Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

Однак, якщо третя країна, у якій розташований головний офіс такої компанії, встановлює для неї необхідність авторизації та режим платоспроможності, який принаймні еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I, держави-члени можуть передбачити, щоб при розрахуванні для такої компанії враховувалися вимога до капіталу платоспроможності та власні кошти, прийнятні для задоволення такої вимоги, як встановлено відповідною третьою країною.

2. У разі неухвалення делегованого акта згідно з параграфом 4 або 5 цієї статті перевірка того, чи режим третьої країни є принаймні еквівалентним, здійснюється органом нагляду за групою за запитом компанії-учасниці або з власної ініціативи. EIOPA повинен допомагати органу нагляду за групою згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Орган нагляду за групою, за підтримки EIOPA, повинен провести консультації з іншими відповідними наглядовими органами, перш ніж ухвалити рішення про еквівалентність. Таке рішення ухвалюють на основі критеріїв, ухвалених згідно з параграфом 3. Орган нагляду за групою не повинен ухвалювати будь-яке рішення стосовно третьої країни, яке суперечить будь-якому рішенню, ухваленому стосовно такої країни раніше, крім випадків, коли це необхідно, щоб врахувати значні зміни режиму нагляду, встановленого у главі VI розділу I, і режиму нагляду у третій країні.

Якщо наглядові органи не погоджуються з рішенням, ухваленим згідно з підпараграфом 2, вони можуть передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього за допомогою відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010 упродовж трьох місяців з моменту повідомлення рішення органом нагляду за групою. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті.

3. Комісія може ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 301a, у яких вказуються критерії оцінювання еквівалентності режиму платоспроможності третьої країни режиму, встановленому у главі VI розділу I.

4. Якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 3, були виконані третьою країною, Комісія може, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що режим платоспроможності такої третьої країни еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I.

Такі делеговані акти підлягають регулярному перегляду з метою врахування будь-яких значних змін режиму нагляду, встановленого у главі VI розділу I, і режиму нагляду у третій країні.

EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

5. Як відступ від параграфа 4 і навіть якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 3, не були виконані, Комісія може на період, зазначений у параграфі 6, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що режим платоспроможності третьої країни, який застосовується до компаній із головним офісом у такій третій країні, тимчасово еквівалентний режиму, встановленому у главі VI розділу I, якщо:

(a) можна довести, що режим платоспроможності, який може бути оцінений як еквівалентний згідно з параграфом 4, уже існує або може бути ухвалений і застосований третьою країною;

(b) третя країна має режим платоспроможності на основі ризиків та встановлює кількісні та якісні вимоги до платоспроможності та вимоги щодо звітування для цілей нагляду та прозорості;

(c) правом третьої країни, у принципі, дозволено співпрацю та обмін конфіденційною наглядовою інформацією з EIOPA та наглядовими органами;

(d) третя країна має незалежну систему нагляду; та

(e) третя країна встановила обов’язки щодо збереження професійної таємниці для всіх осіб, які діють від імені її наглядових органів.

EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

6. Початковий період тимчасової еквівалентності, зазначений у параграфі 5, становить 10 років, крім випадків, коли до завершення такого періоду:

(a) відповідний делегований акт був скасований; або

(b) був ухвалений делегований акт згідно з параграфом 4, згідно з яким режим нагляду такої третьої країни був визнаний еквівалентним режиму, встановленому у главі VI розділу I.

Період тимчасової еквівалентності може бути продовжений іще на 10 років, якщо продовжують виконуватися критерії, зазначені в параграфі 5. Комісія може ухвалити будь-який такий делегований акт згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Будь-які делеговані акти, що визначають тимчасову еквівалентність, повинні враховувати звіти Комісії згідно зі статтею 177(2). Такі делеговані акти підлягають регулярному перегляду Комісією. EIOPA повинен допомагати Комісії в оцінюванні таких рішень. Комісія повинна повідомляти Європейському Парламенту про здійснення будь-яких переглядів і надавати йому свої висновки.

7. Якщо, згідно з параграфом 5, був ухвалений делегований акт, яким визначено, що режим нагляду третьої країни є тимчасово еквівалентним, така третя країна вважається еквівалентною для цілей другого підпараграфа параграфа 1.

При розрахуванні групової платоспроможності для страхової або перестрахової компанії, що є компанією-учасницею у кредитній установі, інвестиційній фірмі або фінансовій установі, держави-члени повинні дозволяти їхнім страховим і перестраховим компаніям-учасницям застосовувати метод 1 або 2, визначений у додатку I до Директиви 2002/87/ЄС , mutatis mutandis. Однак метод 1, визначений у зазначеному додатку, застосовується, тільки якщо орган нагляду за групою задоволений рівнем інтегрованого управління та внутрішнього контролю стосовно суб’єктів, які будуть включені до периметру консолідації. Вибраний метод повинен послідовно застосовуватися протягом певного часу.

Однак держави-члени повинні дозволити їхнім наглядовим органам, якщо вони беруть на себе роль органу нагляду за групою стосовно певної групи, ухвалювати рішення, за запитом компанії-учасниці або з власної ініціативи, про вирахування будь-якої участі, як зазначено в першому параграфі, з власних коштів, прийнятних для покриття групової платоспроможності компанії-учасниці.

