Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

Ця Директива встановлює правила стосовно:

(1) започаткування та ведення діяльності за принципом самозайнятості у сфері прямого страхування та перестрахування на території Співтовариства;

(2) нагляду за групами страхових і перестрахових компаній;

(3) реструктуризації та ліквідації страхових компаній, що здійснюють пряме страхування.

1. Ця Директива застосовується до страхових компаній, що здійснюють пряме страхування життя, і до страхових компаній, що здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, які мають осідок або мають намір створити осідок на території держави-члена.

Вона застосовується також до перестрахових компаній, які здійснюють виключно перестрахування і які мають осідок або мають намір створити осідок на території держави-члена, за винятком випадків, зазначених у розділі IV.

2. У контексті видів страхування, інших ніж страхування життя, ця Директива застосовується до видів діяльності, які належать до класів, визначених у частині A додатка I. Для цілей першого підпараграфа параграфа 1 види страхування, інші ніж страхування життя, включають діяльність, яка полягає в наданні допомоги особам, що потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи далеко від дому або постійного місця проживання. Це включає прийняття на себе, на умовах попередньої сплати страхової премії, зобов’язання щодо негайного надання допомоги вигодонабувачу згідно з договором асистансу, якщо така особа перебуває у скрутному становищі у зв’язку з настанням випадкової події, у випадках і на умовах, визначених у договорі.

Така допомога може включати надання вигід у грошовій або натуральній формі. Надання вигід в натуральній формі також може здійснюватися з допомогою персоналу та обладнання особи, яка їх надає.

Діяльність з надання допомоги (асистанс) не охоплює сервісне обслуговування, технічне обслуговування, післяпродажне обслуговування чи просту вказівку або надання допомоги в якості посередника.

3. У контексті страхування життя ця Директива застосовується:

(a) до зазначених нижче видів діяльності зі страхування життя, якщо вони здійснюються на договірній основі:

(i) страхування життя, що являє собою страхування з виплатою тільки у випадку дожиття до визначеного віку, страхування з виплатою тільки у випадку смерті, страхування з виплатою тільки у випадку дожиття до визначеного віку або смерті до досягнення визначеного віку, страхування життя з поверненням страхових премій, страхування життя до шлюбу, страхування життя до народження дитини;

(ii) ануїтети;

(iii) додаткове страхування, яке оформлюють на додаток до страхування життя, зокрема страхування на випадок заподіяння шкоди здоров’ю особи, у тому числі втрати працездатності, страхування на випадок смерті в результаті нещасного випадку та страхування на випадок непрацездатності в результаті нещасного випадку або хвороби;

(iv) види безперервного медичного страхування, що не підлягають анулюванню, які наразі існують в Ірландії та Сполученому Королівстві;

(b) до зазначених нижче операцій, якщо вони здійснюються на договірній основі, тією мірою, якою вони підлягають нагляду з боку органів, відповідальних за нагляд за особистим страхуванням:

(i) операції, у рамках яких створюються асоціації страхувальників із метою спільної капіталізації їхніх внесків із подальшим розподілом накопичених таким чином активів між учасниками, які дожили до визначеного віку, або між спадкоємцями померлих учасників (тонтини);

(ii) операції з поверненням капіталу на основі актуарних розрахунків, у рамках яких в обмін на попередньо погоджений одноразовий платіж або періодичні платежі приймаються зобов’язання з визначеним строком дії та сумою;

(iii) управління колективними пенсійними фондами, що включає управління інвестиціями, зокрема активами, що являють собою резерви організацій, які здійснюють виплати у випадку смерті або дожиття до визначеного віку чи у випадку припинення або скорочення діяльності;

(iv) операції, зазначені у пункті (iii), якщо вони супроводжуються страхуванням, яке покриває консервацію капіталу або виплату мінімальних процентів;

(v) операції, які здійснюються страховими компаніями, що здійснюють страхування життя, як-от компаніями, зазначеними у главі 1 розділу 4 книги IV французького Кодексу законів про страхування (Code des assurances);

(c) операції, що стосуються тривалості життя людини, які встановлені або передбачені законодавством про соціальне страхування, тією мірою, якою їх здійснюють або ними управляють страхові компанії, що здійснюють страхування життя, на власний ризик згідно із законодавством держави-члена.

