Скарга (заява), оформлена без дотримання цих вимог, не дає можливості розглянути скаргу (заяву) по суті, повертається особі, яка її подала, з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги (заяви).
Якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом державної податкової служби, не входять до його повноважень, то така скарга (заява) у термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу (заяву). Скарга (заява), подана з порушенням порядку, установленого Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, не підлягає розгляду по суті і повертається особі, яка подала скаргу (заяву), з роз'ясненням порядку і строків оскарження податкових повідомлень, рішень або постанов по справі про адміністративне правопорушення.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом державної податкової служби від однієї і тієї ж особи з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
9.3. Строки подання скарги (заяви)
Датою подання скарги (заяви) є день фактичного подання скарги (заяви) до відповідного органу державної податкової служби, а в разі надсилання скарги (заяви) поштою - дата відправлення скарги (заяви), зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті.
У разі відсутності повідомлення про вручення й опису вкладення поштового відправлення та відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з'ясування фактичної дати отримання відділенням поштового зв'язку скарги (заяви), - датою подання скарги (заяви) вважається дата фактичного надходження скарги (заяви) до органу державної податкової служби.
9.4. Подання первинної скарги (заяви)
У разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою (заявою) про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Обов'язок доведення того, що нарахування суми податкового зобов'язання, здійснене органом державної податкової служби відповідно до законодавства, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків нарахування податкового зобов'язання за непрямими методами.
Скарга (заява) повинна бути подана до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби.
Якщо відповідно до закону орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу державної податкової служби протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді органу державної податкової служби на скаргу (заяву), замість десятиденного строку, визначеного законом.
Зазначений тридцятиденний термін для оскарження поширюється:
1) на суми податкового зобов'язання із земельного податку, нарахованого громадянам - власникам земельних ділянок та землекористувачам;
2) на суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого фізичним особам - суб'єктам господарювання, громадянам, іноземним громадянам та особам без громадянства на підставі подання ними декларацій про очікувані або про фактично одержані доходи;
3) на рішення про:
розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації;
установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізовується;
поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків.
Оскарження сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, визначених органом державної податкової служби за результатами виявлених перевірками недостовірних даних, заявлених суб'єктом господарювання у деклараціях про одержані доходи та проведені витрати (перевіркою виявлені порушення податкового законодавства), здійснюється протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
Податкові вимоги і рішення про: заборону здійснення операцій із заставленими активами платника податків; погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації; продаж активів, що перебувають у податковій заставі; самостійне визначення органами державної податкової служби складу активів, що підлягають продажу (акт опису); арешт активів; дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативи органу державної податкової служби можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такого рішення, або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
Суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосування яких законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
9.5. Подання повторної скарги (заяви)
У разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги (заяви), такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
У цьому випадку до скарги (заяви) додаються такі документи: податкове повідомлення про визначення суми податкового зобов'язання; акт перевірки та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено податкове зобов'язання; первинна скарга платника податків та документи, що підтверджують докази незгоди платника податків з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення.
У разі оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення необхідно подати ксерокопії акта перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення, рішення, прийнятого за розглядом скарги на таку постанову.
До скарги також слід подати належної якості ксерокопії рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а у відповідних випадках - повторної скарги (заяви) платника податків, та інші наявні у платника податків документи, що засвідчують обставини справи.
Платник податку також повинен повідомити про подання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, оскарження до суду постанови по справі про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.
Якщо платник податків до скарги (заяви) не додав ксерокопій зазначених документів, орган державної податкової служби вищого рівня, що уповноважений розглядати скаргу (заяву), витребує ксерокопії документів від органу державної податкової служби, рішення якого оскаржується, у тому числі документи, що були надані платником податків з первинною скаргою, про підтвердження доказів незгоди з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірності іншого рішення, прийнятого органом державної податкової служби.
Якщо в повторній скарзі (заяві) порушуються питання або додаються документи, що не були предметом оскарження та розгляду за первинною скаргою, то такі питання й документи не підлягають розгляду по суті, а заявник інформується про необхідність розгляду цих питань органом державної податкової служби, рішення якого оскаржується.
Скарга (заява), подана платником податків із дотриманням порядку і строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги (заяви) до органу державної податкової служби до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Скарга (заява), подана платником податків з порушенням порядку і строків, не підлягає розгляду органами державної податкової служби.
