Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

6. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення додаткових об'єктивних критеріїв, зазначених у параграфі 5.

ЕВА подає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 01 січня 2015 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. Установи не повинні звітувати про притоки за будь-яким із ліквідних активів, повідомлених згідно зі статтею 416, за винятком виплати, які підлягають сплаті за активами, які не відображені в ринковій вартості активу.

8. Установи не повинні звітувати про притоки за будь-якими новими прийнятими зобов'язаннями.

9. Установи повинні враховувати притоки ліквідності, що підлягають отриманню у третіх країнах, щодо яких існують обмеження щодо передачі або які деноміновані в неконвертованих валютах, тільки в обсязі, у якому вони відповідають відтокам у відповідній третій країні або валюті.

Після ухвалення Комісією делегованого акта для визначення вимоги до ліквідності відповідно до статті 460, EBA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов, визначених у статті 421(1), статті 422, за винятком параграфів 8, 9 та 10 зазначеної статті, а також у статті 424, з метою врахування стандартів, узгоджених на міжнародному рівні.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установи повинні звітувати перед компетентними органами, відповідно до вимог щодо звітування, визначених у статті 415(1), і єдиних форматів звітування, зазначених у статті 415(3), про такі позиції та їхні компоненти, щоб забезпечити можливість оцінювання доступності стабільного фінансування:

(a) зазначені нижче власні кошти після застосування вирахувань, у відповідних випадках:

(i) інструменти капіталу першого рівня;

(ii) інструменти капіталу другого рівня;

(iii) інші привілейовані акції та інструменти капіталу, вартість яких перевищує дозволену суму капіталу другого рівня, з фактичним строком погашення один рік або більше;

(b) зазначені нижче зобов'язання, не включені до пункту (a):

(i) роздрібні депозити, які відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 421(1);

(ii) роздрібні депозити, які відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 421(2);

(iii) роздрібні депозити, які відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 422(3) і (4);

(iv) з депозитів, зазначених у пункті (iii), - ті, які підпадають під дію схеми гарантування депозитів згідно з Директивою 94/19/ЄС або еквівалентної схеми гарантування депозитів у третій країні згідно з гарантіями депозитів за умовами статті 421(1);

(v) з депозитів, зазначених у пункті (iii), - ті, які підпадають під дію пункту (b) статті 422(3);

(vi) з депозитів, зазначених у пункті (iii), - ті, які підпадають під дію пункту (d) статті 422(3);

(vii) суми депозитів, які не підпадають під дію пунктів (i), (ii) або (iii), якщо вони не розміщені фінансовими клієнтами;

(viii) усе фінансування, отримане від фінансових клієнтів;

(ix) окремо для сум, які підпадають під дію пунктів (vii) та (viii), відповідно, - фінансування за забезпеченими кредитними операціями та операціями на умовах ринку капіталу, як означено в пункті (3) статті 192:

- які забезпечені активами, що відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416;

- які забезпечені будь-якими іншими активами;

(x) зобов'язання, які виникають із випущених цінних паперів, що відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 129(4) або (5) цього Регламенту, або з облігацій з покриттям, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви (ЄС) 2019/2162;

(xi) зазначені нижче інші зобов'язання, які виникають із випущених цінних паперів, що не підпадають під дію пункту (a):

- зобов'язання, які виникають із випущених цінних паперів із фактичним строком погашення один рік або більше;

- зобов'язання, які виникають із випущених цінних паперів із фактичним строком погашення менше одного року;

(xii) будь-які інші зобов'язання.

2. Якщо застосовно, усі позиції повинні бути представлені у межах п'яти зазначених нижче груп залежно від дати їх погашення або найбільш ранньої дати, коли за ними можуть бути пред'явлені вимоги за договором, якщо вона настає раніше:

(a) упродовж трьох місяців;

(b) від трьох до шести місяців;

(c) від шести до дев'яти місяців;

(d) від дев'яти до 12 місяців;

(e) після 12 місяців.

1. Крім випадків, коли вони вираховуються з власних коштів, про наведені нижче позиції необхідно звітувати перед компетентними органами окремо, щоб забезпечити оцінювання потреб у стабільному фінансуванні:

(a) активи, що відповідають критеріям ліквідних активів згідно зі статтею 416, з розподілом за типом активів;

(b) зазначені нижче цінні папери та інструменти грошового ринку, які не включені в пункті (a):

(i) активи, які відповідають критеріям для рівня кредитної якості 1 відповідно до статті 122;

(ii) активи, які відповідають критеріям для рівня кредитної якості 2 відповідно до статті 122;

(iii) інші активи;

(c) пайові цінні папери нефінансових суб'єктів, які включені до лістингу основного індексу на визнаній біржі;

(d) інші пайові цінні папери;

(e) золото;

(f) інші дорогоцінні метали;

(g) невідновлювальні позики та дебіторська заборгованість, і окремо - невідновлювальні позики та дебіторська заборгованість, позичальниками за якими є:

(i) фізичні особи, інші ніж комерційні індивідуальні підприємці та партнерства;

(ii) МСП, які відповідають критеріям для класу роздрібних експозицій відповідно до стандартизованого підходу або підходу на основі внутрішніх рейтингів стосовно кредитного ризику або до компанії, яка відповідає критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 153(4), якщо сукупний депозит, розміщений таким клієнтом або групою пов'язаних клієнтів, складає менше 1 млн євро;

