Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 червня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у четвертому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

14. Незважаючи на статтю 138(3) і без обмеження параграфа 4 зазначеної статті, якщо страхові та перестрахові компанії дотримуються нормативної маржі платоспроможності, зазначеної у статті 16a Директиви 73/239/ЄЕС, статті 28 Директиви 2002/83/ЄС або статті 37, 38 чи 39 Директиви 2005/68/ЄС, відповідно, залежно від того, яка з них застосовується згідно з правом держави-члена станом на дату, що передує скасуванню зазначених директив згідно зі статтею 310 цієї Директиви, але не відповідають вимозі до капіталу платоспроможності протягом першого року застосування цієї Директиви, наглядовий орган повинен вимагати, щоб відповідна страхова або перестрахова компанія вжила необхідних заходів для досягнення рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або зниження профілю ризику для забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності до 31 грудня 2017 року.

Відповідна страхова або перестрахова компанія повинна кожні три місяці подавати наглядовому органу звіт про прогрес, у якому визначаються вжиті заходи та досягнутий прогрес у контексті досягнення рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або зниження профілю ризику для забезпечення дотримання вимоги до капіталу платоспроможності.

Продовження строку, зазначене в першому підпараграфі, повинне бути скасоване, якщо, згідно зі звітом про прогрес, не було досягнуто значного прогресу у відновленні рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або зниженні профілю ризику з метою забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності в період між датою виявлення невідповідності вимозі до капіталу платоспроможності та датою подання звіту про прогрес.

15. Якщо після набуття чинності цією Директивою держави-члени розташування головного офісу застосовували положення, зазначені у статті 4 Директиви (ЄС) 2016/2341, такі держави-члени розташування головного офісу можуть продовжувати застосовувати закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені ними з метою дотримання статей 1-19, статей 27-30, статей 32-35 та статей 37-67 Директиви 2002/83/ЄС у редакції станом на 31 грудня 2015 року, протягом перехідного періоду, що закінчується 31 грудня 2022 року.

Якщо держава-член розташування головного офісу продовжує застосовувати такі закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, страхові компанії в такій державі-члені розташування головного офісу повинні розраховувати їхню вимогу до капіталу платоспроможності як суму таких значень:

(a) умовної вимоги до капіталу платоспроможності, яка стосується їхньої страхової діяльності і яка розрахована без урахування професійного пенсійного забезпечення згідно зі статтею 4 Директиви (ЄС) 2016/2341;

(b) маржі платоспроможності, яка стосується професійного пенсійного забезпечення і яка розрахована згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що були ухвалені для цілей дотримання статті 28 Директиви 2002/83/ЄС.

До 31 грудня 2017 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт про те, чи необхідно продовжувати зазначений у першому підпараграфі період з урахуванням зумовлених цією Директивою змін до союзного або національного права.

16. Держави-члени можуть дозволяти кінцевій материнській страховій або перестраховій компанії, протягом періоду до 31 березня 2022 року, подавати заяву на затвердження внутрішньої моделі, застосовної до частини групи, якщо і компанія, і кінцева материнська компанія розташовані в тій самій державі-члені і якщо така частина є відокремленою і має профіль ризику, який істотно відрізняється від профілю ризику решти групи.

17. Незважаючи на статтю 218(2) і (3), перехідні положення, зазначені в параграфах 8-12 і 15 цієї статті та у статтях 308c, 308d і 308e, застосовуються mutatis mutandis на рівні групи.

Незважаючи на статтю 218(2), (3) і (4), перехідні положення, зазначені в параграфі 14 цієї статті, застосовуються mutatis mutandis на рівні групи, якщо страхові або перестрахові компанії-учасниці чи страхові або перестрахові компанії у складі групи відповідають скоригованій вимозі до платоспроможності, зазначеній у статті 9 Директиви 98/78/ЄС, але не відповідають вимозі до капіталу платоспроможності на рівні групи.

Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a, у яких визначаються зміни групової платоспроможності, при яких застосовуються перехідні положення, зазначені в параграфі 13 цієї статті, і які стосуються:

(a) недопущення подвійного використання прийнятних власних коштів і внутрішньогрупового формування капіталу, як визначено у статтях 222 і 223;

(b) оцінювання активів та зобов’язань, визначеного у статті 224;

(c) застосування методів розрахунку до пов’язаних страхових і перестрахових компаній, визначених у статті 225;

(d) застосування методів розрахунку до посередницьких страхових холдингових компаній, визначених у статті 226;

(e) методів розрахування групової платоспроможності, визначених у статтях 230 і 233;

(f) розрахування вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи, визначеної у статті 231;

(g) встановлення надбавки на капітал, визначеної у статті 232;

(h) принципів розрахування групової платоспроможності страхової холдингової компанії, визначеної у статті 235.

1. Страхові та перестрахові компанії можуть, за умови попереднього затвердження їхніми наглядовими органами, застосовувати перехідне коригування до строкової структури відповідних безризикових процентних ставок стосовно допустимих страхових і перестрахових зобов’язань.

2. Для кожної валюти коригування розраховують як частку різниці між:

(a) процентною ставкою, визначеною страховою або перестраховою компанією згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, ухваленими відповідно до статті 20 Директиви 2002/83/ЄС, станом на останній день застосування зазначеної Директиви;

(b) річною фактичною ставкою, розрахованою як єдина ставка дисконтування, яка при застосуванні до грошових потоків портфеля допустимих страхових та перестрахових зобов’язань дає величину, що дорівнює значенню найкращої оцінки портфеля страхових та перестрахових зобов’язань, розрахованої з урахуванням вартості грошей у часі з використанням строкової структури відповідних безризикових процентних ставок, зазначеної у статті 77(2).

У випадках, коли держави-члени ухвалили закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення відповідно до статті 20(1)B(a)(ii) Директиви 2002/83/ЄС, процентна ставка, зазначена в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, повинна визначатися з використанням методів, які використовувалися страховою або перестраховою компанією станом на останній день застосування Директиви 2002/83/ЄС.

Зазначена в першому підпараграфі частка підлягає лінійному зменшенню наприкінці кожного року - зі 100% протягом року, що починається з 01 січня 2016 року, до 0% станом на 01 січня 2032 року.

Якщо страхові та перестрахові компанії застосовують коригування на волатильність, зазначене у статті 77d, у якості строкової структури відповідних безризикових процентних ставок, зазначеної в пункті (b), повинна використовуватися скоригована строкова структура відповідних безризикових процентних ставок, визначена у статті 77d.

3. Допустимі страхові та перестрахові зобов’язання повинні включати лише страхові або перестрахові зобов’язання, які відповідають зазначеним нижче вимогам:

(a) договори, з яких виникають страхові та перестрахові зобов’язання, були укладені до першої дати застосування цієї Директиви, без урахування продовження строку дії договорів у таку дату або після неї;

(b) до останньої дати застосування Директиви 2002/83/ЄС технічні резерви для покриття страхових і перестрахових зобов’язань визначалися згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, ухваленими відповідно до статті 20 зазначеної Директиви в останню дату її застосування;

(c) стаття 77b не застосовується до страхових і перестрахових зобов’язань.

4. Страхові та перестрахові компанії, які застосовують параграф 1, повинні:

(a) не враховувати допустимі страхові та перестрахові зобов’язання при розрахуванні коригування на волатильність, визначеного у статті 77d;

(b) не застосовувати статтю 308d;

(c) у рамках свого звіту про платоспроможність і фінансовий стан, зазначеного у статті 51, публічно розкривати той факт, що вони застосовують перехідну строкову структуру безризикових процентних ставок, а також кількісну оцінку впливу незастосування такого перехідного заходу на їхній фінансовий стан.

1. Страхові та перестрахові компанії можуть, за умови попереднього затвердження їхнім наглядовим органом, застосовувати перехідне вирахування до технічних резервів. Таке вирахування може застосовуватися на рівні груп однорідних ризиків, зазначених у статті 80.