Граничні строки для подання заяв про перегляд рішень органів державної податкової служби підлягають продовженню керівником органу державної податкової служби (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
1) перебував за межами України;
2) перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
4) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
5) був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.
9.6. Розгляд скарги (заяви) та прийняття рішення
Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) у встановленому порядку може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги (заяви) платника податків понад вищезазначені строки, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку.
У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення приймається на користь платника податків.
У разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.
У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, попередньо надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містять нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена платником податків або може бути оскаржена у загальновстановленому порядку.
Рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків, ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків у порядку, встановленому для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.
З дня отримання платником податків рішення про скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) активи такого платника податків звільняються з податкової застави.
Скасування рішення органу державної податкової служби про адміністративний арешт зупиняє такий арешт активів платника податків.
Рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
9.7. Податковий компроміс
Працівник органу державної податкової служби, який уповноважений розглядати скаргу (заяву) платника податків у межах адміністративної апеляційної процедури, має право в установленому Державною податковою адміністрацією України порядку пропонувати такому платнику податків компромісне вирішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитись з рештою податкових зобов'язань, нарахованих органом державної податкової служби.
Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність в органі державної податкової служби таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.
9.8. Порядок оформлення та вручення рішення
За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина органом державної податкової служби приймається рішення.
Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції у встановленому порядку надсилається (вручається) платнику податків.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника, така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу державної податкової служби або його заступника про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Процедура адміністративного оскарження закінчується:
останнім днем строку, передбаченого для подання скарги (заяви) про перегляд рішення органу державної податкової служби у разі, коли така скарга (заява) не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення органу державної податкової служби про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення органу державної податкової служби, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції, за їх наявності, протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
9.9. Особливості оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема за порушення законодавства з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, норм з регулювання обігу готівки і державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів, може бути оскаржене в органі державної податкової служби вищого рівня протягом одного року з дня його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами державної податкової служби.
Скарга подається (надсилається поштою з повідомленням про вручення):
1) на рішення державної податкової інспекції в районі, міжрайонної, міської (міст з районними державними податковими інспекціями), об'єднаної або спеціалізованої державної податкової інспекції - до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
2) на рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя, - до державної податкової інспекції у місті;
3) на рішення регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України - до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України;
4) на рішення державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України - до Державної податкової адміністрації України.
Скарга повинна бути складена відповідно до вимог, викладених у пункті 9.2 розділу 9 цього Регламенту.
До документів, які необхідно додати до скарги, належать ксерокопії:
1) акта перевірки, за наслідками якої прийнято рішення;
2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій;
3) зауважень та пояснень, якщо вони були подані платником податків під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки, інших документів, що засвідчують обставини справи.
Розгляд скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і прийняття рішень відбувається у тридцятиденний строк з дня надходження скарги до органів державної податкової служби. Прийняте рішення за наслідками розгляду скарги вручається або надсилається платнику податків, який її подав, і державній податковій інспекції (адміністрації), регіональному управлінню Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, рішення якого оскаржувалося.
Якщо у тридцятиденний строк вирішити порушені в скарзі питання неможливо, керівник (або його заступник) органу державної податкової служби, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України встановлює необхідний строк для розгляду скарги, про що повідомляється (надсилається рішення) платнику податків, який подав скаргу. При цьому загальний строк розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
Рішення за розглядом скарги складається і вручається (надсилається) особі, яка подала скаргу, відповідно до порядку, викладеному у пункті 9.8 розділу 9 цього Регламенту.
У разі незгоди особи з рішенням органу державної податкової служби, прийнятим за наслідками розгляду поданої скарги, указане рішення може бути оскаржене в органі державної податкової служби вищого рівня, а рішення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України - у Державній податковій адміністрації України протягом одного року з дня його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня вручення рішення платнику податків або його представнику.
Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються органами державної податкової служби, Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.
Порушений з поважної причини строк подання скарги може бути поновлений на підставі заяви платника податків керівником (або його заступником) органу державної податкової служби, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, правомочним розглядати скаргу.
На подання та розгляд скарг на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначені у цьому пункті, не поширюється дія пунктів 4 - 8, підпункту 4 абзацу першого та абзаців четвертого - одинадцятого пункту 9 і пунктів 11 та 12 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.