Без обмеження статті 2(3)(c), ця Директива не застосовується до страхування в рамках встановленої законом системи соціального забезпечення.

1. Без обмеження статті 3 і статей 5-10, ця Директива не застосовується до страхової компанії, яка відповідає всім зазначеним нижче умовам:

(a) валовий річний дохід від підписаних премій компанії не перевищує 5 млн євро;

(b) загальний обсяг технічних резервів компанії, з урахуванням сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення, як зазначено у статті 76, не перевищує 25 млн євро;

(c) якщо страхова компанія входить до групи, загальний обсяг технічних резервів компанії, що визначається з урахуванням сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення, не перевищує 25 млн євро;

(d) діяльність компанії не включає в себе страхування або перестрахування, що покриває ризики, пов’язані зі страхуванням відповідальності, кредитів і поруки, крім випадків, коли вони становлять собою додаткові ризики у розумінні статті 16(1);

(e) діяльність компанії не включає в себе операції з перестрахування в обсязі, що перевищує 0,5 млн євро її валового доходу від підписаних премій або 2,5 млн євро її технічних резервів, з урахуванням сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення, або становить більше 10% її валового доходу від підписаних премій чи більше 10% її технічних резервів, з урахуванням сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення.

2. У разі перевищення будь-якої із сум, визначених у параграфі 1, протягом трьох послідовних років, ця Директива застосовується починаючи з четвертого року.

3. Як відступ від параграфа 1, ця Директива застосовується до всіх компаній, які мають намір отримати авторизацію на здійснення діяльності зі страхування та перестрахування, якщо очікується, що їхній валовий річний дохід від підписаних премій або обсяг технічних резервів, з урахуванням сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення, перевищить будь-яку із сум, визначених у параграфі 1, протягом наступних п’яти років.

4. Ця Директива не застосовується до страхових компаній, для яких наглядовий орган перевірив виконання всіх зазначених нижче умов:

(a) жодне з порогових значень, визначених у параграфі 1, не було перевищене протягом трьох попередніх послідовних років; та

(b) не очікується перевищення жодного з порогових значень, визначених у параграфі 1, протягом наступних п’яти років.

Упродовж усього періоду, поки відповідна страхова компанія здійснює діяльність згідно зі статтями 145-149, параграф 1 цієї статті не застосовується.

5. Параграфи 1 і 4 не перешкоджають будь-якій компанії подавати заяву про надання авторизації або зберігати авторизацію згідно із цією Директивою.

У контексті видів страхування, інших ніж страхування життя, ця Директива не застосовується до таких операцій:

(1) операції з поверненням капіталу, як означено у праві кожної держави-члена;

(2) операції ощадних установ і установ взаємодопомоги, у яких виплати відрізняються залежно від обсягу доступних ресурсів і внески учасників визначаються на основі фіксованої ставки;

(3) операції, що здійснюються організаціями, які не є юридичними особами, з метою надання їхнім учасникам взаємного покриття без будь-якої сплати премій або формування технічних резервів; або

(4) операції з експортного кредитного страхування за рахунок або під гарантії держави чи у випадку, коли держава виступає страховиком.

1. Ця Директива не застосовується до діяльності з асистансу, яка відповідає всім зазначеним нижче умовам:

(a) асистанс надається у випадку поломки дорожнього транспортного засобу або дорожньо-транспортної пригоди з його участю, якщо така поломка або ДТП стається на території держави-члена компанії, яка надає страхове покриття;

(b) відповідальність за асистанс обмежується такими операціями:

(i) надання технічної допомоги на місці поломки, для чого компанія, яка надає страхове покриття, у більшості випадків використовує власний персонал і обладнання;

(ii) транспортування транспортного засобу до найближчого або найбільш відповідного розташування для здійснення ремонту з можливим супроводом, зазвичай за допомогою тих самих засобів асистансу, водія та пасажирів до найближчого розташування, з якого вони можуть продовжити свою поїздку з використанням інших видів транспорту; та

(iii) у випадках, коли це передбачено державою-членом розташування головного офісу компанії, яка надає страхове покриття, транспортування транспортного засобу, можливо, у супроводі водія та пасажирів, до місця їх проживання, пункту відправлення або початкового пункту призначення на території тієї самої держави; та

(c) асистанс не надається компанією, яка підпадає під дію цієї Директиви.

