Про затвердження Регламенту адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)

На виконання підпункту 1.2 пункту 1 Плану заходів Державної податкової адміністрації України на 2005 рік за пріоритетними напрямами роботи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.04.05 N 138 "Про затвердження Плану заходів Державної податкової адміністрації України на 2005 рік за пріоритетними напрямами роботи",

1. Затвердити Регламент адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), що додається.

2. Департаменту інформаційної політики та масово-роз'яснювальної роботи (Андронова А.О.) у десятиденний термін після реєстрації наказу забезпечити його оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України.

3. Адміністративно-господарському департаменту (Рахуба А.М.) у десятиденний термін після реєстрації наказу забезпечити його тиражування та надсилання державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Ревуна В.І.

Регламент адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Регламент) є зведеним документом ключових положень нормативно-правової бази щодо адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), прав, обов'язків та відповідальності як платників податків, так і посадових осіб органів державної податкової служби. У разі потреби підтвердження специфічних аспектів або отримання будь-якої додаткової інформації, необхідно звертатися до нормативно-правових актів, перелік яких наведено на початку кожного розділу.

Метою створення цього Регламенту є запровадження в органах державної податкової служби однакового підходу при адмініструванні різних типів податків, зборів (обов'язкових платежів), а також надання платникам податків узагальненої інформації про їх права, обов'язки та відповідальність під час виконання покладених на них обов'язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Регламент базується на чинній на сьогодні нормативно-правовій базі.

Регламент побудований таким чином, щоб були очевидними як ідентичність процесів адміністрування всіх податків, зборів (обов'язкових платежів), так й існуючі особливості в адмініструванні деяких із них, а послідовність викладення його розділів зумовлена послідовністю виникнення відносин органів державної податкової служби з платниками податків під час адміністрування податків.

Перше знайомство фізичної особи з органом державної податкової служби відбувається під час отримання ідентифікаційного номера.

При цьому, якщо фізична особа має лише доходи, що оподатковуються у джерела виплати (доходи у вигляді заробітної плати; дивіденди, що нараховуються на цінні папери; відсотки, що нараховуються на депозитні внески; роялті; страхові виплати тощо), то у таких випадках стосунки між органами державної податкової служби та фізичною особою не виникають, а податки утримуються та сплачуються роботодавцем та/або суб'єктом господарювання, що виплачує зазначені доходи.

Якщо фізична особа має у власності чи користуванні земельні ділянки або орендує земельні ділянки державної чи комунальної власності, вона має сплачувати суму земельного податку або орендної плати, нараховану органами державної податкової служби, розмір якої вказується у податкових повідомленнях, що надсилаються платнику податку.

Якщо фізична особа має доходи, що не оподатковуються у джерела виплати (надання нерухомості в оренду громадянам, доходи у вигляді успадкованого майна, доходи у вигляді цільової благодійної допомоги тощо), та/або має право на податковий кредит, вона зобов'язана декларувати всі свої доходи, подаючи до органів державної податкової служби раз на рік податкову декларацію, та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

У разі якщо фізична особа вирішує стати підприємцем або засновником юридичної особи, вона має пройти процедуру державної реєстрації, після чого у такої фізичної особи - суб'єкта господарювання або створеної нею юридичної особи виникають такі обов'язки щодо оподаткування та взаємовідносин з органами державної податкової служби:

отримати документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби;

визначитися, на якій системі оподаткування перебуватиме (на загальній чи спрощеній);

визначитися з переліком податків і зборів (обов'язкових платежів), що мають сплачуватися;

повідомити про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах;

здійснити, у разі необхідності, реєстраційні дії, пов'язані зі специфікою адміністрування деяких податків (реєстрація платника податку на додану вартість, реєстрація платника акцизного збору, реєстрація платника єдиного податку);

здійснити, у разі необхідності, реєстраційні дії, пов'язані з правом займатися деякими видами господарської діяльності (отримання ліцензії, торгового патенту; реєстрація реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та книги обліку доходів і витрат);

вести податковий облік;

самостійно обчислювати податкові зобов'язання;

правильно заповнювати та своєчасно подавати податкові декларації;

своєчасно та в повному розмірі без будь-яких додаткових вимог сплачувати до бюджету належні суми податків;

допускати посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Для виконання перелічених обов'язків платники податків мають такі права:

подавати органам державної податкової служби документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

отримувати безкоштовні консультації від органів державної податкової служби за всіма питаннями, що можуть виникнути у них під час виконання покладених на них обов'язків;

одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених органами державної податкової служби;

своєчасно отримувати відшкодування податку на додану вартість;

оскаржувати рішення та дії органів державної податкової служби в адміністративному та судовому порядках.