РОЗДІЛ 10. ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон 2181);
- Закон України від 18 листопада 2003 року N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрація обтяжень" (із змінами і доповненнями);
- Рішення Конституційного суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005
- постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року N 1387 "Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів";
- постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року N 1608 "Про затвердження переліку документів, які є підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна" (із змінами і доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року N 538 "Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі";
- постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 року N 1056 "Про затвердження Порядку списання непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків" (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 21 листопада 2000 року N 600 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2000 року за N 893/5114 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2001 року N 81 "Про затвердження Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 березня 2001 року за N 281/5472;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 року N 103 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за N 16/6304 (із змінами і доповненнями);
- наказ Фонду державного майна України від 5 травня 2001 року N 787 "Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 травня 2001 року за N 463/5654;
- наказ Міністерства економіки України від 7 червня 2001 року N 123 "Про затвердження Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 червня 2001 року за N 536/5727;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій)", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за N 567/5758 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року N 266 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за N 595/5786 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 2 серпня 2001 року N 312 "Про затвердження Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2001 року за N 736/5927 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 року N 378 "Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2001 року за N 912/6103;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за N 865/6056;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 15 березня 2002 року N 111 "Про затвердження податкового роз'яснення положень Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу платників податків на підставі укладеної мирової угоди у справі про банкрутство";
- наказ Державної податкової адміністрації України від 26 червня 2002 року N 294 "Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 року за N 545/6833;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 року N 439 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2003 року за N 926/8247;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 березня 2005 року N 120 "Про затвердження Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення уповноважених бірж з продажу активів, що перебувають у податковій заставі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 травня 2005 року за N 564/10844.
10.1. Органи, уповноважені стягувати податковий борг
Уповноваженими органами, на які покладено обов'язок здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є органи державної податкової служби, а також державні виконавці.
Органи державної податкової служби займаються стягненням податкового боргу не тільки з податків і зборів (обов'язкових платежів), які вони адмініструють, але й тих, що адмініструють інші контролюючі органи. Підставою для такого стягнення є подання контролюючого органу про здійснення заходів з погашення податкового боргу, а також розрахунок його суми. Підставою для припинення такого стягнення є інформація контролюючого органу про скасування або зміну суми податкового боргу.
10.2. Заходи з погашення податкового боргу
Платники податків, які мають податковий борг, переходять до розряду боржників. Боржники мають можливість погасити податковий борг у добровільному порядку як за рахунок самостійної сплати коштів, так і за рахунок добровільного виділення своїх активів для реалізації.
Для погашення податкового боргу органи державної податкової служби здійснюють заходи упереджувального характеру:
реєструють податкову заставу на активи боржника;
направляють боржнику податкові вимоги, в яких вимагають самостійного погашення ним відповідної суми податкового боргу та інформують його про заходи, що застосовуватимуться до нього в разі непогашення податкового боргу;
проводять співбесіди з боржником (по телефону, особисто) стосовно пошуку шляхів погашення податкового боргу;
приймають рішення щодо надання розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань;
приймають рішення щодо застосування податкового компромісу.
Якщо упереджувальних заходів виявляється недостатньо для погашення податкового боргу, органи державної податкової служби застосовують такі заходи:
стягують кошти з рахунків боржника, відкритих у фінансових установах;
вилучають готівку з каси боржника та інших місць її зберігання;
здійснюють адміністративний арешт активів, який полягає у забороні вчиняти боржником будь-які дії щодо своїх активів;
реалізують активи, що перебувають у податковій заставі;
ініціюють позов до господарського суду про визнання боржника банкрутом;
у випадках, визначених законодавством, списують безнадійний податковий борг.
10.3. Порядок направлення податкових вимог
Податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до боржника погасити суму податкового боргу. Боржник отримує одну/дві податкові вимоги.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Друга податкова вимога не надсилається, якщо податковий борг сплачено боржником після отримання першої податкової вимоги.
У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу.
Консолідований борг - це борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги, та зменшений на суму фактично погашеного податкового боргу за цей період.
Податкові вимоги вважаються відкликаними у випадках:
погашення чи скасування податкового боргу;
розстрочення (відстрочення) податкового боргу;
досягнення податкового компромісу;
визнання податкового боргу безнадійним.
При цьому окремого документа про відкликання податкових вимог орган державної податкової служби боржнику не направляє.