Якщо інформація, яка необхідна для розрахування групової платоспроможності для страхової або перестрахової компанії і яка стосується пов’язаної компанії з головним офісом у державі-члені або третій країні, не доступна відповідним наглядовим органам, балансову вартість такої компанії вираховують із власних коштів страхової або перестрахової компанії-учасниці, прийнятних для покриття групової платоспроможності.

У такому випадку нереалізовані прибутки, пов’язані з такою участю, не визнаються власними коштами, прийнятними для покриття групової платоспроможності.

1. Розрахування групової платоспроможності для страхової або перестрахової компанії-учасниці здійснюється на основі консолідованої звітності.

Групова платоспроможність страхової або перестрахової компанії-учасниці є різницею між:

(a) власними коштами, прийнятними для покриття вимоги до капіталу платоспроможності, розрахованої на основі консолідованих даних;

(b) вимогою до капіталу платоспроможності на рівні групи, розрахованої на основі консолідованих даних.

Правила, встановлені в підсекціях 1, 2 і 3 секції 3 глави VI розділу I і в підсекціях 1, 2 і 3 секції 4 глави VI розділу I, застосовуються до розрахування власних коштів, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності та вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи на основі консолідованих даних.

2. Вимогу до капіталу платоспроможності на рівні групи на основі консолідованих даних (консолідовану вимогу до капіталу платоспроможності на рівні групи) розраховують на основі стандартної формули або затвердженої внутрішньої моделі у спосіб, який відповідає загальним принципам, які містяться в підсекціях 1 та 2 секції 4 глави VI розділу I і в підсекціях 1 і 3 секції 4 глави VI розділу I, відповідно.

Консолідована вимога до капіталу платоспроможності на рівні групи повинна, як мінімум, бути сумою таких елементів:

(a) мінімальної вимоги до капіталу страхової або перестрахової компанії-учасниці, як зазначено у статті 129;

(b) пропорційної частки маніакальної вимоги до капіталу пов’язаних страхових або перестрахових компаній.

Такий мінімум повинен покриватися прийнятними основними власними коштами, як визначено у статті 98(4).

Для цілей визначення того, чи такі прийнятні власні кошти можуть покривати мінімальну консолідовану вимогу до капіталу платоспроможності на рівні групи, принципи, визначені у статтях 221-229, застосовуються mutatis mutandis. Стаття 139(1) і (2) застосовується mutatis mutandis.

1. У разі подання страховою або перестраховою компанією чи спільно пов’язаними компаніями страхової холдингової компанії заяви про надання дозволу на розрахування консолідованої вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи для страхових і перестрахових компаній у складі групи на основі внутрішньої моделі відповідні наглядові органи повинні співпрацювати для ухвалення рішення про надання або відмову в наданні такого дозволу і для визначення умов, за наявності, які поширюються на такий дозвіл.

Заяву, як зазначено в першому підпараграфі, подають органу нагляду за групою.

Орган нагляду за групою повинен повідомити інших членів колегії органів нагляду і невідкладно направити їм повну заяву.

2. Відповідні наглядові органи повинні вжити всіх можливих дій у межах їхніх повноважень для досягнення спільного рішення за заявою протягом шести місяців з дати отримання повної заяви органом нагляду за групою.

3. Якщо протягом шестимісячного періоду, зазначеного в параграфі 2, будь-який з відповідних наглядових органів передасть відповідне питання на розгляд EIOPA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, орган нагляду за групою повинен відтермінувати своє рішення та зачекати будь-якого рішення, яке може ухвалити EIOPA згідно зі статтею 19(3) зазначеного Регламенту, і повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення EIOPA. Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

EIOPA повинен ухвалити своє рішення протягом одного місяця. Питання не передається на розгляд EIOPA після закінчення шестимісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

Якщо, згідно зі статтею 41(2) і (3) та статтею 44(1)(3) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, рішення, пропоноване колегією, відхиляють, орган нагляду за групою повинен ухвалити остаточне рішення. Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами. Шестимісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні статті 19(2) зазначеного Регламенту.

4. EIOPA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб забезпечити однакові умови застосування процесу вироблення спільного рішення, зазначеного в параграфі 2, стосовно заяв про надання дозволів, зазначених у параграфі 1, з метою сприяння виробленню спільних рішень.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

5. Якщо відповідні наглядові органи досягли спільного рішення, зазначеного в параграфі 2, орган нагляду за групою повинен надати заявнику документ із повним обґрунтуванням.

6. У разі неухвалення спільного рішення протягом шести місяців з дати отримання повної заяви від групи орган нагляду за групою повинен ухвалити власне рішення за такою заявою.

Орган нагляду за групою повинен належним чином врахувати будь-які думки та зауваження інших відповідних наглядових органів, висловлені протягом такого шестимісячного періоду.

Орган нагляду за групою повинен надати заявнику та іншим відповідним наглядовим органам документ із зазначенням свого повністю обґрунтованого рішення.

Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

7. Якщо будь-який із відповідних наглядових органів вважає, що профіль ризику страхової або перестрахової компанії, що перебуває під його наглядом, суттєво відхиляється від припущень, які лежать в основі внутрішньої моделі, затвердженої на рівні групи, і поки така компанія належним чином не усуне проблеми, які викликають занепокоєння наглядового органу, такий орган може, згідно зі статтею 37, встановити надбавку на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності для такої страхової або перестрахової компанії, отриманої в результаті застосування такої внутрішньої моделі.

За виняткових обставин, якщо така надбавка на капітал є недоцільною, наглядовий орган може вимагати, щоб відповідна компанія розраховувала вимогу до капіталу платоспроможності на основі стандартної формули, зазначеної в підсекціях 1 і 2 секції 4 глави VI розділу I. Згідно зі статтею 37(1)(a) і (c), наглядовий орган може встановити надбавку на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності такої страхової або перестрахової компанії, отриманої в результаті застосування стандартної формули.

Наглядовий орган повинен обґрунтувати будь-яке рішення, зазначене в першому та другому підпараграфах, страховій або перестраховій компанії та іншим членам колегії органів нагляду.

EIOPA може видати настанови, щоб забезпечити узгоджене та послідовне застосування цього параграфа.

При визначенні того, чи консолідована вимога до капіталу платоспроможності на рівні групи належним чином відображає профіль ризику групи, орган нагляду за групою повинен звертати особливу увагу на будь-який випадок, коли обставини, зазначені у статті 37(1)(a)-(d), можуть виникнути на рівні групи, зокрема, якщо:

(a) конкретний ризик, який існує на рівні групи, не може бути належним чином покритий згідно зі стандартною формулою або використаною внутрішньою моделлю, оскільки його складно кількісно виміряти;

(b) відповідні наглядові органи встановлюють надбавку на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності пов’язаних страхових або перестрахових компаній згідно зі статтями 37 і 231(7).

Якщо профіль ризику групи належним чином не відображений, може бути встановлена надбавка на капітал до консолідованої вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи.

Стаття 37(1)-(5), а також делеговані акти та імплементаційні технічні стандарти, ухвалені згідно зі статтею 37(6), (7) і (8), застосовуються mutatis mutandis.

1. Групова платоспроможність страхової або перестрахової компанії-учасниці повинна бути різницею між:

(a) агрегованими прийнятними власними коштами групи, як передбачено в параграфі 2;

(b) вартістю пов’язаних страхових або перестрахових компаній у складі страхової або перестрахової компанії-учасниці і агрегованою вимогою до капіталу платоспроможності на рівні групи, як передбачено в параграфі 3.

2. Агреговані прийнятні власні кошти групи є сумою таких елементів:

(a) власних коштів, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності страхової або перестрахової компанії-учасниці;

(b) пропорційної частки страхової або перестрахової компанії-учасниці у власних коштах, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності пов’язаних страхових або перестрахових компаній.

3. Агрегована вимога до капіталу платоспроможності на рівні групи є сумою таких елементів:

(a) вимоги до капіталу платоспроможності страхової або перестрахової компанії-учасниці;

(b) пропорційної частки вимоги до капіталу платоспроможності пов’язаних страхових або перестрахових компаній.

4. Якщо участь у пов’язаних страхових або перестрахових компаніях повністю або частково здійснюється у формі опосередкованого володіння, вартість пов’язаних страхових або перестрахових компаній у страховій або перестраховій компанії-учасниці повинна включати вартість такого опосередкованого володіння з урахуванням відповідних подальших процентів, а елементи, зазначені в параграфі 2(b) і параграфі 3(b), повинні включати відповідні пропорційні частки, відповідно, власних коштів, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності пов’язаних страхових або перестрахових компаній, і вимоги до капіталу платоспроможності пов’язаних страхових або перестрахових компаній.

5. У разі подання страховою або перестраховою компанією та її пов’язаними компаніями або спільно пов’язаними компаніями страхової холдингової компанії чи фінансової холдингової компанії змішаного типу заяви про надання дозволу на розрахування вимоги до капіталу платоспроможності страхових і перестрахових компаній у складі групи на основі внутрішньої моделі, стаття 231 застосовується mutatis mutandis.

6. При визначенні того, чи агрегована вимога до капіталу платоспроможності на рівні групи, розрахована, як визначено в параграфі 3, належним чином відображає профіль ризику групи, відповідні наглядові органи повинні звертати особливу увагу на будь-які конкретні ризики, які існують на рівні групи і не можуть бути покриті в достатньому обсязі, оскільки їх складно кількісно виміряти.

Якщо профіль ризику групи істотно відхиляється від припущень, які лежать в основі агрегованої вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи, може бути встановлена надбавка на капітал до агрегованої вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи.

Стаття 37(1)-(5), а також делеговані акти та імплементаційні технічні стандарти, ухвалені згідно зі статтею 37(6), (7) і (8), застосовуються mutatis mutandis.

Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a, що визначають технічні принципи та методи, визначені у статтях 220-229, і застосування статей 230-233, відображаючи економічний характер конкретних організаційно-правових форм.

