надання ритуальних послуг за умови проведення розрахунків вдома у замовника;
організації прийому та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також надання туристичних та екскурсійних послуг за умови проведення розрахунків за межами стаціонарних приміщень суб'єктів туристичної та екскурсійної діяльності;
надання послуг:
1. з видачі дозволів на вилов риби і полювання;
2. з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах за умови проведення розрахунків вдома у споживача;
продажу булочних, кондитерських і порційних кулінарних виробів, морозива, безалкогольних напоїв, сувенірів, іграшок і надувних кульок з розносок та ручних візків у театрально-видовищних та спортивних закладах;
У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у зазначених випадках розрахунки проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
4.2.4.1. Порядок реєстрації розрахункової книжки
Реєстрація розрахункових книжок здійснюється безоплатно в органі державної податкової служби, де суб'єкт господарювання зареєстрував відповідну книгу ОРО, не пізніше двох робочих днів з моменту подання суб'єктом господарювання необхідних документів.
Реєстрація розрахункової книжки здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання письмової заяви довільної форми та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій. При реєстрації розрахунковій книжці надається номер, який складається з фіскального номера книги ОРО, з якою буде використовуватись розрахункова книжка, та проставленого через дріб порядкового номера розрахункової книжки, зареєстрованої на дану книгу ОРО. До порядкового номера розрахункової книжки, що складається зі спрощених розрахункових квитанцій, додається літера "с".
Перед реєстрацією розрахункової книжки, яка складається зі спрощених розрахункових квитанцій, суб'єкт господарювання повинен забезпечити:
відсутність у розрахунковій книжці квитанцій із серіями та номерами, що повторюються;
відповідне заповнення реєстраційної сторінки, яка може розміщатися на останньому аркуші разом з квитанціями;
заповнення у всіх спрощених розрахункових квитанціях реквізиту "Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО)".
На кожну розрахункову книжку, що подається на реєстрацію, необхідно встановити засіб контролю таким чином, щоб унеможливити розкріплення книжки без порушення цілісності засобу контролю.
До реєстрації приймаються зброшуровані розрахункові книжки, які складаються з блоків послідовно пронумерованих розрахункових квитанцій або спрощених розрахункових квитанцій встановленої форми, виготовлених відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614 (із змінами та доповненнями) та реєстраційної сторінки, при цьому серії та номери квитанцій одного виду, зареєстрованих окремим суб'єктом господарювання, не повинні повторюватися у межах розрядності серій та номерів.
Розрахункова книжка повинна бути скріплена виготівником з використанням машинного способу, який унеможливлює вилучення корінців розрахункових квитанцій без порушення засобів кріплення.
Посадова особа органу державної податкової служби здійснює запис у відповідному розділі Книги облікових форм, додаткові записи в обох примірниках довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та заповнює відповідні рядки реєстраційної сторінки розрахункової книжки: номер книжки, дата реєстрації, назва органу державної податкової служби, дані про посадову особу органу державної податкової служби, яка здійснила реєстрацію, серія та номер першого бланка, кількість бланків, номер установленого засобу контролю - після чого розрахункова книжка вважається зареєстрованою. Кількість розрахункових книжок, що реєструються одночасно, не обмежується.
Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації книги ОРО.
4.2.5. Випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок
Діючим законодавством передбачені випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при:
здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);
виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України;
продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат;
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання, які придбали спеціальний торговий патент, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (наданні послуг), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість;
здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;
продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;
продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;
умові що в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);
продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).
4.2.6. Подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок
Звітність подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації реєстраторів розрахункових операцій чи розрахункових книжок не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.
При поданні звітності подавати одночасно книги обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок не потрібно. Державні територіально-галузеві об'єднання (підприємства) залізничного транспорту та їх лінійні підрозділи подають звітність до органу державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи.
Звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, подається суб'єктами господарювання щодо всіх зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, незалежно від застосування чи незастосування їх у звітному місяці, та щодо всіх книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які ведуться разом із розрахунковими книжками у випадках, визначених законом (крім виходу реєстраторів розрахункових операцій з ладу або відключення електроенергії).
Звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, подається у складі " Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" за встановленою формою, а при поданні звіту за останній місяць календарного року - з поданням додатково періодичних звітів за минулий календарний рік, надрукованих на кожному реєстраторі розрахункових операцій.
Звітність, пов'язана з використанням розрахункових книжок, подається у складі Звіту та Довідки про використані розрахункові книжки.
Якщо у суб'єкта господарювання є зареєстровані реєстратори розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій, зареєстровані на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), то дані про суми розрахунків за реєстратораторами розрахункових операцій та за книгами обліку розрахункових операцій можна відобразити в одному Звіті.
РОЗДІЛ 5. ОБРОБКА ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЙ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (розділ IV) (із змінами та доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (із змінами і доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року N 24-93 "Про податок на промисел" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 256 "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат" (із змінами і доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 року N 442 "Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ";
- наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 233 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ та Порядку її заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 290/2094 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 липня 1997 року N 274 "Про затвердження Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1997 року за N 352/2156 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за N 250/2054 (із змінами і доповненнями);
- наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року N 207/472/51/157 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 28 "Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за N 56/2496 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 року N 230 "Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 1999 року за N 289/3582 (із змінами і доповненнями);
- наказ Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року N 105/309 "Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за N 474/3767 (із змінами і доповненнями);
- наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за N 711/4004 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року N 91/241/129/236/565 "Про затвердження Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 року за N 785/4078 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державного комітету рибного господарства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 1999 року N 167/156/299/300/650 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2000 року за N 17/4238;
- наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 8 лютого 2001 року N 37/45/73/44 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за N 160/5351 (із змінами і доповненнями).
- наказ Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 111 "Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів Державної податкової адміністрації України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 року за N 295/5486 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року N 373 "Про затвердження форм Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх заповнення і подання до органу державної податкової служби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за N 862/6053 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року N 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 року за N 963/6154 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 березня 2002 року N 133 "Про затвердження форми звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Порядку його заповнення і подання, а також форми довідки про суми зазначеного збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2002 року за N 369/6657;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 січня 2003 року N 24 "Про затвердження форми податкової декларації про збір за користування радіочастотним ресурсом України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2003 року за N 91/7412 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2003 року N 68 "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 березня 2003 року за N 182/7503 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 року N 146 "Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року за N 280/7601 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 року N 148 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року за N 281/7602 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 25 червня 2003 року N 311 "Про затвердження форм розрахунків рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та транзитне транспортування трубопроводами аміаку, природного газу територією України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 липня 2003 року за N 549/7870;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 року N 442 ( z0879-03) "Про затвердження Інструкції про податковий кредит", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2003 року за N 879/8200;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за N 960/8281 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N 221/7542 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 21 листопада 2003 року N 551/786 "Про затвердження форми Декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, Порядку її складання та внесення Доповнень до Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2003 року за N 1108/8429;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 4 грудня 2003 року N 586 "Про затвердження форми податкового розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 року за N 70/8669;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 620 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за проведення гастрольних заходів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 8/8607;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 621 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за виграш на бігах на іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 9/8608;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 622 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за право використання місцевої символіки", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 2/8601;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 623 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 10/8609;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 624 "Про затвердження форми податкового розрахунку податку з реклами", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 3/8602;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 625 "Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 4/8603.
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 626 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за участь у бігах на іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 11/8610;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 627 "Про затвердження форми податкового розрахунку ринкового збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 12/8611;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 628 "Про затвердження форми податкового розрахунку курортного збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 14/8613;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 629 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за припаркування автотранспорту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 13/8612;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 630 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору з власників собак", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 15/8614.