Органи державної податкової служби, у свою чергу, мають такі обов'язки перед платниками податків:

брати на облік платника податків на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, або на підставі поданих за бажанням платника податків документів, та видати (направити поштою) платнику податків документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби;

брати на облік в органах державної податкової служби рахунки платників податків, відкриті у фінансових установах на підставі повідомлення, наданого платником податків та/або фінансовою установою;

надавати безкоштовні консультації (усно, письмово, по телефону) та інформувати через веб-сайт та засоби масової інформації за всіма питаннями, що можуть виникнути у платників податків під час виконання покладених на них обов'язків щодо сплати податків;

здійснювати всі реєстраційні процедури, пов'язані зі специфікою адміністрування деяких податків (реєстрація платника податку на додану вартість, реєстрація платника акцизного збору, реєстрація платника єдиного податку);

здійснювати всі реєстраційні процедури, пов'язані з правом платника податків займатися деякими видами господарської діяльності (видача торгового патенту; реєстрація реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та книги обліку доходів і витрат);

приймати податкові декларації у паперовому та електронному вигляді;

своєчасно здійснювати відшкодування сум податку на додану вартість;

розглядати скарги платників податків на рішення та дії органів державної податкової служби та приймати рішення за результатами їх розгляду;

дотримуватися конфіденційності щодо персоніфікованої інформації про платників податків;

самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків, якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є орган державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають також права, які вони можуть застосовувати, якщо платник податків не виконує свої обов'язки:

застосовувати фінансові санкції (штрафи) за неправильно заповнені та/або несвоєчасно подані або неподані податкові декларації;

у випадках, визначених законодавством, продовжувати терміни подання податкових декларацій;

нараховувати пеню та застосовувати штрафні санкції за не сплачені у строк податки, збори (обов'язкові платежі);

здійснювати невиїзні та виїзні перевірки платників податків;

донараховувати занижені податкові зобов'язання;

застосовувати штрафні санкції за заниження податків;

у випадках, визначених законодавством, розстрочувати (відстрочувати) сплату податкових зобов'язань;

стягувати кошти з рахунків боржників, відкритих у фінансових установах (за рішенням суду);

вилучати готівку з кас боржників та інших місць її зберігання (за рішенням суду);

здійснювати адміністративний арешт активів, який полягає у забороні вчиняти боржником будь-які дії щодо своїх активів (за рішенням суду);

реалізувати активи, що перебувають у податковій заставі;

ініціювати позови до господарських судів про визнання боржників банкрутами;

у випадках, визначених законодавством, списувати безнадійний податковий борг.

Положення, що регламентують виконання обов'язків та застосування прав як платниками податків, так і органами державної податкової служби, у цьому документі структуровано за процессами адміністрування податків:

реєстрація та облік платників податків;

обробка податкових декларацій;

облік платежів (податкові зобов'язання);

обслуговування платників податків;

податковий контроль;

апеляції платників податків;

погашення податкового боргу.

Перевага такої структуризації полягає у можливості слідувати логічній моделі, використовуючи спільні підходи до різних типів податків та різних типів платників податків.

Перелік нормативно-правових актів:

- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 25 червня 1991 року N 1251-ХII "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями);

- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств";

- Закон України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (із змінами та доповненнями);

- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб";

- постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" (із змінами та доповненнями);

- постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" (із змінами та доповненнями);

- постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 "Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 291/2095;

- наказ Державної податкової адміністрації від 12 серпня 1997 року N 293 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 серпня 1997 за N 331/2135 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 січня 1998 року N 43 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 лютого 1998 року за N 124/2564 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації від 3 серпня 1998 року N 380 "Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1998 року за N 540/2980 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації від 1 березня 2000 року N 79 "Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за N 208/4429 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації від 1 серпня 2001 року N 306 "Про затвердження Порядку подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2001 року за N 923/6114 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 р. N 301 "Про затвердження Порядку передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 р. за N 735/7023 (із змінами та доповненнями);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 "Про внесення змін до Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток".

2.1. Реєстрація фізичних осіб-платників податків

Якщо фізична особа має об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язана сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі), то її перше знайомство з органом державної податкової служби відбувається під час реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. При цьому вона отримує ідентифікаційний номер.

Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться органами державної податкової служби за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі-платникові податків необхідно на підставі паспорта або документа, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання, заповнити облікову картку фізичної особи-платника податків. Документом про присвоєння ідентифікаційного номера є Картка фізичної особи - платника податків (далі - Картка), для отримання якої фізична особа - платник податків повинна пред'явити свій паспорт.

Для отримання неповнолітнім громадянином ідентифікаційного номера необхідно одному з його батьків звернутися до державної податкової інспекції, пред'явити при цьому свідоцтво про народження дитини та особистий паспорт громадянина України з визначеним місцем проживання й відміткою про реєстрацію дитини.

Видача Картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", із змінами й доповненнями.