2. Перехідне вирахування повинне відповідати частці різниці між такими двома сумами:

(a) технічні резерви після вирахування сум відшкодування за договорами перестрахування та від суб’єктів спеціального призначення, розрахованих згідно зі статтею 76 станом на першу дату застосування цієї Директиви;

(b) технічні резерви після вирахування сум відшкодування за договорами перестрахування, розрахованих згідно і законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, ухваленими згідно зі статтею 15 Директиви 73/239/ЄЕС, статтею 20 Директиви 2002/83/ЄС і статтею 32 Директиви 2005/68/ЄС станом на дату, що передує скасуванню таких директив відповідно до статті 310 цієї Директиви.

Максимальна частка, що підлягає вирахуванню, повинна лінійно зменшуватися наприкінці кожного року - зі 100% протягом року, що починається 01 січня 2016 року, до 0% станом на 01 січня 2032 року.

Якщо страхові та перестрахові компанії, станом на першу дату застосування цієї Директиви, застосовують коригування на волатильність, зазначене у статті 77d, суму, зазначену в пункті (a), розраховують з урахуванням коригування на волатильність станом на зазначену дату.

3. За умови попереднього затвердження наглядовим органом або з його ініціативи суми технічних резервів, у тому числі, якщо застосовно, сума коригування на волатильність, які використовуються для розрахування перехідного вирахування, зазначеного в параграфі 2(a) і (b), можуть перераховуватися кожні 24 місяці або частіше у разі істотних змін профілю ризику компанії.

4. Вирахування, зазначене в параграфі 2, може бути обмежене наглядовим органом, якщо його застосування може призвести до зниження вимог до фінансових ресурсів, які застосовуються до компанії, порівняно з вимогами, розрахованими відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених відповідно до Директиви 73/239/ЄЕС , Директиви 2002/83/ЄС і Директиви 2005/68/ЄС станом на дату, що передує скасуванню таких директив відповідно до статті 310 цієї Директиви.

5. Страхові та перестрахові компанії, які застосовують параграф 1, повинні:

(a) не застосовувати статтю 308c;

(b) якщо вони не відповідають вимозі до капіталу платоспроможності без застосування перехідного вирахування, щорічно подавати їхньому наглядовому органу звіт, у якому визначаються вжиті заходи та досягнутий прогрес у напрямку відновлення, станом на кінець перехідного періоду, визначеного в параграфі 2, рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або зниження профілю ризику для відновлення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності;

(c) у рамках свого звіту про платоспроможність і фінансовий стан, зазначеного у статті 51, публічно розкривати той факт, що вони застосовують перехідне вирахування до технічних резервів, а також кількісну оцінку впливу незастосування такого перехідного вирахування на їхній фінансовий стан.

Страхові та перестрахові компанії, які застосовують перехідні заходи, визначені у статтях 308c або 308d, повинні інформувати наглядовий орган відразу після виявлення того, що вони не зможуть відповідати вимозі до капіталу платоспроможності без застосування таких перехідних заходів. Наглядовий орган повинен вимагати від відповідної страхової або перестрахової компанії вжиття необхідних заходів для забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності до кінця перехідного періоду.

Упродовж двох місяців з моменту виявлення невідповідності вимозі до капіталу платоспроможності без застосування зазначених перехідних заходів відповідна страхова або перестрахова компанія повинна подати до наглядового органу план поступового впровадження, у якому визначені планові заходи для досягнення рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або зниження її профілю ризику з метою забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності до кінця перехідного періоду. Відповідна страхова або перестрахова компанія може оновлювати план поступового впровадження протягом перехідного періоду.