1. Якщо страхові та перестрахові компанії є дочірніми компаніями страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, орган нагляду за групою повинен забезпечити, щоб розрахування платоспроможності групи здійснювалося на рівні страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії із застосуванням статей 220(2)-233.

2. Для цілей такого розрахування материнська компанія повинна вважатися страховою або перестраховою компанією, яка підпадає під дію правил, встановлених у підсекціях 1, 2 і 3 секції 4 глави VI розділу I стосовно вимоги до капіталу платоспроможності, і таких самих умов, як встановлено в підсекціях 1, 2 і 3 секції 3 глави VI розділу I стосовно власних коштів, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності.

Держави-члени повинні передбачити, щоб правила, встановлені у статтях 238 і 239, застосовувалися до будь-якої страхової або перестрахової компанії, яка є дочірньою компанією страхової або перестрахової компанії, якщо виконані всі зазначені нижче умови:

(a) дочірня компанія, стосовно якої орган нагляду за групою не ухвалив рішення згідно зі статтею 214(2), включена у сферу нагляду за групою, що здійснюється органом нагляду за групою на рівні материнської компанії згідно із цим розділом;

(b) процеси управління ризиками та механізми внутрішнього контролю материнської компанії покривають дочірню компанію, і материнська компанія задовольняє вимоги відповідних наглядових органів щодо розумного управління дочірньою компанією;

(c) материнська компанія отримала згоду, зазначену у третьому підпараграфі статті 246(4);

(d) материнська компанія отримала згоду, зазначену у статті 256(2);

(e) материнська компанія подала заяву про надання дозволу відповідно до статей 238 і 239, і за такою заявою було ухвалено сприятливе рішення згідно з процедурою, визначеною у статті 237.

1. У випадку заяв про надання дозволу відповідно до правил, встановлених у статтях 238 і 239, відповідні наглядові органи повинні працювати разом із колегією органів нагляду на умовах повної співпраці для ухвалення рішення про надання або відмову в наданні запитуваного дозволу та визначення інших умов, за наявності, які поширюються на такий дозвіл.

Заяву, як зазначено в першому підпараграфі, подають тільки до наглядового органу, який надав авторизацію дочірній компанії. Такий наглядовий орган повинен повідомити інших членів колегії органів нагляду і невідкладно направити їм повну заяву.

2. Відповідні наглядові органи повинні вжити всіх можливих заходів у межах їхніх повноважень для досягнення спільного рішення за заявою протягом трьох місяців з дати отримання повної заяви всіма наглядовими органами у складі колегії органів нагляду.

3. Якщо протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 2, будь-який з відповідних наглядових органів передасть відповідне питання на розгляд EIOPA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, орган нагляду за групою повинен відтермінувати своє рішення та зачекати будь-якого рішення, яке може ухвалити EIOPA згідно зі статтею 19(3) зазначеного Регламенту, і повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення EIOPA. Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

EIOPA повинен ухвалити своє рішення протягом одного місяця. Питання не передається на розгляд EIOPA після закінчення тримісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

Якщо, згідно зі статтею 41(2) і (3) та статтею 44(1)(3) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, рішення, пропоноване колегією, відхиляють, орган нагляду за групою повинен ухвалити остаточне рішення. Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами. Тримісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні статті 19(2) зазначеного Регламенту.

4. EIOPA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб забезпечити однакові умови застосування процесу вироблення спільного рішення, зазначеного в параграфі 2, стосовно заяв про надання дозволів, зазначених у параграфі 1, з метою сприяння виробленню спільних рішень.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

5. Якщо відповідні наглядові органи досягли спільного рішення, зазначеного в параграфі 2, наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен надати заявнику документ із тестом рішення і повним обґрунтуванням. Спільне рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

6. У разі неухвалення спільного рішення відповідними наглядовими органами упродовж тримісячного періоду, визначеного в параграфі 2, орган нагляду за групою повинен ухвалити власне рішення за відповідною заявою.

Упродовж зазначеного періоду орган нагляду за групою повинен розглянути:

(a) будь-які думки та зауваження інших відповідних наглядових органів;

(b) будь-які зауваження інших наглядових органів у складі колегії органів нагляду.

Рішення повинне містити повне обґрунтування та пояснення будь-якого істотного відхилення від зауважень інших відповідних наглядових органів. Орган нагляду за групою повинен надати копію рішення заявнику та іншим відповідним наглядовим органам. Відповідне рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

1. Без обмеження статті 231, вимогу до капіталу платоспроможності дочірньої компанії розраховують, як визначено в параграфах 2, 4 і 5 цієї статті.

2. Якщо вимогу до капіталу платоспроможності дочірньої компанії розраховують на основі внутрішньої моделі, затвердженої на рівні групи згідно зі статтею 231, і наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, вважає, що її профіль ризику суттєво відхиляється від такої внутрішньої моделі, поки така компанія належним чином не усуне проблеми, які викликають занепокоєння наглядового органу, такий орган може, у випадках, зазначених у статті 37, запропонувати встановити надбавку на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності такої дочірньої компанії, отриманої в результаті застосування такої моделі або, за виключних обставин, коли така надбавка на капітал є недоцільною, вимагати, щоб така компанія розраховувала вимогу до капіталу платоспроможності на основі стандартної формули. Наглядовий орган повинен обговорити свою пропозицію в рамках колегії органів нагляду та повідомити підстави для подання таких пропозицій дочірній компанії та колегії органів нагляду.