10.4. Розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобов'язань платника податків
Для надання можливості платнику податків у разі виникнення у нього обставин непереборної сили продовжити свою діяльність, уникнути банкрутства, надалі своєчасно виконувати свої податкові зобов'язання, недопустити подальшого накопичення податкових боргів йому надається розстрочення (відстрочення) сплати платежів до бюджетів.
Розстрочення (відстрочення) надається на суму податкових зобов'язань під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені.
Суми пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платником розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань не нараховуються.
Розстрочення (відстрочення) сплати не може надаватися:
платникам податків щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів і податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або Законом N 2181;
підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам - суб'єктам господарювання щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки його платниками є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, а на них покладаються лише обов'язки щодо нарахування, утримання та сплати до бюджету цього податку від імені та за рахунок платника податку.
Розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобов'язань може надаватися лише на нараховані суми пені за прострочення встановлених термінів сплати (перерахування) податку на доходи з фізичних осіб, в тому числі не утриманого у джерела виплати або утриманого не повністю.
Розстрочення та відстрочення сплати податкових зобов'язань можуть надаватися по кожному окремому випадку:
Державною податковою адміністрацією України - без обмежень суми;
державними податковими адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - до 3 млн.грн.;
державними податковими інспекціями в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонними та об'єднаними державними податковими інспекціями - до 30 тис. грн.
Рішення про розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань в межах одного бюджетного року приймається:
стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником органу державної податкової служби та має бути затверджене керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби вищого рівня;
стосовно місцевих податків і зборів - керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та затверджується з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Для отримання розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобов'язань платник податків звертається до органу державної податкової служби, де він стоїть на обліку або де обліковується його податкове зобов'язання, з письмовою заявою та надає достатні докази щодо існування загрози виникнення податкового боргу й економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань у режимі розстрочення (відстрочення).
Після прийняття рішення цей орган державної податкової служби укладає з платником податків договір про розстрочення (відстрочення) сплати ним податкового зобов'язання.
Договір про розстрочення (відстрочення) може бути достроково розірвано:
з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні суми податкового зобов'язання, щодо якого була досягнута домовленість про розстрочення (відстрочення);
з ініціативи податкового органу у разі, якщо:
з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладанні договору про розстрочення (відстрочення), виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;
платник податків не сплачує поточних платежів до бюджету після укладення договору про розстрочення (відстрочення);
платник податків своєчасно не сплачує чергової частки розстроченої (відстроченої) суми та нараховані на неї проценти.
10.5. Податкова застава
Податкова застава - це спосіб забезпечення погашення податкового боргу. Право податкової застави виникає згідно з законом і не потребує письмового оформлення.
Починаючи з 24 березня 2005 року, податкова застава може поширюватися на активи боржника, розмір яких дорівнює не менше ніж двократному розміру суми його податкового боргу, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.
Вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи із їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку боржника.
У разі збільшення суми податкового боргу право податкової застави поширюється на додаткові активи боржника у сумі не менше ніж двократного розміру його податкового боргу.
Якщо сума податкового боргу зменшується, то виключення активів боржника з податкової застави на суму такого зменшення можливе за його зверненням та за умови, що в податковій заставі залишаться активи, балансова вартість яких вдвічі перевищує суму податкового боргу.
До Державного реєстру обтяжень рухомого майна вноситься конкретний перелік активів боржника, на які розповсюджується право податкової застави. Для цього активи, які є предметом податкової застави, описуються в акті в момент вручення першої податкової вимоги або в будь-який інший момент, коли можливо здійснити такий опис. Опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб в подальшому такі активи можливо було ідентифікувати. Тобто, крім найменування заставних активів, указується їх детальна характеристика: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.
До акта опису включаються ліквідні активи, які можливо використати як джерело погашення податкового боргу (реальні для продажу на публічних торгах).
Боржник самостійно визначає перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави. Якщо він самостійно не визначає такі активи або визначені ним активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити у присутності боржника (його посадових осіб) склад активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави.
Відмова боржника від підпису акта опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не звільняє його від виникнення права податкової застави на описані активи. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.
Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.
Реєстрація податкової застави не пов'язується з моментом виникнення права податкової застави та не впливає на чинність податкової застави.