2. У випадках, зазначених у пунктах (i) та (ii) параграфа 1(b), умова, згідно з якою дорожньо-транспортна пригода або поломка повинна статися на території держави-члена компанії, яка надає страхове покриття, не застосовується, якщо вигодонабувач є членом організації, яка надає страхове покриття, і технічна допомога або транспортування транспортного засобу надається при пред’явленні карти члена, без сплати будь-яких додаткових премій, подібною організацією у відповідній країні на основі взаємної угоди, або, у випадку Ірландії та Сполученого Королівства, якщо операції з асистансу надаються одною організацією, яка здійснює діяльність в обох державах.

3. Ця Директива не застосовується в разі здійснення операцій, зазначених у пункті (iii) параграфа 1(b), якщо дорожньо-транспортна пригода або поломка сталася на території Ірландії або, у випадку Сполученого Королівства, на території Північної Ірландії і транспортний засіб, можливо, у супроводі водія та пасажирів, транспортують до місця їх проживання, пункту відправлення або початкового пункту призначення на будь-якій із зазначених територій.

4. Ця Директива не застосовується до операцій з асистансу, які здійснюються Автомобільним клубом Великого Герцогства Люксембург, якщо дорожньо-транспортна пригода або поломка дорожнього транспортного засобу сталася за межами території Великого Герцогства Люксембург і асистанс включає в себе транспортування транспортного засобу, з яким сталася така дорожньо-транспортна пригода або поломка, можливо, у супроводі водія та пасажирів, до місця їх проживання.

Ця Директива не застосовується до товариств взаємного страхування, які здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, і які уклали з іншими товариствами взаємного страхування угоду, яка передбачає повне перестрахування виданих ними страхових полісів або згідно з якою перестрахова компанія повинна виконувати зобов’язання, що виникають за такими полісами, замість компанії-цедента. У такому випадку перестрахова компанія підпадає під дію правил цієї Директиви.

Ця Директива не застосовується до зазначених нижче установ, які здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, крім випадків внесення змін до їхніх установчих документів або положень застосовного права, що стосуються сфери компетенції:

(1) у Данії - "Falck Danmark";

(2) у Німеччині - такі напівпублічні установи:

(a) Організація медичного страхування поштової служби (Postbeamtenkrankenkasse),

(b) Організація медичного страхування працівників Федеральної залізниці (Krankenversorgung der Bundesbahnbeamten);

(3) в Ірландії - Рада добровільного медичного страхування (Voluntary Health Insurance Board);

У контексті страхування життя ця Директива не застосовується до таких операцій і видів діяльності:

(1) операції ощадних установ і установ взаємодопомоги, у яких виплати відрізняються залежно від обсягу доступних ресурсів і які вимагають, щоб кожен із їхніх учасників сплачував внески за відповідною фіксованою ставкою;

(2) операції, що здійснюються організаціями, іншими ніж компанії, зазначені у статті 2, мета яких полягає у здійсненні виплат найманим працівникам або самозайнятим особам, які належать до компанії або групи компаній чи до професії або групи професій, у випадку смерті або дожиття до визначеного віку або у випадку припинення чи обмеження діяльності, незалежно від того, чи зобов’язання, які виникають за такими операціями, у будь-який момент часу повністю покриваються розрахунковими резервами;

(3) пенсійна діяльність компаній пенсійного страхування, передбачена в Законі про пенсійне забезпечення працівників (TyEL) та в інших пов’язаних актах фінського законодавства, за умови, що:

(a) компанії пенсійного страхування, які, згідно з фінським правом, уже зобов’язані мати окремі системи бухгалтерського обліку та управління для їхньої пенсійної діяльності, з 01 січня 1995 року створюють окремі юридичні особи для здійснення зазначеної діяльності; та

(b) органи Фінляндії в недискримінаційний спосіб дозволяють всім громадянам і компаніям держав-членів здійснювати, згідно з фінським законодавством, діяльність, визначену у статті 2, яка стосується зазначеного в ній звільнення, шляхом володіння або участі в наявній страховій компанії або групі чи шляхом створення або участі в новій страховій компанії або групі, включно з компаніями пенсійного страхування.