Після присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі, в разі відсутності Картки на спеціальному захищеному матеріалі, видається Картка на паперовому носії.

Індивідуальний ідентифікаційний номер зберігається за фізичною особою протягом усього її життя. У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізична особа протягом місяця з дня виникнення таких змін повинна звернутись до органу державної податкової служби за місцем проживання для повідомлення про такі зміни і отримати нову Картку, в якій індивідуальний ідентифікаційний номер залишається незмінним.

Якщо потім фізична особа має лише доходи, що оподатковуються у джерела виплати (доходи у вигляді заробітної плати; дивіденди, що нараховуються на цінні папери; відсотки, що нараховуються на депозитні внески; роялті; страхові виплати тощо) то у таких випадках стосунки між органами державної податкової служби та фізичною особою не виникають, а податки утримуються та сплачуються роботодавцем та/або суб'єктом господарювання, що виплачує зазначені доходи.

2.2. Облік платників податків

У разі якщо фізична особа прийняла рішення стати підприємцем або заснувати юридичну особу, їй слід звертатися до державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - суб'єкта господарювання для проведення державної реєстрації.

Облік платників податків в органах державної податкової служби здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (із змінами та доповненнями) (далі -Інструкція) на підставі відомостей, що надходять від державного реєстратора або на підставі поданих за бажанням платників податків документів. Платникам податків видаються (направляються поштою) документи, що підтверджують взяття їх на облік в органах державної податкової служби.

Облік договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи здійснюється органами державної податкової служби за місцем перебування на обліку учасника договору, призначеного відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, на підставі поданих ним документів відповідно до Інструкції.

Постійне представництво нерезидента до початку своєї господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 лютого 1998 року за N 63/2503 (із змінами та доповненнями).

Організації та установи, які перебувають на обліку в органі державної податкової служби та підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", можуть бути внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі документів, поданих (надісланих) такою організацією або установою, до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням, згідно з Положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 291/2095.

Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби, а видаткові операції за рахунком платника податків - суб'єкта господарювання починають здійснюватися фінансовою установою лише після отримання нею документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття цього рахунку на облік.

Порядок подання органам державної податкової служби повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в фінансових установах та порядок передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами затверджені наказами Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 року N 301 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 року за N 735/7023, та від 1 серпня 2001 року N 306, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2001 року за N 923/6114.

2.3. Реєстрація платника податку на додану вартість та її анулювання

Особливістю адміністрування податку на додану вартість є процедура реєстрації платника податку на додану вартість та її анулювання.

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість в органі державної податкової служби за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платники цього податку.

Як платник податку на додану вартість може бути зареєстрована особа, відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, постійне представництво нерезидента в Україні, особа, яка виступає інвестором відповідно до угоди про розподіл продукції.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість регламентовано Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за N 208/4429 (із змінами та доповненнями).

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер та видається свідоцтво про реєстрацію, які використовуються для справляння цього податку.

Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.

Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

За ініціативою органу державної податкової служби анулювання реєстрації відбувається у разі якщо :

- платник податку більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, має обсяги оподатковуваних операцій менші за 300 тис.грн.;

- платника податків оголошено банкрутом;

- платник податку подає заяву про припинення своєї діяльності за власним бажанням або за рішенням суду;

- особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість;

- платник податків обирає спеціальний режим оподаткування;

- особа, зареєстрована як платник податку, не надає органу державної податкової служби податкової декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку податкову декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Платник податку на додану вартість зобов'язаний повернути органу державної податкової служби реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою:

платника податку - разом із наданням заяви про таке анулювання;

органу державної податкової служби - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (у цьому випадку затримка у поверненні свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової декларації з податку на додану вартість).

Для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) дані з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за їх заявою або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду.

2.4. Реєстрація платника акцизного збору

Суб'єкти господарювання, що виробляють спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов'язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб'єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії у п'ятиденний строк після її отримання. Ця процедура є особливістю адміністрування акцизного збору. Вона здійснюється вже після постановки на облік в органі державної податкової служби суб'єкта господарювання.

Перелік нормативно-правових актів:

- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні";

- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (розділ IV);

- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року N 24-93 "Про податок на промисел";

- Закон України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок";

- Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва";

- Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- Закон України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України";

- Закон України від 3 червня 2005 року N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України";

- Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";

- постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку";

- постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727";

- наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64;

- наказ Головної державної податкової інспекції України від 22 серпня 1995 року N 73 "Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1995 року за N 328/864;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 25 березня 1998 року N 137 "Про затвердження форми патенту та Порядку його заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 березня 1998 року за N 196/2636;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року N 476 "Про затвердження Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його видачі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 року за N 688/3128;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року N 477 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 року за N 689/3129;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 року N 230 "Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 1999 року за N 289/3582);

- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599 "Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N 221/7542;

- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за N 960/8281.