3. Якщо вимогу до капіталу платоспроможності дочірньої компанії розраховують на основі стандартної формули і наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, вважає, що її профіль ризику істотно відхиляється від припущень, які лежать в основі стандартної формули, поки така компанія належним чином не усуне проблеми, які викликають занепокоєння наглядового органу, такий орган може, за виняткових обставин, запропонувати, щоб компанія замінила піднабір параметрів, що використовуються при розрахуванні за стандартною формулою, параметрами, які є специфічними для такої компанії, при розрахуванні модулів андеррайтингового ризику для страхування життя, видів страхування, інших ніж страхування життя, і медичного страхування, як визначено у статті 110, або, у випадках, зазначених у статті 37, встановити надбавку на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності такої дочірньої компанії.

Наглядовий орган повинен обговорити свою пропозицію в рамках колегії органів нагляду та повідомити підстави для подання такої пропозиції дочірній компанії та колегії органів нагляду.

4. Колегія органів нагляду повинна вжити всіх можливих заходів у рамках своїх повноважень для досягнення угоди щодо пропозиції наглядового органу, який надав авторизацію дочірній компанії, або щодо інших можливих заходів.

Така угода визнається визначальною і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

5. Якщо наглядовий орган і орган нагляду за групою не можуть дійти згоди, кожен із них може, протягом одного місяця з моменту отримання пропозиції від наглядового органу, передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього за допомогою відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті, і повинен ухвалити рішення упродовж одного місяця з моменту такої передачі. Одномісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні статті 19(2) зазначеного Регламенту. Питання не передається на розгляд EIOPA після закінчення одномісячного періоду, зазначеного в цьому підпараграфі, або після досягнення угоди в рамках колегії органів нагляду згідно з параграфом 4 цієї статті.

Наглядовий орган, який надав авторизацію такій дочірній компанії, повинен відтермінувати своє рішення та зачекати будь-якого рішення, яке може ухвалити EIOPA згідно зі статтею 19 зазначеного Регламенту, а також повинен ухвалити своє остаточне рішення відповідно до рішення EIOPA.

Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

Воно повинне містити повне обґрунтування.

Рішення повинне бути надане дочірній компанії та колегії органів нагляду.

1. У випадку невідповідності вимозі до капіталу платоспроможності та без обмеження статті 138, наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен невідкладно передати колегії органів нагляду план відновлення, поданий дочірньою компанією, щоб досягти, протягом шести місяців із моменту виявлення невідповідності вимозі до капіталу платоспроможності, відновлення рівня прийнятних власних коштів або зниження профілю ризику з метою забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності.

Колегія органів нагляду повинна вжити всіх можливих заходів у рамках своїх повноважень для досягнення згоди щодо пропозиції наглядового органу стосовно затвердження плану відновлення упродовж чотирьох місяців з дати, коли була вперше виявлена невідповідність вимозі до капіталу платоспроможності.

За відсутності такої згоди наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен ухвалити рішення про затвердження плану відновлення, належним чином врахувавши думки та зауваження інших наглядових органів у складі колегії органів нагляду.

2. Якщо наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, виявляє, згідно зі статтею 136, погіршення фінансових умов, він повинен невідкладно повідомити колегії органів нагляду пропоновані заходи, яких необхідно вжити. Окрім як у надзвичайних ситуаціях, заходи, яких необхідно вжити, повинні бути обговорені в рамках колегії органів нагляду.

Колегія органів нагляду повинна вжити всіх можливих заходів у рамках своїх повноважень для досягнення згоди щодо пропонованих заходів упродовж одного місяця з моменту повідомлення.

За відсутності такої згоди наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен ухвалити рішення про затвердження пропонованих заходів, належним чином врахувавши думки та зауваження інших наглядових органів у складі колегії органів нагляду.

3. У випадку невідповідності мінімальній вимозі до капіталу та без обмеження статті 139, наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен невідкладно передати колегії органів нагляду короткострокову фінансову схему, подану дочірньою компанією для досягнення, протягом трьох місяців із дати першого виявлення невідповідності мінімальній вимозі до капіталу, відновлення рівня прийнятних власних коштів, які покривають мінімальну вимогу до капіталу, або зниження профілю ризику з метою забезпечення відповідності мінімальній вимозі до капіталу. Колегію органів нагляду також необхідно повідомити про будь-які заходи, вжиті для забезпечення дотримання мінімальної вимоги до капіталу на рівні дочірньої компанії.

4. Наглядовий орган або орган нагляду за групою може передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, якщо вони не дійшли згоди щодо будь-якого із зазначених нижче питань:

(a) затвердження плану відновлення, у тому числі будь-яке продовження періоду відновлення, упродовж чотиримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1; або

(b) затвердження пропонованих заходів упродовж одномісячного періоду, зазначеного в параграфі 2.

