ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Відповідно до статті 61 Регламенту Верховної Ради України( 3547-15 ) інформуємо про створення у Верховній Раді Українип'ятого скликання Коаліції демократичних сил, сформованоїдепутатськими фракціями "Наша Україна", Блоку Юлії Тимошенко,Соціалістичної партії України.
Додатки:
1) Угода про створення Коаліції демократичних сил у ВерховнійРаді України п'ятого скликання;
2) Списки членів депутатських фракцій, що сформуваликоаліцію, з особистими підписами народних депутатів.
Голова фракції
Блоку Юлії Тимошенко ТИМОШЕНКО Ю.В.
Голова фракції
"Наша Україна" БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.
Голова фракції
Соціалістичної партії України МОРОЗ О.О.
22.06.2006 р.
Угода
про створення Коаліції демократичних сил
у Верховній Раді України V скликання
ПРЕАМБУЛА
Ми, представники політичних сил - Блоку Юлії Тимошенко, Блоку"Наша Україна", Соціалістичної партії України - визнаючи волю ідемократичний вибір Українського народу, спираючись на підтримку ідовіру наших виборців, поділяючи спільну відповідальність зареалізацію надій і прагнень усіх громадян, а також сповідуючицінності демократії, керуючись у своїх діях пріоритетом прав ісвобод людини, принципом верховенства права і захистомнаціональних інтересів держави, заявляємо про створення Коаліціїдемократичних сил у Верховній Раді України V скликання.
Ми переконані, що Коаліція демократичних сил - спільно зПрезидентом України - покликана забезпечити гідні умови життя ірівні можливості для всебічного розвитку кожного громадянина,зміцнення громадянського суспільства та утвердження ефективної йвідповідальної влади на всіх рівнях, побудову конкурентоспроможноїнаціональної економіки та перетворення України на рівноправногочлена спільноти розвинутих європейських держав.
З цією метою фракції Блоку Юлії Тимошенко, "Наша Україна" таСоціалістичної партії України укладають Угоду про створенняКоаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання,що передбачає утворення парламентської більшості та формуваннякоаліційного Уряду.
Угода про створення Коаліції демократичних сил у ВерховнійРаді України V скликання складається з Преамбули і таких розділів:I. Програма, яка включає в себе Засади внутрішньої і зовнішньоїполітики та Програму діяльності Коаліції; II. Регламент діяльностіКоаліції; III. Розподіл сфер відповідальності між суб'єктамиКоаліції.
Сторони беруть на себе зобов'язання послідовно та неухильновтілювати в життя Програму Коаліції та дотримуватися у співпраціта прийнятті рішень положень Регламенту та принципів, викладених урозділі про розподіл сфер відповідальності між суб'єктамиКоаліції.
Частина I.
ПРОГРАМА
Програма побудована на принципах патріотизму, чесності тавідкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності уприйнятті рішень; відображає узгоджену позицію сторін іґрунтується на положеннях Програми Президента України ВіктораЮщенка та програм суб'єктів Коаліції.
Програма складається з:
Засад внутрішньої і зовнішньої політики, які викладають їїмету та пріоритетні завдання;
Програми діяльності Коаліції (Програми діяльності Уряду наперіод повноважень Верховної Ради України V скликання), що міститьконкретні шляхи і механізми реалізації соціально-економічних іполітичних реформ, культурних і міжнародних ініціатив держави і єпланом дій парламентської більшості і коаліційного Уряду.
1.1. ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОЇ І
ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Засади внутрішньої і зовнішньої політики - формулюютьосновоположні цілі Коаліції демократичних сил, є погодженимипріоритетними завданнями для всіх її учасників, а саме: народнихдепутатів України, що входять до депутатських фракцій - суб'єктівданої Угоди, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету МіністрівУкраїни та обов'язковими для врахування при розробці програми дійуряду, визначень і концепцій законів, загальнодержавних програм,затвердження Державного бюджету України.
Засади внутрішньої і зовнішньої політики України на термінповноважень Верховної Ради України V скликання приймаютьсяконсолідованим голосуванням Коаліції.