(iii) суверенні суб'єкти, центральні банки та установи публічного сектора;

(iv) клієнти, не зазначені в пунктах (i) та (ii), інші ніж фінансові клієнти;

(v) клієнти, не зазначені в пунктах (i), (ii) та (iii), які є фінансовими клієнтами, і з них окремо - ті, які є кредитними установами та іншими фінансовими клієнтами;

(h) невідновлювальні позики та дебіторська заборгованість, зазначені в пункті (g), і з них окремо - ті, які:

(i) забезпечені комерційним нерухомим майном (CRE);

(ii) забезпечені житловою нерухомістю (RRE);

(iii) співфінансуються (через посередника) за рахунок облігацій, що відповідають критеріям для застосування підходу, визначеного у статті 129(4) або (5) цього Регламенту, або за рахунок облігацій з покриттям, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви (ЄС) 2019/2162;

(i) дебіторська заборгованість за деривативами;

(j) будь-які інші активи;

(k) невикористані гарантовані кредитні лінії, які відповідають критеріям для категорій "із середнім ризиком" або "із середнім/ низьким ризиком" згідно з додатком I.

2. Якщо застосовно, усі позиції повинні бути представлені в межах п'яти груп, описаних у статті 427(2).

Якщо коефіцієнт чистого стабільного фінансування, визначений у цьому розділі, застосовується на консолідованій основі згідно зі статтею 11(4), застосовуються такі положення:

(a) активи та позабалансові позиції дочірньої компанії, що має головний офіс у третій країні, які підпадають під дію коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування згідно з вимогою до чистого стабільного фінансування, визначеною в національному праві такої третьої країни, які є вищими, ніж ті, що вказані у главі 4, підлягають консолідації відповідно до вищих коефіцієнтів, визначених у національному праві такої третьої країни;

(b) зобов'язання та власні кошти дочірньої компанії, що має головний офіс у третій країні, які підпадають під дію наявних коефіцієнтів стабільного фінансування згідно з вимогою до чистого стабільного фінансування, визначеною в національному праві такої третьої країни, які є нижчими, ніж ті, що вказані у главі 3, підлягають консолідації відповідно до нижчих коефіцієнтів, визначених у національному праві такої третьої країни;

(c) активи третьої країни, які відповідають вимогам, встановленим у делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), і які утримуються дочірньою компанією, що має головний офіс у третій країні, не повинні визнаватися в якості ліквідних активів для цілей консолідації, якщо вони не кваліфікуються як ліквідні активи згідно з національним правом такої третьої країни, що визначає вимогу щодо покриття ліквідності.

1. Вимога до чистого стабільного фінансування, встановлена у статті 413(1), дорівнює співвідношенню між доступним стабільним фінансуванням установи, як зазначено у главі 3, і необхідним стабільним фінансуванням установи, як зазначено у главі 4, і виражається у відсотках. Установи повинні розраховувати коефіцієнт чистого стабільного фінансування відповідно до такої формули:

див. зображення

2. Установи повинні підтримувати коефіцієнт чистого стабільного фінансування на рівні принаймні 100%, розрахований у звітній валюті для всіх їхніх операцій, незалежно від фактичної деномінації.

3. Якщо в будь-який момент часу коефіцієнт чистого стабільного фінансування установи падає нижче 100% або обґрунтовано очікується, що він впаде нижче 100%, застосовується вимога, встановлена у статті 414. Установи повинна намагатися відновити коефіцієнт чистого стабільного фінансування до рівня, зазначеного в параграфі 2 цієї статті. Компетентні органи повинні оцінити причини невідповідності установи параграфу 2 цієї статті, перш ніж вжити будь-які наглядові заходи.

4. Установи повинні розраховувати та здійснювати моніторинг коефіцієнта чистого стабільного фінансування у звітній валюті для всіх їхніх операцій, незалежно від фактичної деномінації, і окремо для операцій, деномінованих у кожній з валют, що підлягають окремому звітуванню згідно зі статтею 415(2).

5. Установи повинні забезпечити загальну відповідність розподілу їхнього профілю фінансування за валютою деномінації розподілу їхніх активів за валютою. У відповідних випадках компетентні органи можуть вимагати від установ обмеження розбіжностей валют шляхом встановлення лімітів частки необхідного стабільного фінансування в певній валюті, яка може бути покрита за рахунок доступного стабільного фінансування, що не деноміноване в такій валюті. Таке обмеження може застосовуватися тільки до валюти, що підлягає окремому звітуванню згідно зі статтею 415(2).

При визначенні рівня будь-якого обмеження розбіжностей валют, що може бути застосоване згідно із цією статтею, компетентні органи повинні принаймні враховувати:

(a) чи установа здатна переводити доступне стабільне фінансування з однієї валюти в іншу та між юрисдикціями і юридичними особами в рамках групи, а також обмінювати валюти та залучати кошти на валютних ринках у межах однорічного горизонту коефіцієнта чистого стабільного фінансування;

(b) вплив несприятливої динаміки обмінного курсу на наявні неузгоджені позиції та на ефективність будь-яких наявних валютних хеджів.

Будь-яке обмеження розбіжностей валют, встановлене згідно із цією статтею, становить спеціальну вимогу до ліквідності, як означено у статті 105 Директиви 2013/36/ЄС.

1. Якщо в цьому розділі не визначене інше, установи повинні враховувати активи, зобов'язання та позабалансові позиції на брутто-основі.