У контексті страхування життя ця Директива не застосовується до таких організацій, компаній та установ:

(1) організації, які зобов’язуються здійснювати виплати тільки у випадку смерті, якщо сума таких виплат не перевищує середній розмір витрат на поховання одного померлого або якщо такі виплати здійснюються в натуральній формі;

(2) Союз страхування економічний організацій Німеччини (Versorgungsverband deutscher Wirtschaftsorganisationen) у Німеччині, крім випадків внесення змін до його установчих документів стосовно сфери компетенції;

У контексті перестрахування ця Директива не застосовується до діяльності з перестрахування, яка здійснюється або повністю гарантується урядом держави-члена, якщо такий уряд діє, з міркувань значного суспільного інтересу, у якості перестраховика останньої інстанції, у тому числі за обставин, коли така роль необхідна з огляду на ситуацію на ринку, за якої неможливо отримати достатнє комерційне покриття.

1. Перестрахові компанії, які до 10 грудня 2007 року припинили укладати нові договори перестрахування та управляють виключно їхнім наявним портфелем для цілей припинення своєї діяльності, не підпадають під дію цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні скласти перелік відповідних перестрахових компаній і передати такий перелік усім іншим державам-членам.

Для потреб цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "страхова компанія" означає страхову компанію, що займається прямим страхуванням життя або видами страхування, іншими ніж страхування життя, яка отримала авторизацію відповідно до статті 14;

(2) "кептивна страхова компанія" означає страхову компанію, що перебуває у власності фінансової компанії, іншої ніж страхова чи перестрахова компанія або група страхових чи перестрахових компаній у розумінні статті 212(1)(c), або нефінансової компанії, мета якої полягає в наданні страхового покриття винятково для ризиків компанії чи компаній, яким вона належить, або компанії чи компаній у складі групи, учасницею якої вона є;

(3) "страхова компанія третьої країни" означає компанію, яка, якби її головний офіс був розташований у Співтоваристві, потребувала би авторизації в якості страхової компанії відповідно до статті 14;

(4) "перестрахова компанія" означає компанію, яка отримала авторизацію відповідно до статті 14 на здійснення діяльності з перестрахування;

(5) "кептивна перестрахова компанія" означає перестрахову компанію, що перебуває у власності фінансової компанії, іншої ніж страхова чи перестрахова компанія або група страхових чи перестрахових компаній у розумінні статті 212(1)(c), або нефінансової компанії, мета якої полягає в наданні перестрахового покриття винятково для ризиків компанії чи компаній, яким вона належить, або компанії чи компаній у складі групи, учасницею якої вона є;

(6) "перестрахова компанія третьої країни" означає компанію, яка, якби її головний офіс був розташований у Співтоваристві, повинна був би отримати авторизацію в якості перестрахової компанії відповідно до статті 14;

(7) "перестрахування" означає одне з такого:

(a) діяльність, що полягає у прийнятті ризиків, переданих страховою компанією, страховою компанією третьої країни чи іншою перестраховою компанією або перестраховою компанією третьої країни;

(b) у випадку асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd’s, діяльність, що полягає у прийнятті ризиків, переданих будь-яким членом Lloyd’s, страховою або перестраховою компанією, іншою ніж асоціація андеррайтерів, що відома як Lloyd’s; або

(c) надання покриття перестраховою компанією установі, яка підпадає під дію Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/2341 (- 1);

(8) "держава-член розташування головного офісу" означає будь-що з такого:

(a) для видів страхування, інших ніж страхування життя - державу-члена, у якій розташований головний офіс страхової компанії, що покриває ризики;

(b) для страхування життя - державу-члена, у якій розташований головний офіс страхової компанії, що покриває зобов’язання; або

(c) для перестрахування - державу-члена, у якій розташований головний офіс перестрахової компанії;

(9) "держава-член ведення діяльності" означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, у якій страхова чи перестрахова компанія має філію або надає послуги; для страхування життя та видів страхування, інших ніж страхування життя, держава-член надання послуг, відповідно, означає державу-члена виконання зобов’язань або державу-член розташування ризику, якщо такі зобов’язання або ризик покриваються страховою компанією або філією, розташованою в іншій державі-члені;