У СФЕРІ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
1. Ефективний захист прав і свобод громадян:
утвердження повноцінного громадянського суспільства, в якомулюдина всебічно розвивається і самореалізується;
забезпечення незалежної діяльності громадських організацій ірухів, збільшення їх впливу на прийняття суспільно важливихрішень;
забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ;
запровадження гендерної рівності.
2. Модернізація системи освіти та науки:
підготовка висококваліфікованих, мобільних і творчихособистостей, справжніх патріотів України, які мають можливістьопановувати нові передові знання та використовувати їх на благосуспільства;
реформування дошкільної освіти, що має будуватися на засадахбагатоманітності, сприяння розвитку творчої індивідуальностідітей;
забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повноїзагальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти вдержавних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної,повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної,вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; наданнядержавних стипендій та пільг учням і студентам;
збереження і сприяння розвитку мережі сільських шкіл;
підвищення престижу освітянської праці;
розвиток вищої освіти як чинника формування інтелектуальноїеліти нації;
підвищення ролі науки як основи розвитку в Україні ефективної"економіки знань";
реформування вітчизняної науки як стратегічного пріоритетудля влади.
3. Національний культурний розвиток:
створення умов для реалізації творчого потенціалу людини ісуспільства;
забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей узадоволенні своїх культурно-духовних потреб;
відродження духовних цінностей українського народу, захист тапримноження його культурних здобутків;
збереження та актуалізація національної культурної спадщини;
забезпечення цілісності мовно-культурного простору України;
підвищення ролі української мови як державної;
державний захист національної культурної індустрії(книговидання, кінематографія, мистецтво);
утвердження свободи совісті та віросповідання;
державний захист суспільної моралі;
інтеграція української культури у світові культурні процеси.
4. Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги тадинамічного розвитку системи охорони здоров'я:
формування та затвердження Кабінетом Міністрів Українипереліку медичних послуг, які будуть надаватися безкоштовно;
поступовий перехід до надання основних медичних послуг зарахунок державного фінансування, відповідно до КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР );
реформування системи охорони здоров'я шляхом пріоритетногорозвитку первинної медико-санітарної допомоги, діагностики різнихвидів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичногодогляду, створення єдиного простору доступних для всіх верствнаселення медичних послуг;
запровадження одночасно з переліком безкоштовних медичнихпослуг страхової медицини. Для малозабезпечених осіб страховийполіс має оплачуватися частково або повністю за державний кошт;
запровадження механізмів солідарного фінансування медицини,запровадження обов'язкового медичного страхування роботодавцями звіднесенням страхових внесків на зменшення бази оподаткуваннясуб'єктів господарювання, розвиток сімейної медицини;
виконання програм щодо медичного обслуговування громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
реалізація державних програм лікування: онкології,туберкульозу, кардіології, ВІЛ/СНІДу, цукрового діабету таборотьби з дитячою смертністю;
пропаганда здорового способу життя, посилення боротьби зпияцтвом, палінням, наркоманією та іншими шкідливими звичками;
забезпечення всього населення країни незалежно від місцяпроживання якісною питною водою.
5. Державна політика у сфері фізичної культури і спорту:
забезпечення оптимальної рухової активності кожної людинивпродовж усього життя як важливого чинника здорового способужиття, організації змістовного дозвілля;
сприяння максимальній реалізації здібностей обдарованих осібу спорті, підвищення авторитету держави у світовому спортивномурусі.
6. Забезпечення конституційних прав громадян на безпечнедовкілля та вдосконалення національної екологічної політики:
стимулювання розвитку екологічно безпечних технологій;
посилення просвітницької діяльності населення щодо вимогекологічних норм і стандартів.