2. Для цілей розрахування коефіцієнта чистого стабільного фінансування установи повинні застосовувати коефіцієнти стабільного фінансування, визначені у главах 3 та 4 до облікової вартості їхніх активів, зобов'язань і позабалансових позицій, якщо в цьому розділі не визначене інше.

3. Установи не повинні двічі обліковувати необхідне стабільне фінансування та доступне стабільне фінансування.

Якщо в цьому розділі не визначене інше, коли позицію можна віднести до більше ніж однієї категорії необхідного стабільного фінансування, її відносять до категорії необхідного стабільного фінансування, що призводить до найвищого договірного обсягу необхідного стабільного фінансування для такої позиції.

1. Установи повинні застосовувати цю статтю для розрахування суми необхідного стабільного фінансування для деривативних контрактів, як зазначено у главах 3 та 4.

2. Без обмеження статті 428ah(2), установи повинні враховувати справедливу вартість позицій за деривативами на нетто-основі, якщо такі позиції за деривативами включені до тієї самої групи неттінгу, що відповідає вимогам, визначеним у статті 429c(1). Якщо це не так, установи повинні враховувати справедливу вартість позицій за деривативами на брутто-основі і повинні розглядати такі позиції за деривативами як такі, що належать до їхньої власної групи неттінгу для цілей глави 4.

3. Для цілей цього розділу "справедлива вартість групи неттінгу" означає сума значень справедливої вартості всіх операцій, включених до групи неттінгу.

4. Без обмеження статті 428ah(2), усі деривативні контракти, зазначені в пунктах 2(a)-(e) додатка II, які передбачають повний обмін основними сумами в один день, повинні розраховуватися на нетто-основі між валютами, у тому числі для цілей звітування у валюті, що підлягає окремому звітуванню згідно зі статтею 415(2), навіть якщо такі операції не включені до тієї самої групи неттінгу, що відповідає вимогам, визначеним у статті 429c(1).

5. Грошові кошти, отримані у якості забезпечення для зниження експозиції за позицією за деривативами, повинні розглядатися як такі і не повинні вважатися депозитами, до яких застосовується глава 3.

6. Компетентні органи можуть ухвалити рішення, за погодженням з відповідним центральним банком, не враховувати вплив деривативних контрактів на розрахування коефіцієнта чистого стабільного фінансування, у тому числі шляхом визначення коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування, резервів і втрат, у разі дотримання всіх таких умов:

(a) такі контракти мають залишковий строк погашення менше шести місяців;

(b) контрагентом є ЄЦБ або центральний банк держави-члена;

(c) деривативні контракти слугують цілями монетарної політики ЄЦБ або центрального банку держави-члена.

Якщо дочірня компанія, що має головний офіс у третій країні, користується звільненням, зазначеним у першому підпараграфі, згідно з національним правом такої третьої країни, що визначає вимогу до чистого стабільного фінансування, таке звільнення, як вказано у національному праві третьої країни, повинне враховуватися для цілей консолідації.

Активи та зобов'язання, які виникають з операцій фінансування з цінними паперами з одним контрагентом, повинні розраховуватися на нетто-основі за умови, що такі активи та зобов'язання відповідають умовам неттінгу, визначеним у статті 429b(4).

1. За умови попереднього затвердження компетентними органами, установа може вважати актив і зобов'язання взаємозалежними в разі виконання всіх таких умов:

(a) установа діє виключно як посередник при переведенні фінансування із зобов'язання у відповідний взаємозалежний актив;

(b) окремі взаємозалежні активи та зобов'язання можна чітко ідентифікувати і вони мають однакову основну суму;

(c) актив і взаємозалежне зобов'язання мають значною мірою узгоджені строки погашення з максимальною затримкою 20 днів між строком погашення активу та строком погашення зобов'язання;

(d) взаємозалежне зобов'язання було запитане згідно з правовим, регуляторним або договірним зобов'язанням і не використовується для фінансування інших активів;

(e) основні платіжні потоки від активу не використовуються для цілей, інших ніж виплата взаємозалежного зобов'язання;

(f) контрагенти для кожної пари взаємозалежних активів і зобов'язань не збігаються.

2. Активи та зобов'язання вважаються такими, що відповідають вимогам, визначеним у параграфі 1, і взаємозалежними, якщо вони безпосередньо пов'язані з такими продуктами або послугами:

(a) централізовані регульовані заощадження за умови, що установи юридично зобов'язані передавати регульовані депозити до централізованого фонду, який створений та контрольований центральним урядом держави-члена і який надає позики для досягнення цілей, що становлять суспільний інтерес, і за умови, що передача депозитів до централізованого фонду здійснюється принаймні щомісячно;

(b) пільгові позики, кредитні лінії та механізми підтримки ліквідності, які відповідають критеріям, визначеним у делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), для установ, які діють в якості простих посередників, що не беруть на себе будь-якого ризику фінансування;

(c) облігації з покриттям, які відповідають усім таким умовам:

(i) вони є облігаціями, зазначеними у статті 52(4) Директиви 2009/65/ЄС, або вони відповідають вимогам щодо прийнятності для застосування підходу, визначеного у статті 129(4) або (5) цього Регламенту;

(ii) базисні позики в повному обсязі співфінансовані за рахунок облігацій з покриттям, які були випущені, або облігації з покриттям мають недискреційні умови продовження строку погашення на один рік або більше до припинення строку дії базисних позик у разі нездійснення рефінансування в дату погашення облігації з покриттям;

(d) діяльність із клірингу деривативів клієнтів, за умови, що установа не надає своїм клієнтам гарантії виконання з боку центрального контрагента і, як наслідок, не бере на себе жодного ризику фінансування.