Відповідні страхові та перестрахові компанії повинні щорічно подавати до їхнього наглядового органу звіт, у якому визначені вжиті заходи та досягнутий прогрес у напрямку забезпечення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності до кінця перехідного періоду. Наглядові органи повинні відкликати затвердження застосування перехідного заходу, якщо такий звіт про прогрес демонструє, що вимогу до капіталу платоспроможності неможливо дотримати до кінця перехідного періоду.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання статей 4, 10, 13, 14, 18, 23, 26-32, 34-49, 51-55, 67, 68, 71, 72, 74-85, 87-91, 93-96, 98, 100-110, 112, 113, 115-126, 128, 129, 131-134, 136-142, 144, 146, 148, 162-167, 172, 173, 178, 185, 190, 192, 210-233, 235-240, 243-258, 260-263, 265, 266, 303 та 304, а також додатків III та IV, до 31 березня 2015 року. Вони повинні невідкладно надіслати Комісії тексти таких інструментів.

Закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, зазначені в першому підпараграфі, повинні застосовуватися з 01 січня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися такими покликаннями в разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити заяву про те, що покликання у наявних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях на директиви, скасовані цією Директивою, повинні тлумачитись як покликання на цю Директиву. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено і така заява має бути сформульована.

Незважаючи на другий підпараграф, держави-члени повинні застосовувати закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання статті 308a, з 01 квітня 2015 року.

2. Держави-члени повинні надати Комісії текст основних положень національного права, ухвалених ними у сфері регулювання цієї Директиви.

Директиви 64/225/ЄЕС , 73/239/ЄЕС , 73/240/ЄЕС , 76/580/ЄЕС , 78/473/ЄЕС , 84/641/ЄЕС, 87/344/ЄЕС , 88/357/ЄЕС , 92/49/ЄЕС , 98/78/ЄС, 2001/17/ЄС, 2002/83/ЄС та 2005/68/ЄС, зі змінами, внесеними актами, визначеними у частині A додатка VI, скасовано з 01 січня 2016 року, без обмеження зобов’язань держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції до національного права та застосування директив, визначених у частині B додатка VI.

Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної в додатку VII.

EIOPA повинен оцінити власні потреби в персоналі та ресурсах у зв’язку із взяттям на себе повноважень та обов’язків згідно із цією Директивою та подати відповідний звіт до Європейського Парламенту, Ради та Комісії.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 308a застосовується з 01 квітня 2015 року.

Статті 1, 2, 3, 5-9, 11, 12, 15, 16, 17, 19-22, 24, 25, 33, 57-66, 69, 70, 73, 145, 147, 149-161, 168-171, 174-177, 179-184, 186-189, 191, 193-209, 267-300, 302, 305-308, 308b, а також додатки I та II, V, VI та VII застосовуються з 01 січня 2016 року.

Комісія може ухвалювати делеговані акти і регуляторні та імплементаційні технічні стандарти до дати, зазначеної у третьому параграфі.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

1. Нещасний випадок (у тому числі виробнича травма та професійні захворювання):

- фіксовані грошові виплати,

- виплати, що мають характер відшкодування,

- комбінації двох зазначених форм виплат,

- травми пасажирів,

2. Хвороба:

- фіксовані грошові виплати,

- виплати, що мають характер відшкодування,

- комбінації двох зазначених форм виплат,

3. Наземні транспортні засоби (крім залізничного рухомого складу)

Будь-яке пошкодження або втрата:

- наземних моторних транспортних засобів,

- наземних транспортних засобів, інших ніж моторні транспортні засоби,

4. Залізничний рухомий склад

Будь-яке пошкодження або втрата залізничного рухомого складу.

5. Повітряні судна

Будь-яке пошкодження або втрата повітряних суден.

6. Водні судна (морські, озерні, річкові та канальні судна)

Будь-яке пошкодження або втрата:

- річкових і канальних суден,

- озерних суден,

- морських суден,

7. Товари, що перевозяться (у тому числі комерційні товари, багаж і будь-які інші товари)

Будь-яке пошкодження або втрата товарів, що перевозяться, або багажу, незалежно від виду транспорту.