7. Перебудова системи соціального захисту населення тазабезпечення відповідності соціальних стандартів потребам гідногожиття людини:
реформування системи соціальних стандартів і пільг;
поліпшення соціального захисту дітей;
подолання демографічної кризи, досягнення сталогодемографічного розвитку;
розподіл відповідальності між державою, роботодавцями тапрацівниками щодо забезпечення гарантій з соціального страхування;
поширення адресної державної соціальної допомоги черезупорядкування пільг; при цьому скорочення пільг маєсупроводжуватися відповідним підвищенням доходів населення;
розвиток системи соціального і споживчого кредитування;
утвердження духовно і фізично здорової, матеріальнозабезпеченої та соціально благополучної сім'ї;
професійна реабілітація та зайнятість інвалідів з метою їхзалучення до активного життя;
сприяння у реалізації творчих можливостей та ініціативмолоді, залучення її до активної участі у соціальному,економічному та гуманітарному розвитку країни;
повернення боргів по заощадженням громадян.
8. Трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці,підвищення рівня життя широких верств населення:
подолання бідності;
створення чисельного середнього класу;
перехід до нового соціального стандарту - мінімальноїпогодинної заробітної плати;
зменшення рівня соціального розшарування;
посилення ролі соціального діалогу (трипартизму) в управлінніпідприємствами та розподілі доходів, упровадження механізмівстимулювання найманих працівників до співволодіння підприємствами;
формування правових умов для працевлаштування молоді,зокрема, випускників вищих навчальних закладів;
сприяння самозайнятості населення, сімейному підприємництву,малому та середньому бізнесу, розвиток громадських робіт;
законодавче забезпечення сплати дивідендів міноритарнимакціонерам;
скорочення трудової еміграції населення, державний захистгромадян за кордоном;
спрощення умов для відкриття початкового бізнесу;
забезпечення розміру соціальних виплат, які є основнимджерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум;
ліквідація заборгованості по заробітній платі, недопущення їївиникнення на підприємствах, установах, організаціях усіх формвласності.
9. Реформування системи пенсійного забезпечення:
створення умов для гідного життя людей похилого віку;стимулювання розвитку ефективної системи пенсійного страхування;
встановлення мінімальної пенсії не нижче рівня прожитковогомінімуму для непрацездатних осіб;
поступова ліквідація невиправданих диспропорцій привизначенні розмірів пенсій різним категоріям населення;
недопущення заборгованості з пенсій та інших соціальнихвиплат;
реформування солідарної системи пенсійного забезпечення,запровадження добровільної системи пенсійного страхування,створення економічних передумов та інформаційно-технічної бази длязапровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійногострахування.
10. Реформування житлового-комунального господарства.
У СФЕРІ ПОБУДОВИ СУЧАСНОЇ
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1. Завершення та удосконалення політичної реформи:
оптимізація розподілу повноважень між гілками влади,створення дієвого балансу стримувань і противаг;
чітке законодавче визначення статусу, механізмів формуваннята засад діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України(прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членівУряду), Верховної Ради України, законодавче врегулювання процедурздійснення ними повноважень;
розвиток парламентаризму і його інституційних основ:партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів доВерховної Ради України та місцевих рад, а також законодавчеврегулювання статусу парламентської більшості (коаліціїдепутатських фракцій) та парламентської опозиції;
скасування недоторканності народних депутатів України шляхомобмеження їх імунітету до форм їх парламентської діяльності;
2. Скасування всіх пільг державним службовцям, суддям ідепутатам усіх рівнів.
3. Побудова в Україні публічної адміністрації європейськогозразка:
реформування вищого та центрального рівня органів виконавчоївлади;
реформування адміністративно-територіального устрою тамісцевого самоврядування в інтересах громадян;
4. Забезпечення доступного, якісного і справедливогосудочинства:
впровадження інституту безоплатного захисту в суді прав ісвобод малозабезпечених громадян України;
виведення судів з-під політичних, адміністративних,корупційних впливів;
звільнення малозабезпечених громадян України від сплатисудового збору;
розширення повноважень органів суддівського самоврядування, втому числі стосовно призначення (обрання) голів місцевих судів.
5. Реформування прокуратури, адвокатури, системи виконаннясудових рішень, нотаріату:
приведення діяльності правоохоронних органів до європейськихстандартів з посиленням функції громадського контролю;
скасування функцій загального нагляду прокуратури;
введення прокуратури в систему органів юстиції (попереднє(досудове) розслідування кримінальних справ має бути відокремленевід діяльності та повноважень прокуратури);
6. Запровадження Національної програми боротьби з корупцією.