3. EBA повинен здійснювати моніторинг активів і зобов'язань, а також продуктів і послуг, які вважаються взаємозалежними активами та зобов'язаннями згідно з параграфами 1 та 2, щоб визначити, чи та до якої міри дотримані критерії прийнятності, встановлені в параграфі 1. EBA повинен звітувати перед Комісією про результати такого моніторингу і надати їй рекомендації щодо необхідності внесення змін до умов, визначених у параграфі 1, або до переліку продуктів і послуг у параграфі 2.

Якщо установа належить до типу схеми інституційного захисту, зазначеного у статті 113(7), до мережі, яка має право на застосування звільнення, передбаченого у статті 10, або до кооперативної мережі в державі-члені, депозити до запитання, які установа утримує в центральній установі і які установа-депонент вважає ліквідними активами відповідно до делегованого акта, зазначеного у статті 460(1), підпадають під дію таких положень:

(a) установа-депонент повинна застосовувати коефіцієнт необхідного стабільного фінансування згідно із секцією 2 глави 4, залежно від того, чи такі депозити до запитання вважаються активами рівня 1, рівня 2A або рівня 2B відповідно до делегованого акта, зазначеного у статті 460(1), і залежно від відповідного дисконту, який застосовується до таких депозитів до запитання для розрахування коефіцієнта покриття ліквідності;

(b) центральна установа, що отримує депозит, повинна застосовувати відповідний симетричний коефіцієнт доступного сталого фінансування.

1. Як відступ від глав 3 та 4, якщо не застосовується стаття 428g, компетентні органи можуть надати установам дозвіл в індивідуальному порядку застосовувати вищий коефіцієнт доступного стабільного фінансування або нижчий коефіцієнт необхідного стабільного фінансування до активів, зобов'язань, гарантованих кредитних ліній або механізмів підтримки ліквідності в разі виконання всіх таких умов:

(a) контрагент є одним із таких суб'єктів:

(i) материнською або дочірньою установою установи;

(ii) іншою дочірньою установою тієї самої материнської установи;

(iii) суб'єктом господарювання, пов'язаним з установою у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС;

(iv) учасником тієї самої схеми інституційного захисту, зазначеної у статті 113(7) цього Регламенту, що й установа;

(v) центральним органом або афілійованою кредитною установою мережі або кооперативної групи, як зазначено у статті 10 цього Регламенту;

(b) існують підстави очікувати, що зобов'язання або гарантована кредитна лінія чи механізм підтримки ліквідності, отримані установою, є більш стабільним джерелом фінансування або що актив чи гарантована кредитна лінія або механізм підтримки ліквідності, надані установою, вимагають менш стабільного фінансування протягом однорічного горизонту коефіцієнта чистого стабільного фінансування, ніж те саме зобов'язання, актив або гарантована кредитна лінія чи механізм підтримки ліквідності, отримані або надані іншими контрагентами;

(c) контрагент застосовує коефіцієнт необхідного стабільного фінансування, який дорівнює або перевищує вищий коефіцієнт доступного стабільного фінансування, або застосовує коефіцієнт доступного стабільного фінансування, що дорівнює або нижчий за нижчий коефіцієнт необхідного стабільного фінансування;

(d) установа та контрагент мають осідок у тій самій державі-члені.

2. Якщо установа та контрагент мають осідок у різних державах-членах, компетентні органи можуть скасувати умову, визначену в пункті (d) параграфа 1, у разі дотримання зазначених нижче критеріїв на додаток до критеріїв, визначених у параграфі 1:

(a) існують юридично зобов'язальні угоди та зобов'язання між груповими суб'єктами стосовно зобов'язання, активу або гарантованої кредитної лінії чи механізму підтримки ліквідності;

(b) надавач фінансування має низький профіль ризику фінансування;

(c) профіль ризику фінансування отримувача фінансування був належним чином врахований в управлінні ризиком ліквідності надавача фінансування.

Компетентні органи повинні проводити один з одним консультації згідно з пунктом (b) статті 20(1), щоб визначити, чи дотримані додаткові критерії, визначені в цьому параграфі.

Якщо в цій главі не вказане інше, сума доступного стабільного фінансування розраховується шляхом множення облікової вартості різних категорій або типів зобов'язань і власних коштів на коефіцієнти доступного стабільного фінансування, які застосовуються згідно із секцією 2. Загальна сума доступного стабільного фінансування є сумою зважених сум зобов'язань і власних коштів.

Облігації та інші боргові цінні папери, які випущені установою, продані виключно на роздрібному ринку та утримуються на роздрібному рахунку, можуть вважатися такими, що належать до відповідної категорії роздрібних депозитів. Повинні існувати обмеження, щоб такі інструменти не могли бути придбані або утримуватися сторонами, іншими ніж роздрібні клієнти.

1. Якщо в цій главі не вказане інше, установи повинні враховувати залишковий договірний строк погашення їхніх зобов'язань і власних коштів при визначенні коефіцієнтів доступного стабільного фінансування, які застосовуються згідно із секцією 2.