У таких випадках EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті, і повинен ухвалити рішення упродовж одного місяця з моменту такої передачі.

Питання не передають на розгляд EIOPA:

(a) після завершення чотиримісячного або одномісячного періоду, відповідно, зазначеного в першому підпараграфі;

(b) після досягнення згоди в рамках колегії згідно з другим підпараграфом параграфа 1 або другим підпараграфом параграфа 2;

(c) у надзвичайних ситуаціях, як зазначено в параграфі 2.

Чотиримісячний або одномісячний період, відповідно, вважається періодом досягнення згоди у розумінні статті 19(2) зазначеного Регламенту.

Наглядовий орган, який надав авторизацію дочірній компанії, повинен відтермінувати своє рішення та зачекати будь-якого рішення, яке може ухвалити EIOPA згідно зі статтею 19(3) зазначеного Регламенту, і повинен ухвалити своє остаточне рішення відповідно до рішення EIOPA. Таке рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами.

Воно повинне містити повне обґрунтування.

Рішення повинне бути надане дочірній компанії та колегії органів нагляду.

1. Правила, передбачені у статтях 238 і 239, більше не застосовуються, якщо:

(a) умова, зазначена у статті 236(a), більше не виконується;

(b) умова, зазначена у статті 236(b), більше не виконується, і група не відновила відповідність цій умові упродовж належного періоду часу;

(c) умови, зазначені у статті 236(c) і (d), більше не виконуються.

У випадку, зазначеному в пункті (a) першого підпараграфа, якщо орган нагляду за групою, після консультацій із колегією органів нагляду, ухвалить рішення більше не включати дочірню компанію у сферу нагляду за групою, який він здійснює, він повинен негайно повідомити про це відповідний наглядовий орган і материнську компанію.

Для цілей статті 236(b), (c) і (d) материнська компанія відповідає за забезпечення постійної відповідності умовам. У випадку невідповідності вона повинна невідкладно повідомити про це орган нагляду за групою та відповідний орган нагляду за дочірньою компанією. Материнська компанія повинна представити план відновлення відповідності впродовж належного періоду часу.

Без обмеження третього підпараграфа, орган нагляду за групою повинен принаймні щорічно перевіряти з власної ініціативи відповідність умовам, зазначеним у статті 236(b), (c) і (d). Орган нагляду за групою також повинен проводити таку перевірку за запитом відповідного наглядового органу, якщо останній має серйозні сумніви щодо постійної відповідності таким умовам.

Якщо в ході проведеної перевірки будуть виявлені недоліки, орган нагляду за групою повинен вимагати від материнської компанії представити план відновлення відповідності впродовж належного періоду часу.

Якщо, після консультацій з колегією органів нагляду, орган нагляду за групою визначить, що план, зазначений у третьому або п’ятому підпараграфі, є недостатнім або, у подальшому, що він не виконується упродовж погодженого періоду часу, орган нагляду за групою повинен зробити висновок, що умови, зазначені у статті 236(b), (c) і (d), більше не виконуються, і повинен невідкладно повідомити про це відповідний наглядовий орган.

2. Режим, передбачений у статтях 238 і 239, застосовується знову, якщо материнська компанія подає нову заяву та отримує сприятливе рішення згідно з процедурою, визначеною у статті 237.

Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a, що встановлюють:

(a) критерії для оцінювання виконання умов, зазначених у статті 236;

(b) критерії для оцінювання того, які ситуації повинні вважатися надзвичайними згідно зі статтею 239(2);

(c) процедури, яких повинні дотримуватися наглядові органи при обміні інформацією, реалізації їхніх прав і виконанні їхніх обов’язків згідно зі статтями 237-240.

1. До 31 грудня 2017 року Комісія повинна провести оцінювання застосування розділу III, зокрема, стосовно співпраці наглядових органів у рамках колегії органів нагляду та її функцій, а також наглядових практик встановлення надбавок на капітал і повинна представити Європейському Парламенту і Раді звіт, що, у відповідних випадках, супроводжується пропозиціями щодо внесення змін до цієї Директиви.

2. До 31 грудня 2018 року Комісія повинна провести оцінювання вигоди від розширення сфери нагляду за групою та управління капіталом у межах групи страхових або перестрахових компаній з урахуванням пропозиції COM(2008)0119 і звіту Комітету Європейського Парламенту з економічних і монетарних питань щодо цієї пропозиції від 16 жовтня 2008 року (A6-0413/2008). Таке оцінювання повинне включати можливі заходи для розширення сфери розумного транскордонного управління страховими групами, зокрема управління ризиками й активами. У ході оцінювання Комісія повинна, між іншим, враховувати нові зміни та прогрес стосовно:

(a) гармонізованої рамки раннього втручання;

(b) практик централізованого управління ризиками групи та функціонування внутрішніх моделей групи, у тому числі стрес-тестування;

(c) внутрішньогрупових операцій і концентрації ризику;

(d) динаміки ефектів диверсифікації та концентрації в часі;