7. Здійснення військової реформи та підвищенняобороноздатності країни.
У СФЕРІ ПОБУДОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1. Підвищення доходів на основі зростання продуктивностіпраці.
2. Забезпечення умов реалізації людського потенціалу Українивідповідно до європейських стандартів.
3. Гарантування державою недоторканності прав власності тазміцнення інституту власності як основи ринкової системигосподарювання.
4. Створення сприятливого середовища для розвитку та всебічнапідтримка підприємництва.
5. Розвиток конкуренції як основного чинника підвищенняефективності економіки.
6. Сприяння процесам становлення національного капіталу якоснови національної макроекономічної стабільності таконкурентоспроможності.
7. Детінізація економіки та легалізація капіталів некримінального походження.
8. Забезпечення стабільно низького рівня інфляції,переорієнтація з використання обмежувальних монетарних заходів наринкові методи управління сукупними пропозицією і попитом тапріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.
9. Підвищення ефективності управління грошовою пропозицією,вибір адекватних цільових орієнтирів монетарної та курсовоїполітики.
10. Узгодження бюджетної політики в Україні з цілямидовгострокового економічного зростання та перетворення бюджетноїполітики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку вумовах ринкової економіки. Зміцнення бюджетів місцевогосамоврядування шляхом децентралізації державних фінансів.
11. Проведення стабільної та раціональної податковоїполітики:
формування справедливої, прозорої та стабільної податковоїсистеми, перехід від фіскальної направленості до стимулюючої, зефективним захистом українського виробника;
затвердження на законодавчому рівні Стратегії реформуванняподаткової системи України на середньострокову перспективу;
розробка та ухвалення Податкового кодексу України;
адаптація елементів податкового законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу і норм СОТ і створення єдиногоправового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов дляподальшого інтегрування України до світової спільноти.
12. Інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності:
поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення надійногоінституційного захисту прав інвесторів, заохочення інвестиційногоспрямування коштів підприємств та населення;
забезпечення інноваційної складової інвестицій;
утвердження ефективної системи страхування інвестиційнихризиків;
стимулювання інвестицій за рахунок прискореної амортизації;
стимулювання збільшення обсягів заощаджень громадян таспрямування цих коштів на інвестування економіки;
визначення стратегічно важливих напрямків розвитку економікита створення умов для їхнього належного фінансування;
запровадити систему економічних стимулів для заохоченнямодернізації українського виробництва;
зняття обмежень на входження в український ринок іноземнихфінансових капіталів із врахуванням інтересів національноїбезпеки;
запровадження виключно аукціонної системи продажу земельнесільськогосподарського призначення на конкурсній основі;
модернізація науково-технологічної сфери та формуваннямотивації суб'єктів господарювання до інновацій.
13. Активізація ресурсного потенціалу регіонів, забезпеченнярозвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу,подолання депресивності територій.
14. Забезпечення ефективного використання державного майна,запровадження прозорого та ефективного механізму реалізаціїдержавою своїх прав власника та підвищення якості управліннядержавним майном.
15. Встановлення оптимального співвідношення форм власностіта організаційних моделей господарювання.
16. Проведення прозорої та справедливої приватизаціїдержавного майна, спрямування коштів, отриманих від приватизації,на задоволення потреб подальшого розвитку суспільства.
17. Розвиток ліквідного, прозорого і надійного фондовогоринку та становлення вторинного ринку цінних паперів.