(10) "наглядовий орган" означає національний орган або національні органи, які уповноважені законом або підзаконним нормативно-правовим актом здійснювати нагляд за страховими або перестраховими компаніями;

(11) "філія" означає агентство або філію страхової або перестрахової компанії, які розташовані на території держави-члена, іншої ніж держава-член розташування головного офісу;

(12) "організація" компанії означає її головний офіс або будь-яку з її філій;

(13) "держава-член розташування ризику" означає будь-що з такого:

(a) державу-члена, у якій розташоване майно, якщо страхування стосується будівель або будівель та їх вмісту, тією мірою, якою вміст покривається тим самим страховим полісом;

(b) державу-члена реєстрації, якщо страхування стосується будь-якого виду транспортних засобів;

(c) державу-члена, у якій володілець страхового поліса оформив поліс, у випадку полісів строком дії чотири місяці або менше, які покривають ризики, пов’язані з подорожжю або відпусткою, незалежно від відповідного класу;

(d) у всіх випадках, які прямо не визначені в підпунктах (a), (b) або (c), державу-члена, у якій розташовано:

(i) постійне місце проживання володільця страхового поліса; або

(ii) якщо володільцем страхового поліса є юридична особа, - організація такого володільця страхового поліса, на яку оформлений договір;

(14) "держава-член виконання зобов’язань" означає державу-члена, у якій розташовано будь-що з такого:

(a) постійне місце проживання володільця страхового поліса;

(b) якщо володільцем страхового поліса є юридична особа, - організація такого володільця страхового поліса, на яку оформлений договір;

(15) "материнська компанія" означає материнську компанію у розумінні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС;

(16) "дочірня компанія" означає дочірню компанію у розумінні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, включно з її дочірніми компаніями;

(17) "тісні зв’язки" означає ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані за допомогою контролю чи участі, або ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані з однією і тією самою особою довготривалими відносинами контролю;

(18) "контроль" означає відносини між материнською та дочірньою компаніями, як визначено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією;

(19) "внутрішньогрупова операція" означає будь-яку операцію, у рамках якої страхова або перестрахова компанія прямо або опосередковано покладає виконання договірних або позадоговірних зобов’язань на платній або безоплатній основі на інші компанії у складі тієї самої групи або на будь-яку фізичну чи юридичну особу, що має тісні зв’язки з іншими компаніями, які належать до такої групи;

(20) "участь" означає володіння, пряме чи шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії;

(21) "істотна участь" означає пряме чи опосередковане володіння, яке складає 10% чи більше капіталу або прав голосу компанії чи надає можливість здійснювати значний вплив на управління такою компанією;

(22) "регульований ринок" означає будь-що з такого:

(a) у випадку, коли ринок розташований у державі-члені, регульований ринок, як означено у статті 4(1)(14) Директиви 2004/39/ЄС; або

(b) у випадку, коли ринок розташований у третій країні, фінансовий ринок, який відповідає таким умовам:

(i) він визнаний державою-членом розташування головного офісу страхової компанії та відповідає вимогам, які можна порівняти з вимогами, встановленими в Директиві 2004/39/ЄC ; та

(ii) фінансові інструменти, якими торгують на такому ринку, мають порівнянну якість з інструментами, якими торгують на регульованому ринку або ринках у державі-члені розташування головного офісу;

(23) "національне бюро" означає національне страхове бюро, як означено у статті 1(3) Директиви 72/166/ЄЕС;

(24) "національний фонд гарантування" означає орган, зазначений у статті 1(4) Директиви 84/5/ЄЕС;

(25) "фінансова компанія" означає будь-якого з таких суб’єктів:

(a) кредитну установу, фінансову установу або компанію з надання додаткових банківських послуг у розумінні статті 4(1), (5) та (21) Директиви 2006/48/ЄС, відповідно;

(b) страхову компанію, перестрахову компанію або страхову холдингову компанію у розумінні статті 212(1)(f);

(c) інвестиційну фірму або фінансову установу у розумінні статті 4(1)(1) Директиви 2004/39/ЄС; або

(d) фінансову холдингову компанію змішаного типу у розумінні статті 2(15) Директиви 2002/87/ЄС;