8. Вогонь та небезпечний вплив природних явищ

Будь-яке пошкодження або втрата майна (іншого ніж майна, віднесеного до класів 3, 4, 5, 6 та 7) унаслідок:

- пожежі,

- вибуху,

- бурі,

- природних явищ, інших ніж буря,

- атомної енергії,

- осідання ґрунту,

9. Інша шкода майну

Будь-яке пошкодження або втрата майна (іншого ніж майна, віднесеного до класів 3, 4, 5, 6 та 7) унаслідок граду, морозу та будь-яких подій, таких як крадіжка, інших ніж події, віднесені до класу 8.

10. Відповідальність, яка виникає внаслідок використання моторного транспортного засобу

Будь-яка відповідальність, що виникає внаслідок використання наземних моторних транспортних засобів (у тому числі відповідальність перевізника).

11. Відповідальність, яка виникає внаслідок використання повітряного судна

Будь-яка відповідальність, що виникає внаслідок використання повітряного судна (у тому числі відповідальність перевізника).

12. Відповідальність, яка виникає внаслідок використання водних суден (морських, озерних, річкових і канальних суден)

Будь-яка відповідальність, що виникає внаслідок використання кораблів, суден або човнів на морі, озерах, річках або каналах (у тому числі відповідальність перевізника).

13. Загальна відповідальність

Будь-яка відповідальність, інша ніж відповідальність, зазначена у класах 10, 11 та 12.

14. Кредити:

- неплатоспроможність (загальна),

- експортні кредити,

- кредити на виплат,

- іпотеки,

- сільськогосподарські кредити,

15. Порука (гарантія):

- порука (пряма),

- порука (опосередкована),

16. Інші фінансові втрати:

- ризики зайнятості;

- недостатній дохід (загальний),

- несприятливі погодні умови,

- втрата пільг,

- продовження строку дії зобов’язань із загальних витрат,

- непередбачені торговельні витрати,

- втрата ринкової вартості,

- втрата орендної плати або доходів,

- інші непрямі торговельні втрати,

- інші неторговельні фінансові втрати,

- інші форми фінансових втрат,

17. Судові витрати

Судові витрати та витрати на судові провадження.

18. Асистанс

Асистанс для осіб, що потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи далеко від дому або постійного місця проживання.

Дозволи, які одночасно покривають зазначені нижче класи, повинні мати такі заголовки:

(a) класи 1 і 2: "Страхування від нещасного випадку та медичне страхування";

(b) класи 1 (четвертий абзац), 3, 7 та 10: "Страхування моторних транспортних засобів";

(c) класи 1 (четвертий абзац), 4, 6, 7 та 12: "Морське та транспортне страхування";

(d) класи 1 (четвертий абзац), 5, 7 та 11: "Авіаційне страхування";

(e) класи 8 та 9: "Страхування майна від вогню та іншої шкоди"

(f) класи 10, 11, 12 та 13: "Страхування відповідальності";

(g) класи 14 та 15: "Страхування кредитів і поруки";

(h) усі класи, за вибором держав-членів, які повинні повідомити інші держави-члени та Комісію про свій вибір.

I. Страхування життя, зазначене в пунктах (a)(i), (ii) та (iii) статті 2(3), крім видів, зазначених у пунктах II та III;

II. Страхування життя до шлюбу та до народження дитини;

III. Страхування, зазначене в пунктах (a)(i) та (ii) статті 2(3), що пов’язане з інвестиційними фондами;

IV. Безперервне медичне страхування, зазначене в пункті (a)(iv) статті 2(3);

V. Тонтини, зазначені в пункті (b)(i) статті 2(3);

VI. Операції з поверненням капіталу, зазначені в пункті (b)(ii) статті 2(3);

VII. Управління колективними пенсійними фондами, зазначене в пункті (b)(iii) та (iv) статті 2(3);

VIII. Операції, зазначені в пункті (b)(v) статті 2(3);

IX. Операції, зазначені у статті 2(3)(c).

1. Розрахування базової вимоги до капіталу платоспроможності

Базова вимога до капіталу платоспроможності, визначена у статті 104(1), дорівнює:

де SCRi означає модуль ризику i, а SCRj означає модуль ризику j, і де "i,j" означає, що сума за різними періодами повинна покривати всі можливі комбінації i та j. При розрахуванні SCRi та SCRj замінюються зазначеним нижче:

- SCRnon-life означає модуль андеррайтингового ризику для видів страхування, інших ніж страхування життя,

- SCRlife означає модуль андеррайтингового ризику для страхування життя,

- SCRhealth означає модуль андеррайтингового ризику для медичного страхування,

- SCRmarket означає модуль ринкового ризику,

- SCRdefault означає модуль ризику дефолту контрагента,

Коефіцієнт Corri,j означає елемент, визначений у рядку i та у стовпці j зазначеної нижче кореляційної матриці:

2. Розрахування модуля андеррайтингового ризику для видів страхування, інших ніж страхування життя

Модуль андеррайтингового ризику для видів страхування, інших ніж страхування життя, визначений у статті 105(2), дорівнює:

де SCRi означає підмодуль i, а SCRj означає підмодуль j, і де "i,j" означає, що сума за різними періодами повинна покривати всі можливі комбінації i та j. При розрахуванні SCRi та SCRj замінюються зазначеним нижче:

- SCRnl premium and reserve означає підмодуль ризику недостатності страхових премій і резервів для видів страхування, інших ніж страхування життя,

- SCRnl catastrophe означає підмодуль катастрофічного ризику для видів страхування, інших ніж страхування життя,

3. Розрахування модуля андеррайтингового ризику для страхування життя

Модуль андеррайтингового ризику для страхування життя, визначений у статті 105(3), дорівнює:

де SCRi означає підмодуль i, а SCRj означає підмодуль j, і де "i,j" означає, що сума за різними періодами повинна покривати всі можливі комбінації i та j. При розрахуванні SCRi та SCRj замінюються зазначеним нижче:

- SCRmortality означає підмодуль ризику збільшення рівня смертності,

- SCRlongevity означає підмодуль ризику збільшення тривалості життя,

- SCRdisability означає підмодуль ризику непрацездатності та шкоди здоров’ю,

- SCRlife expense означає підмодуль ризику збільшення витрат на страхування життя,

- SCRrevision означає підмодуль ризику перегляду,

- SCRlapse означає підмодуль ризику дострокового припинення дії договорів,

- SCRlife catastrophe означає підмодуль катастрофічного ризику для страхування життя,

4. Розрахування модуля ринкового ризику

Структура модуля ринкового ризику

Модуль ринкового ризику, визначений у статті 105(5), дорівнює:

де SCRi означає підмодуль i, а SCRj означає підмодуль j, і де "i,j" означає, що сума за різними періодами повинна покривати всі можливі комбінації i та j. При розрахуванні SCRi та SCRj замінюються зазначеним нижче:

- SCRinterest rate означає підмодуль ризику процентної ставки,

- SCRequity означає підмодуль ризику власного капіталу,

- SCRproperty означає підмодуль майнового ризику,

- SCRspread означає підмодуль ризику спреду,

- SCRconcentration означає підмодуль ризику ринкової концентрації,

- SCRcurrency означає підмодуль валютного ризику,

1. Страхування від нещасного випадку та на випадок хвороби (класи 1 та 2 додатка I),

2. страхування моторних транспортних засобів (класи 3, 7 та 10 додатка I, показники для класу 10, за винятком страхування перевізника, вказуються окремо),

3. страхування майна від вогню та іншої шкоди (класи 8 та 9 додатка I),

4. авіаційне, морське та транспортне страхування (класи 4, 5, 6, 7, 11 та 12 додатка I),

5. страхування загальної відповідальності (клас 13 додатка I),

6. страхування кредитів і поруки (класи 14 і 15 додатка I),

7. інші класи страхування (класи 16, 17 та 18 додатка I).