18. Досягнення високого рівня енергетичної безпеки якскладової національної безпеки України, що передбачає:
зменшення критичної залежності від єдиного джерела імпортуенергоносіїв, диверсифікація шляхів та джерел їх постачання;
збереження в державній власності магістральних нафто- ігазопроводів, а також аміакопроводів;
зниження енергоємності ВВП та перехід до енергозберігаючоїмоделі національної економіки;
зміцнення енергетичного співробітництва та координаціяенергетичної політики з Європейським Союзом;
співробітництво з Росією, країнами Центральної Азії, іншимипартнерами в енергопостачанні на основі довготермінових, прозорих,взаємовигідних домовленостей без тіньових посередників;
розвиток власної сировинно-ресурсної бази, розширеннярозвідки та видобутку запасів нафти та газу, створення елементіввласного циклу виробництва ядерного палива;
фінансування енергозберігаючих проектів за рахунок видатків здержавного та місцевих бюджетів, а також комерціалізаціїенергозбереження, запровадження системи економічного стимулюванняенергозберігаючих технологій;
використання альтернативних джерел енергоносіїв (біопаливо,вітроенергетика та інші).
підвищення ефективності та конкурентоспроможності
сільськогосподарського виробництва, шляхом впровадження сучасних
технологій та перехід на європейську модель забезпечення якості та
безпеки сільськогосподарської продукції;
розробка законодавчої бази для ефективного використанняземлі, як найважливішого засобу виробництва;
розроблення державних та регіональних програм комплексногорозвитку сільських територій, удосконалення державної підтримкирозвитку підприємництва, розв'язання проблеми зайнятостісільського населення;
запровадження європейських механізмів і методів підтримкивиробництва, формування прозорого ринку сільськогосподарськоїпродукції та продовольства;
створення сприятливих умов для реалізації експортногопотенціалу аграрного сектору економіки;
державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищеннякваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень дляаграрного сектору;
створення привабливих соціально-економічних умов длязабезпечення сільської місцевості кваліфікованими спеціалістамисільського господарства, освіти, культури, охорони здоров'я тапобутового обслуговування.
19. Розробка і реалізація до 01.01.2008 необхідного комплексузаходів, що забезпечують умови функціонування ринку землі (зокремазавершення видачі актів на право власності на землю, виділенняземельних ділянок в натурі, створення земельного кадастру,встановлення меж територіальних одиниць, проведення грошовоїоцінки землі, механізмів регулювання ринку землі тощо).
Внесення до 01.12.2006 доповнень до Земельного кодексуУкраїни ( 2768-14 ) відповідно до яких не допускається реалізаціяправовідносин щодо продажу землі до завершення передбаченихчастиною першою робіт.
20. Формування зовнішньоекономічної політики України назасадах пріоритетності національних економічних інтересів:
поліпшення стану платіжного балансу;
стимулювання експорту та виважене регулювання імпорту;
захист вітчизняних економічних інтересів закордоном.
У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
1. Досягнення повноправного членства в Європейському Союзі.
2. Взаємовигідна співпраця з НАТО.
3. Ухвалення рішення про вступ України в НАТО за наслідкамивсеукраїнського референдуму.
4. Збереження та зміцнення рівноправних і добросусідськихвідносин з Російською Федерацією та іншими сусідніми країнами.
5. Зміцнення лідерських позицій України вСхідноєвропейсько-Чорноморському регіоні.
6. Забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами,передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету і безпеки,територіальної цілісності та непорушності державних кордонівУкраїни, її політичних, торговельно-економічних,науково-технічних, культурних та інших інтересів, а також законнихправ громадян України та її юридичних осіб за кордоном.
1.2. ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ КОАЛІЦІЇ
(Програма діяльності Уряду на період
повноважень Верховної Ради України V скликання)
I. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК
"Кожна людина має право на вільний розвиток своєїособистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи іншихлюдей, та має обов'язки перед суспільством" - цей принцип,закладений у Конституції України ( 254к/96-ВР ), має статиосновним у визначенні гуманітарної стратегії розвитку України.
Гармонійний розвиток людини можливий за умови побудовигромадянського суспільства, забезпечення свободи слова,культурно-духовних потреб, якісної освіти та науки, свободивіросповідання, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізаціїправа на працю та гарантій соціального захисту.
1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Державна підтримка розвитку громадянського суспільства маєпередбачати:
налагодження плідного діалогу між владою, неурядовимиорганізаціями та громадянами;
вчасне і публічне реагування державних органів влади наініціативи та звернення громадськості.