Відповідальність за здіснення операцій із активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави.
Боржник, активи якого перебувають у податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.
Боржник, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з органом державної податкової служби.
Якщо боржник, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди з органом державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим, він додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
10.6. Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду
Активи боржників можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення податкового боргу виключно за рішенням суду. Якщо боржника визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
У будь-яких випадках, коли боржник згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податки, збори (обов'язкові платежі), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки з доходів фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та створюється від їх імені.
На кошти бюджетного фонду не може бути накладено стягнення з причин, відмінних від стягнення податків, що його утворюють.
10.7. Звернення стягнення на активи боржника
Стягнення коштів та продаж активів боржника провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надання йому другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому боржника, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі - продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, орган державної податкової служби приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.
З моменту прийняття ухвали судом (господарським судом) про порушення провадження у справі про банкрутство боржника погашення його податкового боргу, зазначеного у заяві, яка подається до суду (господарського суду), визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
10.8. Особливості погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації або реорганізації боржника
Якщо внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи або скасування реєстрації боржника - фізичної особи - суб'єкта господарювання частина податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю активів, податковий борг погашається за рахунок активів засновників або учасників за умови, що вони несуть повну або додаткову відповідальність.
У разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи податковий борг погашається за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно якого виник податковий борг таких філій, відділення, іншого відокремленого підрозділу.
В інших випадках податковий борг, що залишився непогашеним після ліквідації боржника, вважається безнадійним податковим боргом і підлягає списанню.
Особою, відповідальною за погашення податкового боргу, є стосовно:
- боржника, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із чинним законодавством;
- філій, відділень, інших відокремлених підрозділів боржників, які ліквідуються, - такий боржник;
- фізичної особи - суб'єкта господарювання - така фізична особа;
- кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;
- інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.
Порядок погашення податкового боргу померлої або безвісти відсутньої фізичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
У разі коли боржник, що реорганізовується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам податкового боргу такого платника податків.
У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.
Якщо власник боржника або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію, податковий борг підлягає врегулюванню у такому порядку:
- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця обліку боржника, такий боржник після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу, який виник до його реорганізації;
- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу всіх платників податків, які об'єдналися;
- за умови, що реорганізація здійснюється шляхом розподілу боржника на дві або більше особи з його ліквідацією, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу, який виник до такої реорганізації. При цьому податковий борг розподіляється між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платниками податків, щодо яких виник податковий борг боржника, який був реорганізований, зазначений податковий борг повністю розподіляється між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманих ними активів, без урахування активів, наданих особам, що не є платниками податків.
Боржник, активи якого знаходяться в податковій заставі, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган державної податкової служби, де він стоїть на обліку, про прийняття рішення щодо проведення будь-якої реорганізації та надати план реорганізації. Реорганізація не змінює строки сплати податкового боргу.
10.9. Адміністративний арешт активів
Адміністративний арешт активів боржника (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Адміністративний арешт поширюється на активи боржників - юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також на активи боржників - фізичних осіб, що мають статус суб'єктів господарювання чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Процедура адміністративного арешту не поширюється на порядок затримання або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу України, не пов'язаного із порушенням податкового законодавства.
Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з обставин, визначених законом.
Арешт активів як зупинення операцій на банківському рахунку боржника здійснюється за заявою органу державної податкової служби виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.
Керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби може прийняти рішення про застосування арешту активів боржника.
Рішення про застосування адміністративного арешту активів надсилається рекомендованим листом або вручається особисто під розписку.
Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником або його заступником органу державної податкової служби. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під адміністративним арештом протягом строку, визначеним законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою законом.
Керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів боржника за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Зазначені строки не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Функції виконавця рішення про арешт активів (крім арешту як зупинення операцій на банківському рахунку) боржника покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником або його заступником.
Виконавець надсилає рішення про арешт активів, організовує опис активів боржника та здійснює інші заходи, передбачені законодавством.
10.10. Списання безнадійного податкового боргу
Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо тих податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством.
Під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти:
а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;
б) податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;
понад 720 днів перебуває у розшуку;
в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений Законом N 2181;
г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону;
е) пеня, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу податкового боргу, встановленого у процесі його підтвердження згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Також підлягає списанню пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється:
за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку станом на день прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу;
за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу.