• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

Європейський Союз | Регламент, Класифікація, Міжнародний документ від 26.06.2013 № 575/2013
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Класифікація, Міжнародний документ
  • Дата: 26.06.2013
  • Номер: 575/2013
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Класифікація, Міжнародний документ
  • Дата: 26.06.2013
  • Номер: 575/2013
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(i) вони є експозиціями до установи публічного сектора;
(ii) до них застосовується підхід, визначений у статті 116(4);
(iii) вони виникають із депозитів, які установа юридично зобов'язана передати установі публічного сектора, зазначеній у пункті (i), з метою фінансування інвестицій, що становлять загальний інтерес;
(k) надлишкове забезпечення, надане тристороннім агентам, яке не було передане в оренду;
(l) якщо, згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, установа визнає варіаційну маржу, сплачену у грошовій формі контрагенту як актив, що підлягає отриманню, актив, що підлягає отриманню, у разі виконання умов, визначених у пунктах (a)-(e) статті 429c(3);
(m) сек'юритизовані експозиції в рамках традиційних сек'юритизацій, які відповідають умовам передачі істотного ризику, визначеним у статті 244(2);
(n) зазначені нижче експозиції до центрального банку установи відповідно до умов, визначених у параграфах 5 і 6:
(i) монети та банкноти, що є законною валютою в юрисдикції центрального банку;
(ii) активи, що являють собою вимоги до центрального банку, включаючи резерви, утримувані в центральному банку;
(o) якщо установа авторизована згідно зі статтею 16 і пунктом (a) статті 54 (2) Регламенту (ЄС) № 909/2014, експозиції установи у зв'язку з додатковими послугами банківського типу, зазначеними в пункті (a) секції С додатка до зазначеного Регламенту, які прямо пов'язані з основними або додатковими послугами, зазначеними в секціях А та В зазначеного додатка;
(p) якщо установа авторизована згідно з пунктом (b) статті 54 (2) Регламенту (ЄС) № 909/2014, експозиції установи у зв'язку з додатковими послугами банківського типу, зазначеними в пункті (a) секції С додатка до зазначеного Регламенту, які прямо пов'язані з основними або додатковими послугами центрального депозитарія цінних паперів, авторизованого згідно зі статтею 16 зазначеного Регламенту, які вказані в секціях А та В зазначеного додатка.
Для цілей пункту (m) першого підпараграфа установи повинні включати до загальної величини експозиції будь-яку утримувану експозицію.
2. Для цілей пунктів (d) та (e) параграфа 1 "публічна кредитна установа розвитку" означає кредитну установу, яка відповідає всім таким умовам:
(a) вона була створена центральним урядом, регіональним урядом або місцевим органом держави-члена;
(b) її діяльність обмежується досягнення визначених цілей публічної фінансової, соціальної або економічної політики згідно із законами та положеннями, які регулюють діяльність такої установи, включно зі статутом, на неконкурентній основі;
(c) її мета не полягає в максимізації прибутку або ринкової частки;
(d) згідно з правилами Союзу щодо державної допомоги, центральний уряд, регіональний уряд або місцевий орган має обов'язок захищати життєздатність кредитної установи чи прямо або опосередковано гарантує принаймні 90% вимог до власних коштів кредитної установи, вимог щодо фінансування або наданих пільгових позик;
(e) вона не приймає гарантовані депозити, як означено в пункті (5) статті 2 (1) Директиви 2014/49/ЄС або в національному праві, що імплементує зазначену Директиву, які можуть бути класифіковані як строкові або ощадні депозити, від споживачів, як означено в пункті (a) статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/48/ЄС (- 24).
Для цілей пункту (b) першого підпараграфа цілі публічної політики можуть включати надання фінансування для пільгових цілей або цілей розвитку у визначених економічних секторах або географічних районах відповідної держави-члена.
Для цілей пунктів (d) та (e) параграфа 1, без обмеження правил Союзу щодо державної допомоги та обов'язків держав-членів згідно з такими правилами, компетентні органи можуть, за запитом установи, вважати організаційно, структурно та фінансово незалежну й автономну одиницю такої установи публічною кредитною установою розвитку за умови, що така одиниця відповідає всім умовам, зазначеним у першому підпараграфі, і що такий підхід не впливає на ефективність нагляду за такою установою. Компетентні органи повинні невідкладно повідомляти Комісію та EBA про будь-яке рішення вважати, для цілей цього підпараграфа, одиницю установи публічною кредитною установою розвитку. Компетентний орган повинен щорічно переглядати таке рішення.
3. Для цілей пунктів (d) та (e) параграфа 1 і пункту (d) параграфа 2 "пільгова позика" означає позику, надану публічною кредитною установою розвитку або суб'єктом, створеним центральним урядом, регіональним урядом або місцевим органом держави-члена, прямо або через посередницьку кредитну установу на неконкурентній і неприбутковій основі, щоб сприяти досягненню цілей публічної політики центрального уряду, регіонального уряду або місцевого органу в державі-члені.
4. Установи не повинні виключати торговельні експозиції, зазначені в пунктах (g) та (h) параграфа 1 цієї статті, якщо не виконана умова, визначена у третьому підпараграфі статті 429(5).
5. Установи можуть виключити експозиції, зазначені в пункті (n) параграфа 1, у разі відповідності всім таким умовам:
(a) компетентний орган установи визначив, після консультацій із відповідним центральним банком, і публічно заявив, що існують виняткові обставини, які вимагають виключення, щоб полегшити реалізацію монетарних політик;
(b) звільнення надається на обмежений період часу, що не перевищує один рік;
(c) компетентний орган установи визначив, після консультацій з відповідним центральним банком, дату початку дії виняткових обставин і публічно оголосив таку дату; така дата не повинна встановлюватися наприкінці кварталу.
6. Експозиції, які підлягають виключенню згідно з пунктом (n) параграфа 1, повинні відповідати обом таким умовам:
(a) вони деноміновані в тій самій валюті, що й депозити, прийняті установою;
(b) їхній середній строк погашення незначно перевищує середній строк дії депозитів, прийнятих установою.
7. Як відступ від пункту (d) статті 92(1), якщо установа виключає експозиції, зазначені в пункті (n) параграфа 1 цієї статті, вона завжди повинна відповідати такій вимозі до скоригованого коефіцієнта левериджу протягом строку дії виключення:
де:
aLR = скоригований коефіцієнт левериджу;
EMLR = загальна величина експозиції установи, розрахована згідно зі статтею 429(4), включно з експозиціями, виключеними згідно з пунктом (n) параграфа 1 цієї статті, у дату, зазначену в пункті (c) параграфа 5 цієї статті; та
CB = середньоденна загальна вартість експозицій установи до центрального банку, розрахована за повний період підтримання резервів центрального банку, що безпосередньо передує даті. зазначеній у пункті (c) параграфа 5, які відповідають критеріям для виключення згідно з пунктом (n) параграфа 1.
Стаття 429b. Розрахування вартості експозиції за активами
1. Установи повинні розраховувати вартість експозиції за активами, за винятком деривативних контрактів, зазначених у додатку II, кредитних деривативів і позицій, зазначених у статті 429e, згідно з такими принципами:
(a) вартість експозиції за активами означає вартість експозиції, як зазначено в першому реченні статті 111(1);
(b) операції фінансування з цінними паперами не підлягають неттінгу.
2. Механізм об'єднання грошових коштів, який пропонується установою, не порушує умову, визначену в пункті (b) статті 429(7), тільки якщо такий механізм відповідає обом таким умовам:
(a) установа, що пропонує механізм об'єднання грошових коштів перераховує кредитові та дебетові залишки на кількох окремих рахунках суб'єктів групи, включених до механізму (далі - початкові рахунки), на окремий єдиний рахунок і таким чином встановлює залишки на початкових рахунках на рівні нуля;
(b) установа здійснює дії, зазначені в пункті (a) цього підпараграфа, на щоденній основі.
Для цілей цього параграфа та параграфа 3 механізм об'єднання грошових коштів означає механізм, у рамках якого об'єднують кредитові або дебетові залишки на кількох окремих рахунках для цілей управління грошовими коштами або ліквідністю.
3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, механізм об'єднання грошових коштів, що не відповідає умові, визначеній у пункті (b) зазначеного параграфа, але відповідає умові, визначеній у пункті (a) зазначеного параграфа, не порушує умову, визначену в пункті (b) статті 429(7), за умови, що такий механізм відповідає всім таким умовам:
(a) установа має юридично закріплене право здійснювати взаємозалік залишків на початкових рахунках шляхом їх перерахування на єдиний рахунок у будь-який момент часу;
(b) між залишками на початкових рахунках немає різниці строків погашення;
(c) установа стягує або сплачує проценти на основі сукупного залишку на початкових рахунках;
(d) компетентний орган установи вважає, що періодичність перерахування залишків на всіх початкових рахунках є належною для цілей включення тільки сукупного залишку механізму об'єднання грошових коштів до загальної величини експозиції.
4. Як відступ від пункту (b) параграфа 1, установи можуть розраховувати вартість експозиції за грошовою дебіторською та кредиторською заборгованістю в рамках операцій фінансування з цінними паперами з тим самим контрагентом на нетто-основі тільки в разі виконання всіх таких умов:
(a) операції мають одну явну дату остаточного розрахунку;
(b) право зарахувати суму, яка підлягає сплаті контрагенту, проти суми, яка підлягає сплаті контрагентом, передбачає можливість примусової реалізації в ході звичайного здійснення діяльності або в разі дефолту, неплатоспроможності та банкрутства;
(c) контрагенти мають намір здійснити нетто-розрахунок або одночасний розрахунок, або операції підпадають під дію механізму розрахунків, що призводить до функціонального еквівалента нетто-розрахунку.
5. Для цілей пункту (c) параграфа 4 установи можуть вважати, що механізм розрахунків призводить до функціонального еквівалента зарахування зустрічних вимог, якщо станом на дату розрахунку нетто-результат грошових потоків за операціями в рамках такого механізму дорівнює єдиній чистій сумі в рамках нетто-розрахунку і виконані всі такі умови:
(a) розрахунки за операціями здійснюються в тій самій системі або системах розрахунків із використанням спільної інфраструктури розрахунків;
(b) механізми розрахунків підтримуються за рахунок грошових коштів або внутрішньоденних кредитних ліній, спрямованих на забезпечення здійснення розрахунків за операціями до кінця робочого дня;
(c) будь-які проблеми, які виникають із частин у цінних паперах операцій фінансування з цінними паперами не перешкоджають завершенню нетто-розрахунку за грошовою кредиторською та дебіторською заборгованістю.
Умова, визначена в пункті (c) першого підпараграфа, дотримана, тільки якщо збій будь-яких операцій фінансування з цінними паперами в межах механізму розрахунків може спричинити затримку розрахунків тільки в одній узгодженій частині у грошових коштах і може створити обов'язок перед механізмом розрахунків, що підтримується пов'язаною кредитною лінією.
У разі виникнення збою частини в цінних паперах операції фінансування з цінними паперами наприкінці вікна розрахунків у межах механізму розрахунків, установи повинні відділити таку операцію і узгоджену частину у грошових коштах від групи неттінгу і враховувати їх на брутто-основі.
Стаття 429c. Розрахування вартості експозиції за деривативами
1. Установи повинні розраховувати вартість експозицій за деривативними контрактами, зазначеними в додатку II, і за кредитними деривативами, у тому числі позабалансовими, згідно з методом, визначеним у секції 3 глави 6 розділу II частини третьої.
При розрахуванні вартості експозиції установи можуть брати до уваги вплив договорів новації та інших угод про неттінг відповідно до статті 295. Установи не повинні враховувати неттінг між продуктами, проте можуть здійснювати неттінг у рамках категорій продуктів, згаданих у пункті (25)(c) статті 272, і кредитних деривативів, якщо вони підпадають під дію угоди про договірний неттінг між продуктами, зазначеної у пункті (c) статті 295.
Установи повинні включати до загальної величини експозиції продані опціони, якщо їхня вартість експозиції може бути встановлена на рівні нуля згідно з підходом, встановленим у статті 274(5).
2. Якщо надання забезпечення за деривативними контрактами зменшує суму активів відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку, установи повинні скасувати таке зменшення.
3. Для цілей параграфа 1 цієї статті установи, які розраховують вартість заміщення деривативних контрактів згідно зі статтею 275, можуть визнавати тільки забезпечення, отримане у грошовій формі від їхніх контрагентів, як варіаційну маржу, зазначену у статті 275, якщо, згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, варіаційна маржа ще не була визнана як зменшення вартості експозиції, і якщо виконані всі такі умови:
(a) для торговельних операцій, кліринг яких не здійснюється через кваліфікованого центрального контрагента, грошові кошти, отримані контрагентом-отримувачем, не відокремлюються;
(b) варіаційна маржа розраховується і нею обмінюються принаймні щоденно на основі оцінювання позицій за деривативами за ринковою вартістю;
(c) отримана варіаційна маржа деномінована у валюті, вказаній у деривативному контракті, генеральній угоді про неттінг, що має переважну силу, додатку щодо кредитної підтримки до кваліфікованої генеральної угоди про неттінгу або визначеній у будь-якій угоді про неттінг із кваліфікованим центральним контрагентом;
(d) отримана варіаційна маржа є повною сумою, яка була би необхідна для повного погашення експозиції за деривативним контрактом за ринковою вартістю, з урахуванням порогового значення та мінімальних сум переказу, застосовних до контрагента;
(e) деривативний контракт і варіаційна маржа між установою та контрагентом за таким контрактом охоплюються єдиною угодою про неттінг, яку установа може вважати такою, що знижує ризики, відповідно до статті 295.
Якщо установа надає грошове забезпечення контрагенту і таке забезпечення відповідає умовам, визначеним у пунктах (a)-(e) першого підпараграфа, установа повинна вважати таке забезпечення варіаційною маржею, наданою контрагенту і враховувати його при розрахуванні вартості заміщення.
Для цілей пункту (b) першого підпараграфа установа повинна вважатися такою, що відповідає умові, визначеній у зазначеному пункті, якщо обмін варіаційною маржею здійснюється вранці торгового дня, наступного за торговим днем, у який був узгоджений деривативний контракт, за умови, що обмін ґрунтується на вартості контракту наприкінці торговельного дня, у який був узгоджений контракт.
Для цілей пункту (d) першого підпараграфа, якщо виникає маржинальний спір, установи можуть визнати суму неоспореного забезпечення, що було предметом обміну.
4. Для цілей параграфа 1 цієї статті установ не повинні враховувати отримане забезпечення при розрахуванні NICA, як означено в пункті (12a) статті 272, окрім як у випадку деривативних контрактів із клієнтами, якщо кліринг за такими контрактами здійснює кваліфікований центральний контрагент.
5. Для цілей параграфа 1 цієї статті установи повинні встановити значення множника, що використовується при розрахуванні потенційної майбутньої експозиції згідно зі статтею 278(1), на рівні одиниці, окрім як у випадку деривативних контрактів із клієнтами, якщо кліринг за такими контрактами здійснює кваліфікований центральний контрагент.
6. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, установи можуть використовувати метод, визначений у секції 4 або 5 глави 6 розділу II частини третьої, для визначення вартості експозиції за деривативними контрактами, зазначеними в пунктах 1 і 2 додатка II, тільки якщо вони також використовують цей метод для визначення вартості експозиції за такими контрактами для цілей дотримання вимог до власних коштів, визначених у статті 92.
Якщо установи застосовують один із методів, зазначених у першому підпараграфі, вони не повинні зменшувати загальну величину експозиції на суму маржі, яку вони отримали.
Стаття 429d. Додаткові положення про розрахування вартості експозиції за виписаними кредитними деривативами
1. Для цілей цієї статті "виписаний кредитний дериватив" означає будь-який фінансовий інструмент, через який установа ефективно надає кредитний захист, у тому числі кредитні дефолтні свопи, свопи на сукупний дохід та опціони, якщо установа має обов'язок надавати кредитний захист згідно з умовами, вказаними в опціонному контракті.
2. На додаток до розрахунку, встановленого у статті 429c, установи повинні враховувати при розрахунку вартості експозиції за виписаними кредитними деривативами ефективні умовні суми, вказані у виписаних кредитних деривативах, зменшені на будь-які від'ємні зміни справедливої вартості, які були включені до капіталу першого рівня стосовно таких виписаних кредитних деривативів.
Установи повинні розраховувати ефективну умовну суму виписаних кредитних деривативів шляхом коригування умовної суми таких деривативів для відображення справжньої експозиції за контрактами, для яких використовувався леверидж або які оптимізовані іншим чином з використанням структури операції.
3. Установи можуть повністю або частково зменшити вартість експозиції, розраховану згідно з параграфом 2, на ефективну умовну суму придбаних кредитних деривативів у разі виконання всіх таких умов:
(a) залишковий строк погашення придбаного кредитного дериватива дорівнює або перевищує залишковий строк погашення виписаного кредитного дериватива;
(b) придбаний кредитний дериватив іншим чином підпадає під дію тих самих або більш консервативних істотних умов, як ті, що вказані у відповідному виписаному кредитному деривативі;
(c) придбаний кредитний дериватив не придбаний у контрагента, який піддасть установу специфічному ризику втрати напрямку, як означено в пункті (b) статті 291(1);
(d) якщо ефективна умовна вартість виписаного кредитного дериватива зменшується на будь-яку від'ємну зміну справедливої вартості, яка включена до капіталу першого рівня установи, умовну суму придбаного кредитного деривативу зменшують на будь-яку додатну зміну справедливої вартості, яка була включена до капіталу першого рівня;
(e) придбаний кредитний дериватив не включений до операції, кліринг за якою здійснювала установа від імені клієнта або установа у ролі клієнта вищого рівня в рамках багаторівневої структури клієнтів і для якої ефективна умовна сума, на яку посилається відповідний виписаний кредитний дериватив, виключена із загальної величини експозиції згідно з пунктом (g) або (h) першого підпараграфа статті 429a(1), залежно від випадку.
Для цілей розрахування потенційної майбутньої експозиції згідно зі статтею 429c(1), установи можуть виключити з групи неттінгу частку виписаного кредитного дериватива, яка не підлягає взаємозаліку згідно з першим підпараграфом цього параграфа і для якої ефективна умовна сума включається до загальної величини експозиції.
4. Для цілей пункту (b) параграфа 3, "істотна умова" означає будь-які характеристики кредитного дериватива, які є релевантними для його оцінювання, у тому числі рівень субординації, опціонні характеристики, кредитні події, базисний референтний суб'єкт або пул суб'єктів, базисне референтне зобов'язання або пул зобов'язань, за винятком умовної суми та залишкового строку погашення кредитного дериватива. Два референтні суб'єкта можуть збігатися, тільки якщо вони стосуються тієї самої юридичної особи.
5. Як відступ від пункту (b) параграфа 3, установи можуть використовувати придбані кредитні деривативи на пул референтних суб'єктів для компенсації виписаних кредитних деривативів на окремих референтних суб'єктів у рамках пулу, якщо пул референтних суб'єктів і рівень субординації в рамках обох операцій є ідентичними.
6. Установи не повинні зменшувати ефективну умовну суму виписаних кредитних деривативів, якщо вони купують кредитний захист із використанням свопу на сукупний дохід і обліковують отримані чисті виплати як чистий дохід, але не обліковують будь-яке компенсаційне зниження вартості виписаного кредитного дериватива в капіталі першого рівня.
7. У випадку придбаних кредитних деривативів стосовно пулу референтних зобов'язань, установи можуть зменшувати ефективну умовну суму виписаних кредитних деривативів стосовно окремих референтних суб'єктів на ефективну умовну суму придбаних кредитних деривативів відповідно до параграфа 3, тільки якщо придбаний захист є економічно еквівалентним придбанню захисту окремо для кожного з окремих суб'єктів у пулі.
Стаття 429e. Надбавка за кредитний ризик контрагента для операцій фінансування з цінними паперами
1. На додаток до розрахування вартості експозиції за операціями фінансування з цінними паперами, включно з тими, які є позабалансовими позиціями згідно зі статтею 429b(1), установи повинні включати у загальну величину експозиції надбавку за кредитний ризик контрагента, розраховану згідно з параграфом 2 або 3 цієї статті, залежно від випадку.
2. Установи повинні розраховувати надбавку для операцій з контрагентом, які не підпадають під дію генеральної угоди про неттінг, що відповідає умовам, визначеним у статті 206, для кожної конкретної операції за такою формулою:
де:
див. зображення
= надбавка;
i = індекс, що позначає операцію;
Ei = справедлива вартість цінних паперів або грошових коштів, позичених контрагенту в рамках операції i; та
Ci = справедлива вартість цінних паперів або грошових коштів, отриманих від контрагента у рамках операції i.
Установи можуть встановити див. зображення
на рівні нуля, якщо Ei є грошовими коштами, позиченими контрагенту і пов'язана грошова дебіторська заборгованість не відповідає критеріям для застосування режиму неттінгу, визначеного у статті 429b(4).
3. Установи повинні розраховувати надбавку для операцій з контрагентом, які підпадають під дію генеральної угоди про неттінг, що відповідає умовам, визначеним у статті 206, для кожної конкретної угоди за такою формулою:
де:
див. зображення
= надбавка;
i = індекс, що позначає угоду про неттінг;
Ei = справедлива вартість цінних паперів або грошових коштів, позичених контрагенту для операцій, які підпадають під дію генеральної угоди про неттінг і; та
Ci = справедлива вартість цінних паперів або грошових коштів, отриманих від контрагента, що підпадає під дію генеральної угоди про неттінг і.
4. Для цілей параграфів 2 та 3, термін "контрагент" також включає тристоронніх агентів, які отримують забезпечення у формі депозиту і управляють забезпеченням у випадку тристоронніх операцій.
5. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, установи можуть використовувати метод, визначений у статті 222, з урахуванням нижньої межі застосовної ваги ризику в розмірі 20%, для визначення надбавки за операціями фінансування з цінними паперами, у тому числі тими, які є позабалансовими позиціями. Установи можуть використовувати цей метод, лише якщо вони також використовують його для розрахування вартості експозиції таких операцій з метою дотримання вимог до власних коштів, як визначено у пунктах (a), (b) та (c) статті 92(1).
6. Якщо облік продажів за операцією репо здійснюється згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, установа повинна сторнувати всі бухгалтерські записи, пов'язані з продажами.
7. Якщо установа діє як агент між двома сторонами в рамках операції фінансування з цінними паперами, включно з позабалансовою операцією, до розрахунку загальної величини експозиції установи застосовуються такі положення:
(a) якщо установа надає звільнення від відповідальності або гарантію одній зі сторін операції фінансування з цінними паперами і таке звільнення від відповідальності або гарантія обмежується будь-якою різницею між вартістю цінного паперу або готівкових коштів, які позичила сторона, і вартістю забезпечення, яке надав позичальник, установа повинна включати до загальної величини експозиції тільки надбавку, визначену згідно з параграфом 2 або 3, залежно від випадку;
(b) якщо установа не надає звільнення від відповідальності або гарантію будь-якій із відповідних сторін, операцію не включають до загальної величини експозиції;
(c) якщо установа має економічну експозицію до базисного цінного паперу або грошових коштів у рамках операції на суму, що перевищує експозицію, покриту надбавкою, вона також повинна включити до загальної величини експозиції повну суму цінного паперу або грошових коштів, до яких вона має експозицію;
(d) якщо установа. що діє в якості агента, надає звільнення від відповідальності або гарантію обом сторонам операції фінансування з цінними паперами, така установа повинна розраховувати загальну величину експозиції згідно з пунктами (a), (b) та (c) окремо для кожної сторони операції.
Стаття 429f. Розрахування вартості експозиції за позабалансовими позиціями
1. Установи повинні розраховувати, згідно зі статтею 111(1), вартість експозиції за позабалансовими позиціями, за винятком деривативних контрактів, зазначених у додатку II, кредитних деривативів, операцій фінансування з цінними паперами та позицій, зазначених у статті 429d.
Якщо зобов'язання стосується розширення іншого зобов'язання, застосовується стаття 166(9).
2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, установи можуть зменшувати суму еквівалента кредитної експозиції за позабалансовою позицією на відповідну суму коригувань на специфічний кредитний ризик. Розрахунок повинен здійснюватися з дотриманням нижньої межі в розмірі нуля.
3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, установи повинні застосовувати коефіцієнт конверсії 10% до низькоризикових позабалансових позицій, зазначених у пункті (d) статті 111(1).
Стаття 429g. Розрахування вартості експозиції за купівлями та продажами на стандартних умовах, що очікують розрахунку
1. Установи повинні розглядати грошові кошти, пов'язані з продажами на стандартних умовах, і цінні папери, пов'язані з купівлями на стандартних умовах, які залишаються на балансі до дати розрахунку, як активи відповідно до пункту (a) статті 429(4).
2. Установи, які, згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, застосовують облік за датою операції до купівель і продажів на стандартних умовах, які очікують розрахунку, повинні скасувати будь-який взаємозалік між грошовою дебіторською заборгованістю за продажами на стандартних умовах, що очікують розрахунку, і грошовою кредиторською заборгованістю за купівлями на стандартних умовах, що очікують розрахунку, дозволений в рамках такої системи. Після скасування установами бухгалтерського взаємозаліку вони можуть здійснити взаємозалік між такою грошовою дебіторською і кредиторською заборгованістю, якщо розрахунки за пов'язаними купівлями та продажами на стандартних умовах здійснюються за принципом "постачання проти платежу".
3. Установи, які, згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, застосовують облік за датою розрахунку до купівель і продажів на стандартних умовах, які очікують розрахунку, повинні включити до загальної величини експозиції повну номінальну вартість зобов'язань з оплати, пов'язаних із купівлями на стандартних умовах.
Установи можуть здійснити взаємозалік між повною номінальною вартістю зобов'язань з оплати, пов'язаних із купівлями на стандартних умовах, і номінальною вартістю грошової дебіторської заборгованості, пов'язаної з продажами на стандартних умовах, що очікують розрахунку, у разі виконання обох зазначених нижче умов:
(a) розрахунки за купівлями та продажами на стандартних умовах здійснюються за принципом "постачання проти платежу";
(b) придбані та продані фінансові активи, пов'язані з грошовою кредиторською та дебіторською заборгованістю, оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток та включаються до торгового портфеля установи.
ЧАСТИНА СЬОМА А
ВИМОГИ ЩОДО ЗВІТУВАННЯ
Стаття 430. Звітування про пруденційні вимоги та фінансову інформацію
1. Установи повинні звітувати перед компетентними органами про:
(a) вимоги до власних коштів, у тому числі коефіцієнт левериджу, як визначено у статті 92 і частині сьомій;
(b) вимоги, встановлені у статтях 92a та 92b, для установ, які підпадають під дію таких вимог;
(c) великі експозиції, як визначено у статті 394;
(d) вимоги до ліквідності, як визначено у статті 415;
(e) агреговані дані для кожного національного ринку нерухомого майна, як визначено у статті 430a(1);
(f) вимоги та настанови, визначені в Директиві 2013/36/ЄС, які кваліфікуються для стандартизованого звітування, за винятком будь-якої додаткової вимоги щодо звітування згідно з пунктом (j) статті 104 (1) зазначеної Директиви;
(g) рівень обтяження активів, включно з розподілом за типом обтяження активів, як-от договори репо, кредитування цінними паперами, сек'юритизовані експозиції або позики.
Установи, звільнені згідно зі статтею 6(5), не підпадають під дію вимог щодо звітування про коефіцієнт левериджу, визначених у пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, на індивідуальній основі.
1a. Для цілей пункту (a) параграфа 1 цієї статті, коли установи звітують про вимоги до власних коштів для сек'юритизацій, інформація, яку вони надають повинна містити інформацію про сек'юритизації непрацюючих експозицій, до яких застосовується підхід, визначений у статті 269a, прості, прозорі та стандартизовані балансові сек'юритизації, які вони випускають, і про розподіл активів, які лежать в основі таких простих, прозорих та стандартизованих балансових сек'юритизації, за класом активів.
2. На додаток до звітування про коефіцієнт левериджу, зазначене в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, і щоб надати компетентним органам можливість здійснювати моніторинг волатильності коефіцієнта левериджу, зокрема напередодні референтних дат звітування, великі установи повинні звітувати про конкретні компоненти коефіцієнта левериджу перед компетентними органами на основі середніх значень за звітний період і даних, які використовуються для розрахування таких середніх значень.
3. На додаток про звітування про пруденційні вимоги, зазначені в параграфі 1 цієї статті, установи повинні повідомляти фінансову інформацію компетентним органам, якщо вони є одним із таких суб'єктів:
(a) установою, що підпадає під дію статті 4 Регламенту (ЄС) № 1606/2002;
(b) кредитною установою що готує консолідовану звітність згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку відповідно до пункту (b) статті 5 Регламенту (ЄС) № 1606/2002.
4. Компетентні органи можуть вимагати від кредитних установ, що визначають власні кошти на консолідованій основі згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку відповідно до статті 24(2), повідомляти фінансову інформацію згідно із цією статтею.
5. Повідомлення фінансової інформації, зазначеної в параграфах 3 та 4, повинне включати тільки інформацію, яка необхідна для надання комплексної характеристики профілю ризиків діяльності установи та системних ризиків, які установа створює для фінансового сектора або реального сектора економіки, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1093/2010.
6. Вимоги щодо звітування, встановлені в цій статті, повинні застосовуватися до установ у пропорційний спосіб з урахуванням звіту, зазначеного в параграфі 8, беручи до уваги розмір, складність, характер і рівень ризику, пов'язаного з їхньою діяльністю.
7. ЕВА розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення єдиних форматів і шаблонів звітування, інструкцій і методології використання таких шаблонів, періодичності та дат звітування, термінів і означень, а також ІТ-рішень для звітування, зазначеного в параграфах 1-4.
Будь-які нові вимоги щодо звітування, визначені в таких імплементаційних технічних стандартах, не повинні застосуватися раніше ніж через шість місяців з дати набуття ними чинності.
Для цілей параграфа 2 у проектах імплементаційних технічних стандартів має бути визначено, про які компоненти коефіцієнта левериджу необхідно звітувати з використанням значень на кінець дня або місяця. З цією метою EBA повинен враховувати зазначене нижче:
(a) наскільки вразливий компонент до значного тимчасового скорочення обсягів операцій, що може призвести до недопредставлення ризику надмірного левериджу станом на референтну дату звітування;
(b) зміни та результати на міжнародному рівні.
EBA повинен надати Комісії проекти імплементаційних технічних стандартів, зазначених цьому параграфі, до 28 червня 2021 року, за винятком тих, які стосуються таких питань:
(a) коефіцієнта левериджу, який має бути подано до 28 червня 2020 року;
(b) обов'язків, встановлених у статтях 92a і 92b, які мають бути подані до 28 червня 2020 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
8. EBA повинен оцінити витрати і вигоди від вимог щодо звітування, встановлених в Імплементаційному регламенті Комісії (ЄС) № 680/2014 (- 25), згідно із цим параграфом і повідомити свої висновки Комісії до 28 червня 2020 року. Таке оцінювання повинне здійснюватися, зокрема, стосовно малих нескладних установ. Для таких цілей звіт повинен:
(a) класифікувати установи за категоріями, залежно від їхнього розміру, складності, характеру та рівня ризику їхньої діяльності;
(b) вимірювати витрати на звітування, понесені кожною категорією установ протягом відповідного періоду для дотримання вимог щодо звітування, визначених в Імплементаційному регламенті (ЄС) № 680/2014, з урахуванням таких принципів:
(i) витрати на звітування повинні вимірюватися як співвідношення між витратами на звітування та загальними витратами установи протягом відповідного періоду;
(ii) витрати на звітність повинні включати всі витрати, пов'язані з впровадженням та функціонуванням на постійній основі систем звітності, у тому числі витрати на персонал, ІТ-системи, юридичні, бухгалтерські, аудиторські та консультаційні послуги;
(iii) відповідний період означає кожний річний період, протягом якого установи понесли витрати на звітування для підготовки та впровадження вимог щодо звітування, встановлених в Імплементаційному регламенті (ЄС) № 680/2014, і для подальшого функціонування систем звітності на постійній основі;
(c) оцінити, чи витрати на звітування, понесені кожною категорією установ, були пропорційними до вигід, пов'язаних із вимогами щодо звітування для цілей пруденційного нагляду;
(d) оцінити вплив зниження вимоги щодо звітування на витрати та дієвість нагляду; та
(e) надати рекомендації щодо того, як знизити вимоги щодо звітування принаймні для малих нескладних установ, наскільки EBA повинен ставити за мету очікуване середнє зниження витрат у вигляді зниження витрат принаймні на 10%, а в ідеалі - на 20%. EBA, зокрема, повинен оцінити, чи:
(i) вимоги щодо звітування, зазначені в пункті (g) параграфа 1, можуть бути скасовані для малих нескладних установ, якщо обтяження активів було нижче певного порогового значення;
(ii) періодичність звітування, що вимагається відповідно до пунктів (a), (c) та (g) параграфа 1, можна знизити для малих нескладних установ.
EBA повинен додати до такого звіту проекти імплементаційних технічних стандартів, зазначені в параграфі 7.
9. Компетентні органи повинні проводити консультації з EBA про те, чи установи, інші ніж зазначені в параграфах 3 та 4, повинні надавати фінансову інформацію на консолідованій основі згідно з параграфом 3, у разі виконання всіх таких умов:
(a) відповідні установи ще не звітують на консолідованій основі;
(b) відповідні установи підпадають під дію системи бухгалтерського обліку згідно з Директивою 86/635/ЄЕС;
(c) фінансова звітність вважається необхідною для надання комплексної характеристики профілю ризиків діяльності таких установи і системних ризиків, які вони створюють для фінансового сектора або реального сектора економіки, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1093/2010.