(e) юридично зобов’язальної рамки медіації наглядових спорів;

(f) гармонізованої рамки щодо оборотності активів, процедур банкрутства та ліквідації, що усуває перешкоди для оборотності активів, зумовлені національним законодавством про компанії або корпоративним законодавством;

(g) еквівалентного рівня захисту володільців страхових полісів і вигодонабувачів компаній, які входять до однієї групи, особливо у кризових ситуаціях;

(h) гармонізованого та належним чином фінансованого рішення для гарантійних схем страхування на рівні ЄС;

(i) гармонізованої та юридично зобов’язальної рамки між компетентними органами, центральними банками та міністерствами фінансів стосовно управління кризами, врегулювання та розподілу податкових зобов’язань, що узгоджує наглядові повноваження з податковими зобов’язаннями.

Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт, який, у відповідних випадках, супроводжується пропозиціями про внесення змін до цієї Директиви.

Статті 236-242 застосовуються mutatis mutandis до страхових і перестрахових компаній, які є дочірніми компаніями страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу.

1. Нагляд за концентрацією ризику на рівні групи повинен здійснюватися згідно з параграфами 2 і 3 цієї статті, статтею 246 і главою III.

2. Держави-члени повинні вимагати від страхових і перестрахових компаній, страхових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу регулярно звітувати перед органом нагляду за групою принаймні на щорічній основі про будь-яку значну концентрацію ризику на рівні групи, крім випадків, коли застосовується стаття 215(2).

Необхідна інформація повинна бути надана органу нагляду за групою страховою або перестраховою компанією, яка очолює групу, чи, якщо групу не очолює страхова або перестрахова компанія, страховою холдинговою компанією, фінансовою холдинговою компанією змішаного типу або страховою чи перестраховою компанією у складі групи, визначеною органом нагляду за групою після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами та відповідною групою.

Концентрація ризику, зазначена в першому підпараграфі, підлягає наглядовій перевірці з боку органу нагляду за групою.

3. Орган нагляду за групою, після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами та групою, повинен визначити тип ризиків, про які страхові та перестрахові компанії у складі певної групи повинні звітувати за будь-яких обставин.

При визначенні типу ризиків або надання свого висновку щодо нього орган нагляду за групою та інші відповідні наглядові органи повинні враховувати конкретну групу та структуру управління ризиками такої групи.

Для визначення значної концентрації ризику, про яку необхідно звітувати, орган нагляду за групою, після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами та групою, повинен встановити відповідні порогові значення на основі вимог до капіталу платоспроможності, технічних резервів або обох зазначених елементів.

При перевірці концентрації ризику орган нагляду за групою повинен, зокрема, здійснювати моніторинг потенційного ризику ланцюгової реакції в межах групи, ризику конфлікту інтересів, а також рівня чи обсягу ризиків.

4. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для визначення значної концентрації ризику для цілей параграфів 2 і 3 цієї статті.

5. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно нагляду за концентрацією ризику, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення значної концентрації ризику та відповідних порогових значень для цілей параграфа 3.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

6. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів щодо форм і шаблонів для звітування про концентрацію ризику для цілей параграфа 2.

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 вересня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. Нагляд за внутрішньогруповими операціями повинен здійснюватися згідно з параграфами 2 і 3 цієї статті, статтею 246 і главою III.

2. Держави-члени повинні вимагати від страхових і перестрахових компаній, страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу регулярно звітувати перед органом нагляду за групою принаймні на щорічній основі про всі великі внутрішньогрупові операції страхових і перестрахових компаній у межах групи, включно з операціями, здійсненими з фізичною особою, що має тісні зв’язки з компанією у складі групи, крім випадків, коли застосовується стаття 215(2).

Крім того, держави-члени повинні вимагати звітування про дуже великі внутрішньогрупові операції в якнайкоротший строк.

Необхідна інформація повинна бути надана органу нагляду за групою страховою або перестраховою компанією, яка очолює групу, чи, якщо групу не очолює страхова або перестрахова компанія, страховою холдинговою компанією, фінансовою холдинговою компанією змішаного типу або страховою чи перестраховою компанією у складі групи, визначеною органом нагляду за групою після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами та відповідною групою.

Внутрішньогрупові операції підлягають наглядовій перевірці органом нагляду за групою.

3. Орган нагляду за групою, після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами та групою, повинен визначити тип внутрішньогрупових операцій, про які страхові та перестрахові компанії у складі певної групи повинні звітувати за будь-яких обставин. Стаття 244(3) застосовується mutatis mutandis.

4. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для визначення великої внутрішньогрупової операції для цілей параграфів 2 і 3 цієї статті.

5. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно нагляду за внутрішньогруповими операціями, EIOPA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення великої внутрішньогрупової операції для цілей параграфа 3.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

6. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті EIOPA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів щодо процедур, форм і шаблонів для звітування про внутрішньогрупові операції для цілей параграфа 2.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. Вимоги, визначені в секції 2 глави IV розділу I застосовуються mutatis mutandis на рівні групи.