Для реалізації зазначених пріоритетів учасники Коаліціїзобов'язуються вдосконалити нормативно-правову базу діяльностігромадських організацій, що передбачає схвалення законопроектів:
"Про внесення змін до Закону України "Про об'єднаннягромадян";
"Про відкритість та прозорість діяльності державних органіввлади та органів місцевого самоврядування";
"Про соціальні послуги" (регламентація механізмів та умовнадання послуг неприбутковими організаціями);
"Про непідприємницькі неприбуткові організації";
"Про громадський контроль".
Важливою складовою громадянського суспільства є забезпеченнясвободи слова та незалежності ЗМІ. З цією метою учасники Коаліціїзобов'язуються забезпечити:
розвиток та захист національного інформаційного простору;
створення нормативно-правової бази для проведення реформинаціональної інформаційної сфери, демонополізації тароздержавлення засобів масової інформації, забезпечення прозоростістосунків власності у медіа-бізнесі, створення національноїсистеми суспільного мовлення як інформаційного гаранта українськоїдемократії;
запровадженням соціальних гарантій для журналістів цих ЗМІ;
сприяння самоорганізації журналістського середовища;
впровадження нормативно-правових вимог щодо укладання угодміж власниками ЗМІ та журналістськими колективами щодо редакційноїполітики, а також щодо прозорості у структурі володіння ЗМІ шляхомоприлюднення інформації щодо їх власників;
ухвалення нової редакції Закону України "Про інформацію"( 2657-12 ) відповідно до стандартів Ради Європи.
Учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити формування тареалізацію єдиної державної гендерної політики шляхом:
адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу у сфері гендерної рівності, в тому числішляхом запровадження гендерно-правової експертизи чинногозаконодавства та проектів нормативно-правових документів;
здійснення контролю за дотриманням гендерної рівності привирішенні кадрових питань у центральних та місцевих органахвиконавчої влади;
залучення об'єднань громадян та інших складовихгромадянського суспільства до всіх процесів реформування татворення політики рівних можливостей;
здійснення інформаційно-просвітницької роботи щодо ліквідаціївсіх форм дискримінації за ознакою статі;
прийняття Державної програми з утвердження гендерної рівностів українському суспільстві на 2006-2010 роки.
1.2. ЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА
Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формамидошкільної освіти. Дошкільна освіта має забезпечувати кожнійдитині, що йде до школи, початок вивчення української та рідноїмови, знайомство з українськими традиціями й народною творчістю.
Держава має забезпечити рівний доступ до якісної середньоїосвіти. Це передбачає:
гарантування освітянам заробітної платні, не нижчої відсередньої по промисловості;
цільову підтримку сільських шкіл, реалізацію у повномуобсязі програм "Вчитель" ( 379-2002-п ), "Шкільний автобус"( 31-2003-п );
активізацію процесу комплектації шкіл комп'ютерною технікоюта підключення усіх шкіл до мережі Інтернет;
осучаснення навчальних програм та їх українознавчогонаповнення;
оновлення навчально-методичного забезпечення навчальнихзакладів і сприяння розвитку вітчизняних підприємств, щовиробляють вітчизняну продукцію;
вдосконалення об'єктивної системи оцінювання знань школярівза допомогою незалежних центрів тестування.
Реформування системи закладів вищої освіти відбуватиметьсяшляхом:
формування державного замовлення відповідно до потребсуспільства та забезпечення його фінансування з бюджету;
розширення автономії вищих навчальних закладів тадемократизації їхнього внутрішнього життя, в т.ч. шляхомпідвищення ролі наукових рад, обмеження часу перебування ректорівна посадах двома термінами поспіль, посилення ролі студентськогосамоврядування;
адаптації української вищої школи до європейських стандартів(Болонський процес) зі збереженням кращих набутків національноїосвіти, забезпечення сумісності навчальних курсів у різних вузахяк у межах України, так і з іншими країнами Європи;
створення умов для міжнародного обміну студентами тавикладачами на взаємній основі;
посилення державного контролю за якістю освітнього процесу,позбавлення ліцензій тих ВНЗ, де цей процес не відповідаєвстановленим стандартам;
забезпечення пріоритетного права на отримання вищої освіти забюджетні кошти обдарованим дітям із малозабезпечених родин;
нормативно-методичне забезпечення засад фінансування видатківна отримання освіти.