(26) "суб’єкт спеціального призначення" означає будь-якого зареєстрованого або незареєстрованого суб’єкта господарювання, відмінного від наявної страхової або перестрахової компанії, який приймає на себе ризики від страхових або перестрахових компаній і який повністю фінансує свою експозицію до таких ризиків за рахунок надходжень від випуску боргових зобов’язань або будь-якого іншого механізму фінансування, якщо права на погашення осіб, які надають таке боргове фінансування або фінансовий механізм, є субординованими відносно зобов’язань із перестрахування такого суб’єкта господарювання;

(27) "великі ризики" означає:

(a) ризики, віднесені до класів 4, 5, 6, 7, 11 та 12 у частині A додатка I;

(b) ризики, віднесені до класів 14 і 15 у частині A додатка I, якщо володілець страхового поліса професійно займається промисловою чи комерційною діяльністю або однією з вільних професій і відповідні ризики пов’язані з такою діяльністю;

(c) ризики, віднесені до класів 3, 8, 9, 10, 13 і 16 у частині A додатка I, якщо володілець страхового поліса перевищує ліміти принаймні за двома з таких критеріїв:

(i) загальний баланс - 6,2 млн євро;

(ii) чистий оборот, у розумінні Четвертої Директиви Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що ґрунтується на статті 54(3)(g) Договору, про річну звітність певних типів компаній (- 2), - 12,8 млн євро;

(iii) середня чисельність працівників протягом фінансового року - 250 осіб.

Якщо володілець страхового поліса належить до групи компаній, для яких складається консолідована звітність у розумінні Директиви 83/349/ЄЕС, критерій, визначений у пункті (c) першого підпараграфа, застосовується на основі консолідованої звітності.

Держави-члени можуть додати до категорії, зазначеної у пункті (c) першого підпараграфа, ризики, застраховані професійними асоціаціями, спільними підприємствами або тимчасовими групами;

(28) "аутсорсинг" означає домовленість у будь-якій формі між страховою або перестраховою компанією та надавачем послуг, незалежно від того, чи є він суб’єктом під наглядом, згідно з якою надавач послуг, безпосередньо або шляхом передачі на зовнішній субпідряд, надає послугу, здійснює процес або діяльність, які в іншому випадку виконувалися би самою страховою або перестраховою компанією;

(29) "функція", у рамках системи управління, означає внутрішню здатність виконувати практичні завдання; система управління включає функцію управління ризиками, функцію комплаєнсу, функцію внутрішнього аудиту та актуарну функцію;

(30) "андеррайтинговий ризик" означає ризик втрат або негативної зміни вартості страхових зобов’язань внаслідок необґрунтованих припущень щодо формування цін і резервів;

(31) "ринковий ризик" означає ризик втрат або негативної зміни фінансового стану, які прямо чи опосередковано спричинені коливаннями рівня та волатильності ринкової вартості активів, зобов’язань і фінансових інструментів;

(32) "кредитний ризик" означає ризик втрат або негативної зміни фінансового стану, що спричинені коливаннями кредитоспроможності емітентів цінних паперів, контрагентів і будь-яких боржників, якого зазнають страхові та перестрахові компанії та який може проявлятися у формі ризику дефолту контрагента, ризику спреду або ризику ринкової концентрації;

(32a) "кваліфікований центральний контрагент" означає центрального контрагента, який був авторизований згідно зі статтею 14 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 (- 3) або визнаний згідно зі статтею 25 зазначеного Регламенту;

(33) "операційний ризик" означає ризик втрат внаслідок неналежних або помилкових внутрішніх процесів, помилок персоналу або систем чи зовнішніх подій;

(34) "ризик ліквідності" означає ризик неможливості реалізації страховими і перестраховими компаніями інвестицій та інших активів з метою врегулювання своїх фінансових зобов’язань при настанні строку їх погашення;

(35) "ризик концентрації" означає всі експозиції до ризику, потенційні втрати за якими є достатньо великими, щоб загрожувати платоспроможності або фінансовому стану страхових і перестрахових компаній;

(36) "методи пом’якшення ризиків" означає всі методи, які дають змогу страховим і перестраховим компаніям передавати частину або всі свої ризики іншій стороні;

(37) "диверсифікаційний ефект" означає зниження ризикової експозиції страхових і перестрахових компаній та груп, пов’язане з диверсифікацією їхньої господарської діяльності, у результаті того, що негативні наслідки одного ризику можуть бути компенсовані більш сприятливими наслідками інших ризиків у разі, якщо такі ризики не повністю взаємопов’язані;

(38) "прогноз розподілу ймовірностей" означає математичну функцію, яка визначає ймовірність реалізації вичерпної множини взаємовиключних майбутніх подій;

(39) "величина ризику" означає математичну функцію, що визначає грошовий еквівалент встановленого прогнозу розподілу ймовірностей, яка монотонно зростає з підвищенням рівня експозиції до ризику, що лежить в основі такого прогнозу розподілу ймовірностей.

(40) "установа зовнішнього кредитного оцінювання" означає кредитне рейтингове агентство, зареєстроване чи сертифіковане згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1060/2009 (- 4), або центральний банк, що публікує кредитні рейтинги, які звільнені від застосування зазначеного Регламенту.

1. Започаткування діяльності з прямого страхування або перестрахування, яка підпадає під дію цієї Директиви, вимагає попередньої авторизації.

2. Авторизація, зазначена в параграфі 1, надається наглядовими органами держави-члена розташування головного офісу:

(a) будь-якій компанії, яка заснувала головний офіс на території відповідної держави-члена; або

(b) будь-якій страховій компанії, яка після отримання авторизації згідно з параграфом 1 бажає розширити свою діяльність на весь клас страхування або класи страхування, інші ніж ті, які вже охоплюються авторизацією.

1. Авторизація згідно зі статтею 14 є дійсною на всій території Співтовариства. Вона дозволяє страховим і перестраховим компаніям здійснювати свою діяльність на такій території, а також включає право на заснування та свободу надання послуг.

2. Згідно зі статтею 14, авторизацію надають для певного класу прямого страхування, як визначено у частині A додатка I або в додатку II. Вона охоплює весь клас, крім випадків, коли заявник бажає охопити тільки окремі ризики, які належать до відповідного класу.

Ризики, включені до певного класу, не повинні включатися до будь-якого іншого класу, крім випадків, зазначених у статті 16.

Авторизація може надаватися для двох або більше класів, якщо національне право держави-члена дозволяє одночасно страхувати ризики, які належать до таких класів.

3. У контексті видів страхування, інших ніж страхування життя, держави-члени можуть надавати авторизацію для груп класів, визначених у частині B додатка I.

Наглядові органи можуть обмежити авторизацію, запитувану для одного з класів, операціями, які визначені у плані операцій, зазначеному у статті 23.

4. Компанії, які підпадають під дію цієї Директиви, можуть здійснювати діяльність з асистансу, зазначену у статті 6, тільки якщо вони отримали авторизацію для класу 18 в частині A додатка I, без обмеження статті 16(1). У такому разі до відповідних операцій застосовується ця Директива.

5. У контексті перестрахування авторизація надається на здійснення видів перестрахування, інших ніж перестрахування життя, перестрахування життя або всіх видів діяльності з перестрахування.

Заява про надання авторизації повинна розглядатися в контексті плану операцій, який повинен бути поданий згідно зі статтею 18(1)(c), і виконання умов, встановлених для авторизації державою-членом, у якій подано відповідну заяву.

1. Страхова компанія, яка отримала авторизацію для основного ризику, що належить до одного класу або групи класів, як визначено в додатку I, також може страхувати ризики, включені до іншого класу, без отримання авторизації для таких ризиків, за умови, що такі ризики відповідають усім зазначеним нижче умовам:

(a) вони пов’язані з основним ризиком;

(b) вони стосуються об’єкта, застрахованого від основного ризику; та

(c) вони охоплюються договором страхування основного ризику.

2. Як відступ від параграфа 1, ризики, віднесені до класів 14, 15 та 17 у частині A додатка I, не повинні вважатися додатковими ризиками до інших класів.

Однак страхування судових витрат, як визначено у класі 17, може розглядатися як додатковий ризик до класу 18 у разі виконання умов, встановлених у параграфі 1, і будь-якої із зазначених нижче умов:

(a) основний ризик пов’язаний виключно з асистансом, що надається особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи далеко від дому або постійного місця проживання; або

(b) страхування стосується спорів або ризиків, які виникають з або у зв’язку з використанням морських суден.