Без обмеження першого підпараграфа, системи управління ризиками та внутрішнього контролю і процедури звітування повинні послідовно впроваджуватися в усіх компаніях, включених до сфери нагляду за групою відповідно до статті 213(2)(a) і (b), щоб такі системи та процедури звітування можна було контролювати на рівні групи.

2. Без обмеження параграфа 1, механізми внутрішнього контролю групи повинні включати принаймні вказані нижче елементи:

(a) належні механізми, пов’язані з груповою платоспроможністю, для виявлення та вимірювання всіх істотних ризиків та належного зіставлення прийнятних власних коштів і ризиків;

(b) надійні процедури звітування та бухгалтерської обліку для моніторингу внутрішньогрупових операцій і концентрації ризику та управління ними.

3. Системи та процедури звітування, зазначені в параграфах 1 і 2, підлягають наглядовій перевірці органом нагляду за групою згідно з правилами, встановленими у главі III.

4. Держави-члени повинні вимагати від страхової або перестрахової компанії-учасниці, страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу проведення на рівні групи оцінювання, що вимагається у статті 45. Оцінювання власного ризику та платоспроможності на рівні групи підлягає наглядовій перевірці органом нагляду за групою згідно з главою III.

Якщо розрахування платоспроможності на рівні групи здійснюється згідно з методом 1, як зазначено у статті 230, страхова або перестрахова компанія-учасниця, страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу повинна надати органу нагляду за групою належне обґрунтування різниці між сумою вимог до капіталу платоспроможності всіх пов’язаних страхових або перестрахових компаній групи та консолідованою вимогою до платоспроможності на рівні групи.

Страхова або перестрахова компанія-учасниця, страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу може, за згодою органу нагляду за групою, одночасно проводити будь-які оцінювання, що вимагаються відповідно до статті 45, на рівні групи та на рівні будь-якої дочірньої компанії у складі групи і може підготувати єдиний документ, який охоплює всі такі оцінювання.

Перш ніж надати згоду згідно з третім підпараграфом, орган нагляду за групою повинен провести консультації із членами колегії органів нагляду та належним чином врахувати їхні думки або зауваження.

Якщо група використовує можливість, передбачену у третьому підпараграфі, вона повинна надати відповідний документ одночасно всім відповідним наглядовим органам. Використання зазначеної можливості не звільняє відповідні дочірні компанії від обов’язку забезпечити виконання вимог, передбачених у статті 45.

1. Єдиний орган нагляду, відповідальний за координацію та здійснення нагляду за групою (далі - орган нагляду за групою), призначається з-поміж наглядових органів відповідної держави-члена.

2. Якщо один наглядовий орган є компетентним стосовно всіх страхових і перестрахових компаній у складі групи, такий наглядовий орган виконує завдання органу нагляду за групою.

У всіх інших випадках і відповідно до параграфа 3, завдання органу нагляду за групою виконує:

(a) якщо групу очолює страхова або перестрахова компанія - наглядовий орган, який надав авторизацію такій компанії;

(b) якщо групу не очолює страхова або перестрахова компанія - зазначений нижче наглядовий орган:

(i) якщо материнська компанія страхової або перестрахової компанії є страховою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу - наглядовий орган, який надав авторизацію такій страховій або перестраховій компанії;

(ii) якщо кілька страхових або перестрахових компаній, головні офіси яких розташовані в Союзі, мають у якості материнської компанії ту саму страхову холдингову компанію або фінансову холдингову компанію змішаного типу і одна з таких компаній була авторизована в державі-члені, у якій страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має головний офіс - наглядовий орган страхової або перестрахової компанії, авторизованої в такій державі-члені;

(iii) якщо групу очолюють кілька страхових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу, головні офіси яких розташовані в різних державах-членах і в кожній з таких держав-членів є страхова або перестрахова компанія - наглядовий орган страхової або перестрахової компанії з найбільшою загальною сумою балансу;

(iv) якщо кілька страхових або перестрахових компаній, головні офіси яких розташовані в Союзі, мають у якості материнської компанії ту саму страхову холдингову компанію або фінансову холдингову компанію змішаного типу і жодна з таких компаній не була авторизована в державі-члені, у якій страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має головний офіс - наглядовий орган, який надав авторизацію страховій або перестраховій компанії з найбільшою загальною сумою балансу; або

(v) якщо група не має материнської компанії або за будь-яких обставин, які не зазначені в пунктах (i)-(iv), - наглядовий орган, який надав авторизацію страховій або перестраховій компанії з найбільшою загальною сумою балансу;

3. В окремих випадках відповідні наглядові органи можуть, за запитом будь-яких інших наглядових органів, ухвалити спільне рішення про відступ від критеріїв, визначених у параграфі 2, якщо їх застосування є недоцільним з урахуванням структури групи та відносної важливості діяльності страхових і перестрахових компаній у різних країнах, і про призначення іншого наглядового органу в якості органу нагляду за групою.

З цією метою будь-який із відповідних наглядових органів може подати запит, щоб ініціювати обговорення доцільності критеріїв, зазначених у параграфі 2. Таке обговорення не повинне проводитися частіше ніж раз на рік.