- наказ Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2004 року N 84 "Про затвердження форм розрахунку збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2004 року за N 245/8844;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 року N 571 "Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 року за N 1388/9987;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2005 року N 111 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2005 року за N 357/10637;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 року N 213 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982;
5.1. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до органу державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), що підлягає сплаті до бюджетів та державних цільових фондів у встановлені законодавством терміни.
Форми податкових декларацій встановлюються Державною податковою адміністрацією України за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової декларації, визначена Державною податковою адміністрацією України, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам закону про справляння певного податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складання.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є орган державної податкової служби. А саме: якщо фізична особа має у власності чи користуванні земельні ділянки або орендує земельні ділянки державної чи комунальної власності, вона має сплачувати суму земельного податку або орендної плати, нараховану органами державної податкової служби, розмір якої вказується у податкових повідомленнях, що надсилаються платнику податку.
5.2. Подання податкових декларацій до органів державної податкової служби
Суб'єкти господарювання - фізичні особи та юридичні особи зобов'язані:
визначитися з переліком податків, що мають сплачуватися;
самостійно обчислювати податкові зобов'язання;
правильно заповнювати та своєчасно подавати податкові декларації.
Податкова декларація подається платником податків до органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника податків, який приймає її без попередньої перевірки зазначених у ній показників.
Платник податків має право подати податкову декларацію органу державної податкової служби:
через канцелярію;
поштою з повідомленням про вручення (не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації);
в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
5.3. Визначення строків подання податкових декларацій
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г", - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Звітний податковий період (податковий рік) - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду (року) та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (року).
Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.
Якщо платник податку (фізична особа) помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV (із змінами та доповненнями), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.
При анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені законодавством для такого базового податкового періоду.
Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу), за винятком декларацій з податку на додану вартість.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку подання вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
Якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового податкового періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким законом.
Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення визначеного граничного строку подання податкової декларації надіслати її на адресу органу державної податкової служби за місцем обліку поштою з повідомленням про вручення.
Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби за місцем обліку другий примірник податкової декларації.
Якщо фізична особа має доходи, що не оподатковуються у джерела виплати (доходи від надання нерухомості в оренду громадянам, доходи у вигляді успадкованого майна, доходи у вигляді цільової благодійної допомоги тощо), та/або має право на податковий кредит, вона має декларувати всі свої доходи, подаючи до органів державної податкової служби 1 раз на рік податкову декларацію, та сплатити податок з доходів фізичних осіб.
Така фізична особа до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до органу державної податкової служби за місцем проживання з проханням заповнити річну податкову декларацію, а останній зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.
Неподання податкової декларації у визначений термін тягне за собою застосування штрафної санкції у розмірі від 3 до 8, а за повторне таке порушення - від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5.4. Внесення змін до податкових декларацій
Платник податків, який до початку його перевірки органом державної податкової служби самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити до подання такого уточнюючого розрахуну суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків такої суми;
або відобразити суму такої недоплати у податковій декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, протягом якого помилки були самостійно виявлені, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Форма уточнюючих розрахунків визначається Державною податковою адміністрацією України.
5.5. Введення даних з податкових декларацій
З метою забезпечення обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій декларації, уносяться до електронної бази даних.
Дані з податкових декларацій, поданих у паперовому вигляді, вводяться вручну, а з податкових декларацій, поданих на магнітних носіях та електронною поштою, - автоматично переписуються. Після введення даних здійснюється автоматичний арифметичний контроль, який дозволяє виявити помилки введення. Після виправлення помилок введення органи державної податкової служби відсортовують податкові декларації, в яких виявлено арифметичні помилки, що допущені платником, донараховують занижені податкові зобов'язання та застосовують фінансові санкції у розмірі десяти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за весь строк недоплати, про що повідомляють платника податків податковим повідомленням.
В отриманих податкових деклараціях з податку на додану вартість перевіряється правильність формування сум податкового кредиту та заявленого до відшкодування податку на додану вартість.
5.6. Інші декларації
Суб'єкти господарювання, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, щоквартально здійснюють декларування валютних цінностей, доходів та майна, що їм належать і знаходяться за межами України.
Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року N 207 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 1996 року за N 18/1043.
Ця декларація не є податковою декларацією, оскільки не містить в собі нарахувань податкових зобов'язань, а містить відомості про наявність валютних цінностей, які належать резидентам України і знаходяться за її межами.
РОЗДІЛ 6. ПОДАТКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.02.05 N 58/78/22 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.02.05 за N 247/10527.
6.1. Поняття податкового зобов'язання
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державного цільового фонду відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) та іншими законами України.
Усі платники податків зобов'язані без будь-яких додаткових вимог сплачувати належні суми податків.
Податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом.
6.2. Порядок визначення податкових зобов'язань
Податкові зобов'язання визначаються:
самостійно платником податків;
органом державної податкової служби.
6.2.1. Податкові зобов'язання, визначені самостійно платником податків
Платник податків самостійно обчислює податкові зобов'язання за кожним з податків, які він зобов'язаний сплачувати, крім випадків, коли відповідно до законодавства відповідальним за обчислення податкового зобов'язання є орган державної податкової служби.
Податкові зобов'язання, обчислені самостійно, платник податків відображає в податковій декларації. Вони вважаються узгодженими з дати подання декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
6.2.2. Податкові зобов'язання, визначені органом державної податкової служби
Орган державної податкової служби обчислює суму податкового зобов'язання платника податків у випадках, коли:
а) платник податків порушує податкове законодавство:
- не подає у встановлені строки податкову декларацію;
- занижує або завищує суму податкового зобов'язання у податковій декларації (за даними документальних перевірок результатів діяльності платника податків);
- припускається арифметичних або методологічних помилок у податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (за даними камеральної перевірки);
б) відповідно до законодавства відповідальним за обчислення податкового зобов'язання є орган державної податкової служби.
Орган державної податкової служби має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку орган державної податкової служби не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої податкової декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.
Орган державної податкової служби має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків без дотримання визначеного строку давності у разі коли:
а) податкову декларацію за період, у який виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання, обчислене органом державної податкової служби, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, крім випадків, коли платник податків оскаржує податкове зобов'язання в адміністративному або судовому порядку.
Від дня подання скарги (заяви) до органу державної податкової служби до дня закінчення процедури адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Процедура адміністративного оскарження закінчується:
- останнім днем строку, передбаченого законодавством України для подання заяви про перегляд рішення органу державної податкової служби, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
- днем отримання платником податків рішення органу державної податкової служби про повне задоволення скарги;
- днем отримання платником податків рішення органу державної податкової служби, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення органу державної податкової служби податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
6.3. Строки погашення податкового зобов'язання
Податкове зобов'язання, визначене самостійно, платник податків зобов'язаний сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання декларації за відповідним податком.
Податкове зобов'язання за уточненим розрахунком платник податків зобов'язаний сплатити до подання уточненого розрахунку.
Податкове зобов'язання, визначене органом державної податкової служби у випадках порушення платником податків податкового законодавства, платник зобов'язаний сплатити протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Податкове зобов'язання, визначене органом державної податкової служби з причин, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження
У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний погасити її, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності, протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо останній день сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем сплати вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний день прострочення у його сплаті.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 90 календарних днів - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
6.4. Джерела погашення податкових зобов'язань
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань є будь-які власні кошти платника податків.
За податками, які справляються з об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі.
Джерелом самостійної сплати податкового боргу також є проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням органу державної податкової служби та органу Державного казначейства України
Джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу державної податкової служби є:
будь-які активи боржника (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених законодавством України;
активи боржника, попередньо передані ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед боржником, право на вимогу якої переводиться на орган державної податкової служби, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ним;
кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених законодавством, у сумі, яка не перевищує суми власного капіталу боржників - банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону).
Податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання платника податків третім особам.
6.5. Повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків