються гостро і при прогресуванні є загрозливими для життя донора. Клінічними проявами анафілактичної реакції негайного типу, в залежності від її тяжкості, є: суб'єктивні порушення, болі в спині, нудота, шкірні прояви (прилив крові, кропив'янка, набряк Квінке); колапс (зниження систолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст., тахікардія); задишка; шок; зупинка серця і дихання.

7.1.1. Виникнення анафілактичної реакції у донора вимагає від лікаря швидкої діагностики і надання невідкладної медичної допомоги. При появі анафілактичної реакції негайного типу необхідно зупинити процедуру плазмаферезу, що може бути достатнім при суб'єктивних проявах.

7.1.2. Медикаментозна терапія. При шкірних проявах вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин тощо), 10 мл 10% розчину кальцію глюконату (хлориду). При явищах колапсу необхідно ввести донору кортикостероїди (розчин преднізолону 30,0 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно), кордіамін 2 - 4 мл. Якщо прояви колапсу і задишка наростають, донору вводять внутрішньовенно 0,4 - 0,6 мл 5% розчину ефедрину; 0,2 - 0,5 мл 1% розчину мезатону; 0,5 - 1,0 мл 0,1% розчину адреналіну у 0,9% розчині натрію хлориду або змішують в шприці з його кров'ю, збільшити дозу кортикостероїдів (преднізолон до 100 - 250 мг); 0,5 - 0,8 мл 0,1% розчин атропіну. Виражені явища шоку вимагають повторних введень адреналіну кожні 1 - 2 хв. або переходу на внутрішньовенну крапельну інфузію адреналіну (0,1 мг) з кортикостероїдами, антигістамінними препаратами, еуфіліном 10 мл 2,4% розчину в 300 мл 0,9% розчину натрію хлориду чи глюкози протягом 2 годин та на керовану гемодилюцію.

7.1.3. При явищах зупинки серця і дихання необхідно негайно перейти до реанімаційних заходів (встановлення орафарингеального повітропроводу, оксигенотерапія, штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця тощо).

7.1.4. Після виходу донора з анафілактичного стану його слід залишити під наглядом протягом 3 - 5 годин, а при необхідності - госпіталізувати.

7.1.5. Детальний запис реакції необхідно зробити в карті донора.

7.2. Пірогенні реакції можуть бути зумовлені забрудненням розчину для внутрішньовенного введення. При цьому спостерігаються такі симптоми: тремтіння, гарячка, задуха, відчуття страху. Після припинення внутрішньовенної інфузії розчину ці симптоми швидко зменшуються.

7.2.1. Якщо пірогенна реакція має місце, терміново повідомити про це лікаря і зупинити процедуру плазмаферезу. Відновити її можна після нормалізації стану донора і тільки з дозволу лікаря. Перевести донора у напівлежаче положення, накрити ковдрою.

7.2.2. При підвищенні температури повільно ввести внутрішньовенно 50,0 мг розчину димедролу.

7.2.3. За призначенням лікаря забезпечити вдихання зволоженого кисню через маску в кількості 3 л за хвилину.

7.2.4. Кожні (15 +- 1) хв. проводити визначення та запис показників температури, пульсу і артеріального тиску до повної стабілізації стану донора.

7.2.5. За необхідністю донора госпіталізувати.

7.2.6. Зберігати флакон з розчином, що викликав реакцію.

7.2.7. Детальний опис реакції повинен бути зроблений в карті донора.

7.3. Судоми потребують спостереження і консультації спеціаліста (терапевт, невропатолог). При їх виникненні:

7.3.1. Зупинити процедуру плазмаферезу.

7.3.2. Повідомити лікаря.

7.3.3. Вжити заходів для запобігання травм донора.

7.3.4. Послабити зав'язки одягу.

7.3.5. Повернути голову донора в бік для запобігання аспірації секрету з ротової порожнини і забезпечити адекватну вентиляцію легень.

7.3.6. Якщо судоми повторюються і має місце розвиток епілептичного статусу, необхідно терміново транспортувати донора у відділення інтенсивної терапії лікарні.

7.3.7. Під час судоми та після її припинення донор повинен залишатися під наглядом лікаря протягом 3 - 5 годин. Донор, у якого розвинувся епілептичний статус, на майбутнє не може бути донором крові або її компонентів без ретельного обстеження фахівцями.

7.3.8. Детальний опис реакції слід зробити в карті донора.

7.4. Гостра серцева недостатність супроводжується такими ознаками: задуха, холодний піт, блідість, тахікардія або брадикардія, гіпотензія. Гострий біль у грудній клітці може бути ознакою коронарної недостатності, інфаркту або емболії легеневої артерії. При їх виникненні виконати наступні дії:

7.4.1. Припинити процедуру плазмаферезу. Залежно від стану донора, лікар приймає рішення щодо повернення йому формених елементів крові.

7.4.2. Перевести донора в напівлежаче положення і налагодити вдихання зволоженого кисню в кількості 3 л за хвилину.

7.4.3. Викликати швидку медичну допомогу для надання спеціалізованої допомоги.

7.4.4. Під час надання першої допомоги необхідно ретельно спостерігати за всіма життєво важливими функціями.

7.4.5. Якщо є підозра на наявність у донора повітряної емболії, перевести його у положення Тренделенбурга і застосувати кисень.

7.4.6. Детальний опис реакції слід зробити в карті донора.

7.5. Клінічна смерть (зупинка серця) - раптова зупинка серцевих скорочень або розвиток фібриляції серцевих шлуночків, зупинка дихання. Цей стан може бути зворотній за умови своєчасної діагностики та лікування. При цьому необхідно терміново виконати наступні дії:

7.5.1. Перевірити наявність таких ознак: розширення зіниць, відсутність пульсу, серцевих скорочень, самостійного дихання. Якщо настала зупинка серця необхідно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію за загальноприйнятою методикою і викликати спеціалізовану реанімаційну бригаду швидкої медичної допомоги.

7.5.2. Під час проведення маніпуляцій необхідно спостерігати за появою таких важливих життєвих ознак: поява пульсу на сонній і стегновій артеріях, звуження зіниць і поява поодиноких вдихів. Реанімаційні заходи слід проводити до відновлення пульсу достатнього наповнення і нормалізації показників артеріального тиску.

7.5.3. Детальний опис випадку, що слід занести до карти донора.

7.5.4. Якщо з будь-якої причини донор помирає у плазмоцентрі або поблизу нього, слід вжити таких заходів:

- негайно викликати реанімаційну бригаду швидкої медичної допомоги;

- не переміщувати тіло до прибуття бригади швидкої медичної допомоги;

7.6. Цитратні реакції проявляються появою таких симптомів: поколювання пальців і в ділянці навколо рота, м'язові посмикування, карпопедальна позиція рук, гіперрефлексія, ларингеальний стридор, судоми, зупинка серця. При наявності цих симптомів необхідно провести наступні дії:

- якщо реакція незначна, зменшити швидкість повернення клітин крові до 20,0 мл за 1 хв. і ретельно спостерігати за станом донора. Якщо стан донора погіршується, компоненти крові, що залишились в системі, не повертати;

- лікар призначає інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. У разі розвитку генералізованих судом або ларингеальної обструкції - повільне внутрішньовенне введення 10% розчину кальцію глюконату зі швидкістю не більшою ніж 10,0 мл за 1 хв.;

- повну інформацію про випадок слід занести до карти донора.

Необхідно пересвідчитись, що повітря не потрапляє до вени донора під час плазмаферезу. У випадку емболії можуть проявлятися такі симптоми: занепокоєння, кашель, задуха, біль в грудях, частий слабкого наповнення пульс, який може бути аритмічним, гіпотензія. При цьому слід вдатися до таких дій:

- негайно повідомити лікаря, зупинити процедуру, але зберегти венозний доступ. Якщо це можливо, проводити повільне внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду;

- розпочати кисневу терапію;

- терміново викликати бригаду спеціалізованої медичної допомоги;

- повну інформацію про випадок слід занести до карти донора.

9.1. Атропін. Доза при внутрішньовенному введенні - 0,6 мг. Показання: брадикардія, вазовазальні реакції.