2. Установи повинні враховувати наявні опціони при визначенні залишкового строку погашення зобов'язання або власних коштів. Вони здійснюють це на основі припущення, що контрагент погасить кол-опціони в якомога ранішу дату. Для опціонів, які можуть бути виконані на розсуд установи, установа та компетентні органи повинні врахувати фактори репутації, які можуть обмежити можливість не виконувати опціон, зокрема ринкові очікування, що установа погасить певні зобов'язання до настання строку їх погашення.

3. Установи повинні розглядати депозити з фіксованим періодом повідомлення згідно з їхнім періодом повідомлення, а строкові депозити - згідно із залишковим строком їх погашення. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, установи не повинні враховувати можливості дострокового зняття коштів, коли вкладник повинен сплатити значну пеню за дострокове зняття коштів, що здійснюється менше ніж через рік, якщо така пеня встановлена в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), при визначенні залишкового строку погашення строкових роздрібних депозитів.

4. Щоб визначити коефіцієнти доступного стабільного фінансування, які застосовуються відповідно до секції 2, установи повинні вважати будь-яку частку зобов'язань, які мають залишковий строк погашення один рік або більше і які погашаються менше ніж через шість місяців, і будь-яку частку таких зобов'язань, які погашаються в період між шістьма місяцями і одним роком, як такі, що мають залишковий строк погашення менше шести місяців і від шести місяців до одного року, відповідно.

1. Якщо у статтях 428l-428o не вказане інше, усі зобов'язання без встановленого строку погашення, у тому числі короткі позиції та позиції з відкритим строком погашення, підпадають під дію коефіцієнта доступного стабільного фінансування 0%, за винятком таких зобов'язань:

(a) відстрочені податкові зобов'язання, які повинні розглядатися згідно з найближчою датою, у які такі зобов'язання могли би бути реалізовані;

(b) частки меншості, які повинні розглядатися згідно зі строком дії такого інструмента.

2. Відстрочені податкові зобов'язання та частки меншості, як зазначено в параграфі 1, підпадають під дію одного з таких коефіцієнтів:

(a) 0%, якщо фактичний залишковий строк погашення відстроченого податкового зобов'язання або частки меншості менший за шість місяців;

(b) 50%, якщо фактичний залишковий строк погашення відстроченого податкового зобов'язання або частки меншості не менший за шість місяців, але менше одного року;

(c) 100%, якщо фактичний залишковий строк погашення відстроченого податкового зобов'язання або частки меншості становить один рік або більше.

3. До зазначених нижче зобов'язань, елементів або інструментів капіталу застосовується коефіцієнт доступного стабільного фінансування 0%:

(a) кредиторська заборгованість станом на дату здійснення торговельної операції, що виникає з купівлі фінансових інструментів, іноземних валют або товарів, яку очікується виплатити в рамках стандартного циклу розрахунків або періоду, який є традиційним для відповідного обміну або типу операцій, або яка не була виплачена, але очікується, що вона буде виплачена;

(b) зобов'язання, які класифікуються як взаємозалежні з активами згідно зі статтею 428f;

(c) зобов'язання із залишковим строком погашення менше шести місяців, надані:

(i) ЄЦБ або центральним банком держави-члена;

(ii) центральним банком третьої країни;

(iii) фінансовими клієнтами;

(d) будь-які інші зобов'язання, елементи або інструменти капіталу, не зазначені у статтях 428l-428o.

4. Установи повинні застосовувати коефіцієнт доступного стабільного фінансування 0% до абсолютного значення різниці, якщо воно від'ємне, між сумою значень справедливої вартості усіх груп неттінгу з додатною справедливою вартістю і сумою значень справедливої вартості усіх груп неттінгу з від'ємною справедливою вартістю, розрахованою згідно зі статтею 428d.

До розрахунку, зазначеного першому підпараграфі, застосовуються такі правила:

(a) варіаційна маржа, отримана установами від їхніх контрагентів, вираховується зі справедливої вартості групи неттінгу з додатною справедливою вартістю, якщо забезпечення, отримане в якості варіаційної маржі, кваліфікується як актив рівня 1 згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), без урахування облігацій з покриттям надзвичайно високої якості, визначених у такому делегованому акті, і якщо установи мають юридичне право та операційну здатність повторно використати таке забезпечення;

(b) уся варіаційна маржа, надана установами їхнім контрагентам, вираховується зі справедливої вартості групи неттінгу з від'ємною справедливою вартістю.

До зазначених нижче зобов'язань, елементів або інструментів капіталу застосовується коефіцієнт доступного стабільного фінансування 50%:

(a) отримані депозити, які відповідають критеріям для операційних депозитів, визначеним у делегованому акті, зазначеному у статті 460(1);

(b) зобов'язання із залишковим строком погашення менше одного року, надані:

(i) центральним урядом держави-члена або третьої країни;

(ii) регіональними урядами або місцевими органами держави-члена або третьої країни;

(iii) установами публічного сектора в державі-члені або у третій країні;

(iv) багатосторонніми банками розвитку, зазначеними у статті 117(2), і міжнародними організаціями, зазначеними у статті 118;

(v) нефінансовими корпоративними клієнтами;

(vi) кредитними спілками, авторизованими компетентним органом, персональними інвестиційними компаніями та клієнтами, які є депозитними брокерами, тією мірою, якою такі зобов'язання не підпадають під дію пункту (a) цього параграфа;

(c) зобов'язання із залишковим договірним строком погашення не менше шести місяців, але менше одного року, надані:

(i) ЄЦБ або центральним банком держави-члена;

(ii) центральним банком третьої країни;

(iii) фінансовими клієнтами;

(d) будь-які інші зобов'язання, елементи або інструменти капіталу із залишковим строком погашення не менше шести місяців, але менше одного року, які не зазначені у статтях 428m, 428n та 428o.