ЕВА розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення форматів і шаблонів, які установи, зазначені в першому підпараграфі, повинні використовувати для цілей, визначених у зазначеному підпараграфі.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у другому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
10. Якщо компетентний орган вважає інформацію, не включену до імплементаційних технічних стандартів, зазначених у параграфі 7, необхідною для цілей, визначених у параграфі 5, він повинен повідомити EBA та ESRB додаткову інформацію, яку він вважає необхідною для включення до імплементаційних технічних стандартів, зазначених у вказаному параграфі.
11. Компетентні органи можуть скасувати вимогу щодо подання будь-яких елементів даних, визначених у шаблонах звітності, вказаних в імплементаційних технічних стандартах, зазначених у цій статті, якщо такі елементи даних дублюються. Для таких цілей елементи даних, які дублюються, повинні містити покликання на елементи даних, які вже доступні компетентним органам у спосіб, інший ніж збирання шаблонів звітності, у тому числі у випадках, коли такі елементи даних можна отримати з даних, які вже доступні компетентним органам у різних форматах або з різним рівнем деталізації; компетентні органи можуть надавати звільнення, зазначені в цьому параграфі, тільки якщо дані, отримані, впорядковані або агреговані за допомогою таких альтернативних методів, ідентичні елементам даних, які в іншому випадку необхідно було би повідомляти згідно з відповідними імплементаційними технічними стандартами.
Компетентні органи, органи врегулювання та призначені органи повинні, якщо це можливо, користуватися обмінами даних для зниження вимог щодо звітування. Застосовуються положення про обмін інформацією і професійну таємницю, встановлені в секції II глави I розділу VII Директиви 2013/36/ЄС.
Стаття 430a. Спеціальні обов'язки щодо звітування
1. Установи повинні щорічно повідомляти такі агреговані дані компетентним органам для кожного національного ринку нерухомого майна, експозицію до якого вони мають:
(a) втрати, пов'язані з експозиціями, для яких установа визнала житлову нерухомість як забезпечення, до нижчого серед суми забезпечення та 80% ринкової вартості або 80% вартості іпотечного кредитування, крім випадків, коли було вирішено інакше згідно зі статтею 124(2);
(b) загальні втрати, пов'язані з експозиціями, для яких установа визнала житлову нерухомість як забезпечення, до частини експозиції, що вважається повністю забезпеченою житловою нерухомістю, згідно зі статтею 124(1);
(c) вартість усіх невиплачених експозицій, для яких установа визнала житлову нерухомість як забезпечення, з обмеженням до частини, що вважається повністю забезпеченою житловою нерухомістю, згідно зі статтею 124(1);
(d) втрати, пов'язані з експозиціями, для яких установа визнала нерухоме майно комерційного призначення як забезпечення, до нижчого серед суми забезпечення та 50% ринкової вартості або 60% вартості іпотечного кредитування, крім випадків, коли було вирішено інакше згідно зі статтею 124(2);
(e) загальні втрати, пов'язані з експозиціями, для яких установа визнала нерухоме майно комерційного призначення як забезпечення, до частини експозиції, що вважається повністю забезпеченою нерухомим майном комерційного призначення, згідно зі статтею 124(1);
(f) вартість усіх невиплачених експозицій, для яких установа визнала нерухоме майно комерційного призначення як забезпечення, з обмеженням до частини, що вважається повністю забезпеченою нерухомим майном комерційного призначення, згідно зі статтею 124(1).
2. Про дані, зазначені у параграфі 1, необхідно звітувати перед компетентним органом держави-члена розташування головного офісу відповідної установи. Якщо установа має філію в іншій державі-члені, дані стосовно такої філії підпадають під вимогу звітування перед компетентними органами держави-члена ведення діяльності. Про дані необхідно звітувати окремо стосовно кожного ринку нерухомого майна в Союзі, на якому установа має експозицію.
3. Компетентні органи повинні щорічно публікувати на агрегованій основі дані, зазначені у пунктах (a)-(f) параграфа 1, разом з історичними даними, за наявності. Компетентний орган повинен на запит іншого компетентного органу у державі-члені або EBA надати компетентному органу або EBA більш детальну інформацію щодо умов на ринках житлової нерухомості або нерухомого майна комерційного призначення у відповідній державі-члені.
Стаття 430b. Спеціальні вимоги щодо звітування для ринкового ризику
1. З дати застосування делегованого акта, зазначеного у статті 461a, кредитні установи, які не відповідають умовам, визначеним у статті 94(1), та умовам, визначеним у статті 325a(1), повинні надавати, для позицій торгового портфеля та всіх позицій неторгового портфеля, які підпадають під валютні або товарні ризики, результати обчислень згідно з альтернативним стандартизованим підходом, визначеним у главі 1a розділу IV частини третьої, на тій самій основі, на якій такі установи звітують про виконання обов'язків, встановлених у пунктах (b)(i) та (c) статті 92(3).
2. Установи, зазначені в параграфі 1 цієї статті, повинні окремо звітувати про розрахунки, визначені в пунктах (a), (б) та (c) статті 325c(2) для портфеля всіх позицій торгового портфеля або позицій неторгового портфеля, які піддаються валютним і товарним ризикам.
3. На додаток до вимоги, визначеної в параграфі 1 цієї статті, з дати завершення трирічного періоду з дати набуття чинності останніми регуляторними технічними стандартами, зазначеними у статтях 325bd(7), 325be(3), 325bf(9), 325bg(4), установи повинні звітувати, для позицій, закріплених за відділами торгових операцій, для яких компетентні органи надали їм дозвіл на використання альтернативного підходу на основі внутрішніх моделей згідно зі статтею 325az(2), результати обчислень на основі використання такого підходу, як визначено у главі 1b розділу IV частини третьої, на тій самій основі, на якій такі установи звітують про виконання обов'язків, встановлених у пунктах (b)(i) та (c) статті 92(3).
4. Для цілей вимоги щодо звітування в параграфі 3 цієї статті установи повинні окремо звітувати про розрахунки, визначені в пунктах (a)(i), (a)(ii), (b)(i) та (b)(ii) статті 325ba(1), для портфеля всіх позицій торгового портфеля або позицій неторгового портфеля, які піддаються валютним і товарним ризикам, закріплених за відділами торгових операцій, для яких компетентні органи надали їм дозвіл на використання альтернативного підходу на основі внутрішніх моделей згідно зі статтею 325az(2).
5. Установи можуть використовувати комбінацію підходів, зазначених у параграфах 1 та 3, у межах групи за умови, що розрахунок згідно з підходом, зазначеним у параграфі 1, не перевищує 90% загального розрахунку. В іншому випадку установа повинна використовувати підхід, зазначений у параграфі 1, для всіх своїх позицій торгового портфеля та всіх позицій неторгового портфеля, які піддаються валютному або товарному ризику.
6. ЕВА розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення єдиних шаблонів звітування, інструкцій і методології використання таких шаблонів, періодичності та дат звітування, термінів і означень, а також ІТ-рішень для звітування, зазначеного в цій статті.
Будь-які нові вимоги щодо звітування, визначені в таких імплементаційних технічних стандартах, не повинні застосуватися раніше ніж через шість місяців з дати набуття ними чинності.
ЕВА повинен подати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 червня 2020 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 430c. Техніко-економічне обґрунтування інтегрованої системи звітності
1. EBA повинен підготувати техніко-економічне обґрунтування розроблення узгодженої та інтегрованої системи збору статистичних даних, даних врегулювання та пруденційних даних і повідомити свої висновки Комісії до 28 червня 2020 року.
2. При підготовці техніко-економічного обґрунтування EBA повинен залучати компетентні органи, відповідальні за схеми гарантування депозитів, врегулювання, зокрема ЄСЦБ. Обґрунтування повинне враховувати попередню роботу ЄСЦБ щодо інтегрованого збору даних і ґрунтуватися на загальному аналізі витрат та вигід, включаючи як мінімум:
(a) огляд кількості та обсягу поточних даних, зібраних компетентними органами в їхній юрисдикції, а також їх походження та рівень деталізації;
(b) створення стандартного словника даних, які повинні бути зібрані, з метою підвищення конвергенції вимог щодо звітування стосовно обов'язків щодо регулярного звітування і уникнення зайвих запитів;
(c) створення спільного комітету, що включає щонайменше EBA та ЄСЦБ, для розроблення та впровадження інтегрованої системи звітності;
(d) доцільність і можливий дизайн центрального пункту збору даних інтегрованої системи звітності, у тому числі вимоги для забезпечення суворої конфіденційності зібраних даних, суворої автентифікації та управління правами доступу до системи і кібербезпеку, що:
(i) містить центральний реєстр даних із усіма статистичними даними, даними врегулювання та пруденційними даними з необхідним рівнем деталізації та періодичністю для конкретної установи та оновлюється з необхідними інтервалами;
(ii) служить контактним пунктом для компетентних органів, де вони отримують, опрацьовують та об'єднують усі запити даних, де запити можуть бути зіставлені з наявними зібраними повідомленими даними, що дає змогу компетентним органам отримати швидкий доступ до запитуваної інформації;
(iii) надає додаткову підтримку компетентним органам для передачі запитів даних установам та вносить запитувані дані до центрального реєстру даних;
(iv) виконує координаційну роль у сфері обміну інформацією та даними між компетентними органами; та
(v) враховує провадження та процеси компетентних органів та переносить їх у стандартизовану систему.
3. Не пізніше ніж через рік після представлення обґрунтування, зазначеного в цій статті, Комісія повинна, якщо це доцільно і враховуючи техніко-економічне обґрунтування EBA, подати до Європейського Парламенту і Ради законодавчу пропозицію щодо створення стандартизованої та інтегрованої системи звітності для виконання вимог щодо звітування.
ЧАСТИНА ВОСЬМА
РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ УСТАНОВАМИ
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 431. Вимоги та політики розкриття інформації
1. Установи повинні публічно розкривати інформацію, зазначену в розділах II та III, згідно з положеннями, встановленими у цьому розділі, з урахуванням винятків, зазначених у статті 432.
2. Установи, яким компетентними органами був наданий дозвіл відповідно до частини третьої для інструментів і методологій, зазначених у розділі III цієї частини, повинні публічно розкривати інформацію, встановлену в ньому.
3. Орган управління або вище керівництво повинні ухвалити офіційні політики для дотримання вимог щодо розкриття інформації, встановлених у цій частині, а також встановити та підтримувати внутрішні процеси, системи та засоби контролю для перевірки належності розкриття інформації установами та його відповідності вимогам, встановленим у цій частині. Принаймні один член органу управління або вищого керівництва повинен письмово підтвердити, що відповідна установа здійснила розкриття інформації, які вимагаються згідно із цією частиною, відповідно до офіційних політик і внутрішніх процесів, систем і засобів контролю. Таке письмове підтвердження та ключові елементи офіційних політик установи щодо дотримання вимог щодо розкриття інформації повинні бути включені до інформації, розкритої установами.
Інформація, яка підлягає розкриттю згідно із цією частиною, підлягає тому самому рівню внутрішньої перевірки, що й рівень, який застосовується до управлінського звіту, включеного до фінансового звіту установи.