3.1. Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами

Після постановки на облік в органі державної податкової служби фізична особа - суб'єкт господарювання має право обрати загальну чи спрощену систему оподаткування та визначити податки, які вона має сплачувати. Як правило, фізичні особи - суб'єкти господарювання обирають спрощену систему оподаткування.

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності мають право застосовувати фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Суб'єкти господарювання - фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, отримують свідоцтво про сплату єдиного податку за встановленою формою.

Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку з доходів фізичних осіб;

плати (податку) за землю;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

податку на промисел;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Спрощена система оподаткування, яка застосовується для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, має суттєві переваги перед загальною:

сплачується фіксована сума єдиного податку, що залежить від виду діяльності, яку здійснюватиме підприємець (від 20 грн. до 200 грн. на місяць), та кількості фізичних осіб, які перебуватимуть з ним у трудових відносинах, але не більше 10 (від 10 грн. до 100 грн. за одну особу залежно від виду діяльності);

ведеться спрощений облік доходів;

подаються лише дві форми звітності - звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ та декларація по податку на додану вартість (якщо він є платником податку на додану вартість).

Фізичні особи - суб'єкти господарювання, які застосовують загальну систему оподаткування мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувало не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищував 500 тис. гривень.

Для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем обліку.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва можуть її подавати з дати взяття на облік в органі державної податкової служби.

При переході із загальної системи оподаткування на спрощену заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого фізична особа - суб'єкт господарювання обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, за умови сплати всіх установлених податків, зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Платник єдиного податку, що має намір здійснювати господарську діяльність з використанням найманої праці, зобов'язаний звернутись до органу державної податкової служби для отримання довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Свідоцтво на право сплати єдиного податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У 5-денний термін після закінчення терміну дії Свідоцтва та у разі прийняття рішення про перехід на загальну систему оподаткування або припинення господарської діяльності фізичною особою зазначене Свідоцтво підлягає поверненню разом з усіма довідками до органу державної податкової служби, який їх видав.

У разі виникнення протягом календарного року необхідності внесення змін до Свідоцтва про сплату єдиного податку, зокрема щодо видів здійснюваної діяльності, суб'єкт малого підприємництва повинен подати письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо протягом календарного року платник єдиного податку одержує доходи не від провадження господарської діяльності, зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, такі доходи оподатковуються на загальних підставах згідно із Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Суб'єкт господарювання - фізична особа веде Книгу обліку доходів і витрат за встановленою формою.

Протягом року для платника єдиного податку - фізичної особи встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045, "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" протягом 5 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник єдиного податку подає звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" фізична особа - суб'єкт господарювання має право самостійно обрати спрощений спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо:

кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, та беруть участь у господарській діяльності, не перевищує п'яти;

валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення господарської діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадянин здійснює господарську діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів господарської діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання до отримання патенту. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі органом державної податкової служби за місцем проживання громадянина патенту.

Для одержання патенту на право сплати фіксованого податку громадянин подає до органу державної податкової служби заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення господарської діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні господарської діяльності, їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення господарської діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Орган державної податкової служби зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття від платника податку належним чином оформленої заяви.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють господарську діяльність самостійно.

Для одержання патенту на здійснення господарської діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.

У разі коли платник фіксованого податку здійснює господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у господарській діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується для такого платника на 50 відсотків за кожну особу.

Доходи громадянина, одержані від здійснення господарської діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у господарській діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника органу державної податкової служби до закінчення строку його дії в разі, якщо:

за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту;

платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у господарській діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Сплата громадянами податку на промисел

Платниками податку на промисел можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти господарювання і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.

Об'єктом оподаткування податком на промисел є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до органу державної податкової служби за місцем його проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів.

Форма декларації затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (Додаток N 1).

Не декларується та не оподатковується вартість продажу вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

Податок на промисел сплачується до моменту придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів.

Справляння податку на промисел з сум виручки фізичних осіб від продажу власних автотранспортних засобів з посвідченням договорів купівлі-продажу в органах Державної автоінспекції України проводиться при укладанні другої, третьої, четвертої угод купівлі-продажу, що не посвідчені нотаріально, власних автотранспортних засобів протягом календарного року.

Порядок справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів затверджений наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 серпня 1995 року N 73 "Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів".

Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.

3.2. Застосування спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку - юридичними особами

Право на застосування спрощеної системи оподаткування мають юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім суб'єктів, перелічених у статті 7 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", з урахуванням особливостей, визначених у пункті 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" у редакції Закону України від 3 червня 2005 року N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України"), в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 1 млн. гривень.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Спрощена системи оподаткування для юридичних осіб має переваги перед загальною.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):