Роздрібні депозити до запитання, роздрібні депозити з фіксованим періодом повідомлення менше одного року та строкові роздрібні депозити із залишковим строком дії менше одного року, які задовольняють відповідні критерії для інших роздрібних депозитів, визначені в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), підпадають під дію коефіцієнта доступного стабільного фінансування 90%.

Роздрібні депозити до запитання, роздрібні депозити з фіксованим періодом повідомлення менше одного року та строкові роздрібні депозити із залишковим строком дії менше одного року, які задовольняють відповідні критерії для стабільних роздрібних депозитів, визначені в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), підпадають під дію коефіцієнта доступного стабільного фінансування 95%.

До зазначених нижче зобов'язань, елементів або інструментів капіталу застосовується коефіцієнт доступного стабільного фінансування 100%:

(a) елементи основного капіталу першого рівня установи до застосування коригувань, що вимагаються статтями 32-35, вирахувань відповідно до статті 36 та виключень і альтернатив, встановлених у статтях 48, 49 та 79;

(b) елементи додаткового капіталу першого рівня установи до вирахування елементів, зазначених у статті 56, і до застосування до них статті 79, за винятком будь-яких інструментів з явними або вбудованими опціонами, які, у разі виконання, скоротять фактичний залишковий строк погашення до менше одного року;

(c) елементи капіталу другого рівня установи до вирахувань, зазначених у статті 66, і до застосування до них статті 79, які мають залишковий строк погашення один рік або більше, за винятком будь-яких інструментів з явними або вбудованими опціонами, які, у разі виконання, скоротять фактичний залишковий строк погашення до менше одного року;

(d) будь-які інші інструменти капіталу установи, які мають залишковий строк погашення один рік або більше, за винятком будь-яких інструментів з явними або вбудованими опціонами, які, у разі виконання, скоротять фактичний залишковий строк погашення до менше одного року;

(e) будь-які інші забезпечені та незабезпечені запозичення та зобов'язання із залишковим строком погашення один рік або більше, включно зі строковими депозитами, якщо у статтях 428k-428n не визначене інше.

1. Якщо в цій главі не вказане інше, сума необхідного стабільного фінансування розраховується шляхом множення облікової вартості різних категорій або типів активів і позабалансових позицій на коефіцієнти необхідного стабільного фінансування, які застосовуються згідно із секцією 2. Загальна сума необхідного стабільного фінансування є сумою зважених сум активів і позабалансових позицій.

2. Активи, взяті в позику установами, у тому числі в рамках операцій фінансування з цінними паперами, виключають із розрахунку суми необхідного стабільного фінансування, якщо такі активи обліковуються на балансі установи і установа не має бенефіціарної власності на актив.

Активи, взяті в позику установами, у тому числі в рамках операцій фінансування з цінними паперами, підпадають під дію коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування, які застосовуються відповідно до секції 2, якщо такі активи не обліковуються на балансі установи, але установа має бенефіціарну власність на актив.

3. Активи, надані в позику установами, у тому числі в рамках операцій фінансування з цінними паперами, на які установа зберігає бенефіціарну власність, вважаються обтяженими активами для цілей цієї глави і підпадають під дію коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування, які застосовуються відповідно до секції 2, навіть якщо такі активи не залишаються на балансі установи. В іншому випадку такі активи виключають із розрахунку суми необхідного стабільного фінансування.

4. До активів, які є обтяженими протягом залишкового строку погашення шість місяців або більше, застосовують коефіцієнт необхідного стабільного фінансування, який би застосовувався згідно із секцією 2 до таких активів, якби вони не були обтяжені, або коефіцієнт необхідного стабільного фінансування, який застосовується до таких обтяжених активів в іншому випадку, залежно від того, який із них вищий. Ті самі положення застосовуються, якщо залишковий строк погашення обтяжених активів коротший, ніж залишковий строк дії операції, що є джерелом обтяження.

Активи із залишковим періодом обтяження менше шести місяців підпадають під дію коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування, які би застосовувалися згідно із секцією 2 до таких активів, якби вони не були обтяжені.

5. Якщо установа повторно використовує або повторно віддає під заставу позичений актив, у тому числі в рамках операцій фінансування з цінними паперами, і такий актив обліковується поза балансом, операція, у зв'язку з якою був позичений такий актив, вважається обтяженою за умови, що строк погашення такої операції не може настати, якщо установа не поверне позичений актив.

6. Зазначені нижче активи вважаються необтяженими:

(a) активи, які входять до пулу, доступного для негайного використання в якості забезпечення для отримання додаткового фінансування за гарантованими або, якщо пулом управляє центральний банк, негарантованими, але ще не фінансованими кредитними лініями, які доступні установі; до таких активів належать активи, розміщені кредитною установою в центральній установі в межах кооперативної мережі або схеми інституційного захисту; установи припускають, що активи в пулі є обтяженими в порядку зростання ліквідності на основі класифікації ліквідності відповідно до делегованого акта, зазначеного у статті 460(1), починаючи з активів, які є неприйнятними для цілей включення до буферного запасу ліквідності;

(b) активи, які установа отримала в якості забезпечення для цілей пом'якшення кредитного ризику в рамках забезпечених операцій кредитування, забезпечених операцій фінансування або операцій обміну забезпеченням, і які установа може відчужити;

(c) активи, закріплені в якості необов'язкового надлишкового забезпечення за випуском облігацій з покриттям.

7. У випадку нестандартних, тимчасових операцій, здійснених ЄЦБ або центральним банком держави-члена чи центральним банком третьої країни для виконання їхнього мандату в період загальноринкового фінансового стресу або за виняткових макроекономічних обставин, зазначені нижче активи можуть отримати знижений коефіцієнт необхідного стабільного фінансування:

(a) як відступ від пункту (f) статті 428ad та від пункту (a) статті 428ah(1), активи, обтяжені для цілей операцій, зазначених у цьому підпараграфі;

(b) як відступ від пунктів (d)(i) та (d)(ii) статті 428ad, від пункту (b) статті 428af та від пункту (c) статті 428ag, грошові кошти, отримані в результаті операцій, зазначених у цьому підпараграфі.

Компетентні органи повинні визначити, за погодженням із центральним банком, який є контрагентом за операцією, коефіцієнт необхідного стабільного фінансування, який повинен застосовуватися до активів, зазначених у пунктах (a) та (b) першого підпараграфа. До обтяжених активів, як зазначено в пункті (a) першого підпараграфа, застосовний коефіцієнт необхідного стабільного фінансування не повинен бути нижчим за коефіцієнт необхідного стабільного фінансування, який би застосовувався згідно із секцією 2 до таких активів, якби вони не були обтяжені.

У разі застосування зниженого коефіцієнта необхідного стабільного фінансування відповідно до другого підпараграфа, компетентні органи повинні здійснювати ретельний моніторинг впливу такого зниженого коефіцієнта на позиції стабільного фінансування установи і повинні, за необхідності, вживати відповідні наглядові заходи.

8. Щоб уникнути подвійного обліку, установи повинні виключати активи, пов'язані із забезпеченням, що визнається наданою варіаційною маржею згідно з пунктом (b) статті 428k(4) та 428ah(2), наданою початковою маржею або внеском до фонду забезпечення у разі дефолту центрального контрагента згідно з пунктами (a) та (b) статті 428ag, з інших частин розрахунку суми необхідного стабільного фінансування згідно із цією главою.

9. Установи повинні враховувати іноземні валюти та товари, щодо яких було виконане розпорядження на купівлю, при розрахуванні суми фінансових інструментів необхідного стабільного фінансування. Вони повинні виключати фінансові інструменти, іноземні валюти та товари, щодо яких було виконане розпорядження на продаж, з розрахунку суми необхідного стабільного фінансування за умови, що такі операції не відображені на балансі установ як операції з деривативами або забезпечені операції фінансування і що такі операції повинні бути відображені на балансі установ після розрахунків.

10. Компетентні органи можуть визначити коефіцієнти необхідного стабільного фінансування, які повинні застосовуватися до позабалансових експозицій, які не зазначені в цій главі, щоб забезпечити утримання установами належної суми доступного стабільного фінансування для покриття частки таких експозицій, які, як очікується, вимагатимуть фінансування протягом однорічного горизонту коефіцієнта чистого стабільного фінансування. Для визначення таких коефіцієнтів компетентні органи повинні, зокрема. враховувати істотну шкоду репутації установи, що може виникнути в разі ненадання такого фінансування.

Компетентні органи повинні принаймні раз на рік звітувати перед EBA про типи позабалансових експозицій, для яких вони визначили коефіцієнти необхідного стабільного фінансування. У такому звіті вони також повинні пояснити методологію, застосовану для визначення таких коефіцієнтів.

1. Якщо в цій главі не вказане інше, установи повинні враховувати залишковий договірний строк погашення їхніх активів і позабалансових операцій при визначенні коефіцієнтів необхідного стабільного фінансування, які застосовуються до їхніх активів і позабалансових позицій згідно із секцією 2.

2. Установи повинні розглядати активи, відокремлені згідно зі статтею 11(3) Регламенту (ЄС) № 648/2012, відповідно до базисної експозиції за такими активами. Однак установи повинні застосовувати до таких активів вищі коефіцієнти необхідного стабільного фінансування, залежно від строку обтяження, який визначається компетентними органами, що перевіряють, чи установа здатна вільно відчужити або обміняти такі активи, і враховують строк дії зобов'язань перед клієнтами установ, яких стосується така вимога щодо відокремлення.

3. При розрахуванні залишкового строку погашення активу установи повинні враховувати опціони на основі припущення, що емітент або контрагент виконає будь-який опціон для продовження строку погашення активу. Для опціонів, які можуть бути виконані на розсуд установи, установа та компетентні органи повинні врахувати фактори репутації, які можуть обмежити можливість не виконувати опціон, зокрема ринкові та клієнтські очікування, що установа погасить продовжить строк погашення певних активів у дату їх погашення.