Окремим напрямком освітньої та інформаційної політики державимає стати подолання вузькорегіональних підходів дозагальнодержавних проблем, формування і поширення на всійтериторії країни єдиної системи оцінок і бачень стратегічнихнапрямків розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є,зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін тапрограм їх викладання в усіх освітніх закладах.
З метою виконання вищевикладених завдань учасники Коаліціїзобов'язуються, зокрема, внести відповідні зміни до ЗаконівУкраїни: "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту"( 2628-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), "Пропрофесійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту"( 2984-14 ), запровадити незалежне тестування всіх випускниківшкіл замість випускних іспитів у школах і вступних іспитів у ВНЗ.
1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА
З метою підвищення ролі науки у розвитку сучасногосуспільства учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:
перетворення провідних університетів на сучасні науковіцентри (зокрема, шляхом створення нових компактних науковихпідрозділів та інститутів із широким залученням студентів донаукових досліджень);
зближення академічної та університетської науки шляхомстворення спільних наукових та освітніх підрозділів у рамкахєдиної загальнодержавної програми;
оптимізацію співвідношення між державним фінансуваннямфундаментальних і прикладних досліджень та вдосконаленнямеханізмів такого фінансування на основі державних пріоритетів таекспертних висновків наукового середовища;
перехід до фінансування науково-технологічних розробокпереважно на основі відкритого конкурсу та забезпечення обсягівфінансування у відповідності до Закону України "Пронауково-технічну діяльність" ( 1977-12 );
неперервність зв'язку в ланцюгу фундаментальні дослідження -прикладні дослідження - науково-технологічні розробки -інноваційне виробництво;
самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищенняролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівниківнаукових установ та обмеження часу їх перебування на посадах двоматермінами поспіль, формування партнерської моделі взаємовідносинміж державою і науковим середовищем;
подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науковийпроцес шляхом активного включення України до міжнародних науковихпрограм (в тому числі - на рівні Європейського Союзу), посиленняінформаційного забезпечення національних наукових центрів, зняттянаявних бюрократичних перешкод;
підвищення соціального статусу науковця;
удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності;
ухвалення законів України "Про наукові асоціації йтовариства", "Про автономні (наукові) університети", а також новихредакцій законів України "Про науково-технічну діяльність"( 1977-12 ), "Про особливий режим діяльності технопарків".
1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА
Розбудова національного культурного простору - основасуспільної злагоди та порозуміння громадян України. Вона неможливабез відродження духовних цінностей українського народу, захисту тапримноження його культурних здобутків. Турбота про досягненнязазначених цілей має стати одним з основних обов'язків держави.
З метою створення цілісного національного мовно-культурногопростору, який ґрунтується на утвердженні української мови у всіхсферах суспільного життя, учасники Коаліції зобов'язуються:
ухвалити Концепцію державної мовної політики і нову редакціюЗакону "Про мови" ( 8312-11 ), що базуватимуться наконституційному положенні про забезпечення повноцінногофункціонування державної мови на всій території України і в усіхсферах суспільного життя, передбачаючи водночас вільний розвитокросійської та інших мов національних меншин України;
привести Закон України "Про ратифікацію Європейської хартіїрегіональних мов або мов меншин" (802-IV ( 802-15 ), 15 травня2003 р.) у відповідність з метою і об'єктом Хартії ( 994_014 )шляхом внесення в існуючий Закон змін і доповнень.