4. Щоб визначити коефіцієнти необхідного стабільного фінансування, які застосовуються відповідно до секції 2, для позик, що амортизуються, які мають залишковий договірний строк погашення один рік або більше, будь-яку частку, що погашається менше ніж через шість місяців, і будь-яку частку, що погашається в період між шістьма місяцями і одним роком, необхідно розглядати як такі, що мають залишковий строк погашення менше шести місяців і від шести місяців до одного року, відповідно.

1. До зазначених нижче активів застосовується коефіцієнт необхідного стабільного фінансування 0%:

(a) необтяжені активи, які відповідають критеріям для високоякісних ліквідних активів рівня 1 згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), за винятком облігацій з покриттям надзвичайно високої якості, вказаним у зазначеному делегованому акті, незалежно від того, чи вони відповідають операційним вимога, визначеним у такому делегованому акті;

(b) необтяжені акції або паї компаній колективного інвестування, які відповідають критеріям для застосування дисконту 0% для розрахування коефіцієнта покриття ліквідності згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), незалежно від того, чи вони відповідають операційним вимогам і вимогам щодо складу буферного запасу ліквідності, визначеним у такому делегованому акті;

(c) усі резерви, утримувані установою в ЄЦБ або в центральному банку держави-члена чи центральному банку третьої країни, у тому числі обов'язкові резерви та надлишкові резерви;

(d) усі вимоги до ЄЦБ, центрального банку держави-члена чи центрального банку третьої країни із залишковим строком погашення менше шести місяців;

(e) кредиторська заборгованість станом на дату здійснення торговельної операції, що виникає з продажів фінансових інструментів, іноземних валют або товарів, яку очікується виплатити в рамках стандартного циклу розрахунків або періоду, який є традиційним для відповідного обміну або типу операції, або яка не була виплачена, але очікується, що вона буде виплачена;

(f) активи, які класифікуються як взаємозалежні із зобов'язаннями згідно зі статтею 428f;

(g) грошові кошти, належні за операціями фінансування з цінними паперами з фінансовими клієнтами, якщо такі операції мають залишковий строк дії менше шести місяців, коли такі належні грошові кошти забезпечені активами, які кваліфікуються як активи рівня 1 згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), за винятком облігацій з покриттям надзвичайно високої якості, вказаних у такому делегованому акті, і коли установа має юридичне право та операційну здатність повторно використати такі активи протягом строку дії операції.

Установи повинні враховувати такі належні грошові кошти, зазначені в пункті (g) першого підпараграфа цього параграфа на нетто-основі в разі застосування статті 428e.

2. Як відступ від пункту (c) параграфа 1, компетентні органи можуть вирішити, за згодою відповідного центрального банку, застосовувати вищий коефіцієнт необхідного стабільного фінансування до обов'язкових резервів, з урахуванням, зокрема, міри, у якій існують резервні вимоги протягом однорічного горизонту, і, відповідно вимагати пов'язане стабільне фінансування.

Для дочірніх компаній, що мають головний офіс у третій країні, якщо резерви, що вимагаються центральним банком, підпадають під дію вищого коефіцієнта необхідного стабільного фінансування згідно з вимогою до чистого стабільного фінансування, визначеною в національному праві такої третьої країни, такий вищий коефіцієнт необхідного чистого фінансування повинен враховуватися для цілей консолідації.

1. До зазначених нижче активів і позабалансових позицій застосовується коефіцієнт необхідного стабільного фінансування 5%:

(a) необтяжені акції або паї компаній колективного інвестування, які відповідають критеріям для застосування дисконту 5% для розрахування коефіцієнта покриття ліквідності згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), незалежно від того, чи вони відповідають операційним вимогам і вимогам щодо складу буферного запасу ліквідності, визначеним у такому делегованому акті;

(b) грошові кошти, належні за операціями фінансування з цінними паперами з фінансовими клієнтами, якщо такі операції мають залишковий строк дії менше шести місяців, за винятком тих, які зазначені в пункті (g) статті 428r(1);

(c) невикористана частина гарантованих кредитних ліній і механізмів підтримки ліквідності відповідно до делегованого акта, зазначеного у статті 460(1);

(d) продукти, пов'язані з позабалансовим торговельним фінансуванням, зазначені в додатку I, із залишковим строком погашення менше шести місяців.

Установи повинні враховувати такі належні грошові кошти, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа на нетто-основі в разі застосування статті 428e.

2. Для всіх груп неттінгу за деривативними контрактами установи повинні застосовувати коефіцієнт необхідного стабільного фінансування 5% до абсолютної справедливої вартості таких груп неттінгу за деривативними контрактами, з урахуванням будь-якого наданого забезпечення, якщо такі групи неттінгу мають від'ємну справедливу вартість. Для цілей цього параграфа установи повинні визначати справедливу вартість з урахуванням будь-якого наданого забезпечення або розрахункових платежів та надходжень, пов'язаних зі змінами ринкової оцінки таких контрактів.

Необтяжені активи, які відповідають критеріям для облігацій з покриттям надзвичайно високої якості рівня 1 згідно з делегованим актом, зазначеним у статті 460(1), підпадають під дію коефіцієнта необхідного стабільного фінансування 7%, незалежно від того, чи вони відповідають операційним вимогам і вимогам щодо складу буферного запасу ліквідності, визначеним у такому делегованому акті.

Продукти, пов'язані з позабалансовим торговельним фінансуванням, зазначені в додатку I, із залишковим строком погашення принаймні шість місяців, але менше одного року підпадають під дію коефіцієнта необхідного стабільного фінансування 7,5%.