Збереження та актуалізація національної культурної спадщинимає передбачати створення належної нормативно-правової бази тавідповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення цієїмети учасники Коаліції зобов'язуються:
ухвалити Закони України: "Про внесення змін та доповнень дозаконів України "Про охорону культурної спадщини", "Проратифікацію Європейської Конвенції "Про охорону архітектурноїспадщини";
здійснити комплекс заходів із вдосконалення та розвиткуіснуючої системи національних виставкових центрів та галерей (докінця 2009 р.);
вдосконалити існуючу мережу бібліотек та музеїв увідповідності до європейських стандартів шляхом ухваленнязаконопроектів "Про внесення змін до Закону України "Пробібліотеки і бібліотечну справу", "Про внесення змін до ЗаконуУкраїни "Про музеї та музейну справу";
створити Державний реєстр національного культурного надбаннята Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
реалізувати цільові державні програми з підготовки,виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної,аудіовізуальної інформації про культурні цінності Україниукраїнською та іноземними мовами;
розробити та реалізувати Державну програму популяризаціїнаціональної культурної спадщини серед учнівської та студентськоїмолоді, Державну програму збереження та використання замківУкраїни, Державну програму реставрації та розвитку національнихісторико-культурних заповідників;
сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських таспонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробкута ухвалення законопроектів "Про культуру", "Про меценатство" тавнесення відповідних змін до податкового законодавства таБюджетного кодексу ( 2542-14 ).
Державний захист національної культурної індустрії маєспрямовуватись, у першу чергу, на підтримку вітчизняногокниговидання, кінематографії та анімації. Для досягнення цієї метиучасники Коаліції зобов'язуються:
сприяти розвитку попиту на вітчизняні культурні продукти;
створити систему податкових та інвестиційних стимулів длярозвитку українського кінематографу та книговидання, а такожсистему державних грантів видавництвам для фінансової підтримкиукраїномовних проектів;
забезпечити виконання Указу Президента України "Про деякізаходи з розвитку книговидавничої справи" ( 243/2006 );
ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законівУкраїни (щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняноїкінематографії)";
створити сприятливі умови для розвитку вітчизняногокіновиробництва.
Розбудова партнерських стосунків між державою та релігійнимиорганізаціями має на меті убезпечити українське суспільство відрозпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї метиучасники Коаліції зобов'язуються:
впроваджувати ефективні правові механізми регламентаціїсуспільно-релігійних та державно-церковних відносин;
розробити та ухвалити нову редакцію Закону України "Просвободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 );
вдосконалити правила повернення релігійним організаціямцерковного майна.
Інтеграція української культури у глобальні культурні процесиполегшить доступ українців до надбань світової культури тадозволить гідно представляти вітчизняну культуру на міжнародномурівні. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:
створити систему державної підтримки для видавництв, щоздійснюють проекти з перекладу світової літературної та науковоїкласики на українську мову;
посилити участь у програмах двостороннього культурногоспівробітництва із зарубіжними країнами, культурних програмахміжнародних організацій;
стимулювати участь українських митців у провідних світовихмистецьких форумах;
забезпечити діяльність культурно-інформаційних центрівУкраїни у складі закордонних дипломатичних представництв;
підтримувати на належному рівні зв'язки з українськимигромадами за кордоном.
Відповідно до визначених у Законі України "Про Концепціюдержавної політики в галузі культури на 2005-2007 рр." ( 2460-15 )(від 3 березня 2005 р.) пріоритетів оновлення державної політики усфері культури здійснюватиметься за такими напрямами:
розробка довгострокової програми культурного розвитку Українина загальнодержавному та регіональному рівнях з метою забезпеченняумов для самовідтворення і послідовного культурного розвитку;
розробка і впровадження державних соціальних стандартівнадання послуг населенню у сфері культури, що гарантуютьсядержавою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душунаселення;
впровадження виконання певних функцій шляхом бюджетногофінансування мережі закладів та установ культури до розробки,підтримки і реалізації цільових культурно-мистецьких програм іпроектів:
- формування та здійснення видатків державного та місцевихбюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільовогометоду;
- використання процедур відкритого конкурсу при визначеннівиконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;
- встановлення механізму бюджетних дотацій на здійснення тогочи іншого культурно-мистецького проекту закладами, установами таорганізаціями культури, що залучили благодійну допомогу,спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого проекту(механізм доповнювальних грантів);
- державна підтримка у залученні благодійної допомоги,меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного таінших видів регулювання, за допомогою створення системи державноговизнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.
